Конспект музичної розваги «Свято рідної мови»
Діти заходять до зали
Ведучий: Сьогодні у нас свято рідної мови, її прославляли у своїх творах Л.Українка,Т.Г.Шевченко, І.Франко та інші письменники та поети.
Прозора й чиста, як гірська вода.
Така багата й вічно молода.
Ведучий: Гостинно просимо на свято рідної мови!
Вона, як ніжна пісня колискова
Заходить в серце й душу з ранніх літ.
Це мова, наче пташка світанкова,
Що гордо лине в свій стрімкий політ.
Пісня «Рідна мова»
Ведучий: Діти, сьогодні я вас познайомлю з видатною українською письменницею Лесею Українкою, з її творчістю.
Леся виростала кмітливою дівчинкою, ось послухайте її загадки…
Синім цвітом серед гаю.
Відгадайте, що за квітка,
Бо її не стане в літку (пролісок)
Землю травами встелила.
Перші квіти принесла
Чарівна моя (весна)
Дитина
Весна приходить з ласкою та із казкою.
Махне барвистим рукавом, співають проліски кругом,
Вже тане сніг, іде весна
На маму схожа чимсь вона.
Пісня танок «Весняні квіти»
(Заходять дві квіточки)
Ведучий: Леся писала і колискові пісні, послухайте!
(Колискова «Місяць яснесенький»)
Ведучий: Ой, сумної завели, давайте краще послухаємо уривок з казочки «Біда навчить»
Горобчик 1: Ой, які гарні зернятка!
Горобчик 2: Це мої, я перший побачив
Горобчик 1: Ні, мої!
(Горобчики біжать і штовхаються крилами, з’являється курка, забирає зернятка)
Курка: Я вам дякую. От поки ви бились, то я зі своїми курчатами поснідала вашими зернятами. Нікому вас було вчити. Якби хто взяв вас у добру науку, то, можливо, із вас птахи були.
Горобчик 1: Вчи своїх курчат розуму, а мені і мого розуму вистачить (вибігає)
Горобчик 2: Краще бути розумним. От курка розумна, наїлася собі, а я мушу голодний сидіти. Навчіть мене розуму, пані матусю! Ви ж такі розумні!
Курка: Ні! Вибачай, серденько. Маю я й без тебе клопоту доволі. Своїх діточок чималенько. Шукай собі інших вчителів!
Ведучий: Діти, як називається казка? («Біда навчить»)
Дуже любила Леся грати і пісні співати
Пісня «Жайвір прилетів»
Ведучий: Коли Леся виросла і стала відомою письменницею, вона їздила по селах і записувала розповіді старих людей, казки та легенди про чарівні лісові історії. Вона написала «Лісову пісню» про лісову мавку, яка любила все живе.
Мавка: Ох, як довго я спала!
Лісовик: Довго, дочко!
Мавка: А хто мене збудив?
Лісовик: Весна…
Мавка: Весна ще ніколи так не співала, як тепер.
Лісовик: Це не весна, а хлопець на сопілці грає.
Мавка: Він, напевно, гарний.
Лісовик: Не задивляйся ти на хлопців людських, це небезпечно!
Мавка: Який ти, дідусю, став суворий.
Лісовик: Минай людські стежки, дитино, раз ступиш і пропала воля.
(Лісовик виходить, а до залу заходить Лукаш із бутафорським ножем і підходить до берізки)
Мавка: Не руш! Не убивай!
Лукаш: Та що ти, дівчино? Я хотів тільки соку з берізки. Хто ти така?
Мавка: Я - Мавка лісова. Чи гарна я тобі?
Лукаш: Хіба я знаю?
Мавка: Твоя сопілка має кращу мову, заграй мені, а я поколишуся!
Хоровод «Сопілочка»
Та розуму навчайтеся!
Бо давно люди говорять:
Той, хто розуму не має,
Того щастя обминає.
Ведучий: Тішся, дитинко, поки ще маленьке.
Ти ж бо живеш навесні.
Ще твоя думка літає легенька,
Це твої мрії ясні.
Ніжні та ясні
У зеленім гаї
Пісеньки свої
(Ти ж моя лілея)
Ведучий: Леся Українка дуже любила Україну, її мову солов’їну, тому і взяла собі таке ім’я - Леся Українка.
Краю наш крилатий!
І для нас дітей щасливих
Ти-як рідна мати!
Хто Вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
Як ту мову нам забути,
Котрою учила,
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила!