Конспект першого уроку для 1-го класу на тему "Перший раз - у перший клас!"

 

Тема:«Перший раз – у перший клас!»

 

Мета: познайомити першокласників із поняттями «школа», «клас», «вчитель», «урок», розповісти про правила поведінки учнів у школі, дати перше уявлення про правила для учнів; сприяти формуванню у дітей позитивної мотивації навчання, учнівської активності, дисциплінованості; актуалізувати знання, отримані раніше ( знання казок, уміння розгадувати загадки та виконувати арифметичні обчислення). Вчити робити узагальнення та висновки; виховувати бажання вчитися, дружити, допомагати один одному.

Обладнання:  малюнок  сонечка, кольорові олівці,  аркуш кольорового паперу (для долоньок-промінчиків), «Посвідчення першокласника», ватман та  ілюстративний матеріал до легенди.

 

                                                          Хід уроку

І. Організація класу.

– Шановні батьки, любі діти! Я щиро вітаю вас зі святом — Днем знань. Від усієї душі бажаю вам міцного здоров'я та здійснення всіх бажань.

– Вже пролунав дзвоник на перший урок в житті наших малят. Вони стали першокласниками. Подивіться, шановні батьки, які в нас гарні діти: чепурні, веселі, жваві, непосидючі, розумні, кмітливі!

– А батьки? Я впевнена: кращих батьків просто не існує. Мені дуже приємно, що всі ми разом зібралися в одному класі.

 

ІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів, повідомлення теми і мети уроку. Знайомство з учнями.

– А зараз я звертаюся до головних на цьому святі, наших першокласників.

– Добрий день, мої маленькі школярики. Я вітаю вас із першим навчальним днем, із першим уроком. Цей день обов’язково буває в житті кожної людини. АЛЕ БУВАЄ ОДИН-ЄДИНИЙ РАЗ. І, може, тому він такий хвилюючий.

– Сьогодні ми з вами вступили у нашу велику шкільну родину, ви стали учнями 1 класу. З цього дня ми будемо мандрувати країною Знань, збираючи усе, що вона нам подарує. А дарує вона те, без чого ми не можемо жити, працювати, - знання. Відтепер ви не просто діти, ви – школярі!

– Чотири роки ми будемо з вами нерозлучні у навчанні. Кожного ранку ми будемо вітатися, але не так, як ви це робили у дитячому садочку. В класі прийнято на привітання вчителя відповідати легким нахилом голови, стоячи при цьому біля своєї парти. Ось так. (Показати). Давайте спробуємо. Молодці!

На урочистій лінійці ви побачили, що тут навчаються не лише маленькі, а й досить дорослі учні. Всі школярі одержують відповідні знання, які просто необхідні для кожної людини. Малюки вчаться читати, писати, рахувати, а старші пізнають секрети інших наук, але без уміння читати, писати й рахувати ніхто обійтися не може. Тому з цього починають усі учні Саме з цього почнете своє навчання і ви Але спочатку всі познайомимося, бо від сьогодні ми одна велика і дружна родина однокласників.

Учитель називає себе, демонструючи дітям одну з етичних форм знайомства

У кожного учня на парті лежить аркуш паперу. Учитель пояснює , як краще покласти долоньку) Діти обводять долоньки кольоровими олівцями, а батьки допомагають написати ім´я дитини і потім самі пишуть побажання на зворотній стороні долоньки. Дитина називає своє ім´я і разом з батьками прикріпляє промінець-долоньку до сонечка – в два ряди.

ІІІ. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок.

До класу входить Шапокляк.

Шапокляк: чому це ви тут усі зібралися? Та й ще такі гарні! І чому так багато квітів? (Звертається до вчительки). Гей, громадяночко! Може ви знаєте, що тут за свято? І хто ви така?

– По-перше, добрий день, шановна! По-друге, я вчителька і звати мене Тамара Яківна. А ви, якщо я не помиляюсь, пані Шапокляк?

Шапокляк: так, це я.

– Сьогодні у нас велике свято. Адже 1 вересня всі діти України прийшли до школи.

Шапокляк: всі-всі?

– Всі-всі.

Шапокляк: а як же я?

– Вибачте, а скільки ж вам років?

Шапокляк: неважливо. І, взагалі, питати про вік у жінки нетактовно. Але знаєте я ніколи зовсім нічому не вчилася. Ані буковки не знаю, ані циферки. Тамаро Яківно, дорогенька, дозвольте мені вчитися у вас з дітками.

– Я навіть не знаю, пані. Хіба що, як виняток.

Шапокляк: ура! Я йду до школи! Малечо, віддай портфель. (Забирає портфель у дитини). Я готова вчитися.

– О ні, шановна Шапокляк! Поставте портфель на місце. Я бачу, що вам і в перший клас йти ще рано.

Шапокляк: оце так. То пізно, то рано. Але, Тамаро Яківно, я дуже хочу вчитися. (Плаче).

– Не плачте. Давайте ми з вами окремо познайомимося, індивідуально.

Шапокляк: окремо? Не згодна. А хто мені буде підказувати? Хто писатиме шпаргалки? За чиї спини я ховатимусь, коли не вивчу урок? Ні, якщо вчитися, то в колективі.

- Я думаю, що діти захочуть вам допомогти у навчанні без підказок і шпаргалок. Так, діти?

Діти: так!

Шапокляк: спасибі, малята. З чого ж почнемо? З математики? З фізкультури?

– З етики!

Шапокляк: з чого?

– З вивчення правил поведінки. Ми з дітками вже вивчили, як слід вранці вітатися з учителем.

– А тепер слухайте і запам’ятовуйте ще кілька правил шкільної поведінки:

Заходить вчитель – треба встать.

Коли дозволить, тихо сядь.

Спитати хочеш – не шуми,

А тільки руку підніми.

У школі парту бережи,

І на парті не лежи.

Щоб урок пройшов немарно,

Треба сісти рівно, гарно.

Не базікай на уроках,

Як папуга чи сорока.

Шапокляк: о, ці правила мені до вподоби. Я їх буду завжди виконувати.

– Пані Шапокляк, я думаю, що ви готові вчитися з нашими дітками.

Шапокляк: ні, не готова. Мені не вистачає найголовнішого.

– Чого найголовнішого?

Шапокляк: здогадайтеся самі:

Новий дім несу на спині.

Що за дім, хто скаже нині?

А живуть у домі тому

Книги, ручки та альбоми.

Діти: портфель (ранець, рюкзак).

– А про те, що покласти в рюкзак подумали, добродійко?

Шапокляк: що покласти? Цукерку, парасольку, криску Лариску…

– Так… Ви схожі на Миколку-першокласника із вірша Надії Кир’ян. Ось послухайте цей віршик.

 

Миколка-першокласник

Перший раз малий Микола

Став збиратися до школи.

Олівця поклав у сумку,

Книги, ручку, зошит, гумку,

М’яч, перо, граблі, подушку,

На обід м’яку пампушку,

Двох ведмедиків, лопату,

Білочку руду хвостату,

Лук, і стріли, і рушницю,

Ще й пухкеньку паляницю,

Ще й стільця, стола, і парту,

І географічну карту,

Трактора, машинку, мило –

Вже й надворі звечоріло.

Сів Микола, дума думку:

«Чи усе поклав у сумку?»

– А щоб краще знати, що носять у портфелі, відгадайте загадки. (Загадує загадки про шкільні речі).

1) Буває в лінію й в клітинку,

У ньому пише кожна дитинка. (Зошит )

2) Язика не має, а всіх грамоти навчає. (Книга)

3) Спокою вона не знає, дітям креслить помагає.

Різні лінії, фігури, щоб прямими вони були. (Лінійка)

4) Виводить букви і слова ота цікава штучка.

В руці виблискує здаля нова , гарненька … (Ручка)

5) Довгі палички кругленькі: сині, жовті, червоненькі.

На папері походили, кольори свої лишили.

Звуться палички оці кольорові… (Олівці)

Шапокляк: дякую всім за допомогу, але мені час вертатися у казку. Обіцяю, що буду добре вчитися у своїй казковій школі. Бувайте! Бажаю успіхів!

– До побачення, пані Шапокляк! Щасти вам!

ІV. Вивчення нового матеріалу. Подорож до Країни Знань.

– Пані Шапокляк побігла, щоб не спізнитися в свою казкову школу, а ми продовжуємо далі наш урок.

– Сьогодні не тільки ви сіли за парти, а й тисячі таких самих маленьких першокласників в усіх куточках нашої України  прийшли до школи, щоб учитися, стати розумними, грамотними.

– Бо як же сьогодні прожити у світі, не маючи освіти? Неграмотна людина — сліпа, хоч очі має, та нічого не прочитає.

– А хто з вас, діти, вміє вже читати? Підніміть, будь ласка руку. (Відповіді дітей).

– А хто знає букви? (Відповіді дітей).

І весела й солов´їна

Математика – країна.

Праця тут іде завзята,

Вмій лиш спритно рахувати.

Раз, два, три, чотири, пять –

Вміють дітки рахувать?

 

Ось листок і ще листок

Заховався між квіток.

Ну й просте ж завдання, діти,

Ці листочки полічити. (1+1)

 

На лужку серед лози,

Заховались дві кози.

А отут стоять ще дві

У густій, рясній траві.

Підрахуємо гуртом,

Скільки всіх тих кіз разом. (2+2)

 

 Горобець і три синиці

Он летять до годівниці.

Скільки птахів, підкажіть,

Будуть вдячні за обід. (1+3)

 

 

Пять яблунь у саду ростуть,

Чотири з них уже цвітуть.

А скільки ще не розцвіли?

Ну, як бив и відповіли? (5-4)

 

Гра «З якої казки?»

«…А Півник тим часом замісив тісто, приніс дрова, розпалив у печі, а Мишенята танцюють та в ігри грають…» (Колосок).

 

«…Кізонько моя мила, Кізонько моя люба, чи ти пила, чи ти їла?..» (Коза-Дереза.)

 

«…Не їж мене, я тобі пісеньку заспіваю…» (Колобок).

 

 «…От Котик почув Півника, прибіг, забрав його у Лисички і приніс додому…» (Котик і Півник).

Вчитель:

- До школи добре ви підготувались.

Бачу, що усі старались.

Наш гості вас вітають

І посвідчення першокласників вручають.

Робота в парах – батьки

Шановні батьки! Ваші діти витримали іспит. А чи витримаєте його ви?

 

- Треба знайти пару, склавши частини висловів.

 

Заходити до вчителя в школу …                   домашню роботу.

Ніколи не робити за дітей…                           не менше 2-х разів

                                                                                   на тиждень.

 

Сварити своїх дітей…                                обов´язково.

Не розгортати зошит і щоденник…          у поганому настрої.

Бувати на батьківських зборах…              тільки в крайньому

                                                                       випадку.

 

- Молодці! Упоралися з іспитом! Я сподіваюся, ви не забуватимете робити того, що пообіцяли щойно.

- А зараз наші дітки повинні нам дещо пообіцяти.

 До того, як прокинеться в школі дзвінок,

Завжди приходити в клас на урок.

Обіцяєте?

 

Під час уроку дружно

І активно працювати,

Учити все, що потрібно вам знати.

Обіцяєте?

 

Речі удома не забувати,

Друзями добрими, вірними стати.

Обіцяєте?

 

А лінь, неохайність, підказки, брехню

Не пустите в клас ні за яку ціну.

Обіцяєте?

 

А зараз кожний першокласник отримає пам’ятне «Посвідчення». Це документ, який дає вам право щодня ходити на уроки, готувати вдома всі завдання на «відмінно» та зразково поводитись на уроках і перервах. (вручення «Посвідчень»)

   А тепер, любі першокласники, прошу приготуватись до найурочистішого моменту сьогоднішнього свята. Зараз ви будете приймати Клятву Першокласника.

Клятва першокласника

Буду в школі вчитись читати,

Гарно писати і рахувати,

Буду в альбомі своїм малювати,

Твори писати, вірші вивчати.

Клянусь!

Обіцяю не лінитись,

Добросовісно трудитись,

Педагогів поважати

І оцінки гарні мати.

Клянусь!

 

Книги й зошити любити,

Берегти, а не губити,

Акуратним завжди бути,

Щоб нічого не забути.

Клянусь!

На уроках не жувати,

Не дрімати і не спати.

І домашні всі завдання

На дванадцять готувати.

Клянусь!

Буду вчитись я сумлінно

І поводитись відмінно.

Щоб батьки могли радіти,

Що такі в них гарні діти!

Клянусь! Клянусь! Клянусь!

   Отже, віднині ви – повноправні господарі своєї школи. Дотримуйтеся цієї клятви і в ваших щоденниках  будуть лише гарні оцінки. Я прошу гостей ще раз поглянути на наших першокласників. Запам’ятайте їх такими. Сподіваюся, що через 12 років ми побачимо їх усіх дорослими, красивими хлопцями і дівчатами, а до «Посвідчень першокласників» додадуться «Атестати зрілості», в яких будуть відмінні і добрі оцінки.

Посвідчення першокласника

Дорогий друже!

Віднині ти – учень першого класу.

Допитливим, цікавим будь,

Не споглядай байдуже.

В Країну Знань велику путь

Долай уперто, друже!

Усе, що пізнане колись,

Завчи, збагни глибоко.

Країна Знань, як неба вись,

Красою вабить око.

Бажаємо тобі успіхів у навчанні!

 

За старовиною легендою діти які ідуть до школи це маленькі зернята які 6 років наповнювалися маминою і татовою любов’ю, бабусиною і дідусевою добротою, теплом і радістю всіх оточуючих. І саме сьогодні прийшов час засіяти поле для того, щоб виростити добрий урожай. Саме сьогодні турботливі руки батьків, вчителів, рідних людей посіють ці зернята і будуть плекати їх.

Прийде час і наше поле дасть добрий урожай, але зараз, що потрібно нашим зерняткам що б вирости?

Тепле сонечко зігріватиме своїми промінцями наші зернятка. Даруватиме тепло та любов.

Веселі хмарки - напоять їх водичкою, такою прозорою та чистою як ваші мрії.

Квіточки – зачарують своєю красою, допоможуть побачити красу, навіть там, де буде здаватися, що її немає.

Красу нашого поля  доповнять легкокрилі метелики, які будуть веселити нас своїми танцями.

До квіточок за солодким нектаром прилетять працівниці – бджілки. Співаючи пісень про працю.

Веселі комашки – сонечка знайдуть тут свої домівки.

Ось так, з чистого аркуша паперу, народжується картина. З чистого листа розпочинається і життя нашого класу. У школі з’явилася – нова шкільна родина.

Протягом довгих шкільних років будуть зріти наші зернята. І кожен з вас буде вкладати в них свої старання і успіхи. . Залежить це і від вас, шановні родини, адже Ви є наймудрішими порадниками своїм дітям і найбільшими помічниками вчителів.

Тепер ваші діти стали і моїми, і я сподіваюся , що нашим дітям буде тепло і затишно в шкільній родині, яку ми будемо разом з вами  створювати. Хай життя нашого класу, який щойно народився, завжди б’ється чистою джерельною водою. Успіхів вам! Натхнення, терпіння, нових відкриттів на нелегких, але цікавих шкільних стежинах.

Хай доля вам стелиться рушниками!