Конспект: "Суспільний устрій та господарське життя за часів Володимира Великого і Ярослава Мудрого" Історія України · 7 клас
Про матеріал
"Суспільний устрій та господарське життя за часів Володимира Великого і Ярослава Мудрого" Історія України · 7 клас конспект до урокуСуспільний устрій та господарське життя за часів Володимира Великого і Ярослава Мудрого
Історія України · 7 клас
Повний конспект уроку за параграфом 8
Джерело: підручник на наданих фотографіях, § 8, с. 55–61.
Урок присвячений тому, як була організована влада в Русі-Україні, чим відрізнялося становище різних груп населення, як розвивалися господарство й торгівля та яким було повсякдення людей. Головний висновок: розвиток держави супроводжувався зміцненням князівської влади, зростанням суспільної нерівності, появою писаного права й ускладненням господарського життя.
Мета та підготовка до уроку
Навчальна мета: пояснити політичний і суспільний устрій Русі-України; охарактеризувати вільне, напіввільне та невільне населення; розкрити значення «Руської правди»; простежити зміни в землеробстві, ремеслах, торгівлі та побуті.
Розвивальна мета: навчати аналізувати схему суспільства, інфографіку, історичне джерело й реконструкції; порівнювати становище людей; пояснювати причини та наслідки історичних змін.
Виховна мета: формувати повагу до праці, культурної спадщини та людської гідності; підводити до розуміння відмінностей між середньовічними уявленнями про право і сучасним принципом рівності людей.
Очікувані результати. Учні зможуть назвати основні верстви населення, пояснити поняття «монархія», «смерди», «закупи», «рядовичі», «холопи», «звичаєве право», «Руська правда»; навести приклади господарських змін; розрізнити товари, які ввозили й вивозили; порівняти міський та сільський побут.
Обладнання: підручник, карта Русі-України, ілюстрації та схема на с. 55–61, дошка або проєктор.
Тип уроку: комбінований, з опрацюванням історичного джерела та візуальних матеріалів.
План вивчення нового матеріалу
1. Суспільні відносини та значення «Руської правди».
2. Розвиток сільського господарства, ремесел і торгівлі.
3. Повсякденне життя в місті та селі.
Організація роботи. Перевірити готовність класу. Повідомити тему й мету. Пояснити, що сьогодні увагу зосереджуємо на житті суспільства за Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Наведені далі 30 запитань становлять банк для вибіркового опитування, а не обов’язкове суцільне опитування протягом одного уроку.
Актуалізація знань
Запитання: хто такі Володимир Великий та Ярослав Мудрий? Які їхні справи ви пам’ятаєте?
Орієнтовна відповідь: це київські князі, які зміцнювали Русь-Україну. Володимир запровадив християнство як державну релігію, а за Ярослава розвивалися освіта, книжність, будівництво та писане право.
Запитання: навіщо державі потрібні правитель, військо й закони?
Відповідь: правитель організовує управління, військо захищає державу, а закони встановлюють правила та допомагають розв’язувати суперечки.
Обговоріть у класі на сторінці 55
Що ми називаємо суспільним устроєм держави? Це поділ суспільства на групи, їхнє становище, права й обов’язки, відносини між ними та організація влади.
Які питання варто розглядати щодо суспільного устрою Русі-України за часів Володимира Великого і Ярослава Мудрого? Хто керував державою; кому належала земля; які групи населення існували; хто був вільним, а хто залежним; хто сплачував податки; як закони захищали різних людей.
Що ви вже знаєте про розвиток тогочасного господарства? Основою життя було землеробство; люди також розводили худобу, виготовляли ремісничі вироби й торгували. Господарство забезпечувало людей їжею, одягом, знаряддями праці та іншими необхідними речами.
Дослідіть зображення суспільних груп на сторінці 55
Кого зображено? 1 — князя та княгиню; 2 — бояр; 3 — князівських дружинників; 4 — священнослужителів; 5 — ремісників і селян.
Чим відрізнялося життя представників різних верств і чому? Князі й бояри мали владу, землі, багатство та коштовне вбрання. Дружинники служили князю й воювали. Духовенство виконувало релігійні та освітні обов’язки. Селяни й ремісники переважно забезпечували суспільство продуктами та виробами. Відмінності пояснюються різними заняттями, статками, правами й доступом до влади.
Висновок: суспільство Русі X–XI ст. було неоднорідним та ієрархічним. Одяг, зброя й інші речі на малюнку допомагають розпізнати становище людини, але повне уявлення про її права дає текст підручника.
1 Суспільні відносини та роль Руської правди
Державна влада та землеволодіння
За політичним устроєм Русь-Україна була монархією. Це форма правління, за якої верховна влада належить одному правителю й зазвичай передається в межах правлячої династії. На чолі держави стояв великий князь київський із роду Рюриковичів. Він зосереджував верховну владу, керував державою, спирався на військо та організовував управління землями.
Окремими землями правили місцеві князі — переважно сини та близькі родичі великого князя. Вони підпорядковувалися київському правителю. Безпосередніми виконавцями князівських розпоряджень були дружинники, яких у підручнику також названо «княжими мужами». Із них князь призначав воєвод — воєначальників.
Князь надавав землі місцевій знаті — боярам. Спочатку це було тимчасове користування, а в XI ст. поширювалася передача земель у приватну власність. Земельні володіння отримували й монастирі. Отже, земля ставала важливою основою багатства та впливу, а значення великих землевласників зростало.
Вільне та залежне населення
Усе населення Русі підручник поділяє на вільне та залежне. Серед вільних були привілейовані групи й люди, які особливих привілеїв не мали. Залежність могла бути частковою або повною, тому окремо розрізняємо напіввільних і невільних.
Верства населення |
Становище та основні заняття |
Князі |
Правляча верхівка; управляли державою та окремими землями. |
Бояри |
Знать, великі землевласники; мали значний вплив у державі. |
Дружинники |
Князівські воїни й виконавці розпоряджень; з їхнього середовища призначали воєвод. |
Духовенство |
Служителі церкви та монастирів; виконували релігійні, освітні й культурні функції. |
Міщани |
Мешканці міст, зокрема ремісники й купці; серед них були заможні та бідні. |
Смерди |
У викладі цього параграфа — переважно вільні селяни; мали землю й худобу, сплачували податки, виконували повинності, поступово потрапляли в залежність. |
Закупи |
Напіввільні люди, які через отриману позику ставали залежними від господаря й працювали для її відробітку. |
Рядовичі |
Напіввільні люди, які працювали в господаря на підставі угоди. |
Челядь і холопи |
Невільні люди; у тексті зазначено, що спочатку вживали назву «челядь», згодом — «холопи». |
Ізгої |
Люди, які вибули з однієї суспільної верстви, але не ввійшли до іншої; у параграфі їх віднесено до окремої групи вільних. |
Духовенство поділялося на чорне та біле. Чорне духовенство — ченці й черниці, які жили в монастирях. Ченці вели літописи, переписували книжки й організовували школи. Біле духовенство — священники, диякони та інші церковні служителі, які не давали чернечої обітниці безшлюбності. Церква підтримувала авторитет князівської влади й відігравала важливу роль у культурному житті.
Міське населення було майново неоднорідним. Серед купців і ремісників сформувалася заможна верхівка, поряд із нею жили міщани з невеликими доходами. Отже, навіть люди однієї широкої групи могли дуже відрізнятися за статками.
Податки та повинності
Селяни володіли землею й худобою, але мусили віддавати частину виробленого та виконувати роботи. За викладом параграфа, замість полюддя на користь держави збирали податок з окремого господарства — «диму». Пізніше з’явився поземельний податок — від плуга чи рала. Податки сплачували продуктами та іншими речами, тобто в натуральній формі, а також грішми.
Повинності — обов’язкові роботи й послуги. До них належали «повоз» — надання коней і транспорту для потреб князя, будівництво міст і зведення укріплень. Податки та повинності забезпечували діяльність держави, але водночас збільшували навантаження на населення й сприяли зростанню залежності селян від землевласників.
Поміркуйте на сторінці 56
Якими були суспільство і влада за часів Русі? Влада була монархічною: державу очолював великий князь, а окремими землями управляли підлеглі йому князі. Суспільство складалося з груп із неоднаковими правами та статками.
Які верстви населення існували та чим вони відрізнялися? Князі, бояри, дружинники, духовенство, міщани, смерди, закупи, рядовичі, челядь, холопи та ізгої. Вони відрізнялися заняттями, багатством, правами, обов’язками та ступенем особистої свободи.
Чому виникла потреба в писаних законах? Зростали населення, міста, землеволодіння й торгівля; ускладнювалися відносини між людьми. Потрібні були спільні правила щодо майна, боргів, злочинів, покарань і розгляду суперечок.
Дослідіть схему суспільства на сторінці 57
Як можна назвати схему? «Суспільні верстви Русі-України» або «Соціальна ієрархія Русі-України».
Які верстви відображено? Князів; бояр, дружинників і духовенство; заможних купців та ремісників; інших міщан; смердів, закупів, рядовичів, челядь, холопів та ізгоїв.
Хто становив найчисленнішу групу? Основну масу населення становили селяни. Нижній широкий щабель схеми об’єднує кілька різних за правовим становищем груп; він не означає, що всі вони були однаково залежними.
Яка роль князів? Управління державою та землями, організація оборони, підтримання влади й порядку.
Яка роль дружинників? Військова служба та виконання розпоряджень князя.
Яка роль духовенства? Проведення богослужінь, поширення християнства, розвиток освіти й книжності, підтримка авторитету князя.
Поява та значення Руської правди
За князювання Ярослава було укладено перший у Русі-Україні писаний збірник законів — «Руську правду». Його основою стало звичаєве право — усталені правила, які раніше переважно передавали усно та не фіксували письмово.
«Руська правда» врегульовувала відносини між верствами населення, визначала права людей у різних сферах життя та правила судочинства. Вона допомагала впорядковувати суспільне життя й розв’язувати суперечки за встановленими нормами.
Водночас наведені статті відображають нерівність людей. Розміри грошових стягнень залежали від становища потерпілої людини. У наведеній статті 1 ще зберігається право близьких родичів на кровну помсту, але передбачено й грошову заміну. Тому за цим уривком не можна стверджувати, що кровну помсту вже повністю скасовано.
Дослідіть уривок із Руської правди на сторінці 57
Для порівняння використати суми саме з уривка, наведеного в підручнику. Давня гривня тут є грошовою одиницею того часу, а не сучасною українською гривнею.
За що передбачено стягнення в наведеному уривку |
Сума |
За вбитого за умовами статті 1, коли помсти не відбувається |
40 гривень |
За вбивство княжого служителя, кухаря або конюха |
40 гривень |
За огнищанина — князівського управителя |
80 гривень |
За вбивство ремісника або ремісниці |
12 гривень |
За смерда або холопа |
5 гривень |
За рабиню |
6 гривень |
За княжого коня |
3 гривні |
За смердового коня |
2 гривні |
Про які зміни порівняно з родоплемінними відносинами свідчать статті? Видно поділ людей за становищем, особливий захист князівських управителів і служителів, важливість приватного майна та використання грошових стягнень. Родова традиція кровної помсти ще зберігалася, але поряд із нею діяли писані правила, що впорядковували розв’язання конфліктів.
Чому виникла потреба в такому збірнику? Старих усних звичаїв було недостатньо для складного суспільства з різними верствами, майновими відносинами й державним управлінням. Закони мали визначити порядок покарання та захисту майна й зменшити самовільне розв’язання суперечок.
Обґрунтування за статтями. За князівського управителя встановлено 80 гривень, за ремісника — 12, за смерда або холопа — 5. Це свідчить про неоднаковий правовий захист різних людей. Різні суми за княжого й селянського коня показують захист власності з урахуванням становища її власника.
Підсумок першого пункту: Русь-Україна була монархією з ієрархічним суспільством. Поява писаного права допомогла врегульовувати складні відносини, але не усунула суспільної нерівності.
2 Сільське господарство та розвиток ремесел і торгівлі
Зміни в сільському господарстві
Наприкінці X — у першій половині XI ст. в сільському господарстві та ремеслах відбувалися зміни, які підвищували продуктивність праці. Це означає, що за певний час люди могли виробити більше продуктів або речей.
Поширювався плуг із лемешем, який краще обробляв і перевертав землю. Для оранки використовували волів. Застосовували двопільну та трипільну системи, що передбачали чергування посівів і відпочинку землі.
Двопільна система: землю поділяли на дві частини. Одну засівали, другу залишали під паром — без посіву, для відновлення родючості. Наступного року їхнє призначення змінювали.
Трипільна система: землю поділяли на три частини. На одній вирощували озимі культури, на другій — ярі, третю залишали під паром. Щороку їх чергували. За такого поділу засівали дві третини землі, тоді як за двопілля — половину.
Вирощували пшеницю, жито, просо, овес і льон. Зернові давали харчові продукти, а льон — сировину для тканин. Поширювалися городництво та садівництво. Краща обробка ґрунту й упорядковане використання полів сприяли збільшенню виробництва; частину продукції можна було обміняти або продати.
Розвиток ремесел
У Русі-Україні існувало понад 60 ремісничих спеціальностей. Виготовляли дерев’яні речі, посуд, тканини, прикраси, металеві знаряддя праці, зброю та будівельні матеріали. Для мурованого будівництва використовували плінфу — широку плоску цеглу.
Основні приклади: гончарі робили посуд; ковалі — знаряддя та зброю; ювеліри — прикраси; ткачі — тканини; майстри з обробки дерева — різні дерев’яні вироби. Поділ праці давав змогу майстрам удосконалювати вміння, а розвиток ремесел забезпечував зростання міст і торгівлі.
Поміркуйте на сторінці 58
План «Розвиток сільського господарства, ремесел і торгівлі в Русі в X–XI ст.»
1. Поширення плуга з лемешем і використання волів.
2. Двопільна й трипільна системи землеробства.
3. Зернові культури, городництво та садівництво.
4. Ремісничі спеціальності й основні вироби.
5. Внутрішні ринки та зовнішні торговельні зв’язки.
6. Торговельні шляхи, товари й роль Києва.
Дослідіть інфографіку на сторінці 58
Які нові явища спостерігаємо в сільському господарстві та які їхні наслідки? Поширення плуга з лемешем, використання волів, застосування двопілля й трипілля, розвиток городництва та садівництва. Наслідки — краща обробка землі, відновлення її родючості завдяки чергуванню ділянок, зростання виробництва та можливостей обміну.
Які ремесла розвивалися? Обробка дерева, гончарство, ковальство, зброярство, ювелірна справа, ткацтво, виготовлення плінфи. Про це свідчать зображення дерев’яних предметів, посуду, знарядь, зброї, прикрас, тканин і цегли.
Загальний висновок: господарство ставало різноманітнішим; удосконалювалися знаряддя й способи роботи, поглиблювався поділ праці.
Внутрішня та міжнародна торгівля
Зростання виробництва сприяло торгівлі. Усередині держави обмін відбувався переважно на невеликих місцевих ринках. У деяких містах існувало кілька торговельних осередків; у Києві, за підручником, діяло 8 «торгів», куди привозили товари з інших регіонів.
Купці торгували з Візантією, Скандинавією, Середньою Азією та арабськими країнами. Використовували шлях «із варяг у греки», а для торгівлі з Європою — також Дунай. Київ був центром транзитної торгівлі між Сходом і Заходом. Транзитна торгівля означає, що товари проходять через певний торговельний центр або територію до інших країн.
За кордон вивозили хутра, віск, мед, льон, шкіри, ювелірні вироби, панцирі та зброю. Ввозили переважно предмети розкоші: шовкові тканини, парчу, оксамит, а також зброю та спеції. Різні види зброї могли бути предметом і вивезення, і ввезення.
Дослідіть торгівлю та складіть кластер на сторінці 59
У центрі записати «Торгівля в Русі-Україні». Від нього провести гілки з наведеними складниками.
Гілка кластера |
Зміст |
Внутрішня торгівля |
Місцеві ринки, міські торги, обмін між регіонами; 8 торгів у Києві. |
Міжнародна торгівля |
Візантія, Скандинавія, Середня Азія, арабські країни, зв’язки з Європою. |
Торговельні шляхи |
Шлях «із варяг у греки», Дунай. |
Вивезення |
Хутра, віск, мед, льон, шкіри, прикраси, панцирі, зброя. |
Ввезення |
Шовк, парча, оксамит, зброя, спеції. |
Роль Києва |
Великий ринок і центр транзитної торгівлі між Сходом та Заходом. |
Підсумок другого пункту: розвиток землеробства й ремесел збільшував виробництво, а торгівля пов’язувала село з містом і Русь-Україну з іншими країнами.
3 Повсякденне життя в місті та селі
Міське й сільське житло
Міське життя відрізнялося від сільського заняттями та побутом. У місті переважали ремесла й торгівля, у селі — сільське господарство. Міська забудова була щільнішою. Серед будинків вирізнялися хороми — великі житла князів і бояр. Оселі інших міщан були подібні до сільських.
Основним елементом кожної оселі була піч. Вона давала тепло й можливість готувати їжу. Лави, посудники та полаті виготовляли під час будівництва. Удень на лаві сиділи, а вночі могли спати. На стінах облаштовували полиці, речі зберігали в дерев’яних скринях. Столи застеляли орнаментованими скатертинами, на почесному місці розміщували ікони та обереги. У сільських, а інколи й міських оселях стояли прядка та ткацький верстат.
Скляні вікна були доступні переважно заможним міщанам. У звичайних будинках вікна затягували висушеними напівпрозорими сечовими міхурами тварин. Для освітлення використовували олійні світильники, воскові свічки та лучини. Штучним світлом користувалися недовго: люди переважно лягали спати після заходу сонця й прокидалися вдосвіта.
Посуд здебільшого виготовляли місцеві майстри. Дорогий керамічний посуд привозили заможним людям із Чехії та Німеччини, скляний — із Візантії. Селяни й міщани користувалися дерев’яними або кістяними ложками, а заможні городяни — також бронзовими та срібними.
Поміркуйте на сторінці 59
Що було характерним для міського й сільського життя? Для міста — щільна забудова, ремісничі майстерні, торги, більша різноманітність занять і помітні відмінності між багатими та бідними. Для села — праця на землі, догляд за господарством, домашнє виготовлення багатьох потрібних речей. Спільними були дерев’яні оселі, піч, лави, скрині, місцевий посуд, залежність розпорядку дня від природного освітлення.
Дослідіть реконструкцію будинку на сторінці 60
Опис облаштування міського будинку. На малюнку бачимо дерев’яну зрубну будівлю старокиївського Подолу. Будинок має дах, двері й невеликі вікна; реконструкція показує, що міське житло могло мати два рівні. Внутрішня схема та розріз дають змогу помітити піч і поділ простору. За текстом підручника доповнюємо опис: в оселі були лави, стіл, полиці, скрині та посуд. Облаштування залежало від достатку господарів.
Вбрання та прикраси
Одяг показував становище й достаток людини. Для князівських і боярських родин його шили майстри з тонкого сукна, шовку та парчі, прикрашали золотими й срібними нитками. Коштовні прикраси доповнювали вбрання знаті.
Менш заможні люди носили вовняний, конопляний і лляний одяг місцевого виробництва, часто виготовлений власноруч. Взували личаки, які надягали поверх онуч — клаптів тканини, обмотаних навколо ніг. Міщани користувалися також шкіряними черевиками, чобітками й півчобітками. Взуття знаті робили з добре вичиненої шкіри та оздоблювали кольоровими й золотими нитками, дрібними перлами, бронзовими ґудзиками та дротом.
Міщани середнього достатку носили браслети, медальйони, пряжки та застібки. Отже, прикраси були доступні різним групам, але відрізнялися матеріалом, складністю виконання та вартістю.
Дослідіть зображення вбрання на сторінці 60
Яким верствам належали зображені речі?
1. Орнаментована коштовна тканина могла належати представникам князівських або боярських родин, заможним людям.
2. Плетене взуття — личаки — характерне передусім для селян і біднішого населення; просте шкіряне взуття могли носити міщани, а дороге оздоблене — знать.
3. Дорогі головні убори з хутром і прикрасами вказують на заможних людей та знать; простіші тканинні — на менш заможних мешканців.
Пояснення: робимо висновок за матеріалом і оздобленням. Сам малюнок без додаткового підпису не дає підстав безпомилково визначити верству власника кожного окремого головного убору.
Дозвілля та розваги
Відпочивали переважно в релігійні свята, до яких готували відповідні страви та напої. На міських майданах влаштовували гуляння за участю музикантів і скоморохів — мандрівних акторів. Знать організовувала бенкети, кінні змагання, вправи зі зброєю та полювання.
Дослідіть малюнок Давньоруські розваги на сторінці 61
Зразок стислої розповіді за сюжетом. На малюнку зображено святкові розваги. Музиканти грають, а присутні слухають музику, спілкуються й веселяться. Учасники вбрані у святковий одяг. Поряд із дорослими бачимо дитину. Жінки тримають напої та частування. Малюнок допомагає уявити спільне дозвілля мешканців Русі, коли музика й зустрічі зближували людей.
Підсумок третього пункту: основні потреби мешканців міста й села були подібними, але якість житла, одягу, посуду та характер дозвілля залежали від статків і суспільного становища.
Перевір себе з відповідями
Запитання до параграфа 8 на сторінці 61.
1. Якою була роль великого князя в житті Київської держави?
Великий князь київський був верховним правителем. Йому підпорядковувалися місцеві князі; він спирався на дружину, призначав воєвод, надавав землі боярам і монастирям. Князь організовував управління, оборону та підтримання порядку в державі.
2. З яких верств складалося суспільство?
Із князів, бояр, дружинників, духовенства, міщан, смердів, закупів, рядовичів, челяді, холопів та ізгоїв. До привілейованих вільних належали князі, бояри, дружинники й духовенство. Основну масу непривілейованих вільних становили селяни та міщани. Закупи й рядовичі були напіввільними, челядь і холопи — невільними. Ізгої становили окрему групу вільних.
3. Що таке «Руська правда» та яке її значення в урегулюванні суспільних відносин?
Це перший писаний збірник законів Русі-України, укладений за Ярослава Мудрого на основі звичаєвого права. Він визначав правові норми, порядок судочинства, відповідальність за порушення, допомагав розв’язувати конфлікти та захищати майно. Водночас відображав нерівність різних груп населення.
4. Чим відрізнявся спосіб життя мешканців міста й села?
Містяни переважно займалися ремеслами й торгівлею, селяни — сільським господарством. У містах була щільніша забудова, торги та житла знаті. Більшість простих осель у місті й селі мали подібне облаштування. Заможні городяни частіше користувалися дорогим привізним посудом, скляними вікнами та коштовним одягом.
5. Схарактеризуй становище різних верств населення Русі.
Князі управляли державою, бояри були впливовими землевласниками, дружинники служили й воювали, духовенство забезпечувало релігійне та значною мірою культурне життя. Міщани працювали в ремеслах і торгівлі та мали різні статки. Смерди обробляли землю, сплачували податки, виконували повинності й поступово потрапляли в залежність. Закупи залежали від господаря через позику, рядовичі — за угодою; холопи й челядь були невільними. Ізгої втратили зв’язок із попередньою верствою, не ввійшовши до іншої.
6. Якими були особливості тогочасного розвитку господарства й торгівлі?
Поширювалися плуг із лемешем, двопілля та трипілля, городництво й садівництво. Існувало понад 60 ремісничих спеціальностей. Зростання виробництва сприяло внутрішній та міжнародній торгівлі. Купці користувалися шляхом «із варяг у греки» й Дунаєм. Київ був важливим ринком і центром транзитної торгівлі. Вивозили сировину та ремісничі вироби, ввозили переважно предмети розкоші, зброю й спеції.
7. Чи можна назвати, на твою думку, Русь-Україну імперією? Чому?
Зразок аргументованої відповіді: за окремими ознаками таке порівняння можливе. Великий князь керував великою державою, яка об’єднувала різні землі й групи населення, а місцеві правителі йому підпорядковувалися. Проте точніше за текстом параграфа називати її монархією на чолі з великим князем. Саме порівняння з імперією не означає, що київський правитель мав титул імператора. Оцінюємо аргументацію учня, а не лише відповідь «так» або «ні».
8. Чи можна, на твою думку, порівняти значення для Русі таких подій, як прийняття християнства та запровадження «Руської правди»?
Так, обидві події сприяли зміцненню держави та впорядкуванню суспільного життя. Прийняття християнства змінило релігійне й культурне життя, сприяло розвитку освіти, книжності, церковного будівництва та міжнародних зв’язків. «Руська правда» передусім упорядковувала правові відносини й судочинство. Їх можна порівняти за впливом на розвиток держави, але вони стосувалися різних сфер і не були тотожними за наслідками.
А ще ти можеш зразок виконання
Порівняння суспільства Русі та країн Європи
Порівняння стосується загальних рис X–XI ст. У різних європейських країнах порядки мали свої особливості.
Категорія |
Русь-Україна |
Країни Західної Європи |
Склад населення |
Князі, бояри, дружинники, духовенство, міщани, вільні й залежні селяни, невільні люди. |
Монархи, світська знать, воїни, духовенство, міське населення, вільні й залежні селяни. |
Влада |
Великий князь київський; місцеві князі; опора на дружину. |
Королі або імператори; місцеві правителі та землевласники; опора на військову знать. |
Відносини між групами |
Нерівність прав і статків; зростання землеволодіння та селянської залежності; податки й повинності. |
Нерівність прав і статків; залежність частини селян від землевласників; різні платежі й повинності. |
Висновок: спільними були монархічна влада, вплив знаті й церкви, велика роль землі та селянської праці, суспільна нерівність. Назви верств і конкретні способи управління відрізнялися.
Спільні риси повсякдення мешканців міст
У містах Русі та Європи X–XI ст. значну роль відігравали ремесла, ринки, торгівля й релігійні свята. Житлові умови та одяг залежали від достатку; багато речей виготовляли вручну. Повсякденна праця й відпочинок значною мірою залежали від природного освітлення. Водночас матеріали будинків, вигляд одягу й місцеві звичаї могли різнитися.
Підсумок уроку та домашнє завдання
Підсумкова думка для класу: Русь-Україна була великою монархічною державою, життя якої забезпечувала праця селян, ремісників і купців. Влада, майно й права розподілялися нерівномірно. Писані закони впорядковували відносини, а зміни в господарстві сприяли розвитку міст і торговельних зв’язків.
Рефлексія: завершити одне речення: «Тепер я можу пояснити…» або «Мене здивувало, що…».
Домашнє завдання: опрацювати § 8, с. 55–61; повторити визначення основних верств населення та «Руської правди»; уміти пояснити двопілля й трипілля. За вибором учителя — усно відповісти на запитання «Перевір себе» або завершити кластер про торгівлю.
30 запитань для закріплення з відповідями
1. Якою була Русь-Україна за політичним устроєм?
Монархією на чолі з великим князем київським.
2. Із якого роду походили київські князі?
Із роду Рюриковичів.
3. Хто управляв окремими землями та кому ці правителі підпорядковувалися?
Місцеві князі, переважно сини й близькі родичі великого князя; вони підпорядковувалися київському правителю.
4. Хто такі бояри?
Представники знаті, впливові землевласники.
5. Які обов’язки мали дружинники та кого з них призначали князі?
Вони воювали й виконували князівські розпорядження; із них призначали воєвод.
6. Які групи належали до привілейованого вільного населення?
Князі, бояри, дружинники та духовенство.
7. Чим відрізнялося чорне духовенство від білого?
Чорне — ченці та черниці, які жили в монастирях; біле — священники й інші церковні служителі, що не давали чернечої обітниці безшлюбності.
8. Яку культурну роботу виконували ченці?
Вели літописи, переписували книжки, організовували школи.
9. Хто такі смерди за викладом цього параграфа?
Переважно вільні селяни, які мали землю й худобу, сплачували податки та виконували повинності; їхня залежність поступово зростала.
10. Чим закупи відрізнялися від рядовичів?
Закупи потрапляли в залежність через позику, а рядовичі працювали в господаря за угодою.
11. Кого називали челяддю та холопами?
Невільних людей.
12. Хто такі ізгої?
Люди, які вибули з однієї суспільної верстви, але не ввійшли до іншої.
13. Що означав податок із диму?
Податок з окремого господарства.
14. Що таке повоз і які ще повинності згадано в параграфі?
Повоз — надання коней і транспорту для потреб князя. Інші повинності — будівництво міст і зведення укріплень.
15. Що таке звичаєве право?
Система усталених у суспільстві правил, які зазвичай не були письмово зафіксовані.
16. Що таке Руська правда та за якого князя її було укладено?
Перший писаний збірник законів Русі-України, укладений за Ярослава Мудрого.
17. Що доводять різні суми стягнень у наведеному уривку із законів?
Суспільну й правову нерівність: захист людини залежав від її становища.
18. Які знаряддя та тварини допомагали поліпшувати обробіток землі?
Плуг із лемешем та воли, яких використовували для оранки.
19. Чим трипілля відрізнялося від двопілля?
За двопілля одну з двох ділянок засівали, другу залишали під паром. За трипілля дві з трьох ділянок засівали різними групами культур, третя відпочивала; щороку ділянки чергували.
20. Які культури вирощували та які ще напрями сільського господарства поширювалися?
Пшеницю, жито, просо, овес, льон; поширювалися городництво та садівництво.
21. Скільки ремісничих спеціальностей існувало та які вироби виготовляли?
Понад 60; робили посуд, дерев’яні речі, тканини, прикраси, знаряддя праці, зброю, плінфу.
22. Що таке плінфа?
Широка плоска цегла для будівництва.
23. Де відбувалася внутрішня торгівля та скільки торгів було в Києві за підручником?
На місцевих ринках і міських торгах; у Києві діяло 8 торгів.
24. З ким торгували руські купці та які шляхи використовували?
Із Візантією, Скандинавією, Середньою Азією, арабськими країнами; використовували шлях «із варяг у греки» та Дунай для зв’язків із Європою.
25. Які товари вивозили та які ввозили?
Вивозили хутра, віск, мед, льон, шкіри, прикраси, панцирі, зброю. Ввозили шовк, парчу, оксамит, зброю та спеції.
26. Чому Київ називають центром транзитної торгівлі?
Через нього проходили товари й торговельні зв’язки між Сходом і Заходом.
27. Чим міська забудова відрізнялася від сільської та що було головним у кожній оселі?
У містах забудова була щільнішою, вирізнялися хороми знаті. Головним елементом оселі була піч.
28. Як освітлювали житло та зберігали речі?
Використовували олійні світильники, воскові свічки й лучини; речі складали в дерев’яні скрині, посуд ставили на полиці та в посудники.
29. Чим відрізнялися одяг і взуття знаті та простого населення?
Знать носила дорогі тканини, коштовні прикраси й оздоблене шкіряне взуття; просте населення — переважно місцевий вовняний, лляний або конопляний одяг, личаки чи просте шкіряне взуття.
30. Як люди відпочивали та хто такі скоморохи?
Брали участь у святкових гуляннях із музикою й частуванням; знать також влаштовувала бенкети, полювання та кінні змагання. Скоморохи — мандрівні актори.
Доступна розповідь учителя на 10 хвилин
Діти, коли ми говоримо про минуле, то найчастіше згадуємо князів, війни, походи та великі споруди. Але держава жила завдяки щоденній праці багатьох людей. Хтось обробляв землю, хтось робив посуд, хтось торгував, хтось захищав країну. Сьогодні спробуємо уявити Русь-Україну наприкінці X — у першій половині XI століття: хто мав владу, як люди працювали та що відбувалося в їхніх оселях.
На чолі держави стояв великий князь київський. Такий устрій називаємо монархією. Київський князь був головним правителем, а окремими землями управляли місцеві князі — часто його сини або близькі родичі. Вони мали йому підпорядковуватися. Для виконання розпоряджень і захисту держави князь спирався на дружинників. Це були його воїни та помічники. Із них він призначав воєвод — керівників війська.
Важливою основою багатства була земля. Подумайте: якщо родина мала поле, то могла вирощувати зерно й утримувати господарство. А якщо людина володіла великими землями, на яких працювали інші, вона мала набагато більше можливостей. Князі надавали землі боярам — представникам знаті. Спочатку землю передавали в користування, а згодом — і у власність. Земельні володіння мали також монастирі. Так зростало значення великих землевласників.
Проте більшість населення не належала до знаті. Люди відрізнялися заняттями, статками та свободою. Серед привілейованих вільних були князі, бояри, дружинники й духовенство. Особливе місце посідала церква. Ченці жили в монастирях, переписували книжки, вели літописи, організовували школи. Їх відносили до чорного духовенства. Священники та інші церковні служителі, які не давали чернечих обітниць, належали до білого духовенства.
Основну масу селян у нашому параграфі названо смердами. Вони мали господарство, землю й худобу, вирощували продукти. Але частину виробленого потрібно було віддавати як податок, а ще — виконувати повинності. Наприклад, надавати коней і транспорт для князя, будувати укріплення. Податок з окремого господарства називали податком із «диму». Тут «дим» означав господарство, оселю, а не буквальну кількість диму над дахом.
Бували люди, які втрачали частину свободи через борг. Уявіть господаря, якому після невдалого врожаю не вистачило зерна. Він позичив його й мусив працювати, щоб повернути позику. Таких напіввільних людей називали закупами. Рядовичі працювали за угодою. А челядь і холопи були невільними. Отже, не можна вважати всіх селян однаково залежними: становище людей було різним і могло змінюватися.
Спробуймо запам’ятати це на простому порівнянні. У князя були управлінські обов’язки, у дружинника — військові, у ремісника — виробничі. Селянин працював на землі, купець перевозив і продавав товари. Але відмінність полягала не лише в роботі. Одні мали великі володіння та вплив, інші — невелике господарство, а хтось не міг вільно розпоряджатися власним життям. Коли ми називаємо верству населення, потрібно пояснити і заняття людини, і її становище. Саме так малюнок із різними костюмами перетворюється для нас на розповідь про суспільство.
У такому суспільстві виникало багато суперечок. Хтось не повернув борг, хтось завдав шкоди чужому майну, хтось скоїв тяжкий злочин. Усних звичаїв уже бракувало. За князювання Ярослава було укладено «Руську правду» — перший писаний збірник законів Русі-України. У ньому спиралися на звичаєве право, тобто на правила, які давно існували серед людей. Тепер ці правила почали записувати й використовувати для впорядкування відносин.
Погляньмо на наведені в підручнику статті. За князівського управителя передбачено 80 гривень, за ремісника — 12, за смерда або холопа — 5. Це давні грошові суми, які не можна прирівнювати до сучасних гривень. Про що вони свідчать? Про нерівність: закон по-різному захищав представників різних верств. У першій статті ще згадано кровну помсту близьких родичів, але передбачено і грошову заміну. Перед нами суспільство, у якому давні звичаї співіснували з писаним правом.
Тепер перенесімося подумки в поле. Основою господарства залишалося землеробство, але працювати люди вчилися ефективніше. Поширювався плуг із лемешем, який краще обробляв і перевертав землю. Його могли тягнути воли. Важливими були також способи використання полів. За двопілля одну частину землі засівали, а друга відпочивала. Наступного року їх міняли. За трипілля було три частини: дві засівали різними групами культур, третю залишали під паром. Потім їхнє призначення змінювали.
Чому це мало значення? Землі давали час відновлювати родючість, а люди краще організовували посіви. За трипілля одночасно використовували дві третини поля, за двопілля — половину. Вирощували пшеницю, жито, просо, овес, льон. Із зерна отримували їжу, а з льону робили тканини. Поширювалися городництво й садівництво. Коли господарство виробляло більше продукції, частину можна було винести на ринок і обміняти на потрібні речі.
Щоб зрозуміти чергування ділянок, уявімо три частини одного поля. Цього року перша зайнята озимими, друга — ярими, третя відпочиває. Наступного року відпочиватиме інша ділянка. Так поле не виснажували постійним вирощуванням тієї самої культури на одному місці. Це не означає, що праця відразу стала легкою: землю все одно потрібно було обробляти, сіяти й збирати врожай. Але зміна знарядь і способів роботи допомагала отримувати більше результату від тяжкої щоденної праці. Тому господарські зміни були важливі й для окремої родини, і для життя всієї держави.
А які речі пропонували майстри? У Русі існувало понад 60 ремісничих спеціальностей. Гончар виготовляв посуд, коваль — металеві знаряддя, ткач — тканини, ювелір — прикраси. Робили зброю, дерев’яні вироби й будівельну цеглу — плінфу. Отже, суспільству вже були потрібні різні фахівці. Селянин міг придбати на ринку знаряддя, а майстер — продукти. Праця одних людей була потрібна іншим, і це підтримувало торгівлю.
Торгували не лише всередині країни. У Києві, за підручником, діяло вісім торгів. Сюди привозили товари з різних земель, тут зустрічалися місцеві та іноземні купці. Русь підтримувала зв’язки з Візантією, Скандинавією, Середньою Азією та арабськими країнами. Використовували шлях «із варяг у греки» та Дунай. Київ був важливим центром торгівлі між Сходом і Заходом, через який товари рухалися далі до інших країн.
За кордон вивозили мед, віск, хутра, льон, шкіри, прикраси та зброю. Натомість привозили шовк, парчу, оксамит, спеції та інші дорогі речі. Деякі товари були доступні передусім заможним людям. Тому торгівля впливала не лише на господарство, а й на побут: у чиїйсь оселі з’являвся привізний посуд, у гардеробі — дорога тканина. Але більшість людей користувалася речами, виготовленими вдома або місцевими майстрами.
Зазирнімо в оселю звичайної родини. У місті будинки стояли щільніше, ніж у селі. Житла князів і бояр вирізнялися розмірами й багатством, але прості міські будинки були подібні до сільських. Найважливішою була піч: біля неї зігрівалися та готували їжу. На лаві вдень сиділи, а вночі могли спати. Речі складали в скрині, посуд ставили на полиці. У домі могла стояти прядка або ткацький верстат, адже чимало потрібного виготовляли самі.
Ми звикли натиснути вимикач і мати світло. Тоді все було інакше: користувалися лучинами, свічками та олійними світильниками. Скляні вікна мали переважно заможні люди. Тому ритм життя залежав від сонця: прокидалися вдосвіта, а після його заходу невдовзі лягали спати. Одяг також показував достаток. У знаті були шовк, парча та коштовні прикраси, у простого населення — лляні, вовняні й конопляні тканини, личаки або просте шкіряне взуття.
Після праці люди потребували відпочинку. Особливо чекали свят: готували частування, збиралися разом, слухали музику. На майданах виступали скоморохи — мандрівні актори. Знать полюбляла бенкети, полювання й кінні змагання. Повсякденна праця та взаємини всіх цих людей визначали життя Русі-України.
Головне для запису в зошит
Суспільний устрій та господарське життя Русі-України
Час: кінець X — перша половина XI ст., доба Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
1. Влада. Русь-Україна — монархія на чолі з великим князем київським із роду Рюриковичів. Йому підпорядковувалися місцеві князі. Опорою князя була дружина. Бояри — представники знаті, великі землевласники.
2. Населення. Привілейовані вільні — князі, бояри, дружинники, духовенство. Непривілейовані вільні — більшість селян і міщан. Смерди — переважно вільні селяни, залежність яких поступово зростала. Закупи — залежні через позику; рядовичі — працювали за угодою. Челядь і холопи — невільні люди. Ізгої — ті, хто вибув з однієї верстви й не ввійшов до іншої. Чорне духовенство — ченці; біле — священники та інші церковні служителі, які не приймали чернецтва.
3. Податки й повинності. Податок із «диму» — з окремого господарства; поземельний — від плуга чи рала. Повинності: надання транспорту князю, будівництво міст та укріплень.
4. Руська правда. За Ярослава Мудрого в XI ст. укладено перший писаний збірник законів Русі-України. Основою було звичаєве право — усталені правила поведінки. Збірник регулював суспільні відносини й судочинство та відображав нерівність верств.
5. Господарство. Поширювалися плуг із лемешем, двопілля й трипілля, городництво та садівництво. Вирощували пшеницю, жито, просо, овес, льон. Існувало понад 60 ремісничих спеціальностей. Виготовляли посуд, тканини, прикраси, знаряддя, зброю, плінфу — плоску цеглу.
6. Торгівля. Київ — великий ринок і центр транзитної торгівлі між Сходом та Заходом. Шляхи — «із варяг у греки», Дунай. Вивозили хутра, мед, віск, льон, шкіри та ремісничі вироби; ввозили шовк, парчу, оксамит, спеції, зброю.
7. Побут. У містах переважали ремесла й торгівля, у селах — землеробство. Центр оселі — піч. Житло, одяг і посуд залежали від достатку. На свята влаштовували гуляння; скоморохи — мандрівні актори.