Конспект уроку "Тарас Шевченко. «Садок вишневий коло хати…». Картини довколишнього світу, природи в поезіях Т. Шевченка"

 

 

 

 

 

Розробка уроку

 Тарас Шевченко. «Садок вишневий коло хати…». Картини довколишнього світу, природи в поезіях Т. Шевченка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала

Лук’янюк Галина Адамівна,

вчитель української мови та літератури

Мета: вчити  дітей відчувати  настрої  пейзажних поезій, описувати  власні відчуття, викликані  художнім  словом;допомогти усвідомити ідейно-художній зміст поезії «Садок вишневий коло хати»;  розвивати  вміння  виразного  читання  поезій,  навички дослідницької роботи; виховувати  любов до України,  родини,  шанобливе  ставлення  до життя та творчості Т. Г.  Шевченка,  почуття   прекрасного,  усвідомлення   етичної   насолоди   від   твору  мистецтва.

 Обладнання: комп’ютерна  презентація, портрет Т. Г. Шевченка,  репродукція  картини  Т. Шевченка  «Селянська родина» ,  фонозапис  пісні «Садок вишневий коло хати»(муз. М. Лисенка), «Ніч яка місячна», співу солов’я ,«Кобзар» , кросворди , малюнки ,«вишеньки» для створення підсумкового  асоціативного грона «Вишневе намисто».

Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

Ι. Актуалізація опорних знань. Налаштування на сприйняття нового матеріалу.

                                             

Учитель.  Ім’я   Т.Г.  Шевченка  відоме  кожному  українцеві  з  раннього дитинства.

Мабуть, немає родини, в якій би не шанували поетичний спадок видатного сина українського народу, не знали основних віх його життя.

 Пригадаємо   ключові  моменти  життя  Т.Г.  Шевченка  (перевірка  виконання  доманього завдання) за допомогою кросворду.

                                            

1. Хто з художників сприяв звільненню Шевченка з кріпацтва? (Сошенко).
2. Якого звання був удостоєний поет? (Академік).
3. Монолог ліричного персонажа  або як ще Шевченко називає свої вірші? (Думка).
4. Де відбував заслання Кобзар? (Оренбург).
5. Хто був батько Шевченка? (Кріпак).

                                            

1.           Портрет, виконаний самим автором. (Автопортрет).
2.           Село, де народився Тарас. (Моринці).
3.           У якого художника навчався Шевченко майстерності живопису? (Ширяєв).
4.           Прізвище поета, у якого письменник був слугою. (Енгельгардт).
5.           У якому творі Шевченка героїнею є квітка і яка? (Лілея).

                                             

1. Т. Г Шевченко – не лише відомий поет, а й … (Художник).
2. Як звали старшу сестру Тараса? (Катерина).
3. Художній прийом , в основі якого лежить перенесення ознак одного предмета чи явища на інші за подібністю, н-д: тьмою оповиє душу. (Метафора).
4. Автор повісті про Т. Шевченка «Широкий шлях». (Васильченко).

Запитання

•           У кого вдома є  «Кобзар»? Як часто звертаються до цієї книги у вашій родині? Чи  доводилося  вам  відкривати  книгу, яка  стала  святинею для українського народу?

                                  

Діти, пропоную зараз перегорнути окремі  сторінки  «Кобзаря» – святої  для  всіх українців  книги,  пригадати  окремі  поезії  Шевченка, з якими ви познайомилися в початкових класах.

Поетична композиція (попередньо підготовлені учні декламують вірші Т.Шевченка на фоні ліричної  української  мелодії)

                                             

 

 Ι учень

   По діброві вітер віє,

   Гуляє по полю,

   Край дороги гне тополю

   До самого долу.

   Стан високий, лист широкий –

   Нащо зеленіє?

   Кругом поле, як те море

   Широке синіє. («Тополя»)

 

ΙΙ учень

   Світає,

   Край неба палає,

   Соловейко в темнім гаї

   Сонце зустрічає.

   Тихесенько вітер віє,

   Степи, лани мріють,

   Між ярами над ставами

   Верби зеленіють.

   Сади рясні похилились,

   Тополі по волі

   Стоять собі, мов сторожа,

   Розмовляють з полем.

  

ΙΙΙ учень

   Зацвіла в долині

   Червона калина,

   Ніби засміялась

   Дівчина-дитина.

   Любо, любо стало,

   Пташечка зраділа

   І защебетала.

   Почула дівчина,

   І в білій свитині

   З біленької хати

   Вийшла погуляти

   У гай на долину…

 

ΙV учень

   Тече вода з-під явора

   Яром на долину.

   Пишається над водою

   Червона калина.

   Пишається калинонька,

   Явор молодіє,

   А кругом їх верболози

   Й лози зеленіють.

   Тече вода із-за гаю

   Та попід горою.

   Хлюпочуться качаточка

   Помеж осокою.

   А качечка випливає

   З качуром за ними,

   Ловить ряску, розмовляє

   З дітками своїми.

   Тече вода край  города,

   Вода ставом стала.

   Прийшло дівча воду брати,

   Брало, заспівало.

   Вийшли з хати батько й мати

   В садок погуляти,

   Порадитись, кого б то їм

   Своїм зятем звати?

 

V учень

   Село на нашій Україні –

   Неначе писанка, село.

   Зеленим гаєм поросло.

   Цвітуть сади, біліють хати,

   А на горі стоять палати,

   Неначе диво. А кругом

   Широколистії тополі,

   А там і ліс – і ліс, і поле,

   І сині гори за Дніпром.

   Сам Бог витає над селом…

   Обговорення

•      Що,  на вашу думку, поєднує вірші Т. Г. Шевченка, які ви тільки-но прослухали?

(У них зображені картини природи. Це пейзажна лірика).

•      Які  явища   природи   змальовує   поет?  (Віє  вітер,  тече  річка,  цвіте  червона калина, щебечуть пташки, зеленіють верби, сходить сонце, цвітуть сади тощо)
•      Діти,  у  кросворді,  який  ви  розгадали,  зашифровані  слова.  За цими опорними словами  назвіть твір Шевченка, над яким ми будемо працювати сьогодні.

                                             

ΙΙ. Повідомлення теми та мети уроку

                                              

ΙΙΙ. Вивчення нового матеріалу

1.     Вступне слово вчителя.

Біленька  хатинка, червона  калина, яка  пишається  своєю вродою, левада біля річки, берізка  під  вікном, журавлиний  ключ у небі, буйне  цвітіння весняного саду, знайома стежина до школи… Як можна кількома словами окреслити ці поняття? (Батьківщина, краса рідного краю).  Це  все те, що  ми  не  можемо не любити, як маму, тата, те, без чого ми  не  можемо  жити,  як  без  води,  повітря,  сонця.  Це  те,  що  ми  повинні  берегти, плекати, бо це і є наша рідна земля, наша Україна.

Коли  людина  далеко  від  Батьківщини,  то  надзвичайно  близькими  і  милими  її серцю є спогади про рідний край, батьківську хату, мальовничу природу.

Т. Г.  Шевченку   більшу   частину  свого  життя  доводилося  перебувати  за  межами України. Та  куди  б  не закинула  його лиха доля, він усім серцем  тягнувся до рідного краю,  згадував  чарівну  українську  природу,  працьовитих  і щирих людей, свою  родину. Можна уявити, як поет з нестерпним  сумом згадував ті хвилини особливого сімейного щастя, яке переживала вся родина, збираючись весняними і літніми тихими вечорами в садку за вечерею.

                                         

Ми зможемо відчути цю особливу атмосферу, коли перенесемося в дитинство поета.

…Якось родина Шевченків, як завжди, зібралася в саду. Але настрій у всіх був пригнічений…

                                                       (інсценізація)

Учень. Після жаркого квітневого дня плинув теплий, тихий вечір. Над  хатою  зійшла вечірня зоря, заграла золотом у вишневому цвіті. Уперше по весні білоголова Шевченкова родина розташувалась вечеряти під вишнею надворі. Чуби в усіх, як вибілений льон, очі, як квітки льону,– сині. Тільки мати чорнява, з карими очима . Невесела вечеря – зморений батько свариться, мати, заклопотана, зажурена , ложки в руки не брала.

Дочка Катерина стоїть , спиною спершись на вишню , задумана, заплакана. Заходить за звичаєм погомоніти перед сном сусід.

Сусід. Ще тільки вечеряєте?

Мати. Та нам такий клопіт, що й вечеря не в вечерю: хлопець десь подівся. Зранку як пішло, так оце й досі немає; бігали і до ставка ,і до греблі ,всі бур’яни обшукали – мов у воду канув.

Батько. Догледіли!

Сусід. Нічого! знайдеться, може, десь заснув у бур’яні. Проспиться – прийде.

Мати. Ну де б  їй дітися, вражій дитині? Вечеряй, Катре, та підемо шукати знов.

Катря. А ось і наш волоцюга!(Тарас підходить замурзаний, з похиленою головою).

Батько. Де це ти був?

Мати. Де волочився?

Батько. Де ж ти був оце – питаю? Чому мовчиш?

Тарас. Був у полі… та …заблудив.

Мати. Бачили таке?

Батько. Хто ж тебе вивів?

Тарас. Чумаки…

Усі. Хто?

Тарас. Стрівся я з чумаками. Питають: «Куди йдеш? Мандруєш?».Я кажу: «В Кирилівку». А вони й кажуть:«Це ти йдеш у Моринці, а в Кирилівку треба йти назад. Сідай з нами, довеземо». Та й посадили на віз. Дали й батога волів поганяти.

Мати. Бачили такого? Чумакувати вже надумав!

Катря. І як воно надумало , що з Кирилівки?

Сусід. Я ж казав , що такий лобатий не пропаде!

Батько. Ну, почумакував ,тепер бери ложку та сідай вечеряти.

Мати. Ну чого тебе понесло в поле? Ну чого? Бач ,як мотає, неначе три дні не їв…(Усі про щось тихо розмовляють між собою). Ви  послухайте, що цей волоцюга  вигадує: старий того не придумає збрехати, як воно. Каже, що ходив туди,де сонце заходить, бачив залізні стовпи, що  підпирають небо, і ті ворота , куди сонце заходить , як корова у хлів! Розповідає , ніби сам усе те  бачив. Ой , Тарасе, що то з тебе буде?

Сусід. Та всі на кутку кажуть , що з вашого Тараса , мабуть, щось добряче вийде…

Учитель. Навіть  сидячи  в  похмурому петербурзькому казематі за свою бунтарську поезію чи знаходячись у далекому казахському краї  на засланні, він, заплющивши очі, уявляв квітучий вишневий садочок біля чепурної  біленької хатинки в українському селі, вечірню зорю,озерце з очеретяними берегами, сповнене чарівних русалок. Про це він  складав поезії, якими захоплюється вже не одне покоління людей.

   Як же створювалася перлина пейзажної лірики поета, гімн рідній землі,  батьківській хаті, найдорожчим людям – родині, вірш «Садок вишневий коло хати», ми  дізнаємося із  розповідей  учнів  –  дослідників   творчості   Шевченка.  (Випереджальне  домашнє завдання).

                                          

2.     Виступ учнів – дослідників. Історія написання поезії.

     Дослідник №1.

Після  закінчення  Академії  мистецтв у 1845р.  Шевченко  повертається  в  Україну з наміром  там  оселитися.  Він  знайшов  роботу  у  Київській  археографічній  комісії та почав  змальовувати  історичні  пам’ятки  по  всій  Україні.  Побував  у  Кирилівці, був обурений знущанням над простими селянами – кріпаками.

1845р.  –  рік  розквіту  творчих  сил  Шевченка:  написав  п’ять  поем та «Заповіт». У Києві  познайомився  із  Костомаровим,  письменником,  ученим – історикам. Саме він загітував  Шевченка  приєднатися  до  таємної  політичної  організації,  яка  називалась Кирило  –  Мефодіївське  братство,  його  девізом  було:  «І не  буде ні царя, ні пана, ні кріпака».

                                             

Студент  Петров  вступив  до  братства з провокаційною метою, доніс у поліцію на його учасників, і  5 квітня 1847р.  Шевченка  було  заарештовано  і  в  супроводі

двох   дужих   жандармів   відправлено  до   Петербурга.  Поета   ув’язнили  у  казематі Петропавлівської фортеці (каземат – це приміщення у фортецях, де тримали в’язнів).

                                              

Тут,  у  казематі,  у  нестерпному  очікуванні  вироку  Т.  Шевченко  провів  квітень  і травень.  Вирок   виявився   жорстоким:  заслання   до   Орської   фортеці    рядовим солдатом, заборона писати і малювати.

Саме у тюрмі  Шевченко  написав  цикл із 13 поезій «У казематі»: «Ой одна я, одна», «За байраком байрак»,  «Мені однаково»,  «Садок вишневий коло хати»,  «Рано-вранці новобранці»,  «В  неволі  тяжко»,  «Чи  ми ще зійдемося знову?»,  «Не  кидай матері! – казали»,   «Чого  ти  ходиш на  могилу»,  «Ой три шляхи  широкії»,  «Н. Костомарову»,

«Косар», «Згадайте, братіє моя» (дописана в Орській фортеці).

        Дослідник №2.

Крім допитів у ΙΙΙ відділі імператорської канцелярії, були ще довгі дні і ночі в одиночній  камері,  майже  півтора  місяця. Що  переживав, передумував поет у тій похмурій самотині, ми б так ніколи й не довідалися, якби не поезія.

Шевченкові пощастило роздобути великий аркуш паперу. Склавши аркуш  учетверо, написав  на  ньому  13  віршів.  Справжнім  шедевром  серед  цих  поезій   справедливо вважається  вірш  «Садок  вишневий  коло  хати…». Ця  поезія – одна  з  най сонячніших струн  Шевченкової  пейзажної  лірики.  Як  у  жахливих  казематних  умовах  міг бути створений  такий  сонячний  твір?   Подумки  перенесемось  в  ті  часи. Я  уявляю  таку картину…

Шевченка вивели з камери.  Він  глибоко  вдихнув пропахле весною повітря. Одного разу йому навіть вловились добре знані ще з далекого дитинства пахощі набубнявілого навесні  вишняку. Ті  запахи  не  облишили  його і в камері, вперто витали довкола, аж поки не зринула перед очима до щему в серці  мила   картина. Пливла,  розмірено  погойдуючись,  безкрая  ніч, а  в  камері  буяла розкішна весна, і пошерхлі вуста натхненно шепотіли… (Виразне декламування вірша «Садок вишневий коло хати»).

3.     Виразне  читання  поезії  «Садок  вишневий  коло хати» 

                                                        

 

 

 

 

 

 

  Садок вишневий коло хати,

   Хрущі над вишнями гудуть,

   Плугатарі з плугами йдуть,

   Співають ідучи дівчата,

   А матері вечерять ждуть.

   Сім’я вечеря коло хати,

   Вечірня зіронька встає.

   Дочка вечерять подає,

   А мати хоче научати,

   Так соловейко не дає.

   Поклала мати коло хати

   Маленьких діточок своїх;

   Сама заснула коло їх.

   Затихло все, тілько дівчата

   Та соловейко не затих.(звучить запис голосу солов’я)

4.     Бесіда за змістом

•           Якими  кольорами  ви  б  передали  настрій  вірша «Садок вишневий коло хати»?

      – Чому?  Чи  погоджуєтесь  ви з тим, що у вірші відчувається тиха радість? Запиши  назву настрою  до словничка в робочому зошиті ( слайд «Словничок настроїв»).

                                

                                               

 

                                               Словничок настроїв:

       спокійний,                        лагідний,                     роздратований,                          

       окрилений,                       натхненний,                розгніваний,

       веселий,                            надії,                            розчарування,

       радісний,                          замріяний,                   тривожний,

       доброї усмішки,              сонний,                        похмурий,

       світлий,                            збентежений,              сумний,

       байдужості.       

 

•           Яку  пору  року  описано у творі? Знайдіть у тексті твору ознаки, які вказують на те,  що  дія  у  вірші  відбувається саме у травні. (Цвітуть  вишні,  хрущі  гудуть, «плугатарі з плугами йдуть», спів соловейка).
•           Яку пісню могли б співати дівчата, ідучи з поля?

5.     «Музична пауза»

                                        

Учениця виконує українську народну пісню

                                        

•           Як поет описує родину? А ви часто вечеряєте всією родиною? Коли це буває?
•           Чому,  на вашу думку, донька подає вечеряти? (Допомагає втомленим батькам).

Що означає вислів «а мати хоче научати, так соловейко не дає»? (мати, незважаючи  на   свій   обов’язок   (і   необхідність!)   наставляти   дітей,   підкоряється всевладній  красі  солов’їного  співу,  тихого   вечора;  їй  не  хочеться   суворими словами розвіяти чари весняної ночі).

•           Чи   приносить   задоволення  описана  картина  ліричному  героєві?  Підтвердіть  свою відповідь текстом.

6.     Слово вчителя.

Напевно, немає на світі людини, яка б залишалася байдужою до краси весняного цвітіння саду. Квітує не лише природа, квітує людська душа, пробуджуються найкращі надії і сподівання. Діти, а чи замислювалися ви над тим, чому саме вишневий садок оспівав Шевченко у своєму творі? Не яблуневий, грушевий і т.д., адже біля осель українців ростуть різні дерева, і цвіт їх по-своєму прекрасний навесні?

Надамо слово нашим юним народознавцям, які мали випереджальні завдання – дослідити образ вишні в українських звичаях, обрядах, фольклорі.

                                                                                  

7.     Виступ групи народознавців.

  Юний народознавець №1.

1.     Немає в Україні подвір’я, де б не росла вишня. Як зацвіте навесні білим цвітом – на серці тепліє, а зачервоніє ягодами – душа співає. Люблять і шанують у нас вишню, як матір. А чому, розповідають люди таку легенду.

                                 (виходить дівчина в українському вбранні)

                                                                

Легенда про вишню

Жила колись в Україні одна родина: батько і мати, та дав їм Бог п’ятеро синів і дочку. Чоловік хазяйнував, сіяв хліб. Жінка йому допомагала і доглядала за дітьми. Зіп’ялись на ноги господарі. Милувались у вільну хвилину своєю донечкою-писанкою і синами-соколами. Обминало їхню оселю нещастя. Та прийшло лихо. Напали на Україну монголо-татарські загарбники. Захищати рідний дім вийшли батько з синами. Люті вороги порубали й порізали їх. Кинулись ординці до хати. А на порозі стояла з мечем мати. Порубала вона ворогів, але й сама впала на порозі рідної хати. Залишилась в живих одна донечка. Вона й поховала матір. І сталося диво.

Виросло на тому місці деревце, яке навесні зацвіло пишним цвітом, а на літо налилося червоними ягодами, схожими на краплини крові. Милувалась дівчина -сиротина цвітом деревця, а як з’їла смачних ягід, то враз заснула. Приснилось їй, що з деревця вийшла мати і сказала: «Видиш ня, донечко». З того часу це деревце і називають «вишня».

                                                    

     Юний народознавець №2.

Вишня – символ матері, рідної землі, України. Вона символізує Світове Божественне дерево, тому і називається «вишнею» від слова «вишина», а також «Вишній», той, що найвище, тобто Всевишній Бог. Окрім того, білий колір її цвіту асоціювався із святістю, бо світ – це «свят».

За даними М. Костомарова, слов’яни обожнювали саме світло як джерело життя, білий колір (пор. імена язичницьких богів Світовид, Білобог). Споконвіку священні речі українців – білі (хата, вишиванка, хустина, рушник). Священний птах лелека має біле забарвлення. Таким чином, безсумнівно, вишня була у наших пращурів Священним Деревом Життя, Матері-богині, України.

   

 

 

 Юний народознавець №3.

Наш народ здавна  шанував й оберігав вишню. У давнину наші пращури-хлібороби святкували Новий рік у березні, у час весняного рівнодення (з 21 на 22 березня).

Вишню мали за ритуальне дерево. Звичаю прикрашати ялинку тоді ще не було. Ще восени невеличку рослину садили з коренем у дерев’яну діжечку із землею, поливали тільки водою, принесеною в роті, а в березні з’являвся білий, біло-рожевий цвіт. За ним родина визначала врожайність, а дівчата пророкували собі долю: вийдуть заміж чи ні? Можливо, первісно саме до дерева, а не до матері, було звернено слова доньки, гілка якої чомусь не зацвіла: «Мамо, моя вишне, чи я в тебе лишня?».

Існувало колись таке повір’я: хворих дітей проймали крізь розколоту зумисне вишню, яку потім зв’язували, щоб зрослася. Гадали, як вишня зрослася, так дитина видужає. Застромлена під дах оселі вишнева гілка служить оберегом.

     Юний народознавець №4.

Відгомін цих вірувань знаходило у творах усної народної творчості.

Чулий до краси наш народ склав багато пісень, оспівавши вишню, вишневий садок – найбільш поширений образ з багатою, значущою символікою. Яких тільки несподіванок не відкриє цей сад, чого тільки в ньому не діється. У вишневому саду копає козак криниченьку, сподіваючись на зустріч з дівчиною, витьохкує соловейко, гуляють дівчата, ночують чумаченьки.

Вишневий сад – це не лише окраса обійстя, що вабить прохолодою, де приємно відпочити, особливо після важкого трудового дня, це образ прекрасної душі українця – квітучої, красивої, щедрої, працьовитої. Саме тому цей образ – символ рідної оселі, краю, матері, злагоди, родинного затишку – підніс до вершини національної символіки Т. Г. Шевченко в поезії «Садок вишневий коло хати».

 

 

 

 

8.     Проблемно-пошукові завдання. Робота в групах.

                                             

1 група. Заповнити «Анкету» ліричного твору.

 

Тема	Зображення мальовничої української природи.
Ідея	Замилування простим, народним методом трудового життя з чергуванням праці і відпочинку. Звеличення краси української природи.
Жанр	Пейзажна лірика.

                                   

                                           

 

    2 група.  Визначте,  які  художні  засоби  використовує  автор  для створення чудової картини сільського вечора. Зробіть висновок.

 

 

Зменшено-пестливі слова:	зіронька, соловейко, діточок, маленьких.
Метафори:	зіронька встає, соловейко не дає.
Порівняння:	—
Епітети:	вишневий, вечірня.
Повтори:	коло їх.

   Висновок:  автор  дуже  економно  використовує  художні засоби, але вечір в Україні постає перед нами в усій красі. Поет досягає цього за рахунок змісту, добору  лексики, зорових і слухових образів.

                                            

  3 група. Дослідити зорові і слухові образи твору.

Бачу:	Чую:	Відчуваю:
садок у    білому   цвітінні, батьківську   хату,  плугатарів  з  плугами,  вечірню зірку.	як  гудуть  хрущі,співають дівчата,  тьохкає  соловей, тишу ,   тихий   шелест   гілочок.	Тишу  і  спокій  людини серед такої природи. Дружні родинні стосунки, де панує любов, взаємоповага, як натомилися   люди  після  довгого  трудового  дня;   безмежну    любов   матері  до дітей. Між  людьми  і  природою     панує    гармонія. Автор   звеличує   природу і сім’ю як найбільші цінності в житті людини.

 

                                         

  4 група. Виписати усі дієслова з вірша, порівняти їхню кількість із іншими частинами мови. З’ясуйте  їх роль у змалюванні поетичної картини.

   Дієслова:  гудуть,  йдуть,  співають,  ідучи, ждуть, вечеря, встає, подає, хоче научати, дає, поклала, заснула, затихло, затих.

     Висновок:  дієслів багато, вони складають своєрідний  логічно-змістовий  ланцюжок, сприяють рухові дії, зміні  одних картин  іншими.

   5 група. Дослідити особливості віршової строфи, рими у творах, накреслити віршову схему.

     К-сть строф:                           3

     К-сть рядків у строфі:           5

     Рими: хати – дівчата, гудуть – ждуть, своїх – їх і т.д.

   Висновок:  3 п’ятирядкові  строфи,  ніби  3  кадри,  рухають  ліричний  сюжет  у часі, послідовно   змальовуючи  дію,  але  скрізь  центральне  місце – садок  вишневий  коло хати. Ритм, рівномірне  чергування  другого наголошеного складу забезпечують наспіваність твору.

9.     Слово вчителя.

Молоді, діти. Ви добре справилися із проблемно-пошуковими завданнями.

Дійсно, легкі,  доступні  серцю кожної людини зорові і слухові образи, проста, зрозуміла лексика, повтори, чіткий ритм, і разом з  тим велика емоційна наснаженість твору сприяли тому, щоб створити музику, мелодію до вірша.  «Садок  вишневий коло хати» надихнув   багатьох   композиторів:  Миколу  Лисенка,  Якова  Степового,  Гната  Хоткевича, Петра Чайковського та інших. Пропоную вам послухати фонозапис цієї пісні.

10.   Прослуховування фонозапису пісні «Садок вишневий коло хати».

Обговорення.

•           Чи сподобалась вам пісня?
•           Чи передає вона настрій вірша?
•           Діти,  красу  природи  можна  описати  словом,  піснею,  а  можна  і  намалювати пензлем.

                                       

Наші юні художники створили асоціативний колаж  до вірша. Опишіть, що ви намалювали, які кольори використали.

                                (юні художники коментують свої малюнки).

                     

11.  «Усне малювання».

•           Юні літератори, а як би ви описали картину словесно?

                                       

Юний літератор

Йду  по  стежині,  яка  змійкою  в’ється  від  хати  і  веде  мене  в  сад. У дивовижній, квітучий вишневий сад. Ось він запрошує мене до себе, щасливий, багатий, розкішний! І легка прохолода овіває його. Сад спалахнув пінною пожежею переді мною. Біло-рожеві маси кольорів. Блакитне прозоре небо… Сад увесь наповнений гулом бджіл. Після побачення з кожною квіточкою вони відносять з собою на лапках ніжний пилок і ароматний нектар.

А ось вишня схилилася, схожа на жінку у білій накидці, яка махає мені білосніжною рукою. На корі дерев намиста роси переливаються на сонечку. А під деревами – свіжа зелень трав, усипана легкою заметіллю ніжно-рожевих, сніжно-білих пелюсток.

Стежинка веде мене до самого серця саду – в саму гущу молодих квітучих дерев. І тут вже втрачаєшся, яке ж із них прекрасніше? Але краса квітучих вишень не вічна. І сад, ніби розуміючи це, за короткий час прагне показати усю свою пишність: і звуки, і фарби, і запах.

З вікна моєї кімнати я дивлюся на сад, і щастя прокидається зі мною кожен ранок. Увесь, увесь білий! Після темної, непогідної осені і холодної зими знову ти молодий, повний щастя, ангели небесні не покинули тебе. Видзвонює свою пісню соловейко, виспівує гімн весняній красі.

                        (Юні літератори зачитують свої твори – асоціації).

                  

12.  «Мистецька скарбниця».

                                           

Порівняльна характеристика поезії і картини Т. Шевченка «Селянська родина».

•           Діти, пропоную вам зануритися у мистецьку скарбницю. У Державному музеї

Т. Шевченка в Києві знаходиться картина «Селянська родина» Т. Г. Шевченка.

   Завдання.

•           Давайте уважно розглянемо картину Т. Г. Шевченка «Селянська родина».
•           Кого і що зображено на картині? (Хата, родина: чоловік, жінка, дитина, дідусь.) Яким настроєм прийнята картина?(Сум, печаль.) Яке враження вона викликає?

 Учитель. На полотні бачимо куточок подвір’я та стареньку хату під солом’яною покрівлею. Тут наприкінці довгого літнього дня зібралася селянська сім’я: молоді батьки, їхній синочок і старий дід. Малюк, мабуть, ненароком розбив горщика. Першим порухом батька було покарати сина за шкоду. Лагідним жестом мати заступається за малого. Заспокоєний нею батько в одну руку бере люльку, а другою тягнеться до сина, щоб його приголубити. Під ногами в людей крутиться цікавий до всього дворовий пес.

Неподалік на призьбі сидить і гріється у промінні призахідного сонця сивий дідусь. Він заглиблений у свої думки і не дослухається до того, що відбувається на подвір’ї.

Колективне заповнення таблиці

Вірш «Садок вишневий коло хати»	Картина «Селянська родина»
Почуття: радість	Почуття: сум
Родина: батько (хоч не згадується, але слово «сім’я» дає це розуміння), мати, діти	Родина: чоловік, жінка, дитина, дідусь
Фон: хата, природа – садок вишневий, вечірня зіронька, соловейко	Фон: хата
Проблема: немає (родина кріпаків, але немає цього на поверхні)	Проблема: родина кріпаків

Висновок: природа знімає проблеми, наближає життя людей до ідеалу. Ідеальним є життя родини у поезії «Садок…». Саме про таке життя мріяв Шевченко, але доля була невблаганною. Повернувшись із заслання, мріяв про родинну і власну домівку.

                                              

                                                    Поставлю хату і кімнату,

                                                    Садок – райочок насаджу.

                                                    Полежу я і походжу

                                                    В своїй маленькій благодаті…

ΙV. Підсумок уроку. Створення асоціативного ряду «Вишневе намисто».

•           Діти, ви гарно сьогодні працювали.

З пахучої квіточки утворюється соковитий плід. Так і те, що ви почули на уроці, запам’ятали, зрозуміли, я надіюсь, проросте у ваших душах рясними плодами знань, поваги до Шевченка, до краси рідної природи, родини.

У кожного з вас на парті лежать червоні вишеньки. Створімо вишневе намисто – як підсумки зробленого на уроці.

                                               

 (Учні виходять, «нанизують» на намисто вишеньку і кажуть, що візьмуть із  уроку у свою скарбничку знань і вражень).

•                 любов до рідного краю;
•                 до своєї родини;
•                 вміння бачити красу природи і відтворювати її словом;
•                 молити природу, її красу;
•                 ще більше зацікавився творчістю Кобзаря;
•                 дізнався, що символізує образ вишневого саду;
•                 «малювати» словом;
•                 визначати зорові і слухові образи;
•                 зрозумів, що твори мистецтва відкривають перед нами світ краси.
•                 навіть у короткому творі можна висловити глибину людських переживань, коли зацвітуть вишні, я згадаю наш урок;
•                 вишня – символ матері, батьківщини.

Заключне слово вчителя.

 – Діти, я бажаю вам, аби буйний вишневий цвіт і рясні плоди завжди кликали вас до отчого порога, а ви з радістю і трепетом поверталися до нього. Посадіть навесні своїми руками вишеньку, як шану мамі своїй. Нехай ваше життя буде таким гарним, як вишневий сад навесні. 

V. Домашнє завдання: вивчити вірш напам'ять. Індивідуальне: дібрати матеріал про перебування Т. Шевченка на Волині.