Конспект уроку з біології на тему: Паразитичні черви

Конспект уроку на тему: : «Паразитичні безхребетні тварини. Внутрішні паразити.»                                                                               

Мета уроку:                                                                                                            

Освітня:
- розглянути особливості будови й процеси життєдіяльності внутрішніх паразитів;
- ознайомити учнів з різноманітністю паразитичних червів, роллю в природі й житті людини;                                                                                                                         Розвивальна:                                                                                                                            -  розвивати вміння аналізувати інформацію та зіставляти дані з різних джерел;                                                                                                              Виховна:                                                                                                                                - виховувати розуміння важливості профілактики захворювань; ознайомити учнів із способами захисту від паразитичних червів;                                                                                                                                  - виховати гігієнічне ставлення до власного здоров’я, розглянувши правила.                                                                                                    Обладнання та матеріали: таблиці «Тип «Плоскі черви. Клас Сисуни.», Тип Плоскі черви. Клас Сисуни», «Тип Круглі черви», схема : «Цикл розвитку паразитичних червів»,відеоматеріали до теми: «Паразитичні черви»                                                                                           Базові поняття й терміни уроку: сисуни, стьожкові черви, нематоди, паразитизм, проміжний хазяїн, остаточний хазяїн, життєвий цикл.                      Тип уроку: комбінований.
Форма роботи: урок – проект.                                                                                     Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний. 
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
4. Візуальний: складання схем. 
5. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва.
6. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

                                              Хід уроку:

І. Організаційний момент.(Емоційне налаштування учнів на урок)                                                                                                                           ІІ. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. 

Бесіда. На минулому уроці ми ознайомилися з темою «Молюски»

Робота з картками.(Працюють два учні)

Біологічний диктант.
А)Вибрати ознаки, характерні для молюсків. (плескаємо в долоні)
1. Живуть тільки у воді.
2. Спосіб існування – переміщення за допомогою крил.
3. Спосіб існування рухомий.
4. Властивий реактивний рух.
5. Тіло складається з голови, тулуба і ноги.
6. Тіло м’яке, несегментоване.
7. Тіло сегментовано на кільця.
8. Має черепашку.
9. Під черепашкою знаходиться мантія.
10. Наявні щупальця, які оточують рот.
11. У водних органи дихання – зябра, а у наземних – легені.
12. Наявні великі зуби.
13. Є чорнильна залоза.
14. Нервова система дифузного типу.
15. Є смоктальний шлунок.

 Б) Правильні відповіді позначаємо знаком +, а неправильну -.

1. Усі молюски живуть у воді.

2. Мушля – це вапнякова черепашка.

3. Між тулубом і мантією є проміжок – мантійна порожнина.

4.Тіло беззубки складається з ноги, тулуба і голови.

5. Черевоногі молюски живуть не лише у водоймах, а й на суходолі.

6. У всіх молюсків органи дихання зябра.

7. Серед Черевоногих і як гермафродити, так і роздільностатеві види;

8. Перлівниці, ридакни, рапани можуть утворювати перлини;

9.Серед молюсків є види у яких серце чотирикамерне.

10.Корабельний черв’як належить до типу Кільчастих червів.

11.Молюск Наутилус має 8 щупалець.

12. Кровоносна система молюсків замкнена.                                       Рекордсмени:- за довжиною тіла: тридакна(140 см), восьминіг( 300 см),  кальмар (1800 см); за інтелектом – кальмар; за швидкістю руху – кальмар – 42 км за год,; найплодючіші  устриці – 6 млн яєць, молюски – довгожителі – тридакни – 100 років, перлівниці – 100 років, а виноградний слимак – 3 роки.

Постановка проблемного запитання.                                           

Чому руїни Давнього Риму опинилися під землею?

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.
Інтерактивна вправа «Мозковий штурм».

 Підберіть слова, що характеризують червів (учні називають, а учитель записує на дошці – схема 1). сапротрофи
слизькі
плоскі
круглі
повзаючі
м’які 
Малі і великі
Вільноживучі
хижаки
паразити.

ІV.Мотивація навчальної діяльності.
Ви зрозуміли, що тваринний світ дуже різноманітний. Звичайно, не все є приємним і до душі те, що ми вивчаємо на уроках біології. І вивчення типу Черви є саме таким. Ви, неодноразово говорили навіщо нам знати щось про черви, про цих огидних тварин, де в житті нам знадобиться ця інформація.?
Тому відповідаю на ваше питання:
- По – перше ,ми живемо серед будь – якого іншого живого, тому повинні все про нього знати.
- По – друге, серед червів є небезпечні тварини, які викликають безліч страшних і навіть, смертельних хвороб. Це і є паразити.
Ми вже ознайомились з паразитичними найпростішими, зараження якими є загрозою для здоров’я та життя людини(це малярійний плазмодій, дизентирійна амеба, трипанозоми).
А яку ж небезпеку становлять для нас паразитичні черви? Як вони пристосовані до життя в інших організмах? Як уберегтися від зараження цими червами?
ІІІ Вивчення нового матеріалу.                                                       

 Сьогодні на уроці ми вивчемо все про паразитів. Вони є внутрішніми і зовнішніми. Сьогодні ми ознайомимося з внутрішніми паразитами, а наступного уроку з зовнішніми.
Які ж організми називаються паразитами?

Перш ніж розповідати про конкретні гельмінти і їхні життєві цикли, треба звернути увагу на те, що всі паразитичні форми набули в процесі еволюції певні пристосування до паразитизму.

Спільними пристосуваннями до паразитизму є:

— наявність захисного покриву (кутикули) на тілі паразита, що перешкоджає перетравлюванню соками хазяїна;

— різноманітні органи прикріплення до тіла хазяїна: присоски, гаки й ін.;—  регресивний розвиток нервової системи й органів чуття;

— просто влаштована травна система або її відсутність;

— надзвичайно висока плідність;

— ускладнення циклу розвитку, що полягає в чергуванні способів розмноження й зміні хазяїв.

В організмі основного хазяїна відбувається статеве розмноження черва, в організмі проміжного хазяїна — безстатеве розмноження. Зміна хазяїв у циклі розвитку сприяє розселенню паразита, а також оберігає основного хазяїна від надмірного перенаселення паразитами і його загибелі.

Паразитичні черви одержали загальну назву — гельмінти. Наука, що вивчає паразитичних червів, називається гельмінтологією.

Перегляд слайдів.
Яка наука вивчає паразитичних червів? ( Записати в зошити термінологію)
Перебуваючи в організмі хазяїна, вони повинні бути пристосовані до життя у цьому середовищі.
 

Внутрішня будова червів

Пристосування             Ротовий та черевний присосок                                            Присоски та гачки, висока плодючість                                                                                                                                                           до паразитичного                                                                                                                                                                                        способу життя.           Це наші родичі – виявлені спільні гени, які відповідають за місцезнаходження головного мозку.

Представники: планарії, печінкова двоустка, свинячий ціпя’к

                              Котячий сисун, печінковий сисун

                              Бичачий ціп’як.                                      .  

Аскарида людська, гострики

Життєвий цикл.    Складний                                     Складний

Життєвий цикл печінкового сисуна:

Яйце ---------у воді

Личинка з війками---------у тілі молюска бітинія-------проміжний хазяїн

Личинка х хвостом-------- у воді

Циста  з личинкою ----------на рослинах

Дорослий черв’як    ---------у печінці рогатої худоби-------остаточний хазяїн;

Життєвий цикл  ціп’яків.

Членики з яйцями ------на рослинах..

Личинка ----------------- в кишечнику рогатої худоби

Фіна ----------------------в м’язах рогатої худоби-----------проміжний хазяїн

Дорослий черв’як -  в кишечнику людини-----------------остаточний хазяїн

Фізкультхвилинка.

2. Представники паразитичних червів. (Розповідь учнів)

Печінковий сисун — гельмінт, що поселяється в жовчних протоках рогатої худоби (рідко людини) і живиться кров’ю й поживними речовинами, накопиченими в клітинах печінки. Тіло листоподібне, сплющене, довжиною до 5 см, покрите щільною кутикулою. (Печінковий сисун належить до плоских червів.) Органами прикріплення до тіла хазяїна служать дві присоски: передня — ротова і черевна. Травна й видільна системи принципово не відрізняються від таких, як у війчастих червів. Спрощення нервової системи виражається у зменшенні розмірів головного ганглія. Органи чуття розвинені слабко.

Цикл розвитку сисуна складний, зі зміною декількох партеногене тичних поколінь й одного статевого. Після внутрішнього запліднення й дозрівання яйця повинні потрапити у   воду, де з них виходить плаваюча личинка. Знайшовши равлика — малого ставковика, вона проникає в його тіло. У ньому личинка черва проходить ряд перетворень і партеногенетично двічі розмножується. У результаті утворюється покоління личинок, які за будовою схожі на дорослого сисуна, але мають мускулистий хвостовий придаток. На цій стадії личинки залишають тіло ставковика (проміжного хазяїна), потрапляють у   воду й осідають на прибережній рослинності. Тут вони втрачають хвіст і покриваються щільною захисною оболонкою. Із зеленим кормом цисти можуть потрапити в організм свійських тварин (основний хазяїн), де перетворюються у дорослих печінкових сисунів. Людина може заразитися ними при вживанні сирої води з водойми, а також овочів і фруктів, вимитих цією водою.

Профілактичні заходи: знищення в місцевих водоймах малих ставко виків і кип’ятіння води.

Найбільш відомими представниками паразитичних круглих червів людини є аскарида людська, гостриця дитяча, волосоголовець, трихіна, а рослин — картопляні, бурякові, суничні, пшеничні, цибульна нематоди.

Стьожак широкий — паразит людини, живе в тонких кишках. Ланцюжок з 3—4 тисяч члеників може досягати довжини понад 9 метрів. За голівкою й тонкою шийкою йдуть членики, ширина яких більша довжини. Середину й задню частину ланцюжка займають зрілі членики. Яйця у великій кількості потрапляють у просвіт кишки й виводяться з випорожненнями.

Розвиток широкого стьожака відбувається за участю двох проміжних хазяїв, роль яких виконують веслоногі рачки (циклопи й діаптомуси) і різні види риб. Уживання в їжу свіжопросоленої ікри, недостатньо провареної, прожареної або в’яленої риби призводить до зараження широким стьожаком.

Стьожак широко розповсюджений у Європі й Азії, а тепер і в Північній Америці. Частіше зустрічається там, де населення харчується прісноводною рибою.

Симптоми зараження приблизно однакові для усіх кишкових стьожкових червів, насамперед це різні порушення травлення. При довгому перебуванні паразита в  кишечнику починається поступове наростання загальної слабкості, втоми й недокрів’я.

Захиститися від широкого стьожака можна добре проварюючи або прожарюючи рибу.

Ехінокок. Статевозріла форма ехінокока складається всього з 3—4 члеників і досягає 5 мм довжини, однак фіни хробака утворюють міхур, що досягає розмірів яблука, а іноді дитячої голови. Сам ціп’як живе в тонкій кишці собаки, лисиці й вовка, а стадію фіни проходить у різних органах (особливо в печінці й легенях) великої рогатої худоби, овець, свиней, рідше коней, кроликів, а також і людини. У худоби зараження відбувається при поїданні разом із травою яєць ехінокока, що потрапили на траву з екскрементів собак. Людина заражається при необережному поводженні із собаками. Яйця ехінокока такі малі (35 мкм' довжиною), що легко можуть потрапити до   рота, якщо не мити руки перед їдою після того, як гладили зараженого собаку. Те ж саме може трапитися, якщо дозволити собаці лизати собі руки або обличчя. Собаки ж заражаються фінами ехінокока, поїдаючи нутрощі зараженої рогатої худоби й свиней.

З яєць ехінокока, що потрапили в кишечник, з’являються зародки з шістьма гачками, що проникають через стінки кишечнику й розносяться із кров’ю по організму та осідають у різних органах, наприклад у легенях. Розвиток зародків ехінокока відбувається дуже повільно. Через місяць після зараження пухирець фіни досягає 1 мм у діаметрі й тільки через 5 місяців — 1 см у  поперечнику. Фіна розвивається, росте роками й формує на своїй внутрішній стінці дочірні міхурці із численними голівками.

Шкідливий вплив ехінокока залежить у кожному випадку цілком від його величини й місцезнаходження. Ехінококи невеликих розмірів іноді залишаються зовсім непоміченими хворими й виявляються лише випадково. Навпаки, великі ехінококи не лише руйнують орган, у якому оселилися, але й механічно подразнюють сусідні частини організму, надавлюючи на нерви, кровоносні судини. Позбутися ехінокока можна лише хірургічним шляхом.

 5 Паразитичні круглі черви. Серед червів є група організмів, яка займає особливе місце: 

по-перше, вони мають ряд ознак, які характерні тільки для них; 

по-друге, їх так багато, що вчені до цього часу не можуть назвати точну кількість видів цих тварин; 

по-третє, вони так поширились на земній кулі, що важко знайти місце, де їх немає; 

по-четверте, розміри їхнього тіла коливається від 1 мм до 80 м; 

по-п’яте, більшість з них є паразитами тварин, людини і навіть рослин; 

і, по-шосте, вони являють собою саму багато чисельну і саму процвітаючу групу червів, незважаючи на те, що з ними ведеться найжорстокіша боротьба.

Хто ж вони, ці тварини, які займають особливе місце серед червів                           ( нематоди). Їх нараховують 5000 видів, тіло ниткоподібне, притамане внутрішнє запліднення. Яйця нематод страшенно живучі. Навіть ,пролежавши у формаліні 10 років, вони зберігають свою життєздатність. Стеблова картопляна нематода.

Аскарида людська. Паразитує в тонкому відділі кишечника людини. Тіло черв’яка – 20 – 40 м. Самці менші від самок і відрізняються загнутим на черевний бік заднім кінцем тіла. Завдяки наявності багатошарової кутикули та внутрішньо порожнинного тиску  тіло аскариди напружене, наче струна. Спираючись на петлі кишечника ,вона легко протистоїть руху харчових мас. Самки відкладають запліднені самцем яйця, які разом з каловими масами виходять назовні в зовнішнє середовище, де й відбувається їх подальший розвиток.

ІV.Закріплення матеріалу

Виконання вправ та завдань із  робочого зошита.

VІ.Узагальнення й систематизація знань і вмінь учнів.

VІІ. Оцінювання з коментарем учителя.

VX. Домашнє завдання.                                                                               Опрацювати параграф. Відповісти на запитання, подані в кінці параграфа. Підготувала вчитель біології

 КЗ «Перчунівський Ліцей»

Непота Оксана Дмитрівна.