конспект уроку з художньої культури в 9 класі на тему "БАРОКО"

Урок художньої культури в 9-му класі

Розділ. ХУДОЖНІ НАПРЯМИ ТА СТИЛІ

Тема. БАРОКО

  Мета уроку: розширити та узагальнити знання учнів про стиль бароко, навчити аналізувати, усвідомлювати, виявляти основні риси цього стилю в різних видах мистецтва (архітектурі, скульптурі, живопису, музиці), формувати естетичне ставлення до мистецтва, виховувати інтерес до творів світового мистецтва.

Обладнання та матеріали: слайди із зображенням різних творів мистецтва в стилі бароко, репродукції художніх творів мистецтва, музика Й.С. Баха, А. Вівальді, портрети композиторів, роздатковий матеріал.

Форма уроку: урок вивчення нового матеріалу

ХІД УРОКУ

1.    Організаційна частина

Звучить музика Й.С. Баха «Токата і фуга ре-мінор», що дозволяє учням відчути музичну атмосферу епохи бароко.

Учитель. Оголошення теми та завдань уроку.

Тема нашого уроку — «Бароко».

2.    Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Щойно прозвучала всім нам відома музика німецького композитора- класика Йоганна Себастьяна Баха (демонструється портрет композитора)

•       Як ви думаєте, чому саме музика цього композитора розпочинає наш урок?
•       Що можна розповісти про його творчість?
•       Які твори композитора вам відомі?

Учень. Феномен Й. С. Баха в історії світової музичної культури не має рівних.

У численних органних творах ми відчуваємо піднесеність думок і почуттів. Для його творчості характерний поліфонічний (багатоголосний) склад, при якому кожний голос у творі, кожна тема — наче особистість, а весь багатоголосний твір— наче бесіда між ними. XVIII cт. — розквіт поліфонії та зародження нових музичних жанрів, серед яких опера, ораторія, кантата.

Спадщина Й.С. Баха надзвичайно велика. Це церковні кантати, органні твори, прелюдії, фуги, шість Брандербурзьких концертів, меси та багато інших творів.

Учитель. Дійсно, певні знання про цього композитора вам відомі. А хто згадає про епоху, в яку жив Й.С. Бах?

Учень. Й.С. Бах жив і працював в епоху пізнього бароко. Серед композиторів цього періоду мені відомі також Георг Фрідріх Гендель, Антоніо Вівальді,  Доменіко Скарлатті.

3.    Вивчення нового матеріалу.

Учитель. А тепер поговоримо з вами саме про епоху бароко. Дізнаємося, що означає стиль бароко? Які засоби виразності йому притаманні та в яких видах мистецтва він був відомий? На всі ці запитання ми спробуємо знайти відповідь разом з вами та творчо-пошуковими групами, які збирали та з’ясовували інформацію з різних джерел, вони  ознайомлять нас із своїм дослідженням.

Зверніть увагу на роздатковий матеріал — це картки, в які ви зможете протягом уроку вносити інформацію щодо цієї теми.

Отже, слово першій групі.

Учень 1. Наша група досліджувала питання формування стилю бароко в європейському мистецтві.

Бароко (від італ. barocco) — вигадливий, химерний. Його батьківщиною вважають Італію, де бароко стає панівним художнім напрямом, починаючи з архітектури.

Формування стилю бароко зв’язано з кризою ідеалів Італійського Відродження в середині XVI ст. і стрімко мінливою «картиною світу» на рубежі   XVI - XVII ст. Нове мистецтво стилю бароко виросло на формах класицизму епохи Відродження. Попереднє сторіччя в Італії було в художньому відношенні настільки сильним, що його ідеї, незважаючи на всі трагічні   колізії,   не   могли  зникнути  раптово,   вони   продовжували значно впливати на розум людей. А шедеври мистецтва «Високого Відродження» – твори Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаеля – здавалися недосяжними. У цьому суть усіх протиріч «епохи бароко». Це був час хворобливих змін світогляду, несподіваних поворотів людської думки, викликаних великими географічними і природно-науковими відкриттями.                                             

XVII ст. – час корінних змін у суспільстві, у світосприйманні людей.  Розвивається  промисловість,   формуються  буржуазні  відносини,  які  дають поштовх для розвитку природничих і точних наук. Г. Галілей вперше направить телескоп до зірок і доведе, що Земля обертається навколо Сонця (1611 р.), Антоніо Левенчук під мікроскопом побачить крихітні живі організми (1675р.), англійський фізик Ісаак Ньютон відкриє закон всесвітнього тяжіння, а Френсіс Бекон введе метод наукового пізнання, що ґрунтується на дослідженні.

Все  це  сприяло   переосмисленню   релігії, і з цього часу почалося розмежування релігії та науки. XVI ст. – Італія втрачає економіку та політичну могутність. На її території господарюють іспанці та французи. Саме вони і диктують умови політики. Незважаючи на ці обставини, Італія все ж не втратила висоти  своїх  культурних позицій – вона лишається  культурним центром Європи. Немаючи змоги та грошей на побудову палаців, церква намагається показати свою спроможність світові, звертається до мистецтва, щоб створити ілюзію могутності і сили. Популярним стає стиль, який може возвеличити. Так в XVI ст. на території Італії виникає бароко.

Учитель. Отже, батьківщиною бароко вважається Італія. А нове мистецтво стилю бароко виросло на формах класицизму епохи Відродження.

Учень. Так, саме тому, що естетика Ренесансу базується на людській особистості, діячі Відродження підкреслювали доброту і силу, героїзм, здатність творити, будуючи навколо себе новий світ. Стиль бароко – це більш високий ступінь розвитку «духу» у порівнянні з класицизмом. У мистецтві італійського бароко класицистичні форми стали трактувати по-новому, незвичайно.

Учитель. Дякую групі, яка підготувала питання щодо формування стилю бароко в Італії. А зараз дізнаємося, з яким іменем пов’язують виникнення цього стилю в архітектурі та скульптурі? Слово другій творчо-пошуковій групі.

Учень II: Стиль бароко пов'язаний із ім'ям видатного архітектора, скульптора, живописця і поета Джовані Лоренцо Берніні (1598 - 1680).

Його    називали генієм бароко. Розповідають, що Берніні поставив оперу, до якої написав лібрето й музику,  створив декорації,  ескізи костюмів і винайшов сценічні механізми!  Архітектор народився в Неаполі, але батько-скульптор вивіз талановитого підлітка в Рим. Молодий Берніні був призначений архітектором найбільшого в християнському світі собору св. Петра, будівництво якого тяглося вже добру сотню років. Перед майстром відкрилася пряма дорога до слави.  Працюючи  у Римі,  безвиїзно  він  набудував  багато  пам'ятників  і архітектурних споруд.  Його  статуя   «Давид»   демонструє відмінність нового мистецтва від мистецтва епохи Відродження.

Ця статуя динамічна, так як Давида зображено в момент кидання каменя, тому  він весь у русі, напруженості, гніві.

Саме такі риси притаманні стилю бароко. Зовнішнє вирішення для цього стилю стало важливішим за людські почуття. Вийшовши з-під різця скульптора холодний мармур оживає то м'якою теплотою шкіри, то блиском і плинністю тканин, а складки драпірувань немов гойдаються на легкому вітрі. На відміну від ранніх скульптур, зрілі добутки Берніні виглядають із однієї єдиної крапки і, як правило, поміщені в створений спеціально для них архітектурний інтер'єр, із якого  ніби  випливають  назустріч глядачеві.  Ці ретельно  продумані художні прийоми досить характерні для мистецтва бароко. Майстер часто прагне втягнути глядача в те, що відкривається його погляду.                             

Із усієї титанічної роботи  Берніні   над  інтер'єром  собору  св. Петра найбільше вражає уяву Балдахін - величний (висота 29м) навіс над престолом із позолоченої бронзи, зведений над тим місцем, де за переказом поховані св. Петро і св. Павло.

Його кручені колони символізують наступність християнства, що сходить через Константинополь до прадавнього храму Соломона в Єрусалимі. У той же час вони досить характерні для естетики бароко. Скульптурні прикраси каркаса і бронзовий, багато прикрашений китицями навіс, що створює ілюзію важкої оксамитової тканини, робить Балдахін одним із найчудовіших пам’ятників образотворчого мистецтва.

Учень III.  Однак, чи знайдуться у світі пам’ятники, здатні конкурувати величчю з потужними колонами, які Берніні звів на площі св.Петра? Як говорив сам майстер, вони, немов дбайливі руки матері-церкви, поєднують і змінюють усіх католиків у святій вірі.

 Перед собором св.Петра у Римі Берніні побудував колонаду – типово театральну декорацію. Вона ховає розташовану за нею хаотичну забудову міста й одночасно формує ілюзорне, не відповідаюче реальному –  простір площі.

В інтер’єрі собору св. Петра, головним автором якого був також Берніні, не тільки величний балдахін, але і все оздоблення – гігантські скульптури, кафедра зі статуями в потоках світла, що ллється зверху. Все це нагадує театр.

Людина просувається до вівтаря, а простір міняється, росте, збільшується. Кручені колони балдахіну піднімаються вгору, купол підноситься на запаморочливу висоту, статуї нависають. Людина починає себе почувати зовсім розгубленою, роздавленою перед надлюдським, дивовижним масштабом побаченого.

До інших його шедеврів належить і Фонтан чотирьох рік на «пьяцца Навона». Чотири головні фігури в цій скульптурній групі символізують великі ріки континентів – Дунай, Ніл, Ганг, Ла-Плату.

Учитель. Зараз я хочу звернутися до учнів, які під час виступів творчо-пошукових груп записали до своїх карток відомості про художні твори італійського бароко.

Учні зачитують свої записи.

Учитель. Після докладних виступів груп та записів у ваших роботах спробуємо з’ясувати такі питання:

• У якому із відомих вам видів образотворчого мистецтва найбільш яскраво виявлюяться риси бароко і в чому вони полягають?

Відповідь: Учень I. Найбільш яскраво бароко втілюється в архітектурі, скульптурі. На зміну правильним, чітким, симетричним величним формам Ренесансу приходять плавні, гнучкі, немовби перетікаючі одна в одну форми бароко, перетворюючись на занадто надуманий стиль, насичений театральністю. Недарма саме в епоху бароко з’явилась знаменита фраза: «Весь світ – театр, і люди в нім – актори» (В. Шекспір).

Учень II. Коли я переглядала зразки пам’яток архітектури відомого архітектора і скульптора італійського бароко Лоренцо Берніні, мені здалося, що самі форми його скульптур дійсно натуралістичні, але розміщені в дещо дивних умовах. А саме, його композиції наче віддають бутафорією, театральністю. Мені здалося, що автор цих робіт  формує образ зовсім нехудожніми засобами.  Відомо, що сам Берніні заявив, що в скульптурі він підкорив собі форму, «зробивши мармур гнучким, як віск». Можна сказати, що і свого глядача  він робить податливим, як глину. Цей художник то залучає, то відштовхує, а то і зовсім роздавлює своєю міццю.

Учитель. Так, дійсно, Берніні – майстер художньої містифікації, його висловлювання про те, що він зробив мармур гнучким, як віск, має продовження: «Цим я зміг у певній мірі об’єднати скульптуру з живописом» Тому я гадаю, що кожен має право на власне судження, а якщо говорити про  суперечність думок, то це якраз і притаманне мистецтву. Зараз я надам слово останній третій групі, яка досліджувала тему бароко в живописі.

Учень I. Художній стиль італійського бароко тісно пов’язаний з ідеологією католицизму і рухом контрреформації. Підвищена експресивність, містицизм, ілюзіонізм, що властиві бароко, властиві і католицькому світовідчуттю. Тому в Італії у XVI – XVII ст. відбулося об’єднання барочних форм, створених художниками в результаті еволюції мистецтва класицизму і офіційної ідеології Ватикану. Один із основних стилів італійського бароко називається «стиль єзуїтів».  Його очолив архітектор, живописець, скульптор і теоретик мистецтв член ордену єзуїтів А. Паццо.  Цей  художник, автор розпису плафона церкви св. Ігнатія в Римі (1684) вражає ілюзорністю і одночасно міццю фантазії, релігійністю.

Плафонні розписи – улюблений вид мистецтва бароко. Стеля або поверхня купола дозволяли створювати засобами живопису ілюзіоністичні декорації колонад, арок, що йдуть в гору, і «відкривають» небо як у хмарах античності.

Учень ІІ. Майстри бароко повернулися до кращих зразків Високого Відродження з їхньою класичною простотою сюжетів і емоцій. Мистецтву бароко був властивий також і глибокий драматизм та динамічність.

Мікеланжело Мерізі (1571-1610), якого за місцем народження недалеко від Мілану прозвали Караваджіо, вважають одним із визначних майстрів серед італійських художників за створення в кінці XVI ст. нового стилю в живописі.

Його картини написані на релігійні сюжети, які нагадують реалістичні сцени сучасного авторові життя. Герої зображені в напівтемряві, де промені світла висвічують виразні жести персонажів.

Послідовники Караваджіо, яких спочатку називали караваджистами, а саму течію караваджизмом, такі, як А. Каррачі (1560 - 1609) чи Г. Рені (1575 -1640) перейняли буйність почуттів та характерність манери Караваджіо, а також  його натуралізм в зображенні людей та подій.

Художники бароко шукали красу не в природі, а у своїй уяві, і знаходили її, як це не парадоксально, у класичних формах. Античні статуї вже не містили в собі ідеалізовану натуру. Художники шукали певні теми та сюжети. До них входять тільки «гідні» – історичні герої. Натюрморт і пейзаж оголошені нижчими «невартими» жанрами, а традиційні міфологічні сюжети піддаються переробці. Портрет визнається значимим тоді, коли він  виражає «шляхетність і велич». На перше місце поступово   виходить категорія «величного».  У  парадних  мальовничих  портретах  епохи  Бароко  постійні укрупнені форми розкішних мантій, драпірувань. Головний спосіб художнього вираження в живописі Бароко – іносказання, алегорія. Вище усього цінувався  «шляхетний задум» і розташування фігур.

Для мистецтва Бароко характерне змішання в одній композиції античних і      біблійних, стародавніх  та  новозавітних   персонажів,   алегоричних   фігур, символів, атрибутів. Поруч могли виявитися Христос і Юпітер, Мадонна і Діана. Хрест порівнювався із тризубом Нептуна, а колісниця Геліоса - Аполлона символізувала Піднесення. Церква то протестувала, то мирилася з подібною плутаниною. Художники Бароко створювали особливу фантастичну атмосферу непоєднуваного  і  небувалого.   Уяві   художника   тісно   в   межах   одного архітектурного спорудження або рами картини. Мистецтво  Бароко розповсюджується  вулицями та площами Риму, а потім іншими містами Європи.

Учитель. Отже, мистецтву бароко був властивий глибокий драматизм та динамічність. А портрети повинні виражати шляхетність та велич.

Учень. Так, це дійсно властиве стилю бароко, і доказом цього є портрети, скульптури та архітектура, яку ми побачили.

Учень ІІ. Особливого раціонального фарбування набув стиль Бароко в Іспанії. Митці скульптури та живопису прагнули до натуралізму. Це дало підставу називати іспанське мистецтво першої половини XVII ст. «Барочним реалізмом». Адже іспанське Бароко, на відміну від італійського, виросло не з класицизму епохи Відродження та античної спадщини, а воскрешало атмосферу національного середньовіччя: іспано-мавританського мистецтва католицької готики. Під впливом Іспанії стиль Бароко розвивався  у Фландрії, яка з 1609 року опинилась під владою Іспанської корони. Художником світського фламандського Бароко був Пітер Пауль Рубенс (1577-1640).

Як і властиво генієві, він демонстрував більш вишуканий стиль, який також не позбавлений барочної суперечливості: часом схиляється до класики, часом до шаленої чуттєвості. Типовим пам’ятником стилю фламандського бароко в оформленні інтер‘єру є будинок Рубенса в Анверпені, побудований ним за власним проектом.

В орнаментальній гравюрі, декоративному ліпленні, різьбленні по дереву в італійському, іспанському і фламандському Бароко продовжували виконуватися ренесансні мотиви (раковини, валюти, гірлянди). Традиційні орнаментальні мотиви ускладнювалися і наповнювалися динамікою, експресією.

Учитель.  Під впливом італійського, іспанського, фламандського мистецтв складається стиль Бароко і в інших країнах Європи — Німеччині, Франції, Австрії, Польщі, Західній Україні. Про те, як стиль бароко розповсяджувався в Україні, ми будемо говорити на наступному уроці.

IV. Підведення підсумків уроку.

1.   Яка країна вважається батьківщиною Бароко? (Італія)
2.   З іменем якого архітектора, скульптора та художника пов’язують стиль Бароко в Італії? (Лоренцо Берніні)
3.   Які архітектурні споруди та скульптурні твори ви запам’ятали? ( собор Св. Петра, статуя Давида, фонтан чотирьох рік)
4.   Як називається художній стиль італійського Бароко, який тісно пов’язаний із католицизмом? (стиль єзуїтів)
5.   Яку архітектурну споруду та розпис плафона можна віднести до єзуїтського стилю? (церква Св. Ігнатія в Римі)
6.   Кого називали караваджистами, і що означає течія караваджизм? (послідовника художника Мікеланджело Мерізі, якого прозвали Караваджіо, називали караваджистами, це такі як А. Каррачі чи Г. Рені, а саму течію караваджизмом)
7.   В якій країні твори живопису називали «барочним реалізмом» і чому? (в Іспанії за натуралістичне зображення)
8.   Кого називали генієм фламандського мистецтва? (Пітера Пауля Рубенса)

V. Домашнє завдання.

Знайти у м. Біла Церква архітектурну споруду, що належить до стилю Бароко.