Конспект уроку з курсу "Початкова військова підготовка" на тему: "Основні положення Міжнародного гуманітарного права (МГП)" 9 клас

 Дата_________

Тема: Основні положення Міжнародного гуманітарного права (МГП)

Навчально-виховна мета: ознайомити учнів з ідеєю запровадження, історією формування та основними засадами міжнародного гуманітарного права. Розвивати навички використання основних положень МГП, поповнювати знання громадянських прав та документів, що їх гарантують. Формувати стійку громадянську позицію. Виховувати толерантне і співчутливе ставлення до всіх жертв війни. Поглиблювати  відчуття патріотизму, мужності і любові до Батьківщини.

Обладнання:  символіка міжнародного руху Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, Конституція України, Декларація про права людини, відеопроектор, роздаткові картки для опитування, картки для самоаналізу роботи учня, картки із ситуативними завданнями.

Хід уроку

І.Організаційна частина  

1.Стройовий тренаж:

а) шикування відділення;

б) доклад командира;

 в) вітання з відділенням.

ІІ. Основна частина

1.    Перевірка домашнього завдання.

ІІІ. Повідомлення  теми уроку.

IV. Визначення  мети уроку та очікуваних результатів.

V.Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності.

Відеопрезентація фрагменту «сочинение Донецкой школьницы»

      - Які думки викликає  у вас почуте і побачене?

            - Що, на  вашу думку, є причиною виникнення збройних конфліктів?                   - Якої шкоди завдають збройні конфлікти?

6. Мотивація пізнавальної діяльності. 

Виступ учителя.

Реалії сучасного міжнародного життя такі, що постійно то в одному регіоні, то в іншому, а то й у декількох одночасно виникають збройні конфлікти. Міжнародне право не стоїть осторонь і прагне гуманізувати правила ведення збройних конфліктів. З метою гуманізації даних правил та якнайшвидшого припинення конфліктів у своїй діяльності використовую комплекс принципів і норм, спрямованих на регулювання поведінки держав та інших суб'єктів міжнародного права під час збройних конфліктів.

Міжнародне гуманітарне право - галузь міжнародного права, що являє собою сукупність принципів і норм, які регулюють взаємовідносини держав у період збройних конфліктів.

VII. Вивчення нового матеріалу.

        Доповідь експерта-історика. (Надання необхідної інформації)

Становлення і  розвиток міжнародного гуманітарного права. Окремі звичайні норми міжнародного гуманітарного права з'явилися в глибокій давнині. Пізніше вони були закріплені в міжнародних договорах. У цих правилах поведінки воюючим сторонам прописувались правила поведінки по відношенню один до одного. Наприклад, існували правила, згідно з якими не можна було починати війну, не оголосивши попередньо про це своєму супротивнику.

    Міжнародне гуманітарне право як галузь почало формуватися в XIX ст. Фахівці вважають, що початок міжнародного гуманітарного права було покладено прийняттям в 1864 р. Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях. Вагома роль в цьому належить Швейцарському діячу Анрі Дюнану, основоположнику Комітету Червоного хреста. (Демонстрація фрагменту художнього фільму «Червоний хрест на білому»).

 Повністю міжнародне гуманітарне право сформувалося лише в XX ст.

Причому на зміну звичайним нормам прийшли договірні писані норми. З’явився офіційний термін МГП, запропонований 1949 року Жаном Пікте.

Джерела і принципи міжнародного гуманітарного права.

Норми міжнародного права, що регламентують ведення військових дій, були значною мірою кодифіковані в результаті роботи двох Гаазьких конференцій світу в 1899 і 1907 рр.. Ці норми в Міжнародному гуманітарному праві отримали назву «право Гааги».

Основними законодавчими актами МГП є чотири багатосторонні міжнародні угоди, укладенні у Женеві. Вони встановлюють гуманітарні правила ведення війни, висунуті у 1864 році Червоним Хрестом.

Перша Женевська конвенція (1864 року) стосується поранених і хворих бійців на полі бою.

1.               Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях зобов'язує її учасників збирати на полі бою і надавати допомогу пораненим і хворим супротивника, причому будь-яка дискримінація по відношенню до поранених і хворих з причин статі, раси, національності, політичних переконань або релігії забороняється. Усі поранені і хворі, які опинилися підвладними супротивнику, повинні бути зареєстровані, а дані про них повідомлені тій державі, на боці якої вони боролися. Медичні установи, санітарний персонал і транспорт для перевезення поранених, хворих і санітарного майна користуються захистом, і напад на них забороняється.

Друга Женевська конвенція (1906 року) розширює утримання першої у зв'язку з Гаазькими конвенціями 1899 року: вона стосується поводження збройних сил не тільки на полі бою, але і на морі.

2. Конвенція про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, що потерпіли в корабельних аваріях, зі складу збройних сил на морі, — встановлює правила поводження з хворими та пораненими під час морської війни, аналогічні правила, передбачені Конвенцією про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях.

Третя Женевська конвенція (1929 року) ввела нове положення, установивши, що його умови стосуються не тільки громадян країн, що ратифікували конвенцію, але і всіх людей незалежно від їхнього громадянства (не тільки до військових, але і до цивільного населення).

3.  Конвенція про поводження з військовополоненими — встановлює правила, яких повинні дотримуватися воюючі сторони при поводженні з військовополоненими.

Четверта Конвенція (1949 року) по захист цивільного населення і військових осіб під час війни була створена для того, щоб установити жорсткі стандарти захисту цивільного населення в місцях військових дій і на окупованих територіях, а також щоб після трагічного досвіду Другої Світової війни заборонити військові злочини. Женевська конвенція 1949 року включає в себе чотири універсальних міжнародних договори.

4. Конвенція про захист цивільного населення під час війни — передбачає гуманне поводження з населенням, що перебуває на окупованій території, і захищає його права.

У 1977 році були прийняті два додаткових  протоколи до Конвенції 1949 року, що стосуються захисту  жертв міжнародних збройних конфліктів (протокол І) і захисту жертв внутрішніх конфліктів (протокол ІІ).

Норми цих конвенцій, а також двох додаткових протоколів до них 1977 р. у Міжнародному гуманітарному праві отримали назву «право Женеви».

Істотний внесок у становлення і розвиток міжнародного гуманітарного права вніс і продовжує вносити Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) - неурядова міжнародна організація. Багато в чому з ініціативи МКЧХ вдосконалюється Міжнародне гуманітарне право. Члени організації проводять велику практичну роботу по захисту жертв збройних конфліктів у різних регіонах світу. В Україні є представництво МКЧХ.

Було визначено  статус комбатанта.

Комбатант — особа, яка входить до складу Збройних сил країн, які перебувають у стані військового конфлікту, і має право безпосередньо брати участь у військових діях.

Узагальнення вчителем основних принципів МГП

  Узагальнюючим і головним принципом МГП є принцип гуманізації збройних конфліктів, тобто під час збройних конфліктів воюючим потрібно в обов'язковому порядку дотримуватися законів і звичаїв війни.

Іншими принципами Міжнародного гуманітарного права, що випливають з узагальнюючого принципу - гуманізації збройних конфліктів, можна вважати наступні:

1. МГП має загальну дію, його потрібно дотримуватися безумовно і за будь-яких обставин.
2. Застосування МГП не означає втручання у внутрішні справи конфліктуючих сторін.
3. Медичний персонал, транспорт і установи, що мають відповідні розпізнавальні знаки, недоторкані і нейтральні.
4. Необхідно суворо розрізняти відмінність між комбатантами і цивільним  населенням.
5. Держава зобов'язана як на національному, так і на міжнародному рівні забезпечити гуманне поводження з особами, які виявилися під її владою.
6. Забороняється дискримінація за будь-якою ознакою.
7. Серйозне порушення норм МГП - кримінальний злочин, що підлягає покаранню.

Загальні принципи тісно пов'язані з основними правами людини.

1. Кожен має право на повагу, фізичну і психологічну недоторканність, повагу його честі, сімейних прав, переконань, звичаїв

2. Визнання рівності прав перед законом. Юридичні гарантії. Ніхто не може відмовитися від прав, наданих йому гуманітарними конвенціями.

3. Забороняються тортури, принизливі чи нелюдські покарання. Забороняються репресії, колективні покарання, захоплення заручників. Забороняється напад на громадянське населення, на зазначені МГП цивільні об'єкти.

4. Ніхто може бути позбавлений власності незаконним шляхом. Окупанти не є власниками цивільних об'єктів, а лише можуть розпоряджатися захопленим майном. Окупаційна влада зобов'язана вживати заходів зі збереження цього майна.

Принципи, якими конфліктуючі сторони мали б керуватися щодо жертв збройних конфліктів та ведення бойових дій:

1. Забороняються недозволені види зброї та боєприпасів, методи ведення великої війни. Не мають розроблятися нові види озброєння, що порушують норми та принципи МГП чи інші міжнародні угоди.

2. Воююча  сторона не повинна завдавати супротивнику збитки, несумірні із метою війни, тобто зі знищенням чи ослабленням військової могутності супротивника.

3. Забороняються віроломство, тобто симуляція прагнення до переговорів, використання військової форми противника, знаків ООН, Червоного Хреста та інші аналогічні методи.

4. При веденні бойових дій має виявлятися турбота про захист природного середовища.

 VIII.  Закріплення вивченого

1. Опрацювання ситуаційних задач у малих групах.

 2. Доповідь про результати роботи в групах.

 3. Повторення вивченого (фронтальна технологія інтерактивного опитування «мікрофон»).

 -  Назвіть основні принципи МГП.

 Рефлексія

(Заповнення карток для самоаналізу учнів)

IX. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

X. Домашнє завдання.

 Заповнити таблицю «Зміст Женевських конвенцій»; проаналізувати події на Сході України,записати факти порушення норм МГП.