Конспект виховного заходу. Усний журнал "Моя вишнева Україна"

Золотоколозязянська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Добропільської районної ради Донецької області

 

 

 

 

 

Виховний захід

 

Усний  журнал з елементами гри

«Моя вишнева Україна»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                         Підготувала та провела

                                                         учитель української мови та

                                                         літератури

                                                         Голубенко А.О.

 

 

 

 

 

 

2016 – 2017 н.р

Тема:

Українознавчий усний журнал з елементами гри „ Моя вишнева Україна ”

Мета:

формувати переконаність у нетлінності духовних скар­бів народу, повагу до землі-годувальниці;

сприяти формуванню активної життєвої позиції;

удосконалювати комунікативну компетентність;

виховувати любов до рідної землі, почуття гордості за свою Батьківщину.

Унаочнення:

слайд – презентація «Моя вишнева Україна», мультимедійна дошка, проектор, макет печі, лави, вкриті полотнами, виставка дитячих малюнків «Наші обереги», карта України, домашні обереги: калина, полин, мак, часник, осика, верба, м’ята, вишиті рушники, хліб, освячена вода, молитва «Отче наш», молитва до Пресвятої Богородиці»; фотографії (народне житло різних регіонів України).

                                   Хід виховного заняття

Учитель. Добрий день, діти. Сьогодні поговоримо про обереги. Як вам відомо, людина є маленькою часточкою космосу – внутрішня її частина підпорядкована вищим законам буття, гармонії Всесвіту. Проте, прийшовши на землю у своїй тілесній оболонці, вона відчувала своє безсилля перед силами природи і шукала захисту у них. Тому наші пращури  і створили для себе обереги, якими користуємося ми і до сьогодні. Оберегів  існувало дуже багато,сьогодні ми розглянемо деякі з них.

• Що ж таке оберіг? (Діти відповідають)

Учитель. Так, дійсно, люди пов'язували віру в добро, успіх, щастя з певними символами в оберегах. Обереги завжди мали захищати людей і їх світ від негараздів: нечисті, нещастя, злиднів, захворювань,смерті худоби, псування харчів тощо. Оберіг призначений для того, щоб створити захисне поле між своїм власником і небезпекою, магічно захистити його, зробити невидимим і невразливим до неї. Або ж відстрашити небезпеку, чи наділити те, що він охороняє захисними властивостями, здатними чинити опір злу. Нині прикрашати свої будинки оберегами уже не тільки традиція, а й  певна модна тенденція. Давайте сьогодні пригадаємо наші обереги, бо наше завдання їх не тільки не забувати, а й берегти. Це наша родовідна пам'ять, наша історія, наша спадщина.

Україно моя, мені в світі нічого не треба,

Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти.

 

Ці прекрасні слова написані українським поетом Андрієм Малишком.

 

Любіть Україну, як сонце, любіть,

 Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу і нову

І мову її солов’їну.

 

Так заповідав нам В.Сосюра, ніжний співець рідної землі, закоханий у кали­нове слово великого Т.Шевченка і прекрасної Лесі Українки. Без мови, як ві­домо немає народу.

 

Учениця. 

Україно! Дорога моя Батьківщино!

Люблю тебе всією душею.

Мені більше нічого не треба:

Домівка матусі, волошки в житах,

Вишневий світанок, полив’яне небо і сиза роса на траві при шляхах...

Таке все тут миле, доступне і гідне - високі тополі і тихе село...

Таке сокровенне, насущне і рідне,

Воно в мою душу навіки вросло.

Корали калини і мамині очі,

І доля — з лелечого наче крила...

Я більшого щастя на світі не хочу,

Щоб лиш Україна міцніла й жила!

 

Ведучий № І. Україна - наша рідна країна. Це та земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки.

Ведучий № 2. Легенда розповідає, що на світанку нашої землі Бог оглядав творіння рук своїх і ,натомившись, вирішив перепочити. Земля, де опустилися Бог з ангелами, була вельми багатою на сонце, звірів та пташок. А найбільше сподобалися Богові люди. До якої хати не заходили вони, - всю­ди зустрічали їх хлібом та сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що він став часто сюди навідуватися зі словами: - Рушаймо у край!

Кажуть, що з того і пішла назва нашої держави – «Україна».

(У виконанні учениць класу лунає пісня «Україночка»)

 

Учениця. 

У нас сьогодні наче вечорниці;

Милують око диво-рушники,

Дівочий спів лунає у світлиці,

Як добре, що є звичаї такі.

Добре збиратися разом, гуляти,

Про Україну - неньку розмовляти,

Дізнатись більше про традиції, обряди,

Культуру та історію - ми завжди раді.

 

Ведучий № 1. Народи світу різняться між собою одягом, звичаями, традиці­ями, оберегами. Українці теж мають свої, які споконвіку шанують і бережуть. Наші давні предки обожнювали природу і вірили те, що увесь світ сповнений добрими і злими духами. Намагаючись захиститися від зла, людина створила для себе цілу систему оберегів.

Ведучий № 2. Як вам усім відомо, обереги - наші давні й добрі символи, їх­нє генетичне коріння сягає глибини століть... Маючи такі прекрасні символи, наш народ і зумів зберегти від забуття нашу пісню й думу, нашу історію й родовідну пам’ять, волелюбність...

 

Учитель. Саме про це ми і розкажемо на сторінках нашого усного журналу,  перша сторінка якого  називається „ Одяг українців”.

 

Учень № 1. Оберегом людини в усі часи був одяг. Він прикривав її і від хо­лоду, і від недоброго ока. У наш час люди не приділяють цьому уваги і вва­жають: чим більше відкритих місць на тілі людини, тим краще. Але одяг ви­конував завжди велику захисну функцію. Вишивалися комір сорочки, низ, манжети рукавів. Вишивка служила оберегом, вона ніби обрамляла тіло лю­дини, і тому на неї не могло подіяти ніяке зло. Головний убір - це також оберіг: для дівчат - вінок, для жінок - хустка. Вінок дівчата плели із живих квітів, усього у повному українському ві­ночку було 12 квіток, кожна з яких була символом і оберегом. Оберегом був у давнину і пояс. Наші предки завжди носили пояси, бо пояс - це знак, що людина захищена, готова до боротьби зі злом. Недаремно про людину, яка поводить себе не так, як прийнято, кажуть: „Він розперезав­ся” (розпоясався).

 

Учитель. Національне вбрання - це культурно-історична спадщина народу. Отже, знання одягу свого народу свідчить про те, чи добре ми пам’ятаємо своє родове коріння, свої витоки. Саме ці знання і перевірить перший тур нашої гри.

Завдання: Хто швидше одягне ляльок з паперу (дівчинку та хлопчика)  у традиційні українсь­кі костюми.

 

Учитель. Найперше було слово,

                  Крізь темряву і хаос

                  Воно, як вічне диво,

                  Над світом піднялось.

Наступна сторінка нашого журналу називається «Слово”

Учень. Найсильнішим оберегом в усі часи вважалося слово. Наші предки знали силу слова і вірили в неї. Ті замовлення, молитви, які склав народ, на­віть дитячі заклики мали велику силу і служили оберегами від усього зла. Це був не просто набір звуків і слів, а своєрідний код. Навіть українська народна медицина надавала великого значення слову. Такі хвороби, як, наприклад, переполох, бешиха, від зубного болю, від безсоння дитини, зурочення, ліку­валися виключно словом. Існували спеціальні замовлення від цих хвороб. Та­кож за допомогою слова можна вплинути і на успішне ведення господарства - так вважали наші пращури. Вони вірили, що, промовивши певні замовлян­ня, можна вберегти посіви, худобу, накликати дощу. Зверталися найчастіше до сонця, до місяця, до зірок.

Учитель. Слово до слова - зложиться мова. Конкурс цей не загадковий. Ві­дгадки треба шукати в сталих народних виразах. Завдання:  назвати слово-тварину, із якою пов’язаний вираз.

Голодний як (вовк), полохливий як (заєць), верткий наче (вуж), німий як (риба), упертий як (віслюк), балакучий як (сорока), хитрий наче (лисиця).

 

Учитель. Третя сторінка нашого журналу називається

„ Рослини -обереги”.

 ( У виконанні учениць класу звучить пісня «Чорнобривці»).

Учениця. Оберегами від злих слів вважалися у народі рослини, які мали чу­додійні властивості. Це полин, мак, часник, осика, верба, а також широколис­ті дерева, гілками яких замальовували оселі під час зелених свят. Осику викорис­товували як надійний оберіг від упирів та відьом, полин - від русалок. Роль оберегу від злих сил виконував також часник. Його зубці розкладали по кут­ках столу на святвечір, зашивали в сорочку дитині. У весільний вінок молодої вплітали часник або зав’язували у волоссі, щоб ніяке зло не перешкодило щастю молодих. Напередодні Івана Купала натирали часниками вим’я корови, щоб відьма молоко не забрала.

Розповсюдженим було вірування в чудодійні властивості маку. Якщо ним обсипати всю садибу, то не підступить до неї ніяке зло.

Оберегом від хвороб та зла служила верба, освячена на Вербну неділю. Нею били кожного зустрічного і промовляли: „Будь великим, як верба, а здо­ровим, як вода, а багатим, як земля”. Виганяючи вперше худобу на пасовище, вдаряли її вербою, щоб уберегти від хвороби та всякої напасті.

Любисток, м’ята - це запашне зілля, яке росло біля кожної української хати. Його клали у купіль дітям. Дівчата мили волосся настоями цих трав, їх стелили на долівку, і в хаті завжди пахло свіжістю.

Найулюбленіше дерево українців - калина, яка навесні квітувала білим цвітом, а восени червоніла і чарувала всіх червоними кетягами. Дівчата вплі­тали цвіт калини у вінок, калиновими гронами прикрашали весільний коро­вай, ставили гілки калини перед молодими, бажаючи їм міцного кохання та вічної краси.

 

Учитель. Ми повинні навчитися у своїх предків шанувати природу, адже ми є її частинкою. Якщо не піклуватимемося про  землю-годувальницю, то природа жорстоко розплатиться з нами за наші помилки. Прикладом того є Чорнобиль, а наші ріки, які висихають?(«Ще назва є, а річки вже немає»,- пише Ліна Костенко). Тож не загубімо, діти, нашого євшан-зілля, збережімо його для наступних поколінь.

 Третій конкурс буде спрямований на активізацію усіх  гравців та перевірку вашої кмітливості. Отже, загадки про рослини.

Загадки про рослини

1. У кого голова на ніжці? (Гриб)

2. Без рук, без ніг, а на дерево дереться? (Хміль)

3.На дереві гойдається,

Жупан колючий має,

Улітку одягається,

А восени скидає. (Каштан)

4.Сини в шапках, а батько - ні. (Жолуді і дуб)

5.Дощик їм полоще кіски,

Звуть тих подружок... (Берізки)

6.Стоїть над водою з розплетеною косою. (Верба)

7.Стоять красуні на воді,

Вінки на них білі й золоті. (Водяні лілії)

 

Учитель. Четверта сторінка нашого журналу називається „Житло”.

Учень. На зорі цивілізації, придумавши житло, людина уявляла його у трьох вимірах: небесна частина - дах, середня частина - власне житло, нижня - це та частина, яка містилась у землі. Тобто, житло було прообразом Всесвіту, і кожна частина мала символічне значення.

Вікна - це очі хати, через які людина підтримувала зв’язок із небесним світом. Поріг - це межа між зовнішнім і внутрішнім світом, а також межа між підземним світом - світом померлих - та світом живої людини.

Піч - домашнє вогнище. А вогонь був священним, бо вважався доброю силою, що йде від сонця. А через комин, вважали наші предки, вилітає всяка нечисть із хати.

Щоб захистити житло від зла, над вхідними дверима часто вирізувалися знаки-обереги: кола, розетки - символи сонця, хрести.

Ці знаки наносилися на сволок у хаті, а також на віконні рами. Очевидно, колись такі магічні знаки наносилися на піч, але, втративши своє оберегове значення, вони стали лише прикрасою.

( У виконанні учениць класу звучить пісня «Смерекова хата»).

 

Учитель. Існував давній звичай, щоб вибрати місце для хати. Звечора на тому місці розкладали у чотирьох кутках випечені спеціально перепічки. Якщо на ранок одна з них зникне або буде надкушена, значить на цьому місці буде добре вестись господарство. Якщо ж перепічки будуть ніким не зачеплені – будуть обсідати злидні. Тож не забуваймо й ми своєї батьківської домівки, де пройшло наше дитинство, тієї землі козацької, яка зростила нас, яка навчила нас любові і добра. А прикладом любити й шанувати свій рід, свої звичаї, свою оселю були козаки. Отже,  вікторина.

 

                                               Вікторина

1.               Що означає слово „козак”? (Вершник, вільна людина)
2.               Найважливіша ознака влади в козацькому війську. (Булава)
3.               Найвідоміший козацький танок. (Гопак)
4.               Голова козацького уряду. (Гетьман)
5.               Найвідоміша козацька страва. (Куліш)
6.               Що означає слово „тирса”? (Степова висока трава)
7.               Автор першої української конституції. (Пилип Орлик)
8.               Скільки куренів було на Січі? (38)
9.               Останній гетьман Запорізької Січі. (Кирило Розумовський)
10.           Центральний орган управління Січі. (Кіш)

 

( Звучить «Пісня про рушник» А.Малишка).

 

Учитель. Ви, мабуть, зрозуміли, що наступна сторінка нашого журналу  називається „Рушник”.

 

Учениця. Оберегами в давнину служили й рушники, на яких були вишиті магічні знаки. Магічний знак - Дерево життя, який зустрічався найчастіше на рушни­ках. Цей знак мав три частини: крона - це небо, стовбур - матеріальний світ, людина; коріння - підземний світ, вода, змії та все, що живе в землі. Над Деревом життя (світовим деревом) на вишивках зображувалися зірки, що символізували зоряне небо. Знаками-оберегами на рушнику були ромби, квадрати, трикутники, що символізували родючість.

Чотири пори року, чотири тижні місяця (за фазами), чотири фази люд­ського життя (народження, юність, старість, смерть) виражалися у геометри­чному орнаменті накладанням одних квадратиків на інші. Не було жодної хати в Україні, де не палахкотіли б вишиті узорами рушники. Недаремно народ склав прислів’я: «Хата без рушників, що родина без дітей».

( Інсценізація уривку із «Сватання на Гончарівці»).

 

Учитель. Подорожуючи українськими містами, ви, мабуть, звернули увагу, що Україна поділяється на історико-етнографічні райони. Саме про це і піде мова у наступному конкурсі „ Що сторона, то новина”.

 

Конкурс „Що сторона. то новина”

1.Як називається східна частина України? (Слобожанщина)

2. Як називається край, де мешкають поліщуки? (Полісся)

3.Який регіон України є Батьківщиною Лесі Українки? (Волинь)

4.Які міста належать до Волині? (Луцьк, Житомир, Рівне, Острог)

5.Як називається край, розташований поблизу Карпат, між річками Дніс­тер і Південний Буг? (Поділля)

6.Як називається в народі Карпатський край? (Гуцульщина)

7.Яка подія, що відбувається щорічно вже кілька століть, прославила Полтавщину? (Сорочинський ярмарок)

8.Як називають лелеку в різних регіонах України? (Журавель, веселик, бусол, чорногуз)

9.Які страви української кухні різних регіонів ви знаєте? (Борщ, мамали­га, вареники, галушки, голубці, бринза)

10.Які дерева та рослини, оспівані народною творчістю різних регіонів України, символізують нашу країну та народ? (Калина, верба, дуб, виш­ня, барвінок, рута, чорнобривці).

 

Учитель. Нашому народу завжди були притаманні щедрість і доброта. Адже наші пращури були хліборобами, вони сіяли і вирощували хліб, і ця щедрість – від землі-матінки.

Наступна сторінка називається «Хліб”.

 

Учениця. Серед домашніх оберегів найпочесніше місце займав хліб. Неви­падково наша паляниця має круглу форму. Хліб - символ сонця. У християн­стві хліб символізує тіло Ісуса Христа. Під час останньої вечері з учнями він узяв хліб і, розламавши його, дав кожному і сказав: „Це є тіло моє, яке за вас віддається”.

Хліб в усі часи був святим, тому жоден із обрядів не обходився без нього. Коли народжувалася дитина, провідували її з хлібом, на весілля йшли з хлі­бом, благословляли молодих також хлібом, в останню дорогу проводжали людину - на вікно домовини клали теж хліб.

У кожній українській хаті завжди на столі лежав хліб під рушником як символ гостинності. І якщо людина заходила до хати, то її обов’язково при­гощали. А скуштувавши у хаті хліба та солі, вона не мала морального права заподіяти господарям якесь зло. Усім відома молитва, яка розпочинається так: «Хліб наш насущний дай нам на кожен день»,- молили Всевишнього наші предки, дідусі й бабусі, дякуючи Богові щоденно за хліб на столі.

 

Учитель. Тож повернімося й ми до своїх святинь, вклонімося святому хлібові, бо в ньому наше життя сьогоднішнє і майбутнє. Жодне свято вкраїнське не обходилося без хліба. Хто ж з українців не любить їсти, святкувати?

 

Тому наступний конкурс і називається „Свята”

Завдання: назвати одну страву, за якою можна точно сказати, яке це свято .

1.Масляна (млинці, вареники)

2.Стрітення (печуть жайворонків)

3.Маковій (коржі з маком)

4.Весілля (коровай, шишки)

5.Різдво (кутя)

6.Святвечір (12 страв на столі, пироги, кутя з медом)

7.Великдень (Крашанки, писанки)

 

Ведучий.  У всіх міфологіях світу вода і світло – це ті дві стихії, з яких постало усе живе на землі. В уявленнях українців вода була божеством, з якого і почалося життя на Землі. Сьома сторінка нашого журналу називається „Вода”.

 

Учениця. Поклоняючись живій природі, українці з особливою пошаною ставилися до води. Тому здавна охороняли й прикрашали джерела та криниці, наділяючи їх цілющими та магічними властивостями. Вважали, що велику чудодійну силу має непочата вода з криниці. Її дівчата використовували для чарів. У непочатій воді купали немовлят. Нею користувалися для лікування хвороб та щоб зняти „вроки”.

Освяченій воді також приписували цілющі властивості. Особливо ці­лющою вважали йорданську воду (освячену на Водохреща). Нею виливали хворих, нею кропили всі кутки в хаті і все господарство, щоб ніяке зло не підступало. Йорданську воду берегли як святиню, як оберіг від усякої нечисті.

 

Учитель. Ми з вами  також будемо відповідати перед своїми потомками за те, що не зберегли того, що ще можна зберегти. Бережімо усе живе, бережімо природу навколо нас, і нехай не зміліють криниці наших душ. А застереженням для всіх нас нехай будуть слова колодязника Сидора П`ятип`ятниці з книги Василя Скуратівського «Берегиня»:

«…Скільки  криниць на землі, стільки й зірок на небозводі. І якщо вам доводилося бачити, як падає долі небесниця, знайте: то десь замулилося джерело. Отже, дітки, щоб не згасли зірки, оберігайте живі криниці! Нехай кожному з вас яскраво світить своя іменна зірниця…»             

 

             Вікторина «Чи знаєш про це ти?»

1. Назвіть, які пісні ви знаєте про криницю? ( «Ой у полі криниченька», «Розпрягайте, хлопці, коней» тощо).
2. А скажіть, як прикрашали українці криниці? ( Біля криниць саджали калину, любисток та м’яту,обсипали стежку жовтим піском, обкладали камінцями, біля криниці ставили лавку, щоб можна було посидіти, відпочити тощо).
3. Від якого слова походить слово «колодязь»? (колода).
4. Воду з криниці набирали  за допомогою різних пристроїв. Назвіть, які з них ви знаєте. (Коловороти, журавлі)
5. Скажіть, що символізує собою криниця? ( Достаток, привітність, щирість, чистоту)

 

Учитель. Остання сторінка нашого журналу називається „Молитва”.

Учениця. Найсильнішим духовним оберегом є молитва, яка промовляється з вірою і щирим серцем. Найбільшу духовну силу має Господня молитва «Отче наш”. Молитва для душі - це те ж, що їжа і пиття для тіла. Це постійне духо­вне оновлення. Кожне слово, мовлене людиною, може служити оберегом для неї або навпаки. Про це дуже мудро говорив Соломон у своїх Приповістях: „ Людина ласкава душі своїй чинить добро, а жорстока - руйнує своє тіло”. Наші пред­ки міцно трималися духовних законів, вони перебували у гармонії з приро­дою, з космосом, тому людина і була захищена від духовної руйнації.

 

Учитель.  Ми ж сьогодні  загубили чомусь ці вічні закони і втратили вічну гармонію. Тому, щоб вберегти себе і нашу країну від загибелі, повернімося до тих духовних джерел, які живили наших пращурів, причастімося від них і освятімося ними. Давайте звернемося до творів усної народної творчості, вони неповторні за своєю самобутністю і несуть у собі багато корисного для вас, нащадків всього українського. Це -  прислів’я та прика­зки. Чи добре ви знаєте ці жанри народного фольклору зараз і перевіримо. Отже, останній конкурс називається „Продовжи прислів’я”

1. За рідний край... (хоч помирай)

2. Кожному мила... (своя сторона)

3. Прийшов Спас... (держи рукавички про запас)

4.Який рід... (такий і плід)

5. Світ не... (без добрих людей)

6.Жити... (Батьківщині служити)

7. Наша сила - (сім’я єдина.

8.Без верби і калини (нема України).

( Звучить пісня на слова Д.Павличка «Два кольори»)

 

Заключне слово вчителя

Подорож наша закінчилася. На завершення я хочу побажати усім нам справжньої любові до краю, де живете, до України.

Хочу, щоб усі ви вірили в щасливе майбутнє нашої держави, щоб уміли боротися за її оновлення, щоб не забували минулого нашої держави, завжди поверталися до рідної домівки, бо саме з неї і починається наша Батьківщина, її традиції, звичаї, обряди.

А для цього варто вчитися, багато працювати над собою. Дякую всім, хто прийшов і взяв активну участь у нашому святі!

До нових зустрічей.