Конспект виховного заходу "Заочна експедиція-подорож «Мій край – Волинське Полісся»."

Тема. Заочна експедиція-подорож «Мій край – Волинське Полісся».

Мета: формувати ціннісне ставлення особистості до історичних, культурних духовних надбань рідного краю; розвивати навички дослідницько-пошукової діяльності; виховувати шанобливе ставлення до історичного, культурного і духовного спадку рідного краю, здатності берегти його і примножувати.

Очікувані результати: сформованість ціннісного ставлення до історичних, культурних та духовних надбань рідного краю; володіння навичками пошукової та науково-дослідницької діяльності; здатність шанувати і примножувати традиції рідного краю.

 

Хід виховної години

Класний керівник. Кожен край у коштовному намисті української історії та культури є перлинкою, яка доповнює окрасу своєю унікальністю та неповторністю. Кожна місцина на мапі України має своє обличчя та долю, творену віками.

   Рівненщина – край, який упродовж віків перебував у епіцентрі європейських історичних подій. Її називають серцем древньої Волині! А головне, цей край – то наша маленька батьківщина, яка гостинно запрошує всіх небайдужих до рідної історії відвідати перлини духовності і культури, збережені для допитливого ока мандрівника.

   Тож сьогодні ми поговоримо про чарівний, мальовничий куточок на північному заході України – Волинське Полісся – Рівненщину. Пропоную здійснити заочну подорож «Мій край – Волинське Полісся».

Зупинка «Поетична»

   І нашу заочну подорож я пропоную розпочати з першої зупинки «Поетичної». Я  прочитаю  вірш «Краю мій», а ви його послухаєте і дасте відповідь на запитання: про що розповідається у вірші. (на фоні спокійної музики вчитель читає вірш №6):

Краю мій! Як я тебе люблю

За тиху, ніжну пісню вечорову,

За ніжну ясну вранішню зорю

І за умиту гомінку діброву.

За довгі пасма юної ріки

І солов'їну пісню стоголосу,

За сльози після ночі на траві

І за берізоньки зелену косу.

За пишність світанкової краси

І за тумани, що стоять у полі,

За сонця довгі руки золоті

І за дощів капель у ля-мінорі.

Люблю тебе, мій краю дорогий!

Є інших ще багато у цім світі,

Але мені ти лиш один такий,

Бо ти і я- ми воєдино злиті.

• Отож про що розповідається у вірші? ( автор описує красу рідного краю, висловлює свою безмежну і віддану любов до Батьківщини).

Зупинка «Історична»

Наступна наша зупинка «Історична». Ми сьогодні поговоримо про красу і велич нашого краю, оспіваного у піснях і народних переказах. Спочатку послухайте  дещо цікаве з історії Рівненщини.

    Рівненська область розташована в північно-західній частині України. Територія області була заселена ще в добу пізнього палеоліту, тобто приблизно 40 - 10 тисяч років тому, про що свідчать численні археологічні знахідки. Рівненщина є складовою частиною Великої Волині - історико-етнографічного району України. Цей регіон у УІ-УІІ ст. населяло плем’я дулібів-волинян.

У X ст. Волинь, у тому числі й наша земля, входила до складу Володимирського князівства. По берегах річок Горині, Случа, Стиру, Ікви виникли численні поселення та укріплення. Визначну роль у тогочасній історії краю відіграли  Дорогобуж і Пересопниця, які в ХІ-ХИ ст. були центрами удільних князівств Погоринської землі. На Північному Погоринні деякий час існували також удільні Степанське і Дубровицьке князівства, які входили до складу туровопінських земель.

Сучасна територія області - частина земель історичної Великої Волині. Життя тут вирувало з давніх-давен. Зокрема, виявлено залишки поселень первісної людини-кроманьйонця, заснованих понад 15 тисячоліть тому. Родовід цієї землі сягає корінням до древніх слов’янських племен дулібів і волинян, древлян і дереговичів. Значна кількість міст Рівненщини має багатовікову історію (Гоща, Здолбунів, Сарни, Радивилів), частина наближається до свого тисячолітнього рубежу (Острог, Рівне, Корець), ще окремі ведуть відлік часу вже друге тисячоліття (Дубно, Дубровиця). У Х-ХІУ століттях регіон входив до складу Київської Русі, Волинсько-Галицького князівства, перебував під владою феодальної Литви та Польщі.

Перша згадка про Рівне в історичних документах датується 1283 роком. Це запис латинською мовою у польській хроніці «Рочнік капітульний краковскі». У грамоті 1434 року місто в числі інших волинських поселень фігурує як власність луцьких шляхтичів Дичків. А в документі, позначеному 1461 роком, йдеться про його продаж: Івашко Дичко продав Рівне «за 300 кіп широких грошей чеської лічби» князеві Семену Васильовичу Несвіцькому, представнику русько- литовської династії Гедиміновичів. Після смерті князя в 1479 році місто переходить у власність його дружини Марії, яка стала йменувати себе княгинею Рівненською. На той час населений пункт нагадував у плані трикутник. Звідси й символ давнього міського герба - брама, відкрита на три боки для в’їзду. Про місто Рівне сьогодні складають пісні, послухайте одну із них (відео «Пісня про Рівне»).

   Люди жили у цьому краї споконвіків. Свідчать про це і численні висліди археологічних розкопів - навіть поблизу обласного центру,в Бармаках, знайдено рештки стоянки епохи палеоліту. 
   Свідчать про це і назви населених пунктів, древні, аж сиві:Городище, Межирічі... Від цих найменувань віє духом прадавніх людських осель, багато разів руйнованих, та знову і знову відроджуваних. 
   Половці-кипчаки, турки з татарами, шведська армія Карла XII й французи під проводом Наполеона, польські й німецькі, російські й радянські війська неоднораз прокочувалися дорогами нашого краю зі сходу на захід і з заходу на схід, підминаючи й плюндруючи, залишаючи по собі згарища й пустку, вдів і сиріт, сіючи сльози і біль. 
 

Зупинка «Рівненщина туристична»

   Наступна зупинка називається «Рівненщина туристична».
   Природа нашого краю дивовижна, вона зачаровує зір і тамує подих. Вона надихає поетів творити пейзажну лірику, художників – неперевершені пейзажі, композиторів – чарівні етюди… Багато туристів їдуть до Рівненського краю, аби побачити щось нове, таємниче, загадкове. Тож вашій увазі пропоную переглянути презентацію «Рівненщина туристична».

Бесіда за запитаннями

• Можливо, хтось побував у тих місцях, які побачили у презентації? Розкажіть про них.
• У яких визначних місцях хотіли б побувати?

   Про красу рідного краю задумуєшся, споглядаючи пагорби Мізоцького кряжу чи урвища понад рікою з Надслучанської Швейцарії. Ці самі краєвиди могли бачити люди, які мешкали на цій землі сто, двісті, тисячу років тому.

Зупинка «Рівненщина талановита»

   Ми подорожуємо далі, наша нова зупинка «Рівненщина талановита».

   Багато легенд і переказів про наш край знаходимо в усній народній творчості. Послухайте легенду про Соколині гори, що височіють над р. Случ.

   ця місцина, що причаїлася у долині річки Случ, межи містечком Соснове та селом Губків, що в Березнівському районі Рівненської області, має свою давню і поетичну назву — Соколині гори. З її походженням пов’язано чимало легенд. Одна з них розповідає... Колись давно у лісових хащах, далеко від села, жила бідна дівчина зі своїм дідусем. Збирали вони різні трави і виготовляли з них лікувальні напої. Люди сторонилися лісових мешканців і між собою називали чаклунами. Якось у тому лісі заблукав юнак. Довго він шукав стежину, яка б вивела його додому, та все марно. Минула година, друга, і раптом мандрівник опинився на галявині, де побачив ту саму дідову онуку. Всього на якусь мить він замилувався її красою, а коли опам’ятався, то довго не міг збагнути: перед ним розступилася лісова темрява і вдалині забіліли хатки. Збентежений цією подією, юнак поспішив звичною дорогою. Та тільки-но він зробив крок, як із гущавини на нього напав ведмідь. Довго хлопчина боровся із звіром, але усе-таки переміг його. Живим лишився, та й того. «Барвисті скелі» Минув день, другий, а рани не гояться. І які тільки ліки не пробували, нічого не допомагало. Ось просить юнак, щоб привели до нього ту загадкову дівчину, яку він бачив у лісі. Адже кажуть люди, що вона має дивні чари, які зможуть його порятувати. Так усе і відбулося. Досить швидко подряпини на юначому тілі загоїлися. А він, дивак, не радіє, бо прийшов час прощатися зі своєю рятівницею. І як розлучитися, якщо молоді уже встигли звикнути один до другого? Проте дівчина відразу зрозуміла, звідки той сум ув очах юнака і пообіцяла обов’язково повернутися. Та, на лихо, красуню побачив князь, який жив тоді у височезному кам’яному замку. Сподобалася вона йому і вирішив вельможа забрати дівчину до себе. Наказав слугам своїм щодня приносити їй дарунки із золота та каміння дорогоцінного. Але як князь не старався, усе марно. Не приймає полісянка його дарів. Одного дня довідався він, що про іншого мріє та юнка, і наказав стражам своїм схопити закоханих та ув’язнити. Коли ж і неволя не зламала їх, зажадав страти, але непростої. Він звелів прикувати молодих до скелі великими ланцюгами, щоб смерть їхня була від мук повільною. Наступного дня, коли приречених підвели до урвища і вони взялися за руки і раптом... стрибнули разом у прірву. Але не розбилися об камені, а перетворилися на соколів і полетіли…. За іншими ж переказами дівчина-красуня була донькою могутнього князя, який довідався про її кохання до простолюдина. Розгніваний батько заточив її у вежі, допоки княжна не скориться його волі. А коли зрозумів, що він не в змозі дівчину примусити, то прокляв своє дитя. Сила прокльону назавжди перетворила дівчину на птаху-сокола. Вона випурхнула на волю і тільки її жалібний крик почасти нагадував людям про нещасливих закоханих.

   Рівненщина - це темно-загадковий край купрінової «Олесі», хрестоматійних «Дітей підземелля» Володимира Короленка, історично-містичних оповідей Миколи Костомарова. 
   Край, де збереглися звичаї ще дохристиянської доби. Обряд Водіння Куста в Сарненському районі - тому переконливий приклад.( Перегляд відео «Водіння куста»).
   Це - світлий край науки і культури, осяяний мудрістю давніх філософів і митців, письменників та мислителів, духовних і світських мудреців. 

   Крізь віки лине і ллється в майбуття сяйво Пересопницького Євангелія, Острозької Біблії,«Граматики» Мелетія Смотрицького, Острозького видання «Букваря» Івана Федорова. 

  Це - край майстрів і ремесел. Іще на перших сторінках «Слова про Ігорів похід» гримлять об шоломи мечі харалужні - і це наш Харалуг дав цю назву. 
   Це - край письменників і поетів. У XVI-XVIII сторіччях у келіях монастирів Дубна,  Дерманя та Острога творили свої оди, епіграми і поеми перший ректор Острозької академії Герасим Смотрицький і його син Мелетій - автор вже згадуваної «Граматики», Симон Пекалід, Дем'ян Наливайко - брат славетного отамана, ієромонах. 
   Це - край відчайдухів і воїнів, край славетних битв, звитяжних перемог і гірких поразок. Скільки чужинецьких військ прокотилося його дорогами, як довго заживали рани, спричинені ними... Острог, Дубно, Дермань, Корець, Клевань, Степань - міста й містечка, назавше вписані в історію народу України іменами своїх дочок і синів. 

   У селі Милятин, тепер Острозького району, в самому кінці минулого сторіччя народився Олекса Стефанович, один з найбільших поетів української еміграції в Америці. 
   В Дермані народилися і зростали перекладач античних літератур Борис Тен (Микола Хомичевський) та Улас Самчук, прозаїк, творчий доробок якого висувався на Нобелівську премію. 
   З Дюксина походив Ніл Хасевич, художник, випускник Краківської академії мистецтв, який усе своє обдарування присвятив ідеї національного визволення. 
   Вулицями Рівного в роки другої світової ходили не лише партизани-підпільники, а й полум'яні поети Олена Теліга та Олег Ольжич. За волю й майбутнє України віддали вони свої життя. Тепер їхні імена увічнені в назвах вулиць обласного центру. У селі неподалік Рівного, у Великому Житині, зростав Леонід Кравчук, перший Президент України нової доби. 
   На Рівненщині бували Григорій Сковорода й Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Леся Українка. І пам'ять про цю землю вони несли й берегли. 
   А ще була вона гостинною до Оноре де Бальзака, коли той проїздив через Рівне на Бердичів, аби там узяти шлюб з Евеліною Ганською; до Ярослава Гашека, котрий перебував на Рівненщині в роки першої світової війни у складі чеських (білочеських!) легіонів. І в його безсмертному романі бравий вояк Йозеф Швейк згадує, що має приятеля Іржика зі Здолбунова.

   Сучасна письменниця Надія Красоткіна любов до рідного краю описує у вірші «Полісся». (Перегляд відео «Надія Красовська-Моє Полісся»)

Зупинка «Освіта і відпочинок дітей на Рівненщині»

  Рівненщина – це й земля молодих. 
   Щовересня відчиняються двері шкіл та інститутів у Рівному, відновленої Острозької академії, технікумів та училищ у містах та містечках області. Трішки збентежені першокурсники вступають до храмів освіти, аби кілька наступних років присвятити самовдосконаленню й творчому зростанню. Світло культури і знань струменить над прадавнім краєм. Мудрість великих попередників засвоюється вдячними нащадками. 

   А ще це — земля дітей. Коли раннього серпневого ранку чуєш, як у Клевані чи Олександрії, Новоставі  чи Мізочі сурма будить мешканців літніх відпочинкових таборів,  я переконана, що більшість із вас відпочивали у таборах Рівненщини: «Берізка» , «Джерельце», «Електронік», «Корчагінець» та інших. Отож край цей має майбутнє. 
   Діти виростають кращими за своїх батьків - це давня й незаперечна істина. Синів і дочок цієї землі можна знайти по всеньких усюдах. Примхлива й не завжди ласкава доля розкидала їх з Поліського краю по Америках і Канадах, Росіях та Австраліях, Франціях та Німеччинах, Бразиліях та Аргентинах. 
   Краса цієї землі стримана й неяскрава, як і властиво істинній красі. Чимось нагадує вона прадавню поліську вишивку:домінує в ній чорний колір, і лише потім йдуть інші кольори. 

   Земля, що вірно шанує предків, дбайливо оберігає минувшину і трепетно зазирає у завтрашній день, сповнений новизни, неспокою і наснаги. Рівненщина радо стрічає друзів. Гостинно розчиняє браму для співпраці. І в цьому переконається кожен, хто знайде у щоденній круговерті, в часоплині справ та ідей можливість відвідати, бодай на мить, благословенний край. Землю, по якій ступали Григорій Сковорода й Тарас Шевченко, Микола Костомаров і Леся Українка...

   Я сподіваюся, що після сьогоднішнього уроку ви ще більше любитимете рідний край, пишатиметесь тим, що ви живете серед мальовничих краєвидів, що в цьому краї живуть талановиті люди, які прославили Рівненщину своїми ділами. Я переконана, що в майбутньому і серед вас будуть талановиті люди. Та для цього зараз потрібно вам гарно вчитися, розвивати свої здібності і таланти. Тому вдома пропоную намалювати малюнки краєвидів рідного краю, написати вірші або твори про рідне Полісся (на вибір).

   А завершити сьогоднішню заочну подорож Рівненщиною хочу віршованими рядками:

Краю чарівний, бурштиновий край.

Велич лісів і квітковий розмай.

Зелені луки й безмежні поля--

Це Батьківщина, це наша земля.

     Пр.:   Рідне Полісся, колиско моя,

               Тут слово "мама" сказав вперше я.

               Тут у ділах ми пізнали себе.

                Краю наш рідний, ми любим тебе.

Тут повноводі озера й річки,

Сонце ласкаве, веселі струмки,

Люди привітні, цвіте дітвора,

В казкових лісах поховались дива.

      Пр.;   Рідне Полісся, колиско моя,

               Тут слово "мама" сказав вперше я.

               Тут у ділах ми пізнали себе.

               Краю наш рідний, ми любим тебе