Конспект заняття на тему: «Вишиванка – символ Батьківщини, дзеркало народної душі»

Конспект заняття

на тему:

«Вишиванка – символ Батьківщини, дзеркало народної душі»

Програмовий зміст: продовжувати розширювати та збагачувати знання дітей про особливості національного одягу українського народу, зокрема, вишитої сорочки, її значимість, особливості колориту та символіку; навчити дітей передавати побачене у процесі малювання та ігор, бачити спільне та відмінне в національному одязі хлопчиків та дівчаток; відповідати на запитання вихователя повними реченнями,  будувати їх послідовно та зв’язно;  формувати уявлення про те, що вишиванка – це сімейний оберіг, що передавався від покоління до покоління віками; розвивати пізнавальні психічні процеси, інтерес до завдань художньо-естетичного характеру, кмітливість, творчу фантазію; виховувати шанобливе ставлення до традицій українського народу, зокрема, вишиванки як невід’ємного елементу національного вбрання.

Обладнання: українські національні костюми за кількістю дітей, вишита сорочка та її зображення, матеріали для образотворчої діяльності, д/ігри: «Одягни дівчинку – українку, хлопчика –  українця», «Світлофор».

Хід заняття:

І. Комунікативна діяльність.

Привітання вихователя з дітьми:

Доброго ранку, рідний наш дім!

Доброго ранку, діткам усім!

Доброго ранку, сонечко ясне!

Доброго ранку, садочку прекрасний!

Вправо – вліво поверніться,

Одне одному всміхніться.

Вступне слово вихователя:

– Діти, сьогодні я пропоную вам здійснити незвичайну подорож  до історичного минулого нашого народу. Ми познайомимося з річчю, що несе для українців найвищу культурну цінність – це найдорожчий скарб, що є не лише пам’яттю, а й часточкою нашої історії. А для того, щоб дізнатися про що піде мова, я пропоную вам послухати уривок ось такого вірша:

«З вечора пригожого аж до ранку

Вишивала дівчина вишиванку.

Вишивала дівчина, вишивала,

Чорну і червоную нитки брала»…

Отже, ви вже здогадалися, ми будемо говорити про вишиванку, що є національним символом нашого народу. Але спочатку давайте пригадаємо, що ми знаємо про вишивання, як одне з найдавніших видів ремесла українського народу.

Активізація раніше сформованих опорних знань дітей на основі попереднього досвіду за такими запитаннями:

Як називається один із найдавніших та найбільш поширених видів народної творчості українців? (Вишивка).

Які символи використовувалися у вишиванні? (Геометричні фігури, рослини, тварини).

На чому вишивали наші предки? (На рушниках, скатертинах, сорочках, серветках).

ІІ. Пізнавальна діяльність.

Звертаю увагу дітей на мольберт на якому прикріплено зображення вишиванок. Розповідь вихователя:

«Вишиванка – це вишита біла сорочка. Це один із найдавніших та найпоширеніших видів народної творчості. Вишиванку називають оберегом тому, що з давніх часів вважалося, що вишиті на них символи можуть відганяти злих духів, захищати від нечистої сили. Вишиванка була невід’ємним елементом національного вбрання українців. В кожній хаті обов’язково була вишиванка, вони є символом чогось вічного. Український народ глибоко шанував вишиванки, їх зберігали і передавали як реліквії дітям, внукам, правнукам з покоління в покоління».

Бесіда з дітьми за змістом прослуханого:

• Що таке вишиванка?
• Як її називають?
• Що несуть собою вишиті символи?
• Де використовувалися вишиванки?
• Як вони дійшли до наших часів?

Детальний розгляд та аналіз вишиванки.

(Для цього вихователь демонструє справжню вишиту сорочку).

Що це? (Вишита сорочка).

Якого кольору сорочка? (Сорочка білого кольору).

Чим прикрашена сорочка? (Сорочка прикрашена вишивкою).

Де саме розміщена вишивка на сорочці? (Вишивка розміщена біля коміра, на рукавах, манжетах).

Якого кольору нитки на вишиванці? (На вишиванці нитки червоного та чорного кольорів).

Пригадайте, що означають ці кольори? (Червоний - це колір калини, яку здавна шанували та любили на Україні, а чорний - це символ нашої землі-годувальниці).

ІІІ. Перетворювальна діяльність.

Образотворча діяльність.

Вихователь пропонує дітям створити свої власні вишиванки, використовуючи пензлик та фарби.

Тема: Декорування сорочки, створення вишиванки.

Мета: вчити дітей розміщувати візерунок на сорочці, використовувати мотиви української вишивки, закріпити вміння малювати ламані та хвилясті лінії, квітку-зірочку, подвійні мазки; формувати навички впевнено та легко проводити кінцем пензлика лінії різного характеру, тримати пензлик прямо та похило; розвивати естетичне сприймання, самостійність, творчу ініціативу, трудові навички та організаційні здібності; виховувати повагу до національного вбрання, зокрема, сорочки, патріотичні почуття.

Обладнання: вирізані силуети білих сорочок, фарби «гуаш» червоного та чорного кольорів, пензлики, тичок, серветки, підкладки, підставки для пензликів, стаканчики з водою.

Хід роботи:

Вихователь демонструє дітям силуети сорочок, які не прикрашені вишивкою, пропонує створити власні вишиванки. Практична діяльність дітей. (Під час роботи вихователь допомагає дітям, частково показуючи на окремому аркуші, тим самим нагадуючи їм, прийоми малювання).

Виставка «Лялька в національному одязі»

Вихователь: Діти, ми з вами познайомилися з вишиванками, їх символікою та навіть створили власні. Також зазначили, що вишиванка була і є невід’ємним елементом національного вбрання українців. А щоб пересвідчитися в цьому я пропоную вам відвідати виставку «Лялька в національному одязі».

Вихователь разом з дітьми розглядають виставку, вихователь називає частини одягу ляльок, а діти уважно їх розглядають, запам’ятовують назви. Увага дітей акцентується на тому, що верхнім одягом кожної ляльки є вишиванка. Після виставки вихователь пропонує дітям передати те, що вони на ній побачили.

Дидактична гра: «Одягни дівчинку – українку, хлопчика – українця».

Мета: перевірити та закріпити знання дітей про особливості національного одягу українського народу; розвивати наполегливість, уважність, вміння спів ставляти побачене із відповідними зображеннями; виховувати повагу та інтерес до національних традицій.

Обладнання: дві ляльки (хлопчик і дівчинка), зображення національного та сучасного одягу.

Хід гри:

Вихователь демонструє дітям ляльок і пропонує одягти їх у національний одяг, такий який ми всі бачили на виставці.

Варіант 1. Діти по черзі підходять до ляльок, обирають частину одягу, називають її та одягають на ляльку.

Варіант 2. Діти розподіляються на дві команди – хлопчиків та дівчаток і по черзі підходять до ляльок відповідної статі, обирають одяг, називають його та одягають на ту чи іншу ляльку. Примітка: хлопчики одягають хлопчика, дівчатка - дівчинку.

ІV. Оцінно-контрольна діяльність.

Перевірка засвоєних дітьми знань проводиться у формі гри.

Дидактична гра: «Світлофор».

Мета: перевірити засвоєні дітьми знання про особливості національного одягу українського народу, зокрема, вишитої сорочки, особливостей її оздоблення та символіки, цінності для українців; розвивати мовлення, мислення, пам’ять, увагу та уяву; виховувати стриманість, посидючість, вміння поступатися іншому.

Обладнання: вирізані з картону кружечки на «ніжці» (позначки світлофора) зеленого та червоного кольору на кожну дитину, фішки на позначення балів.

Хід гри:

Діти розподіляються на команди за столами,  в залежності від того, хто за яким столом сидить. (Один стіл – одна команда). У руках кожен тримає позначки кольорів світлофора. Вихователь промовляє речення, діти уважно слухають, якщо це речення правильне, то піднімають зелений колір, а якщо неправильне – червоний. Бал отримує та команда,  усі учасники якої швидше за інших піднімуть позначки відповідного кольору. Переможе та команда, яка отримає найбільшу кількість балів.

Ускладнення: Якщо відповідь неправильна, то учасникам тієї команди, що першими підняли червону позначку пропонується виправити речення вихователя і сказати правильну відповідь. У разі помилки бал не зараховується, відповісти пропонується тій команді, яка наступною зробила правильний вибір.

Орієнтовний перелік правильних тверджень:

Вишиванка – це біла вишита сорочка.

Вишиванку називають оберегом.

На вишиванках частіше за все зображували геометричні фігури, рослинні форми та тварин.

Вважалося, що вишиті на сорочках символи можуть відганяти злих духів, захищати від нечистої сили.

Полтавський регіон славиться особливим видом вишивки «білим по білому».

Вишиванка була невід’ємним елементом національного вбрання українців.

Вишиванки зберігали і передавали як реліквії дітям, внукам, правнукам.

Вихователь: Так, діти, вишиванки передавалися з покоління у покоління і от зараз, саме в цей день до нас у гості завітали ваші мами, для того щоб передати своїм дітям цю пам’ять.

Заходять мами дітей, у руках тримають вишиванки. Промовляючи слова вірша передають вишиванки своїм дітям.

Сорочку білу полотняну,

«Морями» густо вишивану,

Що від бабусі в спадок маю,

Із скрині бережно виймаю.

 Візьму у руки, придивлюся,

Щокою ніжно притулюся,

Яка тут вишивка чудова,

Оця бабусина обнова.

Сама бабуся вишивала,

Узор з любов’ю вибирала,

Хотіла і сама вдягати

І своїй внучці передати.

На сьоме небо підлітаю,

Коли сорочку цю вдягаю,

Ходжу у ній, не находжуся,

Милуюся не надивлюся!

Цвіте душа її узором,

Співа душа пташиним хором,

Землі, немов, не відчуваю

Легкі, широкі крила маю!

Летіти хочу та співати,

Ту пісню доні передати,

Разом з сорочкою бабусі,

То їй привіт прапрабабусі!..

Шануй сорочку, моя доню,

І бережи, як свою долю,

У ній пісні твого народу,

Любов і труд усього роду.

Мами передають сорочки своїм дітям. Діти одягають  і співають пісню «Два кольори».