Конспект заняття

Тема. ПІЗНАЙ СЕБЕ

 

 

Мета: формувати уявлення про моральні норми відносин між людьми (чуйність, уміння запропонувати свої послуги, поспівчувати); викликати бажання діяти відповідно до моральних норм.

 

Обладнання: костюми, макет автобуса.

 

 

Хід роботи:

 

 

Ведуча. Наш казковий автобус мчить в місто доброти, везе дівчаток і хлопчиків. Ось послухайте, про що вони розмовляють.

 

З макета автобуса виглядають голівки пасажирів. Чути розмову тих, хто в ньому знаходиться.

 

Василько.  Я веселий хлопчик Вася.

Прудкий і завзятий.

За все я беруся,

Хоч можу не знати.

Можу в тата в гаражі

Щось ізмайструвати,

Чи вечерю мамі

Можу зготувати

Батьки кажуть,

Задля для того,

Щоби щось уміти,

Треба довго і завзято

Вчитись, вчитись, вчитись.

Ой, які ж вони смішні,

Ці дорослі люди.

Я і так уже все знаю.

Заняття – це нудно!

Адже я і так в садок

Ходжу аж п’ять років.

Букви вивчив вже усі,

Зняю їх нівроку.

 

 

Толя. Я з тобою згоден, так,

Й я правила знаю,

Як поводитись на людях.

Я всім помагаю.

Вдома мамі помагаю

Їсти пироги,

Навіть колись черевики

Почистив собі.

Допоміг я розібрать

Татку свого “Аіста”.

Він аж три дні ремонтував,

Ніяк не міг скласти.

Виховательці в садочку

Розірвав книжки,

Щоб дівчатка на занятті

Підклеїть могли.

Та за свої гарні вчинки,

Я не знаю дяки,

Всі говорять – я хвалько,

А ще розбишака.

 

До хлопчиків підходить бабуся

 

Бабуся.      Ой, болять у мене ніжки.

В очах потемніло,

І стояти я уже

Більш не маю сили.

 

Вася. В мене ніжки теж болять,

Хочу вам сказати,

Треба було зайти першій,

Усіх розштовхати,

Щоб зайняти собі місце,

Щоби не стояти.

 

Таня. (почувши їх розмову)

Ой, бабусенько, бабусую!

Вам  важко стояти.

Рараз я вам звільню місце,

Сідайте, будь ласка.

Я вам дуже співчуваю,

Повірте, нівроку.

Мабуть, важко їздить вам

Уже в такі роки.

Може, чимось помогти

Можу вам, бабусю,

Ви мені скажіть лишень,

Я Танею звуся.

 

Андрійко. (сусід бабусі, знатившись)

Я б також уступив місце,

Бабусю, повірте,

Я не знав, що вам так важко,

Що хочеться сісти.

 

Бабуся.       А для цього, любий хлопчик.

Не треба слова.

 

Галя. Якось душно мені стало,

Голова тріщить.

Поможи мені, Сергійко,

Що мені робить?

 

Сергійко.    Нащо було тобі їхать,

Коли хвора ти?

Я нічим, повір, не можу

Тобі помогти.

 

Коля. Зупиніть автобус!

Дівчинці погано.

Зараз виведу тебе,

Не хвилюйся, Галю.

На, попий водички,

Диш на повні груди.

Скоро усе пройде,

Й тобі легше буде.

 

Бабуся.       Дивлюся, любі, я  на вас –

Всі гарні, наче квіти.

Такі вродливі ви усі,

Характерами ж різні.

Є дуже добрі серед вас.

І дуже чемні дітки.

Вони уміють помогти,

А ще поспівчувати,

Свою турботу проявить ,

Про ближнього побдати.

Але є також серед вас

Хвальки і задаваки.

Байдужі і ледачі,

Що соромно й казати.

Та все ж я вірю, що вони

Ізміняться на краще,

Й не буде більше серед вас

Нікчемних і ледачих,

Ростіть же лагідні й уважні,

Чуйні і терплячі,

Небайдужі до біди,

Всім людям на радість.

 

Ведуча. Ось і приїхав наш автобус на місце призначення. Це місто Доброти. Бачите, яка чудова назва в цього міста. Але не всі дітки в ньому, як ми вже побачили з вистави, можуть жити в ньому. Адже окрім добрих, чуйних і уважних ми познайомилися і з хвальками, ледачими, байдужими і нечемними дітками.

 Скажіть, хто вам найбільше сподобався, чому? А хто ні, чому? Скажіть, хто з героїв вистави вам найближчий за характером? Хто схожий на вас? На кого хотіли б бути схожі ви?