Консультація з батьками дитини із ООП

 КОНСПЕКТ КОНСУЛЬТАЦІЇ  ДЛЯ БАТЬКІВ

на тему:

 «НЕТРАДИЦІЙНІ МЕТОДИ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ  З  ДІТЬМИ

 ІЗ  ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ»

Дата проведення:  

Затримку психічного розвитку зумовлюють різні запальні захворювання центральної нервової системи впродовж перших років життя, а також травми головного мозку. Ознаки затримки психофізичного розвитку, пов'язані з ушкодженням мозку, у багатьох дітей виявляються уже в ранньому дитинстві: запізнілим початком ходіння, незграбністю в рухах, затримкою у розвитку мовлення, зниженою пізнавальною активністю. Залежно від того, які функціональні системи мозку зазнали ушкодження, можна спостерігати окремі особливо виражені порушення пізнавальної діяльності. У деяких дітей найбільш вираженими є недоліки розвитку мовлення, читання, в інших - лічби, просторової орієнтації, довільної регуляції поведінки.Крім розглянутих біологічних факторів, затримку психічного розвитку можуть зумовити ще й так звані соціальні або біологічні чинники. Сама назва говорить про те, що тут негативний вплив на розвиток дитини справляють умови соціального оточення (умови проживання, організації розвитку, вигодовування (харчування), спілкування тощо); розкриваючи біологічні чинники, ми вже частково торкнулися і соціальних.

Нагромадження величезного досвіду дитиною протягом перших шести-семи років життя можливе тільки завдяки постійному експериментуванню, практичній діяльності та її осмисленню. У такий спосіб досвід систематизується і узагальнюється, насамперед, у процесі оволодіння мовленням. Свідченням цього є здатність дитини користуватися простими узагальненнями, такими як «одяг», «взуття», «тварини», «рослини», «овочі», «фрукти», «посуд» І т. ін.Завдяки усім цим знанням, умінням, а також достатньому рівню сформованості пізнавальних процесів, що сприяє оперуванню дитиною своїми знаннями, вона стає інтелектуально готовою до шкільного навчання.

Для затримки психічного розвитку характерні порушення (до того ж нерівномірні), які виявляються у зниженні пcиxiчної витривалості, працездатності i пізнавальної активності, в емоційно-вольових розладах, нестійкості уваги та у недоліках пам'яті, сенсомоторної координації, в той час як здатність мислити (інтегративна функція мозку) достатньо збережена. Зрозуміло, що порушення усіх таких функцій створює негативні передумови для розвитку мислення, проте своєчасне корекційне втручання дає відчутні позитивні наслідки; пізнавальна діяльність дитини вирівнюється і наближається до норми.

Причини:

Це порушення розвитку дітей буває різним залежно від чинників, що його зумовлюють:

Трапляється генетично зумовлене уповільнене дозрівання різних систем організму, у т. ч. й нервової системи. Такі діти, не виявляючи хворобливих ознак, і фізично, і психічно відстають від вікової норми, що виявляються під час обстеження їх на шкільну зрілість. Особливо відстає емоційно-вольова сфера: дитина може виявляти досить знань і кмітливості в грі, але дуже важко сприймає суто навчальні завдання, погано засвоює правила поведінки, обов'язки школяра. Адаптація до школи у таких дітей досить складна. їм краще почина­ти шкільне навчання пізніше, і при цьому вони потребують ін­дивідуального підходу з боку сім'ї і педагога.

Набагато частіше сьогодні трапляється затримка психічного розвитку дітей, яка зумовлена різними тілесними захворюваннями, особливо такими, що починаються в ранньому віці, і, набуваючи хронічності, надовго позбавляють дитину життєрадісності й активності.

Звернемо увагу на те, що центральна нервова система в таких випадках безпосередньо не уражається хворобою, але терпить від загального виснаження дитячого організму. Хвороба знижує психічний тонус дитини, а тому складаються несприятливі умови і для розвитку її психічних функцій. Зрозуміло, що найпершою умовою подолання такої форми затримки психічного розвитку у дитини є лікування її хвороб. Проте цього буває замало, і потрібна ще й систематична педагогічна робота (але без перевантажень), щоб заповнити прогалини загального психічного розвитку.

Затримка психічного розвитку, якого б походження вона не була, великою мірою піддається корекції: чим молодша дитина, тим більших успіхів можна досягти.

Тим часом батьки часто припускаються помилки, не приділяючи уваги розвитку дитини в дошкільному віці, сподіваючись, що вона «переросте» свої недоліки. Справді, до поведінки, знань та пізнавальних можливостей дітей у цьому віці ставляться значно менші вимоги, ніж у шкільному. Крім того, у батьків здебільшого немає можливостей для порівняння розвитку своєї дитини з розвитком інших дітей. Усе це й призводить до втрати дорогоцінного часу.

Важливо звернути увагу на те, як дитина спілкується з дорослим: чи вміє вона слухати і виконувати його завдання, чи може зосередитися на якомусь спільному з дорослим занятті, грі, чи може в разі труднощів скористатися допомогою і далі успішніше продовжувати заняття. Якщо дитина відвідує дошкільний навчальний заклад, потрібно з'ясувати з вихователем, чи засвоює вона програмовий матеріал, які вона має труднощі порівняно з іншими дітьми, чи вміє вона гратися з товаришами, викопувати доручення.

Тож дбаючи про розвиток дитини, з нею потрібно багато спілкуватися. Звичайно активні, здорові діти самі виступають ініціаторами спілкування, звертаючись до дорослих з нескінченною низкою запитань.

Відставання дитини у розвитку пов'язане з меншою її активністю: вона сама менше звертає уваги на розмаїття навколишнього світу і, відповідно, у неї менше виникає запитань, а ті, що виникають, переважно, поверхові. Недостатню активність такої дитини повинен компенсувати дорослий власною ініціативою у спілкуванні і приверненні дитячої уваги до багатьох речей, які вона сама могла б і не помітити.

Протягом дошкільного періоду діти здобувають великий досвід чуттєвого пізнання навколишньої дійсності. Насамперед, вони засвоюють сенсорні еталони: кольори спектра та їх відтінки, основні геометричні форми, відносність розмірів. Вміння порівнювати предмети за цими ознаками є дуже великим досягненням у розвитку дитини.

Поступове формування фонематичного слуху і здатності здійснювати звуковий аналіз слова створює передумови для розвитку навичок письма та читання, орієнтування в мовній дійсності.

Не менш важливим є формування елементарних математичних уявлень.  У дошкільному віці діти здобувають чимало знань: про різні явища природи і пори року, рослинний і тваринний світ, працю людей, про родину і родинні взаємини різних поколінь і багато іншого.

Дуже важливим показником розвитку дитини є її емоційний досвід, здобутий у процесі спілкування з дорослими, рідними й сторонніми, а також однолітками.

Нині багато уваги приділяється важливій проблемі інтеграції дітей з особливими потребами у суспільстві. Здебільшого йдеться про розумово відсталих дітей. Однак практично не вирішується питання виховання та навчання дітей з затримкою психічного розвитку.

Актуальність проблеми пов’язана, насамперед, з поширенням цієї патології розвитку. Як свідчить досвід, саме рання діагностика та адекватна медико-психолого-педагогічна корекція дають змогу дітям з ЗПР навчатися у школах.

Тривалий час в Україні діагноз ЗПР не встановлювали, обмежуючись іншим – «олігофренія», що призводило до вилучення цієї категорії дітей із педагогічного процесу. Але варто зауважити, що ЗПР – відхилення, яке має оптимістичний прогноз при лікування та застосуванні цілеспрямованої корекції.

Варто відзначити, що існує проблема психолого-педагогічного вивчення таких дітей, корекційної роботи з ними, недостатньої кількості літератури з даної теми, труднощів в діагностиці й диференціації від інших порушень психіки і мови.

Успіх корекційної роботи з дітьми із ЗПР залежить:

•   від раннього встановлення правильного діагнозу;
•   від своєчасності початку роботи;
•   від здійсненні всіх етапів корекційної роботи;
•   від інтелекту дитини;
•   від сумлінного ставлення батьків та їх активної  участі в корекційній роботі;
•   від тісного взаємозв’язку з лікарями.

Особливий вплив на мовленнєву та психічну функції вносить наявність органічної неврологічної симптоматики, тому найбільш сприятливим є такий підхід до дитини, коли увага концентрується не тільки на ізольованих симптомах, а й на порушеннях цілої складної системи всього організму. Порушення нервово-психологічної функцій вимагають більш активного клініко-психолого-педагогічного впливу. І тому робота логопеда не обмежується тільки активізацією мовленнєвого процесу, а має широкий діапазон корекції особистості дитини вцілому.

Виявлено, що у дошкільників із ЗПР краще сформована рухова сфера ніж пізнавальна. Ці дані свідчать про непідготовленість дітей із ЗПР до школи, Отже, важливого значення набуває своєчасне попередження, відновлення та корекція зазначених порушень за рахунок спеціальної корекційно-реабілітаційної роботи.

Теоретичне дослідження сучасного стану проблеми реабілітації дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку підтвердило значний інтерес дослідників і фахівців-практиків до пошуку шляхів покращення їх стану здоров’я, рівня психофізичного розвитку з використанням різних засобів фізичного виховання та фізичної реабілітації на підставі врахування їх специфічних особливостей і можливостей.

Визначено, що базовими, безумовно, є традиційні педагогічні методи, але з обов'язковим використанням нетрадиційних, які допомагають глибшій корекції, особливо зачіпаючи стани, супутні мовленнєвій патології. Важливим є гармонізаційні методики кореційної роботи з дітьми з вадами психофізичного розвитку, що мають проблеми з мовленням, для фахівців освітньої установи, зокрема, для логопедів. Тому здійснюючи корекційну роботу з дітьми із ЗПР бажано залучати нетрадиційні методи навчання.

Звукотерапія

Сприйняття різних звуків, ритмів, мелодій чинить сприятливий психологічний і фізіологічний вплив на дитячий організм.

 Перевагами звукотерапії є:
1. Абсолютна нешкідливість;
2. Легкість і простота застосування;
3. Можливість контролю;
4.Зменшення необхідності застосування інших лікувальних методик, більш навантажувальних, які віднімають багато часу.

 Звукотерапія протипоказана:
* Дітям із схильністю до судом.
* Хворим отитом.
* Дітям, у яких різко наростає внутрішньочерепний тиск.

Ароматерапія

Діти - чутливі і вразливі натури, що сприймають дію ароматерапії без всякого упередження, тому їхня реакція на ефірні масла завжди позитивна.
Застосування засобів ароматерапії в дитячій кімнаті дозволяє підтримувати гарний настрій у дітей, а також допомагає вилікувати простудні захворювання, порушення сну, поведінки, гіперактивність.

Ізотерапія

Це лікування за допомогою залучення дитини до мистецтв.

•                              Підвищує пізнавальну активність дітей, сприяє сенсорному та руховому розвитку, концентрує увагу.
•                              Дозволяє здійснювати більш ефективний вплив на формування емоційної сфери, спонукає до подальшого розвитку компенсаторних властивостей збережених функціональних систем.

 Педагогічна корекція за допомогою у дітей із ЗПР має свої особливості і визначає доцільність врахування загальних та індивідуальних напрямів і умов роботи, а саме: віку дитини, ступеня зрілості всіх функціональних систем, індивідуальних властивостей її особистості.

Пісочна терапія

•                              Метатакої терапії - не змінювати та  переробляти дитину, не вчити його якимось спеціальним поведінковим навичкам, а дати йому можливість бути самим собою.
•                              Основними інструментами даного методу є пісок і мініатюрні фігурки, для створення пісочної картини. Кожна фігурка з'являється в піскової композиції не випадково, вона виражає найбільш актуальні для дитини почуття і думки.

Основна ідеяпісочної терапії формулюється так: гра з піском надає дитині можливість позбутися від психологічних травм за допомогою перенесення зовні, на площину пісочниці, фантазій і формування відчуття зв'язку і контролю над своїми внутрішніми спонуканнями.

Казкотерапія

1.Терапевтична казка відрізняється від звичайної тим, що вона  складена спеціально з урахуванням особливостей конкретної дитини. Її персонажі переживають ті ж емоції, борються з тими ж страхами, комплексами, що й малюк.

2. Дитина порівнює себе з персонажем, аналізує його поведінку (таким чином вдаючись до самоаналізу) і на його прикладі вчиться долати  труднощі різного характеру у реальному житті.

3. Казка розвиває уяву дитини, розширює її світогляд.

4. Слухаючи і аналізуючи казки в дитинстві, людина поповнює  у підсвідомості банк життєвих ситуацій, що за необхідності може бути активізований.

5. Терапевтична казка створює особливий зв’язок між дитиною і дорослим, що ґрунтується на довірі та впевненості.

6. У процесі казкотерапії негативні персонажі, що є втіленням дитячих страхів та комплексів перетворюються на позитивні.

Саме тому казкотерапія є одним із найефективніших  психологічних методів роботи з дітьми.

Релаксація

•          Поєднання різних стимулів (музики, кольору, запахів, тактильних відчуттів) впливає на психічний і емоційний стан дитини, має заспокійливу, розслаблюючу, тонізуючу та стимулюючу дію.
  Тому РК не тільки сприяє досягненню релаксації, але і дозволяє активізувати різні функції центральної нервової системи.
•            РК дозволяє навчати дітей розрізненню кольорів, відтінків, музичних нот, тактильних відчуттів.
•          Використання технологій релакс-кімнати є ефективним способом немедикаментозної релаксації і відновлення працездатності, ослаблених функцій організму, прискорює процес реабілітації дітей із ЗПР.

Різновиди терапії сприяють корекції мислення, зорової, слухової пам’яті та сприймання, розвитку дрібної та загальної моторики, фізіологічного та мовного дихання, удосконалення поведінки, дають позитивний ефект у корекції як первинних так і вторинних порушень, дозволяють успішно проводити навчання і випускати дітей до перших класів загальноосвітніх шкіл, де вони показують високий рівень знань, умінь та навичок.

Рекомендації батькам, які мають дітей з затримкою психічного розвитку (ЗПР)

Розвивайте вміння спілкування з дітьми:

— Будуйте взаємини з дитиною за допомогою розуміння, довіри і тепла

— Контролюйте поведінку дитини, не нав’язуючи жорстких правил

— Уникайте надмірної м’якості та завищених вимог до дитини

— Не вказуйте категорично, уникайте слів «ні» і «не можна»

— Повторюйте своє прохання одними і тими ж словами багато разів

— Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію чи методи заохочення

— Запам’ятайте: балакучість, рухливість і недисциплінованість дитини не є навмисними

— Завжди слухайте те, що хоче сказати дитина

Зміна психологічного мікроклімату в родині:

— Встановіть точний розпорядок дня для дитини (та всіх членів сім’ї)

— Уникайте впливів відволікаючих чинників під час того коли дитина виконує завдання

— Зменшуйте по можливості, час проведення у великій компанії людей

— Перевтома знижує самоконтроль і підвищує гіперактивність.

Спеціальна поведінкова програма:

— Не застосовуйте фізичне покарання! Якщо є необхідність удатися до покарання, то доцільно використовувати сидіння в певному місці після скоєння вчинку

— Більше хваліть дитину, вони чутливі до негативних стимулів, діти із ЗПР не сприймають доган і покарань, проте чутливі до заохочень

— Давайте завдання, які не потрібно відкладати на інший час

— Допомагайте дитині розпочати виконання завдання, так як це найважчий етап.

   На нашу думку, батьківська любов і професіоналізм фахівців допоможуть дитині впоратися з будь-якими труднощами.