Країни-карлики Європи
Про матеріал
Методична розробка спрямована на вивчення економічного та соціального розвитку країн Європи,які мають незначні розміри території,але досить цікаву історію та успішне господарство
1
Міністерство освіти і науки України
Державний вищий навчальний заклад
«Київський електромеханічний коледж»
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
З
«Географії»
«Країни-карлики Європи»
для спеціальностей:
123 «Комп’ютерна інженерія»
151 «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології»
172 «Телекомунікації та радіотехніка»
141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка»
273 «Залізничний транспорт»
Викладача Булавчик Л.С.
2020
2
ЗМІСТ
Вступ
…………………………………………………………………………..5
1.Андорра
…………………………………………………………………....6-12
2.Ліхтенштейн
……………………………………………………………...13-17
3.Люксембург
………………………………………………………………18-21
4.Монако
……………………………………………………………….... ….22-27
5.Сан-Марино
…………………………………………………………… . .28-32
6.Ватикан
…………………………………………………………………….32-37
Тестові запитання
………………………………………………………. .…..38
Список використаних джерел
………………………………………….....39-40
3
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Методична розробка спрямована на вивчення економічного та соціального
розвитку не лише високорозвинених країн Європи, а й тих, які мають незначні розміри
території,але досить цікаву історію та успішне господарство.Методична розробка на
тему «Країни-карлики Європи» дає можливість студентам першого курсу
ознайомитися
з
детальною
характеристикою
економіко-географічного
положення,туризмом та населенням цих країн та застосуванням цих знань у вивченні
наступних тем з географії. Характеристика усіх країн подана за загальним планом
вивчення соціально-економічного розвитку країн світу. Для закріплення даного
матеріалу подаються тестові запитання, а також посилання для детального вивчення
тієї чи іншої країни.
4
Вступ
Країни світу надзвичайно різноманітні за своїми розмірами – площею
території і чисельністю населення, причому амплітуди цих показників дуже
значні.
Є в Європі держави, територія яких така мала, що на звичайній карті не
вистачає місця навіть для їхньої назви. Порівняно із сусідами вони виглядають
карликами. Вони такі малі, що порівнювати їхні території краще не з державами,
а з містами, наприклад, з Москвою: Ліхтенштейн у 5,5 разів менше її, Сан-
Марино- менше в 14 разів, а Монако умістилося б на тисячній частині Російської
столиці. Проте, ці «країни - карлики» мають давню історію та досить специфічне,
але успішне господарство.
Їх не завжди просто розшукати на політичній карі світу. У них крихітні
території і маленьке населення, що створює грунт для жартів і анекдотів. Був час,
коли майже вся роздрібнена Європа являла собою дрібні держави. Зараз
залишилося тільки кілька карликових країн, такі як Андорра, Ліхтенштейн,
Мальта, Монако, Люксембург, Сан-Марино. У кожної з них - своє обличчя, кожна
країна - величезний музей, що розповідає про цікаву багатовікову історію.
У карликових країн є своя особлива чарівність. Вони схожі на дитячі
іграшки в дорослому світі великих і сильних країн. Від самобутнього укладу
їхнього життя, архітектури, природи, фестивалів, традицій віє незвичайно милою
і затишною домашньою обстановкою.
5
Андорра
Андорра - давнє князівство в Піренеях, ще у 2 столітті до нашої ери
з'являються перші письмові згадки про Андоррців. Сьогодні тут можна побачити
мости, побудовані стародавніми римлянами, храми середньовіччя в романському
стилі, старовинні будинки, руїни фортець. Країна порадує своїми високогірними
курортами, мальовничими озерами, чудовими умовами для пішохідного туризму
і верхової їзди, джерелами термальних вод та колоритними фестивалями.
1.Економіко-географічне положення Андорри
Андорра - найбільша із "карликових" держав Європи. Розташована у
Східних Піренеях в долині річки Валіра, межує з Францією на півночі та
з Іспанією на півдні. Уряд країни - унікальне поєднання парламентських
демократичних засад та сумісного правління двох князів - французького короля
(тепер - президента) і єпископа Урхельського - представника Іспанії).
6
1. Офіційна назва: Князівство Андорра
2. Площа: 468 км2
3. Кількість населення: 85,6 тис. осіб (2018)
4. Густота населення: 150 осіб/км2
5. Етнічний склад населення: іспанці - 43%, андоррці - 33%, португальці - 11%,
французи - 7%, інші - 6%
6. Домінуюча релігія: католицизм. Релігійний склад: римо-католики – 91%,
атеїсти – 6%
7. Офіційна мова: каталанська
8. Державний устрій: унітарний
9. Форма державного правління: конституційна монархія (князівство)
10. Адміністративно-територіальний устрій: 7 общин (приходів)
11. Столиця: Андорра-ла-Велья (23,0 тис. осіб)
12. Рівень урбанізації: 87,3%
2.Природно-ресурсний потенціал
Завдяки
розташуванню
у
східній
гряді
Піренейських
гір,
територія Андорри складається переважно з гірських ландшафтів. Переважають
високі скелясті гори, розділені вузькими долинами. Середня висота гір
у Андоррі близько 1996 метрів над рівнем моря, найвища вершина Кома Педроса
має 2946 метрів. Гори тут наче перерізані трьома вузькими долинами у формі
літери "Y", які поєднуються в одну, подібно річці Валіра, яка тече з країни
в напрямку Іспанії (у найнижчій андорській місцині, шо знаходиться на висоті
870 м. На території Андорри є родовища залізної руди і свинцю.
Країною протікають три основні річки. Східна Валіра бере початок в
східній частині Андорри, проходить маршрут у 23 км через міста Канільо та
7
Енкамп, зливаючись з Північною Валірою, яка бере початок в озерах Трістаїна,
має довжину 14 км і протікає через місто Ордіно і Ла-Массана. В Ескальдес-
Енджордані дві річки зливаються в Гранд-Валіру, довжина якої 11,6 км, а
середній щорічний стік - 13 кубічних м3 на секунду. Остання, спускаючись на
південь, впадає в річку Сегре, яка в свою чергу є притокою річки Ебро.
На території Андорри багато гірських озер льодовикового походження -
понад 60. Найбільше з них - Хуклар (21 гектар), що протягом літа внаслідок браку
притоку води виглядає як три різних озера.
3.Населення Андорри
Чисельність населення Андорри, за оцінками на 2018 рік, склала 85,6 тис.
осіб. З них Андоррці - близько 33%. Решта іноземці - іспанці (43%), португальці
(11%), французи (7%) тощо. Коефіцієнт народжуваності - 8,13 осіб/1000 жителів,
смертності - 6,96 осіб/1000 жителів. Дитяча смертність низька. Річний приріст
населення - близько 0,12%. Середній вік населення - 42,4 років (чоловіки - 42,6
років, жінки - 42,2 роки). Більше половини жителів - самотні, причому
вдів/вдівців більше, ніж розведених. Очікувана тривалість життя — одна з
найбільших у світі і становить 82,7 роки.
Статево-вікова структура населення: від 0 до 14 років - 15,04%, від 15 до 64
років - 70,25%, 65 і старші – 14,71%. У столиці країни - місті Андорра-ла-Велья -
проживають понад 23 тис. жителів. Міське населення зростає зі швидкістю 1,1%
на рік і нині становить 87% від усього населення.
Державна мова - каталанська. На ній говорять власне андоррці (35%), а
також приїжджі з сусідніх каталонських земель. Поширені також іспанська
(кастильська), французька та португальська мови. На даний час каталанська мова
є рідною для 38,8% мешканців країни, іспанська - для 35,4%, португальська -
15%, французька - 5,5%, інші - 5,5%.
8
Релігія - переважно римо-католицька. Близько 2 тис. іммігрантів з
Північної Африки сповідують іслам. Представлені також індуїсти, протестанти,
мормони, Свідки Єгови та інші.
4.Господарство
Промисловість Андорри
Промислове виробництво представлене в основному парфюмерною і
косметичною продукцією, поліграфією, електричними машинами і обладнанням,
одягом, тютюновими виробами, меблями.
Наявні запаси залізних руд, свинцю, гідроенергетичних ресурсів,
мінеральної води і ліси. Однак родовища заліза і свинцю освоєні слабо через
присутність транспортних проблем. Велика частина електроенергії імпортується
з сусідніх Франції та Іспанії. У деяких місцях добуваються залізні і свинцеві
руди, мармур. Промисловість країни виготовляє тютюнові, вовняні, і ремісничі
вироби, меблі. Всього в промисловості зайнято до 4,7% робочих рук (у сфері
послуг - 94,9%, в сільському господарстві - 0,4%).
Сільське господарство
Розвиток сільського господарства в Андоррі обмежено тим, що лише 2%
земель придатні для обробки. У цій галузі зайнято менше 1% населення.
Вирощується картопля і тютюн (їм зайняті 20% сільськогосподарських земель),
в невеликій кількості - ячмінь і жито. Більшу частину продуктів харчування
країна змушена імпортувати. Зате в країні традиційно було розвинене
тваринництво. Основним напрямом тваринництва є вівчарство. Розводять овець
(основне джерело вовни),кіз і велику рогату худобу.
Освіта
Освіта для всіх дітей від 6 до 16 років є обов'язковою. Середня освіта надається
державою безоплатно. Існує три типи шкіл - андоррські, французькі та іспанські
- навчання в яких переважно ведеться каталонською, французькою та іспанською
9
мовами відповідно. Батьки можуть вибирати тип школи, яку відвідують їх діти.
Всі школи побудовані і обслуговуються владою Андорри, проте вчителі у
французьких
та
іспанських
школах
оплачуються
в
основному Францією та Іспанією. Близько 50% дітей вступають у французькі
початкові школи, інші - в іспанські або андоррські.
Університет Андорри - державний і єдиний в Андоррі університет,
заснований він у 1997 році. Університет готує бакалаврів в галузях медицини,
комп'ютерних наук, ділового адміністрування і освіти, а також здійснює
підготовку на курсах вищої професійної освіти.
Двома єдиними вищими школами в Андоррі є Школа медичних сестер та
Школа комп'ютерних наук (входять до складу університету). Остання здійснює
підготовку до ступеня доктора наук.
Складне географічне положення країни, а також невелика кількість
студентів не дозволяють Університету Андорри розвивати повноцінні академічні
програми. У результаті університет працює в основному як центр дистанційного
навчання, забезпечуючи зв'язок з університетами Франції та Іспанії.
Охорона здоров'я
Медичне обслуговування в Андоррі надається всім працюючим і членам їх
сімей у рамках державної системи соціального страхування (CASS, Caixa
Andorrana de Seguretat Social), яка фінансується за рахунок внесків роботодавців
і працівників, пропорційних заробітної плати. Вартість медичного
обслуговування покривається страховкою у розмірі 75% у разі амбулаторного
лікування (витрати на ліки та відвідування лікарів), 90% у разі госпіталізації і
100% при нещасних випадках на робочому місці. Решта витрати можуть
покриватися приватним страховим полісом. Іншим громадянам та туристам
необхіднаповна приватна медична страховка.
5.Туризм
10
Туризм, торгівля і фінансова сфера - опора економіки Андорри, на які
припадає більше трьох чвертей від ВВП. 80% ВВП країни дає туристична галузь.
За оцінкою, Андорру щорічно відвідують до 9 млн туристів (з Іспанії - 57,2%, із
Франції - 39,8%, 3% - з інших країн). Влітку їх приваблюють мальовничі гірські
ландшафти та пам'ятки Середньовіччя (у країні близько 50 церков 11-13 століть,
будинок Генеральної ради, побудований в 1580 році тощо). У країні налічується
біля десятка музеїв. Взимку Андорра стає "раєм" для любителів гірськолижного
спорту. Однак більшість іноземців приїжджає в Андорру на один день із сусідніх
Франції та Іспанії, щоб зробити вигідні покупки, користуючись більш низькими
цінами - наслідком відсутності в країні митних зборів на багато товарів.
Зниження митних тарифів у державах ЄС обмежив перевагу Андорри. Розвиток
туризму привернув до Андорри іноземні капіталовкладення і сприяв розширенню
будівництва і зростання цін на земельні ділянки.
6.Транспорт
В Андоррі немає залізниць, портів та аеропортів для посадки літаків.
Однак, є кілька комерційних вертолітних майданчиків у Ла-Массані, Арінсаль і
Ескальдес-Енгордань. Сусідні аеропорти розташовані в Барселоні, Тулузі,
Перпіньяні, Реусі та Жироні. Найближчий з них (в 160 км) - аеропорт Перпіньян
- Рівесальтес, обслуговує короткі маршрути в кілька міст Великобританії та
Франції. Маленький аеропорт La Seu d'Urgell в 12 км на південь від Андорри в
даний час обслуговує тільки приватні літаки. Уряд іспанської провінції Каталонія
вивчає можливість використання його в майбутньому в якості публічного
аеропорту.
Найближча залізнична станція Оспіталет-пре-л'Андорре знаходиться в 10
км на схід від Андорри і надає можливість дістатися до Тулузи і далі
високошвидкісними потягами до Парижа.
7.Зовнішньоекономічна діяльність
11
Зовнішня торгівля орієнтована на країни ЄС. Андорра є членом митного
союзу ЄС. Торговельний обмін промисловими товарами та послугами
між Андоррою та європейськими країнами в ЄС не обкладається митними
тарифами, на відміну від андоррських сільськогосподарських виробів. Експорт з
Андорри (головним чином, тютюн і фурнітура) склав у 2012 році 70 млн дол.
США. 58% експорту припадало в 2000 році на Іспанію, 34% - на Францію. Обсяг
імпорту всього 1,4 млн доларів. Ввозяться переважно товари масового
споживання, продукти харчування, електроенергія тощо. 48% імпорту припадало
на Іспанію, 35% - на Францію.
Андорра служить одним з центрів контрабандної торгівлі через Піренеї.
Після того, як у XIX столітті сусідні країни ввели державну монополію на
торгівлю тютюном, нелегальна переправка цього продукту в Іспанію та Францію
часто слугувала найважливішим джерелом доходу для населення. Крім тютюну,
контрабандним способом перевозять спиртне, а в останні десятиліття - також
побутову електроніку, парфумерію, ювелірні вироби, автомобілі тощо.
Економіка країни та зовнішньоекономічна діяльність сильно залежить від
двох її сухопутних сусідів - Іспанії та Франції. У політичному відношенні країна
знаходиться під протекторатом Іспанії та Франції.
Водночас сьогоднішня Андорра може пишатись високими прибутками від
туризму та сприятливими екологічними умовами проживання населення.
Держава бере мінімальну участь в управлінні економікою, і приватне
підприємництво діє майже не обмежено. Велику роль в економіці відіграє
банківський сектор, що користується існуючими в країні податковими пільгами.
Андорра сьогодні є процвітаючою країною, головним чином, завдяки туризму та
статусу офшорної зони.
12
Ліхтенштейн
Князівство Ліхтенштейн вражає своєю багатою красою: це і незаймана
природа, і країна високих технологій, і всесвітньо визнаний фінансовий центр.
Міста і селища зберегли свій середньовічний вигляд - вузькі вулички, кам'яні
мости, будинки в альпійському стилі з квітниками і верандами. Чарівна й природа
князівства - долина Рейну, схили Альп, мальовничі ліси, виноградники, поля.
1.Економіко-географічне положенння
Князівство Ліхтенштейн (нім. Fürstentum Liechtenstein) — країна на заході
центральної Європи, межує з Австрією на сході і Швейцарією на заході.
- Площа 160 км²; столиця — Вадуц;
-голова держави — князь, що скликає й розпускає ландтаг (парламент) і
затверджує закони.
-форма державного правління-Конституційна монархія.
-основні політичні партії: Вітчизняний союз, Прогресивна бюргерська,
Християнська соціальна.
-грошова одиниця — швейцарський франк.
13
2.Природно-ресурсний потенціал
На сході Ліхтенштейну піднімаються вершини гірського масиву Ретикон
(der Raetіkon), де країна межує із Австрією. Третину загальної площі
Ліхтенштейну становить населена територія, а дві третини - гори.
Низина була раніше по більшій частині заболочена, але, завдяки будівлі
каналу в тридцятих роках минулого століття, вона була осушена. Сьогодні
Ліхтенштейн має 39 квадратних кілометрів сільськогосподарських угідь, які
використаються як пасовища, а також для оброблення зернових культур й овочів.
Долина Рейну сформована алювіальними відкладеннями, на яких
сформувалися родючі ґрунти. Гори порізані численними струмками і декількома
швидкими річками, які мають значний гідроенергетичний потенціал. На деяких з
них збудовані ГЕС. Країна бідна на корисні копалини, видобуваються лише
вапняк для будівельних цілей і білі глини та алебастр для виробництва гончарних
виробів і кераміки.
Найбільша й основна річка - Рейн, яка тече 27 кілометрів територією
країни. Другою повноводною річкою є Заміна, яка має довжину 17 кілометрів (12-
ти кілометрова ділянка в Ліхтенштейні).
Канали - одна зі складових водного ресурсу країни - стали суттєвим
ресурсом для інтенсивного сільського господарства та для людських потреб.
Найдовший канал країни - Оберауканал, який простягнувся вздовж усієї довжини
Рейну й має розгалужену мережу додаткових водовідвідних каналів.
У Ліхтенштейні ефективно використовують свої підземні водні запаси.
Наявність чисельних джерел у гірській частині створило базу для рекреаційно-
лікувального використання мінеральних вод. До того ж, гірські водні потоки
складають базу якісної питної води для всієї країни.
Частковою проблемою для країни є суттєве підняття ґрунтових вод
(внаслідок меліорації та розбудови каналів-водовідводів заради запобігання
повеням), що відобразилося на якості ґрунтів та часткових побутових
14
незручностей жителів Прирейнської низовини, але завдяки технічним
удосконаленням та належній експлуатації каналів вдалося покращити ситуацію.
3.Населення Ліхтенштейну
Чисельність населення країни на 2017 рік становила 37,6 тис. осіб (214-те
місце у світі. За чисельністю населення це одна з найменших країн Європи: вона
посідає четверте місце з кінця, менше населення мають тільки Монако, Сан-
Марино й Ватикан.Чисельність ліхтенштейнців стабільно збільшується,
народжуваність 2017 року становила 10,45 ‰ (187-ме місце у світі),
смертність — 7,12 ‰ (128-ме місце у світі), природний приріст — 0,84 % (130-те
місце у світі) .
Вікова структура
Середній вік населення Ліхтенштейну становить 42,9 року (19-те місце у
світі): для чоловіків — 41,7, для жінок — 44,1 року. Середня тривалість життя на
2017 рік становила 81,77 року (16-те місце у світі), для чоловіків — 79,6 року, для
жінок — 84,5 року.
діти віком до 14 років — 15,54 % (3 142 чоловіка, 2 706 жінок);
молодь віком 15-24 роки — 11,73 % (2 182 чоловіка, 2 230 жінок);
дорослі віком 25-54 роки — 42,65 % (8 013 чоловіків, 8 035 жінок);
особи передпохилого віку (55-64 роки) — 13,58 % (2 504 чоловіка, 2 606 жінок);
особи похилого віку (65 років і старіші) — 16,49 % (2 837 чоловіків, 3 369 жінок).
Густота населення країни на 2017 рік становила 234,6 особи/км² (57-ме
місце у світі). Більша частина населення князівства розміщується на західній
половині території, вздовж Рейну.
Ліхтенштейн низькоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить
14,3 % населення країни , темпи зростання частки міського населення — 0,48 % .
Головні міста держави: Вадуц (столиця) — 5,0 тис. осіб ; Шан — 5,77 тис.
осіб; Трізен — 4,69 тис. осіб; Бальцерс — 4,5 тис. осіб; Ешен — 4,2 тис. осіб.
15
Головні етноси країни: ліхтенштейнці — 66,3 %, інші — 33,7 % населення.
Проживають
також швейцарці —
10,0 %, німці —
3,5 %, австрійці —
5,7 %, італійці — 3,3 %, інші — 10,6 %.
4.Господарство
Промисловість
Ліхтенштейн — успішна країна з розвиненим сектором фінансових послуг
і високим рівнем життя.Більше як 73,7 тис. міжнародних концернів і іноземних
компаній зареєстровано на території Ліхтенштейну завдяки низькому рівню
оподаткування, нескладних правил реєстрації й у цілях збереження фінансової
таємниці. Бюджет держави складається в основному з податків, зокрема від цих
компаній (близько 30 %), доходів від випуску поштових марок (10 %) і
іноземного туризму.
Майже 50 % самодіяльного населення зайнято в промисловості
(виробництво пресових і штампувальних виробів, обчислювальних машин,
хімічної й фармацевтичної продукції, порцелянових зубних протезів,
високовакуумної техніки). Значна частина населення займається ремісництвом.
Сільське господарство
Сільське господарство спеціалізується в основному на пасовищному
тваринництві. Також вирощують зернові культури, картоплю та овочі.
Традиційно розвинене виноробство. Передгір’я і нижні схили гір зайняті садами
і виноградниками. З місцевих сортів винограду виробляють високоякісні вина.
5.Транспорт і зв’язок
Телефонне, телеграфне і поштове обслуговування здійснює Швейцарія.
Через територію країни проходить залізниця протяжністю 18,5 км, що належить
Австрії й зв'язує міста Фельдкірх в Австрії й Букс у Швейцарії. Довжина
автомобільних доріг досягає 250 км. Всі вони чудової якості з твердим
покриттям. Своїх аеропортів Ліхтенштейн не має і користується послугами
сусідніх країн.
16
6.Зовнішньоекономічна діяльність
Ліхтенштейн - процвітаюча країна з розвиненим сектором фінансових
послуг і високим рівнем життя. Попри малі розміри й обмежені природні ресурси,
Ліхтенштейн - одна з небагатьох країн світу, де зареєстрованих компаній - майже
74 тисячі - більше за кількість населення, завдяки низькому рівню оподаткування,
нескладних правил реєстрації і в цілях збереження фінансової таємниці. Бюджет
держави складається в основному з податків, зокрема від цих компаній (біля
30%), доходів від випуску поштових марок (10%) і іноземного туризму. У
структурі експорту переважають точні прилади, електроніка, поштові марки,
кераміка. Експорт прямує в основному в країни ЄС і Швейцарію. У структурі
імпорту фігурують машинне устаткування, металеві вироби, текстиль,
продовольство, автомобілі. Основні партнери по імпорту - країни ЄС і
Швейцарія. За вартістю експорт більш ніж в 2,5 рази перевищує імпорт.
17
Люксембург
Велике герцогство Люксембург - палаци, мости, парки, старі квартали,
замки на вершинах скель, можливість покататися на човнах і яхтах. Живописна
однойменна столиця з більш ніж тисячолітньою історією. Собор Нотр-Дам з
величними скульптурами, будинок Ратуші, церква Сен-Мішель, Королівський
бульвар, останки колись наймогутнішої фортеці, безліч музеїв, художні галереї.
Все це можна побачити і відвідати в Люксембурзі.
1.Економіко-географічна характеристика
Велике Герцогство Люксембург розташоване в центрі Західної Європи.
Воно займає площу 2600 км² і є найбільшою карликовою державою
Європи. Державний устрій – конституційна монархія, главою держави є великий
герцог. Законодавчий орган влади – Палата депутатів. Столиця – місто
Люксембург з населенням 285 тис. чоловік. У Люксембурзі кожен третій житель
– іноземець. А в столиці взагалі є райони, де лише кожен третій –
люксембуржець.
Велике Герцогство Люксембург — держава в Західній Європі.
На півночі і заході межує з Бельгією, на сході — з Німеччиною, на
півдні — із Францією. Разом з Бельгією і Нідерландами Люксембург входить
до Бенілюксу. Член Європейського союзу з 1957року.
Площа країни 2 600 км².
Населення Люксембургу становить близько 602 тис. осіб.
Середня густота населення становить близько 164 осіб на км².
Етнічні групи: німці і французи.
Мова: німецька, французька (обидві
державні), люксембурзька (із
групи
германських мов).
Назва походить від верхьонімецького «lucilinburch» — «мале місто».
18
2.Природно-ресурсний потенціал
Поверхня країни — переважно горбиста рівнина, її середня висота — 250
м. На північ заходять відроги Арденн, що сягають 565 м (г. Бурґплац). У країні
обмаль родючих земель. Клімат — помірний, перехідний від морського до
континентального. На нього впливає теплий південний вітер фен. Річна кількість
опадів — 700 - 1050 мм. Мінеральні ресурси: горючі сланці, залізна руда,
вапняки.
У країні обмаль родючих земель. Грунти бідні, піщані.
3.Населення
Основне населення Люксембургу — люксембуржці.Говорять люксембурзькою
мовою німецької групи індоєвропейської сім'ї. Поширені також німецька та
французька мови. Писемність на основі латинського алфавіту. Переважна
кількість віруючих — католики, є протестанти.
Загальна чисельність населення 602 тис. осіб, в тому числі в Люксембурзі
285 тис. осіб. Велику частку населення країни становлять іноземці —
португальці, італійці, французи, німці та інші.
Вікова структура
Середній вік населення Люксембургу становить 39,2 року (52-ге місце у
світі): для чоловіків — 38,6, для жінок — 39,9 року. Очікувана середня
тривалість життя 2017 року становила 82,17 року (12-те місце у світі), для
чоловіків — 79,73 року, для жінок — 84,76 року.
•
діти віком до 14 років — 16,93 % (49 677 чоловіків, 46 886 жінок);
•
молодь віком 15—24 роки — 12,28 % (35 983 чоловіка, 34 061 жінки);
•
дорослі віком 25—54 роки — 44,37 % (129 660 чоловіків, 123 355 жінок);
•
особи передпохилого віку (55-64 роки) — 11,51 % (33 280 чоловіків, 32 351
жінка);
•
особи похилого віку (65 років і старіші) — 14,91 % (37 460 чоловіків, 47 538
жінок).
19
Люксембург надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить
90,2 % населення країни , темпи зростання частки міського населення — 1,71 %.
4.Господарство
Промисловість
Основні галузі промисловості: гірничодобувна, чорна металургія,
машинобудування, металообробна, хімічна, шкіряна, цементна, фаянсова,
деревообробна, швейна, харчова, електротехнічна. За виробництвом сталі на
душу населення країна посідає перше місце у світі. Останню домну загасили 1997
p., і нині сталь виплавляють в електропечах. У промисловості сильні позиції має
іноземний капітал.
Економіка Люксембургу швидко пристосовується до нових світових та
європейських реалій. Економічний розвиток та ріст за рахунок інтенсивного
розвитку промислового виробництва вичерпав себе, і країна робить ставку на
розвиток та експорт послуг, зокрема, кредитно-фінансових. У країні понад 200
банків, майже всі – філії найбільших банків світу . За статистикою, Люксембург
є однією з трьох найзаможніших країн у Європі, що підтверджують
загальноприйняті показники життя. На 1 тисячу осіб – 503 особисті автомобілі,
460 телевізорів. Мінімальна зарплата – 1445 доларів США. В цій країні найбільш
вагомий продуктовий кошик. Самі по собі ці цифри - ще не доказ високого рівня
життя. Але до них слід додати порівняно невелику густоту населення, короткі
відстані від дому до роботи, відсутність великих міст з усіма їх «радощами».
Сільське господарство
В аграрному секторі зайнято лише 5 % робочої сили. Продуктами
сільського господарства є овес, картопля, ячмінь, троянди, фрукти, вина. За
обсягом товарної продукції рослинництво значно поступається тваринництву.
Розводять велику рогату худобу, коней, свиней тощо. Ферми бувають мішаного
типу. Трапляються і виключно молочні ферми.
20
5.Транспорт
Довжина залізниць — 275 км, автошляхів — понад 5 тис. км. Авіакомпанії
«Люксер» і «Карголюкс» обслуговують міжнародні авіалінії. Міжнародний
аеропорт — у столиці.
6.Туризм
Хоча населення країни нараховує сотні тисяч, зате армія туристів, яка
щорічно протікає крізь Люксембург, становить мільйони. Їх приваблюють як
пам’ятки країни, так і досягнення сучасної технології. У ХІХ столітті була
зруйнована фортеця Люксембург її майже зрівняли із землею. І зараз туристи,
дивлячись на вцілілі стіни, можуть лише здогадуватись про колишню міць
«північного Гібралтару». Ця фортеця, збудована в Х столітті, була справжнім
дивом фортифікації. На щастя, збереглися її зображення на старовинних
полотнах та є чудовий макет фортеці. На початку 90-х років, на плато Кіртберг
було збудовано ультрасучасний комплекс РТЛ із дзеркального скла який додав
столиці контрастів. От і виходить, що сучасна архітектура пов’язана з глибами
старовинних кріпосних стін. Звичайно, не всі сприймають контрасти, але таких
дуже мало.
Сучасне влаштування жителів, близькість лісових масивів, розкішна
різноманітність ландшафтів сприяють тому, що ця країна є мрією для багатьох
європейців та й не тільки європейців.
7.Зовнішньоекономічна діяльність
Країна — важливий міжнародний банківський центр. Є побоювання, що
уніфікація фіскального законодавства Європейського Союзу призведе до втрати
Люксембургом його унікального становища як провідного фінансового центру
світу. Певні надходження країна має від туризму. Люксембург експортує 90 своєї
продукції. Основні експортні товари — сталь (2/3 експорту) і металовироби.
Імпортують зерно, машини, нафту, залізну руду, вугілля. Головні
зовнішньоторговельні партнери — країни Європейського Союзу.
21
Монако
Князівство Монако знаходиться на півдні Європи, на березі Лігурійського
моря. У тутешніх місцях селилися ще фінікійці. Зелень садів і парків, курорт,
найбільші казино Європи, нічні клуби, а також безліч історико-культурних
пам'яток. Серед них особливий інтерес представляють Княжий палац династії
Грімальді, побудований ще в 18 столітті, Собор Святого Ніколая, Палацова
Площа, музей воскових фігур, старовинних автомобілів, філателії та
нумізматики.
1.Економіко-географічна характеристика
Князі́вство Мона́ко, (фр. Principauté de Monaco) — мікродержава,
напіванклав на півдні Франції на березі Середземного моря;
-площа − 2,02 км²
- голова держави — князь Альбер II (з 2005, після смерті Реньє III);
22
уряд очолює Жан Оссеїль з 1986 р.
Коли князь Реньє ІІІ (нащадок однієї з найстаріших європейських династій)
виходить на балкон своєї резиденції, то може оглянути всю свою державу.
Монако займає площу всього 189 гектарів. Це вузька свічка узбережжя завдовжки
3 км та завширшки не більше 300 метрів. Країна з трьох боків оточена
французькою територією, а з четвертого – Середземним морем. На півночі пасмо
гірських вершин, що захищають князівство від північних вітрів, а колись – від
наскоків хижих завойовників. Все князівство – це три крихітні містечка, що
з’єдналися одне з одним, Монако, Монте-Карло та Ла-Кандамін.
2.Природно-ресурсний потенціал
Територія Монако розташована на середземноморському узбережжі
Французької Рив'єри, його скелястий рельєф формується передгір'ями Альп.
Найвища точка Монт Ажель знаходиться на висоті 140 метрів. Територія майже
повністю урбанізована, але включає в себе ряд зелених зон.
Монако має м'який середземноморський клімат з потужною інсоляцією
протягом цілого року. Особливості клімату стали причиною перетворення
Монако в середині дев'ятнадцятого століття у відомий курорт та всесвітньо
відомий туристичний центр.
Біля 23 га території країни знаходяться під захистом як водно-болотне
угіддя міжнародного значення в рамках Рамсарської конвенції (заповідник
Ларвотто). Крім того, Монако має дві інші морські природоохоронні території -
Корель та Томбан Корель-а-де-Спелюг.
3.Населення
Населення Монако становить 30,8 тис. осіб. Країна посідає перше місце у
світі за щільністю населення. Працездатне населення становить 62% від
загального числа жителів. У країні спостерігається негативний рівень
народжуваності (-3,38 людей на 1000 жителів). Однак, з урахуванням імміграції,
коефіцієнт приросту населення становить біля 0,5% щороку. Жіноче населення
23
трохи переважає чоловіче. Коефіцієнт співвідношення частки чоловіків до жінок
становить 0,91.
Вікова структура населення:
від 0 до 14 років — 14,8%, від 15 до 64 років — 62,4%, старше 65 років — 22,8%.
Середній вік населення - 45,5 років (чоловіки - 43,5 років, жінки - 47,5 років).
У національному складі переважають французи (47%); далі йдуть корінні
жителі — монегаски (16%) й італійці (16%). Решта 21% жителів є
представниками 125 національностей.
Офіційна мова в Монако — французька, але поширені також італійська й
англійська. Місцева монегаська мова — мова старшого покоління й державної
освіти. Це діалект лігурійської мови (мови північної Італії), що може бути
класифікований як індоєвропейська, романська, італо-західна, західна, галло-
іберська, галло-романська, галло-італійська мова. В 70-х роках монегаська мова
була під загрозою зникнення і була відроджена тоді, коли її почали викладати в
навчальних закладах країни.
За віросповіданням 90 % населення — католики. Згідно з конституцією
католицизм є офіційною релігією; у той же час в країні проголошена свобода
віросповідання. У Монако є 5 католицьких парафіяльних храмів і один
кафедральний собор, в якому знаходиться кафедра архієпископа Монако.
4.Господарство
Переваги економіки Монако полягають у гарантованій банківській
таємниці та низькому рівні оподаткування, що сприяє залученню мільярдних
статків із-за кордону. Доходи фізичних осіб (як громадян країни, так і іноземців,
які постійно проживають в Монако, за винятком французів) не обкладаються
податками. В кінці 90-х років обсяг коштів, що зберігаються в монакських
банках, мав щорічний приріст 18%. Зовнішній борг відсутній, валютні резерви
становлять близько 2 млрд. дол. США. Рівень безробіття низький (3%). До
слабких
сторін
належать
залежність
від
економічних
коливань
24
у Франції та Італії, відсутність значних природних ресурсів, повна залежність від
імпорту. Податок на додану вартість приносить країні 55% державних доходів.
Князівство широко відоме як туристичний центр завдяки казино і прекрасному
клімату. Проте сучасне Монако характеризується наявністю добре розвинутої і
диверсифікованої економіки, у якій туризм відіграє важливу, але не домінуючу
роль. Основними галузями економіки є туризм, будівництво, фармацевтична,
хімічна і електронна промисловість, банківський і фінансовий сектор. Щорічний
оборот зареєстрованих в країні компаній перевищує 9 млрд євро.
Загальне число робочих місць - 45000 - перевищує кількість жителів країни.
Значна
частина
працюючих
у
Монако
-
іноземці.
До 2002 року в Монако карбувалася власна національна валюта - Монегаський
франк, однак з 1 січня 2002 року в Монако введена в обіг нова валюта - євро.
Країна отримала право карбувати власні євро-монети з національним малюнком
на одній зі сторін монети.
Князівство успішно залучає до себе різноманітні, екологічно безпечні,
галузі промисловості з усього світу. Причина — малі податки й цілком
скасований державний податок з індивідуального прибутку. Князівство, однак,
утримує монополію в декількох галузях, у тому числі: виробництво тютюнових
виробів, телефонні лінії, поштовий зв'язок.
Освіта
У Монако є 10 державних освітніх установ, включаючи 7 дитячих садків та
початкових шкіл і одну середню школу (Коледж Шарля III), один ліцей, який
надає загальну і технічну освіту (Ліцей Альберта I) і один ліцей, що надає освіту
у сфері туризму. Також в Монако є дві приватні школи, фінансовані релігійними
громадами (Інститут Франсуа д'Ассіс Ніколя Барре і школа Домініканців) і одна
міжнародна школа (Міжнародна школа Монако). У Монако є тільки один вищий
навчальний заклад - Міжнародний інститут Монако.
5.Транспорт
25
Монако пов'язане з навколишнім світом за допомогою залізничного,
автомобільного, морського і повітряного транспорту. Довжина залізничної
мережі становить 1,7 км. Залізниці експлуатуються французькою національною
залізничною
компанією
SNCF.
Князівство
пов'язане
з Францією як
регіональними маршрутами, так і швидкісними поїздами TGV. Загальна довжина
автомагістралей становить 50 км. У країні діє 6 автобусних маршрутів, а також
автобусне сполучення з аеропортом Ніцци. У місті діє два морських порти: в
районах Ла-Кондамін і Фонв'єй. Князівство зв'язане вертолітною лінією з
аеропортом Ніцци.
6.Туризм
Вже 1861 року в Монако були відкриті казино, що стали відомими на весь
світ і нині перебувають в 1878 чудових будівлях. Монако - розкішний центр
світового туризму. Основні визначні пам'ятки - збудований в XIX столітті
кафедральний собор, палац князя з прилеглим до нього музеєм, ідилічне старе
місто Монако, Океанографічний музей. Крім того, в князівстві велика кількість
піщаних пляжів і можливостей для занять водним спортом. Монте-Карло - місце
проведення двох найважливіших гонок: ралі Монте-Карло і Великого Призу
Монако.
Сьогодні туризм у всіх його проявах та видах залишається головним
промислом тутешніх підприємців: жителі Монако вміло займаються торгівлею,
обслуговуванням приїжджих, готельною справою, виготовленням сувенірів. Але
головна приманка для туристів, особливо заможних, - його величність гральний
дім у Монте-Карло. Цей гральний центр Європи є найвідомішим, хоча його
казино налічують не більш ніж 150 років. Комплекс казино сьогодні – це дві
величезні споруди, друга будівля була побудована порівняно недавно, стара,
збудована ще за часів фундатора Ф. Бланка (відоме як зимове казино) продовжує
підноситися над містом.
26
7.Зовнішньо-економічна діяльність
Князівство має тісні економічні зв'язки з Францією. Дві країни мають
спільні митну і фінансову системи. Монако залежить від імпорту французької
електроенергії. Офшорна діяльність під тиском ЄС і особливо Франції має
тенденцію до згортання, внаслідок чого Монако перестало бути повноцінним
офшорним центром. Хоча в країні відсутні прямі податки, зареєстровані в країні
компанії платять 25%-ий податок на прибуток від операцій поза Монако.
Відчутні лише пільги для сервісних, управлінських, консультаційних і
судноплавних компаній, а також іноземців, що проживають в Монако, які не
платять прибутковий податок (крім французьких громадян, зобов'язаних
сплачувати цей податок своїм податковим органам). Товарний експорт -
продукція легкої промисловості.
27
Сан-Марино
Сан-Марино - одна з найменших держав світу і улюблене місце для
мандрівників. Символом всієї республіки вважається Базиліка Дель-
Санто. Туристів приваблюють невеликі містечка-замки в майже первозданному
вигляді, старовинні церкви, вузенькі кам'янисті провулки. Дивують своєю
оригінальністю музеї старовинної зброї, знарядь тортур, а також унікальна
колекція цікавих предметів, яка зберігається в Музеї цікавих речей. Сан-Марино
- це прекрасний образ середньовіччя, готові декорації для історичних фільмів,
пішохідні стежки по мальовничих Апеннінах.
1.Економіко-географічна характеристика
Сан-Марино - перша у світі республіка, одна з найменших держав Європи
(третє місце після Ватикану й Монако), максимальна протяжність її складає 14
км, а довжина кордонів - 39 км. Офіційна назва - Республіка Сан-Марино.
Розташована в північно-східній частині Апеннінського півострова й з усіх боків
оточена територією Італії. Сан-Марино була оголошена республікою, яку визнав
Папа Римський Ніколай IV. Так на італійській землі виникла найдавніша
європейська республіка.
Функції голови держави й уряду виконують два рівноправні капітани-
регенти, що обираються Великою генеральною радою серед своїх членів
терміном на півроку. Законодавчий орган - Велика генеральна рада
(однопалатний парламент) - складається із 60 депутатів, що обираються терміном
на п'ять років.
2.Природно-ресурсний потенціал
Територія країни розташована на схилах гори Титани (738м)
Апеннінського пасма. Клімат субтропічний середземноморський із м'якою
зимою й теплим сонячним літом. На схилах збереглося кілька дубово-
каштановйх гаїв, заростей маквісу. Через Сан-Марино протікають кілька гірських
річок, серед яких Ауза й Сан-Марино.
28
3.Населення
Сан-Марино має населення на рівні близько 33 тис. чол., з 4800 іноземців,
більшість з яких є громадянами Італії. Інші 12 тис. санмаринців живуть за
кордоном (в Італії 5700, 3000 в США, у Франції — 1900 і 1600 в Аргентині).
Корінні жителі країни - санмаринці (80 %). Мовою спілкування є тосканський
діалект італійської мови. Оскільки населення країни утворилося з декількох
великих патріархальних родин, більшість жителів є далекими родичами. У зв'язку
з «родинністю» в ім'я справедливості й закону посади поліцейських і суддів
обіймають тільки іноземці. У санмаринській армії служать 51 солдат і 34 офіцери.
У Сан-Марино густота населення є великою навіть за європейськими мірками --
475 осіб/км2.
Столиця держави - місто Сан-Марино (5 тис. осіб) має середньовічний
вигляд. Там збереглися бруківки й будинки, зведені ще в XVI ст,, а три гірські
вершини Титано увінчані середньовічними фортецями. Музеї столиці славляться
художніми зібраннями полотен і колекціями старовинної зброї.
4.Господарство
У минулому важливу роль в економіці країни відігравали сільське
господарство й видобуток каменю, але сьогодні 60 % доходів Сан-Марино
приносить туризм. Мальовничий ландшафт, стародавня історія та м'який клімат
щорічно приваблюють до країни близько 3 млн туристів. Держава також одержує
прибуток від торгівлі поштовими марками й колекційними монетами. Розвинено
виробництво сувенірів, виробів із коштовних металів і дерева. Діють дрібні
підприємства машинобудівної, хімічної, харчової галузей промисловості. У
країні працює велика кількість італійців. Вони прагнуть одержати роботу в Сан-
Марино, оскільки життєвий стандарт тут набагато вищий, ніж в Італії.
Найбільш тісні й різнобічні відносини Сан-Марино підтримує з Італією. За
відмову від випуску власних грошових знаків й організації митної служби, а
також за зобов'язання не мати на своїй території радіо- і телевізійних станцій і
29
гральних домів, Сан-Марино, згідно з Договором 1953 р., одержує від Італії
щорічну грошову компенсацію. У 1991 р. республіка уклала нову валютно-
фінансову угоду з Італією, згідно з якою Сан-Марино, утворюючи з Італією
єдиний валютний простір, одержує автономію у валютно-фінансових питаннях,
свободу пересування капіталів і можливість здійснення операцій в іноземній
валюті. Того ж року держава підписала договір про співробітництво й митну
угоду з ЄС.
Деякі туристи, що прибувають сюди на пару годин, щоб відпочити від
пляжів спекотної Риміні, найбільше цікавляться не історичними пам’ятками,
а кількома сотнями магазинів і лавок, товари в яких продаються без податків.
Вузькі вулички середньовічного Сан-Марино давно вже перетворилися на
постійний ярмарок де з азартом торгуються у своїй країні японці або бундючні
покупці з Лондона. Навіть порівняно з Італією, розташованою за кілька кроків від
Сан-Марино, тут можна набагато дешевше придбати відеоапаратуру,
фотоапарати, швейцарські годинники, коштовності та багато іншого. Такою є
податкова політика держави, яка робить усе, щоб приплив туристів зростав. На
кожному розі пропонують поштові марки, що користуються попитом у
філателістів усього світу. Марки, що продаються в кількості 10-12 млн штук на
рік, є гарним поповненням державної казни. Популярністю користуються також
попільнички та керамічні кухлі із зображенням Монте-Титано.
Під час відпусток на гору вирушає безліч туристів. Місця для паркування
миттєво заповнюються, утворюючи багатокілометрові пробки на шляхових
серпантинах до столиці республіки. У Сан-Марино заробляють свій хліб тисячі
італійців, яких республіка використовує переважно як прибулу робочу силу на,
м’яко кажучи, неприємних роботах. Вони прямують сюди, оскільки життєвий
5.Туризм
30
стандарт тут набагато вищий, ніж у сусідній Італії. Сан-маринці займаються
виробництвом вин, трикотажних і керамічних виробів.
6.Зовнішньоекономічна діяльність
Економіка країни, в основному, спирається на фінанси, промисловість,
сферу послуг і туризм. Одна з найбагатших країн у світі за рівнем ВВП (на душу
населення) у порівнянні з найрозвиненішими європейськими регіонами. Сан-
Марино вважається державою з високою стабільністю економіки, один з
найнижчих рівнів безробіття у Європі, відсутністю державного боргу та
профіциту бюджету.
Насамперед, це республіка, яка раніше за всіх на нашому континенті
пізнала смак свободи, була й найбільш ліберальною державою, що надавала
політичний притулок майже всім, хто його просив, протягом лічених днів. Тепер
же небагато іноземців можуть похвалитися сан-маринським паспортом.
Помиляться ті, хто віднесе Сан-Марино до фіскальних оаз, що властиве
таким країнам, як Ліхтенштейн, Андорра, Монако або Мальта. У республіці на
горі Титано так само, як і в Італії, іноземні капіталовкладення поділяються на
«виробничі інвестиції», тобто ті, що йдуть на нові або розширення вже діючих
підприємств з виробництва товарів і послуг, та інші. Репатріація капіталу та
вільний переказ прибутків гарантуються лише «виробничим інвестиціям». Крім
того, у Сан-Марино діють валютні обмеження. Нерезиденти можуть отримувати
лише короткострокові позики й розміщати цінні папери в Сан-Марино для
здійснення там прямих інвестицій, якщо задовольняються правила валютного
контролю, введеного Державним конгресом. Бізнесмену, який вирішив відкрити
в Сан-Марино власну фірму, доводиться платити багато різноманітних податків
– місцевий податок на прибуток (16,2%), податок на прибуток корпорацій (36%
від суми, що залишилася від сплати попереднього податку), податок на додану
вартість (2-3%), а також гербові збори, реєстраційні податки, внески на соціальне
31
забезпечення. Карликова республіка в усьому дотримується своїх інтересів і тому
процвітає.
Ватикан
Ватика́н або Святі́йший
Престі́л, ще
також Апо́стольська
Столиця (лат. Status Civitatis Vaticanae, італ. Stato della Città del Vaticano) —
резиденція Папи Римського, територія Святійшого Престолу (Престолу Святого
Петра), центрального органу Католицької Церкви. Найменша у світі незалежна
держава, анклав посеред Риму в Італії.
Прапор Герб
32
Для християн Ватикан набув значення ще на зорі християнства у зв'язку з
тим, що, згідно з переказами, саме там у 67 р. н. е. був розп'ятий св. Петро.
Розташований на Ватиканському пагорбі (Mons Vaticanus), що отримав свою
назву ще у дохристиянські часи, і на Ватиканських полях (північніше від пагорба,
на якому побудовано базиліку Святого Петра, Сікстинську капелу і Ватиканські
музеї).
Ватикан — це також адміністративна організація, яка допомагає йому
управляти Церквою (вона також має назву Римська Курія).
Ватикан відомий своїм малярством і архітектурою, його найзнаменитіша
споруда — базиліка Святого Петра, побудована на гробі першого Папи. Базиліка
Святого Петра, проте, не є головним храмом. Головний храм Риму —базиліка
Святого Івана на пагорбі Латеранум (Латеранському пагорбі). Саме звідси Папа
керував Церквою в добу Середньовіччя.
Найвизначнішим твором мистецтва є фрески Сикстинської каплиці
роботи Мікеланджело. Упродовж століть було зібрано величезну мистецьку
колекцію, яка тепер експонується у Ватиканському музеї.
1.Економіко-географічна характеристика
Ватикан — самостійна держава-місто і центр Римо-католицької церкви,
резиденція її голови Папи Римського, розташована на Ватиканському пагорбі в
західно-центральній частині Риму, на кілька сотень метрів на захід від річки
Тибр. Її кордони — 3,2 кілометра.
Територія — 0,44 км². Число постійних жителів Ватикану становить
приблизно 800 чоловік, 450 з яких носять духовний сан.
Офіційна мова — латинська, використовується виключно в офіційних
друкованих документах Ватикану і в ході богослужінь. У дипломатичному
листуванні використовується французька. Повсякденними і розмовними за
частотою вживання є італійська, іспанська, англійська, німецька і французька
мови. Грошова одиниця — євро. За угодою з урядом Італії від 29 грудня 2000 у
33
обмежених масштабах Папська держава чеканить також власну монету —
ватиканський євро, призначений в основному для нумізматів. Обсяг випуску
ватиканських євро не повинен перевищувати одного мільйона на рік.
Форма правління — теократична монархія. Глава держави — Папа
Римський. Папі належить верховна законодавча, виконавча і судова влада.
Ватикан підтримує дипломатичні відносини з 178 державами і є постійним
спостерігачем при ООН з правом голосування.
2.Природно-ресурсний потенціал
Ватикан,
одна
з
європейських мікрокраїн,
що
розташована
на Ватиканському пагорбі в західно-центральній частині Риму.Клімат у
Ватикані, як і в Римі,помірний, середземноморський. Зима — м'яка, дощова,
триває від вересня до середини травня; літо — спекотне, сухе, триває з травня по
серпень. Є деякі місцеві особливості, здебільшого туман і роса.
У липні 2007 року Ватикан погодився стати першою вуглецево-
нейтральною державою. Вони планують здійснити це шляхом заліку
викидів двоокису вуглецю, завдяки створенню Лісового масиву Ватикану, який
був подарований папській консисторії урядом та громадою в Угорщині.
3.Населення
Чисельність населення країни 2017 року становила 1,0 тис. осіб (236-те
місце у світу). Чисельність населення Ватикану залишається стабільною,
природний приріст — 0 % (195-те місце у світі
).
Практично все населення Ватикану — піддані Святого Престолу
(підданства Ватикану не існує), що мають паспорт (цей паспорт з дипломатичним
статусом Святого Престолу вказує на приналежність до мешканців
Апостольської Столиці (Ватикану) і видається Державним Секретаріатом) і є
служителями Католицької Церкви. У 1983 році у Ватикані не зареєстровано
жодного новонародженого. Трохи менше половини, 246 громадян, зберегли своє
перше громадянство. Громадянство у Ватикані не успадковується і не може бути
34
набуте в силу народження в державі. Його набувають тільки служінням Святому
Престолу й анулюють у разі припинення трудової діяльності у Ватикані.
Стаття
9
Латеранського
договору 1929 року
між
Ватиканом
та Італією свідчить, що якщо особа перестає бути громадянином Ватикану і не
має громадянства якої-небудь іншої держави, їй надається італійське
громадянство.
Етнічно більшість громадян Ватикану італійці, за винятком членів
швейцарської гвардії. До «денного» населення Ватикану відносяться також
близько 3000 італійців, які там працюють, але вони живуть за межами держави.
4.Господарство
Ватикан має некомерційну планову економіку. Джерела доходів - в першу
чергу пожертвування католиків усього світу. Прибуток в 2003 році склав 252
мільйона доларів США, витрати - 264. Крім того, великі доходи приносить
туризм (продаж поштових марок, ватиканських монет євро, сувенірів, плата за
відвідування музеїв).
У 1970 році папа Павло VI реформував збройні сили, ліквідувавши 3 перші
види військ і залишивши для охорони держави Швейцарську гвардію, засновану
в 1506 році. У 2002 році Іоанн Павло II відновив жандармерію.
Швейцарська гвардія підпорядковується безпосередньо Святому Престолу.
5.Транспорт і зв’язок
У Ватикані немає аеропортів. Є один вертолітний майданчик -
Ватиканський геліпорт і 852-метрова залізниця, що з'єднує залізничну станцію
біля собору святого Петра з основною італійської мережею.
Ватикан має також власний домен, телевізійний центр CTV, який
займається підготовкою телепрограм.
35
З 2002 року в Дирекцію телекомунікацій Міста-Держави Ватикан входить
телефонна служба, яка керує ватиканськими телекомунікаціями, у тому числі
голосовим провідним зв'язком та мережею передачі даних.
У Ватикані видається щоденна газета L'Osservatore Romano, офіційний
бюлетень Святого Престолу Acta Apostolicae Sedis, і статистичний щорічник
Annuario Pontificio. 29 червня 2011 у Ватикані був запущений власний
інформаційний інтернет-портал.
6.Зовнішньоекономічна діяльність
Статус Ватикану в міжнародному праві — Допоміжна суверенна
територія Святого Престолу, резиденція вищого духовного керівництва римо-
католицької церкви. Суверенітет Ватикану не є самостійним (національним), а
випливає з суверенітету Святого Престолу. Іншими словами, його джерело — не
населення Ватикану, а саме папський престол. Кафедра Римських єпископів
визнається суверенним суб'єктом міжнародного права з ранньосередньовічних
часів.
Дипломатичні відносини Ватикану і Святого Престолу знаходяться у
виданні Секції відносин з державами Державного секретаріату. Секцію очолює
Секретар з відносин з державами в сані архієпископа — з 2014 року це Пол Річард
Ґаллаґер (Paul Richard Gallagher), уродженець Великої Британії.
Дипломатичні місії іноземних держав акредитуються при Святому
Престолі, а не при місті-державі Ватикан. Іноземні посольства і представництва,
акредитовані при Святому Престолі, зважаючи на малу територію Ватикану,
розміщені в Римі (включно з посольством Італії, яке, таким чином, перебуває в її
власній столиці).
Святий Престол підтримує дипломатичні відносини з 174 країнами світу, у
тому числі з ЄС і з Організацією визволення Палестини і є членом 15 організацій,
36
Святий
Престол —
найстаріший
(1942
рік)
дипломатичний
союзник Китайської Республіки і нині є єдиним суверенним суб'єктом
міжнародного права в Європі, що формально визнає Китайську Республіку.
У 2007 році Святим Престолом були встановлені дипломатичні відносини
Святий
Престол
(не
Ватикан)
є
постійним
спостерігачем
при ООН з 1964 року, співпрацюючи з організацією з 1957 року. У 1971 році
Святий Престол заявив про своє рішення дотримуватися Договору про
нерозповсюдження ядерної зброї, щоб «надати моральну підтримку принципам,
які служать основою самого Договору». У липні 2004 року права місії Святого
Престолу при ООН були розширені. Крім того, з серпня 2008 року Ватикан почав
співпрацю з Інтерполом на постійній основі.
37
Тестові запитання
1.Назвіть найменшу країну – республіку Європи. (Сан-Марино)
2.В якій країні один з основних видів доходу – продаж поштових
марок? (Ліхтенштейн)
3.Яка країна має репутацію грального центру Європи? (Монако)
4.В якій країні встановлено пам’ятник «Формулі-1»? (Монако)
5.В якій країні 60 островів? (Сингапур)
6.В якій країні немає університетів, а вищу освіту молоді люди здобувають за
кордоном? (Ліхтенштейн)
7.Яка країна в перекладі означає «місто лева»? (Сингапур)
8.В якій країні серед громадян немає жінок? (Ватикан)
9.Яка країна найбільша за площею? (Люксембург )
10.В якій європейській країні кількість військових музикантів перевищує
кількість солдат в армії? (Монако)
11.Яка країна є найвужчою? (Монако)
12.Яка європейська країна найменша за площею? (Ватикан)
13.В якій країні найменша кількість жителів? (Ватикан)
14.Яка країна відмовилася від збройних сил і зараз не має своєї
армії? (Ліхтенштейн)
15.В якій країні знаходиться місто Монте-Карло? (Монако)
16.Столицею якої країни є місто Вадуц? (Ліхтенштейн)
17.Яка держава знаходиться в межах одного міста? (Ватикан)
18.В якій країні переважна кількість жителів буддисти? (Сингапур)
19.В якій країні є плаваючий стадіон? (Сингапур)
20.В якій країні гонки «Формули-1» проходять по вулицях міста? (Монако)
38
Список використаних джерел
1
.Водовозов В. В. Сан-Марино // Энциклопедический словарь Брокгауза и
Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
2
.Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За
ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
3
.Зовнішньоекономічна діяльність Ліхтенштейну / І. О. Балак // Науковий вісник
Волинського національного університету ім. Лесі Українки. — 2011. — № 21. —
С. 131—136. — Бібліогр.: 10 назв.
4
.Люксембург // Юридична енциклопедія :
[т.] /ред.кол. Ю. С. Шемшученко (відп.
ред.)
[та
ін.] — К. : Українська
енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-
5
.М. М. Варварцев. Ватикан // Енциклопедія
України :
у 10 т. /
редкол.: В. А. Смолій (голова)
та
ін. ; Інститут
України . — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 449. — ISBN 966-00
6
П. Андорра, Лихтенштейн, Монако,
Сан-Марино. — М.:
Географгиз, 1959. — 88 с. — (У карты мира).
7
.Німецькомовні країни. Німеччина. Австрія. Швейцарія. Люксембург.
Ліхтенштейн: навчальний посібник для студентів ВНЗ / Дмитро Андрійович
Євгененко, Олександр Миколайович Білоус, Болеслав Вікентійович Кучинський,
Ніна Романівна Воронкова; В.о. Кіровоград. держ. пед. ун-т ім. В. Винниченка. —
Кіровоград : РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2005. — 208 с. — 140 пр.
8
.О. А. Баб'як. ВАТИКА́Н, Держава-Місто Ватикан (лат. Vaticanae, італ. Santa
Sede, Stato della Citta del Vaticano) // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред.
кол. І. М. Дзюба [та
ін.] ; НАН
Координаційне
бюро
енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2019. — ISBN 944-02-
39
9
.Офшорна зона Андорра // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп.
ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 2 : М — Я. — 536 с. — ISBN
10
.Фінансові системи країн Західної Європи: навч. посіб. / М. І. Карлін. — К. :
Акад., 2009. — 319 c. — (Альма-матер). — Бібліогр.: с. 316—319.
Посилання
https://naurok.com.ua/konspekt-urok-v-10-klasi-z-temi-vropa-kra-ni-karliki-616.html
2.
https://geomap.com.ua/uk-g10/173.html
3.
http://travelife.today/continents/%D0%B5%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B0/
4.
http://www.world-globe.ru/regions/europe/
5.
https://www.votpusk.ru/country.asp