"Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер". Концепція світу й людини. Алегоричний зміст образів та епізодів.

«Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер»Эрнст Теодор Амадей Гофман

Структура казки традиційна для Гофмана. Події розгортаються у двох планах: -реальному—де панує диктатура матеріальних цінностей,І фантастичному—світі, де вищими цінностями визначається дух і природа

Казка—жанр народної творчості, епічний, оповідний, сюжетний художній твір про вигадані події та явища, що сприймаються та переживаються як реальні. Для неї характерні традиційність структури і композиційних елементів (зачин, кінцівка), контрастне групування дійових осіб, відсутність розгорнутих описів природи і побуту.

Новела—(від італ-новина) невеликий за обсягом прозоаий твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією. Новелі властиві лаконізм, сюжетна однолінійність, зведена до мінімуму кількість персонажів, яскравість та влучність художніх засобів.

Ознаки казки : -казковий початок;-дія у казковій країні;-наявність чарівників;-фантастичні перетворення;-чарівні речі(гребінець, чарівна паличка);-щасливий кінець.

Ознаки новели: це епічний прозовий тві у центрі незвичайна життєва ситуація;несподіваний фінал; - яскраві та влучні художні засоби.

У всіх творах Гофмана в більшій чи меншій мірі присутня музика—то у виконанні персонажів, то звучить у шелесті листя, дзюрчанні струмків, щебеті птахів… Добрі чаклуни і їхні вчинки завжди оточені у письменника атмосферою музики. Музика—невід’ємна антитеза будь-якій стандартизації, штампу, бездуховності.

за уявленням письменника : всі люди поділяються на табори…

Гофман говорив: «Я як найвищий суддя…розділив весь рід людський на дві нерівні частини: одна складається тільки з хороших людей, але поганих або зовсім не музикантів, друга ж—з істинних музикантів».

Герої Гофмана теж поділяються на 2 табори: філістери і ентузіасти.

«Крихітка Цахес»-твір надзвичайно яскравої сатиричної спрямованості. Тут гостро висміюється уся державна система: духовне і матеріальне життя, нікчемні, зате з великими претензіями, спроби реформ, система чинів, соціальна психологія, породжена самодержавством, убогість обивателів, догматизм університетської науки. Гофман яскраво і безжально критикує систему так званої «освіти» . («просвітництва»)Хоч він і називає країну іншою назвою(Казковою), та всі розуміють що річ іде про Германію.

У німецькому фольклорі є істота яку називають «Альрауном». Альрауном у німецькому фольклорі називають казкового персонажа, схожого на корінь мандрагори (казкової рослини, що нагадує своїм корінням нижню частину тіла людини). У середні віки у низці європейських традицій її іменували квіткою диявола і вірили, що чаклуни, використовуючи її, можуть позбавити людину краси і розуму. Цей корінь, згідно з германськими народними повір’ями, приносить людині щастя, або нещастя.

-і вельможа Цинобер, якому всі догоджають.-існує потвора Цахес, з якого всі сміються і глузують. Відповідно до його образу роздвоєної редьки…персонаж в подальшому творі теж ніби роздвоюється:

Доречі потрібно вказати на те, що відповідно до романтичного стилю—Циннобера (вельможу) бачать лише—ФІЛІСТЕРИ. Тоді коли ЕНТУЗІАСТИ бачать—Цахеса (потвору).

У творі гостро висміюється уся державна система:- духовне і матеріальне життя, -нікчемні, зате з великими претензіями, спроби реформ, -система чинів, -соціальна психологія, породжена самодержавством, -убогість обивателів, -догматизм універсальної науки.-Гофман висміює не стільки «пасинка природи» - маленького Цахеса, нікчемного і безпомічного обранця феї, як середовище, що сприяє процвітанню Цинобера, те суспільство, яке схильне бачити у виродку – красеня, у бездарності – мудрість, у нелюдку – «окрасу суспільства»

Головна думка казки втілена у феномені Цахеса. Суть його в тім, що деякі люди можуть привласнювати чужу працю, таланти, заслуги та ще й здаватися не тими, ким вони є насправді.

Де ж беруться цахеси і їм подібні, що їх породжує і підтримує, чи мають вони майбутнє? У казці "Малюк Цахес" діють чарівні сили: від когось відчужується краса, від когось — талант і мудрість і миттєво передаються Цахесу. А публіка завжди захоплено аплодує. Автор показує засліплене суспільство, що втратило ціннісні орієнтири. Воно ре тільки приймає, а ще й у якомусь патологічному самозабутті творить собі кумира.

Гофман вдається до фантастичного експерименту: як поведе себе натовп по відношенню до кумира ним же створеного? У казці божевільний стан натовпу має декілька стадій: -спочатку радість і захоплення, -потім обожнювання, -нарешті смертельний страх перед своїм тираном.

Сам Цахес зовсім не активний. Усе відбувається само, під впливом дії чогось непізнаного, але явно несправедливого закону людського суспільства. Цахес тільки радо приймає те, що саме пливе йому до рук. Провина ж його, за сливами Розабельверде, в тому, що в душі його не прокинувся внутрішній голос, який сказав би: "Ти не той, за кого тебе приймають, але постарайся зрівнятися з тими, на чиїх крилах ти, неміцний, безкрилий, летиш вгору".

ВИСНОВКИ: ГОЛОВНА ДУМКА КАЗКИ Втілена у феномені Цахеса. Суть його в тім, що люди можуть привласнювати чужу працю, таланти, заслуги та ще й здаватися не тими, ким є вони насправді. Автор показує – засліплене суспільство що втратило ціннісні орієнтири. Цахес не активний, все відбувається само, під дією чогось непізнаного, але явно несправедливого закону людського суспільства. Цахес тільки приймає те, що пливе йому до рук. Гофман висміює – саме середовище, що сприяє процвітання Цинобера. Суспільство яке схильне бачити у виродку – красеня, у бездарності – талант, у тупості – мудрість.