Культура Волинсько-Галицького князівства

Культура Волинсько-Галицького князівства

Мета:визначити особливості культури Галицько-Волинського князівства; з'ясувати особливості галицько-волинського літописання; дати уявлення про видатні пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва Галицько-Волинського князівства, що збереглися до теперішнього часу; розвивати вміння аналізувати і систематизувати матеріал; виховувати повагу до історичного минулого.

Очікувані результати: Після уроку учні зможуть: визначати особливості розвитку культури Галицько-Волинської держави; аналізувати розвиток освіти; на прикладі Галицько-Волинського літопису характеризувати розвиток літописання; визначати особливості архітектури та образотворчого мистецтва Галицько-Волинської держави; розпізнавати й описувати найвідоміші пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва.

План: Освіта й писемність. Література і літописання. Архітектура. Образотворче мистецтво.

Освіта й писемність У Галицькій і Волинській землях освіта продовжувала традиції Русі-України. При церквах, особливо при монастирях, єпископських кафедрах існували школи. До них приймали хлопчиків із семи років. Пройшовши курс навчання, вони працювали писарчуками в князівській або єпископській канцелярії, ставали священниками або продовжували справу батьків. Поширеним було й домашнє навчання, особливо для дітей бояр. У Галицькій і Волинській землях також діяли бібліотеки при монастирях і князівських палатах. Про освіченість широких верств населення Галицько-Волинської держави свідчать пам’ятки писемності XII—XIV ст. та археологічні знахідки.

У містах Галичини та Волині знайдено берестяні грамоти, бронзові, дерев’яні, кістяні стилуси (писала).Існували книгописні майстерні. Особливо велика майстерня була при дворі князя Володимира Васильковича — книжника і філософа. Збереглися нечисленні зразки книжкової мініатюри. Мистецтво Галицько-Волинської держави представлене і книжковою мініатюрою, розквіт якої припадає на XIII ст.  Найдавнішим ілюстрованим рукописом галицько-волинської традиції, що зберігся до нашого часу, є Добрилове Євангеліє (1164 р.), у якому містяться чотири мініатюри євангелістів на тлі обладнання книгописної майстерні.

Література і літописання Найяскравішою пам’яткою літописання Галицько-Волинської держави є Галицько-Волинський літопис. Він був знайдений у 1809 р. істориком М. Карамзіним. Крім художньої самобутності, літопис вирізняється глибоким змістом. Літописці, яких, на думку вчених, було щонайменше п’ятеро, майстерно передають події тогочасної епохи.   Галицько-Волинський літопис містить величезну кількість згадок про писців, князівські канцелярії, архіви, грамоти, заповіти, купчі тощо. Літопис також є цінним джерелом для вивчення давньоукраїнської мови.

Архітектура  У галицьких та волинських містах переважали споруди з дерева, але було багато й кам’яних будівель: храмів, князівських палаців, замків, укріплених дворів бояр. Спочатку кам’яними були лише храми й князівські палати. Перші кам’яні храми в Галичині та на Волині з’явилися досить рано — від кінця IX — початку X ст., що було зумовлено впливом чеської архітектури. На жаль, більшість храмів, збудованих до XIII ст., назавжди втрачена. До нашого часу зберігся Успенський собор у Володимирі-Волинському. Він був збудований у 1160 р. київськими майстрами за наказом князя Мстислава Ізяславича.  Його сучасник — Успенський собор у Галичі, збудований Ярославом Осмомислом у 1157 р., зберігся до нашого часу лише у вигляді руїн. 

Успенський собор у Володимирі (1156-1160р.), збудований за наказом Мстислава ІІ Ізяславича. Успенський собор у Галичі (1157), збудований Ярославом Осмомислом. Не зберігся до нашого часу, розмірами поступався лише Софії Київській

У Галичі будували не із цегли, а з місцевої сировини, використовуючи алебастр і вапняк. На території міста археологи знайшли близько 30 кам’яних будівель. До особливостей галицької архітектури належить також спосіб облицювання стін керамічними рельєфними плитками із зображенням грифонів, орлів, воїнів, із рослинними та геометричними орнаментами. На місці давнього Галича (тепер тут розташоване село Шевченкове Івано-Франківської обл.) до нашого часу збереглася церква Святого Пантелеймона (XII—XIII ст.). Церква Святого Пантелеймона у Галичі (сучасне с. Шевченкове, Івано-Франківська область) (1194р.) – храм виконано в романському стилі, єдина пам’ятка Галицько-Волинської архітектури, що збереглась до сьогодні. Побудована Романом Мстиславичем.

У XIII ст. в Галицько-Волинській державі велося активне будівництво міст і фортець. Так, на Волині поряд із Холмом були збудовані укріплені міста Данилів, Кременець, Угровськ, у Галичині — Ярослав, Сяник. Усі вони мали оборонні споруди, які були не в змозі здолати навіть монгольські війська з їхньою облоговою технікою. Кам’янецька вежа (1271-1288) - оборонна вежа-донжон волинського типу. Від кінця XIII ст. на Волині під впливом західноєвропейської оборонної архітектури розпочалося будівництво нового типу оборонних споруд — донжонів (мурованих «веж-стовпів»).

Образотворче мистецтво  Мистецька культура Галицько-Волинської держави представлена монументальним живописом (фресками) та іконами. Фресковим живописом було розписано головні храми міст Волині й Галича. Проте починаючи з останньої чверті XII ст. будували храми, у яких не було фресок. До таких споруд, наприклад, належить собор у Луцьку. Водночас фрески значною мірою поширилися в князівських палатах. До нашого часу майже не збереглося значних фрагментів фресок, за винятком розпису Вірменського собору у Львові, що датується XIV—XV ст.

До найкращих зразків галицько-волинського іконопису цього періоду належит чудодійна ікона Волинської Богоматері («Одигітрія» з Покровської церкви в Луцьку, початок XIV ст.). Ще одним шедевром іконопису є шанована в Польщі Ченстоховська ікона Божої Матері (XIV ст.), що була написана в Галичині. Чудодійна ікона Волинської Богоматері (XIV ст.) Ченстоховська ікона Божої Матері (XIV ст.)

У галицько-волинських землях у цей період набула поширення скульптура. Цей вид мистецтва розвивався у формі рельєфу, яким прикрашали храми. Яскравим зразком скульптури цієї доби є шиферний рельєф XIII ст. із зображенням Святого Димитрія. Зараз він зберігається в Кам’янець-Подільському музеї.