БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

КАФЕДРА ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ

КУРСОВА РОБОТА

 

з Інформатики

 

 

на тему: Сучасні принципи навчання інформатики в початковій школі.

 

 

Студентки 2 курсу 208 групи

с-ті 013Початкова освіта

Панової Н.С.

Керівник: доц..

 

Національна шкала ________________  

 

Кількість балів: __________Оцінка:  ECTS _____

 

                                                                     Члени комісії     ________________  ___________________________

                                                                                                                                             (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                      ________________  ___________________________

                                                                                                                                              (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                                                ________________  ___________________________

                                                                                                                                              (підпис)                         (прізвище та ініціали

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бердянськ – 2020 рік.
ЗМІСТ

 

ВСТУП …..……………………………..…………………………..	3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи реалізації принципів навчання у початковій школі
1.1 Поняття принципів навчання у дидактиці …………	5
1.2 Сутність основних принципів навчання ..………….	8
РОЗДІЛ 2. Особливості реалізації сучасних принципів навчання на уроках інформатики у початковій школі
2.1 Аналіз змісту дисципліни «Інформатика» у початковій школі …………………………………………………...	15
2.2 Сутність використання сучасних дидактичних принципів на уроках інформатики у початковій школі ……...………………………………………………………………...	24
ВИСНОВКИ  …………………………….…………………………	29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………...……………..	32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. Одним із ключових завдань початкової освіти відповідно до Державного стандарту визначено формування компетентностей, зокрема інформаційно-комунікаційної. До освітньої галузі «Технології» включена змістова лінія «Ознайомлення з інформаційно-комунікаційними технологіями (ІКТ)» і зазначено, що метою освітньої галузі «Технології» є формування і розвиток в учнів технологічної, інформаційно-комунікаційної та основних компетентностей для реалізації їх творчого потенціалу і соціалізації у суспільстві.

З 2013 року учні початкової школи розпочали вивчати предмет «Сходинки до інформатики». Основним завдання цього курсу, визначеним програмою, є формування в учнів базових понять інформатики і початкових навичок використання інформаційно-комунікаційних технологій, розвиток алгоритмічного, логічного та критичного мислення [2].

На сьогодні існує певний досвід викладання інформатики в початковій школі, але не існує єдиної методики навчання інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій у початковій школі, відсутнє чітке уявлення про курс інформатики в школі в цілому.

Аналіз досліджень вчених і педагогів-практиків І.Вєтрова, А.Горячева, С.Гунько, О.Іванова, О.Кивлюк, Г.Лаврентьєвої, М.Левшина, О.Савченко свідчить, що використання інформаційних технологій надає великі потенційні можливості для психічного розвитку дитини і сприяє розкриттю талантів. Проте концептуальні основи навчання дітей інформатики ще недостатньо вивчені, потребує подальшої розробки науково-методичний супровід процесу поступового формування знань, навичок, інформаційної компетентності, формування психологічної готовності дітей до сприйняття й опанування основних навичок роботи з комп’ютером. Усе це визначає актуальність дослідження проблеми «Принципи навчання та їх реалізація у процесі викладання інформатики у початковій школі».

Об’єкт дослідження даної роботи – методика викладання інформатики у початковій школі.

Предмет дослідження – сучасні принципи навчання та особливості їх реалізації на уроках інформатики у початковій школі.

Мета даної роботи полягає у визначенні особливостей реалізації сучасних принципів навчання під час навчання інформатики у початковій школі.

Для досягнення мети необхідно виконати наступні завдання:

- проаналізувати науково-методичну літературу з даної проблеми;

- розкрити поняття « сучасні принципи навчання»;

- визначити концептуальні засади навчання інформатики у початковій школі;

- охарактеризувати реалізацію сучасних принципів навчання під час вивчення інформатики у молодших класах.

Методологічна база дослідження ґрунтується на таких принципах, як типологічний, аналізу, синтезу, що дозволили здійснити вивчення, аналіз і узагальнення психолого-педагогічного досвіду, відображеного у методичних журналах, що забезпечило розгляд загальних теоретичних питань з проблеми дослідження.

Практичне значення роботи. Матеріали дослідження можуть бути використані студентами під час підготовки до семінарських та практичних занять з педагогіки, методики викладання у початковій школі, вчителями початкових класів при підготовці до проведення уроків інформатики,

Структура курсової роботи зумовлена завданнями дослідження та логікою розкриття теми. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 30 позицій. Загальний обсяг курсової роботи становить 36 сторінки, з них основного тексту – 31 сторінок.

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПІВ НАВЧАННЯ

У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

1.        Поняття принципів навчання у дидактиці

У дидактиці зустрічаються такі терміни, як «принци­пи навчання», «дидактичні принципи» та «принципи ди­дактики». Більшість педагогів дійшли висновку, що ці терміни однозначні. Вони характеризують по суті одне й те ж яви­ще.

Ю. Бабанський принципами навчання (принципами ди­дактики) називав певну систему вихідних, основних дидак­тичних вимог до процесу навчання, дотримання яких забез­печує його необхідну ефективність. Під термінами «дидактичні принципи», «принципи нав­чання» й «принципи дидактики» ці вчені розуміють одну й ту ж сутність – основні вимоги до процесу навчання та йо­го організації [4, с. 142].

Принцип – це  те,  що лежить  в  основі певної сукупності фактів, теорій, науки. З XVI-XVII ст. в європейській філософії принцип тлу­мачили як теоретико-пізнавальну категорію. Ще з тих часів філософи почали розрізняти те, що лежить в основі дійс­ності, – принципи буття, і те, що лежить в основі пізнання цієї дійсності, – принципи пізнання. Пізніше принципи почали розглядати не тільки як не­обхідність розгортання дійсності, як закон руху, а і як логічний вираз пізнання, в якому принцип є центральним понят­тям, вихідною ідеєю, яка пронизує певну систему знання.

Отже, коли йдеться про вихідні, основні вимоги до пе­дагогічної реальності – процесу навчання, доцільно вжива­ти термін «принципи навчання», або «дидактичні принци­пи». Коли ж йдеться про теоретичну систему знання, тобто про дидактику як науку, яка займається побудовою дидак­тичних теорій, досліджує їх цілісно чи покомпонентно, то доцільно вживати термін і поняття «принципи дидактики». До останніх слід віднести: принцип сходження від абстракт­ного до конкретного, відповідності логічного та історично­го, єдності протилежностей, диференціації та інтеграції, структурування, діяльний принцип, особистісно-орієнтова­ний принцип, принципи актуальності, цілеспрямованості, гіпотетичності, обґрунтованості, репрезентативності, досто­вірності, новизни, значимості, системності, міждисциплінарності, результативності тощо [20, с. 312].

Принципи навчання, або дидактичні принципи – це спря­мовуючі положення, нормативні вимоги до організації та проведення дидактичного процесу, які мають характер за­гальних вказівок, правил і норм, що випливають із його за­кономірностей. Вони виконують регулятивну функцію в двох аспектах:

• як спосіб побудови, організації та аналізу навчального процесу, тобто як вимоги, що ставляться до вчителя чи спеціаліста, який аналізує на ефективність перебіг процесу навчання у формі уроку, факультативу тощо;
• як спосіб регуляції діяльності учнів у процесі засво­єння ними знань, умінь і навичок на різному рівні їх активності [22, с. 412].

Вони стосуються не лише викладання, а й уміння і вип­ливають із закономірностей і законів навчання як двобічно­го процесу.

Принципи дидактики, або наукові принципи означають ви­моги до розгортання знання в систему, в якій теоретичні положення певним чином пов'язані між собою й виплива­ють одне з одного. Вони виконують логічну функцію систе­матизації науково-теоретичного знання, а також методологічно-евристичну функцію й виступають як вихідні положення, загальні вимоги до організації дослідження, або як кінцевий науковий результат [4, с. 144].

Отже, принципи навчання, або дидактичні принципи, реалізують закони і закономірності навчання, з них випли­вають, а принципи дидактики, або наукові принципи, як вихідні положення описуються на етапі розробки теоретико-методологічних засад дослідження або виводяться з ньо­го як результат.

Реалізація кожного дидактичного принципу здійснюєть­ся за допомогою розроблених практикою та дидактикою ди­дактичних вимог, якими обов'язково керується педагог. Їх дотримання гарантує реалізацію принципів, у змісті яких діють закони й закономірності дидактики (окремі), пе­дагогіки (особливі) і діалектики (загальні, або універсальні). Такими є ієрархія їх виникнення й опису, а також зв'язки між виділеними категоріями: закони, закономірності, прин­ципи і вимоги.

У принципах відбиваються нормативні основи навчально-виховного процесу, тому вони є обов'язковими і втілювати їх слід комплексно, тобто не послідовно один за одним, а одночасно, органічно, нерозривно [20, с. 119].

Як відзначає І. Малафіїк, у кожному принципі навчання проглядається два аспекти, дві дії: нормативна та закономірна, прогнозуюча. Це означає, що кожен принцип навчання – не лише форма вираження деякої керівної норми дії, але й також деякої закономірності навчання, тобто кожен принцип навчання крім того виражає деяку закономірність процесу навчання і кожен з них є формою, у якій виявляється ця закономірність, хоча істинна суть цієї закономірності як правило, глибоко прихована [22, с. 182].

За допомогою дидактичних правил реалізації принципів навчання теорія поєднується з практикою, правила безпосередньо випливають із принципів, вони часто відбивають новий досвід. Принципи навчання – певна система основних дидактичних вимог до навчання, дотримання яких забезпечує його ефективність. Дидактичні принципи поширюються на вивчення всіх дисциплін, значною мірою визначають їх зміст, форми організації та методи навчання.

Отже, можемо зробити певні висновки. Принципи – вихідні керівні положення, філософськи і психологічно обґрунтовані і перевірені практикою. У принципах зафіксовано тисячолітній досвід організації та реалізації навчання і виховання, скоригований науковими дослідженнями і передовим педагогічним досвідом. Кожен учитель повинен усвідомити, що будувати навчальний процес ефективно – це значить цілісно й у взаємозв'язку застосовувати педагогічні закономірності, принципи і дидактичні правила, які виправдали себе на практиці, творчо використовувати їх під час розв'язання нових завдань у сучасних умовах.

1.2. Сутність принципів навчання

У практичній роботі процес навчання організовується таким чином, щоб він був ефективним і якісним. Реалізації закономірностей і законів навчання сприяє знання прин­ципів навчання, якими вчителі керуються все своє профе­сійне життя [20, с. 117].

Ці принципи можна класифікувати таким чином:

• принципи, що регулюють мету й завдання процесу навчання (спрямованість навчання на здійснення зав­дань освіти, виховання й розвитку особистості дитини);
• принципи,  що забезпечують орієнтацію  вчителя  на особистість   дитини (активно-діяльнісний характер навчання; єдність мотиваційної сфери особистості; за­безпечення успіху в оволодінні знаннями; розкриття здібностей і творчих задатків учнів; врахування їхніх вікових та індивідуальних особливостей);
• принципи,  що забезпечують орієнтацію  вчителя  на добір змісту підручника і уроку (науковість навчання, доступність і послідовність змісту, наочність навчан­ня, зв'язок навчання з життям, виховного і розвиваю­чого навчання тощо);
• принципи,   що   регулюють   операційно-діяльнісний компонент процесу навчання: наочності, свідомості й активності учнів за керівної ролі вчителя, поєднання різних методів, засобів і форм організації навчання;
• принципи,   що   дають   змогу   оцінювати   результа­тивність навчання (міцності знань, свідомості навчан­ня, дієвості знань, виховуючого та розвиваючого нав­чання).

Розглянемо головні принципи навчання та їх сутність.

Як відзначає Г. Малафіїк, основним принципом у педагогіці, підґрунтям усіх педагогічних процесів і явищ є принцип природо відповідності. Суть його можна охарактеризувати наступним чином: людина може стати людиною лише тому, що в неї закладені задатки людини і тільки людини, якщо будуть створені умови для того, щоб ці задатки могли розвиватися. Тому вчитель повинен відкрити цей закон розвитку для кожної дитини, пізнати природу і хід розвитку, індивідуальні закономірності розвитку і як вчитель, діяти відповідно до цього закону [22, с. 187, 189].

Принцип науковості вимагає, аби виучувані учнями знання відображали досягнення сучасної науки і методи наукових досліджень. Він зобов'язує вчителя викладати предмет на підставі перевірених наукових даних, розкривати причинно-наслідкові зв'язки явищ, процесів, подій, новітні досягнення науки, зв'язок з іншими науками [20, с. 119].

Принцип систематичності та послідовності є похідним від принципу науковості, оскільки кожна наука має свою систему і послідовність викладання в навчальному процесі. У школі систематичність досягається послідовним викладом навчального матеріалу, виділенням основного, логічним переходом від засвоєння попереднього до нового матеріалу. Внаслідок цього учні усвідомлюють структуру знань, з'ясовують логічні зв'язки між структурними частинами навчального предмета. Дотримання цього принципу забезпечує системність здобуття знань (відповідно і системність мислення) учнів [22, с. 192].

Навчальний матеріал у більшості основних предметів (мова, математика, історія) вивчають двічі: у початковій школі (правила, оповідання), у середній – за системним принципом, завдяки чому досягається послідовність навчання: від простого – до складного.

З урахуванням вимог послідовності навчання складають навчальні програми, які передбачають розміщення матеріалу за принципом лінійності (вивчення нового матеріалу з повторенням попереднього) та концентричності (без повторення, на більш високому рівні мислення учнів з кожним наступним уроком).

Принцип доступності та врахування індивідуальних особливостей учнів ґрунтується на необхідності зважати на природні особливості і можливості учнів певних вікових груп, не забуваючи про індивідуальні особливості фізичного і психічного розвитку кожної особистості [20, с. 127]. Він виявляється у компенсуванні складнощів змісту навчального матеріалу майстерним його викладанням учителем або вдалою подачею автором підручника. Чим складнішим є матеріал, тим простіше, дохідливіше слід його подавати. Принцип доступності залежить і від дотримання правила послідовності: від простого – до складного. Ґрунтується він на дидактичних положеннях Я.-А. Коменського: для того, щоб учні були зачаровані навчальним матеріалом, розуміли його, педагог має застосовувати точні мову, жести [20, с. 123].

Принцип зв'язку навчання з практичною діяльністю полягає у використанні на уроках життєвого досвіду учнів, розкритті практичної значимості знань, застосуванні їх у практичній діяльності; в участі школярів у громадському житті. Відповідно до нього, наукові положення в навчально-виховному процесі повинні підтверджуватися конкретною педагогічною практикою [20, с. 126].

Принцип свідомості й активності учнів виник і розвивався як заперечення догматизму і пасивної ролі учнів у навчанні. Даний принцип виходить з того, що позитивний результат будь-якої діяльності визначається активністю людини. Передбачає широке використання у навчанні проблемних методів, задіяння всіх психічних процесів, які сприяють активізації пізнання. Активне й свідоме засвоєння знань, умінь і навичок неможливе без використання різноманітних розумових операцій (порівняння і зіставлення, аналізу і синтезу, індукції і дедукції, аналогії), без з'ясування взаємозв'язків і взаємообумовленості у вивченому матеріалі, правильного формулювання думки при усному мовленні [22, с. 165].

Активізації пізнавальної діяльності учнів сприяють позитивне ставлення до навчання, інтерес до навчального матеріалу, позитивні емоційні переживання у навчальній діяльності. Вона залежить і від зв'язку навчання з життям, єдності між інтелектуальною і мовною діяльністю учнів, використання на практиці засвоєних знань, умінь і навичок. Позитивно впливають на неї систематичне повторення засвоєних знань, варіативність і диференціація вправ, роботи для засвоєння складного матеріалу доступними методами. Використанню знань при вирішенні конкретних завдань сприяють проблемне навчання, диференціація матеріалу відповідно до навчальних можливостей учнів, використання сучасних технічних засобів навчання, уміння вчителя враховувати психологічний стан учнів.

Принцип наочності сягає своїм корінням у народну педагогіку, підтвердженням чого є такі вислови: «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути», «Приклад кращий за правило» та ін. [22, с. 97].  Даний принцип передбачає навчання на основі живого сприймання конкретних предметів і явищ дійсності або їх зображень. Наочність буває: натуральна (рослини, тварини, гірські породи, зоряне небо, прилади, машини, явища природи), образна (картини, таблиці, моделі, муляжі, математичні фігури), символічна (географічні карти, графіки, діаграми, схеми, формули).
Вона сприяє розумовому розвитку учнів, допомагає виявити зв'язок між науковими знаннями і житейською практикою, полегшує процес засвоєння знань, стимулює інтерес до них (розвиває мотиваційну сферу учнів), допомагає сприймати об'єкт у розмаїтті його виявів і зв'язків.
Використання наочності потрібно підпорядковувати конкретній меті, розвитку самостійності й активності учнів з урахуванням їх вікових особливостей. Вона має бути змістовною, естетично оформленою, відповідати психологічним законам сприймання, не повинна містити нічого зайвого і не викликати додаткових асоціацій. Готуючи учнів до сприймання наочності, її не слід переоцінювати або недооцінювати у процесі навчання.
Принцип міцності знань, умінь і навичок. Передбачає тривале збереження в пам'яті набутих знань, умінь і навичок. Педагогічна теорія та практика виробили багато прийомів реалізації його в процесі повторення, закріплення і застосування знань, умінь і навичок: повторення навчального матеріалу за розділами і структурними смисловими частинами; запам'ятовування нового матеріалу в поєднанні з пройденим раніше; активізація пам'яті, мислення учнів під час повторення (запитання, порівняння, аналіз, синтез, класифікація, узагальнення); групування матеріалу з метою систематизації його; акцентування при повторенні на основних ідеях; використання різноманітних вправ і методик, форм і підходів, самостійної роботи як творчого застосування знань; постійне звернення до раніше засвоєних знань для нового їх трактування [4, с. 112].

Принцип емоційності навчання випливає з природи розвитку й діяльності особистості і реалізується через жвавий, образний виклад матеріалу, мову учителя, його ставлення до учнів, зовнішній вигляд, використання цікавих прикладів, застосування наочності і технічних засобів навчання, створення в учнів почуття виконаного обов'язку [20, с. 129].

Останнім часом у педагогіці виокремлюють нетрадиційні принципи навчання. Розглянемо їх коротко.

Принцип демократизації означає організацію навчального процесу відповідно до умов розвитку суспільства і тенденцій розвитку цивілізації, врахування особливостей навчання залежно від розвитку дитини та використання ефективних форм впливу на неї.

Принцип виховання здорової дитини реалізується у процесі навчання через створення певної системи фізичного виховання (урок фізкультури кожного дня), поєднання фізичної культури з моральним, інтелектуальним та естетичним вихованням, створення матеріальної бази для зміцнення здоров'я школярів.

Принцип диференціації навчального процесу передбачає дозування навчального матеріалу для учнів з урахуванням їх загального розвитку, намаганням кожного школяра розвивати свої здібності на основі відповідних умов у школах-ліцеях, школах-гімназіях.

Принцип оптимізації навчально-виховного процесу базується на досягненні школярами високого рівня знань, умінь і навичок, розвитку їх психологічних, інтелектуальних функцій, та передбачає такий вибір методів, засобів та організаційних форм навчання, який забезпечує максимально можливе досягнення конкретної цілі навчання за мінімально можливий час навчання [22, с. 189, 191].

Принцип нетрадиційності системи навчання полягає у використанні в класно-урочній системі нових форм навчання, які сприяють засвоєнню учнями знань на основі колоквіумів, заліків, рефератів, наукових повідомлень, участі в олімпіадах, конкурсах тощо. Передбачає навчання різновікових груп учнів і базується на тому, що старші допомагатимуть засвоїти навчальний матеріал молодшим [4, с. 146].

Але мало знати принципи навчання, їхню сутність і дію на певні компоненти процесу навчання. Треба бути глибо­ко й всебічно обізнаним в галузі їхньої практичної ре­алізації, володіти традиційними й інноваційними засобами реалізації принципів навчання, досвід використання яких набувається у процесі практичної роботи, постійної пошу­кової діяльності.

Кожний принцип навчання містить у собі певне поло­ження чи ідею, яка має бути реалізованою у процесі навчан­ня. Можна говорити, що існують засоби, за допомогою яких вчитель, керуючись принципом, реалізує на практиці закла­дену в ньому ідею. До засобів впровадження таких ідей слід віднести зміст виучуваного матеріалу, форми організації навчальної діяльності учнів, методи й засоби навчання, са­му особистість вчителя, вікові та психологічні особливості учнів тощо. При цьому слід пам'ятати, що із суті кожного прин­ципу навчання випливає певна сукупність вимог, врахуван­ня яких на уроці чи в системі уроків, інших форм організації процесу навчання забезпечує оптимальний хід навчання, нормальний перебіг процесу засвоєння знань, умінь і нави­чок, розвитку психічних процесів, виховання особистості учнів. Як певний орієнтир їх визначення можна на прик­ладі окремих принципів подати вимоги, дотримання яких створює оптимальні умови для ефективного й якісного пе­ребігу навчально-виховного процесу.

Конкретні вимоги, що реалізують принципи навчання, є ознаками, наявність і врахування яких створює передумови для ефективного функціонування навчального процесу.

Для реалізації, наприклад, принципу науковості навчан­ня необхідно керуватися такими вимогами: знайомити з історією відкриттів (коли є така можливість і необхідність); об'єктивно розкривати наукові факти, поняття, теорії, знайомити з новими досягненнями; показувати перспекти­ви розвитку науки за відомими прогнозами; своєчасно вип­равляти помилки, неточності, допущені учнями; знайомити і озброювати учнів методами відповідної науки; вносити корекцію в знання, отримані учнями самостійно; пов'язува­ти знання з життям, розкривати роль теорії для практики; вчити учнів застосовувати знання на практиці; розкривати зв'язки тощо [4, с. 147].

Сутність принципу систематичності й послідовності нав­чання вдало розкрив К. Ушинський. Він підкреслював, що тільки система, безумовно розумна, що виходить із самої суті предметів, дає нам повну владу над нашими знаннями. Голова, наповнена уривчастими, безладними знаннями, схожа на комору, в якій все без ладу, і де сам господар нічо­го не знайде; голова, де є тільки система без знань, схожа на крамницю, в якій на всіх ящиках є написи, а в ящиках порожньо [22, с. 286].

Дидактичні принципи взаємопов'язані, зумовлюють один одного. При організації навчального процесу вчитель повинен керуватися всіма принципами.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ СУЧАСНИХ ПРИНЦИПІВ НАВЧАННЯ  НА УРОКАХ ІНФОРМАТИКИ

У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ 

 

  2.1. Аналіз змісту дисципліни «Інформатика» у початковій школі

 

Психологічна готовність дитини до життя в інформаційному суспільстві повинна формуватися з перших років навчання, оскільки основні логічні структури мислення формуються у віці 6-11 років. Запізніле формування цих структур протікає з великими труднощами і часто залишається незавершеним. Тому формування елементів інформаційної культури необхідно розпочинати з молодшого шкільного віку.

Інформатика у початковій школі є підготовчим курсом, що передує більш широ­кому і глибокому вивченню базового курсу інформатики в середній школі. Даний курс являє собою скорочений систематичний виклад основних питань науки інформатики й інформаційних технологій в елементарній формі, а також є світоглядним [2, с. 33].

Метою курсу «Інформатика» у початковій школі є формування і розвиток в учнів інформаційно-комунікаційної компетентності та ключових компетентностей для реалізації їхнього творчого потенціалу і соціалізації у суспільстві. Основними завданнями курсу є формування в молодших школярів:

•                 початкових уявлень про базові поняття інформатики, зокрема повідомлення, інформація та дані, інформаційні процеси, комп’ютер та інші пристрої, що ви­користовуються для роботи з повідомленнями і даними, сфери їх застосування у житті сучасної людини в інформаційному суспільстві;
•                 початкових навичок знаходити, використовувати, створювати й поширювати повідомлення та дані, застосовуючи для цього засоби інформаційно-комуні­каційних технологій, зокрема, створювати графічні зображення, комп’ютерні презентації, текстові документи, шукати відомості в мережі Інтернет, користу­ватися електронною поштою та ін.;
•                 алгоритмічного, логічного та критичного мислення;
•                 початкових уявлень та навичок роботи з різними програмними засоба­ми підтримки вивчення інших предметів початкової школи, а також для розв’язування практичних завдань із цих предметів.

Цей курс розглядається як необхідний інструмент, що в сучасному суспільстві сприятиме більш успішному навчанню дітей у початковій школі і в наступних класах, формуванню як предметних, так і ключових компетентностей, всебічному розвитку молодших школярів [17, с. 47].

Так як метою курсу інформатики у початковій школі є формування компетентності учнів саме з питань інформаційно-комунікаційних технологій, власне це й визначає його специфіку, оскільки ІКТ-компетентність є водночас і предметною для цього курсу, і ключовою. Знання та практичні навички, які здобувають молодші школярі, мають допомогти в опануванні інших предметів, сприяти всебічному розвитку, формуванню вмінню вчитися [2, с. 33].

Початковий курс навчання інформатики є найбільш відповідальним етапом у загальноосвітній підготовці школярів. Його цілі виходять далеко за стандартні рамки формування елементів інформаційної культури. Тут має місце пронизуючий принцип інформатики. У процесі вивчення мови і математики, музики і читання використовуються і вивчаються поняття, методи і засоби інформатики, що природним чином переплітаються з цілями і завданнями початкового навчання. Це повинні бути уроки розвитку, що визначає їхню форму, зміст і методику. Протягом останніх років перед школою ставиться завдання не тільки забезпечення оволодіння знаннями, формування умінь і навичок, необхідних у подальшій навчальній діяльності, але і формування потреби і здатності до розвитку і навчання, усвідомленого ставлення до навчального процесу. Тому поряд з традиційними формами навчання, важливо використовувати і впроваджувати технології інформаційно-розвиваючого навчання. Основний підхід, реалізований на заняттях – створення проблемної ситуації й умов для її успішного розвязання. Основні прийоми – граючись, розвивати логічний стиль мислення, різні види пам'яті й увагу [6, с. 21].

Коли мова йде про вивчення інформатики у початковій ланці освіти, то більш коректним було б говорити про її пропедевтику, а не систематичне вивчення основ чи базового курсу інформатики. При такому підході до вивчення інформатики в початковій школі слід говорити не стільки про знання і вміння, якими мають оволодіти учні, скільки про здібності, які треба розвинути у дитини. Виділимо найважливіші із них:

- абстрактне мислення;

- логічне мислення;

- здібність до моделювання;

- акуратність (вміння концентруватись на виконанні завдання,  контролювати свої дії, що дозволяє зменшити кількість формальних помилок);

- уміння виходити за межі стандартних підходів до розв'язання задач;

- здатність до критичної оцінки вибору шляхів розвязання проблем, в залежності від кінцевої мети.

Так як що дані здібності необхідні для вивчення всіх предметів, то пропедевтичний курс інформатики має бути тісно пов'язаним з іншими предметами початкової школи. Тобто пропедевтичний курс інформатики має забезпечувати розвиток загальнонавчальних умінь та навичок (вчити учнів вчитися), а нові поняття даного курсу повинні вводиться з опорою на знання, одержані при вивченні інших предметів [11, с. 27].

Пропедевтичний курс інформатики повинен базуватися на науковообґрунтованій концепції вивчення інформатики в початковій школі, на основі якої визначається зміст навчання розробляється навчальна програма, яка враховує вимоги дитячої психології та лікарів-гігієністів [1; 2].

Виділимо деякі основні положення:

1. Історично педагоги завжди використовували у своїй діяльності інформаційні засоби (засоби збереження, опрацювання і передачі інформації). Вдосконалення цих засобів призводило до підвищення ефективності навчання. Тому використання комп'ютера, як найсучаснішого засобу, поряд з використанням традиційних засобів навчання (підручника, телевізора, відеомагнітофона, калькулятора і т.д.), при вивченні навчальних предметів повинно сприяти підвищенню ефективності навчального процесу. Вдосконалення комп'ютерного програмного забезпечення дозволяє легко його освоїти молодшим школярам [26, с. 24].
2. У початковій школі відбувається зміна провідного виду діяльності дитини з ігрової на навчальну. Цей процес часто протікає боляче і часто супроводжується певними психологічними проблемами. Використання ігрових можливостей комп'ютера у поєднанні з дидактичними можливостями (наочне представлення інформації, забезпечення зворотного зв'язку між учнем і програмою, широкі можливості заохочення правильних дій, індивідуальний стиль роботи і т.д.) забезпечує більш плавний перехід від ігрової до навчальної діяльності [2, с. 33].

Психологічною особливістю дітей початкових класів є високий рівень їх емоційності, яка на традиційних уроках переважно гальмується суворими рамками навчального процесу. Заняття на комп'ютері дозволяють розрядити зайву емоційну напругу і створити більш сприятливе середовище для оволодіння знаннями і навичками.

Щоб розглянути методику навчання молодших школярів спочатку доцільно ознайомитися з особливостями їх мислення.

Приходячи в школу, діти мають ще примітивне мислення. У їхніх судженнях зв'язуються різні неймовірні уявлення про навколишній світ. Наприклад, шестирічна дитина вважає, що «Сонце не падає, тому що воно гаряче». Тому найважливішою завданням шкільного навчання є розвиток мислення дітей.

Як указував Л.С. Виготський, дитина вступає в шкільний вік з відносно слабко розвитою функцією інтелекту, у порівнянні зі сприйняттям і пам'яттю, які в неї розвинені значно краще. Першокласники легко й швидко запам'ятовують яскравий матеріал, що емоційно вражає. При цьому вони схильні до буквального запам'ятовування. І тільки поступово в них починають формуватися сприймання довільного, осмисленого запам'ятовування. Мислення в молодших школярів емоційно‐образне. Вони ще мислять формами, звуками, відчуттями. Особливість такого типу мислення слід ураховувати в змісті навчальної роботи з інформатики.

Виходячи із цих особливостей важливим завданням навчання в початковій школі є поступовий розвиток емоційно‐образного мислення в напрямку до абстрактно‐логічного, яке триває в середні ланці й завершується в старших класах. На першому етапі необхідно перевести розумову діяльність дитини на якісно новий щабель – розвити мислення до рівня розуміння причинно‐наслідкових зв'язків. У початковій школі інтелект розбудовується дуже інтенсивно, тому велике значення має діяльність учителя по організації такого навчання, яке б найбільшою мірою сприяло розвитку мислення дитини. Такий перехід у мисленні сприяє перебудові й інших психічних процесів – сприйняття, пам'яті.

Перехід процесів мислення на якісно новий щабель і повинен становити основний зміст роботи педагогів по розумовому розвиткові молодших школярів. Ефективно це завдання можна вирішувати на уроках інформатики, яка, поряд з математикою, фізикою й класичними мовами, найбільшою мірою має здатність формувати мислення дитини.

Розмір області зорового сприйняття в молодших школярів звужений і тому вони не можуть охопити одним поглядом усю інформацію на екрані комп'ютера, особливо при роботі з відкритими вікнами програм, що містять десяток команд і кілька десятків кнопок. Цю особливість сприйняття необхідно враховувати при вивченні прикладних програм і розподіляти навчальний матеріал такими порціями, які дозволяли б учням охоплювати сюжетно важливі елементи зображення на екрані комп'ютера. Інтерфейс ігрових програм для дітей молодшого віку звичайно побудований з урахуванням цих особливостей. У них екранні вікна не перевантажені інформацією й часто містять зображення персонажів, відомих дітям з дитячих казок, мультфільмів, що полегшує сприйняття й роботу з ними.

Наведені фактори показують, що використання комп'ютерних технологій у навчальному процесі початкової школи відповідає функціональним можливостям і психофізичному розвитку дітей. Однак процес інформатизації сучасних шкіл суттєво стримується такими факторами: неготовність переважної більшості вчителів до використання комп'ютерів у навчальному процесі і відсутність належного програмного забезпечення.

Підбір комп'ютерних програм має неабияке значення. Вони повинні забезпечувати досягнення наступних результатів:

1. Сприяти засвоєнню поняття форми, кольору, величини.

2. Допомагати глибше осмислити поняття числа і множини.

3. Формувати вміння орієнтуватися на площині й у просторі, у статиці і русі.

4. Тренувати увагу і пам'ять.

5. Опановувати навичками читання і письма.

6. Сприяти активному поповненню словникового запасу.

7. Сприяти розвитку дрібної моторики, формуванню найтоншої координації рухів ока і руки.

8. Сприяти вихованню цілеспрямованості і зосередженості.

9. Розвивати уяву та творчі здібності.

10. Розвивати образне та творче мислення, що дозволяє дітям планувати свої дії.

 Перед пропедевтичним курсом інформатики, як і перед будь-яким навчальним предметом, ставиться навчальна, розвиваюча і виховна мета.

Навчальна мета полягає у формуванні початків інформаційної культури. Поняття інформаційної культури є складним і багатокомпонентним. У сучасній психолого-педагогічній літературі його зміст розглядається як опис загальних вимог (ознак) до людини, яка володіє інформаційною культурою, системи понять, навичок і вмінь (способів діяльності), засвоєних нею, загальнопізнавальних умінь. Можна виділили три основні компоненти поняття «інформаційна культура учнів» [27, с. 12]. Це наступні елементи:

1. Оволодіння системою інформаційних уявлень:

- прийомами організації і представлення інформації;

- навичками планування діяльності, зокрема навчальної;

- вмінням працювати з різними джерелами інформації;

- вмінням структурувати інформацію, бачити ключові слова в тексті;

- знанням етичних і правових норм, зв'язаних з використанням і одержанням інформації.

2. Оволодіння комп'ютерною грамотністю:

- вмінням використання пристроїв комп'ютера: миші, клавіатури, дисків;

- навичками використання системних, навчальних і прикладних програм;

- знанням сфери застосування комп'ютерів.

3. Оволодіння загальнопізнавальними способами діяльності (особливий стиль мислення, який характеризується певною логіко-математичною підготовкою учнів):

- оволодіння елементами формальної логіки (використання заперечення не, сполучників і, або, словосполучення якщо...то, понять всі, кожен, деякі, окремі при логічних міркуваннях);

- алгоритмічний підхід до розвязання задач (уміння планування послідовності дій для досягнення мети, а також описувати послідовності дій у знайомих ситуаціях);

- системний підхід (розгляд складних об'єктів і явищ у виді набору більш простих складових частин, кожна з яких виконує свою роль для функціонування об'єкта в цілому);

- об'єктно-орієнтований підхід (вибір за основу об'єктів, а не дій, уміння поєднувати окремі предмети в групу з загальною назвою, виділяти загальні ознаки предметів цієї групи і дії, виконувані над цими предметами; уміння описувати предмет за принципом «з чого складається і що робить»);

- оволодіння евристичними прийомами розвязування логічних задач (пошук закономірностей, міркування за аналогією, по індукції, правдоподібні здогади, розвиток творчої уяви й ін.);

Розвиваюча мета вивчення інформатики у початковій школі полягає в наступному. Вивчення курсу має забезпечити розвиток найбільш значимих властивостей мислення (самостійності, гнучкості, здатності до узагальнення), стійкості уваги молодших школярів, формування нових якостей мислення учнів, зокрема: системного; логічного; об'єктно-орієнтованого; алгоритмічного; операційного [21, с. 29].

Фундаментальність умінь і навичок інформатики полягає в тому, що вони мають загальнонавчальний (інваріантний) характер, тобто належать до загальнопізнавальних. Враховуючи те, що критеріями сформованості пізнавальних дій є знання суті даного способу і вміння ним самостійно користуватися, формування їх здійснюється з опорою на операційний склад дій. Семантичні вміння ґрунтуються на дії семантизації мовних одиниць (співвіднесення учнями знака та його значення) і складаються з таких умінь: розпізнання об'єктів за їх термінами та символами; виділення суттєвих ознак понять; підведення об'єкта під поняття; заперечення понять; виявлення взаємозв'язків між поняттями; мислене оперування термінами й символами.

Синтаксичні вміння характеризуються такими діями: читання і запис символічних виразів; побудова і перетворення виразів відповідно до встановлених правил.

Уміння моделювати виявляється у виділенні основних змістових частин задачі, виявленні зв'язків між ними, побудові шуканої моделі.

Алгоритмічна культура молодших школярів виявляється в усвідомленні деяких властивостей алгоритмів та принципів їх виконання, а також уміння виконувати, змінювати, конструювати алгоритми різної структури, знаходити помилки в них.

Вміння планувати має такий операційний склад: визначити мету роботи; усвідомити, що треба для її виконання; з чого краще почати; що зробити потім; як завершити; які і скільки дій необхідно для досягнення мети; чи можна передбачити результат роботи [18, с. 5].

Вміння системно мислити складається з операцій розбиття складних об'єктів на більш прості; визначення функцій кожного простого об'єкта та головних їх зв'язків, а також системних властивостей.

Вміння структурувати полягає у виділенні множини об'єктів; визначенні зв'язків між ними; представленні об'єктів у нових взаємозв'язках.

Виховні цілі у викладанні інформатики у початковій школі є наступними:

- формування психологічної готовності до використання нових інформаційних технологій;

- формування первинних комунікаційних навичок;

- виховання відповідального ставлення до комп'ютерних і інформаційних систем;

- формування світоглядних першоуявлень (системно-інформаційної картини світу);

- формування потреби учнів у пізнанні і сприйнятті інформації в процесі інформаційної діяльності;

- формування творчої активності учнів і самостійності в процесі навчання.

У силу очевидної багатогранності пропедевтичний курс інформатики є, безсумнівно, повноцінною освітньою областю, у якій можна виділити наступні освітні компоненти:

- Розвиваюча інформатика: безмашинні способи пошуку, одержання, уявлення і збереження інформації; розвиток логічного та абстрактного мислення; пропедевтика основних понять інформатики (інформація і її види, інформаційні процеси, виконавці, алгоритми обробки інформації і їхніх видів, логічні операції і їхній властивості); системний підхід до об'єктів і явищ навколишнього світу; техніка розвязування творчих задач.

- Теоретичні основи інформатики: поняття інформації та її вимірювання, інформаційні процеси в природі, техніці і суспільстві; системи числення; керування і зворотний зв'язок; виконавці, система команд виконавця; поняття алгоритму і програми, види алгоритмів; основи формальної логіки, логічні операції; інформаційне моделювання; проблеми уявлення знань і штучного інтелекту.

- Комп'ютерні інформаційні технології: пристрій комп'ютера, програмне забезпечення і його види, інструментальні середовища для роботи з інформацією різних видів, комп'ютерні телекомунікації.

- Соціальна інформатика: інформаційне суспільство, інформаційні ресурси суспільства, ринок інформаційних послуг, правові і етичні норми інформаційної діяльності, інформаційна безпека.

- Алгоритмізація і програмування: змінні величини: тип, ім'я, значення; масиви як спосіб уявлення інформації; основи процедурного програмування, технологія структурного програмування, основні поняття і технологія об'єктно-орієнтованого програмування, знайомство з мовами програмування різних видів [16, с. 23].

Змістовні лінії навчання інформатиці в початковій школі відповідають змістовним лініям вивчення цього предмету в основний школі, але реалізуються на пропедевтичному рівні. Мета і завдання пропедевтичного етапу реалізуються через організацію навчально-пізнавальної діяльності школярів за такими змістовими лініями:

- Світоглядна. Ключове слово інформація. Формує уявлення про інформацію як відображення об'єктивної дійсності, про інформаційну картину світу, про інформаційні процеси (способи збору, представлення, опрацювання, передавання і зберігання інформації);

- Практична. Ключове слово – комп'ютер. Спрямована на формування уявлень про комп'ютер як засіб обробки, збереження і передачі інформації, ознайомлення із сферами застосування компютера, набуття первинних навичок користувача (практичного використання комп'ютера для виконання навчальних завдань).

- Алгоритмічна. Ключове слово алгоритм. Формує поняття алгоритму, початки операційного мислення, уявлення про призначення, розробку і використання алгоритмів.

- Дослідницька. Ключове слово творчість. Передбачає розвиток інформаційно-логічної культури мислення, психічних властивостей і якостей особистості дитини, формує самостійність і гнучкість мислення, стійкість уваги, здатність до абстрагування, узагальненню, класифікації і систематизації. Ця змістовна лінія як самостійна виділяється тільки на пропедевтичному етапі.

Обов'язковими умовами впровадження даного курсу є належний матеріально-технічний стан комп'ютерного парку, наявність необхідного програмного забезпечення, дотримання санітарно-гігієнічних вимог і належний рівень підготовленості вчителів [24, с. 8].

Отже, можемо відзначити, що пропедевтичний курс інформатики повинен базуватися на науковообґрунтованій концепції вивчення інформатики в початковій школі, на основі якої визначається зміст навчання, розробляється навчальна програма, яка врахує вимоги дитячої психології та лікарів-гігієністів. Важливе значення у навчанні інформатики учнів початкових класів належить дотриманню принципів навчання, про що мова й піде детально нижче.

 2.2 Сутність використання сучасних дидактичних принципів на уроках інформатики у початковій школі

Викладання інформатики у  початковій школі вимагає неабияких педагогічний вмінь, адже більшість дітей знайомі з комп’ютером, і їх знання можна поглиблювати ще у молодшій школі, проте для інших комп’ютерні науки можуть бути надто складними. Деякі діти ж вважають, що вже все знають про комп’ютер, бо можуть в Інтернеті самостійно знайти потрібний мультик. Головне завдання вчителя  – зацікавити учнів, дати можливість самостійно творити, а це приведе до захоплення предметом, а в подальшому –  до глибоких і свідомих знань [21, с. 27].

В основу методичного підходу до вивчення інформатики в початковій школі покладено такі сучасні принципи:

1.               Головна мета застосування комп’ютера в молодших класах повинна носити світоглядний, загальнокультурний характер, бути спрямованою на розвиток логічного мислення та особистості дитини взагалі, формування основ комп’ютерної грамотності в учнів.
2.               Об’єднання розвитку логічного та образного мислення дитини.
3.               Зміст і методика викладення мають бути спрямовані на розвиток теоретичного мислення та здобуття учнями відповідних практичних умінь і навичок.
4.               Комп’ютер є не тільки об’єктом вивчення, а й засобом реалізації, збагачення та сприяння розвитку міжпредметних зв’язків.
5.               Формування культури роботи за комп’ютером.

Для учнів початкових класів програма інформатики організована за такими напрямами:

•                 інформаційний;
•                 комп’ютерний;
•                 творчий.

Усі вони переплітаються у змісті навчання та методиці. Молодші школярі повинні оволодіти навичками роботи за комп’ютером, ознайомитися з його можливостями, розвинути логічне мислення, навчитися використовувати комп’ютер для складання текстів, малюнків, розвивати творчі здібності.

Принцип науковості під час викладання інформатики вимагає, щоб у змісті навчання знаходили відображення новітні досягнення інформатики з адаптацією на пізнавальні можливості учнів, в учнів повинні створювалися правильні уявлення про методи пізнання. Для реалізації цього принципу слід показувати найважливіші закономірності процесу пізнання.

Реалізація принципу науковості при викладанні інформатики дещо спрощується, бо немає поділу на «вищу» та «нижчу» інформатику, будь-яке поняття з «великої» інформатики знаходить аналоги в шкільному курсі інформатики. З іншого боку інформатика має великі можливості щодо формування уявлень про методи пізнання, розглядаючи як окрему змістову лінію один з найефективніших методів пізнання – моделювання.

Принцип доступності вимагає, щоб матеріал викладався в межах можливостей засвоєння його всіма учнями на рівні розуміння.

Слід зазначити, що принцип доступності не означає легкості, учіння без подолання труднощів. Він передбачає підготовку учнів до подолання труднощів у навчальній діяльності. Суть у тому, щоб труднощі не підривали, а розвивали сили учня, сприяли б підвищенню результатів навчальних знять.

Для його реалізації доцільно:

- послідовно ускладнювати навчальні та практичні задачі; переходячи від простого до складного, від легкого до важкого, від відомого до невідомого;

- виділяти головне, істотне в емпіричному компоненті змісту освіти (властивості, ознаки, функції тощо);

- добирати достатню кількість фактів, прикладів;

- здійснювати диференційовану допомогу;

- добирати обсяг домашнього завдання відповідно до прийнятих норм;

- продумувати ситуації неоднакового часу, якого потребують учні для виконання завдань.

Принцип міцності знань набуває особливого значення, оскільки опанування комп’ютером та програмним забезпеченням пов’язано з накопиченням засвоєного матеріалу.

Для реалізації принципу доцільно:

- формувати позитивне ставлення до предмету;

- навчати виділяти головне;

- вивчати матеріал з різних боків;

- повертатися до матеріалу, коли це стає необхідним у контексті вивчення нового;

- організовувати систематичний контроль.

Важлива роль у навчанні учнів початкової школи належить реалізації принципу безперервності і наступності освіти починається із забезпечення наступності між першими її сходинками – дошкільною і початковою ланками, особливо коли комп’ютерні класи встановлено в дошкільних навчальних закладах [16, с. 22].

Так як мислення дітей початкової школи значно відрізняється від мислення дітей базової та старшої школи, при проведенні уроків слід враховувати сприйняття понять та ієрархії дійсності. У молодшому шкільному віці діти не задають питань про фундаментальні закони природи. У цьому віці їх не цікавить облаштування комп’ютера та його механічні властивості. У процесі навчання у дітей не виникає запитань з приводу механізмів роботи комп'ютера. Закладені правильні базові знання дозволяють у майбутньому дітям самостійно чи за допомогою викладача вивчити і усвідомити дані механізми. Тому завданням учителя початкової школи є вибудувати, сформувати систему первісних уявлень молодшого школяра у відповідності зі змістом курсу [18, с. 5].  

 Особливо дієвим при викладанні математики у початковій школі є принцип наочності. Адже молодшому школяреві достатньо один раз подивитися, як щось робиться, і без особливих зусиль відтворити ці дії. Учні легко запам’ятовують дії вчителя у процесі демонстрації чогось на екрані комп’ютера (електронної дошки)  та візуально засвоюють багато операцій та способів діяльності з екранними об’єктами (символами, словами, абзацами, графічними примітивами, пов’язаними з виділенням, зміною кольору тощо). У подальшому навчанні, по можливості попрацювавши самостійно, учні активно застосовують «уміння», отримані «візуально» [29, с. 7].

Існують наступні види наочності:

- натуральна (природна) являє собою реальні предмети або процеси; в курсі інформатики натуральну наочність доцільно використовувати при вивченні перших тем курсу («Інформація», «Інформаційна система»);

- образотворча застосовується при неможливості показати натуральний предмет;

- символічна (креслення, графіки, схеми, таблиці, діаграми), дозволяє досягнути компактності, знання засвоюються швидше і міцніше.

Реалізацією принципу наочності є робота з комп’ютером.

Особливу роль у навчанні молодших учнів відіграє робота над виділенням ознак, предметів, об’єктів. У процесі навчання необхідно навчити учнів знаходити не лише зовнішні ознаки, але й інші істотні ознаки, без яких вони не можуть бути підведені під дане поняття, які виражають його сутність, відрізняються від інших [24, с. 7].

У зв’язку з постійним оновленням знань в області інформатики, ефективним методом навчання стандартним видам діяльності можна вважати поетапне формування розумових дій учнів у процесі навчання. Основними кроками в організації навчальної діяльності інформатики є: розповісти, показати, зробити разом, поспостерігати, перевірити [28, с. 7].  

Виходячи з концептуальних засад викладання інформатики у початковій школі, можемо відзначити, що інформатика має викладатися на основі принципів гуманістичного сприйняття, що визнає самоцінністю та свободу дитини в освітньому просторі, спрямованих на інтелектуальний та моральний розвиток, використання системного підходу в організації усіх сторін шкільного життя і створенні умов для всебічного розвитку особистості, а також на основі принципу визнання загальноосвітнього значення інформатики.

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Дослідивши проблему використання сучасних принципів навчання на уроках інформатики у початковій школі, можемо зробити такі висновки.

Проаналізувавши науково-методичну літературу з даної проблеми, можемо зауважити, що дана проблема є сьогодні маловисвітленою. Це можна пояснити тим, що курс інформатики у початковій школі був введений порівняно недавно. Все ж існує велика кількість наукової та методичної літератури, що відкриває питання дидактичних принипів. А окремі вчителі-методисти діляться своїм досвідом викладання інформатики у початковій школі. 

Розкривши поняття сучасних принципів навчання, відзначимо, що принципи навчання, або дидактичні принципи – це спря­мовуючі положення, нормативні вимоги до організації та проведення дидактичного процесу, які мають характер за­гальних вказівок, правил і норм, що випливають із його закономірностей.

У сучасних принципах зафіксовано тисячолітній досвід організації та реалізації навчання і виховання, скоригований науковими дослідженнями і передовим педагогічним досвідом. Кожен учитель повинен усвідомити, що будувати навчальний процес ефективно – це значить цілісно й у взаємозв'язку застосовувати педагогічні закономірності, принципи і дидактичні правила, які виправдали себе на практиці, творчо використовувати їх під час розв'язання нових завдань у сучасних умовах. У принципах відбиваються нормативні основи навчально-виховного процесу, тому вони є обов'язковими і втілювати їх слід комплексно, тобто не послідовно один за одним, а одночасно, органічно, нерозривно У принципах зафіксовано тисячолітній досвід організації та реалізації навчання і виховання, скоригований науковими дослідженнями і передовим педагогічним досвідом. Кожен учитель повинен усвідомити, що будувати навчальний процес ефективно – це значить цілісно й у взаємозв'язку застосовувати педагогічні закономірності, принципи і дидактичні правила, які виправдали себе на практиці, творчо використовувати їх під час розв'язання нових завдань у сучасних умовах.

У принципах відбиваються нормативні основи навчально-виховного процесу, тому вони є обов'язковими і втілювати їх слід комплексно, тобто не послідовно один за одним, а одночасно, органічно, нерозривно.

Визначивши концептуальні засади навчання інформатики у початковій школі, наголосимо, що інформатика у початковій школі є підготовчим курсом, що передує більш широ­кому і глибокому вивченню базового курсу інформатики в середній школі. Даний курс являє собою скорочений систематичний виклад основних питань науки інформатики й інформаційних технологій в елементарній формі, а також є світоглядним. Метою курсу «Інформатика» у початковій школі є формування і розвиток в учнів інформаційно-комунікаційної компетентності та ключових компетентностей для реалізації їхнього творчого потенціалу і соціалізації у суспільстві. Змістовні лінії навчання інформатиці в початковій школі відповідають змістовним лініям вивчення цього предмету в основний школі, але реалізуються на пропедевтичному рівні.

Охарактеризувавши особливості реалізації принципів навчання під час вивчення інформатики у молодших класах, зауважимо наступне. В основу методичного підходу до вивчення інформатики в початковій школі покладено такі принципи: головна мета застосування комп’ютера в молодших класах повинна носити світоглядний, загальнокультурний характер, бути спрямованою на розвиток логічного мислення та особистості дитини взагалі, формування основ комп’ютерної грамотності в учнів. Молодші школярі повинні оволодіти навичками роботи за комп’ютером, ознайомитися з його можливостями, розвинути логічне мислення, навчитися використовувати комп’ютер для складання текстів, малюнків, розвивати творчі здібності. Важлива роль належить принципу врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.

Важлива роль у навчанні учнів початкової школи належить реалізації принципу безперервності і наступності освіти починається із забезпечення наступності між першими її сходинками – дошкільною і початковою ланками, особливо коли комп’ютерні класи встановлено в дошкільних навчальних закладах.

Особливо дієвим при викладанні математики у початковій школі є принцип наочності. Адже молодшому школяреві достатньо один раз подивитися, як щось робиться, і без особливих зусиль відтворити ці дії.

У зв’язку з постійним оновленням знань в області інформатики, ефективним методом навчання стандартним видам діяльності можна вважати поетапне формування розумових дій учнів у процесі навчання.

Виходячи з концептуальних засад викладання інформатики у початковій школі, можемо відзначити, що інформатика має викладатися на основі принципів гуманістичного сприйняття, що визнає самоцінністю та свободу дитини в освітньому просторі, спрямованих на інтелектуальний та моральний розвиток, використання системного підходу в організації усіх сторін шкільного життя і створенні умов для всебічного розвитку особистості, а також на основі принципу визнання загальноосвітнього значення інформатики.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Державний стандарт початкової загальної освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/17911/. – Назва з екрану.
2. Андрусич О. Сходинки до інформатики: від програми до планування / О. Андрусич // Учитель початкової школи. – 2013. – № 3. – С. 33-41.
3. Бойко Л.В. Особливості і методика викладання інформатики в початковій школі / Л. В. Бойко // Особливості навчання інформатиці в початковій школі: пріоритети і завдання / упоряд. Д.Г.Клугман, С.М.Бондаренко. – Прилуки, 2013. – С. 9-12.
4. Бондар В.І. Дидактика / В.І. Бондар. – К. : Либідь, 2005. – 264 с.
5. Бондаренко А.О. Перші уроки інформатики у початковій школі / А.О. Бондаренко // Особливості навчання інформатиці в початковій школі: пріоритети і завдання / упоряд. Д.Г.Клугман, С.М.Бондаренко. – Прилуки, 2013. – С. 13-16.
6. Ведмідська Н.М. Реалізація ідеї розвиваючого навчання на уроках інформатики в молодшому віці / Н.М. Ведмідська // Особливості навчання інформатиці в початковій школі: пріоритети і завдання / упоряд. Д.Г.Клугман, С.М.Бондаренко. – Прилуки, 2013. – С. 21-25.
7. Ветрова І.Г. Використання комп’ютерів у навчанні молодших школярів і його вплив на формування їхньої психіки / І.Г. Ветрова // Комп'ютер у школі та сім'ї. – 2001. – № 2. – С. 22-25.
8. Дегтярьова В.Р. Використання мультимедійних засобів навчання на уроках у початкових класах / В.Р. Дегтярьова // Початкове навчання та виховання. – 2015. – № 9. – С. 2-8.
9. Дем'янова О.Г. Інформатика в початковій школі: матеріали до уроків на допомогу вчителю / О.Г. Дем'янова // Інформатика в школі. – 2012. –       № 6. – С. 1-112.
10. Дербеньова А.Г. Ефективний урок. Поради досвідченого вчителя /              А.Г. Дербеньова // Початкове навчання та виховання. – 2011. – № 8. – С. 2-16.
11. Дубовик О. Про впровадження навчального предмета «Сходинки до інформатики» в початковій школі / О. Дубовик // Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. – 2012. – № 3. – С. 27-29.
12. Завадський І.О. Розвивальна інформатика / І.О. Завадський // Інформатика в школі. – 2012. – № 5. – С. 23-26.
13. Заєць Н.М. Сучасна наочність: переваги й можливість мультимедіа: презентація / Н.М. Заєць // Педагогічна майстерня. – 2014. – № 12. –                 С. 29-33.
14. Залевська Н. Технологія розвитку алгоритмічного мислення на уроках інформатики в початкових класах / Н. Залевська // Сучасна школа України. – 2009. – № 4(квіт.). – С. 41-43.
15. Заріцька Я. Комп'ютер у початковій школі: аспекти використання /                                   Я. Заріцька // Початкова освіта. – 2004. – березень (№ 9). – С. 24-25.
16. Захар О.Г. Досвід навчання інформатики в початковій школі вчителів Миколаївської області / О.Г. Захар // Комп'ютер у школі та сім'ї. – 2014. – № 3. – С. 22-25.
17. Зеленська О. Використання інноваційних технологій на уроках у початкових класах / О. Зеленська // Початкова школа. – 2013. – № 9. – С. 47-48.
18. Караванова Т. Психолого-педагогічні засади викладання інформатики та їх вплив на розвиток творчості учнів / Т. Караванова // Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. – 2011. – № 3. –                  С. 3-7.
19. Коханич М. Інтерактивні методи навчання на уроках інформатики /                                                              М. Коханич // Інформатика. Сер. Шкільний світ. – 2015. – № 3(лют.). – С. 12-33.
20. Кузьмінський А.І. Педагогіка: Підручник. – 3-тє вид., випр. /                                А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. – К. : Знання-Прес, 2008. – 447 с.
21. Лапінський В. Ретроспективно-порівняльний аналіз змістових ліній навчання основ інформатики в Україні / В. Лапінський // Інформатика. Шкільний світ. – 2009. – № 20 (трав.). – С. 27-31.
22. Малафіїк І.В. Дидактика вищої школи: Навчальний посібник /                     І.В. Малафіїк. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2015. – 632 с.
23. Мещеріна О. Підготовка вчителів до викладання курсу «Сходинки до інформатики» / О. Мещеріна // Завуч. Сер. Шкільний світ. – 2013. –                 № 24(груд.). – С. 11.
24. Миколайчук Л. Комп'ютерні технології у початковій школі /                         Л. Миколайчук // Завуч. – 2010. – № 9(берез.). – С. 6 -11.
25. Мурза Л. Активізація пізнавальної діяльності учнів шляхом упровадження інтерактивних технологій на уроках інформатики  /                     Л. Мурза // Рідна школа. – 2015. –№ 3. – С. 54-57.
26. Пойда С. Познайомимось ближче: «Сходинки до інформатики» з інтерактивним додатком, розробленим засобами ПЗ Elite Panaboard Book / С. Пойда // Інформатика. – 2014. – № 9 (трав.). – С. 24-34.
27. Полтавець О. Впровадження інноваційних технологій у практику роботи початкової школи / О. Полтавець // Початкове навчання та виховання. – 2006. – червень. – № 16. – вкладка.
28. Проценко Т. Використання інформаційних технологій у початковій школі / Т. Проценко // Початкова освіта. – 2003. – жовтень. – С. 6-7.
29. Скляр І. Я готуюсь до уроку інформатики. Алгоритмізація та програмування: конспекти уроків / І. Скляр. – К. : Ред. загальнопед. газет, 2018. – 128 с. – (Бібліотека «Шкільного світу». Інформатика).
30. Хміль Н. Інтерактивні методи навчання / Н. Хміль, І. Морквян // Інформатика. Сер. Шкільний світ. – 2014. – № 2 (січ.). – С. 6-9.