*Квітни,мово наша рідна*.

Квітни, мово наша рідна!

Зал прикрашено  святковими  газетами, присвяченими

 Дню української писемності,

виставкою  книжок,

плакатами з  висловлюваннями  видатних людей про мову.

Збоку на столі, прикрашеному українським рушником,

лежать старовинні книги.

За столом -  Нестор-літописець, він пише гусячим  пером.

 

Звучить пісня «Це моя земля»

(музика Л. Остапенко, слова О. Ткач)

Перший учень:

О слово рідне! Пращура молитво!

Громи Перуна, Велеса поля!

Софія Київська - творіння Ярослава -

Слов'яномовна праведна земля.

 

Другий учень:

В мені, в тобі Бояна віщим співом

Воно живе, здолавши тьму віків,

Воно Мстиславича Романа голос

І ратний клич Данилових полків.

 

Третій учень:

О слово рідне! України слава,

Богдана мудрість і Тараса заповіт.

І гул століть, і сьогодення гомін

В тобі злились, як духу моноліт.

 

Четвертий учень:

О слово рідне! Мудре і прадавнє,

Ти виросло з могутньої землі!

Тебе валуєви жорстоко розпинали,

А ти возносилось і не корилось - ні!

 

П’ятий учень:

О слово рідне! Подарунок мами!

І пісня ніжна, і розрада нам!

Я всім на світі поділюся з вами,

Та слова рідного нікому не віддам.

                                                                            

Ведучий.

Зародившись у давні часи, українська мова витерпіла страшне лихоліття, переживши утиски загарбників наших  земель - Польщі, Московії. Перегорівши, як криця, мова дійшла до нас чистою, мужньою, багатою.

Сьогодні, 9 листопада, - День української писемності і мови.

 

Гімн україни.

Вед.  6 листопада 1997 року було підписано указ президента України Леоніда Кучми в якому говориться встановити  в Україні День писемності та мови , який відзначати щорічно  9 листопада .

Вед.За православним календарем — це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця — письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

  Вед. Він був книжником з широким історичним світоглядом і великим літературним хистом. Автор двох відомих творів – «Житіє Бориса і Гліба» та «Житіє Феодосія Печерського», складених у кінці ХІ ст. або на початку ХІІ ст.

Вед. Всесвітню славу Нестору принесла справа усього його життя – участь у літописанні Київської Русі. Він переробив зведення Никона (1073) та Іоанна (1093), опрацював низку нових усних і письмових джерел, довів розповідь до 1113 року, надав їй літературної форми. Так на початку ХІІ ст. виникла перша редакція «Повісті минулих літ».

Вед.З піднесенням Нестор розповідає про початок слов'янської писемності, пов'язаний з іменами Кирила і Мефодія, про піклування Ярослава Мудрого про освіту, заснування ним бібліотеки "Велика бо користь буває людині од учення книжного..., бо у книжках є велика глибина...".

Нестор .І любив Ярослав церковні статути, і попів любив дуже, особливо ж любив чорноризців. І до книг був прихильний, читав часто і вдень, і вночі. І зібрав писців много, і переклали вони із грецької на словенську мову і письмо. І написали вони багато книг, і славу цим здобули, за їхніми книгами повчаються вірнії люди і насолоджуються, навчаючись божественного слова.. Велика-бо користь буває чоловікові від науки книжної, бо книги вказують нам і навчають нас, як іти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманість здобуваємо із слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу, це джерела мудрості. Книги - бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємось, вони - узда для тіла і душі.

2-й ведучий. У середині XVI століття у східних слов'ян виникає друкарство.

Спочатку книги писалися на спеціально оброблених шкірах, що називалися пергаментом. Проте він був дуже дорогим, але славнозвісне «Пересопницьке Євангеліє» написане на пергаменті. На «Пересопницькому Євангелії» присягали президенти України.

 

1-й ведучий. Першою людиною, яка друкувала книги був Іван Федоров. Саме у його друкарні було видано перший буквар, а також книгу «Апостол» (1574 рік), примірник якої зберігається у фондах Києво-Печерської Лаври.

 

О слово рідне! Шум дерев!

Музика зір блакитнооких,

Шовковий спів степів широких,

Дніпра між ними левій рев…

Наче юна зоря світанкова,

Ти лісами, степами ідеш,     \

 

Українська чарівная мово,

Ти у серці народу живеш!

Мелодійна моя, промениста,

Як Земля, твій багатий словник.

Українськая мово пречиста ,

Ти ж у серці народу навік!     

 

 

Українська прабатьківська мово,

До зірок через терни ідеш.

Рідна мово моя пелюсткова,

Ти у серці народу живеш! 

 Вед.  Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, «як проміння ясне» а могутнє, «як хвилі буйні».

Вед.Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця.

(Звучить пісня.)

Ведучий. Багато століть пройшло, доки люди звикли до письма, доки запам’ятали, що як називається.

Вед.Наше слов’янське письмо ― знайомі та звичні літери абетки ― пройшло довжелезний шлях, поки дійшло до нас. На нашу землю ця азбука прийшла тисячу років тому. Увесь час вона змінювалася, аж поки не стала такою, якою ми сьогодні користуємося. Важко навіть сказати, скільки людей протягом століть доклали зусиль, щоб сьогодні ми з вами могли читати й писати. Та не завжди мова вільно могла звучати та розвиватися в Україні.

«Інсценізація «Дівочі вечорниці»:

1-ша дівчина. Дівчата, а ходімо на пагорб на вечорниці, я покажу вам, що купив мені батько.   

2-га дівчина. Добре тобі, Оксано, батько й до школи віддав, і книги гарні купує. А я хоч і хочу, та немає за що вчитися.

3-тя дівчина. Не сумуй. Не одна ти не вмієш читати й писати. Та що вдієш, що батьки наші бідні, ледь хліба та каші вистачає на зиму, та й пан погано гроші платить.  

4-та дівчина. А в мене не те що книг, чобіт на зиму немає. Буду сидіти в хаті, бо як же босій по снігу ходити. 

5-та дівчина.  Давайте краще заведемо нашої української, доки наглядач не побачив, що ми без роботи сидимо, а сонце ще не сіло.

 

(Звучить українська пісня.)

 

Наглядач. А што ето ви здєсь бєздєльнічаєте? Ану бистро работать, а то не защітаю дєнь. Разоралісь своімі холопскімі пєснямі. Лучше би наш благородний язик учілі, панскій. 

 

Ведучий. Кожна людина, яка поважає себе, країну, не буде калічити своєї мови, бо вихована людина говорить грамотно та красиво навіть про найбуденніші речі, бо мова не ділиться на святкову й буденну.

 

Ведуча. Історія кожного народу має героїчні й трагічні, щасливі й нещасні сторінки. На долю України випали великі поневіряння: турецько-татарські орди, польські феодали, російський царизм хотіли поневолити наш народ. Забороняли мати власну історію, культуру, мову.

Вед.Мова це перша ознака нації є мова є держава є народ . Тому так ревно так планомірно нищили українську мову наші вороги. Вони добре розуміли що люд  без мови –це велика безязика отара овець а отарою так легко управляти.

Вед.Багато десятиліть наша мова знищувалася і плюндрувалася. Та незважаючи на ліквацид вона жива донині. Ось кілька сторінок «Скорботного календаря української мови».

 1720 рік ― російський цар Петро І забороняє друкувати книги українською мовою.   

 1775 рік ― зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.  

1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг. 

1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.

1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.

1908 рік ― уся культурна, освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою. 

 1938 рік ― сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння українській мові.

1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали.   ваня

1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

 1989 рік ― видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на другий план, що позначається ще й сьогодні…     

Вед. Але наша рідна мова вистояла тепер вона державна мова України. Її державний і офіційний статус закріплений десятою статею конституції України

 Молитва.

Гріховний світ вирує неспроста ,

Підступний демон, що керує нами,

Та піднімається нетлінно над віками

Велична постать вічного Христа.

 

О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,

Бо ми блукаєм хащами ще й нині,

Прости гріхи й провини безневинні,

І до спасіння всіх нас поведи.

 

 

О  Господи ! Зціли нас всіх, зціли,

Всели в серця неопалиму мрію,

Щоб ми, пізнавши віру і надію,

Жорстокий світ добром перемогли.   

 

Моя прекрасна українська мово,

Найкраща пісня в стоголоссі трав.

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке  колись Шевченко покохав.

 

Ти все знесла насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих  лже ідей,

Та сповнена любові і відваги

З-за грат летіла птахом до людей.

 

Ти наш вогонь на темнім полі битви,

Невинна кров пролита в боротьбі.

Тебе вкладаєм тихо до молитви

І за спасіння дякуєм тобі  .  

Вед.Як чудово,коли народ зберігає свою мову. Адже мова – це показник існування нації. Поки існує мова,існує народ.

Вед.І як боляче усвідомлювати ,що ми живучи на своїй,Богом даній землі зрікаємося мови наших пращурів,а значить і свого національного коріння.

 

Відео про мову

Про українську мову

мелодія

Споконвіку в держави, у нації

Стало добрим законом, панове:

Жить не може людина у Франції

І не знати французької мови.

 

То вода для людини для спраглої,

Джерело життєдайне, чудове.

Жить не може людина у Англії

І не знати англійської мови.

 

В кожній мові – квітіння конвалії,

Гуркіт грому і гомін діброви.

Жить не може людина в Італії

І не знать італійської мови.

 

Із колиски до миті останньої

Є в людей розуміння здорове:

Жить не може людина в Іспанії

І не знати іспанської мови.

 

Хай слова вирізняються в реченні,

Як зерно, а не жмуття полови.

Жить не може людина в Туреччині

І не знати турецької мови.

Може, в мене поняття і спрощені,

Та тримаюсь такої основи:

Жить не може людина в Угорщині

І не знати угорської мови.

Тож думки пропливають, як тіні,

В далину, в безгоміння Дніпрове:

Жити можна лише в Україні

І не знать української мови                            

 

Вед.Тож давайте і ми прислухаємося до мудрої материнської поради.

Інсценізація вірша «Як би тобі, доню…»

(Діалог матері та дочки. Обидві у вишиванках)

 

Мати:

Як би тобі, доню, в світі не було,

Не скупись ніколи людям на добро.

Бо і так доволі хтось насіяв зла,

І холонуть душі наші без тепла.

 

Забувають діти мову матерів.

Глянь, від того болю світ аж посірів.

: Доню моя, доню, синьоока зірко,

У житті буває солодко і гірко.

Як би твої очі не манили зваби,

Не посмій вчинити Батьківщині зради.

Не посмій зламати гілку калинову –

Сиротою станеш, як забудеш мову.

Можеш призабути запах рути –м’яти,

Але рідну мову мусиш пам’ятати.

Можеш не впізнати голосу діброви,

Та не смій зректися маминої мови!  

 

 

Донька.

Рідна моя мово – материнське слово!

Буду пам’ятати я завжди про те,

Як навчила мати слово шанувати,

І не оскверняти, бо воно святе.

Рідна моя мова – пісня колискова! 

Ніжнопелюсткова мова світанкова,

На якій співають птахи і джмелі.

Рідна моя мово - слово веселкове!

Ти зі мною будеш в щасті і в біді.

Рідна моя мово, маминому слову

Я вклонюсь, як хлібу і святій воді. 

 

Вед. Тарасове слово віками нетлінне невмируще

Про світову велич кобзаря свідчать

Переклади його творів багатьма мовами світу

 

 Вед. Сьогодні коли  український народ бореться

За цілісність  і незалежність своєї держави

Просто необхідно читати Шевченка

 

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій,               

I will lie and watch the cornfields,

Listen through the years

To the river voices roaring,

Roaring in my ears.                                         

Wenn aus unsrer Ukraine

Zum Meer dann, zum blauen,

Treibt der Feinde Blut, verlaß ich

Die Berge und Auen,                             

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.    

 

На сцені стіл,на якому вставлено макет вікна поїзда;за столом четверо пасажирів,за трибуною оповідач)

 

Оповідач. Було це давно,ще за старої Австрії,у далекому 1916 р. У купе вагона 1-го класу швидкого поїзда «Львів – Відень» їхали 4 пасажирки: англійка,італійка,німка та українка. Розмови велися навколо різних проблем,нарешті заговорили про мови:чия моя краща й котрій із них належить світове майбутнє.

Англійка. Англія – країна завойовників,мандрівників і мореплавців. Англійська мова – це мова Шекспіра,Байрона Ньютона. Безумовно їй належить світове майбутнє.

Німка. Ні в якім разі!Німецька мова – це мова двох великих імперій:Німеччини й Австрії ,які займають більше половини Європи. Це мова філософії,техніки,армії,медицини,це мова Гете,Шиллера,Канта. І тому ,саме вона претендує на світове панування.

Італійка. Панове,ви обидві не маєте рації. Італійська мова – це мова сонячної Італії ,мова музики й кохання. Нею написані нетлінні твори Данте,Петрарки,опери Верді,Росині. Тому італійська мова має бути провідною у світі.

Українець. Я також могла би сказати,що моя мова – це мова незрівняного сміхотворця Котляревського ,мова геніального Тараса Шевченка. Я можу назвати ще багато славних імен свого народу,проте вашим шляхом не піду. Ви ж,по суті ,нічого не сказали про багатство й можливості своїх мов. Ну могли б ви своїми мовами написати вірш,в якому б усі слова починалися з однакової літери?

Усі. Ні,ні,ні!Це неможливо!

Українка. Це у вас неможливо,а нашою мовою це зовсім неважко. Просто  назвіть якусь букву.

Німець. Нехай буде буква С..

Самотній сад

Сипле,стелить сад самотній

Сірий смуток – срібний сніг,

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє,

Сад солодкий спокій снить,

Сонно сиплються сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни,стихли співи,

Срібні співи серенад,

Срібно стеляться сніжинки –

Спить самотній сад.

Усі. Геніально!Незрівнянно!

Оповідач. Говорити вже не було потреби.

Звучить фінальна пісня про мову.(К.Бучинська «Мова єднання»)

 

Вед.Ми свято віримо в те,

Що не зміліє ріка нашої мови ніколи

Слово рідне заграє новими

 гранями краси і довершеності

 

вед. о мово рідна розквітай барвисто

давай снаги поетам і митцям

твої слова розсипане намисто

яке потрібно відшукати нам.

 

 

вед. Квітуй стелися –пахни  барвінково

дзвени джерельцем і красу даруй 

бо ти у моєму серці рідна мово

я дихаю тобою і живу.

Танець . не зречемося рідної мови

 

І ведучий. Українська мова – мова серця, мова ласки, мова душі, мова добра…

 

ІІ ведучий. І з нагоди свята – бажаємо всім удачі, добра і тепла…

 

І ведучий. Незгоди людські хай не чинять вам зла…

 

ІІ ведучий. І тільки все добре в житті щоб велося…

 

І ведучий. Хай збудеться все, що іще не збулося!

 

ІІ ведучий. Як сонце на небі щоденно сіяє…

 

І ведучий. Так щастя в житті вашім хай розцвітає.!