Лекція - методична панорама «Емоційний інтелект як соціально значуща інтегральна властивість особистості. Технології, методи розвитку емоційного інтелекту на уроках літератури»

 

Мироник О.С., учителька

Кумарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Лекція- методична панорама

«Емоційний інтелект як соціально значуща інтегральна властивість особистості. Технології, методи розвитку емоційного інтелекту на уроках літератури»

 

Сучасні діти зростають у динамічному, непередбачуваному, часто прагматичному, цинічному, комп’ютеризованому світі. Вплив технологій на розвиток малечі настільки великий, що говорять про так зване “екранне покоління”. Дитина XXI століття без допомоги дорослого може запам’ятати послідовність “кнопкових дій” — увімкнути техніку, вправно керувати “мишкою” і грати в ігри на планшеті. Однак, як слушно зазначає відомий психолог В. Зінченко, за допомогою однієї кнопки можна ввімкнути телевізор, а за допомогою іншої — запустити смертоносну міжконтинентальну ракету. І тут важливо — що саме керує людиною, яка натискає кнопку.

Тому сьогодні на перший план виходить розвиток емоційної сфери дітей, формування в них правильних ціннісних орієнтирів. І тут дитині без допомоги дорослого аж ніяк не обійтися.

 На жаль, сьогодні діти  відчувають серйозний дефіцит позитивного впливу як з боку соціуму, так і з боку сім’ї. На дитячу психіку безконтрольно ллються потоки інформації, яка демонструє прояви агресії, неадекватні форми реагування, підмінює систему цінностей. Погіршує ситуацію і відсутність міцного емоційного зв’язку між дітьми та їхніми батьками, збіднення змісту спілкування, форм сімейного дозвілля.

 Але ж саме емоції і почуття відіграють важливу роль у гармонійному розвитку особистості. Відомий дослідник емоційної сфери особистості  Георгій Шингаров              стверджує: (Слайд 2) “Морально              вихованою              і зрілою людиною є не та, що лише              знає              норми і правила              поведінки,              а та,              у  якої знання пов’язані з почуттями, з певним емоційним ставленням і складають переконання, серцевину її особистості”. ( Слайд 3) Отже, емоційна сфера — це той структурний компонент особистості, рівень розвитку якого певною мірою визначає ефективність              регуляції особистістю своєї соціальної              поведінки, ставлення до інших людей і себе самої. Психолого-педагогічні              дослідження і педагогічна практика свідчать, що ефективність засвоєння людиною знань великою мірою визначається              тим, наскільки              емоційно              вона              ставиться              до того,              хто її навчає, до запропонованого завдання, як переживає свої              успіхи і невдачі при досягненні              навчального результату тощо. Саме тому дослідження емоційної сфери особистості має              велике значення, адже в сучасному світі успіху досягають ті, хто знає і розуміє свій внутрішній світ, адекватно реагує на події, здатен до емпатії та конструктивної взаємодії з іншими людьми. Видатний український учений-психолог Григорій Костюк запропонував об’єднати всі людські переживання у дві групи: (Слайд 4)

1.               Емоції – це відображення ситуативного ставлення людини до певних об’єктів і явищ.
2.               Почуття – стійке і узагальнене ставлення людини до об’єктів і явищ.

На думку сучасних психологів, з емоційними процесами також тісно пов’язані всі інші психічні процеси, стани, властивості й діяльність людини.

Завдання – навчити людей керувати своїми емоціями за допомогою інтелекту – ставив перед собою ще Арістотель, який вважав, що саме емоції спрямовують мислення людини, визначають її цінності. Також  ідея єдності емоцій та інтелекту відображена у працях Л. Виготського, О. Запорожця. Г. Костюка та ін.

  У 1990-х роках ХХ ст. з’явилося нове поняття, що відображає єдність емоційного  й інтелектуального  в особистості -  “емоційний інтелект”. Авторство  терміну  належить американським психологам Пітеру Саловею і Джеку Майєру. (Слайд 5) Вони визначили, що емоційний інтелект –  це здатність людини до точного розпізнання своїх і чужих емоцій, уміння керувати  своїми і чужими емоціями та стратегічно використовувати емоції для мотивування себе на вирішення різноманітних  життєвих завдань.

Компоненти емоційного інтелекту (за Д. Майєром та П. Саловеєм) : (Слайд 6)

•                 сприйняття, оцінка та вираження емоцій – здатність ідентифікувати свої й іншої людини емоції за фізичним та психологічним станом, точно виражати емоції, розрізняти правдиве і неправдиве вираження переживань;
•                 використання емоцій для підвищення мислення – здатність спрямувати мислення у певному напрямку, викликати або переборювати сильні емоції для стимулювання певних суджень і споминів, використовувати емоційні стани для сприйняття розв’язанню проблем;
•                 розуміння й аналіз емоційної інформації – здатність пояснити складні переживання і суперечливі емоційні стани, розуміти і передбачати ймовірність зміни емоційних станів;
•                 здатність розмірковувати та контролювати й регулювати їх, свідомо викликати емоції чи абстрагуватись від них, спроможність керувати емоціями своїми й інших людей.

У 1995 році американський психолог Д. Гоулман написав книгу “Емоційний інтелект”, в якій визначив цю здатність людини як провідну детермінанту успіху її життєдіяльності й створив п’ятикомпонентну модель цього явища.

Модель емоційного інтелекту (за Д. Гоулманом) (Слайд 7)

1.               Самопізнання (знання і розуміння власних емоцій).
2.               Саморегуляція (вміння керувати своїми емоціями і виражати їх у прийнятний спосіб).
3.               Самомотивація (здатність входити в емоційні стани, що сприяють досягненню успіху).
4.               Емпатія (розуміння емоцій інших людей, здатність до співчуття).
5.               Соціальні навички (здатність вступати в міжособистісні стосунки з іншими людьми і підтримувати їх).

Нині серед науковців точиться дискусія, що є визначальним у досягненні людиною успіху в житті – інтелект чи емоційні здібності. Дехто з учених вважає, що емоційний інтелект у всіх сферах життя важить більше  за IQ і становить 80% кар’єрного успіху. Деніел Гоулман завважує, що «наша успішність залежить від дуже широкого спектра різних чинників – від матеріального забезпечення і освіти сім’ї, у якій ми народилися, до темпераменту, вдачі тощо. Усе це, безумовно, має не менший вплив на формування успіху, ніж емоційний інтелект, що стає важливішим за IQ насамперед у тих сферах, де емоційна саморегуляція та емпатія відіграють більшу роль, ніж суто пізнавальні здібності… Саме емоційні здібності, а не IQ чи інші технічні навички найточніше визначають, хто саме із групи дуже розумних людей зможе стати вправним лідером».

Переваги емоційного інтелекту (за Д. Гоулманом): (Слайд 8)

•                 краще здоров’я: люди, які можуть усвідомлено керувати своїм емоційним життям, мають помітну перевагу, коли йдеться про здоров’я, адже тривожні емоції та деструктивні стосунки – це чинники ризику в разі хвороби;
•                 гармонійні особистісні стосунки: розвинений емоційний інтелект сприяє кращому порозумінню з оточенням;
•                 можливість досягнення успіху у високих рівнях суперництва, наприклад, у спортивних змаганнях світового класу.

Психологія як наука виділяє такі рівні сформованості емоційного інтелекту: (Слайд 9)

1. низький (здійснення емоційного реагування відбувається за механізмом умовного рефлексу; з переважанням зовнішніх компонентів над внутрішніми за умов її недостатнього усвідомлення, низького самоконтролю).
2.               середній (здійснення зовнішньої активності на підґрунті уявлень та із застосуванням певних вольових зусиль, що знаходить відображення у свідомості на рівні емоційних переживань; має місце високий самоконтроль, утвердження відчуття психологічного благополуччя позитивного ставлення до себе).
3.               високий (здійснення самомотивації, самоусвідомлення, стійкість до несприятливих обставин, контроль власних потягів, регулювання настрою, емпатія, оптимізм).

(Слайд 10) Дослідженнями встановлено існування біологічних (вроджених) і соціальних (прижиттєво набутих) чинників розвитку емоційного інтелекту.

Біологічні чинники:

•                 рівень розвитку емоційного інтелекту батьків;
•                 правопівкульний тип мислення;
•                 спадкові задатки емоційної сприйнятливості, темперамент, особливості переробки інформації.

Соціальні чинники:

•                 ступінь розвитку самосвідомості дитини;
•                 упевненість в емоційній компетентності;
•                 рівень освіченості батьків і їхній сімейний дохід;
•                 емоційно благополучні стосунки між батьками;
•                 андрогінність (одночасна наявність в однієї людини стереотипних для даного суспільства ознак чоловіка і жінки);
•                 ступінь упевненості людини у можливості тримати під контролем події, які на неї впливають;
•                 релігійність.

Усі названі чинники позитивно корелюють із високим рівнем емоційного інтелекту.

(Слайд 11) На думку Д. Гоулмана, емоційний інтелект можна і необхідно розвивати шляхом збагачення емоційних знань через спеціально організоване навчання й виховання дітей. Учений стверджує, що емоційний розвиток тісно переплітається з іншими напрямами розвитку особистості, особливо формуванням пізнавальних процесів, а такі емоційні якості, як емпатія й саморегуляція починають формуватися ще в ранньому дитинстві. В школі діти  отримують надзвичайно важливий досвід формування соціальних емоцій.  Для того, щоб навчання у школі приносило користь, однією з необхідних якостей є здатність відкладати задоволення, бути соціально відповідальним, зберігати контроль над своїми емоціями і мати оптимістичний погляд на життя, іншими словами – треба володіти емоціями і інтелектом.

Заклад шкільної освіти має стати для дітей тією оазою, де вони знайдуть розуміння, “живе” спілкування, опанують найскладнішу науку — усвідомлювати, розпізнавати, контролювати свої емоції, а отже, навчитися керувати своєю поведінкою та розуміти емоції інших людей.

 EQ можна розвивати, а це  вимагає значних зусиль. Поведінка вчителя має бути емоційно стабільною, оскільки учні дуже чутливі до зміни настрою, почуттів. Зайве занепокоєння вчителя якоюсь проблемою знаходить своє відображення в зміні емоційного настрою учнів. (Слайд 12) Педагог повинен демонструвати позитивну поведінку, керувати власними емоціями, а саме:

•                   ставитися до учнів по-дружньому;
•                   ніколи не виявляти зверхність;
•                   щиро цікавитися учнями, їхніми проблемами, намагатися спільно знайти вихід зі скрутного становища;
•                   шанувати в учнях особистість; навчитися їх критикувати так, щоб не образити.

Учитель не повинен приховувати задоволення від своєї роботи, від спілкування з учнями –  він радіє маленьким перемогам, своїм і своїх вихованців.  Також велике значення повинно приділятися створенню затишного комфортного середовища в класному приміщенні. Кожна деталь інтер’єру має певний колір, але лише гармонійне поєднання кольорів може створити ту загальну атмосферу, що зробить приміщення комфортним для перебування, викликає певний емоційний відгук. У роботі вчителя також є чимало можливостей створити гармонійний простір – або, навпаки, перевантажити клас численними начебто корисними навчальними матеріалами. Добре облаштований простір класу створює можливості для різноманітних форм навчальної діяльності, забезпечує сприятливу емоційну атмосферу, мотивує та налаштовує на продуктивну роботу.

             Література чи не єдиний шкільний предмет, який вирізняється з-поміж інших предметів особливою емоційною атмосферою, торкається почуттів учнів. На уроках літератури учні не тільки знайомляться з життям, вони його проживають разом з героями, збагачуючи свій емоційний багаж. Тому уроки літератури – найважливіший засіб розвитку емоційного інтелекту, своєрідна профілактика виявів агресії, дефіциту любові та милосердя. Вчитель має вразити учнів, показати справжнє диво, що захопить дитину та торкнеться її душі.

(Слайд 13) Однією із  змістових лінії літературного компонента Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, яка відображена в навчальних програмах з української та зарубіжної літератури, є емоційно-ціннісна.

 Емоційно-ціннісна лінія забезпечує розкриття гуманістичного потенціалу та естетичної цінності творів художньої літератури. Емоційно-ціннісна лінія спрямована на формування духовно-емоційного світу учнів, їхніх етичних позицій, світоглядних уявлень і переконань, а також на розвиток інтересу учнів до художньої літератури, розширення кола їхнього читання, орієнтування у світі класичної і сучасної літератури (зокрема в бібліотечних фондах, інтернет-ресурсах) із метою пошуку необхідної книги, розвитку вмінь і навичок читацької діяльності.

Емоційно-ціннісна лінія втілена передусім у змісті навчального матеріалу. У програмі із зарубіжної літератури представлено популярні твори для дітей та юнацтва:

•                   для 5–7 класів - актуального морального змісту, про національні події, характери, традиції; пригодницькі, детективні, фантастичні, казкові,
•                   для 8–9 класів - художні твори різних родів і жанрів, які презентують ключові історико-літературні епохи  (відповідно до вікових особливостей  учнів).
•                   у 10–11 класах курс літератури має бути продовжений, де передбачається вивчення вершинних творів зарубіжної літератури, складніших за змістом і формою, що поглиблюють уявлення учнів про перебіг літературного процесу, репрезентують здобутки різних епох, країн і народів.

Кандидат філологічних наук А.М. Богосвятська визначає, що одним з перших завдань, яке постає перед вчителем-словесником– це навчання мові емоцій. Урок літератури необхідно організувати таким чином, щоб він  перетворився на повноцінний тренінг EQ і був  орієнтований на емоційний зміст художнього тексту, на виявлення тих художніх засобів, завдяки яким автор здійснює емоційний вплив на читача. Саме тому необхідно навчити учнів використовувати спеціальні мовні засоби для вираження почуттів: іменники, дієслова та багато прикметників.

Не можна уявити урок літератури без використання творів різних видів мистецтва, що сприяє розвиткові почуттів та емоційної сфери учнів. В ідеалі учень повинен сприймати і твір словесного мистецтва з включенням всіх механізмів синестезії, і тоді живопис можна «слухати», а музику «бачити».

Для того, щоб урок літератури сприяв розвиткові відтворюваної та творчої уяви особистості, збагаченню емоційного світу, слід поєднувати різноманітні методи та прийоми: (Слайд 14)

- ігри та завдання, що сприяють оволодінню прийомами міжособистісного спілкування, які розвивають вербальні та невербальні засоби комунікації;

- дискусії, рольові ігри, елементи психодрами;

- завдання, що сприяють підвищенню самооцінки та призводять до відчуття власної цінності, впевненості у собі;

- релаксаційні вправи для зняття психологічної напруги, тривожності; навчання прийомам саморегуляції з використанням музики, кольору, елементів арт-терапії;

- асоціювання з позитивними споминами;

- вербалізація учнями свого емоційного стану та, навпаки, використання жестової, невербальної мови;

- завдання, в яких учні повинні дізнатися про інтереси один одного, звички, переваги та вдачу;

- вправи на символічне перетворення негативних емоцій на позитивні;

- малювання  палітри фарб головного героя твору, що вивчається;

- малювання настрою та асоціацій, викликаних прочитанням того чи іншого твору;

- проблемні ситуації, що передбачають самостійний пошук, вихід;

- наведення прикладів емоційних або суто особистісних тверджень у логічно побудовані докази для підсилення аргументації тощо.

Одна з найцікавіших вправ, яка використовується для розвитку EQ, називається «Передача стану через тон голосу». Її суть полягає в тому, що всі учасники по черзі «входять» в кожен з чотирьох запропонованих станів: «воїна», «друга», «мудреця» і «шоумена». Учні розбиваються на пари. Кожен з пари по черзі «входить» в потрібний стан, говорить відповідним голосом, використовує інтонації, тон і підбирає потрібні слова, а інший уважно слухає і потім дає оцінку – чи переконливий «виконавець». Так, для «друга» підходить м'який, довірливий голос, відкритий і товариський тон. А ось тон «мудреця» повільний, розмірений, приглушений, ніби повчальний; істини він відкриває тихим, спокійним голосом, використовуючи красиві, високі, мудрі слова. Потім учасники міняються місцями.

У самому процесі навчання необхідно використовувати набір «емоційно-психологічних чудес»: (Слайд 15)

- алегоричність викладу інформації через цілісний образ;

- подив (емоційний стрес);

- нові терміни в мовленні;

- недосказаність з натяками на особливі мотиви;

- включення в бесіду особистих емоційних переживань;

- щирість заяв;

- провокації в діалозі або дискусії;

- емоційна та інтелектуальна підтримка (прогнозування успіху);

- кодування фактологічної інформації на образну;

- візуалізація інформації та образів;

- шифрування, дешифрування, впізнання інформації;

- вживання в образ, співпереживання та багато інших.

У контекст сучасного уроку необхідно включати емоційний зміст у вигляді незакінчених цитат, музичних кліпів, сюжетів новин, цікавих фактів, слайд-шоу тощо.

Розвиваючи емоційну сферу учнів, словесник розвиває їх позитивні емоції та ставлення до життя. Учитель створює формулу ефективного уроку: уява + позитивні емоції = засвоєна інформація.

Дуже багато нових і цікавих методів, прийомів, вправ,  спрямованих на розвиток   емоційного    інтелекту,  можна знайти на    персональному сайті  А.М. Богосвятської «Натхненник» у розділі «Методична скарбничка привітань», «Методична скарбничка похвал», «Методична скарбничка прийомів рефлексії».

Отже, урок літератури має стати сьогодні гнучким, яскравим, емоційним, наочним, креативним. Тільки за таких умов можна сподіватися на відгук  у душах учнів. Одним із методів індивідуального підходу, яскравого гуманістичного спрямованості змісту є метод емоційного занурення учнів (Слайд 16) у простір художнього твору. Посібник для вчителів зарубіжної літератури «Розвиток емоційного інтелекту у процесі соціалізації учнів на уроках зарубіжної літератури» розкриває такі прийоми:

   1. Емоційна подача матеріалу

Місце емоційної подачі матеріалу в темі та в уроці може бути й на початку, і в середині знайомства з художнім твором. Подача матеріалу може бути спрямована на первісне знайомство з автором, твором, також може бути використана на етапі попередньої підготовки до сприйняття конкретного абзацу, розділу або для загального фону сприйняття, і навіть в кінці вивчення теми як заключний акорд. Щоб повернути учня до книги, треба дитину нею зачарувати, зацікавити письменником. Не чекати, поки всі прочитають книгу, а починати розбирати так, щоб викликати масове прочитання, щоб одна сторінка, що прозвучала на уроці, поманила за собою. Такі прийоми сприяють розвиткові емоційно-естетичного мотиву шляхом створення сильного емоційного сприйняття інформації. Емоційну ситуацію можна створити за допомогою прийому художнього читання (вчителем, підготовленими учнями, майстрами слова в запису).

Афоризми, вірші, притчі – прийоми, які з першої хвилини спілкування викликають зацікавленість, уважність та сприяють підтримці цієї уважності  тривалий час.

2. Глибоке занурення в текст.

Ефективним прийомом роботи на етапі занурення в текст є робота з художньою деталлю. Технологія роботи: через деталь звернути увагу учнів на розуміння ідейно-художнього змісту твору, через осягнення глибинного змісту – до книги, через книгу – до життя, від життя знову до книги.

 Робота починається з прочитання назви твору : «Про що, на вашу думку, може розповідатися у творі під назвою «Золотий жук»?

Об’єктом дослідження  можуть стати й мотив, і мелодика, й простір, і час, і навіть окреме слово із твору, що вивчається (наприклад, заслуговує на увагу ключове слово з першої глави першого розділу роману Ф. Достоєвського «Злочин і кара» - прикметник, що характеризує світ, у якому живе герой, і його мрію – прикметник «огидний» - і ключове слово другої глави цього ж розділу – прислівник «нікуди», який пояснює причини загибелі Мармеладова й злочину Раскольникова.  Рефлексивне читання, засноване на емпатії та співпереживанні, - один із найефективніших способів емоційного сприйняття тексту, який допомагає учням не тільки розуміти душевний стан персонажів, авторське обґрунтування того, що відбувається, а й підтекстову інформацію. Наприклад, дуже ефективно обговорити назву твору, імена та прізвища героїв (оповідання А. Чехова «Хамелеон»  - 6 клас, комедія М. Гоголя «Ревізор» - 9 клас). Рефлективне читання допомагає усвідомити, що у творі не буває  нічого випадкового.

3. Етап підключення уяви та асоціативного мислення

Мобілізувати внутрішній мотив, дати можливість відчути, побачити, в уяві доторкнутися до  того, що вивчається, можна за допомогою асоціативних переживань кожного окремого учня (створення асоціацій, складання асоціативного кола, асоціативної гірлянди), йдучи від слова до почуття. Як правило, така робота не вимагає окремої підготовки та подобається учням. Цей прийом викликає на уроці велику кількість емоцій, переживань з приводу одного й того ж образу. Асоціації може викликати слово, образ, вираз, музика, звуковий ряд. Можна, навпаки, уявити героя у вигляді певного образу. Здійснюється опора на внутрішні мотиви учнів, самооцінка на основі застосування індивідуальних еталонів.

Мета використання подібних прийомів – вивчення свого внутрішнього стану в певний момент відносно теми уроку та роботи  з текстом твору.

 Прийомом «Розфарбуй свої почуття» пропонується розфарбувати свій стан в певний момент, виявити, якого кольору почуття відчуває учень до героя, ситуації, якого кольору сама ситуація, з яким кольором асоціюється персонаж тощо. Виконувати можна як письмово, так і усно. Через колір можна сприймати середовище або предмет, отримуючи якісь враження (легкість, важкість та інше). Колір підсвідомо впливає на нас і через асоціації. Але цей вплив більш індивідуальний та накопичується у процесі набуття життєвого досвіду. Тому колір використовується як фон для запису ключових слів теми, тексту, для створення контрасту. Доцільно його використовувати при вивченні трагедії В. Шекспіра «Гамлет», роману Сервантеса «Дон Кіхот», поезії В. Вітмена та французьких символістів.

Прийоми «Створення колажу», «Створення афіші» близькі до абстрактного мистецтва, адже вони побудовані на асоціативних умовиводах. Їх доцільно використовувати при вивченні творів, що викликають дискусію, з метою більш  яскравого та наочного висловлення своєї думки.

4. Творча робота на основі отриманих знань та вражень.

Творчим утіленням думки учнів через занурення в текст є есе, листи, етюди, власні вірші, створення сценарію. Як тренувальну вправу, що допомагає позбавитися страху перед чистим аркушем  можна використовувати прийом «спонтанне письмо», дозволивши використовувати не тільки текст, а й графіку.

( Слайд 17) Прийоми взаємодії та взаємовпливу на уроках зарубіжної літератури.

 Література надає можливість відчути себе «всередині» найрізноманітніших обставин, ставить перед необхідністю розмірковувати разом з героями творів про їхні вчинки, вимоги суспільства, разом з ліричним героєм твору переживати глибоке та шляхетне відчуття (почуття).

Учень долучається до найбільш оптимальних рішень різноманітних проблем людського буття. При цьому важливі не стільки конкретні рішення, які він знаходить на сторінках творів, скільки самі проблеми, про які він не міг і подумати, усвідомлення принципової невичерпності проблем.

Для того, щоб довести цінність кожної думки кожного учасника уроку, потрібно  організувати взаємодію учнів і тим самим реалізувати принцип полілогу  (багатоголосся), в якому можна почути голос кожного, і діалогу, у якому в учнів формується уміння слухати й чути один одного. Але щоб нова форма не стала самоціллю, змінити і зміст питань, що обговорюються, і прийоми роботи. Наприклад,

•                   «Недописаний рукопис»— написати продовження твору, зберігаючи стиль автора та розв'язуючи основні ідейно-тематичні проблеми;
•                   «Може бути й інакше» — змінити фінал розповіді;
•                   «Не той герой є героєм» — внести такі зміни у зміст твору, щоб другорядний персонаж став головним (зробити головною героїнею «Євгенія Онєгіна»  Ольгу Ларіну);
•                   «Нездійснене» -  що не встиг здійснити герой? На що він буде здатний? Яким чином він досягнув би тієї чи іншої мети? (Стендаль «Червоне і чорне»);
•                   «Фанфік».

Такі прийоми надають можливість створювати в начальних умовах ситуації взаємодії та взаємовпливу учасників освітнього процесу. Актуальним і сучасним прийомом активізації творчих можливостей учнів є проблемне питання. Вміло сформульоване, воно дає можливість пов'язувати всі етапи уроку в єдине ціле, отже, прозвучавши на початку уроку, спонукає учнів до активної розумової діяльності як на етапі сприймання нового матеріалу, так і під час його осмислення. Наприклад: як сталось, що прізвище Л. Толстого стало за своїм значенням більшим, ніж саме слово «людина»? Або: чим схожі у своїй діяльності митець і гончар? Цікаво порівняти відповіді учнів зі словами Плутона: у обох в голові «зразок» — ідеал, який треба втілити. Доречно обговорити й розуміння учнями самого поняття «ідеал» та його залежність від суспільно-політичних умов.

Цікаві й корисні дискусії виникають під час вивчення  роману «Майстер і Маргарита», коли  обговорюється питання: чи є синонімами слова «правда» та «істина»?

Свідоцтвом того, що учень зрозумів вивчений матеріал і здатний його осмислити, є уміння формулювати питання. Можна запропонувати поставити до твору таке питання, на яке учень сам не знає відповіді. Також школярі можуть сформулювати запитання до кількох ілюстрацій так, щоб було зрозуміло, за яким принципом вони об'єднані. Дуже корисними для практичного впливу на свідомість читача, осмисленість його діяльності є різноманітні за жанром і формою твори і творчі роботи. Так, п'ятикласники залюбки готують до уроку позакласного читання власноруч укладену збірку своїх улюблених віршів із передмовою — зверненням до тих своїх однолітків, які не люблять або не розуміють поезії. Зважаючи на вікові особливості молодших підлітків,  учитель може запропонувати шестикласникам, безпосереднім та щирим, після вивчення твору М. Гоголя «Ніч перед Різдвом» написати твір «Свято Різдва у моєму серці» та оздобити його ілюстраціями.

Один із уроків розвитку зв’язного мовлення за поезією в 10 класі можна провести у формі захисту групами учнів літературної газети, у якій відбилося б не тільки знання програмових творів, уміння їх аналізувати, а й художнє бачення учнями поезії митця в цілому. Такий вид роботи вчить працювати у команді, свідомо захищати власну точку зору, не заперечуючи  при цьому інших думок, допомагає примірити на себе певну професійну та соціальну роль.

Як занурити учня в навчальний процес, зробити його особистісним? Вчитель має не уміло повідомляти, а уміло збуджувати думку учня, ставити його в умови, які б спонукали до творчості, пошуку власних рішень. Багато чого в навчанні вирішує стимуляція пізнавальної діяльності тих, які вчаться. Шляхів до активізації цієї діяльності багато. Один із них - комунікативно-діалогічне навчання, інакше кажучи, інтерактивне навчання, яке побудоване на принципах взаємодії учня з усіма учасниками та об'єктами педагогічного процесу.

Таким чином, у вивченні літератури можуть відбуватися так звані мікро-та макродіалоги, коли початкове сприйняття читачем художнього твору під час обговорення, обміну думок між усіма учасниками навчального процесу коригується та поглиблюється, що веде до створення у свідомості школяра свого «власного тексту», збагаченого особистісним «Я». Тобто діалог як форма життя в сучасному світі має стати основним психологічним та етико-культурним принципом вивчення літератури в школі.

 Сама природа словесно-художньої творчості має діалогічний характер, і учень-читач –  це активний учасник літературного процесу, який вступає у діалогічні стосунки з літературним твором, читаючи його.

(Слайд 18) Л.В. Коваленко у своєму навчально-методичному посібнику «Методи і прийоми емоційного налаштування на урок» презентує  різноманітні методи та прийоми позитивної настанови  учнів на урок, застосовуючи які, педагоги без особливих зусиль зможуть налаштувати клас на продуктивну діяльність. Зокрема такі:

- сугестії;

- демотиватори;

- афірмаціЇ;

- тести;

-метафори;

- ігри кокології;

-дихальні вправи;

- музика;

- фотографії.

( Слайд 19 ) Одним із цікавих методів є сугестія.  Сила сугестії – поради, навіювання – має величезне значення під час навчання, тож варто використовувати наступні прийоми:

•                   «Ланцюг довіри» - Учням пропонується відшукати і назвати щось спільне з сусідом, утворюючи своєрідний ланцюг.
•                   «Коло компліментів» («Обміняймося компліментами») –  Учні стають у коло і, взявшись за руки, по колу говорять один одному комплімент або  записують його у зошит сусіда по парті.
•                   «Коло успіху» -  Для створення позитивного настрою учням пропонують продовжити речення: «Я успішний, тому що…»
•                   «Хвастощі» -  Кожен повинен похвалитися перед класом своєю якістю, умінням.
•                   «Добрі новини» -   Учасники групи вітають один одного по черзі, описуючи будь-яку подію, пов'язану з успіхом або досягненням мовця. 
•                   «Абетка гарних слів» -  Учням називається літера, наприклад «Д». Вона є головною героїнею гри. Кожен учасник повинен назвати гарне слово, що починається на цю літеру (доброзичливий, добрий, дружній, досвідчений…). Можна присвячувати одне з названих слів однокласнику, називаючи його ім’я.
•                      «Спіймай мій настрій» -  Дітям пропонується попрацювати в парі,  виконуючи дії, які називає учитель. -  Усміхніться, „зніміть” усмішку зі свого обличчя долонею та „подаруйте” своєму сусідові. „Прийміть” усмішку, „прикрасьте” нею своє обличчя.
•                   «Бажаю тобі» -  Учні обводять на аркуші паперу долоню. На кожному пальчику пишуть побажання. «Зичу тобі...»
•                   «Чаша сподівань» -  Передаючи чашу, діти повідомляють про свої позитивні сподівання щодо уроку.
•                   «Рожеві окуляри» - Учитель пропонує дітям одягнути чарівні сонячні окуляри, через які видно лише добре  та,  передаючи окуляри один одному, розказати про ті чудові риси, що бачите у своєму однокласникові.
•                   «Чарівна крамниця» -  Вчитель  пропонує уявити, що вони знаходяться в чарівній крамниці, де він – продавець. Кожен учасник може обміняти риси (мудрість, сміливість, чесність тощо), яких, на його думку, забагато і ними можна поділитися з іншими, або ті, яких він хоче позбутися, на риси, яких не вистачає.
•                   «Яскраві вогники»  - учитель пропонує одному з учнів сказати своєму сусіду зліва привітальну фразу (привіт, вітаю, доброго дня тощо). Сусід має якомога швидше встати, повторити цю фразу й знову сісти, а наступний учень має зробити те саме. Вогники привітань біжать по класу. Виконувати завдання потрібно максимально швидко.
•                   «Формула щастя» -  учням пропонується скласти із трьох слів (мрія, працювати, потрібно) формулу щастя. Потім учні відповідають на питання: Яке слово має бути на першому місці? Яке на другому і на третьому?
•                   «Подаруй букет» -  Діти дарують одне одному букет найкращих побажань, використовуючи іменники ІІІ відміни в О. в.

- «Кошик для сміття» - Учитель пропонує учням записати на аркушах почуття, яких хочете позбутися. «Я ображаюся...», «Я боюся...», «Я не вмію...», а потім зім’яти його в грудочку і викинути у кошик.

Варіантами позитивного емоційного налаштування на урок є використання сугестивної поезії (Слайд 20) (додаток 1)  та сугестивних текстів (Слайд 21) (додаток 2).

(Слайд 22) В останні роки в Інтернеті набула популярність розвага, що полягає у створенні плакатів – демотиваторів (мотиваційних постерів), які вивішують, наприклад, на робочих місцях для "мотивування" людей до певних дій і вчинків, які, до речі, також можна використовувати на уроках літератури для  позитивного налаштування на урок.  На початку уроку учитель пропонує учням обрати картку-демотиватор, яка стане своєрідним девізом уроку. Для демотиваторів можемо використати вислови видатних українських письменників, що не тільки емоційно підготують учнів до уроку, а й дадуть певне уявлення про світогляд митця. (додаток 3)

Цікавим прийомом позитивного налаштування на урок є афірмація.

(Слайд 23) Афірмації - позитивна думка, регулярне повторення якої наближає втілення бажаного у дійсність.

Наприклад:

•                   Я вірю в себе!
•                   Я пізнаю істину!
•                   Я все зможу!
•                   Я зможу розібратися і оволодіти матеріалом уроку.

Головне, щоб учні перейняли  ваш позитивний настрій, віру в те, що у них все вийде. Основними вимогами до використання афірмацій є:

- по-перше, будь-яке позитивне твердження формулюється в теперішньому часі або як факт, що вже відбувся;

-  по-друге, не повинно бути частинки «не»;

- по-третє, воно повинне бути спрямоване тільки на благу справу і в ім'я добра і любові у всьому Всесвіті.

Для  використання афірмації в освітньому  процесі важливіший не стільки час, затрачений на проговорювання,  як текстова складова. Контенту дійсно слід приділити максимум уваги.

Наприклад, «Моє життя спокійне та  безпечне.   Я люблю себе.   Навколо мене мир і гармонія.   Моє життя сповнене радості.   Я живу в повній безпеці.   У моїй душі мир і спокій.   Я впускаю успіх у своє життя!   Я –  втілення здоров'я, енергії, життя!»

З метою визначення рівня емоційного інтелекту використовуються різноманітні тести. Наприклад:

•                   фігури;
•                   різнокольорова самооцінка;
•                   метелики;
•                   капелюшки тощо (Слайд 24 ) (додаток 4).

Учитель розпочинає урок з притчі, легенди, розповіді про власні спостереження тощо. Використовуючи притчі й метафори, вчитель може управляти увагою учнів, актуалізувати потрібний змістовний контекст, що допомагає зняти напруженість у класі, атмосфера стає теплішою, крім того, що історії звернені до інтуїції та фантазії.

Для розкритття  емоційної і поведінкової особливостей учнів використовується кокологія (від япон. кокоро — «свідомість», «дух», «душа», «відчуття» і грецьк. логос — «вчення»).

Правила ігор

1. Учасник гри повинен відповідати перше, що спадає йому на думку.

2. Не потрібно намагатися вгадувати відповіді.

 3. Необхідно бути чесним із самим собою.

 4. Не можна забігати наперед.

5. Необхідно спостерігати за реакцією людей (включаючи власну).

6. Потрібно намагатися зберігати свою свідомість відкритою.

Однією з цікавих ігор кокології є «Синій птах» (додаток 5).

(Слайд 25) Дихальні вправи поряд з іншими прийомами також дозволяють  учителю налаштувати учнів на урок: 

•                   «Напни вітрила» -  Учні спочатку набирають повні легені повітря, а потім повільно випускають його, уявляючи, що напинають вітрила.
•                   «Трубач» -       Сидячи, кисті рук затиснути в трубочку, підняти догори. Повільно видихаючи, голосно промовляти „п-ф-ф-ф”. Повторити 4-5 разів.
•                   «Півень» -  Стати прямо, ноги нарізно, руки опустити. Піднести руки в сторони, а потім плескати ними по стегнах. Видихаючи, промовляти „Ку-ку-рі-ку”. Повторити 5-6 разів.
•                   «Кулька»  Запропонувати учням уявити, що в животику у них надувна кулька. Вдих носом - кулька надувається і становиться велика-велика. Живіт випинається. Видих - кулька здувається із звуком -с-, -з- або -ш-. 
•                   «Вітер»  Як шумить вітер? А ось так! Вдих носом. Видих ротом, долоні торкаються ротика і дитина без голосу вимовляє "звук індіанця" - це шумить вітер. Вправу слід повторити 3-4 рази.

- «Мильні бульбашки»  Ця вправа виконується так: вдих відбувається носиком, а видих через рот, де губи складені в трубочку. Мильна бульбашка виходить дуже красивою і великою. 

Музика, безперечно,  здатна впливати на настрій. Сприйняття музики тісно пов’язане з розумовими процесами. Вчені Гордон Шоу, Кетрін Кай і Франсіс Роше з Центру нейробіології навчання і пам’яті зазначають, що музика Моцарта сприяє кращому засвоєнню інформації та взагалі активізує роботу мозку. Дослідження показали:  твори Моцарта несуть у собі дуже потужний енергетичний заряд, заряджають мозок, немов «будять» його і пробуджують кмітливість та креативність. Твори Баха і Генделя покращують логічне мислення і підвищують здібності людини.  Повільна музика Вівальді дає відчуття спокою, порядку, безпеки і створює атмосферу, яка підходить для роботи. 

Класична музика Шуберта, Шумана, Чайковського відрізняється ясністю, елегантністю і прозорістю. Вона здатна підвищувати концентрацію, пам`ять і просторове сприйняття.  Музика імпресіоністів (Фавр, Равель) основана на свободі настроїв і вражень. Вона викликає приємні образи, збуджує творчі імпульси. Вчені довели, що 5-10 хв. прослуховування музичних творів значною мірою сприяють зростанню інтелектуальних можливостей людини, що є дуже важливим у наш час.

Світ  багатий і різноманітний. Дуже важко уявити себе позбавленим його краси і привабливості. Скільки радості й  естетичної насолоди доставляють людям барвисті картини природи. Бажання зберегти красу швидкоплинного життя створило дивовижний вид мистецтва –фотографію.  Людина не замислюється над тим, який вплив чинять на неї світлини, як непомітно можуть змінити настрій –  викликати відчуття бадьорості і радості. Тож учитель на початку уроку може використати прийом «Натхнення», запропонувавши учням переглянути фотографії певного кольору, певної тематики.

(Слайд 26) Валентина Фененко, вчителька зарубіжної літератури та російської мови, директорка Миргородської ЗОШ І-ІІІ ступенів у своїй статті «Техніки розвитку емоційного інтелекту» описує ряд методів та прийомів, які можна використовувати на уроках літератури:

1.               Арт-методи (прийоми, що задіюють творчість, художню уяву дітей) (додаток 6);
2.               Вправи для рефлексії (додаток 7);
3.               Рольові ігри та елементи психодрами.

Психодрама – рольва гра, що віддзеркалює внутрішній світ дитини, її соціальну поведінку. Використовується обмін ролями, техніка порожнього стільця, дзеркало.

4.               Театралізації.

Учням пропонують здійснити театральні постановки творів Б. Шоу, В. Шекспіра, казок братів Грімм тощо.

5.               Казкотерапія (Пропонуємо завдання: скласти казку за поданим початком, завершити казковий сюжет ).
6.               «Скринька емоцій» (Використовуються маски базових емоцій, які вчать дитину правильно розуміти, читати, емоційний стан інших людей ).

7. «Літературне лото» (На картках написані назви творів. Треба зібрати комбінацію з творів одного автора)  тощо.

Ефективними на уроках літератури, на думку В. Фененко,  будуть і такі методичні прийоми: (Слайд 27)

•                 релаксаційні вправи;
•                 дискусії;
•                 асоціація;
•                 вікторини;
•                 уявні подорожі;
•                 аплікація.

Багато з вищеназваних методів та прийомів ми вже використовуємо на своїх уроках. З деякими – знайомимось у процесі самоосвіти. Наприклад, нещодавно всі ми мали змогу вивчити та апробувати використання «текстів нової природи» на уроках української та зарубіжної літератури.

   Отже, розвиток емоційного інтелекту в поєднанні з освітніми технологіями на уроках словесності – інструмент для формування емоційно-ціннісного ставлення учнів до себе, інших людей, навколишньої дійсності, розвитку інтелектуально-психологічного потенціалу дитини. Він є важливим чинником, що забезпечує успішну самореалізацію людини. Пристосовуючись до нових запитів суспільства, проблема поєднання емоцій та інтелекту отримує нове дихання. Сучасна парадигма освіти вимагає віднайти розумний баланс між мисленням та емоціями, встановити гармонію між головою і серцем.

Таким чином, розвиток емоційного інтелекту: (Слайд 28)

• сприяє формуванню емоційно-ціннісного ставлення учнів до себе, інших людей, навколишньої дійсності;

• дає можливість учням висловлювати індивідуальне ставлення до речей та подій, спираючись на емоційну сферу;

• навчає творчо підходити до розв’язання проблем;

• підвищує мотивацію до навчання;

• посилює активність учня на уроці;

• сприяє значному зростанню якості знань з української мови та літератури.

Тому, готуючись до уроку, необхідно продумати можливе використання на всіх його етапах методів та прийомів, які дозволять викликати емоційне піднесення у дітей. І тільки учитель, який постійно перебуває у творчому пошуку, упроваджує нові методики навчання, нестандартні прийоми пізнавальної діяльності, зможе допомогти учневі розібратися у своїх емоціях, які будуть спрямовані на активізацію розумової діяльності.

(Слайд 29) Як зазначав К.Д. Ушинський: «Діти не вміють приховувати своїх почуттів, та, коли їх переслідуватимуть за почуття, вони швидко навчаться таїти їх і тоді – вчитель блукатиме в темряві».

 Перефразувавши відоме мудре висловлювання, можна сказати: «Учні забудуть, що ви говорили, учні забудуть, що ви зробили, але вони ніколи не забудуть, які почуття ви в них викликали».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                    Додаток 1

Сугестивні поезії

 

Ти молодець, 

Бо правило ти вивчиш!

 Ти молодець - працюєш неустанно,

 Ти молодець - добра сусіду зичиш.

 Ти молодець.

 І світ з тобою кращим стане!

(О.В. Самаруха)

 

 

***

Видумуй, пробуй, твори!

 Розум, фантазію прояви!

Активним і уважним будь

 І про кмітливість не забудь.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                           

 

 

                                                                                                

                                                                                                           Додаток 2

 

Сугестивні тексти

 «Асоціативні» формули

1. Праця + мовлення + мислення = ? (розум)

2. Абстрактне мислення + виховання + навчання = ? (інтелект)

3. Досвід + розум = ? (мудрість)

4. (Інформація + праця) х пам'ять = ? (знання)

 5. Знання – практика = ? (ерудиція)

 6. Знання х самовпевненість – практика = ? (дилетантство)

 7. Помилки теорія + помилки практика = ? (досвід) - Яка  формула надихає вас на роботу?

 

                 «Формула уроку»

-  Розшифруйте записану формулу уроку:

(У+О+В):П=З

 (у - увага,  о – організованість,  в – взаємодопомога, п –   праця, з – знання).

 - Користуймося цією формулою, щоб успішно працювати на уроці. Кілька порад тому, хто хоче змінитися:

•                 пам'ятай, що ти — особистість, і цінуй це;
•                 розвивай у собі прагнення пізнати свою особистість;
•                 шукай у собі нестандартність, незвичайність, і вони обов'язково знайдуться;
•                 оцінюй себе і свої вчинки критично, а невдачі — з гумором;
•                 розвивай дещо іронічне ставлення до самого себе.

 

 

 

                                                                                                          Додаток   3

Демотиватори

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                      Додаток 4

Тести

•                   «Хто ти?»

 З даних фігур вибери ту, яка тобі до вподоби.

Квадрат. Провідні  риси: працелюбність, потреба доводити розпочату справу до кінця, наполегливість.

Прямокутник. Провідні риси: допитливість, цікавість, жвавий інтерес до всього, що відбувається.

 Трикутник. Символізує лідерство. Найхарактернішою особливістю є сила, енергія, нестримність.

 Коло. Найдоброзичливіша з фігур. Висока чутливість, здатність співчувати, емоційно відгукуватись.

Ламана. Символізує творчість. Полюбляє створювати щось нове, оригінальне.

•                   «Парасолька»

(Допомагає учителю звернути увагу на загальні риси характеру учнів)

 - Якого кольору парасольку обрав би ти, щоб захиститися від зливи?  (Фіолетова, чорна, жовта, синя, зелена, червона).

  Фіолетовий подобається людям самодостатнім. Вони, зазвичай, задоволені собою, легко переживають невдачі, адже свято вірять у їх випадковість.

Червоний колір обирають люди енергійні, які полюбляють бути в центрі уваги і в центрі будь-яких подій.  У них небагато друзів, але це дійсно близькі люди. 

Зелений колір вказує на амбітність. Його обирають люди, яким важливо досягти високих результатів. Ці досягнення обов’язково повинні оцінити інші. Ті, хто обрав зелений колір, важко сприймають критику, болісно переживають власні невдачі.

  Жовтому кольору надають перевагу оптимісти, ті, хто полюбляє життєві зміни, ті, хто обрав для себе девіз: «Все, що не відбувається, - на краще!». Чорний символізує негативізм. Його обирають люди, які не бажають  змінюватися. Їх принцип: «Я такий, який є!» «Різнокольорова самооцінка»

                                                                                                       

  Додаток 5

Гра-кокологія «Синій птах»

Одного разу синій птах зненацька влітає у вікно вашої кімнати й потрапляє в пастку. Щось у цьому заблукалому птахові приваблює вас, і ви вирішуєте залишити його в себе. Але, на ваш подив, наступного дня птах змінює колір із синього на жовтий! Цей дуже незвичайний птах змінює кольори щоночі — на ранок третього дня він яскраво-червоний, а на четвертий день стає зовсім чорним. Якого кольору птах, коли ви прокидаєтеся на п'ятий день?

Птах не міняє колір, він залишається чорним?

Птах повертається до свого початкового синього кольору?

 Птах стає білим?

Птах стає золотим?

 Пояснення: Птах, що влетів до кімнати, здається символом удачі, змушує непокоїтися про те, що щастя буде нетривалим. Реакція учасника демонструє те, як він реагує на труднощі й невизначеність у реальному житті. Ті, хто показував, що птах залишився чорним, сприймають життя песимістично і схильні вважати, що, якщо ситуація одного разу погіршилася, то вона вже ніколи знову не нормалізується. Ті, хто сказали, що птах знову став синім, практичні оптимісти, які вірять у те, що життя — це суміш гарного й поганого, тому і не варто боротися з цією реальністю. Такі люди сприймають неприємності спокійно й дозволяють життю тривати без зайвого занепокоєння і стресу. Такий погляд дозволяє благополучно переносити хвилі нещасть і не давати їм здолати себе. Ті, хто відповіли, що птах став білим, під тиском поводяться спокійно й рішуче. Вони не витрачають час на хвилювання й нерішучість, навіть коли ситуація розвивається не на їх користь. Тих, хто сказав, що птах став золотим, можна описати словом «безстрашний». Однак потрібно пам'ятати, що межа між безстрашністю й безрозсудністю дуже тонка. 

Додаток 6

Арт-методи

•              «Словесне малювання». Дивитися на ілюстрацію картини художника 15 хвилин, намагатися запам’ятати деталі. Заплющити очі. Відтворити побачене. Назвати емоційний стан зображених героїв.
•              «Автопортрет». Намалювати себе таким, яким ви бажаєте бачити.
•              «Знайти літературного героя». Натрусити небагато грифельного олівця  на папір. Розтерти, щоб вийшла пляма чудернацької форми, нерівно розфарбована. Повільно повертаємо аркуш. Намагаємося побачити на ньому героїв оповідань, казок.
•              «Стиль вільного малюнка». Узяти білий папір та олівці. Сісти зручно. Без будь-якої мети вільно водити олівцем по паперу. Вийде складний «моточок ліній». Намагатися побачити образ літературного героя, який проступає крізь ліній.
•              «Груповий малюнок». На великому аркуші паперу група учнів виконує одночасно великий малюнок. Завдання: намалювати карту подорожі Адама Міцкевича по Криму.
•              «Колаж». Використовуючи глянцеві журнали, календарі, листівки, підручні засоби, створити острів Робінзона Крузо, 12 подвигів Геракла.
•              «Малювання на вологому папері». Змочити аркуш водою, за допомогою акварелі нанести малюнок. Експериментувати, як кольори змішуються. Запитати учнів, які емоції, почуття виникають під час малювання.
•              «Малюємо настрій музики»
•              «Скажи, як я»
•              «Тренуємо емоції»
•              «Трибуна думок»
•              «Незакінчене речення»
•              «Крижинки»
•              «Палітра фарб головного героя»
•              «Чарівний мішечок»

Додаток 7

Вправи для рефлексії

•              «Конверти радості і суму». Наприкінці уроку дітям написати на окремих картках, що сподобалося, що було сумним, нецікавим. Аркуші, що заповнюють діти, вкласти у конверти «Радість», «Сум». На руках, як на терезах, зважити конверти. Що переважить? Над чим будемо працювати на наступному уроці?
•              «Карта емоцій уроку». На контурній карті з допомогою крейди або олівців пропонуємо дітям зробити свої написи: міст дружби, океан любові, нейтральна територія тощо.
•              «Гірлянда емоцій». Протягом уроку діти оздоблюють новорічну гірлянду прикрасами, що відповідають певному настрою.
•              «Термометр емоцій». Наприкінці уроку діти вирізають смужки кольорового паперу із зображенням «Калейдоскопа емоцій» і вказують ту емоцію, яку вони відчувають після закінчення уроку.
•              «Мікрофон». Які поради дали б сусідові? Який висновок зробили сьогодні? Що означає бути толерантним?
•              «Емоційний щоденник уроку.» Заповнюється протягом 2-4 тижнів. Допомагає контролювати емоції.