Лекція для батьків "Чи можна виховати патріота?"

               Чи можна виховати патріота?

 Наша Україна, хоча ще й досить молода держава, а вже впевнено йде шляхом демократичного розвитку. Ми українці, як ніхто інший, самовіддано любимо свою землю, свій народ, своє минуле. А хто ще може так поважати свої традиції, свою історію та свої культурні та духовні  надбання? Для нас національно-патріотична свідомість є найбільшою цінністю, і саме тому найголовнішою метою і завданням для освітян є виховання підростаючого покоління справжнім патріотом та достойним громадянином своєї держави.

Коли діти знаходяться на початку свого життєвого шляху, коли вони схожі на аркуш білого паперу і коли вони найбільше спроможні пізнавати оточуюче середовище, набувати певних знань, відполіровувати вже набуті навички, вчаться любити своїх ближніх, відчувати цінність природи та оточення, відкривають у собі вміння набувати життєвий досвід, саме тоді роботу з національно-патріотичного вихованні потрібно зуміти спрямувати на розуміння таких факторів, як Батьківщина, патріот, громадянин, родина, друзі, відповідальність, рідна мова, рідний край.

Ось якраз із першого класу маленькими кроками, поетапно, дуже обережно і толерантно починається формування особистості дитини,як громадянина України, як цілісної особистості з активною громадянською позицією.

Національно-патріотичне виховання має прошивати червоною ниткою всю систему навчально-виховної роботи у всіх класах школи. Це неймовірно складне завдання, бо досягнення даної мети повинне свідчити про найвищий рівень розвитку особистості дитини. А почуття патріотизму, позиція громадськості та активність щодо власного народу та держави надасть дитині особливої духовності, що поведе до нових звершень.

Компетентна участь дитини у суспільному житті, повага до традицій свого народу, сприйняття української культури та звичаїв, саморозвиток особистісних якостей, рис характеру та основних принципів гуманізму, усвідомлення свобод і прав інших людей – це те, з чого треба починати роботу в початковій школі. Вивчаючи народні традиції, діти починають цікавитися історичним минулим українського народу. Відроджується культура рідного народу, входять в життя прадавні ігри дітей. Вивчення фольклору допомагає розвинути творчі нахили учнів, спонукає їх до пізнавальної активності, є запорукою виховання любові до рідної української мови, до рідної української землі.Можна дітям запропонувати гру «Зозуленька», під час якої вони не тільки вчаться працювати парами, взаємодіяти один з одним, а також ще розучують одноіменну українську народну пісню та хором виконують її, супроводжуючи свої певні дії рухами.

Але не можливо досягти високих результатів у цій роботі без залучення батьків до виховного процесу. Томущо сім’я, родина, дім – це ті фактори, які дитина бачить, розуміє, за допомогою яких можна зацікавити і спонукати її до дослідження нового, і які формують у неї почуття патріотизму. Саме принцип єдності і послідовності у цій справі може відіграти роль рушійної сили. Тільки у тісній співпраці із сім'єю можна говорити про результативну діяльність. А коли дітей разом з батьками долучити до роботи над тим чи іншим у цьому напрямку проектом, то взагалі можна не турбуватися про кінцевий результат. Втілюючи в життя метод проектів, можна не лише передати учням певну суму знань, а навчити здобувати ці знання самостійно, сприяти  у здобутті комунікативних навичок, розширити коло спілкування, прищепити уміння користуватись дослідницькими прийомами.

Це може бути проект про гармонізацію родинного та шкільного виховання, в процесі якого діти з батьками будуть збирати інформацію про сімейні цінності, традиції, звички. Через анкетування батьків, відвідування сімей, індивідуальні бесіди з членами родини, написання учнями творів про свою сім'ю, можна глибше дізнатися про декілька поколінь родини, відшукати інформацію про устрій та сімейні цінності цілого роду. Організація зустрічей з батьками «Родинний дім» може допомогти у проблемі патріотичного виховання дітей. Спільна трудова діяльність та спільне святкування днів народження, календарних свят може згуртувати колектив, батьків з дітьми.  Це дасть змогу прослідкувати від малого до великого, пов'язати устрій життя будь-якої родини з устроєм своєї держави. А потім не тільки поділитися своїми надбаннями та своїм досвідом  під час свята чи «круглого столу» з іншими батьками та дітьми, а й створити банк даних школи чи класу.

Національно-патріотичне вихованя немислиме без формування громадянського миру і національної злагоди. Особливо в час, коли на Сході нашої країни іде боротьба за єдність України,  її незалежність. Треба особливу увагу приділяти формуванню поняття України - як єдиної родини: Заходу і Сходу. Неймовірно великим підґрунтям у вихованні  патріотичних почуттів є організація різноманітних акцій у підтримку нашої армії. Запропонувавши дітям зібрати солодощі для солдат або виготовити саморобки власними руками, можна раз і назавжди запалити у дитячому серці вогонь справжнього відданого громадянина своєї держави. А коли військовослужбовці разом  з дітьми беруть участь у різних заходах, це взагалі стає для малюків взірцем для наслідування.

Різноманітні ділові ігри, змагання, екскурсії,тренінги, бесіди, класні години, виставки, вікторини, свята та зустрічі допомагають в успадкуванні духовних надбань свого народу, сприяють до набуття  молодшими школярами  соціального досвіду, формують особистісні риси справжнього громадянина України, розвивають правову, моральну та духовно-естетичну культуру.

Великим прошарком серед різноманітних методів, прийомів , підходів до національно-патріотичного виховання є зовсім нова дисципліна, яка вже встигла себе зарекомендувати. Це культура добросусідства. Цей курс призначений для ознайомлення школярів та їхніх батьків із ментальними, мовними, релігійними, етнокультурними особливостями людей того чи іншого регіону України. На уроках проводиться системна виховна робота з розвитку громадянської освіти, формування навичок конструктивної комунікації та успішної взаємодії з людьми різних національностей. Це можливість вивчити культуру і традиції інших сусідніх народів, а головне навчитися поважати цих людей та їх цінності.

На класних годинах доречно знайомитися з тваринним та рослинним світом України. А на різних етапах роботи легко усвідомлюється і засвоюється необхідність оберігати та примножувати ці багатства. Також за допомогою роздруківок, цікавих завдань, ребусів, анаграм, піктограм, кросвордів та лабіринтів ненав’язливо проходить вивчення таких понять, як Конституція, козацтво, права і свободи людей. Кольорові ілюстрації та фотоматеріали зацікавлюють дітей фактами з історії нашої країни та розвивають творчі здібності. Прослуховування музичних композицій дає змогу розвивати не тільки музичний слух дітей, а й виробляти вподобання до музичних стилів та українських композиторів. А розучування українських народних пісень, інсценування давніх вертепів, програвання на сцені п’єс рідною мовою, взагалі приносять неймовірне задоволення та впевненість у правильності втілення саме цього напрямку у вихованні молоді. Бо рідна мова, історія народу, його традиції, звичаї та обряди, зокрема, фольклор, різні види народного мистецтва й художня творчість, народні символи та народна символіка, - все це є тим благодатним грунтом, на якому зростає національна свідомість.

Особливу увагу і особливу перевагу потрібно надати тренінговій роботі з дітьми. Це досить новий напрямок у навчально-виховній діяльності, але він одночасно є одним з найефективнішим і найдієвішим. Це є особливою формою навчання і виховання, під час якої діти максимально оволодівають новими знаннями, переглядають власні цінності і пріоритети. А коли це взагалі треніг-проект, під час якого на різних етапах діти виконують різноманітні завдання і відчувають себе в тій чи іншій ролі, то така робота здатна обов’язково досягти поставленої мети. Якщо розпочати вивчення обов’язків громадянина України в такому руслі, то тут дітям необхідно залучатися і до інтернет ресурсів, і до тлумачних словників, і до наукової літератури. Також штучно створена необхідність працювати в групах дає можливість згуртувати дитячий колектив і вчить працювати пліч о пліч. І створення електронної презентації під час опрацювання накопичених матеріалів є цілком доречною. Також можна використовувати «мозковий штурм», який має на меті сформулювати яко­мога більше ідей на тему «Портрет ідеального громадянина». Цей вид роботи може проводиться у два кроки: на першому кроці  формулюються ідеї, на другому – вони оцінюються. На заключному етапі роботи можна додати до навчального процесу елемент розваги. Пропонується рольова ігра «Я житель ….». Для цього дітей необхідно розділити на 3 групи. Учасникам треба виконати роль жителів невеликих міст України і проаналізувати екологічні й соціальні проблеми у своїх громадах, а потім спланувати та реалізувати соціальні проекти. Перша група має провести кампанію очищення берега річки, друга – створити дитячий волонтерський загін для допомоги людям похилого віку, а третя – організувати місця тимчасового перебування для безпритульних.

Отже,  застосовуючи всі ці найрізноманітніші засоби та методи виховної роботи забезпечується  реалізація  найважливішої ланки у виховному процесі взагалі і в національно-патріотичному вихованні зокрема.

Таким чином, треба  розуміти, що напрямок роботи з національно-патріотичного виховання є одним із значимих в системі освіти і залежить від професійної майстерності педагога, який своїми уміннями повинен залучати учнів до знань нашої національної культури і спадщини.

Результативність усієї роботи повинна спонукати до того, щоб у дітей виникала зацікавленість у дослідженнях свого краю, його традицій, звичаїв та обрядів, у пізнанні рослинного і тваринного світу, пошукова активність трансформувалася у допитливість, розвивалися бажання до вигадування та втілювання нових ідей. Дитина повинна відчувати власну значимість від того, що вона потрібна своїй Вітчизні, і вона може для неї багато чого зробити. А можливість узгоджувати свої бажання та інтереси з іншими в процесі спільної діяльності допоможе малечі у самоствердженні в контексті державної значущості. 

Специфіка цієї роботи така, що коли сієш зерна розуму і доброти, то вони проростають ще не скоро і не раптом. Але результат вартий того, щоб його чекати.

Освічена людина тільки тоді зможе називатися Людиною, коли вона все знає про свій народ, про свою Батьківщину, коли вона навчена поважати свою країну як державу, коли відчуває гордість за свою країну і її здобутки, а ще коли чітко усвідомлює приналежність до свого українського народу.