Лекція на тему:«ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ЖИВОГО. СТРАТЕГІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПРИРОДИ І СУСПІЛЬСТВА. »

Ковельський фаховий медичний коледж

Волинської обласної ради

Методична розробка

заняття по темі:

«Фундаментальні  властивості живого. Стратегія сталого розвитку природи і суспільства. »

                                                                                Підготували викладачі

                                                                       біології і екології

                                                                  Михалик І. П.           

                                                                       Наконечна С. В.

Тема заняття: «Фундаментальні  властивості живого. Стратегія сталого розвитку природи і суспільства. »

Мета заняття:  

Освітня– мобілізувати знання студентів про « життя » та  живу природу; проаналізувати основні ознаки життя; сприяти формуванню поняття про властивості живого; поглибити знання  про подібність та відмінність між живою і неживою природою; навчити порівнювати живу та неживу природу;

Розвивальна – розвивати в студентів біологічну мову, пізнавальний інтерес, пізнавальну самостійність; розвивати вміння і навички роботи з таблицями, малюнками, схемами; навички працювати з підручником, робочим зошитом уміння логічно мислити, вміння пошуку причинно-наслідкових зв’язків, комунікативної компетентності; аналізувати властивості живої природи та порівнювати їх , а також  узагальнювати  навчальний матеріал та робити висновки.

Виховна  –  формувати науковий  світогляд на основі знань про властивості живого; виховувати  екологічну  свідомість, доброзичливість,  культуру спілкування, дбайливе ставлення до природи та самого себе.

Тип заняття: комбінований

Форми і методи роботи: інформаційно-рецептивні, пошукові;

 розповідь із елементами бесіди, метод "Мікрофон",  виконання завдань, складання опорної схеми, використання ІКТ, письмова перевірка знань

Терміни і поняття:. «життя», ріст, розвиток, обмін речовин, розмноження, подразливість, спадковість, мінливість, дискретність, цілісність.

Обладнання та матеріали: ілюстрації, плакати, що ілюструють систему живої природи, схеми, презентація.

Ключові компетентності:

Спілкування державною мовою:

Студент :

     уміє ставити запитання і розпізнавати проблему;

     міркувати, робити висновки на основі інформації, поданої в різних формах (у текстовій формі, таблицях, діаграмах, на графіках);

     має здатність розуміти, пояснювати і перетворювати тексти задач (усно і письмово)

     грамотно висловлюватися рідною мовою

Інформаційна компетентність:

Студент :

     уміє адаптуватися до різних життєвих ситуацій;

     працювати з інформацією;

     самостійно здобуває необхідні предметні знання для виконання практичних робіт;

     розвиває здібності до адаптації в мінливому інформаційному середовищі.

Математична компетентність:

Студент:

     уміє оперувати текстовою та числовою інформацією;

     самостійно розв’язує задачі, зокрема практичного змісту;

     має здатність будувати і досліджувати найпростіші математичні моделі реальних об'єктів, процесів і явищ;

     інтерпретує  та оцінює результати.

Комунікативна компетентність:

Студент : 

     виявляє гнучкість, мобільність, проникливість, толерантність, творчу ініціативність;

     критично мислить;

     виявляє комунікабельність у різних соціальних групах;

     самостійно працює над розвитком власного інтелекту, культури.

Здоров’язбережувальна компетентність

Студент :

     здатність застосовувати в умовах конкретної ситуації сукупність здоров'язбережувальних компетенцій, дбайливо ставиться до власного здоров'я та здоров'я інших людей

Хід заняття

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Установіть  відповідність  між  предметом дослідження й   наукою,що  його  вивчає.

2. Установіть  відповідність  між  біологічною  наукою  та  її  визначенням.

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

Існує багато визначень поняття життя. Наприклад, Аристотель визначав життя як «харчування, ріст і старіння». Тревіранус вважав, що життя – це «стійка одноманітність процесів із відмінністю зовнішніх впливів», академік І.П. Павлов визначав його як «складний хімічний процес», а академік О.І. Опарін   стверджував: «Життя – це безперервний процес внутрішнього руху, синтезу і розпаду, обміну енергією з довкіллям, направлений замінити самозбереження і самовідтворення у передачі стійких ознак в мінливих умовах довкілля»

«Життя – це спосіб існування білкових тіл, суттєвим моментом якого є постійний обмін речовин з навколишньою природою» (Ф. Енгельс).

«Живі тіла, які існують на Землі, являють собою відкриті, саморегулювальні та самовідтворювальні системи, що побудовані з біополімерів – білків і нуклеїнових кислот» (М. В. Волькенштейн).

«Життя – це глобальна планетарна самовпорядкована, енергетично та інформаційно відкрита система, що являє собою велике розмаїття форм єдиної у фізико-хімічному відношенні живої речовини» (В. І. Вернадський).

«Життя є формою існування біополімерних тіл (систем), здатних до са мореплікації в умовах постійного обміну речовинами й енергією з навколишнім   середовищем» (В. І. Гольданський).

Життя – це активна властивість живої матерії, що відбувається із витратами енергії на підтримання і відтворення специфічної структури (Б. М. Медніков

ІV. Вивчення нового матеріалу

План:

1. Властивості живої матерії.
2. Структура навколишнього середовища.
3. Суть стратегії сталого розвитку природи й суспільства

1. Властивості живої матерії.

ЖИТТЯ – це принцип існування біологічних систем, які відрізняються від неживого складністю та високою структурною й функціональною впорядкованістю, що підтримується завдяки здатності поглинати, перетворювати та передавати енергію ззовні.

Властивості живої матерії:

Пригадайте, що вивчає наука біологія.

На перший погляд, відрізнити живе від неживого нескладно. Хоча часто живе може перебувати в такому стані, коли прояви життєдіяльності приховані і тіла живої природи зовні нагадують неживе (наприклад, насіння рослин). Що об’єднує представників живої природи – усі організми – та відрізняє їх від неживої природи?

Вам уже відомо, що всі організми побудовані з окремих “цеглинок” – клітин. І відповідно до кількості клітин їх поділяють на одноклітинні і багатоклітинні (мал. 4). Неживі тіла (за винятком відмерлих решток організмів) не мають клітинної будови.

Мал. 4. А. 1. Одноклітинна рослина – водорість хламідомонада. 2. Багатоклітинна рослина – фіалка. Б. 1. Одноклітинна тварина – амеба. 2. Багатоклітинна тварина – кішка

• Усім організмам властивий подібний хімічний склад, тобто вони побудовані з тих самих хімічних речовин (органічних та неорганічних). Організми можуть утворювати різні органічні речовини: білки, вуглеводи, ліпіди та нуклеїнові кислоти.

Білки необхідні для росту організмів насамперед як будівельний матеріал.

Серед ліпідів найбільш поширені жири. Під час хімічного розкладання ліпідів виділяється велика кількість енергії.

До вуглеводів, наприклад, належить глюкоза. Об’єднуючись між собою, молекули глюкози утворюють крохмаль. Його запасають рослини. Здебільшого вуглеводи мають значення як енергетичний матеріал.

Усі організми відрізняються один від одного. Збереження інформації про будову та особливості кожного організму забезпечують нуклеїнові кислоти. Вони мають складні наукові назви. Для спрощення користуються скороченими назвами, наприклад ДНК.

• ДНК – сполука, яка має вигляд подвійної спіралі (мал. 5). Вона зберігає спадкову інформацію про ознаки організму. Ця інформація передається від одного покоління організмів певного виду до іншого.

Мал. 5. Фрагмент ДНК

• Усі організми залежать від навколишнього середовища. Саме з нього вони дістають поживні речовини, тобто живляться. Речовини, які надходять до організмів, розкладаються на простіші. Унаслідок цього вивільняється енергія, яка використовується для забезпечення потреб організму (утворення власних речовин, руху, розвитку).

Для розкладання органічних речовин необхідний кисень. Його організми вбирають з повітря під час дихання.

• Ще однією властивістю живого є подразливість.

Це здатність організму змінювати прояви життєдіяльності у відповідь на дію подразника (зміну температури, вологості, освітленості тощо). Подразливість проявляється в тому, що організми здатні сприймати різні подразники довкілля й реагувати на них. Наприклад, якщо поставити рослину в темне приміщення й увімкнути електричну лампу, через певний час рослина почне рости в бік джерела світла (мал. 6).

Мал. 6. Подразливість: рослини реагують на світло, змінюючи напрямок росту

• Характерною властивістю організмів є їхня здатність до рухів.

Як рухаються тварини, ми бачимо щодня (птахи літають, риби плавають, ссавці бігають). Ми також ходимо, бігаємо тощо. Рослини здаються нерухомими. Але щойно ви переконалися, що рослини змінюють положення своїх листків і стебел залежно від напрямку променів світла (поспостерігайте за кімнатними рослинами). Рослина квасоля після заходу сонця опускає свої листки, а вранці, навпаки, піднімає їх догори. Якщо доторкнутися до мімози соромливої, її листочки складуться (мал. 7).

Мал. 7. Положення листочків мімози соромливої у спокійному стані (1) та після дотику (2)

• Усі організми ростуть, збільшуючи свої розміри та масу. При цьому одні з них (наприклад, дерева, чагарники) ростуть протягом усього життя, а інші (наприклад, птахи, людина) – упродовж лише певного часу.

Погляньте на малюнок 8. З невеликої насінини, висадженої в грунт, виростає рослина. Червоподібна гусінь, що живиться листками рослин, через певний час стає нерухомою лялечкою. З неї потім розвивається крилатий метелик, який споживає нектар квіток. Ці приклади свідчать про ще одну властивість організмів – здатність до розвитку.

Мал. 8. Ріст і розвиток рослини (1) і тварини (2)

Усі організми розмножуються, відтворюючи собі подібних. Якби цього не відбувалося, життя на нашій планеті через певний час зникло б.

Узагальнемо знання.

Організми відрізняються від тіл неживої природи хімічним складом, клітинною будовою, здатністю живитися, дихати, рухатися, розмножуватися, рости й розвиватися.

2. Структура навколишнього середовища.

Навколишнє середовище, або довкілля, – це частина природи, що оточує людину, підтримує її існування, створює умови для діяльності й суспільних відносин, безпосередньо впливає на її життя і здоров'я.

Поняття «природа» і «навколишнє середовище» дуже подібні, але перше є значно ширшим.

Навколишнім середовищем називають ту частину природи, з якою людське суспільство взаємодіє у своєму житті й виробничій діяльності.

Навколишнє середовище складається з двох взаємозалежних частин: природної і штучної.

Природним компонентом є планета Земля з її різноманітними оболонками – атмосферою, гідросферою, літосферою та біосферою.

Суспільну частину середовища людини становлять суспільство і суспільні відносини, що утворюють його штучну частину

Науковці виокремлюють два основні аспекти у вивченні відносин людини з навколишнім середовищем. По-перше, досліджують всю сукупність впливів, що чинять на людину середовище і різні чинники довкілля. По-друге вивчають адаптації людини і людських спільнот до навколишнього середовища.

Сьогодні всі проблеми навколишнього середовища є предметом нової науки під назвою енвайронментологія (від англ. environment – навколишнє середовище, довкілля). Ця наука має виражений прикладний характер, а традиційна екологія є її теоретичною основою. Методологічними засадами енвайронментології слугують наукова теорія природокористування, вчення про охорону природи та сучасна концепція збалансованого розвитку природи й суспільства.

3 . Суть стратегії сталого розвитку природи й суспільства.

Бесіда.

1. Чому біологія є найважливішою  для людства природничою наукою?

2. Що таке природа?

3. Що таке гармонійне співіснування природи і людини?

Мозковий штурм 

Викладач. Чому природа не в змозі задовольнити потреби людини?

Студенти записують свої ідеї на білих аркушах і прикріплюють на дошці.

Очікуванні висновки:

• природні ресурси обмежені, більшість із них вичерпні, невідновлювальні;

• людина нераціонально використовує їх;

• хижацьке забруднення навколишнього середовища.

Вправа «Яблуко — модель Землі» (робота з інтерактивною дошкою)

Мета: показати обмеженість природних ресурсів на Землі.

Вказівки:

1. Уявіть, що яблуко — це Земля. Поділіть яблуко на чотири частини. Три чверті яблука — Світовий океан, відкладіть їх.

2. Одна чверть — це суходіл. Розріжте її навпіл. Одна половина — території, що є малопридатними для життя людей: полярні області, пустелі, болота, високі та скелясті гори. Відкладіть цю половину.

3. 1/8 частина — територія, на якій живуть люди (не обов’язково вирощують продукти харчування).

4. Розріжте 1/8 частину яблука ще на чотири частини. З частини — скелясті, вологі, холодні, не придатні для сільського господарства. Це землі, де розташувалися міста, села, заводи, автостоянки тощо, тому там не вирощують продукти харчування.

5. Що ж залишилося? — 1/32. Обережно зніміть шкіру з частини яблука. Вона символізує тоненький шар на поверхні земної кори, котрий дає усьому людству їжу. Його середня глибина менша ніж 2 метри. Він забезпечує обмежену кількість продуктів харчування.

Екологія є науковою основою раціонального використання природних ресурсів і сталого (збалансованого) розвитку суспільства, охорони біологічного різноманіття нашої планети.

З розвитком екології людство усвідомило значення досліджень взаємозв’язків між організмами та середовищем їхнього проживання. Виявлено закономірності, які керують функціонуванням надорганізмових біологічних систем: як окремих популяцій та екосистем, так і біосфери в цілому. Навіть незначний вплив людини на довкілля може запустити ланцюгові реакції, здатні спричинити непередбачені наслідки в глобальному масштабі. Людина поступово усвідомила необхідність охорони не лише окремих видів організмів, а й екосистем та біосфери в цілому.

Уникнути глобальної екологічної кризи можна, лише об’єднавши зусилля всіх країн для вироблення єдиної стратегії збереження і поліпшення стану навколишнього природного середовища – стратегії сталого (збалансованого) розвитку природи та суспільства.

Сталий розвиток природи й суспільства (англ. Sustainable development) –розвиток суспільства, за якого економічне зростання, матеріальне виробництво і споживання відбуваються в межах, що їх визначає здатність екосистем до самовідновлення.

Термін «сталий (збалансований) розвиток» з’явився у 1980 р. у документі «Всесвітня стратегія охорони природи» (ВСОП), підготовленому Міжнародним союзом охорони природи і природних ресурсів (МСОП). Ця стратегія містила принципово нове положення: збереження природи нерозривно пов’язане з питаннями розвитку суспільства.

Концепція сталого (збалансованого) розвитку природи й суспільства має три складові: екологічну, економічну та соціальну. 1983 року при Організації Об’єднаних Націй (ООН) (англ. – United Nations) було створено Всесвітню комісію з навколишнього середовища та розвитку. Вона визнала, що екологічні проблеми сьогодення мають не локальний, а глобальний характер. Сучасне суспільство несе відповідальність за те, у якому стані залишить після себе довкілля і природні ресурси наступним поколінням.

Мета цієї концепції – забезпечення такого розвитку людства, який реально поліпшить умови життя за одночасного збереження і поліпшення стану біосфери, а також різноманітності організмів як основного фактору її стійкості.

  1 січня 2016 року офіційно набрали чинності 17 цілей сталого розвитку. Їх викладено в Порядку денному в галузі сталого розвитку на період до  2030 року, який ухвалили лідери держав світу у вересні 2015 року на історичному саміті ООН.

Які це цілі?

1. Повсюдна ліквідація злиденності в усіх її формах. Наслідками злиденності є систематичне недоїдання, обмежений доступ до освіти, охорони здоров’я тощо. Ліквідації злиденності має сприяти економічне зростання країн, яке забезпечить зайнятість населення та отримання необхідних засобів для існування.

2. Ліквідація голоду, забезпечення продовольчої безпеки, поліпшення харчування та сприяння стійкому розвитку сільського господарства. Сільське, лісове, рибне господарства тощо здатні забезпечити повноцінним харчуванням усе населення планети, не порушуючи при цьому стану навколишнього середовища. Але через інтенсивне вирубування лісів, виснаження ґрунтів і ресурсів Світового океану швидкими темпами скорочується біорізноманіття нашої планети. Тому сільське господарство має переходити на інтенсивний шлях розвитку, за якого з мінімальної площі можна отримувати високі врожаї.

3. Забезпечення здорового способу життя і сприяння благополуччю для всіх у будь­якому віці. Актуальними проблемами людського суспільства є боротьба з небезпечними хворобами (як­от, СНІД, туберкульоз, поліомієліт, малярія та ін.) та збільшення тривалості життя, забезпечення вільного доступу до чистої води, лікарських послуг.

4. Забезпечення всеосяжної та якісної освіти, заохочення до освіти протягом усього життя.

5. Забезпечення гендерної рівності та розширення прав і можливостей усіх жінок і дівчат. Має бути забезпечено рівний доступ представникам та представницям обох статей до освіти, медичних послуг, посад на роботі, політичного життя тощо. Жінки не повинні потерпати від дискримінації та насильства.

6. Забезпечення доступу всіх до санітарії, водних ресурсів та їхнього раціонального використання. Чиста вода – необхідна умова існування людства. За прогнозами ООН, уже 2025 року понад 2,5 млрд людей відчуватимуть значну нестачу питної води.

 7. Забезпечення для всіх доступу до недорогих, надійних, стабільних і сучасних джерел енергії. Від енергії залежить робота промисловості, сільського господарства, транспорту, задоволення побутових потреб людини. Нині людина стикається з проблемами обмеження запасів невідновлюваних джерел енергії, таких як кам’яне вугілля, нафта, природний газ. Для розв’язання цієї проблеми потрібно ширше використовувати джерела відновлювальної енергії: енергії вітру, припливів і відпливів, біопаливо тощо

8. Сприяння поступальному, стійкому економічному зростанню, повній зайнятості та гідній роботі для всіх.

9. Створення стійкої інфраструктури, сприяння всеосяжній та стабільній індустріалізації та інноваціям. Інвестиції в інфраструктуру: транспорт, енергозабезпечення, комунікації, інформаційні технології повинні забезпечити зростання продуктивності праці і відповідно – доходів населення, доступність послуг у галузі освіти та медицини тощо.

10. Скорочення нерівності всередині країн і між країнами. Нерівність в отриманні доходів між різними країнами світу створює проб леми масової міграції, коли багато людей з країн з низьким рівнем доходів масово і  часто незаконно намагаються мігрувати в країни з високим рівнем доходів.

11. Забезпечення відкритості, безпеки, життєстійкості й екологічної стабільності міст та інших населених пунктів. Міста є центрами промислового виробництва, торгівлі, науки, культури, освіти, сучасної медицини тощо. Але вони, насамперед мегаполіси, стикаються з проблемами перенаселення, нестачі комфортного та екологічно безпечного житла, спотворення природного середовища (наприклад, скорочення площі зелених насаджень, забруднення повітря, утилізації промислових і побутових відходів)

12. Забезпечення переходу до раціональних моделей споживання і виробництва. Скорочення рівня споживання ресурсів з одночасним підвищенням рівня продуктивності дасть змогу посилити конкурентоспроможність підприємств та скоротити рівень злиденності населення. Спільні зусилля урядів, наукової спільноти в розв’язанні цього питання одночасно дадуть змогу також поліпшити якість навколишнього середовища.

13. Вжиття негайних заходів для боротьби зі змінами клімату та його наслідками. Викиди в атмосферу парникового газу, пов’язані з діяльністю людини, зростають щодня й досягли історичного максимуму. Це негативно впливає як на природні екосистеми , так і на саму людину. Підвищення температури повітря та води спричиняє танення льодовиків, насамперед на полюсах планети. Унаслідок цього підвищується рівень Світового океану, що загрожує затопленням значних територій нашої планети в майбутньому.

14. Збереження та раціональне використання океанів, морів і морських ресурсів в інтересах стійкого розвитку. Світовий океан регулює клімат, насамперед прибережних територій, рівень ґрунтових вод, ним проходять важливі транспортні артерії. Тому без раціонального використання цього глобального ресурсу стійкий розвиток суспільства стає неможливим.

15. Захист і відновлення екосистем суходолу та сприяння їх раціональному використанню, раціональне лісокористування, боротьба з опустелюванням та деградацією земель, припинення процесу втрати біорізноманіття.Нині ліси охоплюють близько 30 % площі нашої планети. Через інтенсивне вирубування щорічно зникає близько 13 млн гектарів насамперед тропічних лісів, натомість зростає площа пустель.

16. Сприяння побудові миролюбного та відкритого суспільства в інтересах збалансованого розвитку, забезпечення доступу до правосуддя для всіх і створення ефективних, підзвітних і заснованих на широкій участі установ на всіх рівнях.

17. Зміцнення засобів здійснення та активізації роботи в рамках Глобального партнерства в інтересах сталого розвитку. Вдала реалізація концепції сталого розвитку неможлива без налагодження партнерських відносин на всіх рівнях: між урядами країн, громадськими організаціями тощо. Ці відносини мають бути побудовані на загальнолюдських принципах і цінностях, спільних цілях і баченні вирішення проблем та орієнтовані на найбільш повне задоволення інтересів людського суспільства.

Основною причиною екологічної кризи у відносинах людини й природи є не збільшення кількості населення, не розвиток промисловості, не наші економічні або політичні системи, а система цінностей, що визначають ставлення людини до природи.

Основними такими цінностями є економічна (ресурсна), пізнавальна (освітня), естетична (природа навчає людину бачити й пізнавати прекрасне, творити й охороняти красу в усьому), етична, екологічна та ін.

Моральні й духовні аспекти ставлення людини до живої та неживої природи вивчає екологічна етика.

Екологічна етика – це вчення про моральні стосунки людини з природою, що засновані на розумінні рівноправності й рівноцінності всього живого. Екологічна етика вчить людину у своєму ставленні до організмів зважати на їх права, якими є: право на життя, право на природну свободу, право на необхідну для життя частку земних благ, право на відсутність відповідальності перед людиною, право на захист законом, право на захист від страждання з вини людини.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ СТУДЕНТІВ

I.  Вставте пропущені слова

1. Основні джерела забруднення атмосфери: газоподібні викиди ... і

промислових підприємств.

2. Основні забруднювачі ... : промислові й побутові стоки, змиви з полів мінеральних добрив і отрутохімікатів, утворення нафтових плівок при аваріях танкерів.

3. Проведення постійного контролю за станом навколишнього середовища й джерелами його забруднення називається ...

4. Основні заходи щодо охорони ... : захисні лісонасадження, нормоване внесення добрив, регульоване зрошення або осушення.

5. Створення безвідхідних технологій і... циклів виробництва, виключення викидів шкідливих речовин в атмосферу і стічних вод у водойми – основі  природоохоронні заходи.

6. Основні джерела забруднення ...: ненормоване застосування мінеральних добрив і отрутохімікатів, відходи виробництва.

Слова для довідок: грунт, замкнутий, автотранспорт, літосфера, монітори гідросфера.

II. Виконання завдання у зошиті ( роздаткові картки )

З’єднайте стрілками термін і його значення.

Живлення                             

Дихання                                

Подразливість                         

Рух                                     

Ріст                                   

Розвиток                                          

Розмноження                     

III. Бесіда за запитаннями:

І. Назвіть основні властивості організмів.

2. Назвіть риси подібності і відмінності між властивостями організмів - ріст і розвиток.

3. Звідки організми беруть енергію для здійснення росту і розвитку?

4. Завдяки якій властивості організми здатні реагувати на зміни, що відбуваються в навколишньому середовищі? Наведіть приклади. Яке значення має ця властивість?

VI. ПІДСУМОК  ЗАНЯТТЯ

Рефлексія

Інтерактивний метод «Прес»

Студенти висловлюють свої думки стосовно заняття за алгоритмом.

Ми вивчили…

Ми навчилися…

Нас зацікавило…

Ми дізналися…

Отже,…

Студенти відривають свої квіточки від кореня дерева і коментують: якщо очікування справдились — приклеюють квіточку на крону дерева, а чиї не справдились — приклеюють, знову біля кореня. 

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати параграф §3 В. І. Соболь Біологія і екологія 10 клас, вивчити конспект