ЛІДЕРСТВО ТА ЛІДЕРИ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ методична розробка заняття

Лисичанський промислово-технологічний фаховий  коледж

       ЛІДЕРСТВО ТА ЛІДЕРИ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

методична розробка

 з дисципліни Організація командної роботи  

 в закладах фахової передвищої освіти

Розробник:

 Скиба Н.М., старший викладач, викладач вищої категорії Лисичанського промислово-технологічного фахового  коледжу

               2025

ВСТУП

Сучасні умови розвитку суспільства та економіки вимагають від майбутніх фахівців нових підходів до організації діяльності колективів, ухвалення рішень і досягнення спільних цілей. Уміння працювати в команді, організовувати взаємодію між її учасниками, мотивувати та управляти процесами всередині групи є ключовими компетентностями сучасного управлінця.

Дисципліна "Технологія організації командної роботи" покликана сформувати у здобувачів фахової передвищої освіти  галузі знань  07 «Управління та адміністрування» спеціальності  073 «Менеджмент» за освітньою-професійною програмою  «Організація виробництва» знання, уміння та навички, необхідні для ефективного управління командою, розв’язання конфліктних ситуацій, забезпечення ефективної комунікації, мотивації співробітників і досягнення високих результатів у діяльності колективу.

У рамках курсу вивчаються основи побудови команд, принципи їх функціонування, стилі керівництва, особливості управління проектними групами та методи оцінки ефективності командної роботи. Особлива увага приділяється практичним аспектам, які дозволяють здобувачам освіти застосовувати теоретичні знання у реальних ситуаціях.

МЕТОДИЧНА    РОЗРОБКА   ЗАНЯТТЯ

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ:

1.Організаційний момент:

1)Привітання

2) Перекличка

3)Перевірка готовності до заняття

2. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності студентів, оголошення теми та цілей заняття.

3.Реалізація теми за планом. Лекція.Тестування

4. Підсумок заняття. Оцінювання

5. Домашнє завдання

ЛІДЕРСТВО ТА ЛІДЕРИ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

ПЛАН:

1)Поняття, основні категорії.

2)Сутність лідерства та управління, головні відмінності. Портрет сучасного лідера. Роль лідера в глобальному світі та на мікрорівні. Сучасне бізнес-середовище, внутрішня та зовнішнє середовище організації. Задачі лідера. Лідерство та прийняття рішень. Теорія Х та теорія Y. Щоденне лідерство.

3)Історія лідерства. Організаційне лідерство. Приклади успішних компаній. Експертне, емоційне та ситуаційне лідерство. Віртуальне лідерство. Трансформаційні та транзакційні лідери. Класифікація лідерів.

4) Обов’язки менеджера та керівника, відмінність керівника від лідера. Психотип лідера. Типи особистостей та лідерство. Політичне лідерство. Редизайн лідерства. Типи лідерства за М.Вебером.

Наявність значного спектру науковихтеорій щодо управління пояснюється складністю та багатоаспектністю самого феномена управління. З кінця ХХ ст. дослідження у сфері управління сфокусовані на лідерстві. Пояснення цього факту вбачається нами у прояві суспільної потреби у лідерстві (яка особливо зростає в період значних суспільно-політичних і соціально-економічних трансформацій) та відповідності саме лідерства до сучасних суспільних вимог і викликів. Констатація лідерства як вищого еволюційного та якісного рівня управління породжує необхідність перегляду засад, на яких має здійснюватися професійна підготовка управлінців на даному етапі суспільного розвитку. На підтвердження зазначеного наведемо слова У.Сліма, якій ще в 1957 р. зазначив: "Є різниця між керівництвом і лідерством. Лідери та люди, які слідують за ними, демонструють одні з найдавніших найбільш природних та ефективних із всіх відомих нам форм людських взаємовідносин. Керівник та ті, ким він керує, є проявом більш пізнішого продукту історії, який є не таким романтичним і надихаючим. У лідерстві втілюється дух особистості та передбачення. Лідерство – це мистецтво. Менеджмент – це наука. Менеджери – необхідні, лідери – обов’язкові. Гарна система створює ефективних менеджерів, а потребує дещо більшого. Ми повинні знайти управлінців, які є не тільки кваліфікованими менеджерами, але й натхненними і надихаючими лідерами, призначеними для того, щоб зайняти вищі посади в управлінському апараті".

https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=i8xdtpjCuIc&ab_channel=EuroQuiz

Управління як вид професійної діяльності у своїй еволюції пройшов три етапи розвитку: від адміністрування через менеджмент до лідерства. У сенсі лідерства управління набуває абсолютно нового наповнення, оскільки для ведення до визначеної мети застосовуються не класичні інструменти менеджменту (планування, організація, контроль), а далеко нетрадиційні для менеджменту і напевно у деякому сенсі протилежні до означених – бачення (одкровення), надихання та власний приклад. Визначення нової суті управління саме за допомогою терміна " одкровення [1] " належить П.Дракеру. Але повертаючись до витоків, зокрема закладених релігією щодо значення цього слова, зазначимо, що у Книзі притчей Соломонових (18-й вірш) сказано так: "Без одкровення зверху народ нестримний" [23, с. 95-96]. Як бачимо, зазначений вислів безпосередньо стосується управління. Щодо надихання то тут варто вказати, що слово "надихати [2] " походить від латинського слова "inspirare", що буквально означає вдихати життя. Власний приклад лідера виступає одним із головних і потужних інструментів сучасного управління. Словосполучення "ведучи прикладом [3] " засвідчує "трансформаційну силу лідерства", а процес "від слів до справи [4] " також передбачає демонстрацію через дії лідерів їх прихильності реформам" [1, с. 107- 108]. Важливо підкреслити, що основу цього процесу формує удосконалення особистості самого лідера: "Стратегія поведінки керівника проста – будь прикладом. Присвяти себе вдосконаленню власної особистості. Говорити про це також корисно, але дії переконливіші слів. Працюй серйозно над удосконаленням власної особистості і цим ти надихнеш іншихслідувати тим же шляхом" [18, с. 14].

У розкритті специфіки лідерства серед інших проявів управління (адміністрування, менеджмент) дослідники акцентували увагу на таких його особливостях: - Г.Оуден, В.Годжсон, Н.Газзар зазначали, що лідерство полягає в тому, що люди намагаються кинути виклик навколишній дійсності та змінити її; - К.О’Коннор стверджував, що вміння створити своє бачення перетворює звичайного менеджера на лідера; - В.Громовий підкреслює: "Лідерство ґрунтується на особистій спроможностіздійснювати вплив" [5, с. 258]; - С.Кові констатує, що лідерство – це донесення до співробітників свого бачення їхнього потенціалу таким чином, щоб вони самі змогли його в собі побачити; - Б.Нунан розглядає лідерство як інструмент розвитку потенціалу та побудови спільноти. Важливо підкреслити той факт, що лідерство виступає не тільки вищим еволюційним рівнем управління, а, – що є не менш важливим, – є проявом нового, вищого рівня якості управління. На підтвердження останнього свідчать, зокрема, наступні положення та факти: - "лідерство – управління на більш високому рівні, процес досягнення значущих результатів при дії з повагою, турботою та чесністю заради благополуччя всіхучасників" [3, с. 13-14]; - "опора на контроль і жорсткість (притаманні старій парадигмі управлінню) виявляються менш ефективними, ніж мотивація і мораль (притаманні лідерству)" [6, с. 24]; - Е. Демінг, відомий дослідник якості управління, відзначив лідерство як "пусковий механізм роботи системи якості, без нього така система скоріше фікція, ніж реальність" [8, с. 22]; - у новій версії міжнароднихстандартів ISO 9000 лідерство визначено одним із восьми принципів, покладенихв основу стандартів; - Р. Еджмен, досліджуючи якість організацій, зазначає: "лідерство – це не більше, ніж висота, на яку нам треба плигнути" [8, с. 22]. Щодо етимології слів "лідерство" та "лідер"… Багатогранність і складність поняття "лідерства" є причиною наявності низки різних поглядів щодо його сутності. Для відображення останньої звернемося до аналізу етимології слів "лідерство" та "лідер". Англійське слово " leader" утворено від дієслова "to lead", що означає "вести". У свою чергу, етимологія англосаксонського кореня у словах " lead", "leader", "leadership" бере свій початок від "laed", що означає "шлях" або "дорога", дієслово " laeden" означає "мандрувати". Таким чином, "лідер – це той, хто йдучи попереду, показує шляхсвоїм попутникам" [12, с. 21]. У стародавній мові кельтів "leading" означає тримати курс чи напрям та "робити так, що інші слідували йому" [13, с. 8]. У латинському еквіваленті "gubernator" (правитель) значення слова "лідер" буквально означає "рульовий на судні" [2, с. 65]. В Індії еквівалентом слова "лідер" є слово "neta", що означає людину, яка викликає повагу та володіє харизмою. Наслідком такого змісту є той факт, що в Індії вважається, що "лідер веде за собою шляхом власного прикладу, надихає людей" [2, с. 320]. Китайська метафора ефективного правління – це "образ вітру (фен), який засвідчує ідею проникливого та витонченого віяння, яке захоплює та підкорює людські серця" [14, с. 9].

Метафора шляху, за твердженням Д.Адаіра [2], була присутня й у мовах персів, єгиптян, греків і римлян, де старогрецьке слово " hegemon" та давньоримське "dux" (лідер) спиралося на образ дороги та мандрівки. Таким чином, етимологічно лідерство означає "ведення за собою". Об’єднання західного та східного підходів до розуміння лідерства дозволяє вичленити ключові аспекти цього поняття, до яких, на нашу думку, слід віднести: «ведення» (рухза визначеним напрямом) та «наслідування» з боку інших, що базується на повазі. Щодо сутності лідерства та його складових… Напевно одним із самих лаконічних визначень поняття "лідерство" є визначення визнаного гуру сучасного менеджменту П.Друкера, який зазначив так: "Лідерство – це бачення". Р.Стогділл у 1974 р. у праці "Посібник з лідерства: Огляд теорій та досліджень" [5] запропонував цілий спектр означень лідерства, тим самим підкреслюючи його багатогранність. Російські вчені, досліджуючи природу лідерства, звертають увагу на поєднання двох складових: комбінації певних якостей особистості та певного типу взаємовідносин у групі людей задля реалізації спільної діяльності. Так С.Філонович у своїй праці [22] зазначає, що лідерство одночасно є: положенням (станом) особистості та процесом залучення послідовників до певної діяльності. Перший з аспектів дослідник називає статичним, другий – процесним, особливо наголошуючи на тому, що "неподільність цих аспектів веде до серйозних помилок і перешкоджає розумінню багатьох явищ…" [22, с. 5].

 Розвиваючи думку колеги, А.Кочеткова наступним чином визначає зазначені аспекти лідерства: "Лідерство – як статус – провідне положення особистості чи соціального утворення, що обумовлене більш ефективними результатами діяльності. Лідерство – як процес – вплив однієї людини на іншу на основі особистихякостей при добровільному визнанні його колективом" [9, с. 605]. Розглядаючи лідерство як стан особистості, з одного боку, та процес залучення до діяльності, з іншого, підкреслимо, що і перше, і друге є результатом прояву лідерських якостей особистості, яка виконує роль лідера. Іншими словами, першоумовою прояву лідерства є особистість лідера, про що Б.Трейсі сказав так: "Бути лідером – це характер, а не посада" [21, с. 8].

Необхідно зазначити, що багаторічні спроби науковців вичленити універсальний набір якостей лідера, притаманних більшості ефективних керівників, не дали результату. Поряд з цим науковці підкреслюють, що принципово важливими для лідера є: цілісність особистості як "похідна від знання людиною самої себе, щирості та зрілості" [8, с. 7], "досконале розуміння взаємозв’язку" [8, с. 8], відповідальність за власну поведінку, служіння іншим, спроможність "будувати своє життя, ставлячись до нього як до місії, а не кар’єри" [8, с. 11]. Аналіз наукових джерел засвідчує, що дослідженню другої складової лідерства (процесу залучення до діяльності) присвячено значно більше уваги в порівнянні з першим (розвитку особистих якостей лідера) у той час як, на наше глибоке переконання, саме наявність статичного аспекту продукує процесний. Як результат такого підходу, констатується висновок: "Перетворення починаються із себе й вимагають активізації своїх лідерських якостей від усіх нас" [16, С.12]. К.Бланшар означив цей процес таким чином: "Ефективне керівництво – це чотирьохетапний шлях до змін, що включає в себе розвиток лідерськихякостей щодо управління собою, окремими членами колективу, командою та організацією" [3, С. 125]. Щодо другої складової лідерства можна навести такі приклади його розкриття: - Р.Дафт у своїй фундаментальній праці "Уроки лідерства" визначає останнє наступним чином: "Лідерство – це взаємовідношення між лідером і членами групи, які впливають один на одного у своєму бажанні до реальних змін і досягненні результатів, які віддзеркалюють спільні цілі" [6, с. 20].

 Складовими елементами лідерства Р.Дафт вважає: мету, вплив, відповідальність та зміни. - Стогділл та Шатлі розглядали лідерство як показник взаємовідносин між людьми [25, с. 89]. - Я.Паства розкриває лідерство таким чином: "Незважаючи на те, що концепція лідерства може бути зрозуміла по-різному в різних культурах, це в основному визначається як процес, що складається з серії постійних взаємодій між лідером та іншими. Лідерство також стосується впливу, бо лідери мотивують іншихлюдей робити певні речі і це має місце у груповому контексті, включаючи багатьохіндивідуалів та загальну мету" [7, с. 11]. - З позиції впливу лідерство розглядає К.Бланшар, який у своїй праці "Лідерство: до вершин успіху" констатує: "Лідерство – це здатність впливати на інших шляхом вивільнення сил і здібностей людей та організацій заради спільного блага" [3, с. 13] та у подальшому уточнює: "Лідерство – це не те, що ви робите для людей, а те, що ви робите з людьми" [3, с. 124]. Психологи визначають лідерство як "процес психологічного впливу однієї людини на інших під час їхньої спільної життєдіяльності, що здійснюється на основі сприйняття, наслідування, … розуміння один одного. Це … психологічна характеристика поведінки членів групи, що базується на принципах вільного спілкування та добровільного підпорядкування" [25, с. 214]. Важливо зазначити, що в даному випадку вплив носить характер позитивності, ефективності та успішності. На завершення цього пункту наведемо ще один, на нашу думку, дуже влучний вислів щодо сутності досліджуваного поняття: "Лідерство – це повне, аутентичне самовираження людини, яка працює на досягнення значущої позитивно впливаючої на перетворення мети. Проявлення лідерських якостей базується не на займаній посаді чи повноваженнях, а на довірі та взаємовідносинах" [16, с. 11].

https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=c2Gys-HVwwg&ab_channel=Mindly

Види лідерства За аналогією до встановленихскладовихлідерства констатуємо наявність двохосновнихвидів лідерства: - Індивідуальне лідерство, – суб’єктом прояву лідерства виступає окрема особистість. Прояв може здійснюватися як безпосередньо по відношенню до себе (саморозвиток особистості), так і до іншихособистостей. - Інституційне (або організаційне) лідерство, – суб’єктом прояву лідерства виступає організація. Прояв може здійснюватися як безпосередньо по відношенню до себе (саморозвиток організації), так і до іншихорганізацій. Такий підхід абсолютно корелюється з поділом будь-якої людської діяльності на два види: індивідуальну та соціально-групову [10, с. 31]. Таким чином, лідерство однієї особистості (по відношенню до власного життя чи діяльності групи) є індивідуальним. Відповідно лідерство групи людей (по відношенню до розвитку власної організації чи діяльності інших організацій) – є організаційним. У першому випадку ми говоримо про лідераособистість, у другому про лідера-організацію. Первинним у цьому "дуеті" є саме індивідуальне лідерство, про що зокрема Р.Бояцис висловлюється наступним чином: "Першочергове завдання лідера не має відношення до вміння керувати іншими людьми – перш за все, він повинен пізнати себе і навчитися управляти собою." [4, с. 8] А М.Ганді з цього приводу дуже влучно зазначив: "Хочеш змінити світ – почни з себе" [4, с. 215]. П.Сенге в ракурсі власної теорії саморозвивальної організації, формулює організаційне лідерство як: "здатність певної спільноти визначати своє майбутнє та перш за все підтримувати процес необхіднихдля цього змін. Джерелом лідерства є здатність підтримувати творчу напругу й енергію, що виникає тоді, коли люди говорять правду і передають іншим своє представлення майбутнього та розуміння теперішнього [19, с. 16]. К.Бланшар, розкриваючи сутність організаційного лідерства, підкреслює, що лідерство "виникає на всіхрівняхорганізації" [3, с. 32]. К.Манфред, аналізуючи характеристики організацій-лідерів, стверджує, що такі організації: "Мають сфокусований спектр продукції. Дуже чуттєві до навколишніх. Згуртовані, з сильною культурою, спільним баченням світу та системою мислення. Є прихильниками розподіленого лідерства, заохочуючи лідерство на всіх рівнях організації. Підтримують постійні інновації, які є джерелом організаційного життя. Заохочують оптимістичний настрій співробітників. Розуміють значущість задоволення клієнтів. Продукують культуру навчання, реальності помилок, сприйняття різностороннього мислення та дій. Продукують наявність системної перспективи, формування синергетичного ефекту. Не ризикують без достатніх підстав та оцінюють показники результативності" [12, с. 80-82]. Типи лідерства При визначенні основних типів лідерства за основу нами взято основні типи суспільної діяльності: політичну, державну, бізнесову, громадську, освітню тощо.

До класичного розуміння ролей лідера, на наш погляд, слід віднести позицію Дж. Каузеса та Б. Познера, які ще у 1980-х рр.. виділили наступні п’ять ключовихролей лідера: 1. Шукати нові можливості. 2. Спонукати людей до спільного бачення, орієнтувати …на перспективу, залучати …послідовників. 3. Надавати можливість іншим проявити себе. Заохочувати співпрацю та допомогу …в індивідуальному розвитку. 4. Моделювати образ життя та розвитку. Захоплювати людей власним прикладом та концентрувати спільнізусилля на …результатах. 5. Надихати людей. Високо оцінювати досягнення та гідно заохочувати послідовників [16, с. 10]. Фактично ті самі ролі, але дещо в іншому формулюванні, запропоновані у праці [15] "У лідера є чотири ролі, які він має успішно виконувати:

1. Створення атмосфери взаємної довіри шляхом поділу усіма спільнихцінностей.

2. Прояснення цілей – трансформація візії у конкретні цілі.

 3. Налаштування бізнес-процесів і систем.

 4. Розвиток талантів.

 Останні дослідження з питань лідерства роблять особливий акцент на виконання лідером ролі провідника змін: "Тому, хто не налаштований на зміни, важко бути ефективним лідером. Сучасне суспільство не дає можливості вибирати між спокоєм та змінами. Останні є неминучими, і ступінь їх перетворень росте з кожним днем." [12, с. 29] Д.Глейхер запропонував формулу готовності до змін, відповідно до якої: "С= f(A,B,D)>X; де С – необхідна зміна, А – незадоволеність наявним станом справ, В – чітке бачення бажаного майбутнього стану, D – перші практичні кроки, Х – видатки змін" [24, с. 248]. Запропонований В.Шейновим перелік включає наступні ролі лідера: "Лідер як координатор діяльності групи. Лідер як планувальник. Лідер як політик. Лідер як експерт. Лідер як представник групи для зовнішнього середовища. Лідер як мотиватор. Лідер як суддя та миротворець. Лідер як приклад. Лідер як символ. Лідер як формувач групового світогляду. Лідер як "батько" [25, с. 79-80]. П.Сенге стверджує, що сучасний лідер має виконувати три основні ролі: архітектора, слуги та вчителя [18, с. 327]. Дві останні ролі є певним викликом для сучасного суспільного погляду на управління та потребують переосмислення місії (суспільного призначення) останнього.

 Аналіз джерел засвідчує наявність досить різноманітнихпоглядів щодо основнихфункцій сучасного лідера. Засновники компетентісного підходу Спенсери у своїй праці "Компетенції на роботі" для опису типової лідерської поведінки використали наступні положення: - "Інформування людей: щоб ті, на якихвпливає рішення, були в курсі того, що відбувається. - Особисто робить зусилля для справедливого відношення до всіхчленів групи. - Застосовує комплексні стратегії для посилення командного духу та підвищення продуктивності. - Упевнюється, що практичні потреби групи задоволені. - Гарантує, що інші виграють від місії, цілей, планів, клімату, тону та політики лідера" [20, с. 64-65]. У ракурсі концепції лідерства-служіння домінуючою є точка зору, згідно з якою: "Лідер – це той, хто вміє служити та вибудовувати гармонічні стосунки між співробітниками всередині організації … для досягнення максимальних … сукупних результатів" [13, с. 8]. К.Баншар використовує акронім " SERVE" (служити) для опису ключовихфункцій лідера-слуги, які є наступними [3, с. 304-308]: - Бачити майбутнє [6] , виконувати роль творця картини майбутнього. - Займатися людьми та розвивати їх. [7] - Постійно розвиватися [8] (у трьохаспектах– власний розвиток, розвиток процесів, удосконалення структури). - Цінувати як результати, так і відносини [9] . - Втілювати цінності в життя [10].

Завершуючи огляд наявних позицій, ще раз підкреслимо, що при будь-якому підході щодо розуміння основних ролей і функцій сучасного лідера їх реалізація можлива лише за умов наявності взаємної довіри та співпраці. Висновки. Здійснений нами аналіз дозволяє констатувати наступні висновки: 1. Лідерство є вищим еволюційним та якісним рівнем управління.

 2. Лідерство одночасно є: положенням (станом) особистості та процесом залучення послідовників до певної діяльності.

3. Першоумовою прояву лідерства є особистість лідера (лідерські якості особистості).

4. Виділяють два основні види лідерства: індивідуальне та інституційне (організаційне).

 Індивідуальне лідерство – суб’єктом прояву лідерства виступає окрема особистість. Прояв може здійснюватися як безпосередньо по відношенню до себе (саморозвиток особистості), так і до інших особистостей.

Інституційне (або організаційне) лідерство – суб’єктом прояву лідерства виступає організація. Прояв може здійснюватися як безпосередньо по відношенню до себе (саморозвиток організації), так і до іншихорганізацій. Первинним у цьому "дуеті" є саме індивідуальне лідерство. 5. До основнихтипів лідерства відносять: політичне, державне, підприємницьке, громадське, освітнє тощо. 6. Лідер має виконувати певні ролі, серед яких служити людям та бути їм вчителем. Ці ролі є певним викликом для сучасного суспільного погляду на управління та потребують переосмислення місії (суспільного призначення) останнього. 7. Вичленення специфіки лідерства як вищого еволюційного та якісного рівня управління веде до потреби оновлення засад, на яких має здійснюватися професійна підготовка управлінців на даному етапі суспільного розвитку

ТЕСТУВАННЯ

з дисципліни ТЕХНОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ КОМАНДНОЇ РОБОТИ

ТЕСТ ІЗ ВИБОРОМ ОДНІЄЇ ПРАВИЛЬНОЇ ВІДПОВІДІ

1. Що таке лідерство?
   a) Контроль за підлеглими
   b) Здатність впливати на інших для досягнення спільної мети
   c) Набір адміністративних функцій
   d) Процес розподілу обов'язків у групі
2. Яка основна роль лідера у команді?
   a) Призначати завдання і розподіляти винагороду
   b) Мотивувати, спрямовувати та надихати учасників
   c) Уникати конфліктів у команді
   d) Створювати правила для підлеглих
3. Який стиль лідерства характеризується прийняттям рішень без врахування думки підлеглих?
   a) Демократичний
   b) Авторитарний
   c) Ліберальний
   d) Харизматичний
4. Що є ключовою ознакою демократичного лідера?
   a) Ігнорування думки учасників команди
   b) Контроль і примус до виконання завдань
   c) Залучення членів команди до прийняття рішень
   d) Передача відповідальності іншим
5. Який тип лідерства базується на особистій харизмі?
   a) Трансформаційне лідерство
   b) Харизматичне лідерство
   c) Ситуативне лідерство
   d) Бюрократичне лідерство
6. Що таке трансформаційне лідерство?
   a) Фокус на підтримці існуючого порядку в команді
   b) Здатність надихати і змінювати мислення членів команди
   c) Зосередження виключно на досягненні фінансових результатів
   d) Використання жорстких методів контролю
7. Хто з перелічених може бути лідером?
   a) Тільки особа, що має офіційну владу
   b) Людина, яка має вплив і здатність вести інших
   c) Тільки керівник компанії чи організації
   d) Особа з найбільшим досвідом у певній сфері
8. Який стиль лідерства найкраще підходить для роботи у творчих колективах?
   a) Авторитарний
   b) Ліберальний
   c) Демократичний
   d) Бюрократичний
9. Яка з наведених рис є ключовою для ефективного лідера?
   a) Високий рівень освіти
   b) Уміння надихати та взаємодіяти з людьми
   c) Фізична сила та витривалість
   d) Схильність до прийняття ризиків
10. Який лідер може називатися ситуативним?
    a) Лідер, який змінює стиль керівництва залежно від ситуації
    b) Лідер, що виконує тільки стандартні функції
    c) Лідер, що керує виключно у кризових ситуаціях
    d) Лідер, який не делегує завдання
11. Що є основою успішного лідерства у сучасному суспільстві?
    a) Фінансова стабільність
    b) Вміння адаптуватися до змін та надихати інших
    c) Жорсткий контроль за підлеглими
    d) Володіння авторитарною владою
12. Який стиль лідерства орієнтований на мінімальне втручання у роботу команди?
    a) Харизматичний
    b) Ліберальний
    c) Трансформаційний
    d) Авторитарний
13. Яка роль комунікації в лідерстві?
    a) Встановлення жорстких правил
    b) Побудова довіри та взаєморозуміння з командою
    c) Передача інструкцій без зворотного зв’язку
    d) Мінімізація конфліктів через уникнення обговорень
14. Що з переліченого найчастіше руйнує авторитет лідера?
    a) Надмірна довіра до команди
    b) Відсутність рішучості та нечесність
    c) Занадто високі вимоги до підлеглих
    d) Схильність до делегування завдань
15. Як сучасний лідер підтримує ефективність команди?
    a) Через фінансове стимулювання кожного члена
    b) Шляхом створення сприятливого психологічного клімату
    c) Забезпеченням повного контролю за діями підлеглих
    d) Зниженням вимог до результатів роботи

ВИСНОВОК

У сучасному світі командна робота є основою успішного функціонування організацій та досягнення стратегічних цілей. Дисципліна "Технологія організації командної роботи" дозволила здобувачам освіти сформувати цілісне уявлення про принципи створення ефективних команд, особливості їх функціонування та роль керівника у забезпеченні результативності спільної діяльності.

Ключовими висновками курсу є:

1.   Роль команди у діяльності організації: Команди є важливим інструментом реалізації завдань організації, оскільки вони забезпечують синергію, використання індивідуальних сильних сторін кожного учасника та гнучкість в ухваленні рішень.
2.   Ефективність командної роботи: Результативність команди залежить від правильного розподілу ролей, чіткої постановки цілей, якісної комунікації та мотивації учасників.
3.   Навички управління командою: Керівник команди має володіти знаннями з управління конфліктами, забезпечення мотивації, розвитку корпоративної культури та формування довіри між членами команди.
4.   Практичні інструменти: Методи планування, моніторингу та оцінювання роботи команди, а також використання сучасних технологій, значно підвищують ефективність командної діяльності.

Засвоєння дисципліни надало здобувачам освіти можливість не лише теоретично розуміти основи командної роботи, але й застосовувати їх у практичній діяльності. Це сприятиме їхній професійній підготовці та успішній реалізації у сфері управління та адміністрування.

Таким чином, курс "Технологія організації командної роботи" формує основу для розвитку сучасного управлінця, здатного працювати у динамічному середовищі, створювати ефективні команди та досягати високих результатів у своїй професійній діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу: Закон України № 1213-IX від 4 лютого 2021 року. URLhttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text (дата звернення: 18.03.2021)

 2. Alexander Andrea, De Smet Aaron, Mysore Mihir. Pandemic-style working from home may not translate easily to a «next normal» mix of on-site and remote working. Reimagining the postpandemic workforce: McKinsey Quarterly, July 7, 2020. URL: https://www.mckinsey.com/business-functions/organization/our-insights/reimaginingthe-postpandemic-workforce (дата звернення: 15.04.2021)

 3. Edmondson Amy. How to turn a group of strangers into a team. URL: https://www.ted.com/talks/amy_edmondson_how_to_turn_a_group_of_strangers_into_a_tea m/transcript#t-11211 (дата звернення: 18.03.2021)

4. Tannenbaum S., Beard R., Salas E. Team building and its influence on team effectiveness: An examination of conceptual and empirical developments. Advances in Psychology; K.Kelley (ed.), Elsevier Science Publishers, 1992. V. 82. P. 117-153.

 5. Армстронг М. Основы менеджмента. Как стать лучшим руководителем. Ростовна-Дону: «Феникс», 1998. 512 с.

 6. Баева И. А. Психологическая защищённость и психологическая безопасность современного человека. URL: http://ruscenter.ru/netcat_files/multifile/2416/_Psihologicheskaya_zaschischennost__i_psihologicheskaya_bezopasnost__sovremennogo_cheloveka___text_i_audiozapis__vys tupleniya_Baeva_I._A.pdf (дата звернення: 18.03.2021)

7. Адаир Д. Психология лидерства / Д. Адаир. – М.: Эксмо, 2017. – 352 с.

8. Бланшар К. Лидерство: к вершинам успеха / К. Бланшар. – СПб.: Питер, 2018. – 368 с.

9. Бояцис Р. Резонансное лидерство: Самосовершенствование и построение плодотворных взаимоотношений с людьми на основе активного сознания. Оптимизма и эмпатии / Р. Бояцис. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2020. – 300 с.

10.Громовий В. Як зробити "помаранчеву" школу?! / Громовий В. – К.: Видавн. дім "Шкільний світ", 2019. – 338 с.

11. Дафт Р.Л. Уроки лидерства / Р.Л. Дафт; при участии П.Лейн; [пер. с англ. А.В. Козлова; под ред. И.В. Андреевой]. − М.: Эксмо, 2008. – 480 с. 7.Демократичний розвиток: вищі державні службовці та політико-адміністративні стосунки. Матеріали XVIII Міжнародного конгресу з підготовки вищих державнихслужбовців, Україна, Київ, 15-17 червня 2005 р. / Укладач С.В.Соколик. – К.: "К.І.С.", 2015. – 150 с.

12. Керівник: лідер і менеджер // Підручник для директора. – 2018. – № 5-6. – 120 с.

13.Кочеткова А.И. Введение в организационное поведение и организационное моделирование / А.И. Кочеткова. – М.: Дело, 2004. – 944 с. 10. Кремень В.Г. Філософія управління / В.Г. Кремень, С.М. Пазиніч, О.С. Пономарьов. – Харків: НТУ "ХПІ", 2018. – 524 с.

 14. Крылов Б. Просвещенное лидерство. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://leader3000. jcenter.ru/articles/.

15. Кэ де Ври Манфред. Мистика лидерства. Развитие эмоционального интеллекта / Кэ де Ври Манфред. – М.: Альпина Паблишер, 2019. – 311 с.

16. Магнетти А. Практика лидерства / А. Магнетти. – М.: БФ "Онтопсихология", 2021. – 192 с.

 17. Малявин В.В. Искусство управления / В.В. Малявин. – М.: "Изд-во Астрель", 2019. – 432 с.

18. Обучение лидерству. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ubo.ru/articles/.

19 Оуэн Х. Призвание – лидер: Полное руководство по эффективному лидерству / Оуэн Х., Ходжсон В., Газзард Н. – Днепропетровск: Баланс Бизнес Букс, 2015. – 384 с.

20. Политическое лидерство. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http:// grachev 62. narod.ru /Ac_pr/.

21. Сенге П. Пятая дисциплина: искусство и практика самообучающейся организации / П. Сенге. – М.: ЗАО "Олимп - Бизнес", 2016. – 408 с.