Ліна Костенко. Життя і творчість - нерозривне ціле...

Ліна Костенко. Життя і творчість – нерозривне ціле…Поезія – це завжди неповторність,якийсь безсмертний дотик до душі. Л. Костенко Презентацію підготувала Часникова Л. В., учитель-методист, учитель української мови та літератури. ЗЗСО №175 м. Києва

Поезія стала її життям… Я вибрала Долю собі сама. І що зі мною не станеться, – у мене жодних претензій нема до Долі – моєї обраниці. Ліна Костенко

Родина Костенків Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 в містечку Ржищів, яке розташовується в гирлі річки Леглич на правому березі Канівського водо-сховища за 76 кілометрів на південь від Києва, в родині вчителів. На все життя Ліна перед собою мала приклад батька - Василя Костенка, поліглота-самородка (він знав 12 мов), педагога від Бога, який за потреби міг на най­вищому рівні викладати всі предмети в школі. У 1936 році батько був засуджений на 10 років таборів як «ворог народу».

На берегах Дніпра… У 1936 році родина перебралась із Ржищева до Києва. Із 1937 по 1941 роки Ліна навчалася в школі № 100, що містилася в робітничому селищі на Трухановому острові, де на той час жила родина. Школу було спалено 1943 року разом із усім селищем. Про це йдеться в присвяченому поетесою вірші «Я виросла у Київській Венеції». Після закінчення середньої школи № 123 на Куренівці навчалася в Київському педагогічному інституті, а згодом — у Московському літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році.

У колі однодумців - шістдесятників. Шістдесятники — назва нового покоління української національної інтелігенції, що ввійшла в культуру в другій половині 1950-х. Це був період тимчасового послаблення комуністичного тоталітаризму та хрущовської «відлиги». Найповніше вони себе творчо виявили на початку та в середині 1960-х років. Шістдесятники виступали на захист національної мови й культури, свободи художньої творчості; розвинули активну культурницьку діяльність, яка виходила за межі офіціозу (влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки, вечори пам’яті репресованих митців, ставили замовчувані театральні п’єси)

Початок поетичної творчостіЗбірки її віршів «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й критики, а збірка «Мандрівки серця» (1961) не лише закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім'я поміж визначних майстрів української поезії. На початку 1960-х брала участь у літературних вечорах київського Клубу творчої молоді. Починаючи з 1961, її піддавали критиці за «аполітичність». Покарання не забарилося: зняли з друку книжку віршів Л. Костенко «Зоряний інтеґрал», книжку «Княжа гора» зняли з верстки.

Мовчати вона не могла…1965 - Л. Костенко підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції. Разом із І. Драчем звернулася до редакції журналу «Жовтень» і до львівських письменників з пропозицією виступити на захист заарештованих.. Усе це не вплинуло на перебіг судів, але мало величезне моральне значення. Травень 1966 - у Спілці письменників України, де таврували «націоналістичних відщепенців», частина молоді влаштувала овацію Л. Костенко, яка відстоювала свої позиції й захищала І. Світличного, О. Заливаху, М. Косіва і Б. Гориня.1968 - написала листи на захист В. Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті «Літературна Україна». Після цього ім'я Л. Костенко в радянській пресі довгі роки не згадувалося. Вона працювала «в шухляду», хоч мала сім’ю й потребувала заробітку.

Із творчої скарбниці поетеси«Над берегами вічної ріки» (1977)«Маруся Чурай» (1979, перевидання 1982, 1990)«Неповторність» (1980)«Сад нетанучих скульптур» (1987)«Бузиновий цар» (1987) — для дітей«Вибране» (1987)«Інкрустації» (1994, видання італійською мовою, відзначене премією Петрарки)«Берестечко» (1999, перевидання 2007, 2010)«Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала», лекція в Києво-Могилянській академії,1999)«Гіацинтове сонце» (2010)«Записки українського самашедшого» (2010)«Річка Геракліта» (2011, вибране й нове)«Мадонна перехресть» (2011, нові, а також раніше не друковані поезії різних років)«Триста поезій. Вибрані вірші» (2012)Відзнаки: Лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка (1987, за роман «Маруся Чурай» і збірку «Неповторність»)Лауреат Премії Антоновичів (1989, за «Сад нетанучих скульптур»)Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000).

Основні мотиви творчості Ліни Костенко. Твори поетеси завжди були і є надзвичайно актуальними, про що б вона не писала. Серед мотивів її творчості можна виділити наступні:• історія України і її народу; • єднання людини з природою; • філософічність буття людини; • місце поезії й роль поета в житті суспільства; • кохання як прекрасна стихія ніж­ності й осяяння душі;• трагічні й героїчні події Другої світової війни; • творча праця й творча людина; • загальнолюдські цінності.

Ліричні роздуми про значення слова в житті людини, суть мистецтва, його роль у суспільстві… «Страшні слова, коли вони мовчать»… Рік написання: 1977 Збірка: «Над берегами вічної ріки». Тема: значення слова в житті людини, сутність поезії як виду мистецтва. Художні засоби: епітети: «страшні слова», «безсмертний дотик»; метафори «слова …мовчать», «вони зненацька причаїлись», «хтось ними (словами) плакав, мучився, болів» ;анафора: «коли» (у першій строфі);оксиморон: «слова мовчать»; антитези: «краса й потворність», «асфальти й спориші» до душі».

Майстерне поєднання інтимної й пейзажної лірики. Етюд «Хай буде легко. Дотиком пера…» …Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним…Художні особливості:- парцеляції (штучний поділ синтаксичної конструкції на прості неповні речення: «Хай буде легко. Дотиком пера. / Хай буде вічно. Спомином пресвітлим». - епітети: «білий» світ, «чорні» дні, спогад «предивний», - анафори: «сьогодні», «хай буде…»;- антоніми (білий — чорний), зокрема й контекстуальні (гірко — світло);- персоніфікації («осінь похлинулась димом»); - алітерація [с] («Сьогодні сніг іти вжепоривавсь. / Сьогодні осінь похлинулась димом»).

«Недумано, негадано…» – інтимна лірика як спонукання до роздумів про суть кохання Недумано, негаданозабігла в глухомань,де сосни пахнуть ладаномв кадильницях світань. Де вечір пахне м’ятою,аж холодно джмелю. А я тебе, а я тебе,а я тебе люблю! Провідний мотив поезії «Недумано, негадано…» — щастя, що дарує людині любов. Тема: зображення всепогли-наючого, всеохоплюючого почуття кохання, яке переживаэ лірична героїня Ідея: утвердження думки про те, що світ прекрасний, якщо в ньому панує любов.

«По сей день Посейдон посідає свій трон…»: мотив єднання людини зі світом рукотворної краси (мистецтво) і природою. Провідний мотив поезії — єднання людинизі світом рукотворної краси (античним мистецтвом) і природою. Вірш відсилає нас до світу героїв античної міфології: Посейдона, Фавна, Амура, Юнони, Пегаса. Посейдон — брат Зевса, володар світових вод, океану, головний бог моря й мореплавства. У кінці твору бачимо контрастний образ танкера, який будь-якої миті може зіпсувати живу красу чорними плямами мазуту. Важливо зберегти довкілля чистим і красивим, насолоджуватися естетикою живого, справжнього, протистояти дрібному й бачити величне.

Ліна Костенко… Перед такими людьми час безсилий…… Буває, часом сліпну від краси,Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -Оці степи, це небо, ці ліси,Усе так гарно, чисто, незрадливо,Усе як є – дорога, явори,Усе моє – все зветься Україна. Така краса, висока і нетлінна,Що хоч спинись і з Богом говори…Ліна Костенко, "Маруся Чурай"