Лінійка до дня Примирення та Перемоги

 

 

1.  Чимало свят дарує нам весна,

     Як в рідний дім повернення з дороги.

     Та є найбільш хвилюючим для нас

     Величне свято Перемоги.

     Це свято не затьмариться в віках.

     В цей день нестимуть люди завжди квіти,

     Не обміліє пам’яті ріка –

     В серцях нащадків буде вічно жити…

 

                                         2.  Це на світанку сталося колись:

                                              Стривожений, із муками і жалем

                                              Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь, 

                                              Залився болем, плачем, жалем.

 

3. Війна на зустріч молодому дню

    Із гуркотом, із брязкотом котилась,

   Лавиною металу і вогню

   На нашу землю й долю навалилась.

 

                                          4. Тремтять гармати. Б’є на спалах дзвін.

                                              Залізні круки вилітають з хмари.

                                              Горить Вкраїна з чотирьох сторін

                                              І на чужинців просить з неба кари.

 

5.  Хто б це вгадав і по якій причині

     На скільки літ розтягнеться війна?

     І звісно всім: земель багато в світі,

    А рідна, батьківська, лише одна.

 

                                         6. Гримить гроза війни. Іде розплата.

                                             Покладено життя на терези.

                                             Але коли ж порадує солдата

                                             Веселий грім весняної грози.

 

7. Вкраїну хоч із краю в край сходи

    Усі роздоли, всі її простори, -

    Навряд чи знайдеться десь двір, куди

    Не внадилося ненависне горе.

 

                                          8. Ми пам’ятаєм, хто в лиху добу

                                              В броні важкій віддав останні сили

                                              Ми зараз квіти і терпку журбу

                                              Приносим на засмучені могили

 

Вчитель: 8 Травня - день пам'яті і скорботи. Вклонімося усім полеглим, схилимо голови в журбі й задумі. Покладімо квіти до могил, в молитві пом'янімо всіх, хто не повернувся з тієї проклятої для всьо­го світу війни.

 9 травня – День Перемоги. Цього дня по всій Україні вкриваються весняними квітами і величні пам’ятники, і скромні обеліски. Це означає, що пам’ять народна жива, що подвиг загиблих – незабутній. Свято Перемоги – це свято зі слізьми на очах, це свято радісне і гірке. Радісне, бо принесло на нашу землю мир , гірке, бо ціна цієї радості – життя мільйонів наших співвітчизників.

 

9. Благословенна й радісна година

    Безсмертна буде в пам'яті віків,

   Як над палаючими мурами Берліна

   Стяг Перемоги в небі прошумів.

 

                                                10. Омитий кров'ю матері й солдата,

                                                      В снігах глибоких, селищах Дінця,

                                                      Він не схилився в битві перед катом,

                                                      Не падав з рук відважного бійця.

 

11. Ми з ним пройшли по бойових дорогах

      В міста ворожі, на чужі шпилі.

      Так сяй же у віках, знамено Перемоги,

      Як сила й гордість нашої землі!

 

                                                 12. Хай ворогам цей день несе тривогу,

                                                       День гніву нашого, і помсти, й прокляття,

                                                       Коли в Берліні Прапор Перемоги

                                                       Ви підняли, як ствердження життя.

 

13.   Ми - українці! Ми ніколи не забудемо подвигу своїх дідів і батьків у Другій світовій війні. Ми сьогодні шануємо  всіх живих,  і тих,  хто  пережив її, у кого й досі болять рани...

 

 

 14.  Сьогодні з великою вдячністю і любов'ю згадуємо вас, солдатські вдови і матері. Паморозь лягла на ваші скроні, роки поорали зморшки на ваших обличчях, але серця залишилися молоди­ми і свято бережуть пам'ять про останні хвилини перед розлукою. Рани війни озиваються в серцях дітей та онуків, дружин та матерів загиблих. Рани війни болять у нас всіх і досі. Ми низько схиляємо голови перед вами, матері наші, солдатські вдови. Бо ви були для дітей і за батька, і за матір.

 

15. Крізь дощі і сніги, крізь роки і лихоліття говорять з нами ті, хто не посміхнеться сьогодні, не зустріне цю весну.

 

16. Катами мучена, розп’ята,

      Ти не скорилась ворогам

      Ти знала: прийде час розплати

      Впаде на голови катам.

      Ти знала мучитись не довго,

      Що заясніє небозвід,

      Що зійде сонце, зійде сонце

      І все дивилася на схід;

      У далину де дні і ночі

      Від вибухів здіймався дим,

      Дивились виплакані очі

      На Україну – рідний дім.

17. До тебе, людино, звертаюсь:

      Залиш на хвилинку щоденні турботи.

      З собою побудь у глибокій скорботі,                                                                                               

      Згадай чоловіка, товариша, брата,                                                                                               

      Дружину, сестру чи посивілу матір.

 

Пісня «Маки червоні» (Наталія Май)

1.Маки червоні
Розцвітають маки на весні,
Серед поля, наче жар горять
Солов'ї співають жалібні пісні,
Де солдати міцно-міцно сплять.
Приспів:-2р.
Маки червоні знов розцвітають,
Пам'ять дідів бережуть
І до вогню, що серця зігріває
Їхні онуки ідуть.

2.Так багато, багато літ назад,
Молодими й бравими були
Щоби нашу рідну землю відстоять
В полі, серед маків полягли.
П-в:-2р. -П-ш- П-в:-2р.

 

      17. Перед трагічною хвилиною мовчання

      Словами говорити неможливо.

      Оця хвилина більше нам розкаже,

      Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

      Солдатів подвиг, про який сьогодні

      Дізнались ми, не вимовить словами,

      А тільки серцем можна це сказати,

      Але воно, на жаль, не має мови,

      Лиш має біль. І тому я прошу

Солдатів пам'ять вшанувати мовчанням