Лінійка: " Квіти під Крутами."

Сценарій до Дня пам’яті героїв Крут

«Квіти у полі, там де Крути…»

 

 

 

 

Таня  І знов, у котрий це вже раз,

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом’януть той славний час,

Коли в офіру Батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

Нема любові понад ту,

Що окропила кров’ю Крути,

І ту гарячу кров святу

Повік Вкраїні не забути

 

 

Супроти чужої навали,

Супроти смерті – в стужу ,сніг ,

Ось тут вони , ось тут стояли

І всього жменька – триста їх.

 

 

 

 

 

В 1: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить в знаних і безіменних могилах, розкиданих по рідній і чужій землі,— присвячується.

 

В 2: Цвіту нашого народу, його славним синам і дочкам, що в розквіті своїх духовних і фізичних сил віддали молодість і найдорожче, що є в кожного з нас, — життя,— присвячується.

 Читець. Добре кажуть : „Хто не знає свого минулого , не вартий свого майбутнього”. І це дійсно так , бо так само , як дерево тримається на землі своїми коріннями , так людина тримається на землі своїм минулим. Людина , яка не знає минулого – як перекотиполе , куди вітер подме , туди воно й котиться. Але ж людина не перекотиполе , і , як сказав у своєму романі ПавлоЗагребельний : „ На порожньому місці роду не заснуєш ” .Саме тому ми повинні знати історію . А історія наша полита кров’ю і сльозами . Однією із найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами .

 

 В 1: 29  січня  –  День  пам’яті  героїв  Крут  –  саме  там,     у  1918  році

відбувся  бій,  що  на  довгі  роки  став  одним  із  символів  боротьби                  українського    народу за свободу і незалежність.

 

 В 2: Йшов  1918  рік.  Четвертим  Універсалом  Центральна  Рада  проголосила

Українську  Народну  Республіку  самостійною,  ні  від  кого  незалежною,

суверенною  державою.  Проте  більшовицька  влада  не  хотіла  так  просто

віддавати  свого  «молодшого  брата».  Після  захоплення  Харкова  та  Полтави

більшовики  спрямували  своє  п’ятитисячне  військо  на  Київ  під  проводом Муравйова.

 

В1: На  той  час  в  Центральній  Раді  не  було  армії.  Основна  її  частина  була

розбита  більшовиками,  а  інша  перейшла  на  бік  червоних,  спокусившись

фальшивими обіцянками.

У той важкий і грізний час на оборону рідного краю стали лише невеликі

частини ідейних борців. У Києві сформувався курінь із студентів та учнів гімназії.  Їх було 300.

 

 

 

 

Ви сміло виступили в бій

Хоч ворог був страшний, суворий,

В душі не було молодій

Ані вагання, ні покори!

Сніги зледенілі

І темінь іскриста

Зійшлося їх триста.

Моя Україно,

Мій Києве - княже,

Ця юнь безборонна

За тебе поляже.

 

В 2: Наступав  холодний  ранок  29  січня  1918  року.  О  9.00  годині

розвідка донесла, що більшовики наступають. Молоді герої стали готуватися до

бою.  Юнаки  мужньо  відбивали  атаки  ворога,  не  залишаючи  своїх  позицій.

Проти них наступали матроси Балтійського флоту – їх було майже 5 тисяч старих вояків, а борців за волю України біля 600.

 

Ще юнаки ,ще майже діти ,

А навкруги і смерть , і кров.

На порох стерти ,перебити !-

Іде на Київ Муравйов

Полків його не зупинити ,

Та рано тішитесь кати :

Коли стають до зброї діти,

Народ цей – не перемогти.

 

В 1: Бій  був  запеклий  і  тривав  до  полудня.  Молоді  воїни  билися

відчайдушно, виявляли зразки хоробрості.

 

Земля дрижала. Схід вогнем горів,

Сурмили сурми. Гримали гармати.

А в їх очах, вогнистих та завзятих

Палав святий, благословенний гнів.

 

 

В 2: Сили  були  надто  нерівні.  Побачивши  безперспективність

подальшої битви, комендант юнацького куреня дав наказ відступати. Але поки

це  слово  дійшло  з  одного  боку  колії,  де  були  юнаки  старшинської  школи,  на протилежний бік до студентів, хтось замінив слово «відступати» на «наступати».

 

 В.1 Юнаки курсанти  відійшли  назад,  а  студенти  кинулись  вперед.  На  смерть…

Пішли  на  ворога  з  багнетами,  бо  набоїв  уже  не  було.  І  падали,  падали  у

нерівному бою. Коли зачорніла ніч, на крутянських полях лежали сотні трупів.

Читець  Нерівність сил у чистім полі,
Розтанув сніг від теплих гільз.
Усе до купи: люди, коні,
Тачанки і соломи віз.
Студентські пальта і шинелі
На полі битви біля Крут.
У рай для душ відкриті двері, 
тризуб і стяг упали з рук.

В 2: 35  забрано  в  полон,  двадцять  сім  здорових  і  вісім  поранених.

Довго  і  жорстоко  катували  їх.  Та  не  впали  на  коліна,  не  просили  пощади  і помилування.  Мужньо  зустріли  вирок:  поранених  відправити  до  Харкова,

розстріляти. Наближалася страшна хвилина для засуджених. Один починає, всі

інші  підхоплюють  «Ще  не  вмерла  Україна».  І  вже  лежать  тіла  юнаків  на  снігу, политому їхньою кров’ю.

 

 

П’янила ниву кров їх чиста

Звершилося: вже бій стихав,

І впали всі героїв триста!

Останніх, смілих – гнів садиста

В полоні всіх закатував.

В 1: Вшануємо  полеглих героїв Крут хвилиною мовчання.

(хвилина мовчання)

 

 МОЛИТВА

О Боже, наш добрий
З високого неба!
Молитву сьогодні
Заносим до Тебе,

За тих, що боролись
При станції КРУТИ,
За нашу Державу
Із ворогом лютим,

Що в битві цій впали
В цю зиму криваву...
Прийми їх до Себе!
Прийми в Свою славу!

А нам від цих Tриста,
О Боже, благаєм! —
Любови дай вчитись
До Рідного Краю!

 

 

В 2: 19  березня  1918  року  до  Києва  приїхав  сумний  поїзд.  Убитих  було

поховано  у  спільній  могилі  на  Аскольдовій  горі  –  на  аристократичному

кладовищі  в  центрі  Києва.  Увічненням  цього  є  відома  поезія  Павла            Тичини  «Пам’яті тридцяти».

 

 

 

На Аскольдовій могилі

Поховали їх –

Тридцять мучнів українців

Славних, молодих…

  На Аскольдовій могилі-

Український цвіт!-

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадницька рука?

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка…

На кого зазнявся воїн?

Боже, покарай!-

Понад все вони любили

Свій коханий край.

 Вмерли в Новім Заповіті

 З славою святих.

 На Аскольдовій Могилі

 Поховали їх.

  Ведучий!1В  масштабах  всесвітньої  історії  ця  битва  зовсім  невеличка.  Вона  не  є       зразком військового мистецтва. Просто це – символ нескореного духу нашої нації.

Нехай пам'ять про наших героїв, що загинули під Крутами, буде вічною. І нехай їхня

смерть буде для нас прикладом, як треба любити свою Батьківщину.

 

 

Читець: Слава, слава Україні і її народу,

Що своїм життям безцінним захищав свободу,

Що довідну самостійність розумом відстояв,-

Тричі слава Україні і її героям !

 

Учень.Крути – наша гордість і слава,
Там соколи юні у вічність пішли.
На клич молодої держави,
Піднялися вірні сини.

Грудьми у нерівному бої,
Спинили червону орду,
З честю впали герої,
За Україну свою.

На жертовню поклали,
Свої молодії життя.
Приклад відваги подали,
Слава героїв жива!

Учень: Послухай стогін і збуди

Порив душі ,надії Квіти ;

Чиї сини ,чиї ми діти , –

Спитай і сам себе суди.

 

Учениця: Земля кипіла навкруги

Вмирало юне покоління…

Послухай , стогне як коріння ,

Котре зрубали вороги.

 

Учениця: Послухай вікові пісні

І власну вимости дорогу ,

І присягни собі і Богу ,

Що не відступиш у боротьбі.

 

Учень: Бо кличуть сурми й солов’ї

Для внуків воля – краща доля

Одна є мати – Україна ,

Як син ,ти захисти її.

 

Учень: Полків  його не зупинити ,

Та рано тішитесь кати :

Коли стають до зброї діти,

Народ цей – не перемогти.

 

 Учениця: Народе мій , великий , український ,

Не раз вже потрапляв у пастку ти ,

Буть пильним ,мій довірливий народе

Піднести прапор – то ще не свобода

Будь мудрим ! Вір що дійдеш до мети.

 

Учні  всі  разом промовляють слова:

Вічна слава героям Крут!

(Учні вклоняються та йдуть зі сцени).