Лінійка пам”яті «Герої Крут - для нащадків взірець» 8 -11 класи

Лінійка пам”яті

«Герої Крут - для нащадків взірець»

8 -11 класи

(вшанування   пам’яті  юнаків, які героїчно загинули

у бою  під Крутами  29 січня 1918 року коли юні захисники Української Народної Республіки власною кров’ю вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху — бій під Крутами.)

Відео матеріали («Невідома Україна», фільм 91 «Лист без конверта» – 12хв.32 сек.).

Ведучий:  29 січня 1918 року біля невеличкої станції Крути на Чернігівщині сталась трагедія, яка сколихнула, пробудила всю Україну. У цей день жменька юнаків у нерівному бою віддала своє життя, але відстояла честь України…  

Ведуча. А що було під Крутами? Хто були ті юні завзятці? Якої вічної нагороди сподівались юнаки, вирушаючи в бій? Чи вони вірили в свою перемогу? Чи сподівались на свою силу? Ой ні! Чи то були козаки, окурені порохом, призначені до військової справи? Ні, ні. То були гімназисти і молоді студенти, що ніколи не тримали у руках зброї і навіть не мали елементарної військової підготовки;  найстаршому з яких було 21, молодшим від 14 до16 років. Вони не визнавали ні права війни, ні права смертної кари. Їх душам було огидне всяке  насильство, убивство, бій.

Ведучий. 300 юнаків – цвіт тодішньої української патріотичної молоді – поклали буйні голову бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку.

Ведуча. 22 січня 1918 року на засіданні Української Центральної Ради було прийнято IV Універсал, який проголошував незалежність Української Народної Республіки. Проте більшовицька влада, на чолі з Леніним, не хотіла віддавати Україну і не визнавали її незалежності.

Ведучий. Після захоплення Харкова та Полтави більшовики спрямували своє чотирьохтисячне військо під проводом лівого есера Муравйова на Київ.

Ведуча: Що ближче було до Києва, то жорстокішою була боротьба. Зупинити ці сили було нікому. Саме тому на станцію Крути, яка була воротами до Києва, прибув нашвидкоруч зібраний загін юнаків під командуванням сотника Омельченка. Саме вони і спробували перикрити шлях радянським військам.

Ведучий. 27 січня 1918 року виїхали молоді вояки з Києва – в напрямі Бахмача, та доїхали тільки до малої станції Крути. Далі був ворог. Тут висіли й окопались молоді юнаки. У глибокому снігу, при морозі – 15 С, у своїх гімназистських шинелях залягли вони в сніг. Більшовики не зупинялися, хоч по них і був відкритий вогонь, вони відчували свою перевагу, бо їх було до 5-ти тисяч бійців… Тут і зав’язався бій із вимуштруваним та добре озброєним ворогом.

Ведуча. Бій тривав майже цілий день до пізнього вечора. Юнаки мужньо відбивали атаку ворога, не залишаючи своїх позицій. Протягом п’яти годин українські підрозділи стримували ворожі напади. Проте невдовзі, скориставшись кількісною перевагою, наступаючі зламали оборону і почали оточувати українські частини. Розуміючи безвихідність свого становища, бійці Студентського куреня пішли в атаку і були майже всі знищені. 27 студентів і гімназистів були захоплені і замордовані.

Увага на екран. Відео

Ведучий: 106 років тому 300  “мучнів українських” пішло в безсмертя. Юнаки-герої показали приклад мужності, відданості і незборимості духу. Герої не вмирають. Вони  живуть у пам’яті  і  справах наступних поколінь. Тож вшануймо пам’ять полеглих хвилиною мовчання.

 ХВИЛИНА  МОВЧАННЯ. Метроном

Ведуча. 9 лютого 1918 року ворог увійшов до Києва і учинив розправу над місцевим населенням. Лише за 10 днів свого панування в місті більшовики розстріляли 5 тисяч людей. 200 українських гімназистів знищили за те, що вони були записані в бойовий  курінь і вільне козацтво. Розстріляли і тих, хто не хотів вступати до радянського війська. Розстрілювали за те, що розмовляли українською мовою, за пісню українську, навіть за сорочку-вишиванку можна було кулю дістати. Гинула молодь України, її цвіт, її надія.

Ведучий:  Добре  кажуть:  „Хто  не  знає  свого  минулого,  не  вартий  свого майбутнього”. І це дійсно так, бо так само, як дерево тримається на землі своїми коріннями,так  людина  тримається  на  землі  своїм  минулим.  

 Ведуча. Крути    ввійшли в історію України як символ національної честі. Ті, хто загинув у битві під Кругами назавжди залишаться в нашій  пам'яті.  Вони полягли,  щоб ми сьогодні жили у вільній  і незалежній Українській державі. І нехай їхня смерть буде для нас прикладом, як треба любити свою Батьківщину.

Вічна слава героям Крут! (разом)

    На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів-українців,
Славних молодих…

На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.

На кого посміла знятись
Зрадницька рука?
Квітне сонце, — грає вітер
І Дніпро-ріка…

На кого завзявся воїн?
Боже, покарай!
Понад все вони любили
Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих.
На Аскольдовій Могилі
Поховали їх.

 Павло Тичина, 1918 рік

Звучить пісня Моя земля.