"Лісова пісня" Леся Українка презентація

“ Милий, ти душу дав мені… ” Підготувала вчитель української мови та літератури Вовщук Ірина Михайлівна

“ Як солодко грає, як глибоко крає…” Лесю Українку називають в народі дочкою Прометея, бо саме вона перейнялася творчістю Т. Шевченка і понесла далі естафету правди, добра і людяності. Її лірика сповнена глибокої пристрасті, ніжної задушевності, щирої любові до рідної землі, навколишньої природи, до свого нескореного народу. Письменниця понад тридцять років віддала творчості. Вона була поетесою-борцем. Написала багато творів, але якби в її поетичному доробку була тільки «Лісова пісня», то саме це вже забезпечило б їй безсмертя. Тому саме цей твір є темою мого проекту.

“ Слова уста мої німії оживило…” Драма-феєрія “Лісова пісня” - це надзвичайний твір, справжнійшедевр української та світової літератури видатної української поетеси. Цей твір можна назвати винятковим, бо в ньому простежуєтеся багатстводумки, поетичність образів і гармонійна єдність реальності і фантазії. В феєрії Леся Українка ставить та намагається вирішити вічніпитання: життя і смерті, кохання та ненависті, вірності та зради,пошуку правди і справедливості.

“ Я в серці маю те, що не вмирає” Леся збирала твори народної поезії, пам’ятала слова і мелодії багатьох пісень. З глибоких, яскравих вражень про рідний край, з джерел поліських повір’їв, легенд, звичаїв, пісень і народилась в 1911 році феєрія. Цей твір виношувався роками, а написаний був за два тижні. У нього поетеса вклала «цвіт душі» і вилила з свого серця «те, що невмирає». У чорновому варіанті драма була написана влітку 1911 року в Кутаїсі впродовж 10 — 12 днів. Остаточне доопрацювання та редагування твору тривало до жовтня того ж року. Леся Українка в листі до сестри Ольги від 27 листопада 1911 році так згадувала про напружену роботу над «Лісовою піснею»: «Писала я її дуже недовго, 10 – 12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій, але після неї я була хвора і досить довго «приходила до пам'яті»… Далі я заходилася її переписувати, ніяк не сподіваючись, що се забере далеко більше часу, ніж саме писання, – от тільки вчора скінчила сю мороку, і тепер чогось мені шия і плечі болять, наче я мішки носила. »

Гімн природі і красі людських почуттів      У "Лісовій пісні" Леся Українка поєднала фантазію з дійсністю, буденне життя із світлими поетичними мріями. Цікаво, що всіх неказкових героїв узято безпосередньо із життя, змальовано з тих людей, яких Леся добре знала. А казкових героїв вона змалювала такими, як їх створила людська фантазія. У цю драму-феєрію поетеса вклала "цвіт душі" і вилила з свого серця "те, що не вмирає". "Лісова пісня" - це гімн природі і красі людських почуттів - коханню і вірності.

Міфопоетика «Лісової пісні» «Лісова пісня » вражає нас красою мрії, глибиною думки, музикоюмови. Вона відкриває нам чари Полісся у шумах і тінях лісових, увеселкових барвах квітів, у зітханні вітру, гомоні весняної ночі. Ніжна, задумлива краса, - от як характеризує поетеса природу. «Ярко – зелена драговина», тиховоде, вкрите ряскою та лататтям озеро,перший ряст, блакитні проліски, сон – трава. Білі, яро – зелені, блідо –блакитні барви – це кольори ранньої весни. Оживає природа, оживаютьлісові духи та істоти. У драмі виступають два світи: світ природи та її міфологічнихістот і світ реальний, з постатями звичайних людей. Основний конфлікт підпорядкований головній ідеї боротьби за гармонійне вільнежиття , за високу мрію, за красу і вірність боротьби проти буденщинисірості і банальності.

Пролог Старий ліс на Волині, дика і таємнича місцина. Початок весни. З лісу вибігає "Той, що греблі рве". Вік перемовляється з потерчатами та Русалкою, яка нагадує йому про своє кохання, дорікає зрадою. Водяник сварить Русалку, що вона водиться з облудливим чужинцем. Він тільки зводить Русалок.

Дія перша У тій самій місцевості дядько Лев та його небіж Лукаш збираються будувати хату. Лев — старий чоловік, добрий. Лукаш ще молодий парубок. Старий розповідає хлопцеві, що треба уважно ставитися до лісових жителів. Лісовик говорить Русалці про те, що Лев не скривдить їх. Лукаш робить з очерету сопілку, на голос якої приходить Мавка, яка перед тим розмовляла з Лісовиком. Лісовик попереджав дівчину, щоб оминала людей, бо від них тільки лихо. Коли Лукаш збирається ножем надрізати березу, Мавка зупиняє його і просить не кривдити своєї сестриці. Лукаш дивується, що зустрів у лісі таку незвичайно пишну та вродливу панну, запитує, хто вона така. Вона називається Мавкою лісовою. Дівчина подобається Лукашеві своєю мінливою вродою, ласкавою мовою, чутливістю до музики й краси. Він розповідає, що люди паруються між собою, коли кохають. Говорить хлопець Мавці й про те, що вони збираються будувати в лісі хату. Мавка й Лукаш закохуються одне в одного.

Дія друга Пізнє літо, на галявині вже побудовано хату, посаджено город. Мати сварить Лукаша, що він даремно витрачає час, граючи на сопілці. Вона кричить і на Мавку, називаючи її ні до чого не придатною нечупарою. Дорікає їй за одяг, висилає жати. Але Мавка не може жати колосочки, бо вони промовляють до неї . Лукаш пояснює Мавці, що матері потрібна невістка, яка б працювала на полі й у хаті. Мавка силується зрозуміти всі ці закони своїм закоханим серцем, але такі дрібні турботи чужі їй, вона живе всесвітньою красою. До обійстя приходить вдова Килина. Вона бере у Мавки серп і починає жати. З Лукашем вона жартує, а потім іде до хати. Мати ласкаво приймає її. Лукаш проводжає Килину до села. Мавка потерпає, та Русалка заспокоює її, але застерігає від кохання, яке може занапастити вільну душу. Попереджає Мавку й Лісовик. Він просить її згадати про свою болю, красу природи, звільнитись від пут людського кохання. Мавка збирається знову стати лісовою царівною. Вона вдягається у багряницю, срібний серпанок. До неї починає залицятися Перелесник. Вони починають танцювати. Але з’являється Марище, яке хоче забрати Мавку. Вона кричить, що ще жива. Лукаш поводиться з Мавкою грубо і кричить матері, що хоче засилати старостів до Килини. З горя Мавка йде до Марища.

Дія третя У хмарну осінню ніч біля Лукашевої хати бовваніє постать Мавки. З лісу виходить Лісовик. Він пояснює, що наказав перетворити Лукаша на вовкулаку. Але Мавка надіється перетворити його на людину силою свого кохання. Лукаш лякається Мавки, тікає від неї. Куць розповідає, що у сім’ї Лукаша порядкують злидні, свекруха з невісткою сваряться. Мавка перетворюється на суху вербу, з якої хлопчик Килини вирізує сопілку. Сопілка промовляє голосом Мавки: "Як солодко грає, як глибоко крає, розтинає мені груди, серденько виймає... Килина хоче зрубати вербу, але Перелесник рятує її. Килина просить чоловіка повернутися на село. Приходить загублена Доля, що вказує на сопілку. Лукаш дав Мавці душу, але позбавив її тіла. Але вона не журиться тілом, її кохання тепер вічне. Кульмінацією дії стає останній монолог Мавки,де вона звертається до Лукаша: «О, не журися за тіло! Ясним вогнем засвітилось воно,чистим, палючим, як добре вино,вільними іскрами вгору злетіло.Легкий, пухкий попілецьляже, вернувшися, в рідну землицю,вкупі з водою там зростить вербицю, -стане початком тоді мій кінець.Будуть приходити люди,вбогі й багаті, веселі й сумні,радощі й тугу нестимуть мені,їм промовляти душа моя буде.Я обізвуся до нихшелестом тихим вербової гілки,голосом ніжним тонкої сопілки,смутними росами з вітів моїх.Я їм тоді проспіваювсе, що колись ти для мене співав,ще як напровесні тут вигравав,мрії збираючи в гаю...Грай же, коханий, благаю! » Лукаш починає грати. Мавка спалахує давньою красою, і чоловік кидається до неї. Але вона зникає. Починається сніг. Лукаш замерзає з усмішкою на устах.

“ Я збагнула, що забуття не суджено мені ” Перлині української літератури драмі-феєрії “ Лісова пісня” присвячено есе лауреата Шевченківської премії Яреми Гояна.

« Лісова пісня» - гімн красі природи і людини. Драма – феєрія чаруєкрасою почуттів, великою силою і глибиною розкритих у ній волелюбнихідей, поетичністю образів. Цей твір справді народний. Він народнийсвоїми образами, узятими з фольклору і змальованими у повнійвідповідності з уявою про життя, про навколишній світ. У цьому творіЛеся Українка говорить про те, що людина і природа – це єдине ціле, щолюдина повинна дбати про навколишній світ. Проблеми, поставлені у «Лісовій пісні» і тепер хвилюють могосучасника. Адже і зараз є люди, які не розуміють, що справжнє щастязалежить не від матеріального забезпечення, а від духовного світулюдини, від гармонії її з оточуючим світом. Сьогодні, коли відроджуєтьсянаша культура, духовність, наша мова, «Лісова пісня» потрібна читачеві.Вона безкрайня, як безкрайні природа, поезія та красота. Пісня про незнищенність духовної краси

Список літератури 1.Леся Українка «Лісова пісня» 2.Мороз М. Літопис життя і творчості Лесі Українки К.,1992р. 3.Хропко П. Українська література. Підручник для 10 кл.К.,2004р. 4.Дудка О. О. Шевелєва Л. А. Українська мова. Довідник Х.,1999р. 5.Нечволод Л. І., Пашкова Т. З. Посібник – порадник з української літератури Х., 1997р.