ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ. Харківщина. Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко.

ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮХАРКІВЩИНАГРИГОРІЙ ФЕДОРОВИЧКВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО

Один із символів Харкова та Слобожанщини — Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко, який, народившись у харківській слободі Основи, усе своє життя прожив на малій батьківщині. Письменника цілком можна назвати другим із українських класиків після Григорія Сковороди, що зробив величезний внесок у культурно-суспільне життя міста.

ГРИГОРІЙ КВІТКА-ОСНОВ'ЯНЕНКО(1778—1843) Григорій Федорович Квітка народився 29 листопада 1778 р. в слободі Основа поблизу Харкова в дворянській родині (від назви слободи й походить його псевдонім — Основ'яненко). Спочатку навчався вдома, а потім у Курязькій монастирській школі. У 1793 р. Григорій як дворянин був зарахований на військову службу, через чотири роки вийшов у відставку в чині капітана. У 1804 р. він став послушником монастиря, а наступного року повернувся на військову службу.

У 1806 р. майбутній письменник подав у відставку, оселився в Харкові, став комісаром у народному ополченні. У 1812 р. він працював директором Харківського театру, заснував Інститут шляхетних дівчат, згодом організував, відредагував і опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали "Харьковский Демокрит" і "Украинский вестник". Збирав кошти на відкриття Харківської публічної бібліотеки. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту.

ЦІКАВІ ФАКТИ про Григорія Квітку-Основ’яненко. Його вважають засновником прози в новій українській літературі та батьком жанру соціально-побутової комедії. Квітка-Основ’яненко був розумним та здібним, хоча навчався він лише вдома та в школі при монастирі.  Там найменше дбали про науку і стежили лише за щоденним відвідуванням церковних богослужінь. Григорій був музично обдарованим – грав на флейті та фортепіано. У дитинстві через хворобу осліп. Лікарі й знахарі нічим не могли допомогти, та у 6 років раптово зір повернувся. Мріяв стати ченцем. І у 22 роки став послушником Курязького монастиря (селище Подвірки біля Харкова). Там Григорій мав пройти через 4 роки ревних молитов. Його чекали важка праця у холоді та бруді, він мав доглядати за кіньми, хоча їх він боявся з дитинства.

Ченцем Григорій так і не став – згодом попросив звільнити його з монастиря… Він повернувся до світського життя, був активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Він був одним із засновників та директором Харківського професійного театру, Благодійного товариства. Був ініціатором створення Харківської губернської бібліотеки, для відкриття якої сам зібрав кошти. Григорій Квітка створив Харківський інститут шляхетних панночок, на який пожертвував “майже весь свій статок”. Там навчалися діти дворян губернії. За 5 років він домігся, щоб інститут утримувався за державні кошти. Квітку обрали членом інститутської ради, й він опікувався закладом, вирішуючи купу господарських питань.

У Харкові Квітка був одним із найвпливовіших людей. Він багато зробив для розвитку міста як культурного центру. Окрім благодійницької та просвітницької діяльності, митець займався ще громадською та державною: обіймає посади судді, повітового предводителя дворянства, головує палатою карного суду. Квітка-Основ’яненко не виїздив із Харкова все своє життя. Свій перший твір опублікував лише у 49 років. Найвідоміші твори Квітки-Основ’яненка:  “Конотопська відьма”, “Сватання на Гончарівці”, “Мертевецький Великдень”, “Сердешна Оксана”, “Маруся”, “Пан Халявський” чи “Козир-дівка”. Писав Квітка-Основ’яненко швидко, майже завжди без чернеток! Літературній роботі присвячував від 2 до 4 годин в день, а за листок з видавця просив по 150 рублів.

Квітка-Основ’яненко з дружиною завжди радо приймали гостей. У них часто бували: Євген Гребінка, Олександр Афанасьєв-Чужбинський, Михайло Щепкін, Петро Григор’єв, Петро Гулак-Артемовський, Амвросій Метлинський, Микола Костомаров, Ізмаїл Срезневський, Олександр Корсун. Листувався митець з Тарасом Шевченком.

За яку б справу не брався, Григорій Федорович виконував її сумлінно, захоплювався до самозабуття, не шкодував ні сил, ні часу. Обіймаючи офіційні посади, Григорій Федорович прагнув викорінювати такі суспільні пороки, як казнокрадство, хабарництво, різне порушення законів поміщиками та чиновниками, захищав інтереси простих людей. Крізь усю творчість Квітки-Основ'яненка (виняток становлять окремі реалістичні твори другої половини 30-40-х pp.) проходить просвітительська думка про те, що причиною суспільних вад є неуцтво, недостатність виховання. Тому письменник активно пропагував і, як сказав І. Срезневський, "вніс у свідомість інтелігенції ідею освіти всієї маси народу". У художніх творах і публіцистичних статтях він послідовно проводив думку про обдарованість простого народу, пропагував ідею надання освіти простим людям.

Близько 80 прозових і драматичних творів написав Квітка. Свою літературну діяльність Григорій Федорович почав з написання віршів. За свідченням самого письменника, він дотримувався принципу «списування з натури». Однак це не означало простого копіювання окремих подій, явищ, людей. Григорій Федорович мав прекрасну пам’ять, яка тривалий час зберігала все побачене, почуте, пережите. Щоб створити образ якоїсь події або героя, йому достатньо було пригадати спостережувані в житті подібні між собою випадки чи людей, відібрати найхарактерніше, спільне для багатьох, домислити те, чого «не вистачало», осмислити весь цей матеріал і об’єднати в одне ціле. Події творів Квітки, зокрема драматичних, розгортаються у Харкові й околицях міста. Відповідно, у своїх творах літератор відтворив риси слобожанського діалекту, який до того ж був для нього рідним. 

Прозові твори Г. Квітки-Основ'яненка українською мовою поділяються на дві основні групи: бурлескно-реалістичні оповідання і повість; сентиментально-реалістичні повісті. До першої групи належать гумористичні оповідання "Салдацький патрет", "Мертвецький Великдень", "От тобі і скарб", "Пархімове снідання", "Підбрехач", а також гумористично-сатирична повість "Конотопська відьма».

Серед сентиментально-реалістичних творів Квітки-Основ'яненка — повісті "Маруся", "Козир-дівка", "Сердешна Оксана", "Щира любов". Центральним персонажем кожної з них виступає сільська дівчина. 

Візитною карткою Квітки-драматурга стала саме п’єса «Сватання на Гончарівці», театральна прем’єра якої відбулася в Харкові силами трупи Людвіга Млотковського. Григорій Квітка-Основ’яненко, подібно до Івана Котляревського, назвав її «малоросійською оперою». Він також виступив автором музичної драматургії твору.

Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко дуже багато зробив для наближення літератури до широких народних мас. Орієнтуючись на живомовну народну практику, спираючись на усну народну творчість і здобутки попередників, письменник виробив власний живописний, реалістичний у своїй основі стиль, збагатив українську літературну мову, а вплив його прози і драматургії позначився на творчості Тараса Шевченка, Марка Вовчка, пізніших українських прозаїків.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛАhttps://yabl.ua/2024/03/27/grigorij-kvitka-osnovyanenko-harkiv-i-teatr https://dovidka.biz.ua/grigor-y-kv-tka-osnov-yanenko-ts-kav-fakti/ https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1611 https://dovidka.biz.ua/g-kvitka-osnov-yanenko-biografiya/