Література Тальнівщини

ЛІТЕРАТУРА ТАЛЬНІВЩИНИ (З МАЛОВІДОМИМИ ТА ВІДОМИМИ ПИСЬМЕННИКАМИ ТА ПОЕТАМИ З МІСТА ТАЛЬНЕ ТА ТАЛЬНІВСЬКОГО РАЙОНУ)

У статті здійснено комплексний огляд літератури Тальнівщини як важливої складової регіонального культурного простору Черкащини та органічної частини загальноукраїнського літературного процесу. Проаналізовано історичні передумови формування літературного життя краю, зокрема роль фольклорної традиції та селянського середовища у становленні місцевої писемної культури. Особливу увагу приділено поєднанню загальнонаціонально відомих імен із маловідомими авторами, що формували й продовжують формувати локальний літературний канон. Розкрито значення антології «Зажинок. Антологія красного письменства Тальнівщини» як важливого джерела систематизації літературної спадщини регіону. Окремо висвітлено творчий внесок Степана Ковганюка та Володимира Штангея в розвиток української літератури, зокрема в галузі художнього перекладу й малої прози. Проаналізовано сучасний стан літературного життя Тальнівщини через діяльність культурних осередків, літературних зустрічей і творчість сучасних авторів. Зроблено висновок про багатоголосність, культурно-пам’яттєву та світоглядну цінність літератури Тальнівщини в контексті збереження регіональної й національної ідентичності.

Ключові слова: література Тальнівщини, регіональна література, Черкащина, український літературний процес, художній переклад, культурна пам’ять, літературна спадщина, сучасний літературний процес.

Вступ. Література Тальнівщини є важливою складовою регіонального культурного простору Черкащини та водночас органічною частиною загальноукраїнського літературного процесу. Вона формувалася в умовах складної історичної долі краю, що тривалий час перебував на перехресті соціальних, політичних і духовних трансформацій, які безпосередньо впливали на світогляд митців та тематичне спрямування їхньої творчості. Місто Тальне та навколишні села Тальнівського району дали українській культурі цілу плеяду письменників і поетів, чиї твори відзначаються глибоким зв’язком із землею, історичною пам’яттю, народною традицією та системою моральних цінностей українського суспільства. Для цієї літератури характерна увага до людини як носія колективного досвіду, до її внутрішнього світу, сформованого під впливом історичних потрясінь, праці на землі, родинної пам’яті та локальної культурної спадщини.

Виклад основного матеріалу. Особливістю літератури Тальнівщини є поєднання імен, відомих у загальнонаціональному контексті, з великою кількістю маловідомих, але надзвичайно значущих авторів, які формували й продовжують формувати локальний літературний канон. Саме ця багатоголосність надає регіональній літературі цілісності та внутрішньої повноти, адже поряд із професійними письменниками й поетами тут творили автори, для яких літературна діяльність була формою духовного самовираження, збереження пам’яті та фіксації життя своєї громади.

Важливим кроком у систематизації та осмисленні літературної спадщини краю стало видання книги «Зажинок». Антологія красного письменства Тальнівщини, у якій представлені 112 авторів – уродженців Тальнівського району [2]. Це видання охоплює широкий жанровий спектр — поезію, прозу, літературознавчі тексти та матеріали, пов’язані з мистецтвом, — і тим самим демонструє масштаб і різноманітність літературного життя Тальнівщини. Антологія стала своєрідним літописом духовної культури регіону, зафіксувавши імена та тексти авторів різних поколінь, світоглядних позицій і художніх стилів.

Історичні передумови становлення літературного життя Тальнівщини сягають глибокої давнини, адже цей регіон був насичений фольклорною традицією, усною поетичною творчістю, легендами та переказами. Саме фольклор став тим ґрунтом, з якого згодом проросла писемна література. Усна народна творчість — думи, пісні, приказки, обрядові тексти — довгий час залишалася головною формою художнього осмислення дійсності. Згодом, у ХІХ–ХХ століттях, із поширенням освіти та друкованого слова, з’являються перші автори, які починають фіксувати власні переживання та суспільні процеси у формі поезії, оповідань, нарисів і спогадів [1, c. 9].

Літературна творчість у Тальному та навколишніх селах розвивалася в тісному зв’язку з селянським середовищем. Більшість авторів походили з простих родин, добре знали сільське життя, працю на землі, психологію громади. Тому в їхніх текстах домінують теми праці, родини, морального вибору, історичної пам’яті, а також трагізму людської долі в умовах воєн, репресій і соціальних катаклізмів. Ця література рідко була декоративною або відстороненою — вона завжди мала виразний етичний і світоглядний вимір.

Вагомий внесок у літературну спадщину Тальнівщини зробив і Степан Ковганюк, уродженець села Онопріївка Тальнівського району. Його постать є особливо значущою з огляду на поєднання художньої творчості з активною перекладацькою та науково-дослідницькою діяльністю. Освіту він здобув у Тальнівській учительській семінарії, а згодом навчався в Харківському педагогічному інституті, що суттєво вплинуло на формування його філологічної культури. Професійний шлях Ковганюка значною мірою виходив за межі рідного регіону, однак саме середовище Тальнівщини сформувало його мовне чуття, увагу до стилістичної точності та повагу до народної мовної традиції.

Степан Ковганюк відомий передусім як один із провідних українських перекладачів ХХ століття. Він переклав українською мовою численні твори світової класики, зокрема романи Олексія Толстого, Івана Гончарова, Михайла Шолохова, Генрика Сенкевича, Болеслава Пруса та інших авторів, значно розширивши культурні горизонти українського читача. Вагомим підсумком його наукових пошуків стала праця «Практика перекладу», у якій узагальнено принципи перекладацької майстерності. За свій внесок у розвиток українського художнього перекладу Ковганюк був удостоєний премії імені Максима Рильського, що утвердило його авторитет як митця й дослідника слова [3].

Суттєве місце в літературному процесі Тальнівського району посідає і Володимир Штангей, уродженець села Мошурів. Його прозова творчість вирізняється зосередженістю на внутрішньому світі людини та прагненням осмислити моральні дилеми, що постають перед особистістю в умовах соціального тиску, історичних змін і повсякденних випробувань. Для Штангея характерна уважність до деталей сільського життя, до психології персонажів, які опиняються в складних життєвих обставинах і змушені робити непрості моральні вибори.

У творах Володимира Штангея сільська дійсність постає без ідеалізації та прикрашання — як складний простір людських взаємин, у якому переплітаються відповідальність, обов’язок, страх, надія та внутрішній спротив обставинам. Автор зосереджується на конфліктах між особистим і суспільним, між традицією та історичними змінами, що надає його прозі виразної соціально-психологічної глибини. Саме завдяки такому підходу його твори дозволяють побачити Тальнівщину як своєрідний соціокультурний мікрокосм, у якому віддзеркалюються загальноукраїнські проблеми різних історичних епох.

Володимир Штангей був не лише письменником, а й громадським діячем, педагогом, редактором і перекладачем, що свідчить про багатовимірність його інтелектуальної діяльності. Його мала проза — оповідання, які сам автор називав новелами, — посідає помітне місце в українському літературному процесі 1920–1930-х років. До найвідоміших його збірок належать «Батрачка», «Злочин у степу», «Образа», «Золотий», «Межа», «Один день», «Удруге народжені», «На землі», «Том новел», у яких послідовно розкривається тема людини в умовах соціального зламу та моральної напруги.

Творчість Володимира Штангея привертає увагу сучасних дослідників: зокрема, його новели аналізуються в дисертаційному дослідженні С. Ленської, присвяченому українській малій прозі 1920–1960-х років. Це засвідчує науковий потенціал спадщини письменника й дає підстави стверджувати, що ґрунтовне осмислення його творчості в контексті регіональної та загальноукраїнської літератури ще попереду [5].  

Водночас література Тальнівщини не обмежується лише кількома відомими іменами. Надзвичайно важливу роль у формуванні регіонального літературного канону відіграють десятки й сотні маловідомих авторів, творчість яких часто залишалася поза увагою широкого читача, але була значущою для місцевої громади. Поети й прозаїки з Тального та навколишніх сіл писали про повсякденне життя, історію родин, події Другої світової війни, Голодомору, радянських репресій, а згодом — про новітні виклики українського суспільства. Їхні тексти нерідко мають форму сповідей, щоденникових записів або художніх нарисів, що поєднують документальність із емоційною насиченістю.

Сучасне літературне життя Тальнівщини продовжує активно розвиватися завдяки діяльності місцевих культурних осередків, зокрема бібліотек, літературно-музичних об’єднань і публічних творчих заходів. Показовим прикладом є засідання літературної вітальні в читальному залі Тальнівської центральної бібліотеки з нагоди Дня міста Тальне, під час якого були представлені поети, письменники, митці та краєзнавці, чия творчість тісно пов’язана з рідним краєм. У межах таких зустрічей вагому роль відіграють сучасні автори Тальнівщини, зокрема Микола Вовк, Ігор Добріян, Володимир Нерубайський, Людмила Іванова та Олег Сошинський, які у своїх поетичних і прозових творах оспівують рідну Україну, історичну пам’ять, культурну самобутність Тального та долю його мешканців. Їхня творчість поєднує традиційні мотиви любові до рідного краю з осмисленням сучасних реалій — соціальних змін, досвіду війни, втрат і водночас надії, що надає сучасній літературі Тальнівщини живого, актуального звучання [4].

Висновки. Загалом література Тальнівщини постає як багатоголосий простір, у якому співіснують різні стилі, жанри та світоглядні позиції. Вона виконує не лише естетичну, а й важливу культурно-пам’яттєву функцію, зберігаючи досвід поколінь і передаючи його наступникам. Через тексти письменників і поетів з міста Тальне та Тальнівського району відтвор              юється жива історія краю, його духовні цінності та культурна ідентичність. Саме тому література Тальнівщини заслуговує на ґрунтовне дослідження й популяризацію як важливий складник української літературної спадщини.

Cписок використаних джерел

1.               Білецький Ф. Такий щедрий зажинок : [про кн. "Зажинок. Антологія красного письменства Тальнівщини : поезія, проза, літературознавство, мистецтво" упорядк. В. Мициком та В. Мовчаном про мистец. надбання уродженців Тальнів. р-ну] / Феофан Білецький. Черкаси. 2015.    С. 9.
2.               Книга про тальнівських письменників налічує 356 сторінок - Вісті Черкащини. Вісті Черкащини. URL: https://viche.ck.ua/talnivshhina/knyga-pro-talnivskyh-pysmennykiv-nalichuye-356-storinok/ (дата звернення: 04.02.2026).
3.               Ковганюк Степан Петрович. URL: https://1668.slovaronline.com/3726-ковганюк-степан-петрович (дата звернення: 04.02.2026).
4.               «Ой Тальне моє над Тальянкою». Тальнівська міська територіальна громада - вітаємо на офіційному вебсайті. URL: https://talnivska-gromada.gov.ua/news/1597754938/ (дата звернення: 04.02.2026).
5.               Штангей Володимир Фокович Володимир Штангей. Дотик до Розстріляного відродження. URL: https://www.dnipro.libr.dp.ua/Volodymyr_Shtanhey (дата звернення: 04.02.2026).