Літературна вітальня "Велич Кобзаря"

 

 

Мета: виховання любові до рідної мови, скарбів поетичного слова, України; вшанування пам’яті видатного художника слова, патріота України Т.Г.Шевченка; формування культури мовлення через красу й багатство рідної мови;пропагування творчості обдарування рідного краю.

 

 

 

 

 Форма проведення: літературна вітальня

Місце проведення: актова зала

Тривалість: 45 хвилин.

Обладнання: мультимедійні засоби, ілюстрації до творів Т.Г.Шевченка, виставка дитячих робіт

Ведучий 1.  Якої сили треба,

Щоб тьму перемогти, –

Вогонь узяти з неба

Й на землю принести,

Людині щастя дати,

І ласку, і тепло,

Навіки подолати

Нестерпне в світі зло!..

 

Ведучий 2. Якої в серці треба

Любові до людей,

Щоб так зректися неба,

Як зрікся Прометей;

Терпіти муки люті,

Ворожі примхи злі, –

Щоб сонце повернути

              Обкраденій землі

 

Ведучий 3. Ти слухав Кобзаря? Ти чув його печаль,

     Що піснею лилася з-попід струн?

     Горіла, мов зоря, і сяяла, як жар,

     Висока пісня кобзаревих дум.

     Дзвенить вона і досі у серцях,

     Відлунюється в співі журавлів –

     Великим Кобзарем оспівана в віках

     Чарівна мова рідної землі.

 

Ведучий 4. Гордий, величний, палкий і нескорений

     Наш незабутній Шевченко – Кобзар,

    Лине в безсмертя над нивами й горами

     Помислів, дум і сердець володар.

 

Ведучий 1. На величній скрижалі пам’яті довічно вписане ім’я великого поета і співця українського народу – Тараса Григоровича Шевченка.  Життя   геніального   поета    історично    пов’язане    з    селами Сумщини, які носять сьогодні його ім’я. А його талант – багатогранний, глибокий і видатний, донині хвилює і збирає своїх шанувальників.

Ведучий 2. У перші березневі дні ми щороку згадуємо ім'я великого генія словесності, талановитого худож­ника Тараса Григоровича Шевченка. Талант приходить у світ, щоб допомагати людям у пізнанні дійсності. І Тарас Григорович Шевченко допомагав вогненним словом, яскравими фарбами, рішучими вчинками.

1 -й учень

Він був борцем,

Борцем живе між нами

І вічно житиме, крокуючи піснями

Через кордони і крізь даль віків.

2-й учень

Гомоніла твоя кобза, батьку,

Гучною струною,

В кожнім серці одбивалась

Чистою луною.

1-й учень

Який потрібно мати

В душі безсмертний цвіт,

Щоб хвилювати людство

І через сотні літ.

2-й учень

Хай же промінь твоїх думок

Поміж нами сяє,—

 «Огню іскра великого»

Повік не згасає!

Ведучий 3. Своє життя Шевченко віддав сміливій боротьбі проти існу­ючого безправного кріпацького життя своїх земляків,  проти несправедливої долі України, яку бажав бачити вільною, квітучою.

До вашої уваги авторські вірші Северин Каріни, Сахарової Анастасії, Чумаченко Олександри про видатного Кобзаря.

Ведучий 4.Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив весь український народ. «Незлим тихим словом» згадуємо ми свого пророка, який залишив нам прекрасні твори. Давайте ж сьогодні торкнемося серцем Шевченківських творів та проймемося їхнім духом. Складна і цікава доля чекала на Тараса. Із простого селянського хлопчика-кріпака він став всесвітньо відомим поетом і художником.

Ведучий 1. 9 березня 1914 року, темної ночі, у селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгардта, блиснув у вікні єдиний на все село вогник – народилася панові нова кріпацька душа, а Україні – її великий співець – Тарас Шевченко.

Ведучий 2. Батько поета — Григорій Іванович Шевченко, мати — Катерина Якимівна Бойко.  Мали Шевченки шестеро дітей: Катерину, Михайлика, Тараса, Ярину, Марусю, Йосипа. Найближчою Тарасові була Катерина, яка замінила йому матір.

Ведучий 3. Тарас ріс розумним хлопчиком. Був він пустотливим, допитливим, мрійливим, мав феноменальну пам'ять, любив природу, пісні, розповіді  про минуле.

Злидні та тяжка праця рано звели в могилу матір Тараса – йому було лише 9 років. Батько, залишившись з п’ятьма малими дітьми, одружується з вдовою, в якої теж було троє маленьких дітей. Батько одружився в друге на Оксані Терещенко, яка сиріт не взлюбила. Особливо часто від мачухи діставалося Тарасу, якого вона дуже незлюбила за його меткий розум. Згадуючи своє дитинство, Шевченко писав: «Хто бачив хоч здалека мачуху і так званих зведених дітей, той бачив пекло в його найогиднішому торжестві. Не минало години без сліз і бійки між нами, дітьми, і не минало години без сварки і лайки між батьком і мачухою».

Ведучий 4.

Розрадою для Тараса були розмови з дідом Іваном, який знайомив хлопця з народними переказами, розповідав про повстання гайдамаків, свідком яких він був. Допитливий Тарас дуже захоплювався цими переказами про селянські повстання.

Ще за життя матері Шевченка послали в науку до сільського дяка Совгиря. Хлопець швидко навчився читати й писати, разом з тим почав малювати – у нього виявився великий хист до малювання.

Непосильна праця на панщині скоро звела в могилу і Тарасового батька.

В одинадцять років Тарас залишився круглим сиротою. Діти змушені були йти у найми. Тарас наймитує у дяка, відробляючи за навчання, пасе громадську череду, служить у попа за кучера.

Вірш «Мені тринадцятий минало…» ( акторське виконання)

«І золотої, і дорогої..

Ведучий 1. Ще дитиною почав Тарас малювати і писати вірші. Дуже рано у Тараса виявився хист до малювання. Змалку крейда чи вуглина були для нього неабиякою радістю. Усе ними обмальовував, залюбки зображував птахів, звірів, людей. Коли служив у пана, потай змальовував картини.

Ведучий 2.  Усміхнулася доля Шевченкові тоді, коли йому було 24 роки. Земляки – художники  побачили в ньому  талановиту людину і викупили з неволі, допомагали з навчанням в Академії  мистецтв.

Ведучий 3.

1835 рік. У Літньому саду Шевченко познайомився з учнем Академії мистецтв Іваном Сошенком, який дає йому поради, одержує для нього дозвіл працювати вечорами в класах Товариства заохочення художників.

Ведучий 4. 1837 рік. Іван Сошенко представив Шевченка конференц-секретарю  В.Григоровичу з проханням допомогти звільнити його з кріпацтва.

Карл  Брюллов розпочав роботу над портретом В.Жуковського,призначеним для викупу Шевченка з неволі.

Пісня «Бандуристе, орле сизий…»

 Ведучий 1.Тепер просто неможливо уявити, що б сталося з Тарасом, з його геніальним поетичним талантом, художнім хистом, якби не було у його житті 22 квітня 1838 року. Це щасливий день – день викупу його з кріпацтва.

Ведучий 2.

Т. Г. Шевченко був не лише поетом, а ще  й талановитим художником. Багато своїх живописних творів залишив нам у спадок.  Він написав понад 1000 картин.

     За свої малюнки  Шевченко був нагороджений трьома срібними медалями. Малював портрети, автопортрети, пейзажі, картини про життя народу.

Музика до слайдів- картин

Ведучий 3.

У молодості Шевченко вдягався дуже модно. Про зачіску не вельми дбав. Голив вуса, але залишав негусті бакенбарди. Був середнього зросту, але міцної тілесної будови. Широкі плечі, широка талія й легка сутулість надавали його поставі того особливого характеру. Русявий. На перший погляд, обличчя його видавалося звичайним, але кожного, хто хоч трохи приглядався до нього, чарували невеликі, але виразні сірі очі, що світилися надзвичайним розумом і дивною добротою.

Ведучий 4. Ось як згадують про Шевченка сучасники: "Своєю простотою, сердечністю, однією своєю появою мимоволі прив’язував до себе всіх: від малого до великого…", "Його трохи незграбні, але зовсім не вульгарні манери, проста мова, добра, розумна усмішка, усе якось притягувало до нього й залишало враження старого знайомства», "Він був надзвичайно ласкавий, м’який і наївно довірливий до людей, в усіх він знаходив щось добре й захоплювався часто людьми, що не були його варті.»

Ведучий 1. Т.Шевченко уперше заявив про себе як поет, видавши невеличку збірку поезій ( усього 8 творів) під назвою «Кобзар», яка стала символічною і дала друге ім’я митцеві.

Пісня «Думи мої, думи мої»

Учень 1.

Тече вода в синє море…...

Ведучий 2. Шевченків «Кобзар»… Автор зібрав сюди всі страждання, кожну сльозинку кріпаків. Духовну велич і красу народу він підніс на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Ім’я Тараса Шевченка стало символом нашого народу. Його «Кобзар» лежить на столі поряд з хлібом, а пісні його вишиті на рушниках.

Учень 2.

Пісня «Реве та стогне Дніпр широкий…»

Ведучий 3.

У своїх віршах та поемах Т .Г.Шевченко описував і тяжке життя народу, яке не обійшло і його самого. Коли читаєш його вірші,то ніби чуєш ніжну, сумну пісню.            

Учень 3.Пісня «Світає, край неба палає…»

Ведучий 4.

Тарас сам грав на кобзі та бандурі, навчився самотужки гри на фортепіано, виконував нескладні твори Моцарта і Бетховена. Він дуже любив задушевний м’який тембр віолончелі.

Ведучий 1. Шевченко був віртуозом інтимного співу. Мав добрий слух, невеликий але гарний голос. Знав безліч українських пісень. Часто співав соло, а свою улюблену "Зіроньку" виконував так, що загіпнотизовував слухачів. Окрім того, був талановитим оповідачем і прекрасним декламатором. Запальний театрал і приятель найвидатніших акторів – свого часу, під час солдатчини він проявив блискучі акторські здібності.

Ведучий 2.

Наспівність та мелодійність поезії Шевченка дала поштовх до написання численних музичних композицій багатьом українським композиторам.

Багато віршів поета стали народними піснями. Український композитор М.Лисенко написав музику більше ніж на 100 творів Кобзаря.

Муз….. «Зоре  моя вечірняя»  

Ведучий 3.

23 квітня 1850р. Тараса  Шевченка заарештували за порушення царської заборони писати й малювати. Революційні твори з відібраного при арешті альбому “Три літа” стали головним доказом антидержавної діяльності Шевченка (його належність до Кирило-Мефодіївського товариства не була доведена). “За створення підбурливих і найвищою мірою зухвалих віршів” його призначено рядовим до Окремого Оренбурзького корпусу. На вироку Микола І дописав: “Під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати”. Були заборонені й Шевченкові книжки.

Довгих 7 років відбував покарання поет в Орській фортеці.

Учень 4.

Пісня «Не женися на багатій…»

Учень 1

Минули літа молодії,
Холодним вітром од надії
Уже повіяло. Зима!
Сиди один в холодній хаті,
Нема з ким тихо розмовляти,
Ані порадитись. Нема,
Анікогісінько нема!
Сиди ж один, поки надія
Одурить дурня, осміє...
Морозом очі окує,
А думи гордії розвіє,
Як ту сніжину по степу!
Сиди ж один собі в кутку.
Не жди весни — святої долі!
Вона не зійде вже ніколи
Садочок твій позеленить,
Твою надію оновить!
І думу вольную на волю
Не прийде випустить... Сиди
І нічогісінько не жди!..

Ведучий 1. Гроші в Шевченка не трималися. Маючи великі суми, витрачав їх, сам добре не знаючи, як і куди. Не вмів бути ні ощадливим, ні розпоряджатися грішми. Часто необережно позичав і ставав жертвою ошуканців. Заходячи до міста, завжди брав гроші для жебраків. Якось не замислюючись, всунув у руку старцеві золоту монету . Переляканий небувалою щедрістю, той відмовився від такої суми.  

У Києві служниця, перучи Шевченкові хустки, знайшла позав’язувані у вузликах гроші, Поет ніяк не міг пригадати, коли і за яких обставин туди їх заховав. У неділю за ці "дурні якісь гроші" він справив банкет для дітвори з цілої околиці.

«Не завидуй багатому…» (акторське виконання)

Ведучий 2. На Сумщині багато міст і сіл ,пов'язаних з іменем Великого Кобзаря. Перша подорож Т.Г.Шевченка по Україні відбулася в 1843-1844 роках.     Не раз зупинявся Кобзар  у селі Андріївка  ( нині Роменського р-ну Сумської області).

1843 рік у маєтку В.М.Репніна- рідного брата Варвари Репніної, з якою здружився в Яготині. Тут намалював портрет дітей В.М.Репніна.

Ведучий 3. У лютому 1844 року Т.Шевченко разом з П.Кулішем (вихідцем із Шосткинського р-ну,Сумської області),одним із найближчих друзів поета, вперше відвідав Глухів. Тут він цікавився численними історичними пам'ятками: соборами, храмами, палацами.

У 1845 році,  їдучи на Україну, в Глухові поет зупинявся  на тривалий час. Він жив на хуторі В.О.Білявського, побував у Миклашевського - власника глухівського родовища каоліну.

Ведучий 4. А 25 серпня 1859 року, їдучи з Гирівки до Москви, поет разом з братами Лазаревськими заночував у Кролевці в садибі Г.М.Огієвської.

Бував Шевченко і у Ромнах. Взагалі відвідини Ромен лишили помітний слід у спогадах і творчості Шевченка. Про Ромни він згадує не лише в "Щоденнику",а й у ряді художніх творів – поемах "Великий льох", "Княжна", повістях "Наймичка" та "Капитанша" .

Ведучий 1. 5 червня 1859 року Т.Г. Шевченко і Д.О. Хрущов прибули до міста Суми (тоді Харківська губернія). На поштовій станції, яка знаходилася неподалік Іллінської церкви, подорожнім змінили коней, і вони вирушили з міста Лебединським шляхом. Як зазначив краєзнавець П.Сапухін, «наш край на цей час мав нагоду першим привітати повернення Тараса Григоровича на батьківщину»

 Ведучий 2. Про своє фізичне здоров’я Шевченко дбав мало. А воно було дуже надірваним ще в часи заслання. Окрім того, був рідкісним працелюбом. Уже наприкінці вересня 1860 року стало помітно, що поет вельми хворий. Однак він про це нікому не говорив і весь віддавався праці.

       Незважаючи на фізичне знесилення внаслідок заслання, поетичні сили Шевченка були невичерпні. 2 вересня 1860 р. Рада Академії мистецтв ухвалила надати Шевченкові звання академіка гравірування.

Ведучий 3. У 1861 році  Шевченко видав підручник для недільних шкіл, назвавши його "Букварь южнорусский". Поет дбав про поширення освіти серед народу. На початку 1861 року поет почував себе дедалі гірше.

 10 березня 1861 року о 5 годині 30 хвилин Т.Г.Шевченко  помер. Поховали його друзі  у Петербурзі.Через два місяці, виконуючи заповіт поета, друзі перевезли його прах на Україну і поховали на Чернечій (тепер Тарасова) горі біля Канева.

«Заповіт» (акторське виконання)

Ведучий 4. Багато років минуло з дня народження славного сина України –Т.Г.Шевченка, але слово його живе і буде жити в наших серцях. Тарас Шевченко – символ чесності, правди, великої любові до людини.

Уся творчість Великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини. Усе життя він присвятив служінню рідній Україні. Тарас Григорович ніс народові іскру правди, незважаючи ні на тортури, ні на заборони. Поет щиро вірив у те, що настануть щасливі часи й для неньки-України, а народ заживе в мирі та злагоді.

Пісня «Посланіє українцям»

Ведучий 1. Він зорею сяє в прийдешнім віку,

    Сходить хлібом духовним на рушнику,

    У розкриллі земних і заобрійних трас

    Височіє над світом великий Тарас!

Ведучий 2.  Минають роки, десятиліття, століття… Але ніколи не зникне український народ і його невгасима любов до всього найкращого, що квітчає рід людський і землю рідну.

Ведучий 3.

 Не заросте стежина до могили Тараса Шевченка. Не зів’януть квіти на ній, не згасне зірка, що так невсипуще світить над ним. Не зганьбиться Україна, маючи таких синів, як Тарас Шевченко.

Ведучий 4.  Живи, поете, в бронзі і граніті.

      Живи, поете, в пам’яті людській!

      Живи в піснях, живи у «Заповіті»

      У слові праведнім, у славі віковій.

 

Ведучий 1.  Тарас Григорович Шевченко пророчо сказав:

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине.

От де люди, наша слава,

Слава України!

Пісня «Пророчий голос Кобзаря»

Ведучий 2. Зичимо вам здоров’я, щастя, добра, любові і нових творчих звершень. Нехай у ваших серцях завжди живе українська мова, звучить рідна пісня і поезія генія українського народу Тараса Шевченка.

Ведучий 3.

Дякуємо за увагу. До нових зустрічей в літературній вітальні.