Літературний проект ,,Читайлики"

   Назва   проекту:    «Читайлики»

 

   Мета   проекту:   показати   дітям   красу   рідної   мови,   залучити   їх   до  читання   художньої   літератури,   збагатити   новими   знаннями    про   оточуючий    світ,   закласти   основи   читацької   самостійності;   розвивати    усне   мовлення,   мислення      (аналіз,  узагальнення,   порівняння,  зіставлення,   вміння  довести   власну   думку),   пам'ять;    збагачувати   словниковий   запас   учнів;   виховувати   любов   до   рідної   мови,   активну   самостійну    читацьку   діяльність,   творчість.

 

 

   Зміст   проекту:   на   основі    теми   «Читайлики»   показати    творчу   співпрацю    вихователя    та    учнів    у    групі   продовженого   дня.

 

 

   Тип    проекту:   змішаний.

 

 

   Термін:    впродовж    навчального    року.

 

 

Прикінцеві    положення:

а)   випуск   щомісячного   журналу   «Читайлики»:

  – вересень – «У   світі    казок»;

  – жовтень – «Загадковий   дивосвіт»;

  – листопад – «Скоромовки»;

  – грудень – «Народ    скаже,   як    зав’яже»;

  – січень – «Різдвяна   радість»;

  – лютий – «Школярики»  (поетичні  рядки);

  – березень – «Шкільні    оповідання».

б)  екскурсія  в  шкільну бібліотеку  на тему:  «Книжкова      домівка»   (квітень).

в)   презентація   проекту – родинне    свято   «Книга   вчить,   як   на   світі    жить».

 

 

 

                        Проект   «Читайлики»

 

         Щороку  школа  радо  зустрічає  нових  учнів – допитливих   першокласників. Вони  несміло  переступають  шкільний   поріг,  уважно  розглядають  усе  довкола,  довірливо  і  щиро  заглядають  в  очі  вчителям.  Маленькі  школярики  хочуть  усе  знати,  усе  побачити,  усього  навчитися – справжні  чомучки.  Вони   ще  маленькі,  але  кожна  дитинка – особистість   талановита  і   неповторна. 

          З  перших  днів  навчання   в   школі  захоплює  діток.  Вони  стають   активними  учасниками   навчально – виховного  процесу,  успішно  вливаються  у  велику  і  дружню  шкільну  родину.  Усе,  що  оточує  учнів  нове  і  незнайоме,  незвідане,  і   вони  стають  «першовідкривачами».  Ось  крейда,  дошка,  прописи,  перші  шкільні  зошити,  підручники,  книги…

           Книга   стає  частиною  життя  учня.  З  раннього  дитинства  батьки  читають  для  своїх  діток  казки,  оповідання,  вірші,  легенди,  а   тут  першокласники   самі  вчаться   читати – стають  читайликами.  Перші  прочитанні   букви,  склади,   слова,  речення,  маленький  віршик,  скоромовка,  казочка – справжня   радість  для   маленького  читача.

           Але  як  же  зробити  так,  щоб  ця   радість  залишалася  у   читачів  протягом  усього навчання  в   школі,  щоб   діти   полюбили  книгу  і   читання   на  все  життя,  а  головне  побачили  усю  красу,  неповторність,    милозвучність,  чарівність   рідної   української   мови,  навчилися  нею  правильно  розмовляти,  полюбили  її,  плекали,  берегли?  Роль   молодшої   школи  у   вирішенні   цього  питання  надзвичайно  важлива  і   відповідальна,  адже  саме  тут  діти  вперше   знайомляться  з   книгою,  з  усною  та  писемною   мовою,  мають  змогу  проявити  свої   читацькі,  артистичні  здібності. 

           Проект   «Читайлики»   функціонує  в   нашій  школі  протягом  2009 – 2010   навчального  року.  Учасниками  проекту  є  учні  перших  класів,  які   відвідують   групу  продовженого  дня.   Особливості   організації   навчально – виховної  роботи   у  групі  продовженого  дня  дозволяють   вихователю  добирати   такі   форми  і   методи   роботи,   які   зможуть  зробити   учнів  активними  діячами,  а   не   пасивними   спостерігачами  навчального  процесу.                                              

 

          Метою  проекту  є: 

          – показати   дітям  усю  красу  і   неповторність  рідної   мови;   

          – залучити   їх  до   читання   художньої   літератури;    

          – збагатити новими  знаннями  про  оточуючий  світ; 

          – закласти    основи  читацької   діяльності,  самостійності;  

          – розвивати  усне  мовлення, мислення  (аналіз,  узагальнення,   

             порівняння,  вміння   довести  власну  думку),  пам'ять,  

             фонематичний  слух; 

           – збагачувати    словниковий   запас   учнів; 

           – виховувати    любов  до  рідної   мови,  активну  самостійну  

              читацьку   діяльність,  творчість,  допитливість.

           Тип  проекту – змішаний.  Він  показує   творчу   співпрацю  вчителя  та  учнів  у  групі  продовженого  дня.

           Проект   «Читайлики»   триває   протягом   навчального  року.  Щомісяця   виходить  журнал   «Читайлики»,  який  ознайомлює  дітей  з  різними  літературними  жанрами,  доступними  для  учнів  першого  класу.

            Знайомство   з  книгою  ми  розпочинали  у   вересні.  Перший   випуск   журналу  «У  світі   казок»   був  присвячений   українським  народним  казкам. Діти  слухали  казки,  переказували   казки  прочитані   батьками,  ілюстрували  казку  «Коза – дереза»,  провели  казкову  вікторину.  Така  робота  учнів  зацікавила,  вони   почали  приносити  збірки  українських  народних  казок,  розповідали  які  казки  читають  з  батьками  в  дома.  У  жовтні   школярі  познайомилися  із  загадками,  особливостями  цього  літературного  жанру,  провели  конкурс  загадок,  вчилися  складати  загадки,  випустили  журнал  «Загадковий  дивосвіт».  В  листопаді  разом  працювали  над  скоромовками,  ознайомилися  із  різноманіттям  скоромовок,  вивчали  їх  напам’ять,  випустили  журнал  «Скоромовки».  Прислів’я – невичерпна  скарбниця  народної  мудрості,  скарб,  що  передається  з  покоління  в  покоління.  Ближче  познайомилися  з  цим  жанром  народної   творчості  у  грудні;  розучували  прислів’я,  випустили   журнал  «Народ  скаже, як  зав’яже».  Січневий  випуск  журналу  «Різдвяна  радість» присвячений  народним  традиціям  святкування   різвяно – новорічних  свят  українського  народу.   Колядки,  щедрівки,  засівні  пісні,  віншування   завжди  лунали  в  Україні  під  час   зимових   свят,   їх  знали  і  дорослі,   і    малеча,   наші  дітки  продовжують  традиції   прадідів,  бережуть  їх.  «Школярики» - лютневий  випуск  журналу,  ми  познайомилися  із  поетичними  рядками – віршами.  Ви почуєте,  відчуєте  зрозумієте,  чому  нашу   мову   називають   такою  милозвучною,  пісенною,  солов’їною.   Шкільне  життя   цікаве,  неповторне,  захоплююче  подобається   нашим   першокласникам,  вони  із   задоволенням  щодня  приходять  до  школи,  розповідають  друзям та  вчителям про  свої   радості,  переживання.  В  березні вихователь  познайомить  із   оповіданнями,  особливу   увагу  звертає   на  шкільні  оповідання,  адже   вони  розповідають  дітям  про  таких,  як  вони,   хлопчиків  та  дівчаток,  котрі   навчаються,   відпочивають.  У   квітні  діти   побували  на  екскурсії   у   шкільній  бібліотеці.  Вони   побачили  «Шкільну  домівку»,  де   живуть  книги,   журнали,  підручники.  Шкільний  бібліотекар   провела   цікаву  та   захоплюючу  подорож  сторінками   книг,  радо   запрошувала  діток   в  бібліотеку   стати  читачами.  Враження  від почутого діти виразили у конкурсі   малюнків  «Чарівна   книга». Відповідно  зайняли  призові місця  і розподілили їх так:

       1  місце – Процків   Павло;   Слободян   Юрій;

       2  місце – Созанська   Тетяна;   Білоус   Христина;

       3  місце – Ковальчук   Марта;   Румак   Тереза.

 Презентація   проекту   відбуватиметься  у   формі  родинного  свята   на  тему:  «Книга   вчить,   як   на   світі  жить».  Учні   зможуть  показати   свої   артистичні  здібності,  таланти.

          На   протязі   цього   навчального  року   діти   навчилися  читати,  писати,  побачили,  почули,   відчули   усю  красу,  неповторність,  чарівність  рідної   мови,  діти   познайомилися  з   книгою,   навчилися   нею   користуватися.  На    мою   думку,   книга   без   мови – це   просто  папір  без   переживань,  почуттів,  минулого,   майбутнього.  Ми   не   зможемо   виховати  свідомого  читача,  людину  котра  займатиметься   самоосвітою  протягом  усього  свого  життя,   якщо   ми   не   навчимо  її  любити,  шанувати,   плекати,  берегти,  захищати  рідну   мову,   гордитися   нею,  як   найбільшою   святинею   народу. 

          Проект   «Читайлики»  діятиме  у   наступному  навчальному   році,  оскільки  дітям   це  цікаво,  вони  хочуть  дізнаватися  нове,  невідоме   для   них.  Книги   стають   їхніми   друзями,   помічниками, а маленькі  читайлики   поступово   стануть   читачами   і   книголюбами.       

 

 

     Жив    собі    дід    та    баба.   І    була   в   них    коза.    Погнала    баба    пасти    козу.    Пасе – пасе   та   й   напоїть,   ні    хвилиночки    не    постоїть.   А     ввечері   жене    козу    додому.   Пригнала   додому,   а   дід    став   на    воротях     у    червоних   чоботях,   кийком   підпирається,   у    кози    питається:

       – Кізонько   моя  мила,  чи   ти   їла,   чи    ти   пила?  

       – Ні,   дідусю,   не   пила    й   не   їла.    Тільки   бігла   через    місточок – вхопила    кленовий    листочок.   Тільки   бігла    через    гребельку – вхопила    водиці    крапельку.    Тільки    їла    й     пила.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Дід    бабу   більше   не    пустив    козу    пасти.   На   другий   день   сина    послав    козу    пасти.

     Син    пасе – пасе    й     напоїть,    ні    хвилиночки    не   постоїть,   і    травичку    рвав    та   козу    годував.   Ввечері   жене    її    додому.   А    дід     став    на    воротях    у    червоних     чоботях,   кийком   підпирається,    у    кози    питається:

     – Кізонько  моя   мила,   чи    ти   їла,   чи   ти    пила?

     – Ні,   дідусю,    не   пила    й    не   їла.   Як   бігла   через    місточок – вхопила    кленовий    листочок,   бігла    через    гребельку – вхопила    водиці   крапельку.    Тільки,   дідусю,    їла    та    пила.

      Розсердився    дід    на     сина.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      На    третій    день    погнав    козу    сам.   Пас    уже   ж,    пас   її    добре.    Ввечері   жене   її    додому.   Загнав    у    село,    вона    пішла.    А    сам   городами,   став   на    воротях    у    червоних     чоботях,    кийком    підпирається,    у    кози    питається:

      – Кізонько    моя    мила,    кізонько    моя   люба,   чи   ти    їла,    чи   ти   пила?

      – Ні,    дідусю,   не   пила    й    не   їла.   Як    бігла   через    місточок – вхопила    кленовий    листочок,   як    бігла   через   гребельку – вхопила   водиці   крапельку.   Тільки,   дідусю,   пила    й   їла.

      Дід   тоді    прив’язав    її    в    повітці   та    й    почав   бить.   Коза    кричить:

      – Не    мене!    Не   мене!

      А    він   б’є,    а   він   б’є. 

      – Щоб    не   брехала! – каже.

      От    коза    як   одірвалася,    та    як    вискочила   з    повітки    й    побігла.    Забігла    аж    у   ліс.    Біжить – біжить.   Коли   це    бачить    зайчикову   хатку.   От   вона   дверці    турнула,   та    в   хатку,    та    на    піч -    сіла     й     сидить.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Прибіг    зайчик,    питає:

     – А    хто,   хто    в   моїй    хатці    живе?

     А    коза     з    печі:

     – Я    коза – дереза,

         З – під    бока   луплена,

         За    три   копи   куплена.

         Як    дам    рогом –

         Будеш    за    порогом.

         Ріжками    заколю,

         Ніжками    затопчу,

         Хвостиком    верть –

         Тут    тобі    смерть!

     Злякався  зайчик,  сів    під    хаткою    та    й    плаче.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Коли    це   йде   ведмідь:

     – Здоров,   зайчику – побігайчику!

     – Здоров,   ведмедику – братику!

     – А   чого     ти    зайчику    плачеш?

     – Ой,   як   же   мені    не   плакать?   Як   у   моїй   хатці   звір   страшний – престрашний   сидить,   що   не   можна   й   вигнать.

      – Ану    йдем,   я   вижену!

      Увійшли.   Ведмідь   через    поріг   питає:

      – А   хто,   хто   в   зайчиковій   хатці    живе?

      А    коза   з    печі:

      – Я    коза – дереза,

         З – під   бока   луплена,

         За   три    копи   куплена,

         Як    дам   рогом –

         Будеш    за   порогом.

         Ріжками    заколю,

         Ніжками     затопчу,

         Хвостиком    верть –

         Тут   тобі    й   смерть!

      Злякався    ведмідь    та    й    утік.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Сидить    зайчик    та    й    плаче.   Коли    це     лисичка     іде:

     – Здоров,   зайчику – побігайчику!

     – Здорова,   лисичко – сестричко!

     – Чого    це   зайчику    плачеш?

     – Як   же    мені   не    плакати,   лисичко,   коли   в   моїй    хатці   страшний – престрашний   звір   живе?

      – Ану   йдем,    я    вижену!

      – Е, - каже, - ведмідь   гнав    та   не    вигнав,   то    й   ти   не    виженеш.

       – Ходімо, - каже    лисичка.

       Зайшли,   лисичка    й    питає:

       – А   хто,   хто    в    зайчиковій    хатці    живе?

       Коза    з    печі:

        – Я    коза – дереза,

            З – під    бока   луплена,

            За     три    копи   куплена,

            Як     дам    рогом –

            Будеш   за   порогом.

            Ріжками    заколю,

            Ніжками   затопчу,

            Хвостиком    верть –

            Тут    тобі    й    смерть!

        Злякалася    й    лисичка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Сидить    зайчик    та   плаче.    Коли   лізе    рак.

     – Здоров,   зайчику – побігайчику!

     – Здоров,   раче – небораче!

     – Чого    це    ти   плачеш?

     – Як   же   мені    не   плакати,   коли   в   моїй   хатці    страшний – престрашний   звір    живе.

      – Ану   ж   ідеям.   Я    вижену.

      – Та    де    ти   виженеш.    Вовчик   гнав – не    вигнав,    лисичка    гнала – не    вигнала,   а   ти    такий     малий – виженеш!

       Зайшли     в    хатку.   Рак    і    каже:

       – А    хто,   хто    в    зайчиковій    хатці    живе?  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Коза    з    печі:

      – Я    коза – дереза,

          З – під    бока   луплена,

          За     три    копи    куплена,

          Як    дам     рогом –

          Будеш    за   порогом.

          Ріжками    заколю,

          Ніжками    затопчу

          Хвостиком    верть –

          Тут    тобі    й    смерть!

       А     рак   каже    зайчикові:

       – Ану,    підсади   мене    на    піч!

       Зайчик    підсадив    його.     Рак    і     каже:

        – А   я – рак  – неборак, 

            Як    ущипну – буде    знак!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Та    й    козу    щип!    щип!    А     коза:

     – Не    мене!    Не    мене!

     Та    з    печі     і     побігла.

     Зайчик    тому    рад.    Подякував    ракові.   

     Живе – поживає   зайчик    і    добра    наживає.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    У     світі    загадок

                                  (конкурс)

 

    Мета:   Показати    дітям    різноманіття    загадок,   розповісти    про   особливості    цього   літературного   жанру;    розвивати      увагу,    мислення,     зв’язне    мовлення,   уяву,    пам'ять;  виховувати    любов   до    рідної    мови,    вміння   бачити   її    красу    і    неповторність,    допитливість.

 

   Обладнання:   Збірка    загадок,    предметні   малюнки,   фішки.

 

                                   Хід    конкурсу 

 

1.    Оголошення    теми    і    мети    конкурсу.

 

2.   Вступне    слово    вчителя

       Загадка – задачка,    яку   необхідно    розв’язати.   Це    опис   предмета,   головних   його   рис.  Щоб   уникнути   помилок,    відгадуючи    загадки    необхідно:

       – уважно    слухати;

       – подумати    над    кожною    ознакою    предмета,    про    який    йдеться;

       – не   поспішати,  а    все    продумати,    старанно   зважити   свою    відповідь.

 

3.   Ознайомлення   з   правилами     конкурсу.

 

4.   Поділ    учнів    на    команди.

 

5.   Конкурс  (відгадування    загадок)

 

6.   Творче   завдання:

 – розфарбувати   малюнки   з   відгадками;

 – скласти    загадку.

 

7.    Підведення    підсумків.

            Загадки    про    школу

 

1.   Він    щодня   біжить   до   школи,

      Не    запізниться   ніколи,

      В    сумці   зошити   й   буквар.

      Хто    до   школи    йде?    

                                                   (Школяр)

 

2.   Чистенькі    віконця

       Сміються    до    сонця,

       Діти    навколо.

       Це    наша –…  

                                                     (школа)

 

3.   Ось    до    класу    всіх    скликає

       Голосний    дзвінок,

       Діти    радо    поспішають

       В   школу    на…

                                                      (урок)

 

4.    Він,   наче    мама,    дорогий

        І    хоче     нас    навчити

        Любити    край    чудовий     свій.

        Це    мудрий    наш – …

                                                      (учитель)

 

5.   Є   чарівник     у    школі     в     нас,

       Ану,   впізнайте,    хто     він?

       Озветься – тиша    йде    у    клас,

       Озветься    ще    раз – гомін.

       Щоб    не    спізнитись   на    урок,

       Нам    голос    подає…

                                                       (дзвінок)

 

6.   Біла    білка

       Плиг    та    плиг

       По    чорному    полі.

       Ми    без    неї   

       Не    змогли    б

       Вчитися     у     школі.

                                                     (Крейда    і     дошка)

 

 

 

7.   Що   це    за    великий   дім:

      Все    кімнати    і    кімнати?

      Він    освіту    дає    всім,

      Тим,    що   хочуть   пізнавати.

      А,   хто    знає,   той    не    блудить,

      Як    то    кажуть:    вийшов    в   люди.

      Справді,   кажуть    недарма:

      Без   знання    життя    нема.

      Це    потрібно   знати    всім.

      Як    же    слід    назвати   дім?

                                                          (Школа)

 

8.  Дає    здоров’я – спорт.

      Вагу – солодкий    торт.

      Мед – працьовиті    бджоли.

      Знання     глибокі – …  .

                                                          (школа)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Загадки   про    навчальне    приладдя

 

1.   Я    беру    в    свою    правицю

      Із    пенала    помічницю.

      І    писати   нею    вчуся:

      Зосереджуся,    зберуся:

      Крапка…

                  рисочка…

                               карлючка…

      Наче    пишем,    я    і  …       

                                                       (ручка)

 

2.   Чи    в    лінійку,    чи    в    клітинку

       Чистим     був,    та   за    хвилинку

       Мерехтить     від    цифр    і    літер…

       Здогадались,    що    це,    діти? 

       Ручці    він    говорить:   «Прошу!»

       Це      шкільний     учнівський   …

                                                        (зошит)

 

3.   Наче     райдуга     в    коробці

       Розмістились     гарні     хлопці.

       Всі,    неначе     на     підбір,

       Тільки      різний     в    них     мундир.

       Що    за    хлопчики    оці?

       Кольорові    …

                                                       (олівці)

 

4.    Лиш    помилка   суне   носа –

        На    підмогу    її   просим.

        Потанцює,    покружляє –

         І    помилки    вже    немає!

        В       кого    ж     виникла     ця    думка,

        Щоб     з’явилась     дивна   …

                                                        (гумка)

 

5.   Її    шанує     кожен.

      Вона    повідать   може

      Про     все     на    білім     світі

      Дорослому     і     дітям…

      До    знань     веде    доріжка,

      Коли    з     тобою    …

                                                         (книжка)

 

6.   Рівно     риску    проведи

       І     квадратик     спробуй,

      Та     візьми     спочатку     ти

      Цю     пряму     особу.

      Натиск      витримає     стійко

      Впевнена,     струнка    …

                                                          (лінійка)

 

7.   Всяк    школяр    його    шанує,

       Бо    він    пише    і    малює.

       Хто     ж     цей    спритний     молодець?

      Це,    звичайно,   …

                                                         (олівець)

 

8.   Довгі     палички    кругленькі –

       Сині,     жовті,     червоненькі.

       На    папері    походили,

       Кольори     свої    лишили…

       Звуться    палички    оці

       Кольорові…

                                                          (олівці)

 

9.   Їдуть   братці,

      Верхом     на     конячці.

      Не     кусає     кінь    удило,

      П’є   не    воду,    а    чорнило,

      За    рядком   встає     рядок…

                                                          (Пальці    і    ручка)

 

10.  Знає    цю    найпершу    книжку

        Будь – який     школяр,

        Бо    до    всіх    книжок    доріжку

        Прокладе   …

                                                         (Буквар)

 

11.  Дуже    я    потрібна    всім –

       І    дорослим    і    малим.

       Всіх    я    розуму    учу,

       А     сама     завжди    мовчу.

                                                          (Книга)

 

12.  Коли    хочеш    ти    читати,

        То    мене    повинен    знати.

        А     коли    мене    не     знаєш,

        То    нічого    не     вгадаєш.             (Буква)

13.  Хоч    не    кущик,

        А     листки     маю.

        Хоч   не    свита,

       Але    міцно   зшита.

       І    зовусь    я   …

                                                           (читанка)

 

14.  У     чорного    Тимочка

        Голуба    сорочка.

        Він    по   білій    ниві

        Гострим     носом    водить.

        Хто    услід    проходить –

        Той     скарби    знаходить.

                                                            (Олівець)

 

15.  Бачить – не   бачить,

        Чути – не    чує,

        Мовчки     говорить,

        Дуже    мудрує.

        Часом   захоче –

        Правди    навчає,

        Часом    жартує,

        Всіх    звеселяє.

        Люба    розмова, -

        Дай    Боже,    діти,

        З   нею    довіку

        Жити – дружити.

        Хто    ж    то    такая

        В     світі    щаслива,

        Мудра,   правдива,

        І    жартівлива?

        Як    не     вгадали,

        Стану    в    пригоді:

        Річ    коротенька –

        …     та    й    годі.

                                                           (Книжка)

 

 

      

 

 

 

 

 

          Загадки   про   людину

 

1.   Стоять    два     стовпи,  

       а    на    стовпах – бочка,  

       а    на   бочці – макітра,  

       а    на   макітрі – ліс.

                                                             (Людина)

 

2.   Зранку    ходить    на    чотирьох,

       удень    на   двох,

       а     увечері    на    чотирьох.

                                                              (Людина)

 

3.   Два    брати    поряд    живуть,    а    один    одного   не   бачать.

                                                                 (Очі)

 

4.   Віконниці   то    відчиняються,    то   зачиняються.

                                                                   (Очі,   вії)    

 

5.   Густий    ліс,

       чисте   поле,

       дві    тополі,

       два    скла,

       рамбабуля,

       лепетуля.

                                                       (Коси,   лоб,   брови,   очі,   ніс,   рот)

 

6.   Ой   на   горі    гай,

       під    гаєм – мигай,

       під     мигаєм – сапай,

       під    сапаєм – хапай.

                                                                    (Волосся,    вії,    ніс,     рот)

 

7.   Біленькі    курочки    з    підпіччя    дивляться.

                                                                    (Зуби)

 

8.   А    в    нашого    дядька    курей    грядка,    та    всі    білі.

                                                                    (Зуби)

 

9.   На   одному    коромислі   два    змії    висять.

                                                                    (Брови)

 

10.  За     білими    березами    талатайло    плеще.

                                                                    (Язик)

 

11.  Солоне,    а    не    сіль,

        біжить,   а   не    річка,

        блищить,    а   не    золото,

        коли    б    угадати,    то    менш   його    знати.

                                                                (Сльози)

 

12.  Що    за   звір:  

        дві    голови,   

       шість    ніг,   

        дві    руки,   

       один    хвіст.

                                                                   (Язик)

 

13.  Ношу   його   багато    років,   а    ліку    не   знаю.

                                                                   (Волосся)

 

14.  Що   то    за    штука,

        Що   день    і    ніч     стука?

                                                                   (Серце)

 

15.  Дві    матері    по    п’ять    синів     мають.

                                                                   (Руки)

 

16.  У    двох     матерів    по    п’ять     синів    і    всі     одне    ім’я.

                                                                   (Пальці)

 

17.  Що   то   за    комора,    у     яку    все   вміщається?

                                                                    (Голова)

 

18.  Сопе,   хропе,    часом     чхає,

        Сюди – туди    зазирає,

        На     морозі   замерзає,

        Бо    одежини    немає

                                                                    (Ніс)

 

19.  Завжди     в     роті,  

        А     не    проковтнеш.

                                                                    (Язик)

 

20.  Невеличке    корито    білими    гусьми    набите.

                                                                    (Зуби)

 

 

 

 

21.  Маленькі,    кругленькі,

        Кругом     мохом    обросли,

        Показуються – розтуляються,

         Ховаються – змикаються.

                                                                  (Очі)

 

22.  Вона     все    тіло    нам    вкриває,

         В    купі    все    його    тримає.

          І    не    дає     вона    мікробам

         В    організм    нести    хвороби.

                                                                  (Шкіра)

 

23.  Двоє    лисенят     завжди    поруч    сидять.

                                                                  (Вуха)

 

24.  Стоїть    хлівець,

         У    ньому    два     ряди     білих    овець.

                                                                  (Зуби)

 

25.  Не    золоте,    а     найдорожче.

                                                                  (Життя)

 

26.  Як    тільки    вечір    настає,

         І     я    лягаю    спати,

         Він     у    полон     мене    бере,

         Казки    розповідає,

         Немов    він    справжня     мати.

                                                                 (Сон)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

             Загадки      про     рослин

 

1.   Стрімко    вибігли   на   гору

      Дві    подружки    білокорі.

      Дощик   їм    полоще    кіски.

      Цих   подружок    звуть   …

                                                                         (берізки)

 

2.   Навесні    цвітуть,    мов    свічі,

       Заглядають     сонцю    в    вічі.

       А    під    осінь    ті   свічки

      Вдягнуть   з    голок    кожушки.

                                                                         (Каштани)

 

3.   Викупана    в    сонечку, 

       Стоїть     собі    донечка.

       Бджоли    сонячний    медок

       Дістають    з   її    квіток.

                                                                         (Липа)

 

 

4.   За    хатиною    в     садочку

       У    зеленому    віночку,

       У    червоному    намисті

       Дівчинонька    чепуриться.

                                                                         (Калина)

 

5.   Мов    їжачок    колючий,

       Солодкий    та    пахучий.

       Ягідку    зірвеш – руку    обдереш.

                                                                         (Агруст)

 

6.   Як    кошички    сині   квіти

       Пишаються    серед    жита.

                                                                         (Волошки)

 

7.  Не    вогонь,    а    пече.

                                                                        (Кропива)

 

8.  Запалали    в    чистім    полі

      Квіти    гарні,    всі    червоні.

      То     палає    влітку    так

      Польовий     червоний    …

                                                                       (Мак)

 

9.   Стоїть    при    дорозі    на   одній    нозі.

       Шапочку    має,    та   нікого   не    вітає.

                                                                         (Гриб)

 

10.  Вам    відома    ця   рослина?

        Бо     така,    мабуть,    єдина:

        В   неї     квіти    на   стеблині,

        Мов    пахучі    намистини!

        Як    на    мене,   не    зрівняти

        З    її    чудовим    ароматом

        Геть    усі    докупи   взяті

        І    духи,   й    дезодоранти!

                                                                         (Конвалія)

 

11.   Полюбились    цій    рослині

         Лиш    доріжки     і    стежини.

         Кожен – хоче    чи     не    хоче –

         Йде     і    цю    рослину    топче.

         Мабуть,   добре    цій    рослині

         На    доріжці     чи    стежині,

         Бо   якби    було   погано,

         Не    росла    би    під    ногами.

                                                                          (Подорожник)

 

12.   Зараз    в    гай    гайни    чи   в   поле –

         Жовто – білих    квітів    море!

         Та     ще   більше    нам   цих    квітів

         Подарує    красне   літо:

         І    в     травичці,    і    в    пшеничці,

         І    у     вазі     на    поличці,

         І     в    дівчат     довговолосих

         Жовто – білі     квіти    в     косах!

                                                                            (Ромашки)

 

13.   Я    той    сніг    колю   «голками» -

         Зелененькими    листками,

         Білу    квітку    вивільняю,

         В    ноги    березню    схиляю.

                                                                            (Підсніжник)

 

14.   Цвіте    синьо – синьо,   лист    зелений,

         Квітник    прикрашає.

         Хоч     мороз     усе     побив –

         Його    не   займає.

                                                                             (Барвінок)

 

              Загадка - жарт

 

  Що     треба     для    обіду?

                                                                (Ложку)

 

 

По    краях    гладенький,

А    всередині   солоденький.

                                                              (Кавун)

 

Не   кінь,    не    віл,    а    прив’язаний .

                                                               (Гарбуз)                                                                

 Стоять    коні    на    припоні,     вузлики    знати    та   не    можна    розв’язати.

                                                                (Огірки)                                              

 

 Під  землею   вогонь  горить, а  зверху   видно.

                                                                    (Морква)                                             

 

   Жовта,    солоденька    ще    й   дуже    смачненька.

                                                                      (Диня)                                                

 

   Кругловиді,   червонясті

   Од   наруги,   од   напасті   заховалися    в   землі.

                                                                       (Буряки)                                          

 

 

 

 

 

         Олянчині       скоромовки

 

 

      Олянка     склала    скоромовку:

                                 Ріс    лаврик –

                                 Недоріс,

                                 Ліз    равлик –

                                 Недоліз.

 

      Склала     й     загадала   Дмитрикові    повторити.

         – Е – е,    в    мене    язик    не    слухається.

         – А     ти    його   привчи,    щоб    слухався.

         – Загадай    тоді    легшу    скоромовку.

• Добре.

       Й    загадала   йому    Олянка     таку:

                                     Мудра    Марина

                                     Журила    Мартина:

                                     «Ти,   Мартине,    не    мартинь,

                                      Мартинові    жарти   кинь».

 

        Цю     скоромовку    Дмитрик    повторив,    та     й    тішиться.

            – Тепер    і     я    вмію     язика    пасти. 

            – Ану    пожени    його     на    такий    моріжок: 

                                        Хитра    Мотря

                                        Мила    мокру     моркву.

 

        І    з    цією   Дмитрик    упорався.

            – А    тепер, - каже    Олянка, - можеш     і     на    лаврика      лізти. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      Мета:    Ознайомити    учнів   з    малим    літературним   жанром – скоромовками,   розповісти    про   особливості     їх    використання,    правильність    виконання;    розвивати    увагу,   мислення,  фонематичний   слух,    зв’язне    мовлення;

виховувати     любов    до    рідної    мови,   бажання     її    вивчати,   вдосконалювати.

 

      Обладнання: збірка  скоромовок,   предметні    малюнки.

 

                              План    заняття:

 

1.    Оголошення     теми    і     мети     заняття.

 

2.   Слухання    оповідання    «Олянчині      скоромовки»

 

3.   Бесіда    на    основі    прочитаного:

        а)   Про    кого    йшла    мова    в    оповіданні?

        б)   Що    ви   дізналися    про    дівчинку    і    хлопчика?

        в)   Чого    навчала    Олянка    Дмитрика?

        г)    На    вашу    думку,    скоромовки     це – …

 

4.   Пояснення     вчителя.

       Скоромовки – народно – поетична    мініатюра,    жарт,

в     якій     навмисне    підібрані     слова   зі    сполученнями,    які    важко    вимовляються.

        Скоромовки   допомагають     навчитися   правильно    і    чітко    вимовляти   окремі    важкі    звуки.

         Відомий   український   збирач    фольклору   Іван   Гурин    дав    такі    рекомендації:   «Скоромовку    спочатку    повільно  читають,   старанно    вимовляючи   звуки    і     слова,    а    далі    темп     мовлення    пришвидшується.   Але    одразу    вимовляти    занадто     швидко     не    слід».

 

5     Розучування     скоромовки    напам’ять.

                 Сів    шпак    на    шпаківню,

                 Заспівав     шпак    півню:

                 – Ти    не    вмієш    так,    як     я.

                 Так,     як     ти,    не     вмію    я!

 

6.    Конкурс    на     краще     виконання    скоромовки.

                      Скоромовки

 

 

1.   Їхав    Прокіп    з    Прокопихою

       і     забалакались   про    горшки,

       про     миски   і    про    покришки.

 

 

                                               2.   Ой    зібрала    Маргаритка

                                                         Маргаритки    у    дворі,

                                                         Розгубила    Маргаритка

                                                         Маргаритки    у     дворі.

 

 

3.   Митрофанка   в    школі     й     дома

       Обіцяйликом    звемо     ми.

       Та     і     як     його    не     звать?

       Любить    хлопчик    обіцять.

       Тільки    те,    що    обіцяє,

       Він    одразу    ж    забуває…

 

 

                                              4.   Семен    сказав     своїм    синам:

                                                     – Сини – соколи,  складіть    сіно!

                                                     Сини склали сіно.  Семен    сказав:

                                                     – Спасибі!

 

 

5.   Босий    хлопець    сіно    косить,

       Роса     росить   ноги   босі.

 

 

                                                  6.   Сумно    самому

                                                         Вусатому    сому.

                                                         Сому    вусатому

                                                         Сумно     самому.

 

 

 

7.   Мала    з    села

       Вола     вела.

       В      село    віл

       Малу     вів.

 

 

                                                  8.  Ходить    квочка    коло    кілочка,

                                                        Водить    діток     коло   квіток.

 

 

9.   Летів    горобчик,  

       Сів    на     стовпчик,

       А     біг    хлопчик –

       Утік     горобчик.

 

 

                                          10.   Прийшов   Прокіп – кипить   окріп,

                                                   Пішов    Прокіп – кипить    окріп;

                                                   Як    при   Прокопі    кипить   окріп,

                                                   Так  і  без   Прокопа   кипить   окріп.

 

 

11.   На   горі   Арарат

         Росте   виноград.

 

 

                                           12.   Павло    полов     поле,

                                                    Піймав    перепела     в   полі.

 

 

13.   Сів    Карпо    на    колоду

          Та   й    упав   у     воду –

          Кис,   кис,    мок,    мок:

          Викис,     вимок,    виліз – висох.

 

 

                                           14.   Солома,   полова    й    дишло –

                                                       З – за    хати     вийшло.

 

 

15.   Ти,    малий,    скажи   малому,

         Хай     малий    малому    скаже,

         Хай     малий     теля    прив’яже.

 

 

                                             16.   Повінь   хвилю    повела,

                                                      А    весна – та    без    весла.

                                                      А    весна    та,   без    весла,

                                                      Понеслася,     понесла…

 

 

17.   Взимку    вітер    вовком    виє,

         Всіх    лякає    сніговієм.

         Ти    не   вій,    ти   не    вий,    вітриську,

         До    весни    вже    зовсім    близько.

 

 

                                               18.   В   горішнику    горішина

                                                        Горішками    обвішана,

                                                        Оришка    й   Тимішко

                                                        Струшують    горішки.

 

 

19.   Півдня   працював    павучок,

         Наткав    павутинок    пучок,

         Почав    помаленьку    привчати

         Панчішки    плести     павучаток.

 

 

                                                  20.   Жатка    жваво    жито    жне,

                                                            Жатку    жнець   не    дожене.

 

 

21.   Русі     вуса    у    вівса,

         Вуса – вся    краса     вівса.

 

 

 

 

 

 Прислів’я      та    приказки

 

 

Мета:  Ознайомити    дітей    з     українськими   народними   прислів’ями     та    приказками,   з’ясувати     для    чого    їх    використовують    у    спілкуванні;    розвивати    увагу,   пам’ять,   мислення,   зв’язне   мовлення,    збагачувати    словниковий   запас    учнів;    виховувати    допитливість,    любов   до    рідної     мови,    привітність.

 

Обладнання:   збірка    «Українські     народні    прислів’я    та     приказки»,    предметні    малюнки.

 

 

 

                                План     заняття:

 

1.    Оголошення   теми    і    мети    заняття.

 

2.   Розповідь    вчителя.

      Прислів’я    та   приказки – складова     частина    духовної     культури    українського     народу,   невичерпний    скарб,   яким    він   володіє    з    найдавніших     часів    і     яким     він   збагачує    все   нові    і    нові    покоління.

 

3.   Робота     над     прислів’ями     та    приказками.

 

4.   Гра    «Склади    прислів’я».

 

5.   Підведення    підсумків.

 

 

 

 

 

   Прислів’я    та    приказки

 про   стосунки    між      людьми

 

      Українські    прислів’я      та    приказки – невичерпна    скарбниця    духовної     краси    та     мудрості    народу,    справжня    енциклопедія    народного     життя.

      З   давніх – давен    людей     хвилювали     вічні    проблеми    людства:    про    добро    і     зло;   любов    і    щастя;    честь    і     совість;     смерть    і    безсмертя…   Живучи     в    громаді,   людям     завжди    були    властиві    почуття   дружби,    товариськості     та    добрих     взаємин;    проте    нерідко     стикалися     вони    й    з    неприязню,    несправедливістю,    ворожістю.    То     і    не   дивно,      що    різні    за   змістом    і     формою     спілкування     між     людьми    залишили    слід    у    багатьох     зразках     народної     мудрості.   «Без    вірного   друга    великая     туга» - повчає    народне    прислів’я  -

        «З    ким    поведешся,   від  того    й    наберешся»,     

        «Ситий    голодному    не    товариш», 

        «Нема    більшої   біди   над    лихі    сусіди», 

        «Не   буде  добра,    як    між    своїми   вражда»,       

        «Ліпший    мудрий    ворог,    як   дурний   приятель».

       Народна     мудрість   надає     великого   значення   єдності   та    згоді,   засуджуючи    чвари     та    незгоди.   Протягом    століть   у    народі     склався    своєрідний    кодекс   правил     поведінки     й     кари,    за     відступ     від     них:   

       «Згода    будує,    а    незгода     руйнує»,  

       «Де    незгода,    там    часто    шкода»,   

       «Мир    та     лад – великий     клад», 

       «Який    вчинок,    така     й      кара»,  

       «Дужий     та     багатий     не     винуватий»,  

       «Не   займай   чужого,   той    не    бійсь    нікого»,    тощо.

 

 

 

 

 

 

 Прислів’я    та   приказки              про  природу   та   господарську

           діяльність    людини     

 

     Значну    частину    скарбниці     народної     мудрості     складають    прислів’я      та     приказки     про    природу,   її    явища,    рослинний     і     тваринний   світ.    Ці    народні   афоризми    відображають    взаємини    людини    з   природою    від     найдавніших      часів,     коли    ще   тільки   формувалися    початки    словесного    мистецтва.    Природа   виступала    в     них     то     як     незрозуміла,    ворожа    сила,   то   як    помічник     людини:

          «Вогонь     і     вода    добрі    служити,    але   лихі   панувати»,

           «З    вогнем    не   жартуй    і    воді    не    вір»,

           «Тиха    вода    людей     топить,    а     швидка    тільки    лякає»,

            «Вітер   добрий    при    стозі,    а   злий    при    морозі»,

            «Сонце    б    тебе    спалило»,

            «Сонце – батько,      місяць – вітчим».

 

    Змінюючи    природу    навколо    себе,   людина    змінювала   і     саму     себе,    свої    уявлення    про   навколишній    світ,   накопичувала    досвід   для    подальшого   удосконалення   господарської     діяльності   та   покращення     свого    життя.   З    давен    в    народі    говорять:

        «Грім    гримить – хліб    буде    родить»,

        «Дощ    у    пору – золото»,

        «Як    сіно    косять,   то    дощу   не    просять»,

        «Хто    влітку    дармує,   той     взимку   біду      чує»,

        «Питає   лютий,   чи   добре   взутий»,

        «Сухий   березень,   теплий   квітень,   мокрий   май – буде   хліба   урожай»,

 

 

 

 

      Мета:   Розширити    та    поглибити   знання   дітей    про   традиції   та   звичаї    святкування   різдвяних    свят    в   Україні;    показати    красу    і     неповторність    колядок,   щедрівок,   засівальних     побажань,   віншувань;   з’ясувати,   чому    наш   народ   так   поважає    давні   християнські    звичаї    своїх   предків,   намагається   їх   дотримуватись,   зберігає    та    передає    у   спадщину    наступним   поколінням;   розвивати    пам’ять,   мислення,   зв’язне   мовлення,   увагу,   збагачувати    словниковий   запас   учнів;    виховувати    любов   до    рідної   землі,   повагу    до   християнських    традицій   українського   народу,   формувати  активну   життєву   позицію   юних   українців – християн.

 

     Обладнання:   Збірка   колядок,   щедрівок,   журнал   «Зернятко»,   предметні   малюнки.

 

 

                                            План  

 

1.  Розповідь    вчителя    про   звичаї   святкування   різдвяних   свят    в    Україні    (21   грудня).

 

2.  Шопка.  Розповідь,   прибирання   класної   кімнати   за   українськими   звичаями    (24   грудня).

 

3.   Україна  колядує. З’ясування    значення   колядок,  їх  різноманітність.   Колядування.   Віншування.  

 

4.   Старий   Новий   рік.   Засівання.    (13 – 14      січня).

 

5.   Щедрий    вечір.   Богоявлення   (Йордан).   Щедрування.  Віншування.     (18 - 19   січня).

 

6.   Підведення    підсумків.

 

 

Примітка:  Робота над темою «Різдвяна  радість»  охоплює   час   з    21  грудня     до    15     лютого.

 

 

     Календарик

 

       6   січня – Надвечір’я   Різдва   (Святий   вечір) – цього   дня   дотримувалися    строгого   посту.   Прибирали   оселю,   щоб   у   ній   було   чисто   і    святково,   адже    готуємося   до   народження   Ісуса.    Пригадуємо    ту   святу    ніч,    коли    у   Віфлеємі    народився     Божий    Син.

 

       7   січня – Різдво    Христове – З   нами   Бог!    Ми   приходимо   до   церкви,   щоб   почути    цю    радісну   новину   про    народження    Спасителя    і   подякувати   Богові   за   цей   великий    дар.   У   храмах    і    домівках    на   різдвяні   свята   лунають    коляди,   в    яких    люди    прославляють   Господа.

 

     14    січня – Святого   Василія   Великого – у   цей   день – перший   день   Нового    року   за   старим   стилем – вшановуємо   великого    церковного   діяча,   автора   правил   монаршого  життя   та   багатьох    релігійних   книг,   людини,   яка   дала   нам   приклад   глибокої   віри,   любові   до   Бога   та   ближніх, - святого   Василія,   якого    названо    Великим.

 

     18   січня – Щедрий   вечір – цього   дня   готуємося   до   ще  одного   великого  празника – Богоявлення   Господнього.   Зберігаємо    строгий   піст,   а   ввечері   всією   родиною   збираємося   до    святої    вечері.   Перед    споживанням    страв   п’ємо    свячену    воду.

 

     19   січня – Богоявлення   (Йордан)    або   хрещення

Ісуса   Христа – коли   Ісусові    виповнилося   30   років,   Він   прийшов   до   Йоана   Хрестителя   і   попросив,   щоб   той   охрестив   Його.   Під   час   хрещення   Бог   явив    себе   людям    у   Пресвятій   Тройці,    тому    й   називається   празник – Богоявлення.

 

 

 

 

  До    нас    ідуть   колядники  

 

            Коли   засвітяться   яскраво

            Над   нашим   хутором   зірки,

            Із   віфлеємською   звіз дою

            До    нас    прийдуть   колядники.

            Аж    затрусяться   в   хаті   стіни,

            (Які    альти…    які    баси…).

            У   грудях    серце    затріпоче.

            Давно    було.   Старі   часи…

            Ідуть    від    хати   і   до   хати,

            Тільки   дзвіночок    дзень – дзелень

            І     навіть   у    хліві    худоба

            Не    та,   що    кожен    будній     день.

            Якась   слухняна    і    ласкава.

            Як   ті    овечки   і   осел,

            І   житній    сніп    під   образами,

            Під    ним    у   горщику    кутя.

            Пахучий    книш,   як   наша   юність,

            Які    немає   вороття.

            Парує    на   столі    вечеря,

            Великий     маківник – пиріг,

            І    навіть    котик   зліз    із    печі

            І    радо    треться    біля   ніг.

            І    батько   з    матір’ю    врочисті,

            І    причепурений    сусід,

            І   ми,   малеча,   дуже   раді,

            Бо    завтра   пустять   нас    на   лід.

            Бува,   що   батько   нам   дозволить

            Передвечірньої   пори

            Логоші    взяти,   ох   шурнемо

            Гуртом   із    Лисої    гори,

            І    шкарбани    ущент   порвемо,

            Порозбиваємо    носи.

            Та    задоволені   прийдемо,

            Бо    це – Різдво.   Старі    часи…

            Збереться    молодь   у    читальні.

            Поставить    п’єсу.

            Згадка…

             Дим…

             Таке    ніколи   не   присниться 

             Сьогодні   нашим    молодим.

             А    втім…

             Вже    знову    колядують,

             Як    це    робили   з   давніх    пір,

             Ідуть    з    вертепом    і    звіз дою

             Селом     вечірнім   з   двору   в    двір .

             І    радісно,   що   не    засохла,

             Не    поламалася    та    віть,

             Що   виплекав    собі   на   радість

             Народ   наш    протягом   століть.

             Бо   невмируще   гарне   дійство,

             І    житиме    воно    віки,

             Ви    чуєте? – вже   дзвоник   близько.

             До    нас    ідуть    колядники!

 

 

                                                                       Андрій   Бобюк

                                                                   с.  Карчанівка

                                                                       Лановецького   району

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       На   щастя,  на   здоров’я,

                 на   Новий    рік!

 

 

  Сієм,   сієм,   посіваєм,

  З   Новим   роком    Вас    вітаєм!

  Сієм   зерном   ваговитим

   Добрим   людям   працьовитим.

  Не   з   сівалок,   а   з   долоні,

  По    долівці,   по   ослоні.

  Посіваєм   в   кожній   хаті,

  Будьте   радісні,   багаті.

  Сієм   густо   перехрестям

  На   добробут   людям   чесним.

  Промовляєм   з   кожним   кроком

  З   новим   щастям,   з   Новим   роком!

 

 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                          На   щастя,   на   здоров’я,

                          На    Новий    рік,

                          Аби    Вам    родило

                          Краще,   як   торік,

                          Жито,   пшениця,

                          Всяка    пашниця.

                          Коноплі   по   стелю,

                          Сорочка   по   землю,

                          А   льон   по   коліна.

                          Аби   Вас,   хрещених,

                          Голова    не   боліла,

                          Будьте    здорові,

                          З    Новим   Роком.      

 

 

  Сію,   сію,   посіваю     на    всі    чотири   боки,

  Усім     Вам     радості    бажаю    на   ваші   довгі    роки!

  Дай   Вам    Боже    на   все    гоже!

  А    що    негоже,   то   не   дай    Боже!

  Живіть   здоровенькі    у   славі     і     силі,

  Рідним   приємні,   добрим   людям     милі.

  На   цьому    слові   бувайте   здорові!

  Христос    Рождається!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Тема:  Поезія.

 

     Мета: Ознайомити учнів з поезією, з’ясувати    особливості   даного   літературного   жанру,   показати   милозвучність,   неповторність,   красу   віршованих    творів;   розвивати    мислення,   зв’язне    мовлення,   увагу,   пам’ять,   збагачувати    словниковий   запас   учнів;  вчити    правильно   читати   поезію;  виховувати   допитливість,   любов   до    рідної    мови,   вміння   відчувати    мелодійність    української    мови.

 

     Обладнання:  Збірка    віршів   про    школу.

 

 

                                         План

 

     1.  Оголошення   теми   і   мети.

 

     2.  Розповідь    вчителя.

 

     3.  Ознайомлення   учнів   з  поезією.

     Протягом   місяця   вчитель    ознайомлює   учнів   з   віршами     різних     поетів,   на    тему   «Школярики».   Кожне   заняття   складається    з    таких    етапів:

       – вступне    слово   вчителя;

       – постановка    проблемного    запитання;

       – сприйняття    поезії    у   виконанні   вчителя;

       – бесіда   на   основі   вірша;

       – інтонаційне   забарвлення     та   емоційний    вплив   на   слухача;

       – розучування      вірша   напам’ять    (окремих);

       – конкурс    читців;

       – підведення    підсумків.    

 

 

 

 

 

 

 

 

         Школярики

 

Шляхом    до   школи – пісні,   сміх –

Радій,    вкраїнська   Мати!

В   дітях – школяриках    своїх –

Все    будеш    процвітати.

 

                                                 Марійка    Підгірянка

 

 

 

 

         Малий    школярик

 

Гей,   нема    то    так    нікому,

Як    школярику    малому:

Він    не   журиться    ніколи,

Взяв    книжечки – і     до    школи!

А    в    тій    книжці – малюночки,

А    в    тій    книжці – співаночки,

І    наука,    і    забава,

Бо    та    книжечка     цікава,

Бо   та    книжечка     рідненька…

Тулить    її    до   серденька,

Сторінки    все    оглядає,

Вірші    радісно    читає…

 

                                                 Марійка    Підгірянка 

 

 

 

 

 

 

 

      Українській   дитині

 

Учися,   дитино,   бо    вчитися    треба!

Учися,   голубко,   хай    розум   не   спить,

Хай    серце,   і   воля,    і    дух    росте    в    силу,

Хай    книжка    розкрита    любові   навчить.

 

 

Учися,   дитино.   Бог   буде   з    тобою,

З   любов’ю    тебе   шануватиме   світ;

Учися,   щоб   сіять   добро   поміж   люди, –

І   житимеш    вічно,   не   згине   твій   слід!

 

 

Учися,   дитино,   бо   вчитися   треба,

Шукай    сонця   правди,   хай   розум   не   спить:

Того,   що   навчишся, – воді    не    розлити,

Не    взяти    розбоєм,   вогнем    не    спалить!

 

                                                         Володимир     Масляк

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

           Рідна    школо!

 

Дай   знання    нам,   школо – мати, –

Найсильнішу    зброю    в    руки.

Вчи   нас   зло   перемагати

І   в   душі   повік   тримати

Світло   правди    і    науки.

 

                                                          Катерина   Перелісна   

 

 

 

 

Українська   рідна    школа!

В    ній    лунає   рідне   слово,

в   ній   надія   на   обнову,

з    неї   виллється,    мов   море,

струмінь    світла   у   простори.

 

                                                           Костянтина    Малицька

 

 

 

             Наша   школа

 

Наче    вулик – наша    школа,

Вся    вона   гуде,   як    рій.

І   здається,   що   довкола

Розквітають    квіти   мрій.

 

Бігають,   сміються    діти,

Та    лиш   дзвоник   задзвенить –

Стане    тихо,   ніби   в    квіти

Поховались   бджоли    вмить.

 

                                                         Дмитро    Павличко

    Тема:   Оповідання   для   дітей   і   про   дітей.

 

    Мета:  Ознайомити    дітей   з   новим   літературним  жанром – оповіданнями,  звернути   особливу   увагу  на  шкільні   оповідання,   оскільки   вони   будуть   найбільш   цікавими  і   зрозумілими   для   учнів   першого  класу,   з’ясувати   особливості  цього  літературного  жанру;   розвивати  увагу,  пам'ять,  мислення,  мовлення,  збагачувати   словниковий   запас   учнів;   виховувати  допитливість,  любов  до   рідного   слова,   книги,   культуру   читання.

 

     Обладнання:  Збірки   шкільних   оповідань.

 

 

                                             План

 

     1.  Оголошення   теми   і   мети.

 

     2.  Розповідь  вчителя.

     Оповідання – невеликий   художній   твір   про  одну   або  кілька    подій   у   житті   персонажа,  що   відіграють   важливу   роль   у   його   долі,   або   про   явища,   що   відбуваються   у  природі.

        Шкільні   оповідання    розповідають  про  життя,  навчання,  відпочинок   школярів.   Вони   побудовані,   як   правило,   на   реальних   фактах,   подіях.

 

     3.  Слухання   оповідання   Є. Пермяка  «Надійна  людина»

 

    4.  Бесіда.

     – Про   кого  йшла  мова   в   оповіданні?

     – Що  трапилося   з   героями   твору?

     – Чого   воно  нас   вчить?

     – Чи   були   такі   події   у   вашому  шкільному   житті?  Розкажіть   про   них.

      – Які   враження   ви  отримали   від   цього   оповідання?

 

    5.   Підведення   підсумків.

          

                       Надійна   людина

 

       На   першій  парті   у   першому   класі   сидів   син   відважного пілота – випробувача Андрійко Рудаков.  Андрійко   був   сильним  і   сміливим   хлопчиком.  Він  завжди   захищав   тих,  хто   слабший,   і   за   це   всі   в   класі  любили   його.

        Поруч   з   Андрійком   сиділа   маленька   худенька   дівчинка   Ася.   Те,   що   вона   була   маленька   та   слабенька,   ще  можна   було   якось   пробачити,  але   те,   що   Ася   була   боязка,– з   цим   Андрійко   примиритися   не   міг.   Асю   можна   було   налякати,   страшно   вирячивши   на   неї   очі.  Вона   боялася   кожної   зустрічної   собаки,  тікала   від   гусей.  Навіть   мурашки   і   ті   її   страшили.

         Дуже   було   неприємно   Андрійкові   сидіти   за   однією   партою з такою  боягузкою,   і  він   як   тільки   міг   намагався   позбутися   Асі.

          Якось   Андрійко   приніс   в   скляній   банці   великого  павука. Побачивши   страховисько, Ася  пополотніла і   одразу  ж  перебігла  за   іншу  парту.

          З   цього   і   почалося…   Два   дні   Ася   сиділа   сама,   а   вчителька   Ганна   Сергіївна    наче    і   не   помічала   того,  а   на  третій   день   вона   попросила  Андрійка   залишитися   після  уроків.

          Андрійко   відразу   здогадався,   в  чому  справа,   і   коли   всі   пішли   з   класу,   він,   почуваючи   себе    винним,  лагідним   голосом   проказав   вчительці:

          – Адже  я   недарма   приніс   павука,   я   хотів   привчити   Асю   нічого   не   боятися.  А   вона   знову   злякалась.

          – Що   ж,  я   вірю  тобі,– сказала   Ганна  Сергіївна. – Хто   як   уміє,  той   так   і   допомагає   зростати   своїм   товаришам.   А   я   тебе   покликала,  щоб   розповісти   одну   маленьку    бувальщину.

          Вона   запросила  Андрійка  сісти  на  своє   місце  за  партою,  а   сама   сіла   на  Асине.

          – Багато   років   тому   в   цьому   класі   сиділи  хлопчик   і   дівчинка.   Сиділи   так,   як   зараз   ми  сидимо.  Хлопчика   звали  Володею,  а   дівчинку – Ганнусею.   Ганнуся   була  хворобливою   дівчинкою,  а   Володя – міцним   і   здоровим  хлопчиком.  Ганнуся   часто   хворіла,   і   Володі   доводилося   допомагати   їй   вчити    уроки.   Якось   Ганнуся   цвяхом   поранила   ногу.  Та   так   поранила,   що   не   могла   ходити  до   школи:   ні   черевика   надіти,   ні   валянка.  А  йшла   вже  друга  чверть.  І   ось  Володя   прийшов  до  Ганнусі   і   сказав:   «Ганнусю, я  тебе возитиму  саночками   до   школи.»  Ганнуся   спочатку   зраділа,   а   потім   почала   відмовлятися:   «Та   що   ти,   Володю!  Це  ж   буде   дуже   смішно.   Над   нами   реготатиме   вся   школа!»   Та   настирливий  Володя   сказав:  «Ну  і   нехай   регочуть!»  З   того   дня   Володя   щоденно   привозив  і  відвозив  Ганнусю.  Спочатку  діти   сміялися   над   ними,  а  потім  й  самі почали допомагати. До весни   Ганнуся   поправилася   і   вже   могла   разом   з   усіма   дітьми   перейти  до   наступного   класу.  На  цьому   я   можу  закінчити   своє   оповідання,  якщо   тобі   не   кортить  дізнатися,  ким   стали   Володя   і   Ганнуся.

       – Тож   ким? – нетерпляче   спитав   Андрійко.

       – Володя   став   прекрасним   пілотом – випробувачем. Це   твій   тато,   Володимир   Петрович  Рудаков.   А   дівчинка   Ганнуся   зараз   твоя   вчителька,   Ганна   Сергіївна.

        Андрійко опустив очі. Так просидів він  за  своєю   партою   довго.  Він   чітко   уявив   собі   саночки,  дівчинку  Ганнусю,   яка   тепер   стала   його   вчителькою,   і   хлопчика   Володю, свого татка, на якого йому так хотілося бути   схожим.

         Вранці   Андрійко   Стояв   біля   ганку  будинку,   де   жила   Ася.   Ася,   як   завжди   з’явилася   зі   своєю   бабусею.  Вона  боялася   ходити   до   школи   одна.

        – Доброго ранку!– привітався Андрійко. Потім  звернувся   до  Асі. – Якщо   хочеш,   Асю,   підемо  до   школи   разом.

         Дівчинка   з   острахом   дивилася  на  Андрійка.  Це   він,   мабуть,  спеціально   говорить  так   привітно,  від  нього   можна  чекати   чого  завгодно.  Але  бабуся  заглянула  в  очі  хлопчику   і   проказала:

         – З  ним   тобі,  Асенько,  буде  зручніше,  ніж   зі   мною.  Він   і   від   собак,   від   гусей  захистить.

         Що  було  робити?  І  Ася   з   Андрійком  почимчикували  до  школи.  Андрійко   йшов  впевнено.  Він  не  поспішав,  йшов  повільно.  Ася   дріботіла  поруч.  Ніякі  собаки   і   гуси  їй   уже   не   здавалися   страшними.  Поруч  з  Андрійком  Ася   почувалася   сильною   та   сміливою.

      Мета:  познайомити  дітей   з   бібліотекою,  з’ясувати   значення   бібліотек   для   життя  та  діяльності  людини;  розвивати   увагу,  мислення,  зв’язне  мовлення,  пам'ять;  виховувати   допитливість,  любов  до  книги,  активну  читацьку  діяльність.

 

       Обладнання:  книги,  підручники,  журнали,  газети.

 

 

                                       План     роботи

 

        1.  Оголошення   теми   і   мети.

 

        2. Розповідь  вчителя  про  виникнення  паперу,  книги.

 

3. Конкурс  малюнка  «Мій  улюблений  герой»

 

        4.  Екскурсія   в   бібліотеку.

 

5.  Книжкова  лікарня.

 

6.  Підведення  підсумків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                              

 

 

 

 

 

       Бачить – не бачить,

           Чути – не   чує,

           Мовчки  говорить,

           Дуже   мудрує.

           Часом   захоче –

           Правди   навчає;

           Часом   жартує –

           Всіх   звеселяє.

           Люба  розмова, –

           Дай   Боже,   діти,

           З   нею   довіку 

           Жити – дружити.

           Хто  ж   то   такая

           В   світі   щаслива,

           Мудра,   правдива

           І   жартівлива?

           Як   не   вгадали,

           Стану   в   пригоді:

           Річ    коротенька –

           Книжка,   та   й   годі.

 

                                                                     Леонід   Глібов

 

 

 

 

 

 

          Книга – морська   глибина.

           Хто   в   ній   пірне   аж   до   дна,

           той,   хоч   і   труду  мав   досить,

           дивнії   перли   виносить.

 

 

                                                                      Іван   Франко    

                    

 

        «Книги – ріки, що наповнюють Всесвіт  мудрістю» – ось  яка   похвала  книгам  дійшла  до   нас  із  давнини.

         Книги – ріки…   Може,  й   справді   в   давнину  їх   можна  було  порівняти  з   ріками.   Тепер   книги – це   море.   Але  і   книжкове   море,  й   книжкова   ріка  беруть  початок,   мов   із  джерельця,  з   однієї – єдиної,  найпершої   книги – з   добре  відомого   усім   букваря.

         Перший  український  буквар  побачив   світ   у  1574  році   у   Львові.  Називався   він   «Азбука».  Це  також   була  одна  з  перших   друкованих   книг   (до  цього   часу  книги   переписували   від  руки).   Вона  з’явилася   завдяки   Івану   Федорову – засновникові  книгодрукування   в    Україні   та Росії.  То  був   перший   підручник,  за   яким   слов’яни   вчилися   читати.  Іван   Федоров   добре   розумів,  що   його  книжки  неписьменній   людині   непотрібні.  Її  спершу   треба  навчити  читати,  і   тільки   тоді   вона   збагне,  який   скарб   для   людини – книга.   Для   цього   він   написав   і   видав   свою   «Азбуку».

 

        Слово «книга» походить від скандинавського  «кенніт» - «знак».   Книга   надрукована  за   допомогою   особливих  знаків – букв.   Із  грецької   мови  відомо,   що  «бібліон»   також   перекладається   як   «книжка».     «Підручник» - це   предмет,  котрий   потрібно  мати  завжди   «під   рукою»,   тобто   у   постійному  користуванні.

 

          У   великих   кількостях   книги   зберігаються   у  спеціальних   сховищах – «бібліотеках».  Це   слово  утворилося   від   двох  грецьких  слів:  «бібліон» - книжка,  «тека» - сховище.

         Найперша  бібліотека   в   нашій   країні   була  в  Києві, в  Софіївському  соборі.  Заснував  її   князь  Ярослав   мудрий.  Усі   книжки   тоді  писалися   від   руки,  і   налічувалося   їх   у  бібліотеці   аж   950.

          Найдавнішими   пам’ятками,   написаними  на  папері,  в  Україні  є   львівські  адміністративні   книги,  які   датовані   ХІV   століттям  і   зберігаються   в  Центральному  державному  інституті   археології   у   Львові.       

 

                     Це цікаво

 

 

      Всі книжки   діляться   на   дві   групи:

 

       1. Типова   дитяча   книжка.

 

       2. Книжка   в   ускладненому   оформленні:

        а)   книжка – іграшка,

        б)   книжка – театр,

        в)   книжка – панорама,

        г)   книжка – планшетка,

        г)   книжка – картина,

        д)   книжка – розгортка,

        е)   книжка – розмальовка,

        є)   книжка – платівка.

 

 

       Відносно   формату:

       великоформатна,

       середньоформатна,

       малоформатна,

       книжка – гігант,

       книжка – малятко. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      Обкладинка – зовнішній   захисний  засіб  для  книжки,  який  одночасно  служить  меті  відшукання   даної   книжки  серед   інших,  містить  необхідні  написи   і   здійснює  рекламно – пропагандистські   завдання,  тобто   оформлення  обкладинки, суперобкладинки, палітурки (написи,  малюнки,   фактура, колір) привертають до книжки увагу читачів  і   покупців.

 

      Корінець – засіб,  що  забезпечує  вільне   обертання   сторінок  книжки,  її  якість,   а   також   орієнтацію   у  виданні   

(якщо   вона складається   з  кількох  томів)  і  у  книжках,  коли   вони   розміщенні   на   книжковій   полиці.

 

       Оглав  (зміст),  зміст  і   алфавітний  покажчик – це   згусток інформації про зміст книжки і форму викладу   (книжка художня, наукова чи довідкова), допомагають   читачеві   швидко  й   зручно   орієнтуватися  всередині  тексту   книжки.

 

         Форзац – аркуш паперу розміром у розгорнуту   книжку,  який  з’єднує   і  скріплює   палітурку   з   книжковим   блоком. Буквально означає: «фор» (нім.) – перед; «зац» (нім.) – набором,  тобто  те,  що  йде   перед  друкованим  текстом.  У   кожному   переплетеному  виданні  два   форзаци – передній   і задній. Окрім «служби міцності», форзаци   використовуються  з  інформативною  метою, тобто несуть  на   собі    рекламну,  довідкову   інформацію,  карти,   схеми,   правила,   таблиці   та   ін.

 

       Титульна   сторінка –заголовна   сторінка   книжки,   яка  містить   дані,  необхідні   для   загального  розпізнавання   її   змісту   і   для   зручності   її   пошуку   серед   інших   книжок  (хто  книжку   написав  або   з   якої   мови  зробив   переклад,   як   вона    називається  і   що    собою   являє,  де   і   в   якому   році,  яке   видавництво   випустило   книжку,  хто   її   ілюстрував   і  т. д.).  Недарма   титульну  сторінку   часто   називають   «напівпрозорими  дверима»   у   сутність   книжки.   З   титульної   сторінки   починає   вивчати   книжку   будь – який   підготовлений   читач.  За   титульною   сторінкою   описують  книжку   бібліографи.  

 

                  Слова   і   звуки,

              Речення   й   абзаци,

              Цитати   й   сторінки,

              Книжки   й   томи –

              Важкої   праці   кроки.

              Вони – життя   прожили

              Довше,   а   ніж   ми.

 

 

 

 

    Правила       користування  

                 книжкою

 

          Щоб   книги   не   бруднити –

          Треба   руки   вчасно   мити.

 

          Зроби    закладку –

          Буде   все   в   порядку.

 

          Не   читай   під   час   їди,

          Бо   забрудниш   сторінки.

 

          Ручку   в   книжку   не    клади,

          Краще   книжку   обгорни.