Літературно - музична композиція на тему: « Розкажу про Україну»

Літературно -  музична композиція

« Розкажу про Україну»

Ведуча1:

- Вишита колоссям і калиною,
Вигойдана співом солов’я,
Зветься величаво – Україною,
Земле зачарована моя.
 

Ведуча2:

- Золото полів, бездонна синь зачарованих небес, тихий плес річок, сині очі озер і ставків. Це безмежні ліси, зелені долини і луки, Карпатські вершини і синя даль Дніпра, великі простори і зоряний Південь, Полісся , білі ….українські хати і велич міських краєвидів, все це – моя Україна.

Ведуча1:

• Україно моя – це клич журавлиний.
  І море, і гори, і велич степів.
  Моя Україна – це люди стосилі,
  І предки, і пам'ять славетних часів.

Ведуча2:
- Моя Україна – це пісня крилата,
І батьківська хата – добра джерело…
Моя Україна – це вольності свято,
І те, що до нього всіх нас привело.

Ведуча1: Звучить пісня «Край, мій рідний край», виконує  Катерина

Павлюк.

Ведуча1:

Узор вручну , широка планка ,

легенький запах ковили,

моя сорочка вишиванка ,

вся ніби сплетена з трави.

Дніпра потоки,степ , простори,

по лівій й правій стороні.

Червоно - чорні всі узори,

мережив ряд на полотні.

Ведуча 2:

Традицій пласт, легенди роду ,

духовний символ, оберіг,

калини кущ, дівочу вроду,

на полотні все хтось зберіг.

Прості орнаменти , народні,

тягучі як пісні з степів.

Все актуально і сьогодні,

хоча й прийшли з далеких днів.

Ведуча1: Звучить пісня «Два кольори», виконує  Вадим Блоха.

Ведуча 2:

За що люблю я Україну?
За те, що край це рідний мій.
За гори, ріки і рівнини,
І за Дніпро, що як живий.

За мову гарну, солов’їну,
За пісню, що в серцях луна,
За те, що це моя країна,
Яка в душі немов струна.

Ведуча 1:

Україна – єдина країна! Незважаючи ні на що, ми залишаємося патріотами нашої країни. І допомагає нам у тому гарний настрій, тому, що справжній українець повинен вміти жартувати!!

Ведуча 2: Гумореска «У кожного свій хліб»

У кожного свій хліб

Кум 1. Люди! Майте совість! Змилуйтеся з каліки. Киньте хоч копійку. Бог віддасть вам гривню. О, дякую вам, пане. Он гляньте, думає, що я сліпий – кинув ґудзика.
Кум 2. Куме, тобі і ґудзик стане у пригоді. Пришиєм до штанів.

Кум 1. А, це ти, куме! А я й не впізнав.
Кум 2. Зате я тебе впізнав. Що ти тут робиш?
Кум 1. Ніби не бачиш. Індивідуальна трудова діяльність.
Кум 2. А ліцензію маєш?
Кум 1. Ні.
Кум 2. А податки платиш?
Кум 1. Тут своя податкова. Ой, дере гроші!
Кум 2. І тобі не соромно бути циганом?
Кум 1. Ми всі тепер, як цигани. Пустили нас із торбами по світу, а самі в депутати подались.
Кум 2. Де ти таке вбрання взяв?
Кум 1. Позичив на городі в опудала.
Кум 2. Але піджак ніби мій?
Кум 1. Так, я ж у твого опудала поцупив.
Кум 2. І не совісно тобі бідне опудало обдирати?
Кум 1. Хай не переживає, я йому в гуманітарні куплю кращий піджак.
Кум 2. Ну добре, ти краще скажи: а багато на день заробляєш?
Кум 1. Трохи є. Хочу іномарку купити.
Кум 2. То тобі все життя треба сидіти, аби такі гроші нажебрати.
Кум 1. А я не сам. Онде жінка грає стару і бідну, а оно свого онука загримував під циганчука.
Кум 2. То ти на сімейному підряді?
Кум 1. Хочеш, візьмемо і тебе у свою команду?
Кум 2. Ні, я в такі ігри не граюся.
Кум 1. А в які?
Кум 2. А я, куме, - рекетир. А тепер – давай сюди свій заробіток.
Кум 1. Ну ти. Куме, геть совість втратив.
Кум 2. У кожного свій бізнес. Ти собі сиди і випрошуй, а я буду рекетувати.
Кум 1. Совісті не маєш!
Кум 2. А ти маєш? Сидиш тут, здоровий, як бугай, і людей дуриш.
Кум 1. Скажи, куме, ти ж жартуєш?
Кум 2. Жартую. Зараз у країні одні жартують, а інші жебракують. Давай гроші! (Сваряться і виходять)

Ведуча1:

  Нехай над країною,
Завжди буде чисте небо,
Щоб ніколи не знала ти горя й страхіття війни.
Краще, щоб колосилися поля
І цвіла, і цвіла Україна,
Із далеких країв повертались сюди журавлі.
 

Ведуча2:

Пролетять ще віки
Над тобою, моя Україно,
Та зостанешся ти найріднішою в світі для нас.
І славетний Дніпро, і Шевченкове слово крилате – 
Все це житиме вічно з тобою, Вкраїно моя!