Марафон єдності до Дня Соборності «Теплота наших рук і сердець єднає мости українських душ!»

Марафон єдності до Дня Соборності  «Теплота наших рук і сердець єднає мости українських душ!»

Мета: виховувати  у здобувачів освітнього процесу любові до Батьківщини, українського народу, державної мови, розуміння того, що від сумлінної праці й навчання кожного, від усвідомлення себе часткою українського народу залежить майбутнє у сучасне нашої держави; розвивати громадські якості особистості: патріотизм, самосвідомість.. Привити обов'язок -  берегти і зміцнювати рідну державу, ніколи не забувати про сумний досвід минулого, з оптимізмом дивитись у майбутнє.

Обладнання: державна та національна символіка, вислови про Україну та композиції з квітів, музичний супровід.

Хід  свята

Ведучий. Дорогі друзі, учні, вчителі! Сьогодні в нас велике свято - День Соборності  та Свободи  України, свято рідного краю, свято  нашої держави.

Ведуча. Ми пишаємося, що  ми - українці, а наша Вітчизна  - Україна,  земля, дорога та мила серцю кожного із нас.

Українка.  Україна! Країна хвилюючої краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, чорнобривців і калини. Це бентежна історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за єдність, за своє щастя.

Українець.                                       Батьківщино, Вітчизно, країно моя!

              Де б в житті я не був,

              Ти завжди біля мене, зі мною.

              Ти – це сонце барвисте, це – ліс, це поля.

              Я пишаюсь твоєю красою!

              Ти -  вишневий садок,

               Біля хати червона калина.

               Ти – це спів солов’я навесні у гаю

               Ти це пам’ять віків,

               Батьківщина моя, Україна!

Українка.                                         Нехай же лине добре слово,

Звучить так щиро і вагомо

Про нашу неньку-Україну,

Найкращу, дорогу, єдину!

(Звучить Державний Гімн України)

Ведуча: Батьківщина – це не тільки земля, на якій ми живемо, не тільки простори й багатства природи, це ще й люди, які її населяють, їхня натхненна праця. Батьківщина – це пам’ять серця про все, що було з народом, це пам’ять про трагічну історію країни. А наша історія – це історія віковічної боротьби за своє місце під сонцем.

Ведуча:                                              Нам воля з тобою нелегко дісталась ...

«Без бою!...» – не скаже ніколи ніхто

Ця битва кривава віками тривала!

За волю мільйони синів полягло.

З настанням зими нам весна посміхнулась

«О Боже! Прийми всенародний уклін

Надії Вкраїни омріяні збулись

Сьогодні встаємо назавжди з колін».

Ведуча:                                              Впродовж віків історію держави

Творила нація в піснях і боротьбі.

І зародилась в вогняній заграві

Єдина Україна, як доля на крилі,

Щоби у леті подолати злами,

Щоб з горя сліз не було на щоці.

І сколихнулися серця народу

Проти свавілля, голоду й терпінь,

Знедолені, піднялись за свободу

Під сяйвом синьо-жовтих прапорів,

У сонці правди, злагоди і злуки

Соборність України люд зустрів...

Ведуча: (учень читає)  уривок із твору «Диво»  П.Загребельного: „Тисячі літ живе народ наш на плодючій, прекрасній землі. Роздираний нападниками і загарбниками без міри, але єдиний, дужий і добрий до всього живого. Скільки було заздрісних , ворожих, які хотіли зіпнути  народ цей з його землі, знищити пустити у непам’ять. Здавався він усім чужинцям таким добрим, лагідним і безпомічним, що сам упаде в руки, як перестиглий плід. А він стояв уперто, непохитно, тисячолітньо. Вороги ж гинули безслідно. Та над їхніми могилами лунали не прокляття, бо народ наш не вмів ненавидіти, а лунала до самого неба пісня”.

Ведучий. Україна - рідний край, земля з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, працелюбними, мудрими й талановитими людьми.

 Лине тиха музика,  звучать слова

Ведучий.                                           Моя Батьківщина – це хата й калина,

Що виросла біля вікна.

            Моя Батьківщина - це вся Україна,

            Що в цілому світі одна!

            Моя Україна – це села й містечка,

Й верба, що спустила гілля..

І річка красива від нас недалечко...

Уся наша рідна земля.

Моя Батьківщина – це предків багато,

Що землю свою берегли

Стояли за неї до смерті, завзято,

А ворогу не віддали!

Моя Батьківщина – це будні і свята,

І неба безмежного шир.

Щасливе дитинство, це – мама і тато,

Це радість, це ласка і мир.

Ведуча. Україна... Її майбутнє в руках молоді. Від нас залежить, якою буде наша держава! А держава, як і родина, має бути дружною, сильною, здоровою,  щасливою.

Ведучий. Якось батько зібрав синів і сказав: «Сини мої! Живіть у мирі й злагоді, і тоді жоден ворог вам не страшний, ніхто не зможе вас здолати». Сини стали заперечувати. Кожен вважав, що зуміє побороти ворога самотужки.

«Невже ви думаєте, що здолаєте ворога, коли кожен із вас, як та гілка, яку вітер хилить у різні боки, а як сильніше дмухне – то й зламає? – мовив батько. - Ось спробуйте зламати цей пучок гілля. Що, не можете? Тож запам’ятайте: нікому ще не вдалося перемогти людей, які тримаються одне за одного, як ці гілки».

Ведуча. Упродовж століть  землі України були розрізнені, належали до різних держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави.

Ведучий. У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події. Одна з таких сторінок нашого минулого - боротьба українського народу за соборність своїх земель.

Ведучий. Тож споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави. І ось 22 січня 1919 року злилися століттями відірвані одна від одної частини єдиної України.

Ведуча. Саме тоді на площі перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на велелюдному зібранні було урочисто проголошено злуку Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Виголошення соборницької ідеї стало могутнім виявом творчої енергії нації та прагнення до етнічної і територіальної єдності.

Ведучий. Цей день увійшов до національного календаря як велике державне свято - День Соборності України, і відзначають його з 1999 року.

Ті історичні події сформували підґрунтя для відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї. У розмаїтті жовто-синіх знамен 22 січня 1990 року наші  сучасники  поєднали  живим  ланцюгом злуки Схід  і Захід України.

Ведучий.                                           Задзвонили срібні дзвони в Україні,

Аж по світі по широкім стало чути:

"Зустрічайте Воскресіння день! Віднині

Навік-віки Україні вільній бути!"

Зашумів відвічний Київ прапорами,

Розлилась народу повідь по Подолі,

На майдані, на Софійськім, з корогвами

Зустрічала Україна свято волі.

Україно, нездоланна вища Мати

Володимира, Богдана і Тараса.

Бог тобі призначив жити, не вмирати,

Бути світові як захист і окраса.

Ведуча. Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною.  Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності.

Українка.  Соборність – це символ.

Українець. Символ боротьби за волю,

Українка.  Порозуміння між людьми…

Українець. І часточка надії і віри у майбутнє.

Ведуча. Так, віри в майбутнє нашої великої родини, що зветься Україною.

Ведучий. Повсякчас пам’ятаймо про незліченні жертви наших співвітчизників, покладені на вівтар незалежності, соборності, державності.

Ведуча. Сьогодні  війна на  сході, боротьба за Україну – єдину  самостійну  соборну Українську державу – найбільш яскрава сторінка історії визвольної боротьби українського народу

Знову стріляють, крадуть
Терзають наш край, нашу мову
Лякають нас, нам брешуть і ждуть,
Що скориться їм весь народ  знову.

Єднаймося, встанем до лав
Козацького славного війська:
Не скорить нас жоден пахан
Чи хан, чи московський убивця.

Ми вільний і сильний народ,
Ми славного батька є діти.
Із нами є правда і Бог,
Шевченка й Франка заповіти

За Землю, що силу дала -
Ми станемо разом на захист,
За матір  і  села, й  міста,
Дніпро і кремезні Карпати.

Гартуємо зброю і дух
Бо час не до слова, - до діла
Допоки ще ворог не вщух
Ідемо у бій гордо й сміло!

13 травня, 2014 Ірина Бжезинська

Ведучий. Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.

Лунає  пісня  «Україно, Україно…», муз. і сл. Т.Петриненка.

Українець.

Україно, соборна державо,

Сонцесяйна колиско моя,

Ні, не вмерла й не вмре твоя слава,

Завойована в чесних боях.

Українка.                                            Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в ній – перлина,

Не вмре повік!

Українка і українець (разом)

- Ми вірим в майбутнє твоє, Україно! -

Говорять сьогодні дорослі й малі.

Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас єдина,

Немає такої, як ти, на землі.

Ведучий. Наше свято підійшло до кінця. Сердечно бажаємо вам міцного здоров’я, щастя, добра, миру, злагоди і глибокої віри у гідне майбутнє України!

«Молитва»