Марина Павленко. «Русалонька із 7-в, або Прокляття роду Кулаківських». Добро і зло в повісті, у сучасному світі та в людині.Урок

   Тема уроку. Марина Павленко. «Русалонька із 7-в, або Прокляття роду Кулаківських».               Добро і зло в повісті, у сучасному світі та в людині.

Мета уроку: аналізуючи програмовий твір, звернути увагу на добро і зло в житті людини, охарактеризувати героїню повісті-казки; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, творчу уяву, комунікативні навички учнів, їх довільну увагу; виховувати сумлінність у навчанні, кращі риси характеру людини: доброту, чуйність, любов до рідної землі, працьовитість, скромність, простоту.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет Марини Павленко, книга «Русалонька із 7-В або прокляття роду Кулаківських».

ХІД УРОКУ

Ніколи не можна досягти

задовільного компромісу між Добром і Злом

Франклін Делано Рузвельт

І. Організаційний момент

Продзвенів шкільний дзвінок,

Вас покликав на урок.

• Дорогі діти! Давайте налаштуємося на позитивний настрій. Щоб добре працювати на уроці, простягніть праву долоню і подаруйте нею старанність, наполегливість, творчість. Простягніть ліву долоню і подаруйте нею свою любов, терпіння, повагу. А тепер обміняймося подарунками: доторкніться долоньками й повторіть такий девіз:

Не просто слухати, а чути.

Не просто дивитись, а бачити.

Не просто відповідати, а міркувати,

Дружно й плідно працювати.

ІІ. Перевірка домашнього завдання

   Переказ найяскравіших епізодів повісті-казки

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Проведення міні-дискусії. Обговорення питань

- Про що свідчить закінчення твору? Чи можна вважати, що у творі М. Павленко «Русалонька із 7-в…», як і у звичайній казці, добро перемагає зло?

- Хто в творі є уособленням добра і зла? Свої міркування обґрунтуйте.

ІV. Оголошення теми, мети уроку

    Марина Павленко. «Русалонька із 7-в, або Прокляття роду Кулаківських».             

    Добро і зло в повісті, у сучасному світі та в людині.

V.Мотивація навчальної діяльності

   Робота з епіграфом

VІ.Основний зміст уроку

1. Вступне слово вчителя

   У душі кожної людини завжди живуть дві несумісні речі — добро і зло. Хто з них переможе, такою і буде людина. Дуже важливо, щоб душі більшості з нас були чистими, щедрими, щоб зло не мало змоги оселитися там і перемогти. Інакше наша планета перетвориться на розсадник злої сили, здатної загубити увесь всесвіт.  

   Коли людина дорослішає, вона зустрічається віч-на-віч з несправедливістю, заздрістю, злістю. Спочатку вона розгублюється, бо її вчили змалечку, що підступність та підлість завжди будуть покарані, що злість тільки знищує душу людини, що заздрість взагалі погана риса. І що ж тоді залишається робити цій людині, яка уперше зіткнулася зі злом? Отоді вона вже повинна сама вирішити, чи їй пристати до сил зла, чи залишитися вірною принципам добра, яким вчили її ще змалечку.

   Щоб змінити світ, щоб нарешті добро перемогло зло, потрібно змінити спочатку свій світогляд, світогляд своїх близьких, друзів — навчитися робити добро. Якщо кожен з нас стане добрим "чарівником", навчить цьому тих, кого любить, то тоді неодмінно добро буде переможцем у нелегкій боротьбі, яка ведеться з початку створення світу. Отже, вчімося добру, вчімося його робити для інших людей і чекатимемо, коли воно запанує на Землі як повноправний її володар.
У цьому нам сьогодні допоможе розібратися повість-казка М. Павленко «Русалонька…»

2. Групова робота

Завдання: записати характеристику персонажів:

І група – Софії,

ІІ група – Сашка,

ІІІ група – Вадима.

Лідери кожної групи зачитують результати групової роботи.

- До якого головного героя можна звернутися із закликом: «Ти знаєш, що ти людина?» Доведіть свою думку, опираючись на зміст твору.

3. Складіть «доміно», добираючи синоніми до слів «добро», «зло»

1 група  добро — вірність, ввічливість, людяність, мужність, працьовитість, щирість

2 група  зло — жорстокість, егоїзм, боягузтво, грубість, зазнайство, скупість,

4. Складання проекту «Прокляття роду Кулаківських»

(Учитель роздає учням імена героїв Кулаківських, школярі на дошці відтворюють генеологічне дерево)

- До кожного з героїв підібрати влучний вислів, який би чітко охарактеризував негативні прояви, яких треба було позбутися.

Гордій Вадим

Прокляття прокляттям, На чужому нещасті

а характер характером щастя не побудуєш

Фрол Франя

Один раз в рік і рушниця стріляє. Вік з нелюбом проживала

Яків Васюня

У нього взимку снігу не випросиш. Сам себе наказав - 30 років ховався

Іван Катерина

Загинув молодим.  Одна добра душа

Толик Батько Вадима

Перекотиполем життя прожив. Поїхав шукати легкого карбованця

5. Фізхвилинка

6. Цитатний диктант. Хто з героїв повісті каже:

1. «Немає коралів – не буде й весілля» (Сніжана).

2. «Чотири п’ятдесят? Фігня! Для мене гроші – не проблема, ще й трошки «лівих» учора перепало» (Вадим).

3. «О, моя тітка хоче саме таких(коралів). І що в них гарного? Коли справді надумає, то яку ціну казати?» (Сашко).

4.  «Он ми якої! Так, украв. Сорі, сорі, сорі! А тягне мене! Щось наче вело за тобою…» (Вадим).

5. «Ще з часів польського короля моїм предкам – козакам, котрі розбитніші, вислужились, - жалувано! Ось і документи! Тут – усіхні! Пропадуть хіба разом зі мною!» (Міщенко).

6. «Хто не хто, а це дівчатко і є моя прабабця Клава, тобі прапрапра! Сумна, бо не таланило їй. Це вона ті коралі десь узяла, ось тільки не вбирала ніколи» (бабуся Ліна).

7. «Згубила моя мати невинну душу, стратила й хлопця» (бабуся з Відьминого озера).

8. «Не могла(прийти до ворожки). Хоронила брата, застрелився ненароком – пояснила» (Франя).

9. «Сьогодні по обіді Клава до ставка прийде шмаття полоскати. Налякай! Переляк на воді – найтяжчий. Від нього ніхто не відволодає» (Ворожка).

10. «Як давно тебе не бачив! Щодня якогось букета приберігаю, а тебе немає» (Сашко).

11. «Хотів (переписати прізвище), а нащо? Тільки дочками Бог нагородив. Рано чи пізно заміж повискакують, навіть Ягід не стане» (дідусь Іван).

12. «Мама до погреба нікого не допускає! Дуже боїться, аби на крутих східцях не розбилися. Це відколи тато на війні загинув, у неї такий переляк» (Катерина Семенові). 

7. Бесіда

- Який гріх став поштовхом для сімейного прокляття?

- Чи справді можливе таке прокляття, чи можна пояснити такі події чимось іншим?

- Яку роль відіграли коралі в цій історії?

- Як, на вашу думку, впливає характер людини на майбутнє нащадків?

- Як ви можете пояснити слово «людина»?

- Якими характерними якостями повинна бути наділена справжня Людина?

8. Оцінювання учнів (лідери груп подають списки з результатами роботи в групі, учитель корегує бали, коментує).

VІІ. Підсумок уроку

- Закінчіть фразу: «Я знаю, що я Людина, тому що…»

VІІІ. Домашнє завдання

1.  Написати твір – мініатюру «Якби я міг змінити хід історії…».

                                                     У пошуках минулого

   Одного разу дванадцятирічна Оленка як і завжди отримала двійку з Історії України, цей предмет не дуже подобається дівчинці,адже вона не любить читати ці не цікаві та незахоплюючі історії.                                                   

- Якби ж можливо було б потрапити в минуле, де читати нічого непотрібно і цікавіше було б, тай друзям було б про що розповісти.

Це було б чудово!

-Але це неможливо-відповіла молодша сестричка Оленки Марійка.

-Я знаю, проте просто мрію про це!

Але все ж можливо існує на світі щось загадкове й таємниче,що допомогло б мені!

- Можливо і є, проте мені так не здається – без сумніву відповіла Марійка.

   Сьогодні був такий ясний день , як і останнім часом. Оленка поспішала до бабусі, яка мешкає дещо далеченько. Дівчинка любить навідувати бабусю, яка завжди зустрічає її привітно та щиросердно.

   Дівчинка йшла, як здавалось їй , по нескінченній стежині. Їй навіть це набридло. Проте , раптом її увагу привернуло яскраве , червоне , сяйво недалеко від неї, яке все мерехтіло своїми яскравими кольорами. Оленка дуже здивувалась, навіть було лячно підходити, але вона все-таки наважилась. І що ж вона побачила? На зеленій травичці лежав яскравий,немов би зачарований ,невеличкий камінь. Оленці він здавався,чарівним та загадковим. Вона остовпіла від здивування,такої краси вона ще ніколи не бачила. Звісно ж закортіло доторкнутись до нього,та тільки взявши камінь в долоню ,Оленка опинилась в невідомому для неї місці. Спочатку вона звісно ж злякалася, але згодом опанувала себе. Одразу ж Оленка підбігла до першого – ліпшогоперехожого,це був  дідусь,та запитала в нього:

-Що це за місце?

-Де я знаходжусь?

На що дідусь спокійно відповів:

-Це село Мальви!

-Як Мальви?-здивувалась Оленка.

-Це ж і є  село в якому мешкаю я. Проте, ще  декілька хвилин тому, воно виглядало зовсім  інакше, щойно я доторкувалась до цього каменя.

-До  якого каменя?

-Червоного, яскраво-червоного- промовила дівчинка,простягнувши дідусю камінь.

- Це ж той самий камінь страшнючої відьми.

- Розкажіть про це дідусю!

- Справа в тому, що в нашому селі живе жінка . Вона дуже дивна. Одним словом відьма. Всі її бояться. Кажуть вона займається дуже сильною магією. Та в неї є червоний камінь. Так от, цей камінь як її талісман,вона без нього нікуди,бо передавався він з покоління в покоління,і дістався він відьмі від її  матері відьми. І говорять що жінка за допомогою каменя,хотіла потрапити в майбутнє і їй це вдалося,проте там вона згубила свій диво-талісман. І вже не змогла повернутись аби знайти його. Але згубила вона його випадково коли переправлялася в майбутнє камінь зник. Після цього випадку вона стала ще лютіша, на всіх кидалась, провокувала сварки, проклинала.

- Нічого собі!- промовила дівчинка.

- Так воно і є!

-Але я не хочу залишитися в минулому, на мене ж чекає моя сім’я, друзі.

-Що ж мені робити?

-Я б порадив тобі знайти відьму, адже тільки вона знає багато заклинань на всі випадки життя.

-Дякую,дідусю,дякую!- зо страхом сказала дівчинка

-Але ж будь дуже обережною, все таки відьма дуже сильна та могутня, а головне підла. Тай взагалі ти тут перший раз.

-Обов’язково, я буду обережною, не хвилюйтеся дідусю

-До побачення!

Яке все дивне в минулому, навіть автомобілів нема, усе старовинне, дивні хати із глини та солом’яними дахами, навіть стовпа жодного нема, нічого немає.

   Оленка все блукала по селі, було дуже спекотно, тому дівчинка вирішила напитись води з джерела, вона йшла по вузькій стежині і от побачила струмок з джерельно чистою водою .Оленка побігла до струмка попити води. За мить  вона побачила брудні, босі ноги, піднявши голову вище, дівчинка остовпіла , зі страху вона випустила з рук камінець. Перед нею стояла жінка, в руках з пустим дерев’яним відром. З-під хустки виглядало брудне, заповстане, чорне волосся, очі були чорні та злі, ніс прямий та гострий.

І тут Оленка зрозуміла, що відьма сама знайшла її:

Жінка накинулась на дівчинку зі словами:

-Віддай те, що належить мені!Хутко!

-Не то перетворю тебе в жабу – сказала жінка. ЇЇ крик було чути мабуть на все село.

   Оленка дуже злякалась, вона все тремтіла зі страху, від смердючого запаху з рота відьми , дівчинку заціпило.

Проте, відьма не відпускала Оленку зі своїх огидних рук .

   Оленка мовчки простягнула руку та віддала той талісман відьмі. З жахом уявляючи себе огидною жабою.

   В цей момент дівчинка почула знайомий голос:

-Оленка, вставай! Запізнишся до школи!

Так радісно дівчинка ще ніколи не поспішала до школи.

До речі, Історія України, тепер найкращий предмет дівчинки.

                                                                                       Шишко Катерина 7-Б клас

ОБРУЧКА ЧОРНОЇ ВІДЬМИ

   Раптом у загадковому будинку, якщо це так можна назвати, можливо, з’явився дивний силует. Силует жінки, вона мала довге, русе волосся, була у білій, вишитій червоними маками сукні. Промовила вона лише одне слово “ обручка “. Оксана не розуміла, що це все означає. До речі Оксана це дівчинка, якій було шістнадцять років. Жила вона із своїми батьками. Жили вони дружно, були гостинні. Сусіди їх сім’ю любили ,адже вони усім допомагали, ставилися як до рідних.

   Щоце все означає? – запитала Оксана у себе.

   Минали дні, дівчинка забула про дивний силует. Проте у сім’ї коїлося щось дивне. Із дружніх та гостиннихлюдей ставали всі крикливими та брехливими.

   А ось наближалося день народження у найкращої подруги Оксани Наталки. Дівчинка довго просила у своєї мами піти на вечірку. А колись мама залюбки відпускала Оксанку, знавши, що її дитина у надійних руках.

• Мамусю, благаю, відпусти мене – прохала Оксана.
• Ти уроки зробила? Ти навела лад у кімнаті?
• Так, я вже це тобі казала.
• Всеодно ні. Ти взагалі стала неслухняною. На думці у тебе лише подруги, вечірки – сказала мама.

   Дівчинка зі слізьми кинувши  дверима, пішла до  кімнати. Вона не знала, як сказати Наталці про те, що вона не зможе прийти до неї. Раптом згадала про той силует і, що саме від нього все ставало гірше та гірше. Сусіди відвернулися від сім’ї, батько та мати сварилися із-за дрібниць, мати Оксану нікуди не відпускала, часто сварилась на неї. Та ось ця жінка знову тут. Промовила вона знову те саме слово “ обручка” . Ось тут дівчинка згадала, що два місяці тому, йшовши додому,вона знайшла обручку та забрала її собі. Проте, Оксана поставила  собі лише одне питання.

• Що в цій обручці є таке, що дозволило зробити із моєї сім’ї таке горе?

   Дівчинка вирішила з’ясувати це самотужки. Вона дістала цю річ, взяла її в руки та сильно стиснула. Ось тут їй почувся дивний голос, начебто голос жінки, що вимовила “відьма, чорна відьма”. Та ось Оксанка все таки здогадалась. Мабуть це була сусідка, яка жила навпроти дівчинки. Була вона чорною відьмою, вона заздрила сім’ї Оксани, адже їх любили всі оточуючі, вони мали багато грошей, друзів. Але дівчинка згадала ще один момент. Тим днем коли вона йшла додому після школи, вона побачила жінку в чорному плащі, думала, що їй це привидилось. Проте, ні. Набравшись сміливості, Оксанка все таки наважилась піти до тієї жінки.

   Відкривши калітку, її серце почалось сильно битися. Вона побачила, що навколо хати відьми було багато воронів, та чорна кішка, яка своїми червоними очима дивилася на Оксану. Перше бажання Ксенії було провалитися крізь землю.

   Та ось дівчинка стукає у двері, але ніхто не відчиняє. Раптом Оксана побачила, що з вікна на неї хтось дивиться, то була та сама відьма.

• Чого тобі треба? – спитала жінка.

   Оксана показала їй обручку, а та хитро засміялася, дивлячись на дівчинку своїми злими, чорними очима.

Двері відчиняються.

• Добрий день! – привіталася Оксана.
• Нічого доброго не бачу.
• Я хотіла запитати у вас, навіщо ви мені підклали цю річ, невже ми зробили вам щось погане?
• Погане? Ні. Але раніше ви були всім добрі, ні в чому невинні, а я була самотня, для всіх погана, тепер від вас усі відвернулися. І мені це подобається.
• Але навіщо так чинити? Потрібно робити людям добро, а не підклади.
• Я все життя була самотньою. Мати мене покинула, коли мені було сім років. Батька я взагалі не знаю. Друзів, рідних у мене не було. Але тепер все інакше.
• Можливо у вас воно змінилося на кращий бік , а у мене стає все гірше та гірше. Поставте нас на ваше місце. Ми тепер стали, як ви колись. Не маємо друзів, сусіди від нас відвернулися, проте вам дуже добре – сказала Оксана.
• Я розумію… Але, як мені добре тепер – сказала відьма.
• Я вас також розумію. Проте, потрібно ставитись до людей так, як ви хочете, щоб ставились до вас, будьте добрими, допомагайте людям, і вони самі протягнуть вам руку.
• Вибач мені, що я так вчинила, я не знала, що ти така хороша дівчинка. Я завжди робила людям тільки погане, тепла у серці у мене зовсім не лишилось. Але тепер усе зміниться. Я зроблю усе, щоб ваша сім’я стала, як колись. – сказала від щирої душі жінка.
• Дякую.

   Вийшовши із хати, дівчинка була на сьомому небі.

   Минуло сім днів. В сім’ї стало все чудово так, як і раніше. Відьма тепер хороша жінка. Допомагає  людям, чинить добро… А силует - то була добра жінка, вона усім допомагає у біді, і вам також усміхнеться.

   Тому ставтесь до людей так, як ви хочете щоб ставились до вас, та коли щось лежить на дорозі, то не слід його брати, тому що може статися щось погане.

                                                                                  Суханова Аліна 7-Б клас

Країна Одновусого

   На околиці міста в невеличкій хатині жила дівчинка, яка навчалася у звичайному класі із звичайними дітьми, але події траплялися з нею незвичайні. Самого початку Катруся прокинулася вночі о 3 годині ночі від дивного свисту, який видався її здавалося із кухні в якій нікого не було, а світилося дивне сяйво, а не просте воно було, яскраво - червоного кольору , ніби сонце опустилося їй у кухню. Вона вирішила піти туди, аде з деякими передчуттям на хороше, ніби вона сама себе заспокоювала і старалася думати про краще. Тільки-но вона зайшла на кухню, сяйво відразу зникло, а свист виявився простим свистом за вікном. Зранку вона спитала свою маму чи не чула вона дивного свисту і засліпленого сяйва. Мати відповіла, що нічого не чула. Наступної ночі вона прокинулася о 2:55 год і побачила ту саму картину, але цього разу вона застала це сяйво, воно було схоже на невеличку кульку, Катруся зважилася доторкнутися до неї, але закрила очі.      

   Відчуття були якісь загадкові і незвичайні. Розкривши очі вона опинилася у таємничому місті де все було неправильне на її думку тому, що нікого не було, а будинки не були побудовані так як треба, вони були криві і не зрозумілі. Багато Катруся ходила і нічого не змогла знайти. Потім вона потрапила до невідомої галявини на якій маленькі дітки-грибочки збирали полуницю. Вона вирішила спитати в одного із них, як звідси вибратися , але всі були дуже зайняті. Настав ранок дівчинка прокинулася і задумалася над  сном, але вона розуміла, що це був не сон. Катруся не хотіла все розповідати іншим тому, що всі подумають  що вона щось вигадує. Дівчинку це дуже зацікавлено. Але наступної ночі нічого не трапилося і це Катрусю  ще більше заінтригувало. Все-таки  куля з’явилася  у її кімнаті і Катя гарненько роздивилася її, та нічого дивного вона не побачила. Доторкнувшись до неї дівчинка потрапила в те місце де і була, діти знову працювали.       

   Одного із них вона все-таки відволікла, його було звати Артем, та запитала, що вони роблять і для чого, але  той відповів, що  вони збирають полуницю для Одновусого, який хоче добратися на полуничному кораблі до чарівного каменю, але Одновусий дуже поганий ,і він розповів, що той викрав їх для того, щоб вони працювали. Катруся зрозуміла, що їй потрібно першій до нього дібратися, але як це зробити вона ще не знала. Але Артем розповів їй про чоловіка, який мав човна, що переміщається  вмить  туди, куди ти хочеш. Катя швиденько побігла до нього, але корабель Одновусого вже відшвартовувався, але дівчинка встигла сісти в човен і сказати де вона хоче опинитися. Швиденько вона стояла на чудодійному камені, а Одновусий уже вибирався на камень  і Катря сказала: « Я хочу, щоб всі дітки, яких ти викрав повернулися до своїх затишних домівок і  Одновусий став добрим і нікого не кривдив у своєму чудо-місті.» І-за декілька  секунд все стало добре. А Катруся встала зранку і вже тоді вона зрозуміла, що це все сон  бо таких див не буває!

                                                                                                                            Холод Валерія 7-Б клас

Ніколи не можна досягти

задовільного компромісу між Добром і Злом

Франклін Делано Рузвельт

Девіз:

Не просто слухати, а чути.

Не просто дивитись, а бачити.

Не просто відповідати, а міркувати,

Дружно й плідно працювати.