Матеріал для уроку "Хліб святий - дар Божий"
НВК «ЗОШ І-ІІ ступеня – дитячий садок» С. Сільце
Хліб святий –
дар божий
Підготувала
бібліотекар Сидорук Т.В.
2017 р.
Вступ
Завдяки досягненням прогресу сьогодні в кожній хаті є речі, про які наші предки навіть мріяти не могли. Що стосується продуктів, то їх більш ніж достатньо, так що деякі люди навіть викидають зайве. На жаль, часто серед викинутої їжі виявляється хліб. Вступники так просто забувають, що колись цей продукт був одним з найбільш важливих і шанованих. Наявність хліба в будинку було ознакою достатку не тільки у слов`ян, але і у всіх народів.
Так, у відомого казкаря Ганса Християна Андерсена є історія про дівчинку, яка наступила ногою на хліб. У ній описується нещастя і муки, які спіткали дурненька за такий неприпустимий вчинок.
Для слов`ян ж хліб був не просто їжею, а й мав символічне значення. Більшість народних обрядів були пов`язані з цим продуктом харчування. Збереглися численні лічилки, скоромовки, прислів`я, приказки, загадки про хліб, які використовувалися як в цих обрядах, так і просто в звичайному житті.
Слов`яни завжди їли дуже багато хліба, надзвичайно дивуючи цим іноземців, які вважали за краще їсти його тільки в певних випадках. Це було пов`язано з тим, що слов`яни здавна були хліборобами і потребували ситної їжі, щоб бути в змозі виконувати важку роботу на землі. Ці та подібні приказки присвячували хлібця прості люди, які хоча і їли його постійно, але для них кожна трапеза з цим продуктом прирівнювалася до свята.
Примітно, що у предків під словом хліб малося на увазі відразу кілька понять. По-перше, сам продукт харчування-по-друге, жито і пшениця з яких його роблять- а по-третє, під словом хліб іноді мали на увазі гроші на прожиття, недарма жебраки просили подати «на хлібхліб був невід`ємним компонентом будь-якого народного обряду: будь то зустріч гостей, сватання, весілля або хрестини. Багато віршів, прислів`я, загадки про хліб були елементами того чи іншого народного обряду. До речі, кругла форма хліба мала магічне значення - вона символізувала землю, щедро дарує їжу всім трудівникам.
Зміст
Вступ …………………………………………………………… 3
Розділи
І. Загадки про хліб ……………………………........................ 5
ІІ. Прислів’я та приказки про хліб …. .……………………8
ІІІ. Твори про хліб……………………………………………11
ІV. Свято хліба ……………………………………………….14
V. Бібліотечний урок………….. …………………………… 24
Використана література ……………………………………. 31
І РОЗДІЛ
Загадки
про хліб
Був зерном він у землі,
Став із сіллю на столі.
З ним їсти ми сідаємо,
І гостей стрічаємо.
(Хліб)
Хоч не солодкий,
Та дуже смачний,
Хоч сам маленький,
Проте дорогий.
Сядемо обідати –
Він на столі.
Люблять його
І дорослі, й малі.
(Хліб).
Бють кулаками,
Долонями гладять,
Кладуть на лопату
І в пекло несуть,
А виймуть – ножами
Покрають безжально,
За те його кривдять,
За те його луплять,
Що всі його хочуть
І всі його люблять.
(Хліб)
В землю кидалося,
На повітрі розгулялося,
В печі готувалося,
На стіл подавалося.
Загадки про хліб для дітей
Живим зерном народжений,
Живу я на землі.
Щодня рум’яним сонечком
Я сходжу на столі.
(Хліб)
Народився із землі,
Зарум’янивсь на вогні
І з’явився на столі
До борщу тобі й мені.
(Хліб)
Б’ють мене ціпами,
ріжуть мене ножами,
За те мене отак гублять,
що всі мене дуже люблять.
(Хліб).
Українські загадки про хліб
Хто в дальню путь іде без нього,
либонь, голодний буде там
А як узяв його з собою,
—Будеш їсти й прославлять.
(Хліб)
Виріс у полі на добрій землі,
місце почесне зайняв на столі.
(Хліб)
Хвалить його кожен,
Любить його кожен.
І дня ми без нього,
Прожити не можем.
(Хліб)
Загадки про коровай
Круглий, мов сонечко,
щедрий, мов літечко,
на черінь просунеться,
стоїть — красується.
З печі — на блюдо, їжте мене,
люди, на здоров’ячко
(Коровай)
Що за хліб такий святковий
На рушник вмостився новий?
(Коровай).
ІІ РОЗДІЛ
Прислів’я та приказки про хліб
Багато снігу — багато хліба.
Без солі, без хліба—немає обіда.
Без хліба —не обід; без капусти — не борщ.
Без хліба половина обіда.
Бублик — не хліб.
Будем постити, як хліба не стане.
Весна днем красна, а на хліб пісна.
Галушка та лемішка — хлібу перемішка.
Глибше орати — більше хліба мати.
Давайте, що попало, як не хліб, то сало.
Де оре сошка, там хліба трошки.
Держи хліб на обід, а слово на одвіт.
Добрий хліб, коли нема калача.
Дурне й сало без хліба!
Житній хліб —пирогів дід.
Зима без снігу — літо без хліба.
З'ївши калач, знов берися до хліба.
Книш — не пиріг.
Лісу — хоч бійся, води — хоч мийся, а хліба — хоч плач.
Літом сякий-такий бур'янець, а хліба буханець — та й ситий чоловік.
Люди мруть не від хліба, але від голоду.
Май холодний — рік хлібородний.
На чорній землі білий хліб родить.
Не буде хліба, не буде й обіда.
Не всякий паше, хто хліб їсть.
Не кожен хліб приробля, а кожен його їсть.
Не спиться — хліб сниться.
Нема хліба — їж пироги!
Паляниця — хлібова сестриця.
Поволі, хлопчику,— раз хліба, два рази борщику.
Поки хліб та вода, то ще не біда.
Риба—вода, ягода—трава, а хліб—всьому голова.
Святий боже, святий кріпкий, нема хліба ані дрібки.
Хліб — батько, вода — мати.
Хліб — головна їжа.
Хліб глевкий —на зуби легкий.
Хліб за шлунком не ганяється, а шлунок за хлібом.
Хліб —над усею їжою пан.
Хліб та вода — то козацька їда.
Хліб та вода —спасена їда.
Хліб та сіль, стриб та й сів.
Хліб, та вода — бідного їда.
ІІІ РОЗДІЛ
Твори про хліб
Хліб святий
Кожна епоха дає свої поняття про цінності. Для епохи середньовіччя характерне матеріальне збагачення, для епохи Відродження — духовне зростання, для епохи сорокових років XX століття — завоювання і загарбання. З цього прикладу можна багато сперечатись, можна наводити докази і свідчення, але одне є незмінним, те, що не вимагає доказів, твердження, що найбільше багатство — хліб.
Коли хліба обмаль — його не може замінити ні золото, ні інші коштовності. Матеріальні блага нічого не варті, коли голодні їх виробники.
Звернімося до історії: Радянський Союз у 1933 році продавав хліб за золото, коли Україна гинула від голодомору. Недаремно старі люди такі заощадливі, бо вони пережили це страхіття. Моя бабуся, даруючи мамі свою каблучку, застерігала: «Бережи, може колись за неї виміняєш шматок хліба». У роки Великої Вітчизняної моя бабуся ходила на село вимінювати продукти за речі. А у 1947 році, коли в місті відмінили хлібні картки, село вимирало від голоду. Божевільні від голоду люди здатні були на вбивство заради шматка хліба.
Одного разу в музеї я бачив шматочок блокадного хліба, одноденну норму ленінградця. Я вжахнувся від побаченого, бо той сіро-коричневий шматочок швидше нагадував землю, змішану з половою, ніж хліб.
Пригадую фільм, побачений у дитинстві. Ішлося про дореволюційне село: господиня крає хліб, наділяє ним усю родину, а крихти змітає у долоню і їсть. Але були часи, коли хлібом не дорожили ні в місті, ні в селі. Тоді він був дешевим. Ним годували худобу, він лежав на смітниках. Це жахливо, коли хліб не шанують у місті, але ще більш жахливо, коли не шанують у селі. Мене дивує, як хлібороб може не цінувати хліб! Народна мудрість навчає нас: «Хліб — усьому голова», «Є хліб — буде й пісня». І дійсно, без хліба не буває смачною найвишуканіша страва, а пісню заводить лише сита людина.
Хліб — це геніальний витвір людини, у якого немає конкурентів. Хліб — це святиня. Не даремно хлібом і сіллю зустрічають бажаних гостей, хлібом-сіллю благословляють матері своїх дітей. І це не тому, що хліб і сіль — основні продукти, а тому, що це уособлення рідної землі, символ праці і надії на майбутнє. Хліб — це міра совісті і людяності.
ХЛІБ
Він щодня приходить до нас — рум’яний, теплий, запашний, незрівнянний. А ще має багато імен — бублик, булочка, батончик, рогалик, паляниця, калач, паска, пиріг. І все-таки хліб.
Якщо на столі немає хліба — на ньому чогось не вистачає. Найголовнішого. Бо хліб — то багатство, добробут. Люди ласкаво і шанобливо кажуть про нього: хліб — батечко, хліб — годувальник, хліб — усьому голова. Спрадавна народ наш понад усе цінував хліб, сіль, честь.
Хліб супроводжує нас усе життя — від народження до глибокої старості. У всіх народів він святий. Хліб берегли, на його честь складали гімни, хлібом зустрічали найдорожчих гостей. І щоб був у нас хліб, ми щодня повторюємо слова молитви і мовимо: «Отче наш, хліб наш насущний дай нам днесь». І цю молитву батьки заповідають нам, а ми — нашим дітям. Бо хліб безцінний. Ні робота, ні смерть, ні життя, ні весілля — нічого на світі не обходиться без хліба. Він сильніший за все, смачніший за все, він дорожчий за золото, насущний і святий хліб із нашого поля.
І щоб зорати поле, теж потрібен хліб. І щоб розбити ворога. Щоб перемогти і вистояти. Скрізь хліб, хліб, хліб. А без нього немає ні радості, ні свята, ні самого життя.
Людство знає жахливі роки без хліба, коли вимирали цілі села й міста, цілі місцевості й країни, так що жодній війні і жодній армії й не снилося таке спустошення.
Знати ціну хлібові, вміти його економити, бути бережливими і дбайливими господарями — це головні питання суспільства. Ось чому питання про хліб лишається у нас головним.
Ось таким є він — хліб. Його величність Хліб. То ж давайте ставитися до нього завжди з шаною і повагою. Не шкодуймо дати скибку хліба голодному. Хліб у світі — найголовніше, він — життя. І може, хтось із моїх ровесників стане кондитером чи пекарем і даруватиме людям хліб:
Як їсте ви паляниці,
Калачі смачні їсте,—
Не забудьте уклонитись Хліборобові за це!
ІІІ РОЗДІЛ
Свято хліба
Хліб – усьому голова
Свято
Мета. Прищеплювати учням бережливе ставлення до хліба; виховувати повагу
до людей праці; ознайомлювати учнів з минулим свого народу, звичаями
нашого краю.
Обладнання. Сюжетні малюнки, колоски пшениці, коровай та різноманітні
вироби з тіста, вишивані рушники, малюнки дітей про хліб, виготовлені
самими учнями, свічки.
Вчитель. Добрий день, любі гості!
Щиро вітаємо Вас у нашій господі!
Учениця. Гостей дорогих стрічаєм
Круглим, пишним короваєм.
З рушником берем таріль,
Коровай кладем і сіль.
Шанобливо хліб підносим
І, вклонившись, щиро просим:
- Любий гостю наш, приймай
Хліб гостинний – коровай.
Учениця. Візьміть у руки хліб духмяний,
Він незвичайний, він святий,
Ввібрав і пісню, й працю в себе,
Йому до ніг вклонитись треба,
Він скарб найбільший на землі.
Вчитель. Хліб — усьому голова. З давніх-давен він у великій шані у
нашого народу. Це людська святиня. Одне з див на землі – хлібне зерно.
Люди називають його житом, від слова «життя». А чи знаєте ви, як пахне
життя? Давайте затихнемо на хвильку і відчуємо цей запах… Це пахне хліб.
Учениця. Пахне хліб, як тепло пахне хліб!
Любов'ю трударів і радістю земною,
І сонцем, що всміхалося весною,
І щастям наших неповторних діб—
Духмяно пахне хліб!
Ведуча 1. Теплий хліб, виплеканий теплими руками, — таїть у собі тепло
серця. Які ж пахощі природи, рук роботящих переплелися в ньому? (Вірш
"Чим пахне хліб".)
Учні. 1. Чи знаєш ти, чим пахне хліб,
Коли весною кілька діб
Гуркоче трактор за рікою?
Всі. Хліб пахне працею людською.
2. Чи знаєш ти, чим хліб запах,
Коли жнивують у степах
Твої батьки в гарячу пору?
Всі. Він пахне щастям хлібозбору.
3. Чим пахне хліб, чи знаєш ти,
Як поведуть твої брати
Зерном наповнені машини?
Всі. Хліб пахне соками земними.
4. Чи знаєш ти, чим хліб землі
Пахтить на вашому столі
Весною, влітку і зимою?
Всі. Хліб пахне радістю людською.
Діти виконують пісню «Хліб і слово» на мотив «Мама двері відчиня».
Хліб і слово
1.У стінах храмів і колиб
Сіяє нам святково,
Як сонце, випечений хліб,
І виплекане слово.
2. І люблять люди з давнини,
Як сонце незагасне,
І свій духмяний хліб ясний,
І рідне слово красне.
3. Бо як запахне людям хліб,
Їм тихо дзвонить колос,
І золотом сіяє сніп
Під жайворонка голос.
4. Цей сплав чудесний, золотий
З ядристих зерен літер:
«Не кидай хліба, він – святий,
Не кидай слів на вітер!»
Ведуча 1. Звідки ж бере початок шматок хліба?
Ведуча 2. Зараз я розповім вам казку про золоту зернину.
Золота зернина
Жила-була золота Зернина. Лежала вона в засіку і мріяла про те, яку
користь вона може принести людям.
- Іди скоріше на поле і зарийся в землю, – почула вона чийсь голос.
Послухала Зернина, побігла на поле і зарилась в землю, та й заснула.
Прокинулась вранці, а у неї на маківці зелений росток виглядає.
Обдивилась Зернина і бачить, що навкруги багато-багато таких ростків.
Все поле з чорного перетворилось в зелене. Росла Зернина, росла іа, росла і
перетворилась в зелену рослину з колоском. Колосок під жарким сонцем
скоро пожовтів. Поле з зеленого перетворилось на золоте. Незабаром по
полю пішли великі комбайни і Зернина разом з іншими своїми братами і
сестрами потрапила на тік. Із золотої вона перетворилась на біле
борошно. На хлібокомбінаті з неї спекли великий і смачний коровай. І
Зернина з білої перетворилась на рум’яну.
Отож, кожна Зернина хоч і мала, але корисна і дорога, тому що це хліб.
Учень. Жито дозріває на горі за гаєм.
Зерна обважніли на міцнім стеблі,
Колоски схилились, - це вони вклонились
За тепло, за щедрість матері землі.
Учень. Дзвенить колоссям нива золота,
Сповняє лан ранкова світла повінь.
І літній день, краси й наснаги повен,
В вінок пшеничний пісню запліта.
Та пісня ллється, радісна й проста,
Де простяглись хлібів дозрілі гони,
Де гримотять комбайнові загони,
Збираючи пшениці і жита.
Урожай (виходить).
Я – Урожай добірний,
Багатий, щедрий, вірний. (Вклоняється)
Щастя, радості цій господі,
Хто глядів мене ціле літо
Зимуватиме смачно і сито.
Кажуть, виріс я на городі
І у полі, на ниві, в саду,
А господаря не знайду.
- А скажіть мені, хто мене доглядав?
- А скажіть мені, хто мене викохав?
- Хто у спеку збирав,
У комори засипав?
Учні (разом). Це – хлібороб!
Учень. Він землю молоду, красиву
Тримає на своїх плечах.
У нього руки мозолясті,
У нього серце, як вогонь,
І сходить день у щасті
З його натруджених долонь.
Учениця. Чи є більше щастя на землі,
Як сіять хліб, виплескувать достаток!
У хлібі тім життя бере початок,
В нім сила нездоланних трударів.
Учень. Нехай же з року в рік,
Із роду в рід—
Не буде хліборобам переводу.
Хай слава їхня вічно не заходить,
Аж поки сонце ллє на землю світ!
Учень. Шануй же руки в мозолях
Вклонися мудрим і землистим,
Які щороку на полях
Пшеницю сіють золотисту.
Учень. Добрий врожай у просторах безмежних,
Праці віддячують щедрі поля…
Горда країна моя незалежна,
Вільна й свята українська земля!
Діти співають пісню «Це моя Україна».
Це моя Україна
1. Зацвітає калина,
Зеленіє ліщина,
Степом котиться диво-луна.
Приспів
Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що, як тато і мама, - одна!
2. Пробудилась тополя,
І безмежному полю
Вже співає веснянки вона.
Приспів
3. Нахилилась вербиця,
Щоб напитись водиці,
Заквітчала всю землю весна.
Приспів
4. І зіркам колискові
Шепчуть хвилі Дніпрові,
Лине музика ніжна, ясна.
Приспів
Вчитель. З давніх-давен ведеться в Україні, що хліб у хаті – то
багатство, сіль –то гостинність і щирість. Нашу Вітчизну називають
хлібним краєм. Для українського народу хліб був не просто стравою – це
була основа його життя і найдорожча святиня. В усі часи хліб берегли.
Він з людиною від народження і до глибокої старості.
Учень. Навесні посію, зерна в полі чистім,
Хай над ними світить сонце променисте,
На веселім вітрі зашумить колосся,
Стане золотою урожайна осінь.
І зерно в комори річкою поллється,
мори річкою поллється,
А коли помолють, борошном назветься.
На заводі пекар хліб спече з любов'ю,
Скаже: «Любі діти, їжте на здоров'я!»
Виходить «пекар», виконує пісню «Хліб».
Хліб
1. Білу хлібину нині я випік.
Пахне зі столу, сонечком світить.
Котик-муркотик хоче шматочок.
Хай поласує котик-коточок.
2. Хоче шматочок Жучка-ласунка.
Хай поласує Жучка-пустунка.
Татко додому йде і не знає,
Що отут пахне, що це тут сяє.
3. Люба матуся теж порадіє –
Буде цілушка матінці рідній.
Лиш місяченьку, лиш місяченьку –
Тільки шкоринку, тільки маленьку.
Учень. Імен багато має хліб,
Є гарні і незвичні –
Рогалик, торт, батон, пиріг,
І паска, й паляниця. (Діти по черзі вимовляють одну назву виробу.)
Ще – бакалійник і калач,
Перепічка і піцца,
І завиванець, і рогач,
Галушка, коржик, пляцок,
І колобок, і легуміна,
І мандрик, і пампушки,
Книші, лангоші, пиріжки, сухарики і хрусти.
Ведуча 1. Це все – хліб, вирощений на нашій рідній українській землі,
під нашим теплим сонцем і политий запашними степовими росами та людським
потом. Він дає силу і наснагу, робить дужими і стійкими в усіх
труднощах.
Ведуча 2. Існує багато народних повір'їв про хліб, своєрідних законів,
переступати які було великим гріхом.
Учні. 1. Хліб ніколи не купували, щоб на нього не перейшов чужий дух, а
випікали тільки круглої форми, як сонце. Бо на хлібові і сонці
тримається людське життя.
2. Випікали хліб у суботу. І дивились — якщо хліб гарно вдається — то
буде вдача цілий тиждень, глевкий — на сльози, підгорить — на смуток,
потріскається — чекай новини.
3. Хліб пекли для кожного окремо: хлібина мамина, татова, бабусина, і
малечі по паляниці. І одна чи кілька хлібин "на позику", бо позичати
чиюсь наіменовану хлібину не можна — відведеш щастя від хати.
4. Із хати ніякий гість без хліба не йшов: скибочку відкраювали на
дорогу — "на померлі душі".
5. По тому, який виходив весільний коровай, передбачали долю нової
сім'ї. Тому пекти коровай просили людину добру і вмілу.
6. Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишиваному рушнику,
або прикритий ним, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не
перевівся достаток у домі.
7. А тепер дозвольте посіяти пшеничне зерно в цій господі, воно поселить
в серцях добро і ласку, ніжність і повагу до рідної землі.
Учні говорять слова і засівають світлицю зерном.
Учень 1. Сієм щедро, сієм рясно,
Учень 2. Сієм радість, сієм щастя.
Учень 1. Засіваємо світлицю –
Хай росте овес, пшениця,
Хай шумить колосся в полі,
Хай цвіте щаслива доля.
Учень 2. Сієм, сієм зернята,
Щоб земля була багата,
З наших рук приймала ласку
На життєву щиру казку!
Ведуча 1. А чи хто з вас куштував хліб від зайчика, принесений батьком з
поля? (Так!) Звідки ж він береться?
Учень.
Їздив заєць до млина Понесли зайці гостинці
П'ять пудів змолов зерна Пташенятам і звірятам,
Цілу ніч у хатці тихо Хлопченяткам і дівчаткам.
еняткам і дівчаткам.
Випікала хліб зайчиха. Аж хрумтять окрайчики –
Рано-вранці у хустинці Добрий хліб від зайчика.
Ведуча 2. Що то було радощів дітворі отримати такий дарунок від
вуханчика.
Українська народна пісня "Ой на горі жито, сидить зайчик" (учні
виконують пісню з рухами).
Ой на горі жито, сидить зайчик
1. Ой на горі жито, сидить зайчик.
Він ніжками чеберяє.
Коли б такі ніжки мала,
То я б ними чеберяла,
Як той зайчик. Двічі.
2. Ой на горі просо, сидить зайчик.
Він ніжками чеберяє.
Коли б такі ніжки мала,
То я б ними чеберяла
Як той зайчик. Двічі.
3. Ой на горі гречка, сидить зайчик.
Він ніжками чеберяє.
Коли б такі ніжки мала,
То я б ними чеберяла
Як той зайчик. Двічі.
Ведуча 1. А скільки склав народ прислів'їв про хліб, щоб пам'ятали люди,
який він важливий у житті.
Прислів'я
1. Глибше орати – більше хліба мати.
2. Сій вчасно, вродить рясно.
3. Земля – матінка, а хліб – батечко.
4. Паляниця — хлібові сестриця.
5. Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.
6. Риба – вода, ягода – трава, а хліб – усьому голова.
Звучить музика. Діти запалюють свічки.
Ведуча 2. Хліб не завжди був такий смачний і буденний… Голод – таке
страшне слово. Людина, яка пережила його, із жахом чує це слово. А
скільки довелося нашому народові пережити в голодне лихоліття.
У роки Великої Вітчизняної війни не тільки від куль, а й від голоду
помирали люди. Лініями окопів покраяні поля, сплюндровані війною села.
Але тільки далі відходив фронт, враз люди бралися за хліб. Він був з
домішками трав, картопляних лушпайок, але все-таки хліб і хліб для
живих.
Ведуча 1. А ще був і страшний голодомор в Україні 33-го року. Скрізь, як
говорив Шевченко, "село неначе погоріло, неначе люди подуріли". Від
голоду помирали і дорослі, і діти, промовляючи своє останнє слово в
житті – «хліб». Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей
від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, скільки і саме
життя.
І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи до кінця своїх
днів не кине шматок хліба на землю, бо перед ними завжди будуть очі тих,
хто помер від голоду у ті страшні часи.
Вчитель. Сьогодні ми недаремно запалили свічки, як у храмі. Нехай в цю
хвилину наш клас стане храмом пам'яті. Вшануймо хвилиною мовчання тих,
хто став жертвами лихоліть, які випали на долю українського народу.(
Хвилина мовчання. Діти гасять свічки.)
Ведуча 1. Віддаймо дяку трударям, що виколосили хліб, вимолотили його,
перемололи на борошно, рукам, які випекли оці смачні, рум'яні, схожі на
сонце, паляниці.
Ведуча 2. В народі кажуть: «Коли хліб черствіє, то черствіють наші душі,
черствіємо ми». Тож вклонімося всій цій святині, щоб одвічно був хліб у
кожній хаті, щоб не черствів. (Діти вклоняються.)
Учень. І кожен день, і кожну мить
Дай, Боже, хліб насущний,
Щоб ми могли у мирі жить,
Щоб не були бездушні.
Молись до хліба, не кидай,
Хай хліб спасінням буде,
Бо не черствіє хліб святий,
Черствіють тільки люди.
Учень. В народі ж хліб, мов матір, поважають,
ароді ж хліб, мов матір, поважають,
Ця шана з плином часу не зника.
І дорогих гостей завжди стрічають
З хлібиною в барвистих рушниках.
Учень. Так хай же щедро наливає соком
І колоситься золотистий сніп!
І хай же родить більше з кожним роком
Учні (разом). Його величність – годувальник Хліб!
Мама з дочкою виконують пісню «Зеленеє жито, зелене».
Зеленеє жито, зелене
1.Зеленеє жито, зелене,
хорошії гості у мене,
зеленеє жито женці жнуть,
хорошії люди в гості йдуть. Двічі.
2.Зеленеє жито, зелене,
хорошії гості у мене,
зеленеє жито ще й овес
тут зібрався рід наш увесь. Двічі.
3.Зеленеє жито, зелене,
хорошії гості у мене,
зеленеє жито на лану,
хорошії гості до ладу. Двічі.
4.Зеленеє жито, зелене,
хорошії гості у мене,
зеленеє жито будем жать,
дорогих гостей не забувать. Двічі.
Ведуча 1. Пам'ятаймо, що в хлібі – велика праця.
Ведуча 2. Пам'ятаймо завжди, що хліб – святий.
Вчитель. Шануймо його так, як шанували наші предки.
Учень. Гості наші дорогенькі!
Добра Вам бажаємо,
І за добрим звичаєм
Хлібом пригощаємо!
Звучить музика, всі присутні смакують випічки.
ІV РОЗДІЛ
Бібліотечний урок
"Як до нас приходить хліб"
Бібліотечний урок "Як до нас приходить хліб"
|
|
|
|
Тема. "Як до нас приходить хліб". Мета. Ознайомитися дітей з історією хліба, його звичаями і традиціями; розширити і уточнити знання про виробництво хліба і різноманіття булочних виробів. Виховувати бережливе і шанобливе ставлення до хліба, повагу до праці хлібороба.
Обладнання: прислів’я про хліб, дитячі малюнки, рушники, хліб, колоски. Підготувала: вчитель –дефектолог Гамза Олена Миколаївна. Для учнів середньої школи. Хід уроку Перед початком свята звучать пісня про хліб.(Учень заносить хліб на рушнику.) «На рушник вишиваний Хліб кладемо з сіллю, Щоб легкі дороги Славили країну» Вчитель: Добрий день вам, друзі милі! Сьогодні ми зібралися, щоб поговорити про те, що завжди було турботою і радістю людини. Про те, що для кожного з нас необхідне, як сонячне світло, чи дихання. "Хліб наш насущний дай нам на кожен день", - молили Всевишнього наші предки і дякували Богові щоденно за хліб на столі. Дівчинка1: Візьму я в руки хліб духмяний, Він незвичайний, він святий. Ввібрав і пісню, й працю в себе, Цей хліб рум`яний на столі. Йому до ніг вклонитись треба, Він – скарб найбільший на землі. А зараз ми будем уважно слухати і дізнаємось, як до нас приходить хліб. І Учень. На думку вчених, вперше людина почала збирати й культивувати хлібні злаки понад 15 тисяч років тому. У кам’яному віці люди їли сирі зерна, пізніше вони навчилися розтирати їх між каменями і змішувати з водою. Перший хліб був у вигляді рідкої каші. Ту кашу і можна вважати прахлібом. З часом зерна почали обжарювати, а потім з’явився перший прісний хліб – коржі з густої зернової каші – тіста. Ці перші ячмінні коржі й знаменували собою початок епохи хлібопечення. Хліб із збродженого тіста з’явився пізніше. Його Батьківщиною вважають Египет. Пекли його різної форми: круглий, довгастий, у вигляді пірамід, риб та інших тварин. Перший спогад про такий хліб відноситься до V століття до нашої ери. Уже до ІX століття випікання хліба для наших предків було звичайною справою. Про це свідчать літописи та археологічні знахідки. Печений хліб був і в давні часи основним продуктом харчування українців. Деякі вчені вважають, що саме предки українців винайшли колесо, віз, плуг, вони ж проклали борозну та спекли перший хліб. Хліб – це свого роду реліквія. Є багато музеїв хліба. У музеї мистецтв Нью – Йорка є круглий хліб, вік якого 3400 років, а в Цюріхському музеї виставлений хліб якому 6000 років. Перший в Росії музей хліба відкрився в 1988 році в Санкт – Петербурзі, де зберігається більше 18 000 експонатів. В Києві музей хлібу відкрився у 1983р. Великою шаною хліба в Україні зумовлене те, що господарський рік був тісно й ґрунтовно пов’язаний з усіма польовими роботами навколо ниви, навколо хлібів. Перший посів озимих зернових, як відомо, проводять восени до Семена, тобто до 14 вересня. Але найвідповідальніша посівна припадає на весну ( ярина, ярові зернові). До весняної сівби готувались заздалегідь. Переглядали зерно, лагодили реманент ( інвентар), кінську зброю. Учениця. Розповідь про те, який шлях проходить зерно, щоб стати хлібом. Щоб хліб прийшов до нас на стіл потрібно прикласти до цього багато зусиль. Спочатку землю потрібно зорати, потім посіяти зерно. Пшеницю сіють два рази на рік: восени – озиму, навесні – яру. Ще сіють жито, ячмінь. Потім коли ці культури дозріють, їх косять. Починаються жнива. - Хто скаже в яку пору року починаються жнива? (влітку) - Чим косять пшеницю? (комбайном) Отже, люди яких професій працюють в полі? (Трактористи, комбайнери, шофера.) Потім зерно везуть у зерносховище, де воно лежить до весни. А частину зерна везуть до млина, де мелють із нього муку. Потім муку везуть на хлібзавод, де і печуть хліб. Дехто пече хліб вдома. Чи знаєте ви рецепт приготування хліба? Які продукти потрібно ще, окрім борошна? (вода, сіль, дріжджі, олія) - А чи знаєте ви, від чого залежить колір хліба? (Від зерна. Із пшениці – білий хліб, із жита – житній(чорний). Але ж із борошна печуть не тільки хліб, а й інші вироби. І зараз ми пограємо у гру. Гра «Відгадай»(Діти із зав’язаними очима беруть до рук вироби і називають їх: бублик, батон, кекс, пиріжок, булочка) ХЛІБОРОБИ Що живуть у селі. Хлібороби хліб нам роблять, Знайте й ви про це, малі. На руках у них буває Пил, земля – та це дарма, Кожен скаже, кожен знає, Кращих рук, як ці, - нема! Хлібороб в колгоспнім полі Нам вирощує врожай. Пшениці шумлять на полі, Де початок їм, де край! А їсте ви паляницю, Калачі їсте смачні - Не забудьте уклониться Хліборобові за те. Вчитель. - А які звичаї, пов’язані з хлібом, знаєте ви? Учні. Різати ножем хлібину годилося тільки «до себе», а не «від себе», щоб тим самим не применшувати його значення. Коровайниці, посадивши у піч весільний коровай, обмивали від тіста й борошна руки над хлібною діжею, самі умивалися тією водою й умивали всіх присутніх на обряді, цілувалися й носили на руках діжу, величаючи її та піч. Вчитель. Хліб і сіль в українській хаті завжди були символом гостинності. Хліб, як і рушник, здавна в Україні служив оберегом. Кругла паляниця нагадувала сонце і була символом сонця, якому вклонялися наші далекі предки. Жоден із українських обрядів не обходився без хліба, тому що хліб - це життя, добробут, багатство. Коли народжувалася дитина, то провідувати її йшли з хлібом, щоб дитина була щасливою, багатою. На хрестини також йшли з хлібом. Сватали дівчину із хлібом, яким обмінювалися при згоді дівчини на шлюб. Перед весіллям у суботу пекли караван, який оздоблювали калиною, барвінком, червоними стрічками. Крім караван, пекли калачі, шишки. Мати благословляла молодих хлібом, коли вони йшли до церкви, обсипала їх пшеницею на щасливе й багате життя. У поховальних обрядах також присутній хліб. Його клали на віко домовини. Калач чи хліб несли до церкви, де служили панахиду по померлому. На поминальному обіді усім роздавали поминальне печиво, пиріжки чи булочки. Найбільше хліб використовували у різдвяному обряді. Кутю готували із товченої пшениці, додавали мед, мак, горіхи. Ще одна обрядова страва - пироги, які обов'язково пекли на щедрий вечір 13-ого січня. На Великдень пекли із здобного тіста обрядовий хліб - паску, прикрашали фарбованим пшоном, маком, цукровою пудрою. Хліб використовували і в обрядах зустрічі весни на свято 40 святих (22-ого березня). Господині пекли із тіста жайворонків, з якими діти вибігали надвір і закликали весну. Обрядове печиво пекли і на свято Маковія (14-ого серпня) - це коржі з маком та медом. І нарешті - калита, яку пекли на Андрія (13-ого грудня). Калита - круглий корж з діркою посередині, який символізував сонце. Ми знайшли чимало народних прикмет про хліб, наприклад: 1. Не можна починати роботу, коли господар хворий - «буде мізерне зерно». 2. Не можна губити крихт від їства, бо «миші трубитимуть збіжжя». 3. Не можна доїдати хліб після когось – забереш його силу та щастя. 4. Якщо хліб упав на підлогу, потрібно підняти його, поцілувати і з’їсти. Є багато приказок і прислів’їв про хліб. Хочеш їсти калачі – не сиди на печі. Хліб – батько, вода – мати. Яка пшениця, така й паляниця. Сій вчасно, вродить рясно. Хліб – всьому голова. Сила від хліба, хліб від землі. Розучування скоромовки. Я печу, печу, печу, Дітям всім по калачу. Зверху маком потрушу, В піч гарячу посаджу. Гра «Збери малюнок» . Робота в парах(Малюнок із зображенням хліба розрізаний на 6 частин. Хто з дітей швидше складе малюнок) - А зараз відгадаємо загадки. Кину її в грядку, нехай моя загадочка лежить до весни. (Озимина) Ноги на полі, середина надворі, голова на столі. (Корінь, стебло, зерно) Що то за твір, що ні чоловік, ні звір, а має вуса. (Ячмінь) У хлів іде без шкіри, а виходить із шкірою. (Хліб у піч та з печі) Ріжуть мене ножакою, Б`ють мене ломакою, За те мене отак гублять, Бо всі мене дуже люблять. (Хліб) Без рук, без ніг, а підперезаний.(Сніп) Не золотий, а жовтий, не дід, а з вусами, не сам, а з друзями розмовляє. (Колос) Б`ють мене, топчуть, ріжуть, а я все терплю, усім добром плачу. (Хліб) Круглий, мов сонечко, щедрий, мов літечко, на черінь просунеться, стоїть – красується. З печі – на блюдо, їжте мене, люди, на здоров`ячко. (Коровай) Вчитель. А зараз я хочу надати слово читачам. Вірш «Як пахне хліб». Як пахне хліб? Ви знаєте, як пахне хліб? Диханням сіяча, вогнем безсонних діб, Трудом і творчістю, людським гарячим потом Він пахне так, як пахнуть меду соти. З труда важкого виросло зерно, Із дум і помислів - достаток, блага світу, І хліб зійшов, як гімн весні і літу, Запах в печі, як молоде вино. Він пахне степом, сонцем у жнива. Коли, мов князь, сповзає із лопати, Вже хліб печуть і дух життя багатий Поволі завойовує права. Чи капустяний лист, чи лист в печі пече, Чи хліб на двох, чи на велике місто. Та пахне він завжди єдиним змістом, Трудом безсонних ранків і ночей. Притча про хліб Якось один чоловік знайшов велику грудку золота. У своєму господарстві він, звичайно, не міг його застосувати і вирішив продати, але боявся продешевити. І пішов чоловік до мудреця з проханням допомогти визначити вартість золота. І сказав йому мудрець: Ти що – небудь сьогодні їв? Нічого не їв. А вчора? І вчора не їв. А позавчора? Позавчора їв. От коли поголодуєш три доби, своє золото віддаси за шматок хліба. Уміймо цінувати не примарне, а справжнє наше багатство – хліб. Кожного разу, беручи в руки запашну скибку хліба, згадуймо його творців. Шануймо їхню працю! Хліб і золото (легенда) Колись ще давно на галицькій землі жив-панував король Данило. Був король багатий та мав власного майстра, який виготовляв йому срібні та золоті гроші. Майстер працював у залі, де була каса під суворим наглядом короля, який відкривав залу, аби майстер зайшов і мав змогу працювати, та зразу ж закривав за ним двері. Лише після роботи король власноруч випускав майстра із зали з касою. Тож лише він знав про справжнє багатство Данила, і так розжився, що геть забув як це голодним бути, і каже королю: - Золото — то цар. - Ні, майстре, то хліб — усьому голова, - виправляє його Данило. - Та ні, золото та срібло, - сперечався з королем майстер. Сперечалися чоловіки, аж поки королю це не обридло і не пішов він геть з майстерні. А наступного дня бачить Данило — а на стіні майстерні напис: “Хліб — болото, а всьому голова — срібло й злото”. На це король лише промовчав. А наступного ранку, як зазвичай, він привів майстра, замкнув його, а тут новини від гінця — ворог наближається, треба рушати у похід. Так Данило зібрав військо та відправився захищати рідний край, а от про майстра забув зовсім. А відчинити його ніхто не мав права, бо був такий наказ короля, інакше — смерть. Минуло кілька місяців. Данило з військом повертаються додому, перемога дісталась їм. Але ні майстра, ні подарунка на честь перемоги, на який король так чекав, не було. І ось Данило згадав. Швидко зістрибнув з коня та підбіг до каси, відчиняє, а там кістяки на купі золота — все, що залишилось від майстра. А на стіні золотом написано: “Срібло, золото — то болото, а хліб — цар”. Отак життя навчило… Вчитель: - А тепер зо вашої уваги сценка. Сценка «Хліб від зайчика» Мати. Діточки, біжіть до столу. Я хліб із печі вийняла, як вистигне, то поїсте з медом чи варенням. (Вбігають діти.) Дівчинка 1. Ой матусю, як пахне хлібчик! Так смачно! Мені так подобається цей запах! Дівчинка 2. І я так само — дуже люблю запах свіжого хліба. І їсти хліб люблю, бо це так смачно... Сідають за стіл, мати відламує їм по куску хліба, і діти їдять. Мати. Хліб, діти, і справді запашний та смачний, бо в ньому живуть пахощі нашого рідного поля і вітру, сонечка і дощику, запах квітів і людської мрії. Важкою працею дістається він людям завжди, але без нього немає життя. Дівчинка 2. А чому, матусю? Та ж хліб можна замінити чимось іншим... Дівчинка 1. Ага... Можна замінити булочками, печивом... Мати. Ой, діточки, які ви ще маленькі у мене. А булочки, печиво, тістечка — це і є наш хліб святий, тільки здобрені ці вироби яйцями, маслом, цукром, тому по- іншому називаються. Але в основі їхній — таке ж борошно, а це і є хліб. От те борошно, яке роблять із зерняток жита і пшениці, дуже важко діставалося людям завжди. Без нього був голод, вимирали люди цілими сім’ями, а тому старалися, щоб хліб завжди був у господі. Дівчинка 2. А я знаю, як росте хліб. Його спочатку сіють. Дівчинка 1. Спочатку поле готують до посівів: орють, скородять, а потім у пухку землю зерно сіють, щоб легко йому було рости. Зрозумів? Дівчинка 2. Зрозуміли. Потім посіви доглядають, удобрюють. Дівчинка 1. А коли колоски наллються тугим зерном, його збирають комбайнами. Дівчинка 2. Не поспішай! Спочатку роблять зажинки. А знаєш, що це таке? Дівчинка 1. Знаю-знаю. Виходить в поле господиня і жне серпом перший сніп, приносить його додому і ставить під образами, де він стоїть аж до кінця жнив. Дівчинка 2. А потім починаються жнива. У цей час люди працюють і вдень, і вночі, щоб зберегти вирощений урожай і щоб не пропала жодна зернинка. Бо в них — важка праця хліборобів. А коли поверталися косарі зі жнив, їх бігли зустрічати діти, бо кожний косар мав скибочку «хлібця від зайчика». Мати. А які традиції пов’язані з хлібом, пам’ятаєте? Дівчинка 2. Я знаю, що на столі повинна лежати завжди паляниця, але ніколи не можна класти хліб сподом догори, бо то не годиться, то великий гріх. Якщо хліб так покласти, то він образиться і не буде в тій оселі затримуватися. Правда, мамочко? Мати. Правда. Ось і тато прийшов. Батько. Ой, як хлібом пахне! Ну, діти, отримуйте «хліб від зайчика»! Дівчинка 1. Ой тату, ми вже ж великі, а ти все кажеш, що «від зайчика». Ми ж знаємо, що це той хлібчик, що лишився від твого обіду, бо хліба не можна ніколи викидати, десь залишати. От ти його і приносиш, та ще примовляєш, що «від зайчика». Але все ж давай, він дуже смачний. Батько. Їжте, дітки, їжте, він справді «від зайчика». Підсумок свята Вікторина «Все про хліб» 1. В чому різниця між озимою і ярою пшеницею? (Ярину сіють весною, озимину – восени, взиму) 2.Куди зерно везуть після збору? ( На элеватор – хранилище для зерна.) 3.Де зерно перетворюють у борошно? ( На млині.) 4.Про нього говорять: «…… - всьому голова». (Хліб) 5. Батьківщина хліба… (Єгипет) 6.Пшеничний хлібець у вигляді кільця із заварного крутого тіста. (Бублик) 7.Дитяча гра, що отримала назву на честь цього хліба. Їм величають іменинника. (Коровай) 8. Гостей зустрічають ... (Хлібом з сіллю) Вчитель. Допоможіть мені, я починаю речення, а вам треба закінчити: - Бери хліба стільки…( скільки з'їси.) - Ніколи не бери хліб…( брудними руками) - Не загортай хліб ….(в газету) Вчитель. Дорогі діти! Сьогодні ви взнали багато нового і цікавого, прослідкували довгу дорогу, яку проходить пшеничне зернятко, перш ніж перетвориться на смачні вироби. І головне пам’ятайте: Хліб – наше багатство. Бережіть і шануйте його. Нехай завжди буде пахучий хліб на вашому столі! Добра Вам бажаємо, за добрим звичаєм хлібом пригощаємо! Звучить музика, всі присутні смакують випічки. |
|
Використана література
1. Сійся, родися жито пшениця (збірник пісень та віршів для дітей)
2. Світлиця. Народознавство (ч.і.) В.І. Цимбалюк В.В. Жайворонок.
3. Хліб – усьому голова. Творчі розробки вчителів початкових класів загальноосвітніх шкіл України (дод. до журналу “Розкажіть онуку”)
4. Журнал “Шкільна бібліотека” №10 , 2005 р.
5. Журнал “Розкажи онуку”, березень 2000 р. №5
6. Словникова скарбничка. Для малюків шкільного віку. Харків 2002
7. О.Воропай. Звичаї нашого народу.
8. Методичний посібник з української літератури для 1 кл. гімназії. Фольклор (календарно-обрядова та сімейно обрядова поезія, 1992р.
9. Журнали: Початкова школа № 11, 1999
Початкова школа № 11, 1999
Початкова школа № 10, 2007
Початкова школа № 4, 2007
Початкова школа № 4, 2006
Початкова школа № 3, 2004
Початкова школа № 1, 2006
Початкова школа № 8, 2007
Слава не вмре козача!
Хліб святий –
дар божий
про публікацію авторської розробки
Додати розробку