Матеріал до уроку пам'яті "Невідомі сторінки історії"

Матеріал до уроку пам’яті «Невідомі сторінки історії»

На Черкащині є унікальний пам'ятник 150 прикордонним псам, які «порвали» полк фашистів у рукопашному бою Ця єдина за всю історію світових воєн і конфліктів битва людей і собак сталася в самому центрі України на початку війни. В окремому батальйоні прикордонного загону охорони тилу Південно-Західного фронту, який був створений на базі Окремої Коломийської прикордонної комендатури та однойменного прикордонного загону, з важкими боями відступаючого від кордону, знаходилися службові собаки. Вони разом з бійцями прикордонного загону стійко переносили всі тяготи суворого часу. Командир батальйону майор Лопатин незважаючи на вкрай погані умови утримання, відсутність належного корму і на пропозиції командування відпустити собак, цього не зробив. Біля села Легедзине батальйон, прикриваючи відхід штабних частин командування Уманської армійської угруповання, 30 липня прийняв свій останній бій... Сили були занадто не рівні: проти півтисячі прикордонників полк фашистів. І в критичний момент, коли німці пішли в чергову атаку, майор Лопатин дав наказ послати в  бій з фашистами прикордонників і службових собак. Це був останній резерв.

Видовище було страшне: 150 (дані різні - від 115 до 150 прикордонних псів, в т. ч. і з Львівської пограншколи службового собаківництва) навчених, напівголодних вівчарок, проти поливаючих їх автоматним вогнем фашистів. Вівчарки упивалися фашистам у горло навіть у передсмертних судомах. Противник, покусаний в прямому сенсі і порубаний багнетами, відступив, але на підмогу підійшли танки. Покусані німецькі піхотинці, з рваними ранами, з криками жаху, вискакували на броню танків і розстрілювали бідних псів. В цьому бою загинули всі 500 прикордонників, жоден з них не здався в полон. А вцілілі собаки, за словами очевидців - жителів села Легедзине, до кінця залишилися вірними своїм провідникам. Кожна з них, уцілілих в тій м'ясорубці, вляглася біля свого господаря і нікого не підпускала до нього. Декілька місцевих пізньої осені 1941 року знайшли мертву вівчарку біля могили одного із загиблих прикордонників. Цей пес все-таки знайшов свого господаря. На жаль, вже мертвого.

Німецькі звірі, пристрелювали кожну вівчарку, а ті з них, кого не вбили німці, відмовлялися від їжі і померли від голоду на полі... Навіть сільським собакам дісталося - німці розстрілювали великих собак селян, навіть тих, хто був на прив'язі. Лише одна вівчарка змогла доповзти до сільської хати і впала біля дверей.
Вірного чотириногого друга прихистили, виходили, а з ошийника на ній селяни дізналися, що це були прикордонні пси не тільки Коломийської погранкомендатури, але й спеціальної школи службового собаківництва капітана М. Е. Козлова. Після того бою, коли німці зібрали своїх загиблих, за спогадами жителів села (на жаль вже мало хто залишився на цьому світі) було дозволено поховати радянських прикордонників. Всіх, кого знайшли зібрали в центрі поля і поховали, разом зі їхніми вірними чотириногими помічниками, а таємницю поховання сховали на довгі роки...

Дослідник того пам'ятного бою Олександр Фука каже, що пам'ять про героїзм прикордонників та їх помічників серед жителів села була настільки велика, що, незважаючи на присутність німецької окупаційної адміністрації та загони поліцаїв, пів села хлопчаків з гордістю носили зелені кашкети загиблих. А хоронили прикордонників місцеві жителі, ховаючись від фашистів, видирали з червоноармійських книжок і офіцерських посвідчень фотографії загиблих, щоб потім відправити їх для впізнання (зберігати такі документи було смертельною небезпекою, тому встановити прізвища героїв не вдалося). Сьогодні відомі особистості лише двох загиблих прикордонників.
Лише в 1955-му, жителі Легедзине змогли зібрати останки майже всіх 500 прикордонників і перенести їх до сільської школи, біля якої і знаходиться братська могила. А на околиці села, там, де і проходив єдиний у світі рукопашний бій людей і собак, 9 травня 2003-го на добровільні пожертвування ветеранів Великої Вітчизняної, прикордонних військ і кінологів України був встановлений пам'ятник людині з рушницею і його вірному другу. Такого пам'ятника більше ніде немає.

«Зупинись і поклонися. Тут у липні 1941 року піднялися в останню атаку на ворога бійці окремої Коломийської прикордонної комендатури. 500 прикордонників та 150 їх службових собак полягли смертю хоробрих у тому бою. Вони залишилися назавжди вірними присязі, рідній землі».

Використані джерела:

1. http://ck.ridna.ua/2015/05/08/na-cherkaschyni-je-unikalnyj-pamyatnyk-150-prykordonnym-psam-yaki-porvaly-polk-fashystiv-v-rukopashnomu-boyu/
2. https://uk.wikipedia.org/wiki/
3. http://kolokray.com/uk/f/legedzino-pamyatnik-sobakam.html