Матеріал до виховної години "Зустріч весни"

1.Ласкавий сонячний промінчик відчини  весні двері — і все навколо захвилювалося.

Природа пробуджується, оживає, рухається. Життя від­новлюється. Всі ми любимо цю пору року. Піднімається на­стрій, з'являється оптимізм. Легко дихається.

2.А чи знаєте ви обрядові свята весни? Сьогодні нашу розповідь ми присвячуємо весняним обря­дам

3.У сиву давнину люди повністю залежали від явиш природи, але вірили в те, що вони можуть вплинути на її сили. Чим саме? Словом, піснею, магічною дією. Вірили, що весна прийде швидше, якщо її покликати. У давні часи в Україні рік починався березнем. З XVI ст. було введено початок року з січ­ня. Березнем називався в народі небесний місяць, який народжу­вався у великий піст. Про нього казали, що назву взяв від білоко­рої берези, яка в цей час «плаче» солодким соком.

4.  14 березня — свято Явдохи, що є вісником весни. Якщо на Євдокії ясний день—буде гарний рік, якщо похмурий — поганий. Коли грім загримить на голе дерево — чекай неврожаю.

У всякої малої пташки свої замашки. Люди під­мічали влучні назви: голуб — «гур-котливець», удод — «дудило», дятел — «деревоклюй».

. Навесні, коли журав­лі поверталися з вирію, їх потріб­но було називати веселиками, щоб потім цілий рік веселитися. Хто ж називав журавлями, то не переставав після цього журитися.             

. Побачивши вперше диких гусей, кидали їм солому і вигукували: «Гуси, гуси, нате вам на гніздечко, а нам дайте  здо­ров'ячко».

 Зустрічаючи ж цієї пори ластівок, необхідно було казати: «Ластівко! Ластівко! На тобі веснянки, дай мені білянки!» Зігріті людиною птахи не раз ви­ручали її, скажімо, попереджали про негоду.

 Особливо були при­хильними до житла лелеки «Де лелека водиться, там щастя родиться», — стверджували старі люди. До речі, слово «леле­ка» по-українськи означає «бала­кати». Лелека -оберіг. Запевня­ли, що де в селі є хоча б одне гні­здо лелеки, людей обмине всяке нещастя.

Закликали дівчата птахів — і птахи прилітали. А тоді треба було звернутися до сонеч­ка, як до божества, щоб воно ви­йшло, щоб краще гріло.

Вийшло сонечко, розтанули сніги, розм'якла зем­ля. Настала пора орати ниву, сія­ти пшеницю, мак, просо — усі весняні культури.

А  урожай залежить від дощу.  Отже  треба було покликати дощ.

Сонечко підбиваєть­ся все вище й вище. Зима відсту­пила. Але треба її прогнати зовсім. Для цього треба її спали­ти!

 Робили хлопці опу­дало зими із соломи, одягали в жіночий одяг, виносили за село до річки і спалювали. Для того вог­нища хлопці збирали усякі старі речі, все сміття, що зібралося за зиму в селі. Отак спалювали зиму.

 А сонечко все вище й вище. На горбочку сухо, а на стежці вже травичка починає зе­леніти. Тоді закликали весну.

 Тобі, весно-весняночко,

Дзвенить наша співаночка.

Прийди, прийди, весно красна,

Чепури наш рідний край.

Засвіти нам сонце ясне,.

З нами в гурті погуляй.

.9 березня, у день ве­сняного рівнодення, дітям печуть і роздають печиво «жайворонки» — символ пташки, яка оспівує прихід весни.

      30  березня за новим стилем відзначається свято Теп­лого Олекси. У цей день пасічни­ки виставляють бджіл на пасіку. Можна почути і спів вівсянки — провісниці весни. Коли в цей день тепла сонячна погода — буде вро­жай на хліб.

Ось і зустріли ми весну за давніми українськими звичаями,

Лінійка

« Зустріч весни»

Підготувала

Савенко Л.О.