Матеріали для батьківських зборів "Проект-контракт для батьків: Щастя моєї дитини"

        Всі нижче викладені поради базуються на на  апробованих порадах  психологів, які,  на мою думку,  дають позитивний результат, на власному досвіді вчителя з 25- річним стажем та на досвіді  матері двох дітей.  Можливо, деякі тези не будуть прийнятними для всіх, проте я ділюся своїм баченням.

Проект-контракт для батьків «Щастя моєї дитини»

Розділ 1.

 Особливості спілкування батьків один з одним

1.Відносини батьків між собою  мають бути партнерськими, дружелюбними, взаємоповажними.

2. Не бійтеся при дитині показувати свої емоції.  Дитина має виростати серед живих людей, а не серед беземоційних роботів. Проте, якщо вони негативні та надто бурхливі, постарайтеся вияснити відносини якомога стриманіше, а в особливо критичних ситуаціях  – наодинці (без дитини).

3.Не варто перед дитиною постійно грати роль людей, близьких до ідеальних, бо в такому випадку рано чи пізно дитина викриє ваші акторські здібності, буде безмежно розчарована і морально вбита брехнею, а ви (а можливо і всі  оточуючі) втратите її довіру.

 4. Важливо, аби між вами, як подружжям, була довіра  і вміння пробачати одне одному помилки. В будь-якому випадку найкращий варіант, якщо дитина бачитиме періодичні непорозуміння між вами, вияв емоцій (однозначно без взаємних обзивань,  нецензурщини чи рукоприкладства) і  нормальне вирішення проблеми, вміння вибачатися та пробачати.

5.Ніколи в присутності дитини не дискутуйте між собою про форми та шляхи її виховання, бо це завжди ставитиме її в ситуацію вибору: хто більше її розуміє і любить, хто для неї рідніший і дорожчий. Такі дискусії  без дитини мають приводити до спільного рішення, прийнятного для вас обох і оптимального з вашої точки зору для дитини.

6.Важливо мати певні сімейні (родинні ) традиції і зацікавлювати в їх підтриманні дітей (походи на природу, зимове катання на лижах,  спільний спів улюблених пісень на свята, походи в гості до бабусь – дідусів на Різдво та Великдень та ін.)

7.Старайтеся дотримувати даної будь-кому обіцянки. Це дає приклад дитині надійності та пунктуальності.

8.Не здійснюйте одне на одного морального тиску. Лідерство в сім’ї  одного з  подружжя –  це нормально. Але це не має нічого спільного з тиранією, насиллям та енергетичним вампіризмом.

9. Робіть одне одному подарунки, компліменти, говоріть ласкаві слова, спілкуйтеся між собою якомога більше, з добрим гумором – і в дитини закладатиметься  відповідна модель поведінки в своїй майбутній сім’ї.

10. Батьки, як і кожна людина, мають як позитивні, так і негативні риси. Не бійтеся показувати дитині свої негативні сторони, тоді і вона не відчуватиме обов’язку бути ідеальною. Старайтеся виправити при можливості свій негатив. Добре, якщо дитина спостерігатиме за динамікою вашої роботи по самовдосконаленню

11.Всі риси, які ви хочете бачити в своїй дитині, ви можете закласти лише власним прикладом, а не словами, якими б розумними і правильними вони не були.

Розділ 2

Особливості спілкування батьків з дитиною.

1.Не намагайтеся через дітей реалізувати свої нездійснені плани та мрії. В дітей має бути своє життя і право вибору.

2.Не відгороджуйтеся від їх «несерйозних дитячих» проблем. Обговорюйте, при необхідності – давайте поради, бажано кількохваріантні, аби дитина відчувала власну значущість і можливість вибирати.

3.Любіть свою дитину і показуйте їй цю любов: обнімайте, держіть за руку, погладжуйте, хваліть, говоріть, що гордитесь її досягненнями. Не варто демонструвати вияви своєї батьківської любові всім і всюди, бо етикетка «маминого синочка» чи «маминої доньки»   може нашкодити самоствердженню вашої дитини серед однолітків.

4.Не порівнюйте свою дитину з іншими, а лише динаміку її результатів (раніше ти був таким, а тепер-ось такий). Оцінюйте вчинки дитини, а не її саму.

5.Не говоріть  дитині  та в її присутності погане про людей, особливо про тих кого вона добре знає і з ким спілкуєтесь ви і вона, бо це навчить  її нещирості та багатоликості.

6. Дитина повинна мати посильні для її віку обов’язки і виконувати їх.

7.Ви маєте чітко прописати певні правила, порушення яких буде наказуватися. Коли з якихось причин ці правила порушуються, спочатку необхідно обговорити ці причини і після цього уточнити ступінь наказання (наприклад: якщо ти не прийдеш після диско-теки додому о ……годині, то три слідуючі дискотеки успішно відбудуться без тебе) 8.Приділяйте дитині увагу при виконанні спільних справ, вчіть її необхідному в майбутньому житті  (дівчаток – готувати, прасувати, шити, робити макіяж

і т. д.;   хлопців – розбиратися в техніці, електроприладах і т.п.)

9.Ніколи не говоріть дитині що вона погана: незграба, ледащо, тупиця і т.д. Це не лише принижує дитину в даний момент, а й відкладається насамперед в емоційній пам’яті, закладає комплекси, замкнутість дитини, нездатність в майбутньому до самореалізації

10.Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може. Якщо в неї гуманітарний склад розуму не чекайте «дванадцяток» з геометрії чи хімії. Якщо вона фізично слабо розвинута, то  не вимагайте бути кращим футболістом чи волейболісткою школи, як це колись було у вас. Знайдіть справжні здібності вашої дитини і сприяйте їх розвитку.

11.Побільше говоріть на цікаві для неї теми, спілкуйтеся, підтримуйте довіру, яка закладена генетично в кожного малюка до своїх батьків, проте в багатьох дітей зникає як наслідок ігнорування, небажанням зрозуміти, відгородження батьків від дітей різними проблемами.

12. Вчіть дитину бути асертивним: мати власну гідніть, не принижуючись ні перед ким і не принижуючи при цьому інших.

Ніколи не вимагайте і не очікуйте від дітей більшого, ніж ви самі своєю поведінкою можете закласти в їх свідомість та підсвідомість

Розділ 3.

Особливості впливу на підлітка оточуючого середовища.

       Яким би авторитетом ви не користувалися у вашої дитини, настане час, коли вплив ззовні на неї буде в кілька разів більшим, ніж ваш. Проте, в цей період йде протистояння власного «Я» підлітка та всього і всіх, що і хто знаходиться поруч. Якщо ви раніше заклали в дитини стержень характеру, то тепер ваша роль буде лише помічником з орієнтації у вирі інформації (друзі, знайомі, ЗМІ, соціальні мережі). І ваші коментарі чи поради, щонайменше,  будуть почутими.  Якщо ж до підліткового віку у вас не було часу допомагати дитині формувати характер, погляди, ви втратили довіру, то тепер щось робити запізно. Всі ваші поради, повчання і вимоги не лише ігноруватимуться, а й зустрічатимуть протилежний ефект, «на зло».

     До підліткового віку з допомогою батьків у дитини мають  бути вироблені

          -власна система цінностей та життєвих пріорітетів;

          -інтерес до якихось видів занять (спорт, музика, література  і т. д.);

          -вміння постояти за себе;

          -сексуальна культура (знання і вміння їх застосовувати);

         -вміння говорити «ні, це не для мене»,  «ні, мені це не потрібно», «ні, мені це не                

           подобається».

Ви не зможете відгородити дитину – підлітка від реалій сучасного світу, де пропагується насильство, безнаказаність, сексуальна розпуста, духовна деградація, але виховуючи дитину до підліткового віку, даючи їй певні знання ви можете  виробити в неї свого роду імунітет:  зробити її здатною тверезо оцінювати ситуацію і робити правильні висновки, протистояти і виживати серед жорстокості, не втрачаючи людського обличчя.