Презентація містить методичні рекомендації щодо впровадження у навчально - виховну діяльність гру. Саме через гру наші учні здобувають знання. Тому вчителі повинні застосовувати гру на кожному етапі урока.
Сучасний загальноосвітній навчальний заклад покликаний навчати та виховувати таку молодь, яка була б спроможна активно включитись у всі сфери суспільного життя країни, забезпечити процес її становлення та розвитку, оволодіти позитивним досвідом старших поколінь і збагачувати його власними надбаннями.
Основний вид діяльності вихованця у школі – урочний. Яким повинен бути сучасний урок, сучасний учитель – сценарист, режисер, постановник і виконавець головної ролі у написаному ним творі? Чому стоїть питання щодо особистісної готовності педагога до професійної діяльності? Коли на уроці виникає питання про поєднання особистісного та професійного виховання? Хто на уроці важливіший? Первинна функція уроку. Як діагностувати ефективність виховання на уроці?
Дитина не народжується особистістю, а стає нею. І велика роль у цьому становленні відводиться нам - вчителям. Один древній філософ якось сказав: «Мене мій вчитель так довго і багато хвалив, що я в кінці кінців став хорошим». Похвала - кращий спосіб закріпити позитивні вчинки. І вміння хвалити - свого роду талант. Те, як дитина сприймає себе, залежить від того, яку оцінку ми йому даємо.
Починаючи вже з першого класу, в дітях закладаються основи патріотизму, моральності і доброти. Кожен вчитель на своїх уроках і класних годинах, повинен розвинути вже наявний у нього життєвий досвід, уявляючи, використовуючи доступний матеріал, постійно ознайомлювати з народними традиціями, звичаями, святами, прилучати до народних цінностей.
Буває, що на уроці багато що відбувається інакше, ніж припускав вчитель. Як би не був досвідчений і підготовлений вчитель, він ніколи не зможе передбачити все, що відбудеться на уроці, але він може і повинен швидко і точно орієнтуватися у виникаючих ситуаціях, перебудовуватися відповідно до обстановки, не втрачаючи при цьому психологічної мети уроку та логічного зв'язку його структурних компонентів. Тільки чітка психологічна цілеспрямованість і абсолютно вільне володіння матеріалом допоможуть вчителю зберегти своє гарне робоче самопочуття, залишитися вірним своєму стилю, не втратити самого себе і добитися здійснення задуманого.
Досвід показує, що успіх вчительського колективу в організації виховання значною мірою визначаються чіткістю роботи самих учителів, єдністю вимог школи і батьків, роз'ясненням способів і прийомів виконання домашніх завдань, систематичною перевіркою виконаних робіт, заохоченням самостійності у виконанні завдань, засудженням недоброзичливості, неправдивості, ледарства та ін. Вдосконалення, підвищення ефективності виховної роботи з учнями передбачає тісну єдність всіх сторін виховного процесу.
Гра стає сьогодні школою соціальних відносин для кожної дитини. Під час гри дитина ознайомлюється з великим діапазоном людських почуттів й взаємостосунків, вчиться розрізняти добро і зло. Завдяки грі у дитини формується здатність виявляти свої особливості, визначати, як вони сприймаються іншими, й з’являється потреба будувати свою поведінку з урахуванням можливої реакції інших.
А. С. Макаренко писав: “Гра має важливе значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…” Отже, гра, її організація – ключ в організації виховання. Гра – одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, разом з працею, навчанням, мистецтвом, спортом вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості. Для педагога вона стає інструментом виховання, що дає змогу повністю враховувати вікові особливості дітей і підлітків, розвивати ініціативу, створювати атмосферу розкутості, самостійності, творчості та умови для саморозвитку.
Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потреба в діяльності, в процесі гри дитина «добудовує» в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.
Всі знають: виховання і навчання - невід’ємні одне від одного. Але то велике щастя для вчителя – спостерігати та впевнюватись, що учні піднімаються на вищий щабель свого розвитку, самовдосконалюються. І на очах вчителя проходить становлення особистості, готової вже завтра взяти на себе відповідальність за своє майбуття, добробут та безпеку родини, України. Відстояти свої права у цьому складному світі, обрати професію та опанувати її .