Матеріали "Вони першими стали до бою"

Слайд 1

Учениця 1

Впаде на землю зірка — Чорнобиль,

Гіркими стануть річки й озера,

Замість лісів залишиться лиш пил,

Лиш пустка, чорнота, химера.

 

Учениця 2

Тому мій біль — Чорнобиль, бо тоді

Все людство апокаліпсис терпіло,

Та треба, і не тільки іноді,

Щоб горе світу, як своє боліло.

 

Голос серця

Гімн України (Слайд 2)

 

Слайди  3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10

Учениця 3

"... Третій Ангел просурмив, впала з неба велика зірка, що горіла, немов світильник. Впала на третину рік, на джерела вод. Ім'я цієї зірки – полин. Третина вод стала полином. Багато людей вмерли від вод, тому що вони гіркими стали..." /Біблія. Новий завіт. Откровення святого Іоанна Богослова/.

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року, о першій годині 23 хв. 40 сек., коли всі спали безтурботним сном, над 4-м реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я. Почався новий відлік українського часу. Болісний. Гіркий. Печальний Чорнобиль. Це земля, стежки якої заросли травами, якими ніхто не ходить. Це слово сьогодні стало символом горя, страждань, розорених людських осель.

 

Слайд 11

Учениця 1

О Боже, Боже, як ти міг

Страшне це лихо в світ пустити.

Мабуть, і думки не було

Що можуть зло таке вчинити.

 

О Боже, Боже, поможи.

Дай хворим ліки, кволим силу,

Надію всім, хто уцілів

І спокій тим, хто ліг в могилу.

 

Скільки невинних полягло,

А скільки в муках помирає.

А немовлята... їх за що

Нещадно доля так карає?

 

Слайд 12

Учениця 2

Відразу ж на АЕС почали прибувати спеціалісти-ядерники та пожежні для ліквідації аварії. Пізніше їх так і назвали – ліквідатори. У небезпечній зоні вони працювали позмінно. Ті, хто набирав максимально небезпечну зону радіації, поверталися додому, а на їх місце приїздили інші. Але спочатку так ніхто і не знав, наскільки небезпечне радіаційне зараження. Перш за все потрібно було загасити пожежу, аби вогонь не охопив інші енергоблоки. Бо якщо б це сталося, катастрофа була б всесвітньою.

 

Слайд 13

Учениця 3

Лейтенанти – хлопці непохитні,

Молоде, вогняне покоління.

Ви, як пам'ять, у тривожнім світі,

Роду незнищенного коріння.

Сівачі, поліщуки від роду –

Ви з вогнем назавжди подружили.

В сонце ткану днину і в негоду

Той вогонь перепинить зуміли.

 

Слайд 14

Учениця 1

Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна, нелегка, але все пізнається в порівнянні.

Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті , які могли ніколи не народитися після 1986 року, народились, живуть і вчаться творити прекрасне.

Ми хочемо віддати данину пам’яті людям, які ціною власного життя врятували нас, а також людей, які змушені були залишити свої домівки, свою батьківщину, людей, які залишилися інвалідами. Адже ще і сьогодні, через тридцять років, ми ще не усвідомлюємо всіх наслідків лиха, не осягаємо всієї глибини катастрофи.

 

Слайд 15

Учениця 2.

І віддали все, що мали.

Життя – що одне в людини

Вірю, що ви врятували

Долю моєї дитини.

 

Слайд 16

Учениця 3.

Бути людиною –

Не дуже просто,

Бути людиною –

Геройство в наші дні.

Встати і крикнути

З трибуни, з помосту:

«О, люди! Залишайтеся людьми!»

 

Слайд 17

Учениця 1

14 грудня в Україні відзначається «День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС». Указ N 945/2006 про заснування цієї пам'ятної дати підписаний Президентом 10 листопада 2006 року.

 У багатьох можуть виникнути сумніви, навіщо потрібен цей день, і чому саме 14 грудня вибрано для вшанування учасників ліквідації.

Слайд 18, 19

 Справа в тому, що 30 листопада 1986 року було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС.

 

Слайд 20, 21

Учениця 2

 Ті, хто вважають 14 грудня своїм святом, вже давно називають цей день «Днем ліквідатора». Ще в 1986 г. учасники ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. У 1994 році громадські організації чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, в якому запропонували заснувати в календарі День учасників ліквідації чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення не було прийнято, але ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату. Святкування було офіційно дозволено, від різних силових структур виділялася почесна варта, покладалися вінки від керівників держави, іноземних посольств та громадських організацій, але було відсутнє визнання цього дня на державному рівні.

 

Учениця 3

Надання державного статусу «Дня ліквідатора» ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців. Лише перші 5 тисяч з тих, хто ліквідував аварію, офіційно стали називатися ліквідаторами, отримавши відповідні посвідчення.

 

Слайд 22, 23

Учениця 1

Наш земний уклін, довічна вдячність усім, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, заради нас брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Священна пам’ять тим, хто поклав своє життя, захистивши нас від радіаційної загрози. Згадаємо про них скорбною хвилиною мовчання.

 

Слайд 24

Хвилина мовчання

 

Учениця 2

У далині зловісно пульсує Чорнобиль.

І серце крає гостра печаль.

Поникли ліси і поля навколо.

І сум напинає темну вуаль.

 

Учениця 3

Ідемо по світу в незгасній тривозі,

Саркофаг уже котра вкриває зима,

Терни, яруги на нашій дорозі,

І шати повільно знімає пітьма.

 

Учениця 1

Навіщо спіткала тяжка зла доля

Наш споконвіку великий народ?!

Піднімаймося вперто, невпинно і з болем

Ще крок вперед, за кроком — ще крок.

 

Учениця 2

Проти «мирного» атома встанемо до бою

За знедолені ниви, убиті гаї,

Візьмемося за руки, сестри й братове,

Щоб Вкраїна жила на Землі.