Майже ніколи не навпаки Марія Матіос

МАРІЯ МАТІОС «МАЙЖЕ НІКОЛИ НЕ НАВПАКИ»Сімейна сага в новелах . Міфологічні витоки в романі. Біблійні алюзії, їхня роль

«Кожна любов-інша..»Сюжетно-композиційна особливість: роман-колаж.4 Постмодерне сприйняття та прочитання роману-саги1 Художня система твору: трансцендентний реалізм2 Жанр твору: сага. 3 Тематика та проблематика твору.5

Художня проза Марії Матіос

«Модерні та постмодерні твори змінили характер співпереживання, на перший план виступають інтелектуальні емоції, народжені процесом розгадування метафорично-символічний образів..»

Роман «Майже ніколи не навпаки»-сімейна сага в новелах. Сага-давньо скандинавське слово, що означає «сказання». Саги були поширені в Ірландії та Ісландії в формі прозових творів із віршованими вставками у 8-13 ст. Це історико-біографічні або міфологічні оповіді, які розказують про життя простих людей.

Композиційна структура роман в новелах. Міфологічні та Біблійні алюзії

Біблійна легенда про народження дитинив селищі Тисова Рівня

« У світі завжди одне й те ж:одні люди вбивають інших людей, а якісь інші люди в цей самий час-люблять іще інших. А ще інші ненавидять тих, хто любить. І не можуть собі дати ради ні перші, ні другі. Ні з любов'ю. Ні з ненавистю. І майже ніколи не навпаки».

Ігор Качуровський наголошує, що твір побудовано на містичних антиципаціях. Антиципація-це «своєрідний мистецький «завдаток»-коротка підказка: що має статися» далі у його сюжетному розгортанні.

Добротворча та руйнівна любов Маруньки та Олекси Німого. Три періоди кохання Маруньки та Олекси Німого. «Серце, коли любить, усе знає й чує без чужого розказу».

«Багатоярусний» сюжет та колажна композиція«Ця книга про те, на що здатне людське серце, яке вражене любовю, ненавистю, бажанням помсти, заздрістю, і на що воно спроможне у часи випробування радістю і печаллю. Коли мене питали, яка головна думка твору, відповідала і такими ж словами підписувала книжки: «Честь понад усе» (Честь Івана, честь Петруні, честь Дмитрика, честь Гаврила, честь Грицька, честь Мариньки). Я намагаюся розвернути кожну людину так, як розвертають діамант перед прожектором, і з'ясувати, чому людина вчинила, можливо, жорстоко, але справедливо». «Поки що я потрафляла, чи, швидше, читач потрафляв у розставлені мною сіті»

«Сама назва роману незвичайна. Назва-не предмет, не вербальний образ, у якому є семантична номінативна домінанта. Тут навіть пропущено дієслово-зв’язку. Перед нами констатація, витвір більше емоційного, душевного, внутрішнього, ніж вербального світу. Просто й афористично-»Майже ніколи не навпаки». Назва як метафора-символ, як констатація і надія. Стверджувальне «ніколи» групується з обнадійливим «майже», «навпаки»9переврнутість світу)-з «не». Мовні структури граються з читачем, але це не просто гра. Це –розуміння в кінці логічного словесного лабіринту страшної істини. А акцент кожний читач поставить свій»,- Дмитро Дроздовський.