Метод проекту на уроці української літератури. Пам'ятники Т.Шевченкові в Україні та в світі.

 

Метод проектів на уроках української літератури

• Опорний конспект для учня. Захист учнівської науково-дослідницької роботи чи проекту  «Пам’ятники Т. Шевченкові в Україні і світі»

На високому п’єдесталі в Києві вивищується пам’ятник Кобзареві. І в наших серцях він височіє. З року в рік Україна святкує певну дату від дня народження геніального поета і художника. Вшанування Кобзаря на українській землі й за її межами супроводжується не лише концертами, адже Тарас Шевченко — це один із символів України, усіх українців світу. І цьому символові українці завжди намагалися надати зримої форми, увічнюючи Кобзаря в пам’ятниках. Вивчення мистецької Шевченкіани заслуговує на окрему увагу.

Тема нашого дослідження — «Пам’ятники Т. Шевченкові в Україні і світі».

Джерела дослідження. Після 1991 року на основі архівних даних, мемуарної, наукової літератури, виданої за кордоном та в Україні у 60-80-их роках, знову розгорнулось детальне вивчення творчості Т. Шевченка та його значення для української культури і національного руху. По-новому осмислюється його поетичне слово, вивчаються живописні роботи, робляться спроби узагальнення відомостей про вшанування Великого Кобзаря у світі.

Актуальність. Багато праць про Т. Шевченка є в галузі літературознавства. Питанню ж мистецької Шевченкіани присвячені короткі журнальні оглядові статті. Немає праці, яка б розглянула тему «Т. Шевченко в образотворчому мистецтві» в повному комплексі.

Практична цінність. Дана робота є спробою подати цікаві дані про увіковічення в мармурі, бронзі, граніті улюбленого письменника, творчість якого учні починають вивчати ще в початкових класах. Вони часто чують про світову славу Шевченка, але конкретних прикладів за скупими рядками шкільних підручників не знайти.

Мета і завдання дослідження. Метою наукової роботи є збір та опрацювання відомостей про спорудження пам’ятників Т. Шевченкові в Україні і світі. Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

1. Зібрати дані про спорудження пам’ятників Т. Шевченкові в Україні.
2. Опрацювати відомості про зведення пам’ятників Т. Шевченкові у світі.
3. Підготувати презентацію «Пам’ятники Т. Шевченкові» та зібрати цікаві матеріали для 

вивчення теми «Світова велич і слава Т. Шевченка».

          Структура роботи: перший розділ «Пам’ятники Т. Шевченкові в Україні» присвячений історії спорудження монументів на теренах рідного краю з XIX століття і до наших днів; розповідь про пам’ятник у Харкові та пам’ятники в Західній Україні.

Розділ І 

• Пам’ятники Т. Шевченкові в Україні

Самодержавний уряд царської Росії робив усе можливе, щоб ім’я Т. Г. Шевченка віддати забуттю, щоб перешкодити увічненню образу народного поета засобами монументального мистецтва. У 1860 році цар особисто заборонив відомому російському скульптору М. П. Мікешину помістити барельєф Т. Шевченка на пам’ятнику «Тисячоліття Росії». Царські сатрапи зірвали всеросійську підписку на спорудження монумента поету в 1891 році. І все ж перші станкові скульптурні зображення Т. Г. Шевченка були створені за життя поета та невдовзі після його смерті. Серед тих, що дійшли до нас, — скульптурний портрет Тараса Григоровича, зроблений з натури М. С. Пименовим. Образ поета у формі класичної герми – оголений бюст на чотиригранному п’єдесталі — створив у 1862 році відомий російський скульптор Ф. Каменський. На рубежі 60–70-х років погруддя Т. Г. Шевченка виконав у мармурі та бронзі український скульптор П. П. Забіла.

Першим скульптурним зображенням Т. Шевченка є погруддя роботи скульптора-українця Ф. Балавенського, який почав працювати над образом з натури ще за життя поета, а закінчив уже після його смерті, 1862 року.

Як не дивно, але перший пам’ятник Т. Шевченкові було відкрито не в Україні, а в сучасному Казахстані на півострові Мангишлак, у місці, де поет відбував своє заслання. 1881 року погруддя Тараса Шевченка встановлено на півкруглому постаменті. Пам’ятник зруйновано 1920 року, 1927 року його було відновлено.

У 1899 році відкрито перший пам’ятник Т. Шевченкові на українських землях. Стараннями української добродійки Х. Алчевської у садибі меценатки в Харкові встановлено мармурове погруддя Кобзаря роботи скульптора В. Беклемішева. Цей пам’ятник простояв до початку 1930-х років.

Наприкінці XIX століття українці Львова вжили заходів для встановлення пам’ятника Кобзареві. Польський скульптор Ц. Годебський, який жив і працював у Парижі, створив погруддя, відлите у бронзі. Однак австро-угорська влада не дала дозволу на його встановлення. Нині ця скульптура зберігається в одному з львівських музеїв.

1903 року на Чернігівщині, у Седневі, у маєтку Лизогубів, де не раз бував Т. Шевченко, відкрито його бронзове погруддя; вважається, що автором є київський скульптор Ф. Балавенський.

Першим, хто спробував створити скульптурний пам’ятник, був М. Микешин, котрий знав Т. Шевченка і спілкувався з ним. За браком коштів, проект був виконаний не в повному обсязі, тобто без додаткових осіб.

З нагоди 100-річчя від дня народження Т. Шевченка в багатьох містах, містечках і селах України, особливо в Західній Україні, було встановлено кілька десятків пам’ятників Т. Шевченкові. Переважно це були погруддя чи невеликі постаті. Окремі з них, переживши десятиліття, уціліли й до сьогодні (в Коломиї, Косові, Вовчинцях, Надієві, Завадові та ін.). Своєрідними пам’ятниками Кобзареві були насипні могили з великими хрестами на вершині.

Відбулося кілька конкурсів на проект монумента Шевченкові в Каневі. Серед 158 проектів був проект уродженця с. Варваринці Теребовлянського району, відомого українського скульптора Паращука.

У ювілейні 1911 і 1914 роки в багатьох містах і селах України самовільно спорудили пам’ятники Т. Шевченкові, авторами яких, як правило, були самодіяльні скульптори. А в селах Жуків Бережанського, Бурдяківці Борщівського, Лошнів Теребовлянського районів на Тернопільщині ці пам’ятники збереглися і до сьогодні.

За часів існування Української Народної Республіки та гетьманської Української Держави до встановлення пам’ятника Т. Шевченкові не дійшло, хоча задуми такі були.

Після революції 1917 року споруджували в країні пам’ятники видатним революціонерам, діячам науки і культури, в тому числі й українському поету, революціонеру-демократу Т. Г. Шевченку.

У 1918 році в Петрограді поставили пам’ятник Кобзарю роботи латиського скульптора Я.Тілберга. «Великому українському поету-селянину Тарасу Григоровичу Шевченку — 1814–1861. Великий російський народ. 1918», — викарбувано на постаменті. У цей же час у Москві пам’ятник Т. Г. Шевченку створює відомий російський скульптор С. М. Волнухін (він був переможцем конкурсу на спорудження монумента в Києві в 1913 році, встановлювати який царський уряд заборонив). Пам’ятник-бюст поета (скульптор Б. М. Кратко) поставили  у  1919 році в Києві. Виконані вони були поспіхом з нетривких матеріалів і проіснували не дуже довго.

Перший великий пам’ятник поету в Україні було відкрито 1918 року в Ромнах, на території, тоді вже контрольованій більшовицькою владою. Автор — відомий український скульптор І. Кавалерідзе.

У 1964 році відбулося ще одне відкриття пам’ятника поету в Москві перед готелем «Україна». Автори: М. Грицюк, Ю. Синкевич та А. Фуженко. Це була своєрідна відповідь «буржуазним націоналістам» у США, прояв «холодної війни» між Заходом і СРСР. Українці вільного світу, увічнюючи Т. Шевченка, передусім бачили в ньому духовного провідника, борця за волю України, тоді як радянське розуміння, побудоване на класово-революційному підході, було своєрідною ілюстрацією панівної комуністичної ідеології.

У 20-30-х роках в УРСР поставлено чимало пам’ятників Кобзареві. Під час підготовки до 120-річчя від дня народження Т. Шевченка спеціальним партійним рішенням було ухвалено створити знаковий пам’ятник у тогочасній столиці України місті Харкові (скульптор М. Манізер). Саме цей пам’ятник став прикладом і зразком соціалістичного реалізму з притаманним цьому стилю підкресленим соціальним підходом, формальним реалізмом, своєрідною ілюстрацією панівної ідеології — Шевченко-революціонер.

Успішно працювали над створенням постаті Кобзаря скульптор Манізер у співдружності з архітектором Лангбардом. Їхню роботу визнано кращою на конкурсі, оголошеному Харківською міською Радою і рекомендованою урядовою комісією для встановлення в місті. Це була складна скульптурна композиція заввишки 16,5 метрів. На високому скульптурному постаменті — постать поета, нижче, навколо постаменту — скульптурні групи Кобзаревих героїв. Визначні українські автори позували скульпторові для створення окремих персонажів.

Пам’ятник Т. Шевченку в Києві, створений за проектом Манізера, відкрили в 1939 році. У парку, навпроти університету імені Тараса Григоровича Шевченка, на гранітному постаменті стоїть цей великий бронзовий монумент.

Скільки їх споруджено у містах і селах?! Вони височать на Київщині і Черкащині — у Шполі й Звенигородці, в Городищі й Моринцях, у Шевченковому (Кирилівці) і Яготині, у Смілі й на станції Шевченко. Тільки за післявоєнний час встановлено понад сто п’ятдесят пам’ятників Т. Шевченкові. Серед них відзначаються монументи в Дніпрі (скульптори І. Зноба, В. Зноба), у Мукачевому на Закарпатті (скульптори С. Рихва та Є. Дзиндра), Донецьку (скульптори М. Вронський та С. Олійник), в с. Лозівці на Тернопільщині (скульптори Я. Чайка та С. Мисько).

Багато труднощів довелося перебороти, щоб врешті-решт у 2000 році в російському Петербурзі, місті, у якому вчився, жив і помер Т. Шевченко, відбулося відкриття пам’ятника. Створив цей монумент український скульптор з Америки Л. Молодожанин.

 Розділ ІІ

• Пам’ятники Великому Кобзареві у світі

У липні 1951 року в містечку Палермо поблизу Торонто (провінція Онтаріо) встановлено пам’ятник Т. Шевченкові, який подарував уряд УРСР українцям Канади. Це містечко вибрано тому, що тут була одна з найбільших українських громад, як тоді казали, «прогресистів», тобто тих українців, що стояли на радянофільських позиціях. На постаменті зроблено дуже характерний напис: «Від українського радянського народу українцям Канади». Скульптуру виконали київські скульптори М. Веронський та О. Олійник, постать Т. Шевченка трактована в типовому важкуватому соцреалістичному дусі. Досить дивно виглядає цей монумент на тлі поля і лісу. До увічнення українського пророка прилучився і один з найвидатніших митців світу, українець О. Архипенко. На замовлення української громади США він виконав погруддя Т. Шевченка, яке було встановлено на високому постаменті в так званій Союзівці, оселі Українського національного союзу в Кетскильських горах. Відкриття в присутності 10 тисяч учасників, що з’їхалися з США і Канади, відбулося у червні 1957 року.

Через кілька років скульптор О. Архипенко виконав пам’ятник Т. Шевченкові у місті Клівленді (штат Огайо).

Монумент Кобзареві відкрито 1961 року до 100-річчя від дня народження в адміністративному центрі провінції Монітоба — місті Вінніпезі, біля парламенту округу. Створений він канадцем українського походження А. Дараганом. В урочистостях взяв участь тогочасний прем’єр-міністр уряду Канади Д. Діффенбейкер.

До справи спорудження пам’ятника Т. Шевченкові у Вашингтоні були причетні 5 президентів США. Президент Г. Трумен був почесним головою Комітету зі створення пам’ятника, а майбутній президент Р. Рейган входив до його складу, тогочасний діючий президент Д. Ейзенхауер підписав схвалений парламентом закон про будівництво пам’ятника, Д. Кеннеді допоміг реалізувати задум, спеціальна заява президента Л. Джонсона вмурована під постаментом пам’ятника. Цікаво, що при закладці пам’ятника використано спеціальну лопату, яку до того вживали при закладанні пам’ятників Д. Вашингтону і А. Лінкольну в американській столиці.

У США неподалік Нью-Йорка розташований Арров-парк, у якому встановлено пам’ятники видатним культурним діячам різних народів. Пам’ятник Т. Шевченкові тут було відкрито 1970 року. Автор скульптури — В. Бородай, пізніше став співавтором монумента Жовтневої революції в Києві, знесеного хвилею революційних подій 1991 року. Ще один пам’ятник, подарований урядом УРСР, з 1984 року стоїть у місті Тиммінс у провінції Онтаріо. Силами українців США і Канади в різні роки зведено пам’ятники Т. Шевченкові у містах Трой, Гантері, Пітсбурзі.

У європейських країнах перший пам’ятник Т. Шевченкові з’явився 1952 року в столиці Румунії – Бухаресті, але нині цього пам’ятника вже немає. У час становлення сучасної посткомуністичної Румунії (1993 року) пам’ятник Кобзареві разом з іншими пам’ятниками діячів культури, що прикрашали один з центральних парків міста, по-варварському знищили невідомі особи.

1971 року відкрили пам’ятник Кобзареві у Франції, у місті Тулузі. Його створив французький скульптор А. Алас. Назвати цей пам’ятник творчим успіхом автора важко. Ще один пам’ятник у Франції встановлено 1974 року в місті Шалет-сюр-Люені, місті, яке стало побратимом Дніпровського району Києва. І саме від імені «трудящих» цього району подаровано Шалету скульптуру Т. Шевченка роботи київського скульптора О.Скоблікова. Третій пам’ятник у Франції встановлено 1978 року в Парижі, на бульварі Сен-Жермен, у скверику, який отримав ім’я Т. Шевченка. Погруддя виконав київський скульптор М.Лисенко. (Хто не був у Парижі, але хотів би побачити цю скульптуру, може скласти про неї уявлення, оглянувши мармурову копію перед входом до Академії мистецтв у Києві) Пам’ятник Тарасу Шевченкові в Палермо стоїть під самою стіною греко-католицької церкви, перебудованої з будинку колишньої лікарні, до якої 1926 року привезли тіло підступно вбитого Голови Директорії УНР і Головного отамана Симона Петлюри.

Оригінальністю трактування образу поета вирізняється пам’ятник у Римі. Тут Т. Шевченко постає в образі античного філософа з піднятою у привітанні правицею. Автор — італійський скульптор У. Мацеї. Розташовано пам’ятник перед греко-католицьким собором Святої Софії. Відкриття відбулося 1973 року за участю вищого греко-католицького духовенства та великої кількості українців.

В Угорщині, у місті Загаегерсезі, з 1986 року стоїть пам’ятник роботи українського скульптора І. Білокура.

Є пам’ятник великому сину українського народу в столиці Словаччини — місті Братиславі (автор погруддя — словацький скульптор О. Бенце, відкрили пам’ятник 1990 року).

У польському місті Білий Бор у рік відновлення державної незалежності України, у вересні 1991 року, відкрито пам’ятник Т. Шевченку роботи київського скульптора В.Бородая.

Несподівано прикрасився пам’ятником, точніше, скульптурою Т. Шевченка острів Мальта. Річ у тім, що одна українська громада замовила в місцевому кар’єрі, що славиться своїм мармуром, скульптуру, внесла аванс, а от назбирати решту грошей не змогла. Отож пам’ятник залишився на Мальті. Південноамериканський континент, де українці проживають компактними великими громадами в кількох країнах, подбав про увічнення пам’яті Т. Шевченка.

У столиці Аргентини — Буенос-Айресі — 1971 року на одному з кращих майданів міста встановлено скульптуру роботи Л. Молодожанина. У цій країні в місті Обер та місті Апостолес українці також встановили пам’ятники Кобзареві.

Як бачимо із цього короткого огляду, сьогодні міста у 32 країнах на різних континентах прикрашають пам’ятники українському пророку Тарасові Шевченку.

 До 200-ліття з дня народження поета у березні 2014 року була створена перша інтерактивна карта об'єктів, присвячених Тарасу Шевченку. На інтерактивній карті проєкту «Світ Шевченка», створеній телеканалом «Інтер» та інформаційним порталом «Подробиці», відзначено 1060 пам'ятників Кобзарю, міста, села, вулиці, музеї, навчальні заклади, театри, названі на його честь. Ці об'єкти наявні в  Інтерактивна мапа дозволяє користувачам мережі побачити пам'ятні місця за допомогою сервісу огляду місцевості.

 Серед найбільш примітних пам'ятних місць — монумент у столиці Австралії у вигляді кобзи, до того ще  у 1963 році з нагоди 100-ліття смерті Т. Шевченка на пластовій оселі «Сокіл» там відкрито знак-обеліск архітектора О. Венгриновича, на якому викарбовано відповідний напис;   графіті з портретом поета в Харкові і пам'ятник у Вашингтоні. Найвіддаленішими від Києва об'єктами, які присвячені поетові, є монумент у Пекіні (відстань від Києва 6456 км), вулиця Шевченка в Хабаровську (6900 км), пам'ятники поету у Вашингтоні (7847 км), Буенос-Айресі (12 826 км) та Канберрі (14 913 км).

Ім’я Великого Кобзаря дорогоцінною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури. Ми пишаємося тим, що сьогодні по всій Україні, у столиці нашої Батьківщини — Києві і в багатьох інших містах світу стоять пам’ятники Тарасові Шевченку.