Методи та прийоми розвитку критичного мислення на уроках в початкових класах

     Єланецька ЗОШ І-ІІІ ступеня

  Методи та прийоми розвитку критичного мислення

на уроках в початкових класах

Вчитель початкових класів Расторгуєва Т.М.

Критичне мислення – це здатність людини чітко виділити проблему, яку

необхідно вирішити; самостійно знайти, обробити й проаналізувати інформацію; логічно побудувати свої думки, привести переконливу аргументацію; здатність мислити мобільно, обирати вірне рішення проблеми; бути відкритим до сприйняття думок інших й одночасно принциповим у відстоюванні своєї позиції.

     Критичне мислення є досить складним процесом творчої переробки інформації, пов’язаної з її усвідомленням, переосмисленням такої діяльності.

    Критичне мислення формується та розвивається під час опрацювання інформації, розв’язання задач, проблем, оцінки ситуації, вибору раціональних способів діяльності. Тому уроки, де це постійно відбувається, створюють плідні умови для формування та розвитку критичного мислення. Якщо ж планувати уроки з використанням на них відповідних специфічних форм та методів, то результат буде ще більш високим.

   Методи та прийоми роботи з розвитку критичного мислення  на уроках в початкових класах:

1. «Сенкан» (п’ятиряддя).

Сенкан – це білий вірш, в якому синтезована інформація в стислому вислові з 5 рядків.

Алгоритм складання сенкану:

1)Тема (іменник)

2) Опис (прикметник)

3) Дія (дієслово)

4) Ставлення (фраза), почуття з приводу обговорюваного.

5) Перефразування сутності (синонім, узагальнення, підсумок).

      Така форма роботи не тільки сприяє покращенню емоційного стану школярів, а й дає змогу перевірити, як учні запам’ятали найважливіші поняття теми, розвиває вміння узагальнювати  вивчений матеріал. Складаючи сенкани, учні перетворюють нові знання на власні.

2.               Стратегія«Есе».

Есе як метод формування критичного мислення полягає у написанні тексту в довільному стилі.

Алгоритм «Есе»:

–  Збирання інформації за проблемою.

–  Аналіз інформації.

–  Виявлення власної точки зору.

–  Викладання власної точки зору.

Есе може бути абсолютно вільним чи аргументованим (від 5 до 20 хвилин).

3. Стратегія «Дискусія».

Досить актуальним на сьогодні методом формування критичного мислення є різні види дискусій, дебатів.

Дискусії і дебати дозволяють ефективно розв’язувати проблеми через самовираження, вчитися аналізувати ситуацію, добирати аргументи для розв’язання проблеми, розвивати комунікативні навички.

Хід дискусії:

1. Оголошується проблемне питання дискусії.
2. У групі одна пара обирає позицію «ЗА», інша – «ПРОТИ».
3. Кожна пара обговорює свою позицію, добирає аргументи на її підтримку.
4. Через деякий час утворюються нові пари, які складаються з учасників, що займали одну і ту ж саму позицію, але з інших груп.
5. Учасники в нових парах порівнюють свої аргументи, додають за необхідності нові.
6. Учасники повертаються до своїх початкових пар, маючи «удосконалений список» аргументів.
7. Проводиться дискусія у своїй групі серед двох пар.
8. Кожний учасник дискусії викладає власну позицію, скориговану під час дискусії, у вигляді есе.
9. «Асоціативний кущ».

Алгоритм складання асоціативного куща:

• Записати на дошці в центрі ключове слово чи фразу.
• Записати будь-які слова  чи фрази, які спадають на думку.
• Ставити знаки питання біля частин куща, в яких є невпевненість.
• Записувати всі ідеї, які з’являються.

5. «Кубування».

Необхідно виготовити куб, на гранях якого записані назви основних розумових операцій:

• опишіть це;
• порівняйте це;
• асоціюйте це;
• проаналізуйте це;
• знайдіть застосування цьому;
• аргументи «за» й «проти».

  За допомогою цих запитань всебічно характеризуються об’єкти, явища та ін.

6. «Кінострічка видінь».

 Ця вправа пропонує скласти зв’язний текст із запропонованих. Завдання такого типу можна використовувати перед початком вивчення творів, а потім порівняти, як це зробив автор, уживши ті самі слова.

7.               «Кластер».

 Послідовність створення кластера:

1) У центрі дошки або паперу пишеться ключове слово або речення.

2) Записуються слова або речення, які, на думку учнів стосуються поданної теми (або розкривають її).

3) Встановлюються зв’язки між поняттями та ідеями.

4) Записується стільки ідей, скільки зможуть запропонувати учні.

8.               «Гронування».

 «Гронування» – малюнкова технологія, суть якої в тому, що по середині аркуша записується чи замальовується основне слово (ідея, тема), а по сторонах фіксуються слова (малюнки), пов’язані з ним. Такий вид роботи ефективний для використання у 3-4 кл. на уроках природознавства, укр.мови.

9.               «Метод прес».

Етапи методу прес:

• Висловлюю свою думку: «Я вважаю…»
• Пояснюю причину такої точки зору: «Тому що…»
• Наводимо приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції: «… Наприклад…»
• Узагальнюємо, формуємо висновки: «Отже…», «Таким чином…»

10.                   «Взаємні запитання».

Текст або матеріал для вивчення поділить на логічно завершені частини. Учні вголос читають за цілими частинами, ставлять самі запитання:

• Одне одному в групі;
• Одне одному в парах;
• Одна пара (група) іншій.

11. «Біном фантазії».

         Новий образ може з’явитися, якщо взяти два слова, між якими є певна змістова дистанція. Це вимушено активізує уяву, а в результаті виходить єдине фантастичне ціле. В «біномі фантазії» слова використовуються не в їх звичайному значенні, а звільненими з мовного ряду, в якому вони звично фігурують. Наприклад, «шафа» і «собака». Ці слова можуть бути поєднані за допомогою прийменника: собака з шафою, шафа собаки, собака на шафі. Кожне з цих поєднань може слугувати основою для вигадування конкретних ситуацій, з яких утворюється казка.

12.          «Придумування історії з шостим словом».

     Дітям дають слова, на основі яких вони вигадують яку-небудь історію. Наприклад: п’ять слів, які підказують сюжет казки «Червона шапочка»: дівчина, ліс, квіти, вовк, бабуся; з шостим словом, наприклад, потяг.

13.          «Співавтори».

       Групі учнів пропонується скласти тексти певної тематики, можливо за планом. Але ніхто не бачить попереднього речення, тому що папір загортається, як у відомій дитячій грі. Результат зачитується вчителем, або старшим групи (можна також ставити певні умови).

14.          Стратегія «Кероване читання з передбаченням».

Після ознайомлення з назвою тексту та його автором перед читанням ставлю дітям питання, які дозволяють зробити припущення, про що саме буде текст (робота в парах чи групах).

Текст розподіляється на частини, і далі читати його учні будуть частинами. Зупинки треба роботи на найбільш цікавих місцях, створити інтригуючу ситуацію очікування.

Після читання кожної частини учням ставляться запитання. Пропонується зробити передбачення стосовно того, що буде далі. А після читання наступної частини це передбачення аналізується.

15.          Стратегія «Джигсоу-1» (Мозаїка).

Учні класу об’єднуються у постійні групи (кількість учнів – це кілька частин у тексті). Кожен учень має певний номер.Текст поділяється учителем на логічно завершені частини. Кожна частина вивчається певною експертною групою, яка формується за однаковими номерами, за кольоровими картками.

  Робота експертних груп. Учні вивчають свою частину, готуються донести її зміст до своїх товаришів у постійній групі.

Отже, кожна дитина вивчає свою частину тексту, але за допомогою товаришів (експертів з іншої частини) повинна сприйняти весь текст в цілому. Повернення експертів до постійної групи і взаємонавчання. Перевірка засвоєння змісту в цілому всіма учнями.

16.          «Створення лімерика».

Це цікавий прийом узагальненої нісенітниці. Діти самі можуть скласти лімерик, виконуючи такі операції:

–  вибір героя;

–  вказана риса характеру, яка виражена дією;

–  реалізація присудка;

–  вибір кінцевого епітета.

17.          Метод «знаю — хочу дізнатися — навчаюсь».

    Учитель повідомляє учням тему для вивчення.Учні розбиваються на пари і протягом 4—5 хвилин обговорюють одне з одним усе, що знають про тему. В цей час учитель креслить на дошці таблицю.

Учитель надає слово кожній парі і з її слів заповнює першу гра­фу таблиці. При цьому він може редагувати інформацію. В тих ви­падках, коли учні не дуже впевнені в своїх знаннях, учитель записує інформацію в другу графу. Учитель пропонує учням ра­зом шукати відповіді на запитан­ня другої графи.Коли відповідь знайдено, її записують у третю графу. Учні читають текст (підруч­ник, інше джерело) і формулюють відповіді на запитання або просто сповіщають нову інфор­мацію. Це теж записують у тре­тю графу. Учитель звертає увагу учнів на запитання з другої графи: в тому разі, якщо відповіді не знай­дено, педагог пропонує інші дже­рела.

18.          Діаграма Венна.

     Діаграма Венна — техніка графічного подання інформації, що виявляється при обговоренні двох ідей або текстів, між якими існують загальні та відмінні риси.

  Інформацію подано у вигляді двох або кількох кіл, які наклада­ють одне на одне пропорційно до збігу/відмінностей, виявлених у процесі обговорення.

Відмінні риси

Учитель пропонує тему для обговорення, порівнюючи її з іншою, вже відомою учням. Індивідуально, в парах або групах учні малюють кола і пишуть необхідний текст або слова. Частину кіл, які збігаються, можна виділити штрихом або кольо­ром. На них пишуть аспекти збігу. Учні усно коментують усі ви­падки розбіжності в думках стосовно діаграми.

19.          «Щоденник подвійних нотаток».

Алгоритм методики

1. Провести вертикальну лінію посередині аркуша паперу.
2. Зліва треба записати епізод або якийсь образ із тексту, або слово, яке вразило найбільше, можливо, нагадало щось із власного досвіду, може, здивувало.
3. Праворуч від лінії потрібно прокоментувати цей запис: що примусило його виписати? Які виникли питання? На які думки наштовхнуло? (Читання йде паралельно із нотуванням.)
4. Після читання слід запропонувати учням зробити коментарі.
5. Постановка кількох «загальних» питань:

    –     Що запам’ятали?

–     Про що думали під час читання?

–     Яке найважливіше повідомлення в цьому матеріалі?

–     На які питання цей матеріал не дав відповіді?

–     Якщо б це писали ви, що б ви змінили?

–     Чи є цей матеріал унікальним? Чому?

–     Чим саме автор утримав вашу увагу?

–     Яким чином автор виділив серйозну інформацію?

20.          «Доповідач –респондент».

Прочитати текст, запам’ятати його. Два учні виходять до дошки. Один переказує зміст прочитаного. Другий уважно слухає. Потім все, що було пропущено, показує за допомогою рухів, жестів, міміки. А перший учень намагається доповнити розповідь тим, про що ще не було сказано.

21.          «Понятійна таблиця».

Наприклад, на уроці природознавства учні складають та заповнюють таку таблицю:

 22.«Написання звіту з використанням різних джерел».

    Цей метод допомагає учням скласти звіт таким чином, щоб дослідження починалося з власних питань, відповіді на які шукаються в декількох джерелах. Метод доцільний для самостійної діяльності на уроках природознавства.

1. Пропонується тема.
2. Готується таблиця.

3.               Зліва в рядках зазначаються певні твердження або питання, на які треба знайти відповідь (учні спочатку повинні визначити питання, а потім шукати відповіді на них; питання можна формулювати як індивідуально, так і в парах і групах, у початкових класах вони можуть бути запропоновані і вчителем).

4.Коли таблиця заповнена, можна буде писати звіт (якщо, користуючись різними джерелами, учні помітять розбіжність думок стосовно одного і того ж питання, вони повинні пристати на чиюсь позицію або запропонувати свою точку зору).

5.Писати можна і навіть бажано, користуючись методом «чернетки».

     Застосування вище значених методів, прийомів та цілеспрямована робота щодо вдосконалення розвитку критичного мислення в учнів початкових класів забезпечуватиме появув у них позитивних змін: зросте інтерес молодших школярів до навчання; збільшиться бажання глибше осмислити нову інформацію; відбуватимуться певні зміни в напрямку вироблення критичного ставлення до власного навчання.