Методична розробка на тему: "Віруси"

Тема уроку.  Віруси

Мета: ознайомити учнів із специфічністю вірусів як неклітинних форм життя; будовою та життєвими циклами вірусів;

сформувати знання про віруси як паразитів рослин, тварин, людини; виявити шляхи проникнення вірусів в організм;

розвивати вміння використовувати теоретичні знання про віруси задля збереження здоров’я, розвивати вміння працювати із підручником;

виховувати вміння учнів поважати власне здоров’я та здоров’я оточуючих.

Тип уроку: урок вивчення й первинного закріплення нових знань.

Обладнання: підручник, комп’ютер, телевізор,  додаткова література.

Форми і методи роботи: експрес – опитування, «Коло знань», «Мозкова атака», біологічний диктант.

Терміни та поняття: віруси, життєвий цикл, прості і складні віруси, бактеріофаг, вірусологія, епідемія, інфекція.

Девіз уроку

Віруси – це погані новини в білковій упаковці.

П.Медавар

Хід уроку

І. Організація початку роботи.

Викладач бажає учням успіху, гарного настрою.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Ми вивчаємо біологію – науку про життя, але центральною проблемою не тільки для нас, а й для науки є питання сутності життя. Тема «Неклітинні форми життя» допоможе нам наблизитись до розв’язання цієї проблеми.

ІІІ. Підготовка учнів до засвоєння, актуалізація опорних знань.

Експрес – опитування.

Пригадайте, що таке вірус?

Чи чули ви про вірусні захворювання?

Які вони є?

ІV. Вивчення нового матеріалу.

1. Особливості організації та функціонування вірусів.

2. Життєві цикли вірусів.

3. Шляхи проникнення вірусу.

4. Значення вірусів у житті людини

1. Особливості організації та функціонування вірусів.  

     Уперше існування вірусів довів видатний ботанік Дмитро Івановський 1892 року. Досліджуючи захворювання тютюну – листкову мозаїку, він за допомогою керамічних фільтрів намагався виділити збудника цієї хвороби.  Але навіть фільтри з найдрібнішим діаметром пop не змогли його затримати, і відфільтрований сік хворої рослини спричинював захворювання здорових. На підставі цього вчений висловив припущення про існування невідомого на той час науці об’єкта. Пізніше було доведено існування аналогічних збудників різних захворювань тварин. Усі ці непомітні у світловий мікроскоп живі об’єкти дістали назву віруси. Але систематичне вивчення вірусів почалося лише в 30-ті роки XX століття після винаходу електронного мікроскопа.        Дослідження показали, що в складі вірусів є органічні молекули – нуклеїнові кислоти та білки. У простих вірусів молекула нуклеїнової кислоти оточена капсидом, що складається з білкових молекул. Складні віруси під час формування віріонів захоплюють частину клітинної плазматичної мембрани, доповнюють її власними білками – утворюється суперкапсид. Геном вірусу може бути утворений як дво-, так й одноланцюговою молекулою ДНК або РНК. Віруси використовують органели клітин-хазяїнів для синтезу нових вірусних частинок – віріонів. Поза клітиною-хазяїном віруси не виявляють ознак життя.       1                                  2                                  3

Електронномікроскопічні зображення вірусів: 1 – вірус грипу

(складний вірус, добре видно зовнішню мембрану); 2 – вірус тютюнової мозаїки;

3 – вірус папіломи (2 та 3 – прості віруси, їхні оболонки не мають зовнішньої мембрани)

2. Життєві цикли різних вірусів

відбуваються за загальною схемою, у якій можна виокремити такі стадії: адсорбція вірусу на клітинній мембрані і проникнення вірусу в клітину; експресія і реплікація вірусного геному; збирання вірусів та їх вихід із клітини. Проникнення вірусу в клітину може спричинювати в ній інфекційне захворювання. Розрізняють гострі та хронічні вірусні інфекції. Унаслідок гострої інфекції після утворення нового покоління вірусів клітина зазвичай гине. За хронічної інфекції нові покоління вірусних частинок утворюються в клітині протягом тривалого часу. Інколи материнська клітина може передавати вірусну інфекцію дочірнім. Також вірус може призвести до структурних і функціональних змін у клітині внаслідок механічного пошкодження клітинних структур. У деяких випадках віруси можуть спричинити неконтрольований поділ клітин і перетворення їх на ракові (онкогенні віруси, віруси герпесу, папіломи тощо). Порівнюючи віруси з організмами, можна виявити ознаки подібності та відмінності. Віруси мають у своєму складі органічні речовини – нуклеїнові кислоти та білки, здатні до розмноження, успадковування ознак, мінливості та адаптації до умов навколишнього середовища. Ознаки, за якими віруси відрізняються від організмів, такі: відсутність клітинної будови, власної білок интезувальної системи та обміну речовин; геном вірусу може бути утворений як дво-, так й одноланцюговою молекулою ДНК або РНК; віріон утворюється внаслідок збирання; деякі віруси можуть формувати всередині клітини кристали.

3. Шляхи проникнення вірусу. Більшість вірусів специфічні: вони вражають лише певні типи клітин хазяїна – багатоклітинних організмів чи окремі види одноклітинних організмів. Існує декілька шляхів проникнення вірусів у клітини бактерій, рослин і тварин. Проникнення в клітину хазяїна починається із взаємодії вірусної частинки з мембраною клітини, на якій розташовані особливі рецепторні ділянки.

Віруси бактерій – бактеріофаги,

 проникають у клітину шляхом, зумовленим будовою капсиду. Віруси рослин проникають в організм унаслідок руйнування цілісності покривів, а в клітину – через пошкодження клітинних стінок. У багатьох складних вірусів мембрани вірусної частинки і клітини зливаються (як у вірусу грипу).

Часто вірусна частинка потрапляє всередину клітини в результаті піноцитозу (вірус поліомієліту). В організм тварин віруси проникають через різні системи органів.

4.Значення вірусів у житті людини.

        Віруси спричинюють різноманітні, часто масові (епідемічні) та дуже небезпечні захворювання людини, уражаючи органи дихання (грип, аденоінфекції), травну (гастроентерити, гепатити) та нервову (поліомієліт, енцефаліти) системи, шкіру та слизові оболонки (кір, герпес, папіломи, вітряна віспа), пригнічують імунні реакції організму (СНІД), призводять до ракових захворювань . У свійських тварин віруси спричинюють ящур, чумку собак, чуму курей тощо. Також можна навести приклади вірусних захворювань культурних рослин: мозаїчність, плямистість, некрози та пухлини. Людина навчилася використовувати віруси, застосовуючи їх у біологічних методах боротьби зі шкідливими видами (личинками кровосисних комарів, шовкопряда-недопарки тощо). Так,наприклад, за допомогою вірусу вдалося розв’язати проблему масового розмноження кролів в Австралії, що загрожувало виснаженням пасовищ. Віруси використовують і в генетичній інженерії: за їх допомогою певний ген, виділений з іншого організму або синтезований штучно, можна переносити в клітини бактерій. Так забезпечується синтез речовин, необхідних людині (наприклад, гормону інсуліну для лікування цукрового діабету, захисних білків-інтерферонів).

V. Первинна перевірка засвоєння знань.

«Мозкова атака». Учні по черзі дають відповіді на запитання:

1. Дайте означення поняття вірус.

2.Хто і коли відкрив віруси?

3.Яку вони мають будову?

4.За яким принципом класифікують віруси?

5.Які властивості мають ці форми життя?

6. Схарактеризуйте особливості будови та функціонування вірусів.

7. Опишіть роль вірусів у природі та значення в житті людини.

7. Які особливості будови простих і складних вірусів?

8. Які можливі механізми проникнення вірусів у клітину?

VІ. Первинне засвоєння знань.

Інтерактивна вправа « Коло знань». Учні об’єднуються в динамічні групи за вибором. Ведучий пускає аркуш із запитаннями по колу . Збирає максимум інформації спочатку у своїй групі, а якщо не отримав відповіді звертається до інших груп. Ведучі розраховуються на два кола. Вони в парах обмінюються думками. Потім зовнішнє коло пересувається за годинниковою стрілкою на одного учня. Динамічні групи слухають обговорення і роблять висновки.

Питання та відповіді для обговорення:

VІІ. Контроль і самоперевірка знань.

Біологічний диктант.

VІІІ. Підбиття підсумків уроку. Рефлексія.

Оцінка робіт учнів.

Гра:  учні, які добре засвоїли но­вий матеріал, відповідають на за­питання одногрупників.

ІX.Інформація про домашнє  завдання.

Опрацювати матеріал підручника по темі « Віруси. Будова, життєві цикли»

Творче завдання.

 Існування неклітинних форм життя є предметом наукової суперечки у зв’язку з тим, що однозначного означення поняття «життя» досі немає. Багато вчених вважає, що лише клітинні форми (організми) можна вважати живими. Наприклад, вірусолог Марк ван Редженмортел стверджує: «Найпростішою системою, яку можна назвати живою, є клітина. Віруси ... неживі інфекційні об’єкти, про які в крайньому разі можна сказати, що вони ведуть щось на зразок позиченого життя» Чи згодні ви з таким твердженням?(Використати комп’ютер)

Відповідь обгрунтуйте.