Методична розробка "Народне мистецтво – писанкарство - прекрасна основа для розвитку духовної культури нації"

Методична розробка

Народне мистецтво – писанкарство -

прекрасна основа для розвитку

духовної культури нації

Зміст

1.  Народне мистецтво – прекрасна основа для розвитку духовної  

Культури                                                                                                           3                                                                                                          

2.  Розкриття особливостей збереження традицій писанкарства

у вихованні та навчанні дітей                                                                         4

3.  Невичерпний творчий потенціал мистецтва писанкарства                    6

4.   Найкращий подарунок той, що створений власноруч!                          7

4.1 Звідки ж пішла традиція фарбувати яйця?                                              8

4.2  Писанка також може зціляти.                                                                  9

4.3  Значення символів, які використовуються при розписі                      

пасхальних яєць.                                                                                              9

4.4  Якими фарбниками фарбуються і розписуються яйця?                      10

4.5  Що потрібно для виготовлення писанки.                                             12

4.6  Як зробити писачок.                                                                               13

4.7  Як підготувати яйце.                                                                               13

4.8  Як написати писанку.                                                                             14   

4.9  Як видути писанку і зняти віск.                                                             15

4.10  Види писанок та особливості їх виготовлення.                                  15

4.11 Писанка звичайна.                                                                                  15

4.12 Лемківська писанка.                                                                               16

4.13   Крапанка                                                                                                16

4.14    Гуцульська крапанка.                                                                          17

4.15   Писанка квіткова.                                                                                  17

4.16   Мармурована писанка.                                                                        17

4.17  Писанка мотанка                                                                                   18      

4.18  Пасхальні зайці та курчата                                                                   18

4.19  Зернівка                                                                                                  19  

5.   Сучасні видатні писанкарі України яких варто

знати в обличчя                                                                                              20    

6.    Мистецтво писанкарства - візитівка України у світі                           30   

7.    Висновок. Доки будем писаночки писати –

доти буде наш край    процвітати!                                                                32

8. Список викори станої літератури.                                                            34

    Ми – українці – повинні зберегти культурну спадщину нашої молодої держави – історичне минуле з його культурою й добрими традиціями, батьківську віру, обряд та не дати загинути нашій неповторній пісні, колоритним традиційним візерункам, старожитнім промислам. Ці завдання повинні стати для нас основними.

   У наш час гостро стоїть проблема відродження духовності суспільства. Духовно-культурний рівень визначає силу нації. Одне з найважливіших завдань духовного виховання – це формування почуття належності до свого народу, його традицій, мистецтва, історії. Воно починається не тільки з маминої колискової, батьківського слова, бабусиної казки, народної пісні, приказок, загадок, але й із предметів народної творчості, в яких закладені життєва мудрість предків, загальнолюдські цінності. Народне мистецтво створює прекрасну основу для розвитку духовної культури. Минає все, умирають покоління та лишається дух народу, матеріалізований у творах народного мистецтва, одним із видів якого є писанкарство.

   З сивої давнини бере свій початок писанкарство. Під час розкопок археологи знаходять глиняні писанки, історія яких вимірюється тисячоліттями. Пізніше почали виготовляти писанки на яйцях, і то не курячих, а лелечих, бо вірили, що лелека приносить в дім радість, то й писанка на такому яйці буде оберігати оселю від злих духів. Саме ж слово писанка походить від «писати» і власне перші символи на писанці нагадують східні ієрогліфи, а це дає підставу твердити, що зародки писемності в українців починалися на яйці. Ми ніколи не дізнаємося, хто вперше розписав яйце, як залишаться невідомими для нас імена тих, хто перший створив вишивку на полотні, виліпив з глини перший глечик чи розписав древню печеру. Одне відомо достовірно – це були люди, які глибоко і тонко відчували навколишній світ, чутливою душею реагували на прекрасне і були його творцями.

  Написання писанок є глибокою духовною пам’яттю нашого народу. Це шлях і форма пригадування себе через символи і знаки, зображувані споконвіків на великодніх писанках, це особлива форма спілкування зі світом, світом внутрішнім і зовнішнім.

Розкриття особливостей збереження традицій писанкарства у вихованні та навчанні дітей

   Виховання творчої, креативної, успішної особистості – одне з найважливіших завдань сучасної освіти.  Широкі можливості для проникнення учнів початкової ланки у творчий процес дає народне декоративно-прикладне мистецтво. Сьогодні важко знайти людину, яка б не милувалася   чарівною красою нашого декоративного розпису та орнаментів.

   Основне завдання вчителів початкових класів полягає в тому, щоб доступно і зрозуміло провести дітей у чарівний світ писанки через ознайомлення їх із символікою писанкового орнаменту. Тим самим збагачуючи їх світогляд, навчаючи бачити в лініях, крапках, кругах і кривульках зовсім інше життя, сповнене неповторності і краси. Нехай учні й не запам’ятають усієї кількості орнаментальних символів, але в їх свідомості пробудиться любов до природи як до живої істоти.

  У наш час, коли ми стоїмо на порозі вагомих змін у освіті та шляхів її позитивної реалізації, питання повернення й збереження національної скарбниці дуже актуальне.  Слід звернути особливу увагу на методику роботи з дітьми над темою: «писанкарство і художньо-декоративний розпис великоднього яйця», як на заняттях так і в повсякденному житті, в умовах родинного виховання. Адже майбутнє наших дітей повною мірою залежить від нас, дорослих, від того, як ми зуміємо відкрити дитячу душу й впустити в неї дивовижний навколишній світ.

   Мистецтво нородного мініатюрного розпису писанок має мати особливе місце в освітньому просторі, оскільки під час поринання дітьми у світ такої творчості реалізовуються важливі цілі :

• прищеплення дітям любові до духовних оберегів;

• навчання практичних технік та прийомів виготовлення писанки;

• формування уявлення про символіку писанки;

• ознайомлення учнів із символікою писанок різних регіонів України;

• залучення дітей  до вивчення і відродження української писанки.

Невичерпний творчий потенціал мистецтва писанкарства

   Дуже важливо, щоб учні зрозуміли, що їхнє завдання - не відтворити показний вчителем зразок, а на його основі створити свій власний орнамент. Таким чином в дитини розвивається творче мислення, фантазія, формується естетичний смак. Діти вчаться підбирати потрібний матеріал, гармонійно поєднувати кольори.

   Щоб урізноманітнити заняття з писанкарства, зробити їх цікавішими, можна організувати зустрічі з народними умільцями. На цих зустрічах учні матимуть змогу детальніше ознайомитися з символікою орнаменту і кольорів писанки. З їх регіональними особливостями і секретами зберігання. Учням буде цікаво послухати легенди про походження писанки. Під час оздоблення яєць нетрадиційним способом діти мають можливість реалізувати свою уяву, фантазію, творчі задуми, а також самостійно вибрати матеріал, з яким хочуть працювати…

   Творчий потенціал мистецтва писанкарства справді невичерпний. Адже кожна писанка неповторна, особлива. Навіть якщо дитина старається скопіювати орнамент, все одно він вийде іншим, ніж на зразку. Поступово набираючи навичок, дитина створює свій власний маленький шедевр. І хоч він буде  не зовсім вдалий, зате створений своїми руками, до нього докладено стільки праці й старання.

   Важливо пробудити в дитячій душі інтерес і любов до писанкарства. Цього можна досягти, влаштовуючи виставки, конкурси дитячих робіт  завдяки яким в учнів розвивається прагнення до самовдосконалення та досягнення естетичного ідеалу. Дуже важливо, щоб дитини зберегла свою першу писанку!

Найкращий подарунок той, що створений власноруч!

   Це означає, що настав час вчитись писанкарству. В результаті – матимемо власноруч створену писанку, яка нестиме тепло наших рук, та притягуватиме злагоду у нашу родину протягом року. А ще, писанка – це своєрідна вітальна листівка, в якій символічно закладені лише добрі побажання.

Звідки ж пішла традиція фарбувати яйця?

   На великдень прийнято фарбувати яйця різними фарбниками, але серед різнобарвних яєць центральне місце належить яскравим червоним яйцям. Чому? Історія зберегла нам такий переказ. Після воскресіння Ісуса Христа учні його і послідовники розійшлися по різних країнах, усюди розповідаючи радісну звістку про те, що більше не треба боятися смерті. Її переміг Христос, Рятівник світу. Він воскрес  Сам і воскресить кожного хто повірить Йому і буде любити людей так, як любив Він.

  Марія Магдалина насмілилася прийти з цією звісткою до самого римського імператора Тіверія. Тому що до імператора не прийнято було приходити без подарунків, а Марія нічого не мала, вона прийшла з простим курячим яйцем. Звичайно вибрала вона яйце зі значенням: у міцній шкаралупі знаходиться сховане від очей життя, яке у свій час вирветься з вапняного полону у вигляді маленького жовтого курчати.

   Але коли Мрія стала говорити Тіверію про те, що Ісус Христос також вирвався зі смертельних оков і воскрес, імператор тільки розсміявся «Це так само неможливо, як твоєму білому яйцю перетворитися на червоне». І не встиг Тіверій закінчити фразу, як яйце в руках Марії Магдалини стало зовсім червоним.

   З тих пір, на згадку про цю подію, яка символізує нашу віру у Воскреслого Господа, ми фарбуємо яйця. І за прикладом рівноапостольної Марії тепер даруємо на Великдень крашанки один одному.

Писанка також може зціляти

   Про те, що писанка має чудодійну силу, знають багато людей. Вона є своєрідним оберегом, який не допускає до дому хвороби та нещастя.

   Надія на чудо живе у кожному з нас. Але в дні пасхальних свят теке «чудо» можна виготовити власними руками.

   Відомо, що узори для розпису пасхальних яєць виконують не лише декоративну, а й захисну функцію. Писанка-оберіг, створена напередодні світлого Христового Воскресіння, буде надійно захищати вас протягом року від хвороб та нещасть.

Значення символів, які використовуються при розписі пасхальних яєць

- Сосна –символ здоров’я.

- Чорний колір – колір туги. На чорну основу обов’язково наносили яскравий малюнок. Дитині робили писанку на вишневому фоні, а не на чорному.

-  Голуб – символ душі. -Сіточка – символ долі.

- Білий колір – початок всіх початків: доля, яка будується на небі.

- Жовта сіточка – символ сонця і долі, яка будується тут.

- Дубок – символ сили.

-  Крапочки –символ родючості.

-  Сливи – символ любові.

- Хміль – символ родючості.

- Будь-яка ягідка – символ родючості, матері.

- Квіточки – символ дівоцтва.

- Червоний колір – радість життя, любов.

- Зелений – життя, воскресіння природи.

- Блакитний  - чистота і здоров’я.

- Чорний із білим – шана до померлих…

Якими фарбниками фарбуються і розписуються яйця?

   Для фарбування яєць найкраще використовувати натуральні фарби, харчові барвники, гуаш, маркери, акрилові фарби. З чого ж виготовляються натуральні барвники?

Рудий і коричневі кольори.

   Краще всього використовувати цибульне лушпиння. Залежно від кольору лушпиння, забарвлення яєць виходить від світло-рудого до темно-коричневого.

Позолота

   Додати в гарячу воду 2-3 ст. ложки куркуми, закип’ятити, щоб колір був інтенсивніший. 

Рожевий колір

Замочити варені яйця в журавлиному або буряковому соці.

Фіолетовий колір.

   Додати в гарячу воду квіти фіалки і замочити на ніч. Якщо додати ще трохи лимонного соку, вийде лавандовий колір.

Синій колір

   Два качани дрібно порізаної червонокачанної капусти, 500 мл води і 6 ст.л. білого оцту. Замочити на ніч, щоб вийшов глибокий синій колір.

Лавандовий колір

Замочити яйця у виноградному соку.

Темно-коричневий колір

Відварити яйця в 250 мл кави.

Зелений колір

Варити яйця у сушеній кропиві.

Жовтий колір

Заварити кілька пакетиків ромашкового чаю.

Що потрібно для виготовлення писанки

Яйце, свічка, бджолиний віск, шматочок тоненького дротика завдовжки 2-3 см, барвники, ганчірки з простої м’якої тканини, писачок, кілька півлітрових банок, 300 грамів оцту, ложка, простий олівець.

Як зробити писачок

   Дуже зручний у користуванні писачок – мідний або латунний. Якщо ніде його придбати, то можна зробити самому. Для цього шматочок тонкої фольги (бажано мідної, чи частину жестяної  кришки (м’якої) слід скрутити на голці у трубочку або конус. Трубочку вкладаємо в розколину палички й міцно перев’язуємо навхрест ниткою, або дротом.

Як підготувати яйце

   Помитити свіже, пісковате без тріщин і плям яйце й, легенько промокаючи, витерти його насухо.  Простим олівцем намалювати на яйці малюнок. Якщо зроблена помилка, гумкою користуватися не слід, а провести поруч потрібну лінію трохи сильніше. Нанісши малюнок, опустити яйце ложкою на 3-4 секунди в банку з оцтом. Далі потрібно вийняти і знов прмокнути м’якою тканиною.

   Для розфарбовування писанок використовують не гуаш або акварель, а спеціальні барвники. Їх можна придбати в магазині чи приготувати природні барвники.

Як написати писанку

   Щоб уберегти писанку від удару, протелити перед собою на столі в кілька шарів шматок м’якої тканини або паперу .В одну руку треба взяти яйце, в другу писачок. Опустити писачок у розігрітий в черепяній посудині віск і змалювати ним ті частини малюнка, що мають лишитися білим. Змалювавши, обережно опустити яйце ложкою на 5 хв у банку з найсвітлішою, наприклад, жовтою фарбою. Вона зафарбує все, крім тих місць, де є віск. Так само обережно дістати яйце ложкою з банки, обсушити, промокаючи чистою тканиною. Далі треба змалювати воском ті частини малюнка, які мають лишитися жовтими. Змалювавши, опустити писанку в темнішу, наприклад, червону фарбу. І так далі до найтемнішої. 

Якщо писачок заб’ється воском, прочистити його дротинкою.

Як видути писанку і зняти віск

     Якщо пишеться писанка на «домашньому» яйці, її вміст видувати не обов’язково, бо вона й так зберігається тривалий час, поступово висихаючи всередині. Якщо ж яйце магазинне, то писанку слід видути. Надфілем легенько проколоти шкарлупку на вершечку яйця і обертальними рухами обережно просвердлити в ній отвір у 3 мм. Те саме потрібно зробити з протилежного кінця писанки. Тримаючи писанку над склянкою, дмухати в один отвір – жовток та білок повільно витікатимуть через другий. Тепер зняти віск із поверхні писанки. Для цього піднести її з боку до полум’я свічки і сухою ганчіркою витерти розігрітий віск. Писанка готова.

Види писанок та особливості їх виготовлення

   За технікою виконання писанки поділяють на «крашанки» - яйця пофарбовані у різні кольори природними барвниками; «крапанки» - яйця, на які воском наносять крапочки і занурюють у барвник. Потім віск знімають гарячою водою; «шкрябанки» - це, коли яйця фарбують, а потім голкою вишкрябують візерунок; «писанки» - яйця розмальовані спеціальним інструментом – писачком, за допомогою якого наносять орнамент, а потім яйце фарбують. Віск знімають за допомогою гарячої води; «мальованки» - розмальовані пензлем і.т.д…

Писанка звичайна

   Роботу над звичайною писанкою слід розпочинати з окреслення контурів. Зображувати можна все, що душа бажає. Перед фарбуванням слід знежирити яйце у розчині оцту та солі. Інакше фарба може просто не пристати, або погано пристати.      Зафарбовування яйця слід починати від найсвітлішого до найтемнішого кольору та воску. Після того як писанка готова потрібно покрити її воском, щоб при вибуванні білка та жовтка не пошкодити візерунок і щоб яйце не тріснуло. Деякі майстри видувають вміст яйця перед проведенням розпису, але тоді воно стає легким і не хоче занурюватись у фарбу. Після виготовлення таких писанок їх слід натерти олією, для блиску.

Лемківська писанка

   Такі писанки є досить оригінальними, яскравими, цікавими своєю простотою для діток. Щ об виготовити лемківську писанку, можна використовувати і пензлика, й гвіздок, і перо, і навіть звичайну шпильку для волосся, на кінчик якої наноситься ниточка. Цим же кінчиком, змоченим у фарбу, замальовується візерунок по раніше проведених контурах.

Крапанка

   Треба взяти зварені вкруту яйця. Яйце опускають у барвник. Потім на нього наносять кілька крапель воску з гарячої свічки. Опускають яйце в барвник іншого кольору і знову накапують кілька крапель воску на поверхню… Остиглий віск потрібно видалити серветкою або стопити над полум’ям свічки.

Гуцульська крапанка

   Сирі мокрі яйця обвалюють у сухому рисі, загортають у марлю (кінці марлі треба зав’язати ниткою , щоб крупа  прилипла до яйця) і варять у цибульному лушпинні звичайним способом. Виходять яйця в цяточку.

Писанка квіткова

   Пофарбовані будь-якою харчовою фарбою яйця витирають серветкою, ставлять у підставку для яєць і швидко, на ще гарячі, наносять візерунки тонким аква рельним пензликом. Малювати краще акриловими фарбами. У гуцульських селах фарбують яйця яскраво, малюючи на них ромашки, троянди, маки, колоски хліба і сонце.

Мармурована писанка

   Ця техніка виникла недавно у писанкарів. На перший погляд, вона є чи не найпростішою з усіх, однак один хибний рух – і писанка може перетворитися на звичайну плямисту крашанку. Для виготовлення таких писанок на полицях магазинів можна побачити фарбу для мармурування. У чисту посудину наливається вода. Туди ж вливається кілька кольорів фарби. Ці фарби з допомогою палички, хаотично перетягуємо з одного кольору в інший. Тоді у цей розчин опускаємо яйце, діставши, даємо обсохнути.

Писанка мотанка

   Для виготовлення такої писанки слід найперше видути вміст яйця, промити його оцтовим розчином, і лише після того проводити подальші роботи.  Для цього будуть потрібні: нитки (найкраще ірис), клей ПВА і для прикраси бісер, фаєтки, квіточки, листочки і тому подібне.

1. На кінчику нитки зав’язується вузлик і просовується  в дірочку, через яку видувався білок та жовток.

2. Поступово намазується яйце клеєм, обмотується ниткою (можна повністю або по спіралі)

3. Прикрашається виріб фаєточками, квіточками, ґудзичками, стрічками.

Пасхальні зайці та курчата

   Такі звірі та птахи виготовляються по технології писанки – мотанки. Для пасхального зайця слід обрати рожеву нитку, приклеїти очі, ніс. Вуха можна виготовити з паперу.

   Для курчати н итки потрібно брати жовті і зелені. Жовті нитки мають переважати. Якщо зелені нитки розмістити знизу, вийде курча в штанцях, якщо зверху – в береті. З допомогою ґудзиків, бісеру, фаєток можна зробити очі, дзьоб, замість крил приклеюються пір’їнки

Зернівка

   Видувається яйце, отримана заготовка залишається на 1-2 тижні для просушування тоді протирається оцтом для знежирення і в середину всипається трохи зерна. Дірочки заклеюються папером і клеєм. Далі накреслюються основні риси малюнка зернівки і покриваються клеєм ПВА. Викладаються основні контури орнаменту грубшим зерном, половинками гороху, гречки, рису (будь-яким), макаронами… Середини варто засипати дрібними крупами (манка, просо,мак…)

   Після всіх робіт та повного висихання зернівку можна полакувати. Найкраще взяти масляний лак, який довго сохне – встигає просочити насіння і добре його закріплює.

Сучасні видатні писанкарі України яких варто знати в обличчя

      Сьогодні до писанки, як до джерела творчості, звертаються українські художники найрізноманітніших галузей декоративно-прикладного мистецтва: декоративного розпису, вишивки, кераміки, ткацтва, різьби по дереву, килимарства

Писанкар Микола Гончарук 

   Народився 23 квітня 1965 року у Києві. Тут мешкає та працює. Почав писати писанки три роки тому. У роботі користується уроками, порадами та підтримкою народного майстра пані Оксани Білоус. Пише писанки у техніці традиційного воскового розпису (видуті та підготовлені курячі яйця, анілінові барвники). Образи, символіку та орнаменти найчастіше використовує традиційні, поширені у різних регіонах України.

Ольга Сахно

   Народилася 1957 року в селі Квітки на Черкащині. Проживає в Києві.

    Майстринею створено 32 колекції писанок як традиційних, так і авторських, виконаних восковим розписом. Відроджує писанки Київщини та Правобережної Черкащини. Серед мотивів переважають символи сонця, дерева роду, родючої землі, безкінечника, дубового листу, що пов’язано з народними віруваннями, хліборобським календарем і родинним побутом українців.

Олена Немкова

   Народилася 7 січня 1966 року в м. Дніпропетровську (нині м. Дніпро). В цьому місті мешкає та працює.

 Писанкарством займається з 2001 року. Навчалась у дніпропетровських художників Андрія Пушкарьова та Юлії Датченко. З 2015 року член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Лідія Колесник 

   Народилася 7 січня 1966 року в м. Дніпропетровську (нині м. Дніпро). В цьому місті мешкає та працює.

   У колі її зацікавлень – народна лялька, писанка, художнє оформлення книг, поезія.

   У писанкарстві найбільш захоплюється зразками традиційних писанок Черкащини. Переважно їхні мотиви використовує у створенні своїх робіт.

Білоус Оксана Олексіївна (14 липня 1965)

    Українська майстриня писанкарства, художнього декорування яєць, заслужений майстер народної творчості України (1999), член Спілки майстрів народного мистецтва України з 1994 року.

Світлана Франків

    Народилася та провела дитинство в місті Дубно Рівненської області. Після навчання в Львівській політехніці залишилася мешкати у Львові.

   Ще з дитинства її тягло до рукоділля та малювання. Завжди мала багато ідей для втілення, але не на все вистачало часу і можливостей.  Писанками захопилась від родичів бабусі, котрі на кожний Великдень привозили  в подарунок кілька одноколірних, але майстерно виконаних писанок. Вони малювались всією сім’єю івона теж захопилась цією традицією та намагалась розпитати про технологію виготовлення і самотужки відтворити, адже в сім’ї писанок ніхто не малював. Потім батько її познайомив з бабцею своїх колег, яка кожного року малювала писанки і могла показати, як це робиться на практиці. Родом вона була з Холмщини і малювала здебільшого великі барвисті квіти на темному або червоному тлі.   В роботі над писанками використовує анілінові барвники, оцет, відбілювач, натуральний віск, фарби для кераміки.  Спочатку відтворювала класичні орнаменти та взори з каталогів, але вже давно робить писанки з власними орнаментами та різноманітними інтерпритаціями класичних схем. Любить стирати віск і відкривати кожного разу новий взір».

Світлана Червякова

    Народилася 20 червня 1970 року в м. Ланівці Тернопільської області. З 1976 року переїхала до Кривого Рогу Дніпропетровської області.

   З дитинства художниця закохана в квітучі лани України, її традиції, культуру, тому вся творча діяльність пов’язана з цим. Мати і бабуся займалися ткацтвом, писанками та вишивкою, дідусь був відомим тесляром і будівником. Тому не дивно, що Світлана облюбувала з дитинства писанку та петриківку. З 2011 року є членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Викладає в Криворізькій міській художній школі №2, має звання «Старший викладач». На цей час займається писанкарством в техніці травлення, традиційною писанкою та мальованкою.

Марія Любич

Народилася 12 лютого 1990 року у Києві, де і живе. За лінією матері походить з Буковини, батька – з Київщини.

Змалку  виявляла потяг до малювання, тому у молодшому шкільному віці приєдналася до Школи творчості Олени Красильникової, де розвивалася як графік. У юнацькі роки познайомилася із книгою-альбомом «Українські писанки», упорядником якої був Сергій Колос. З цієї книги й зародилося захоплення писанкарством. Упродовж багатьох років шліфувала майстерність. У графічних роботах віддає перевагу простим олівцям та водорозчинним кольоровим олівцям, акварельним фарбам, у писанкарстві – аніліновим барвникам. Надихає символіка минулого предків, що шанували природу і намагалися наслідувати її. Образи і орнаменти розробляє інтуїтивно, як, мабуть, робили наші пра-пра...бабусі і дідусі».

Станіслав Волощенко

   Народився 24 травня 1992 року в

м. Володимир-Волинський Волинської області. Проживає у м. Львові.

   Свої перші кроки у світ писанкарства Станіслав робив у дитинстві, споглядаючи за маминими руками, які зі святим трепетом вишивали воском казкові візерунки на білому полотнищі яєць, а незабутня власноручно написана в десятирічному віці перша писанка з несміливими «гілочками ялинки» стала поштовхом до подальших творчих пошуків і створення особистого творчого доробку. Дороговказом на шляху до становлення були праці корифеїв українського писанкарства Віри Манько, Тараса Городецького й Тетяни Коновал із напрацювань яких юний писанкар черпав натхнення. Їхні книги розкривали глибокий зміст писанки, ознайомлювали із різноманітними техніками виконання, ілюстрували багатий світ регіональної орнаментації. У роботах Станіслава простежується любов до гуцульських взорів з їх частковою трансформацією, лемківських орнаментів і волинських етюдів. Вагоме місце у доробку митця посідає колекція травленої писанки, яка вражає творчим поривом і фантазією.

Христина Гевко

   Народилася 24 травня 1992 року в м. Володимир-Волинський Волинської області. Проживає у м. Львові.

    Писанкарство, якому Христину навчила мама, стало ще змалку сімейною традицією. Із плином часу з Великоднього дозвілля воно переросло в постійне захоплення, можливість висловлюватися оригінально та творчо для всієї родини Гевків.

За роки навчання у Києво-Могилянській академії писанкарство стало для неї не лише художнім самовираженням, але й символом національної самоідентифікації та ланкою до древніх традицій наших предків. Це надихнуло Христину на проведення численних приватних та публічних майстер-класів, зокрема в Києво-Могилянській академії та Золочівському економічному ліцеї, і зрештою, на персональну виставку робіт.

Авторка у своїй творчості використовує традиційну символіку, пропущену через власне мистецьке бачення. Кожна писанка є неповторною та поєднує в собі минуле й сучасне.

Вікторія Філь

   Народилась 28 грудня 1984 року в місті Сміла Черкаської області. Мешкає та працює в Смілі.

    Займається виготовленням: авторської ляльки, ляльки-мотанки, іграшки, витинанки, писанки, живопису, декоративного розпису, аксесуарів до народного вбрання. А також захоплюється вивченням різних українських народних ремесел, рукоділь, символіки, й набуті знання використовує в роботі.

Світлана Делікатна

    Народилася 8 вересня 1968 року у місті Хмельницький Хмельницької області.

   Майстриня писанкарства: “У давнину писанка вважалася символом самого життя, Всесвіту, вона містила магію вогню, живого яйця, воску. Для наших далеких пращурів це був знак весняного сонця, що несе тепло, відродження природи, визволення її від кайданів морозу та снігу. І щоб привітати яскраве весняне сонечко, привернути його життєдайну силу до свого дому, вони розписували яйце знаками-символами. Писанки на Поділлі починали писати з лютого і до Зелених свят. Кожна з них мала своє призначення. Крім традиційних курячих яєць, для писанок використовувалися гусячі, і навіть страусині”...

Леся та Юля Анусіни

   Народилися та мешкають у Києві. Леся — 23 квітня 1986. Юля — 27 листопада 1987

 «Свій творчий шлях ми розпочали із розпису писанок. Це заняття в нашій родині стало традиційним і кілька років поспіль перед Великодніми святами ми увесь вільний час присвячували розпису писанок для себе, родичів та друзів. Відчувати себе митцем і реалізовувати себе в творчості – стало справжнім щастям і натхненням для нас...»

Оксана Наконечна   Народилася 3 червня 1966 року в місті Сокаль Львівської області. Проживає у Львові.   Мистецтвом писанкарства зацікавилась в 1990 році. В той час майже не було літератури, годі було знайти добрі фарби, не кажучи вже про писачок, який довелося змайструвати з металевого наконечника шнурка до мештів, увіткнутого в дерев’яну паличку. Техніку писання писанок вивчала на власному досвіді, власних помилках та знахідках. Вже пізніше до рук потрапила книжка Ераста Біняшевського „Українські писанки”, яка й досі залишається для неї знаковою

Олеся Токарська

   Народилася 21 серпня 1971 року. Мешкає в смт. Клавдієво Бородянського району Київської області.

    «Років 10 тому навчилася писанкарству на гуртку, з тих пір постійно цим займаюся. Колекція моїх писанок із бджолами – у нашого попереднього Президента Віктора Ющенка. На Великодніх бігбордах Києва два рази були мої твори. Працюю восковою технікою на гусячих, курячих, страусиних, перепелиних яйцях. За основу беру народні орнаменти, їх творчо інтерпретую».

Оксана Городинська 

   Народилася 1 жовтня 1964 року в селі Конищів Муровано-Куриловецького (тоді Барського) району Вінницької області. З п’ятирічного віку живе і працює в Могилеві-Подільському.

   У творчому доробку має близько 1000 витинанок, понад 1000 писанок, більше 500 живописних картин, понад 50 робіт з флористики. Авторка вже влаштувала до десятка персональних виставок.

Тетяна КоновалНародилася 1 жовтня 1964 року в селі Конищів Муровано-Куриловецького (тоді Барського) району Вінницької області. З п’ятирічного віку живе і працює в Могилеві-Подільському.

   Крім курячих, художниця бере до роботи також гусячі та страусині яйця. В їх оздобленні вдається до кількох технік. Це традиційна воскова техніка (якою отримують багатобарвні писанки) та спосіб витравлювання, який Тетяна Коновал винайшла сама. Технікою витравлювання можна творити як писанки коричневих відтінків, так і білі. Малюнок на таких травлених писанках буде рельєфним, як у різьбі.

   Про те, що колись майстри застосовували метод окислювання, Тетяна Коновал дізналась зі старовинного каталогу писанок. Там про цю техніку йшлося в загальних рисах, отже, довелося винаходити цей спосіб наново. Малюнок захищають шаром воску, а решту поверхні яйця оброблюють оцтом.

Мистецтво писанкарства - візитівка України у світі

   Писанки допомагають відкривати Україну іншим народам. Ця давня традиція, як і інші види народного декоративно-прикладного мистецтва, є візитівкою України у світі і нашою спадщиною, яку ми, як українці, повинні поважати, вивчати та підтримувати її подальший розвиток». В давньому мистецтві живе незнищенність людського духу, і саме тому воно хвилює нас сьогодні. Висока духовність, небуденний талант, природний розум нашого народу, можливо найбільше розкрилися в писанкарстві, недаремно українські переселенці поставили пам’ятник писанці аж у Канаді.  Маленьке яйце ховає в собі велике мистецтво!

Ірина Петровська Марчіано, президент Українсько-американського культурного клубу Г'юстона, свою першу справжню писанку написала у США у віці 26 років: «Мене настільки причарувала воскова техніка, символізм знаків та кольорів і той факт, що це мистецтво не тільки вижило, а і розквітло за межами України, що я просто не могла більше не писати писанок» .

   Американка Дженніфер Дін, учасниця майстер-класу у Г’юстоні, розповідає, що їй було особливо цікаво дізнатися про значення символів і кольорів: «Після того, як ви починаєте розуміти, що вони є не просто художнім вираженням, а представляють традиції, що передавалися з покоління в покоління, ви відчуваєте набагато глибший зв'язок із мистецтвом».

   «Для мене писанки – це найбільш прямий зв'язок із дитинством. Також вони – мій перший досвід роботи з мистецтвом», – розповідає Нестор Топчій, г’юстонський художник та іконописець. Він народився і виріс у США. Робити писанки пана Топчія навчила його бабуся, що була родом з України. Будучи дитиною, він розписував великодні яйця зі своєю матір'ю, рідними та друзями. Набагато пізніше, після вивчення мистецтва протягом тривалого часу, його розуміння писанки еволюціонувало. «Я усвідомив, що писанка – це згусток культури. Саме яйце, без прикрас, є глибокою формою, відправною точкою, природним символом життя, яким ми його знаємо, – підкреслює художник. – Писанки – це унікальне поєднання геометрії, з якої випливає логіка, і піктограми, які є візуальною мовою, що втілює архетипні форми й образи. Універсальні символи, традиційні і не тільки, є основою цього мистецтва».

   Писанкарство – це більше, ніж мистецтво, більше, ніж традиція: це своєрідна духовна практика. «Мені писанкарство чимось нагадує магічний ритуал: наносиш якийсь візерунок на яйце і не знаєш напевно, що з того вийде», – ділиться Євгенія Аврамич. Подібні враження описує і Тетяна Остроухова: «Коли я пишу писанку, то відчуваю зв'язок із поколіннями українців, які робили це сотні років до мене, я ніби приєднуюсь до джерела енергії».

Висновки

Доки будем писаночки писати – доти буде наш край    процвітати

   Збереглася в нороді писанка, попри всі біди, всі буревії історії. Інтерес до неї відроджується в Україні, трепетно бережуть її в українських родинах у цілому світі. Вона є найліпшим подарунком на Великдень – втіленням краси й найкращих побажань

Всеукраїнська писанка

Проміниться життям.

Великдень славить

Перед цілим світом.

Співзвучне до весни

Серцебиття –

В ній оживають трави, птахи , квіти…

   Весняні писанки на Україні завжди вважалися зразками вищого прояву художнього смаку. Можна сподіватися, що подальше вивчення розписів

українських писанок відкриє не тільки безліч загадок праісторії  народів, а й дозволить краще зрозуміти джерела сучасного декоративного мистецтва України.

   У Карпатах запевняють: «Допоки пишуть писанки, доти буде світ, а коли перестануть, тоді світ скінчиться».   То ж нехай об’єднає наші серця писанка, нехай розквітне рідна Україна під мирним небом в розливі золотого колосся, як писанка -  на віки!

 Список використаної літератури

1. Науково-методичний журнал «Мистецтво та освіта» // 1997 р. – № 3 – ст. 39–44. р. – ст.8–9.

2. В. Мірчук, І. Рудько, С. Вінцковський. «Легенди про писанку».// 2000 р.

3. Альбом «Українські писанки та їх символи». // Івано-Франківськ 1997 р.

4. «Український живопис» 100 вибраних творів. Альбом. К., «Мистецтво», 1989.

5. І.В. Долгополов Майстри і шедеври: Образотворче мистецтво, 1986–1987.

6. Антонович Е. А., Станкевич М. Е. „Декоративно-прикладне мистецтво”-  К. :  „Світ”, 1992.

7.  Білоус О., Сташук З. „Школа писанкарства” навчально-методичний посібник- К. :  ПД та Ю, 1998.

8. Манько В. „Українська народна писанка.”- Л. : „Свічадо” 2001.

9. Малиніна А. О. „Великодній сувенір. Українська народна писанка.”навчаль-но-методичний посібник.- Харків „Скорпіон”, 2005.

10. Рябоконь В. І., Герман Н. О. „Писанка, мальованка,крашанка.”навчальний посібниꬬ¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬ – Рівне, 2004.

11.  «Художники Прикарпаття». К.: Мистецтво 1989.

12. Журнал «Жінка» квітень, 2006.

13. Дитячий журнал «Журавлик» № 4, квітень, 2008.

14. «Наше дзеркало» - газета №13, 31 березня 2010р.