Методична розробка "Проведення екскурсії"

 

ДЕРЖАВНИЙ   НАВЧАЛЬНИЙ   ЗАКЛАД

ПОЧАЇВСЬКЕ   ВИЩЕ  ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ

 

 

 

 

 

 

уроку  виробничого  навчання

   Професія:    Агент з організації туризму                        

ТЕМА:

  «Організація   і  проведення    екскурсії»

 

Підготувала  майстер  в/н

Сотнічук Н.К.

ПОЧАЇВ - 2025р.

 

ПЛАН

Уроку виробничого навчання

Тема програми:     Форми організації туристичних      подорожей.      Розробка турів.

Тема уроку:       Організація і проведення екскурсії.

Мета уроку:    

пізнавальна:    сприяння всебічному розвитку особистості, виховання любові до рідного   краю, збагачення знань про  його історичне минуле, цікавих людей, культурні та історичні надбання наших предків;

реалізовуючи пізнавальну функцію туризму, екскурсія покликана задовольнити духовні, естетичні, інформаційні потреби людини;

розвиваюча: формувати вміння усно переказувати розповідний текст з елементами опису місцевості та пам’яток історії й культури (екскурсоводи), конспектувати сприйняту на слух інформацію науково-навчального змісту (екскурсанти);

навчити самостійно здобувати знання, користуючись матеріалом підручника та додатковою літературою, а також Інтернет - джерелами, розвивати ораторські здібності, висловлювати власну думку, виховувати інтерес до духовності.

Тип уроку:  урок  комбінований, практичного застосування учнями  отриманих знань.

Форма уроку:  урок - екскурсія  в Свя́то – Успе́нську  Поча́ївську Ла́вру.

Методи та прийоми: розповідь екскурсовода (учні), слово вчителя, бесіда,   випереджальні завдання, екскурсія.

Обладнання: зошит (блокнот), ручка або олівець, фотоапарат.

Міжпредметні зв’язки:  історія України, технології комп’ютерної обробки інформації, зелений туризм.

Епіграф уроку:                    Подорожі  вчать  більше, ніж що б то не було.                      Іноді один день,   проведений в інших місцях,                                                                           дає більше,                                                                                                                                        ніж   десять  років  життя  в дома.

                                                                                                                    Анатоль Франс
 

 

Хід уроку

І.   Організаційна частина:

•      Перевірка присутніх на уроці;
•      Визначення мети і завдань екскурсій;
•      Попередня підготовка учнів до екскурсії;
•      Виконання вимог охорони праці, та зовнішнього вигляду учнів.

 

ІІ. Вступний інструктаж

1. Повідомлення теми та мети уроку:

 Наш урок сьогодні – незвичайний, це урок – екскурсія.  На попередніх уроках учні отримали попереджувальне домашнє завдання – підготувати презентації  «Туристичний  Почаїв», «Туристичні проспекти екскурсія до Поча́ївської  Ла́ври», тому не є секретом, що тема уроку вам відома.

 Дехто з вас виконуватиме роль вправних екскурсоводів, усі інші стануть уважними й зацікавленими екскурсантами.                                                                                                        «Екскурсоводи»  покажуть  своє  вміння  переказувати   заздалегідь   підготовлений  ними текст.                                                                                                                               Екскурсанти зможуть виявити вміння уважно слухати текст, який  їм доведеться письмово переказати.    Почуте вони конспектуватимуть, застосувавши вміння, набуті на попередніх уроках.   Крім того, потрібно буде скласти план переказу змісту екскурсії «Свя́то – Успе́нська  Поча́ївська  Лавра».   Щоб виконати творче завдання,  доведеться самостійно дібрати потрібну інформацію.

Перед тим як провести екскурсію потрібно:

•      скласти план проведення екскурсії, в якому повинно  передбачатись  послідовність вивчення оглядових об’єктів, зміст пояснення екскурсовода, запитання і завдання учням для спостереження і збору матеріалу;
•      разом із екскурсоводом потрібно  виділити запитання, які потребують особливої уваги;
•      учню дається конкретне завдання по підготовці розповіді про один об’єкт який знаходиться на території лаври;
•      вчителю відзначити активних учнів під час екскурсії.

В класі перед екскурсією майстер  повинен :

- провести бесіду з техніки безпеки та ознайомити з правилами поведінки на території лаври ;

Урок – екскурсія  проходить в Свято  - Успенські  Почаївські Лаврі.

 

 

 

Маршрут   екскурсії:

 

        Святі    ворота    

 

                       Каплиця на честь 400-річчя перенесення

                       Почаївської   чудотворної ікони Божої Матері

 

        Троїцький собор (1906—1912 p)   

 

         Дзвіниця (1861—1871 p.) заввишки 65 м.

 

        Преображенський собор (2013 р.) 

 

         Літня  церква. 

 

         Каплиця  на  честь  2000-річчя  Різдва   Христового.

 

         Храм на честь   Великомучениці  Варвари  (1888 р.)

 

                   Свято-Успенський собор (1771—1782 pp.)

 

                   Підземний храм на честь Іова Почаївського (1774 р.)

 

 

 

 

III.  Актуалізація опорних знань

Святі ворота   Почаївської  лаври

Історія

Святі ворота (Надбрамний корпус) являє собою двоповерхову цегляну будівлю в стилі пізнього класицизму. Головний зовнішній фасад у вигляді чотириколонного портика доричного ордера, якого підтримує фронтон зі священним висловом, зустрічає зображеннями святих над кованими воротами.  На архітектуру воріт значний вплив справили лаврський статус монастиря і тенденції конфесійної приналежності. Надбрамний корпус нагадує великий кіот із хрестом. Над воротами розміщується велика, написана на стіні ікона Божої Матері у вогняному стовпі. А на другому поверсі Святих воріт була збудована церква Різдва Пресвятої Діви Марії. Із урахуванням ландшафтної диспозиції Святі ворота спорудили на одній із найнижчих точок монастирської території. Святі ворота являються єдиною лаврською спорудою, побудованою в суто класичному стилі, тому вона до певної міри вирізняється із загального архітектурного контексту^.

Каплиця на честь 400-річчя перенесення чудотворної ікони Богородиці.

 

             Почаївська Лавра. Каплиця на честь 400-річчя перенесення чудотворної ікони Богородиці. 
400-річний ювілей перенесення Чудотворної ікони Богородиці із замку Ганни Гойськой в монастир широко святкувався обителлю в серпні 1997 року. 
 

Троїцький собор (1906—1912 p)

До побудови Троїцького собору у монастирі вже існував Троїцький храм, побудований у  XVII  столітті на кошти Феодора та Єви Домашевських, але його знесли під час будівництва Успенського собору  у  XVIII столітті. Довгий час після цього Троїцька церква розміщалася в прибудові до братського корпусу, де знаходилася друкарня.

Наприкінці  ХІХ століття запропонували відновити Троїцький храм у вигляді собору. Тому новий собор був закладений у 1899 році, але тільки в 1906 році за ініціативою священно-архімандрита лаври архієпископа Антонія (Храповицького) відновилися будівельні роботи. В результаті собор був зведений у 1912 році за проектом архітектора Олексія Щусєва за взірцями новгородсько-псковської архітектури  (також вживають визначення «у  давньоруському стилі»). Після побудови собор розписував лаврський художник ієродиякон  Дамаскін (Малюта). Але через Першу світову війну розписав тільки притвор, вівтар храму, частково південну і західну стіни. У 1970-х роках місцеві іконописці за ескізами художників Щербакова і Фролова завершили розпис храму. У 1990-і роки храм відреставрували та позолотили купол.

Архітектура. Інтер'єр

        Троїцький собор має триапсидний тип з хрєщатобаневим і тринавним видом. Перехрестя вінчає шоломоподібна баня,  що встановлена на циліндричному підбаннику. До рівноширокого з навами притвору з півночі прилягає циліндрична вежа, що має сходи, які ведуть на хори. Мозаїки порталів (за ескізами Олексія Щусєва та Миколи Реріха) оживляють стриманий декор собору на західному і південному фасадах. Також, у Святих воротах знаходиться мозаїчна ікона Спаса Нерукотворного з князями, що схилилися перед образом. Західний вхід собору прикрашений мозаїчним зображенням Почаївської ікони Божої Матері, навколо якої ангели у славі парять, а внизу благоговійно предстоять Волинські святі. З північної сторони храм прикрашається зображенням Новозавітної Троїці з Голгофою в центрі.

 

 

 

 

 Дзвіниця Почаївської лаври.

Має висоту 65 м і є третьою за висотою дзвіницею в Україні

Історія

На тому місці, де зараз знаходиться нинішня дзвіниця, до того стояла убога дзвіничка, побудована ще при василіянах у 1771 році. Необхідність спорудження нової дзвіниці була обумовлена тим, що спроби привести до ладу попередню стару дзвіницю шляхом заміни даху й покрівлі не дали бажаних результатів.  З тим, через організаційні та фінансові обставини знадобилося ще декілька років, перш ніж справа дійшла до початку будівництва.  25червня 1861 року архієпископ  Антоній (Павлинський) відслужив літургію в Печерній церкві, вийшов з хресним ходом на лаврський двір і після водосвяття та інших молитов положив перший камінь в основу нової лаврської дзвіниці. 1862 року було споруджено фундаменти . Загалом будівництво дзвіниці тривало 10 років і було завершене при архієпископі Агафангелі (Соловйові). Дзвіниця була побудована під наглядом і керівництвом Волинського архітектора Раструханова. Архітектор навмисно спроектував її так, щоб вона гармонізувала з головним Успенським собором.

Під час Першої світової війни) дзвони кілька разів вручну піднімали і опускали з дзвіниці. У 1915 році, при відступі російських військ з Почаєва, як згадує архієпископ Євлогій (Георгієвський): «Скоро прийшло циркулярне розпорядження від військового керівництва спішно зібрати в прикордонних областях цінне церковне начиння і все церковне майно з металу і направити його всередину Росії. Постало питання: як бути з Почаївським дзвонами? Головний дзвін з пристосуваннями важив близько 900 пудів. Спустити його здавалося нездоланною трудністю. Прибули з штабу воєнні техніки, оглянули дзвони, і вирішили розрізати їх на куски за допомогою електричних приладів. Монахи повстали: «не дамо! Не дамо! Самі впораємося!“ І дійсно, — впоралися.» Його поступово опускали на канатах з дзвіниці, розбираючи східці та підлогу. Але, від великої ваги загорівся один канат і через це дзвін з висоти 10 м зірвався і впав. Проте, монахи це передбачили і внизу настелили багато хмизу, тому завдяки цьому він не розбився. З тим, дзвін став овальнішої форми і тому зменшився тон його звучання. За гарної погоди раніше його було чути у Кременці, а в наш час лише у селі за 10 кілометрів від Почаєва. Під час війни дзвін переховували в одному з вагонів у Житомирі. Монахи таким чином хотіли врятувати дзвін від переплавки на зброю.

Архітектура. Інтер'єр

Помітним є наполегливе прагнення архітектора стилістично наблизити архітектурні форми дзвіниці до форм Успенського собору. Тож  фасадна композиція дзвіниці розчленована по вертикалі на чотири яруси, кожен із яких оформлено композитним ордером. Лаврська дзвіниця своєю витонченістю доповнила архітектурний  ансамбль     Почаївської лаври.  Дзвіниця є чотириповерховою спорудою, перший поверх якої має форму хреста, а інші чотирикутні.

На третьому поверсі розміщено 25 дзвонів. Найбільший дзвін важить 11 тонн 504 кг.  Його відлив у 1886 році в Москві майстер Аким Воробйов. На ньому зображено чотирьох євангелістів і поясок з надписом: «Благовестите день от дне спасения Бога нашего», а також трьох Почаївських святинь: Явління Божої Матері, Чудотворної Почаївської ікони та преподобного Іова. Також, на дзвіниці розміщується 5 середніх дзвонів вагою від 2 до 3,5 тонн. Два з них мають назви Троїцький і Похвальний в честь храмів, на бік яких вони виходять. Маленьких дзвонів є 18 (вага від кількох кілограмів до півтонни). Окрім цього, є  маленькі дзвіночки діаметром до 15 см. Вони додають церковному передзвону особливого тону звучання. Здебільшого у них дзвонять на святкові літургії. У неділю та великі свята монахи відбивають у дзвони святкову мелодію, а у піст вона більш стримана і, навіть, трохи сумна. Через це задіюють не всі дзвони. Виняток роблять лише у неділю, яку вважають маленьким Великоднем.

Преображенський собор  (2013 р.)

Історія

Про потребу будівництва Преображенського собору намісник Почаївської лаври митрополит Почаївский Володимира (Мороза) пояснив так: «Двоє великих соборів Лаври, Троїцький і Успенський, вимагають капітальної реставрації. Але якщо хоч би один з них закрити, то ніде буде проводити недільні і святкові служби, щоб помістити в храмах усіх бажаючих. Тому зусиллями прихожан за чотири роки був побудований новий храм»^.. Ідея назвати собор Преображенським за словами владики Володимира з'явилася: «На знак вдячності Богові, що Він допоміг відродити і преобразити Почаївську гору, а разом з цим і духовне життя нашого народу». Конкурсний проект храму був розроблений за програмою Всеукраїнського відкритого конкурсу на найкраще архітектурно-просторове рішення будівництва. Для зведення собору довелося знести декілька приміщень, які були в аварійному стані. Освячення місця під майбутній собор звершив Предстоятель Української Православної Церкви  митрополит Володимир (Сабодан) 10 вересня 2009 року, у день святкування 350-річчя віднайдення мощей преподобного Іова  Почаївського. 2011 року були закладені капсули зі святими мощами і святинями під будівництво храму. 10 травня 2013 року в п'ятницю відбулося відкриття собору і відслужена перша урочиста служба, на якій було багато архієреїв на чолі з предстоятелем Української Православної Церкви^..

Архітектура. Інтер'єр

Собор вміщує 4,5 тисячі людей. Окрім головного приділу на честь Преображення Господнього у соборі також є приділи в ім’я святителя Марка Ефеського та преподобного Марка Афінського.

Літня  церква.

Каплиця на честь 2000-річчя Різдва Христового.

Храм на честь Великомучениці Варвари (1888 р.)

Свято-Варваринська церква примикає до братського корпусу і кожного вражає своєю неповторністю. Церква була освячена в ім’я великомучениці Варвари і великої княгині Ольги в 1887 році як Трапезна церква. Вона і донині служить просторою трапезною для монастирської братії. Служба в церкві відбувається тільки в престольне свято і у дні Світлої Седмиці. Іконостас виготовлений умільцями монастиря, ікони писані в лаврській майстерні на великих листках червоної міді. З іконостасом гармонує і весь розпис храму. Над вхідними дверима — чудесне насичення Іісусом Христом п’ятьма хлібами і двома рибами п’яти тисяч чоловік.                                                        

Свята́ Варва́ра -  християнська свята, великомучениця 306 року в юному віці у) постраждала за сповідання віри Христової — за присудом місцевої влади її стратив власний батько, жорстокий язичник  Діоскор. Святість діви Варвари засвідчувалася багатьма чудесами, які відбувалися біля її гробниці.                                                        Варвара була єдиною і улюбленою дочкою язичника Діоскора. Вважаючи, що ніхто не гідний бачити красу його дочки. Діоскор  побудував високу вежу і замкнув туди Варвару. Він довірив Варвару здібним вихователькам і рабиням, тому що її мати вже померла.                                                                                                                                 Коли вона так молилася, почувся із неба голос, що закликав її з Іуліанією в гірські селища і обіцяв їй виконання просимого. І йшли на смерть обидві мучениці, Варвара і Іуліанія, з великою радістю, бажаючи швидше звільнитися від тіла і постати перед Господом. Дійшовши до призначеного місця, вівця Христа Варвара схилила під меч свою голову і була усічена руками немилосердного свого батька і виповнилося сказане в Писанні: «зрадить на смерть батько дитя».  Святу ж Іуліанію обезголовив воїн. Так вчинили вони свій подвиг. Святі душі їх радісно відійшли до свого Жениха-Христа, зустрінуті ангелами і з любов'ю прийняті Самим Владикою. Діоскора і правителя Мартіана раптово спіткала кара Божа. Негайно по вчиненні страти той і інший були вбиті грозою, і тіла їх блискавка спалила на попіл. У тому місті жив один благочестивий чоловік, на ім'я Галентіан. Взявши чесні мощі святих мучениць, він приніс їх у місто, поховав з належною честю і влаштував над ними церкву.

Свято-Успенський собор

Історія[

Приблизно з 1649 року на місці нинішнього Успенського собору стояв кам'яний Свято-троїцький храм, зведений на засоби Феодора і Єви Домашевських. Між 1730 та 1736 роками ченці-уніати заготовили цеглини для будівництва нового храму, але робота не розпочиналася через брак коштів.

Побудові Успенського собору передувала історія, що трапилася в 1759 році з Миколою Василем Потоцьким (польський родовитий і багатий вельможа). Походив він із римо-католицької сім'ї, але його суперечливий характер також втілював у собі найгірші риси тодішньої польської аристократії. Одного разу проїжджав він у візку неподалік від Почаєва. Щось трапилося на дорозі, коні рвонулися в сторону, перекинувши візок і викинувши Потоцького та його кучера, а потім разом з перевернутим візком поскакали геть. Маючи гнівний норов, він з добірною лайкою вихопив пістолета, і одразу зрозумів кучер, що настала остання мить в його житті. Тільки й встиг він, повернутися в сторону монастиря, що виднівся на горі, та вигукнути: «Мати Божа, чудовна в іконі Почаївській, спаси мене…». Клацнув курок … — осічка. Потоцький прицілився ще раз — осічка. Струшує пістолет, натискає на курок в третій раз — знову осічка. Потоцький приголомшено подивився на свій пістолет, який ще ні разу не підводив його, перевів свій погляд на кучера, напівмертвого від жаху, але з вогником якоїсь надії в очах, потім повертає він свій погляд на монастир, що видніється вдалині. В цей момент він зрозумів, що щось сильніше врятувало життя людині. Поступово в нього зникає гнів і йому раптом дуже закортіло дізнатися, що це за чудотворна ікона, до якої вигукнув кучер. Невдовзі йому повертають коней, і Потоцький, змінивши свій шлях, їде прямо в Почаїв, входить до храму, бачить, нарешті, ту ікону, вдивляється в неї і з сльозами покаянної молитви опускається на коліна перед чудотворним образом Почаївської Божої Матері. Цей випадок назавжди змінює Потоцького в кращу сторону. Невдовзі Потоцький став греко-католиком, тобто переходить з латинського в східний обряд, згадавши мабуть, про православне віросповідання своєї прабабусі Марії. Всю свою енергію та волю, що витрачалася до сих пір часто надаремно, всі свої величезні кошти, які до сих пір він часто витрачав на примхи, віддає він відтепер на служіння монастирю.

Намір узяти на себе зведення нового храму Потоцький висловив ще 1761 року, але архітектори, з якими проводилися  попередні консультації,  пропонували  різні рішення, і це відтягувало початок. Стан споруд монастиря вимагав реконструкції, тому Потоцький зав'язує тісні відносини з о. Іпатієм Белінським, що був в той час одним із архітекторів Успенського собору, і за допомогою якого укріплює будівлю після обвалу. Пізніше саме пожертви Потоцького дозволять надати храму сучасного вигляду. Після чисельних нарад для перебудови монастиря був прийнятий проект Яна Ґотфріда Гофмана.

20 лютого 1771 року Ян Ґотфрід Гофман уклав контракт на будівництво нового храму. 3 липня.  1771 р. урочисто закладений перший (наріжний) камінь. Храм був орієнтований вівтарем на північ: лише таким чином вдавалося залишити усередині будівлі місце з відбитком Стопи Пресвятої Богородиці і одночасно погоджувати розміри собору з рельєфом пагорба. Переїхавши жити в обитель, Потоцький особисто спостерігав за роботами. При будівництві довелося розібрати старий храм Святої Трійці і древній Успенський храм, частина кладки якого увійшла до складу опорних споруд під південним фасадом собору. У 1775 році поправки в проект собору внесла комісія на чолі Петром Полейовським (1734—1776). У тому ж році роботи продовжив український архітектор Франциск Ксаверій Кульчицький, під керівництвом котрого збудували протягом 1771–1783 років трапезну, сформували під Успенським собором терасу з парапетом^[4]. У 1879 році над вівтарем собору зведена кам'яна вежа, що відповідала архітектурі храму і яка урівноважила силует будівлі.

У 1780 році собор був освячений для тимчасового богослужіння. Але в 1781 році обвалилася одна з внутрішніх колон храму: позначився прорахунок відносно послідовності зведення арок зведень. Проте наприкінці вказаного року майстер Н. Чернецький вже почав робити покрівлю. Він же побудував в 1782 році завершення 2-х веж на кутах південного фасаду. У тому ж році помер Потоцький. Перед кончиною він прийняв унійне постриження в чернецтво, а похований був у крипті під собором. У 1784 році майстер П. Золотницький закінчив спорудження куполу. У 1790 році ченці підписали контракт з Матвієм Полейовським (після 1734 — бл.1800, брат Петра) на завершення інших будівель. 1791 року закінчилася побудова монастиря, 8 вересня ікону Почаївської ікони Божої Матері урочисто внесли в нову святиню. У 1807–1810 роках Долинський Лука оформляв інтер'єр Успенської церкви Почаївського монастиря: ікони для іконостасу, великих та бічних вівтарів, розписи «Чудес Христових» на пілястрах, настінний живопис, пов'язаний з історією монастиря (замінений за вказівкою царя Олександра II 1861 року)^[5]. Справжнє ж урочисте освячення собору відбулося 8 серпня 1822 року. Його здійснить Яков-Адам Окелло-Матусевич, екзарх греко-католицької митрополії південно-західної Русі.

У 1846 році Тарас Шевченко під час відівідин монастиря намалював інтер'єр Собору Почаївської Лаври, зокрема, зобразив головний вівтар (нині вважається втраченим).

у 1874 році після пожежі розпис собору оновлювали лаврські художники разом з академіком Василем Васильєвим. Оздоблювальні роботи виконував скульптор М. Полейовський. Іконостас виконаний за проектом академіка Михайла Нестерова. Тридцять три ікони, написані на мідних дошках академіками Лавровим, Горбуновим і В. Васильєвим, прикрашають його.

Архітектура. Інтер'єр

Інтер'єр Успенського собору

Собор був побудований у стилі пізнього бароко. Він піднімається над землею на 56 метрів, довжина — 54, а ширина — 40 метрів. Величний купол вінчає його. Велика тераса-галерея з трьох сторін обрамляє храм. Над центральним входом собору — ікона Успіння Божої Матері.

Загальна композиція комплексу — терасна, будівлі розміщені на схилах з поступовим підвищенням до головного акценту — Успенського собору. Головний фасад за католицькою традицією прикрашають дві вежі під кутом 45° до головної осі, що підкреслює всефасадність собору — характерну рису українських церков. Первісний вівтар схожий на католицькі, з колонами та статуями на них (зберігся малюнок вівтаря Успенського собору, автор — Тарас Шевченко, 1846 р., див. далі). Загалом композиція з однією центральною банею на восьмерику і двома бічними вежами схожа на катедральну церкву в Холмі та співзвучна найкращим зразкам козацького бароко — соборам Чернігівського Троїцького та Мгарського (біля Лубен) монастирів на Полтавщині. Прикметою Успенського собору є його орієнтація вівтарем на північ, а не на схід.

Архітектори надали йому усередині хрестоподібну форму, розділивши аркадами колон на три частини. Багатством фарб, ліній і форм, граней і ярусів, своїм простором він манить ввись. Собор розписаний і прикрашений іконами та зображеннями, пов'язаними з історією монастиря і подіями з життя Спасителя: зцілення сліпого брата поміщиці Ганни Гойської Філіпа в 1597 році, перенесення чудотворної ікони Богородиці зі замку Гойської (Орля) на гору Почаївську, чудесне повернення інока в обитель з турецького полону, біснування дружини Фірлея, який посягнув на святу ікону Богородиці, Потоцький і його кучер, Христос і розкаяна грішниця, воскресіння сина вдови наїнської, Христос у домі Марфи і Марії. Золотими буквами зліва направо — православний Символ віри. Як завершення розпису — на олтарній стіні величезне зображення Матері Божої у вогняному стовпі — початок історії обителі.

На хорах дві церкви: праворуч — в ім'я святителя Миколая Чудотворця, а ліворуч — в ім'я святого благовірного князя Олександра Невського. Служби в них відбуваються тільки на Світлій Седмиці. Освячені вони в пам'ять відвідин монастиря імператорами Миколою I і Олександром II.

Первісно собор мав кілька вівтарів, зокрема, головний, який намалював Тарас Шевченко. Під час пристосування храму для потреб Російської Православної Церкви значну частину католицьких предметів культу було знищено чи забрано з храму.

Нинішній внутрішній вигляд храму сформувався в XIX столітті. Збереглися тут і частки більше раннього убрання. Іконостас, що іменується Царським, подарований російським імператором Олександром II в пам'ять візиту до Лаври в 1859 році і встановлений в 1861 році. Над рівні 3-го ярусу іконостасу, над зображенням Таємної Вечері, на стрічках укріплена чудотворна Почаївська ікона Божої Матері (у ранні уранішні години, по встановленому в обителі порядку, святиня опускається на рівень людського зросту для цілування її вірянами).

У південно-східній частині собору, у підніжжі однієї з колон (на стороні, оберненій всередину центральної нефи), в 1883 році встановлений кіот над місцем, де нижче рівня підлоги храму покоїться ділянка скелі із слідом Стопи Пресвятої Богородиці. Підходячи сюди і прикладаючись до зображення Стопи, віряни отримують з рук ієромонаха воду, що досі витікає з чудотворного сліду на камені.

Над кіотом звертають на себе увагу 2 пілястри, які відрізняються від інших пілястр собору тим, що не розписані живописом, а покриті дзеркалами — цей елемент убрання залишився з часів уніатів. З тих же часів збереглися укріплені на стінах собору по внутрішньому периметру центральної нефи великі ікони в позолочених рамах, написані в 1770-х роках. В 1869 році в храмі сталася пожежа, після якої в 1870-х роках стіни покрили новим живописом. Багато композицій присвячені місцевій історії.

Біля західної стіни усередині храму в 1894 році встановлений надгробний пам'ятник архієпископу Волинському Палладію (Ганкевичу) (пом. 1893, єдиний православний архієрей, похований в Почаївській обителі), що жив у Лаврі на спочинку з 1889 року. В крипті (склепі) покояться останки Феодора і Єви Домашевських, перенесені сюди із старого храму Святої Трійці, і Миколи-Василя Потоцького, вл. Паладія^[1].

У соборі дві Лаврські святині: Зцілююча Стопа Божої Матері та її чудотворна ікона.

Печерний  храм  преподобного  Іова

Окрім Свято-Успенського собору в цей період були збудовані Печерна церква преподобного Іова та братський корпус, у якому живе братія і донині.

Спустившись по стрімких сходах і пройшовши довгий коридор-галерею, стіни якого розписані  іконами руських святих, входимо в невеликий храм. Він збудований на схилі гори (1774 р.) і наче з’єднаний з нею. З правої сторони церкви – вікна, а з лівої – вхід у кам’яний грот, де спочивають нетлінні мощі преподобних Іова та Амфілохія, і знаходиться маленька печерка, де молився угодник Божий Іов. У печерному храмі вже понад 350 років почивають у срібній раці нетлінні мощі преподобного Іова, засновника Почаївського монастиря, і щодня відкриваються людям для поклоніння. А також мощі Преподобного Амфілохія .. Ще за життя прославився Преподобний даром прозорливості і зцілення. А після його подання 1971 року народження, на місці поховання старця стали відбуватися дива, які не припиняються й донині.

Над входом у грот розміщена древня ікона Преподобного. На стінах гроту написані найважливіші події земного життя і посмертного прославлення преподобного Іова: його кончина, явління митрополиту Київському Діонісію Балабану, саме відкриття мощей... Від входу в храм і аж до іконостасу,  на стелі розпис,  що розповідає про хресну дорогу Спасителя, а на стінах епізоди його земного життя. Вінчає церкву різьблений дубовий іконостас. Сюди, у Печерний храм, до преподобних Іова й Амфілохія спрямовуються серця і душі усіх віруючих православних християн. Засяяло красою і убранство монастирських храмів. У 1859 році монастир відвідав імператор Олександр II і пожертвував Свято-Успенському собору новий іконостас. Для святих мощей преподобного Іова графиня Анна Орлова-Чесменська подарувала виготовлену за проектом художника Верховцева срібну раку, над якою зведений балдахін з білого італійського мармуру.    Напівтемрява, що панує в печері, оживляється лише мерехтінням різнокольорових лампад. Невеликий отвір у скелі — хід у ще одну печеру, в якій любив молитися святий Іов.
 

 

ІV. Підбиття підсумків уроку.

                                                                                                     

Свято-Успенська Почаївська Лавра - одне з найвідоміших місць паломництва. Це священне для кожного православного місце, куди на протязі кількох століть приходять тисячі прочан з усієї України. Тут знаходяться відомі святині - відтиск ступні Матері Божої з джерелом цілющої води, її чудотворна ікона та мощі преподобного Іова.

Невеличке містечко Почаїв, що розташоване в Кременецькому районі Тернопільскої області з кожним роком привертає до себе все більше туристів. Вони приїздять сюди помилуватися храмовим комлексом Свято-Успенської Лаври, що разташований на високій горі. Ще здалеку, коли ви наближаєтесь до Почаєва, золотоверхі церковні куполи виграють у сонячному промінні. Сучасні туристи дістаються до Лаври автобусами, а колись, в старовину, паломництво до Почаївських святинь було нелегкою справою - прочани приходили сюди пішки за сотні кілометрів.

В Почаєві ви зможете побачити справжні перлини архітектури. Це Свято-Успенський храм, побудованний в 1771-1783 роках архітектором Готфрідом Гофманом та братам Полієвськими в стилі українського бароко. Інтер’єр цього храму - робота живописця Єжи Долинського. В розписі можливо прослідкувати всі події в історії монастиря.

Висота головного купола 56 м. Цей храм стоїть на тому місці, де Матір Божа залишила слід своєї правої стопи. У Почаївська лаврацентрі храму, праворуч, стоїть урочистий кіот, де от уже восьме століття не перестає зцілювати прочан життєдайна вода. На іконостасі встановлена чудотворна ікона Матері Божої Почаївської.

Комплекс храму доповнює дзвіниця висотою 65 м, збудована на початку XIX ст. Найбільший дзвін, привезений з Росії, має вагу 11,5 тонн, його звук поширюється більше як на 65 км. Поруч храм Іова та Амфілохія Почаївськиих. Тут зберігаються нетлінні мощі вірних ревнителів християнської віри, які навічно оселились в Почаївському монастирі.

Вражає своєю величчю наймолодший храм на Почаївській горі - Троїцький, збудований на початку XX ст. Це дипломна робота відомого архітектора Олексія Щусева. Мозаїчні панно Ісуса Христа та Матері Божої виконані за ескізами Миколи              Реріха.

 

 

 

 

 

V.  Оцінювання учнів.

1. На уроці для мене цікавим було ...

2. Найбільше мені сподобалося...

3. Я іду з уроку із ...

4.  Як ви оцінюєте свою роботу на уроці? .

5. Оцінювання відповідей учнів учителем.

VІ. Домашнє завдання.

За складеним упродовж екскурсії планом і  конспектом  розробити рекламний  буклет, одноденна екскурсія  в Почаївську Лавру.

Зробити  презентацію «Святині Почаївської Лаври»  увівши до тексту  самостійно складений опис однієї з будівель - пам’яток історії та культури. Матеріал для опису пам’ятки зібрати в Інтернеті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Технологічна мапа екскурсії

Назва екскурсії _________________________

Тривалість (год.) _________________________

Протяжність (км.) _________________________

Автор-розробник (автор, колектив, організація) ___________________________

Тематичний напрямок екскурсії _________________________

Маршрут екскурсії (у тому числі маршрут літній, зимовий)__________________

_____________________________________________________________________

№	Ділянки (етапи) переміщення за маршрутом з місця збору екскурсантів до останнього пункту на конкретній ділянці маршруту	Місця зупинок	Об’єкт показу	Тривалість показу	Основний зміст інформації	Вказівки по організації	методичні вказівки