Методична розробка уроків з географії на тему: Країни Америки (загальний огляд).

Відокремлений підрозділ “Об'єднане вище професійно-технічне училище сфери послуг Національного університету “Одеська юридична академія”

 

 

 

 

 

 

Методична розробка

уроків теоретичного навчання з географії

 

на тему: Країни Америки (загальний огляд).

 

 

 

     Розробив викладач географіїї,

 Спеціаліст ІІ категорії

Войтюк Наталія Володимирiвна

 

 

Методична розробка розглянута та схвалена на

засіданні методичної комісії

з загальноосвітньої підготовки

Протокол №__ від _______ 20___ р.

Голова методичної комісії

підпис______ Хачик О.В.

 

Одеса-2018

Зміст

Анотація ……………………………………………………………………….3

Вступ …………………………………………………………………………..4

1. Основна частина ………………………………………………………......6

1.1 Основні моделі сучасної освіти …………………………………………..6

1.2 Характеристика інтерактивної освіти………………………………….....7

1.3 Класифікація інтерактивних технологій……………………………….…8

1.4 Ознаки інтерактивного заняття…………………………………………....8

     2 Плани уроків з предмету «Соціально-економічна географія 10-11клас» на тему «Країни Америки (загальний огляд)»………………………………….9

2.1 Урок №1 (42 за поурочним планом). Країни Північної Америки. США - найбільша за економічним потенціалом та політичним впливом країна сучасного світу…………………………………………………………………..9

2.2 Урок №2 (43 за поурочним планом). Країни Північної Америки. США: Населення: закономірності зростання, етнічний склад, трудові ресурси, соціальна структура суспільства. Галузева та територіальна структура господарства. Зовнішньоекономічні зв’язки …………………………………………………………….………………….…17

2.3 Урок №3 (44 за поурочним планом). Країни Північної Америки. Практична робота № 4 «Порівняльна характеристика господарства економічних районів США: Півночі, Півдня та Заходу» …………………………………………………………………………………..28

2.4. Урок №4 (45 за поурочним планом). Країни Північної Америки. Характеристика провідних країн – Канада. ЕГП. Особливості розміщення населення. Українці в Канаді. Найбільші міські агломерації. Господарство. Роль країни в міжнародному географічному поділі праці. …………………………………………………………………………………..31

2.5.  Урок №5 (46 за поурочним планом).  Країни Латинської Америки. ЕГП та склад регіону. Політична карта, різноманітність країн. Характеристика провідних країн. Центральна Америка. Особливості населення. Основні риси географії сільського господарства, промисловості, транспорту. Екологічні проблеми. Участь регіону в міжнародному географічному поділі праці». …………………………………………………………………………………..35

2.6  Урок №6 (47). Країни Латинської Америки. Характеристика провідних країн. Південна Америка. ЕГП та склад регіону. Політична карта, різноманітність країн. Особливості населення. Основні риси географії сільського господарства, промисловості, транспорту. Екологічні проблеми. Участь регіону в міжнародному географічному поділі праці» ………………39

3. Критерії оцінювання слухачів ………………………………………...…43
4. Висновок ………………………………………………………………….45
5. Список використаних джерел ……….………………………..................46
6. Додатки ……………………………………………………………………47

Додаток 1. Для учнів. Запис у зошитах. КОНСПЕКТ уроку №1 (42 за поурочним планом). Країни Америки (загальний огляд). Країни Англо - Америки (Північної Америки). США - найбільша за економічним потенціалом та політичним впливом країна…………………………………..48

Додаток 2. Політична мапа Північної Америки. Робота з мапою...............50

Додаток 3. Контурна мапа  Північної Америки. Робота з контурною мапою……………………………………………………………………………51

Додаток 4. Політична мапа Південної Америки. Робота з мапою………..52

Додаток 5. Контурна мапа Латинської Америки. Робота з контурною мапою……………………………………………………………………………53

 

 

 

 

 

7. Анотація

Укладач: Войтюк Н.В., викладач географії, ІІ категорії з предмета «СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ»

 

 

 

 

 

Методична розробка уроків географії на тему «Країни Америки (загальний огляд)», присвячена проблемі використання інтерактивних методів навчання, на уроках географії, формам взаємодії вчителя і учнів у навчально-виховному процесі. Розкрито суть інтерактивного навчання і виховання, представлені його теоретичні засади, методика організації і проведення інтерактивних технологій, форм, методів, прийомів, методичні рекомендації до їх застосування. Наведені приклади.

 

Для учнів, студентів, аспірантів, вчителів, вихователів, педагогів-організаторів, усіх, хто працює з школярами і кого цікавить педагогіка.

Вступ

Більшість викладачів у цілому світі погоджуються з тим, що слід переходити від «передавання знань» до «навчання жити». За такої ситуації проблема опанування учнями умінь і навичок саморозвитку особистості значною мірою вирішується шляхом упровадження у процес навчання інноваційних технологій.

Якісна підготовка майбутнього конкурентноспроможного робітника вимагає творчого підходу педагогічних робітників ПТНЗ до вибору змісту форм та методів навчання, максимального використання досягнень сучасної педагогічної науки, передового новаторського і педагогічного досвіду.

Проголошений в освітньому просторі України принцип варіативності освіти дає змогу педагогічним колективам вибирати і конструювати навчальний процес на основі більш досконалих стратегій навчання і технологій, із застосуванням яких вчені й практичні працівники пов’язують можливість такої побудови навчального процесу, яка була б ефективною в умовах сучасної школи і забезпечувала б успіх діяльності викладача.

При цьому необхідно, щоб викладач, плануючи свою роботу, спирався на такі основні моменти, як пробудження у учнів творчого ставлення до предмета, використання активних форм і методів навчання, які, безперечно, мають багато переваг. Вони відкидають одноманітність, посилюють інтерес до предмета, навчання, розвивають творче, продуктивне мислення, вчать культури спілкування, поліпшують міжособистісні взаємини, краще реалізують єдність навчання, виховання і розвитку учнів.

Водночас під час використання активних форм і методів навчання підвищуються вимоги до викладача, який сьогодні повинен виступати в ролі організатора пізнавальної діяльності учнів, а не переповідача інформації. Це буде можливим за умови досягнення високого рівня професіоналізму, педагогічної майстерності і творчості, інтегрованих знань широкого кругозору. Сучасний викладач повинен уміти створювати ділову, творчу обстановку, вести діалог, дискусію.

Учням потрібні інші навички: думати, розуміти сутність речей, осмислювати ідеї й концепції і вже на підставі цього вміти шукати потрібну інформацію, тлумачити її і застосовувати за конкретних умов. Саме цьому сприяють інтерактивні методи та технології.

З метою надання допомоги в цій справі і підготовлено дані рекомендації, в яких розглянуто деякі форми і методи інтерактивного навчання під час викладання географії

 

.

Методична розробка знайомить з методологічними, психологічними, організаційними і методичними основами організації інтерактивного навчання та виховання учнів на уроках географії.

Тут розглянуто інтерактивні форми навчання та виховання (рольові ігри, тренінги, тощо), а також інтерактивні методи, прийоми, елементи (робота в парах, малих групах). Розкриті особливості організації, дані методичні рекомендації щодо їх організації та проведення.

     Пропонована методична розробка розкриває лише деякі проблеми застосування інтерактивних форм і методів навчання та виховання учнів, не претендуючи на всеохоплюючий аналіз інтерактивного навчання та виховання у навчальному закладі.

Може бути використана як додаткова література до курсів з підвищення кваліфікації педагогів, в після дипломної освіті вчителів та вихователів, а також для учнів, аспірантів, бакалаврів, магістрів, та ін.

1. Основна частина

1.1 Основні моделі сучасної освіти

В сучасній педагогіці серед основних моделей навчання та виховання виділяють традиційну або класичну, активну та інтерактивну.

 

               мал. 1                         мал. 2                                    мал. 3

 

Особливостями традиційної (класичної) моделі (мал. 1) є те, що учні засвоюють матеріал зі слів вчителя чи з тексту підручника, не приймають участь в обговоренні, на уроках демонструють тільки репродуктивні знання. У виховних заходах найчастіше учні стають пасивними слухачами чи глядачами або виконують чітко обмежені дії згідно підготовленого педагогом сценарію.

Активна (мал. 2) - передбачає стимулювання пізнавальної діяльності і самостійності учнів, взаємодія в системі учень-вчитель, а також наявність творчих завдань. До даної моделі відносять такі методи, як: бесіди, відкритий мікрофон, індивідуальні конкурси, пошук інформації, виконання індивідуальних творчих проектів, вікторини, рішення кросвордів, захист творчої роботи тощо.

Інтерактивна (мал.3 – (інтерактив - англ. взаємний акт, інтерактивний – здібність взаємодіяти чи находиться у режимі бесіди, діалогу с чимось, як наприклад, комп’ютер, або с кимсь - людиною). Передбачає організацію комфортних умов учіння та виховання, при якої всі учні активно взаємодіють між собою і вчителем, використовуючи моделювання життєвих і професійних ситуацій, ролеві ігри та методи, що дають змогу створити ситуації пошуку та успіху, співпереживання, суперечностей, ризику, сумніву, переконання, задоволення, аналізу та самооцінки своїх дій, спільне розв’язання проблем.

Це, на сам перед таке навчання та виховання, у якому змінюються роль вчителя, його функції. Вчитель в інтерактивному навчанні та вихованні, є не тільки носієм інформації і певної частини знань, завдання якого передати ці знання, а постійно і активно стимулює учня до самостійної творчої роботи, виконуючи роль проектувальника і консультанта.

Крім того, інтерактивна діяльність передбачає організацію і розвиток такого спілкування, яке веде до взаєморозуміння, взаємодії, до сумісного рішення загальних, але значимих для кожного учасника задач.

В сучасній дидактиці основними відмінностями інтерактивної освіти від традиційної відмічають:

• відсутність присилування активізації пізнавальної діяльності учнів;
• достатньо швидкого залучення учнів в активну діяльність;
• самостійний (індивідуальний чи груповий) пошук рішення проблеми на підвищеному рівні сил;
• створення емоційно-волевого фону для активної діяльності;
• неперервно-діючі прямі і зворотні зв’язки між педагогом і учнем;
• зміна ролі вчителя на роль консультанта;
• суб’єктно-суб’єктні відношення між педагогом і учнем як прямо, так і опосередковано через малу групу, навчальний текст, комп’ютер;
• ефективність досягнення цілей і мети навчання та виховання тощо.

 

1.2 Характеристика інтерактивної освіти

Суть інтерактивної освіти полягає в діалогових формах процесу пізнання, орієнтації на мобілізацію пізнавальних сил і прагнень учнів, на посилення мотивації до навчання, на пробудження самостійного інтересу до пізнання, становлення власних засобів діяльності, в розвитку вмінь концентруватися на творчому процесі та одержувати від нього задоволення. Саме інтерактивні форми та методи звертаються за допомогою до суб’єктивного досвіду учня і допомагає йому в процесі навчання та виховання засвоїти власні способи відкриття соціального досвіду.

Інтерактивна освіта являє собою процес обміну діяльності між педагогом і учнями, обумовленістю діяльності учнів діяльністю педагога і навпаки. Це процес спільної діяльності педагога і учнів, яке створює:

• можливість особистісного контакту між ними;
• наявність загальної мети, очікуваного результату діяльності, який задовольняє потреби кожного;
• планування, контроль, корекція і координація дій;
• розподіл єдиного процесу співпраці, загальної діяльності між учасниками;
• виникнення міжособистісних відношень.

На думку багатьох дослідників (І. Авдєєва, І. Кларин, Н. Суворова, О. Помети та ін) суттєвими характеристиками інтерактивної освіти є:

• максимальне залучення учнів до організації навчально-виховного процесу;
• спільна діяльність в режимі рівноправного спілкування;
• суб’єктивне переживання успіху кожним учасником педагогічної взаємодії;
• обов’язкова рефлексія процесу навчання і виховання;
• поглиблена робота з особистим суб’єктивним досвідом учасників навчально-виховного процесу.

 

1.3 Класифікація інтерактивних технологій

 Більшість дослідників інтерактивну освіту розглядають як сукупність інтерактивних технологій, яка складається з інтерактивних форм і методів навчання та виховання. В сучасній педагогічній літературі достатньо різноманітно описані інтерактивні технології, форми і методи. Найбільш відома класифікація інтерактивних технологій виділяє:

• інтерактивні технології кооперативного навчання – до даного виду інтерактивної технології відносять роботу в парах та роботу в малих групах;
• інтерактивні технології колективно-групового навчання, що передбачають спільну фронтальну роботу усіх учнів – до даного виду відносять методи обговорення проблеми, мозковий штурм, відкритий мікрофон, дерево рішень, методика «навчаючи – учусь» тощо;
• технології ситуативного моделювання – це рольові та ділові ігри, організаційно-діяльні ігри, ігрове моделювання явищ, розігрування ситуацій, кейс-метод;
• технології опрацювання дискусійних питань – широке і публічне обговорення якогось суперечливого питання використовуючи методи: прес-метод, дебати, дискусії, круглі столи, форуми, симпозіуми тощо.

 

1.4 Ознаки інтерактивного заняття

Ознаки інтерактивного заняття проявляються в особливостях взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу, змісті і структурі та передбачає наявність  певних рівнів:

- Фізичний - змінюють робочі місця, вільно рухаються в приміщенні, пересаджуються, при необхідності групуються, говорять, пишуть, слухають.

- Соціальний – активно взаємодіють з учасниками, задають питання, відповідають на питання, обмінюються думками, дискутують, обговорюють.

- Пізнавальний – самостійно знаходять рішення проблеми, вносять доповнення і поправки, виступають (презентують, захищають) як набування власного досвіду.

Впровадження інтерактивних форм і методів навчання та виховання в сучасну освіту є ознакою сучасності. Даний процес є одним з напрямків модернізації вітчизняної освіти та необхідною умовою забезпечення освітніх потреб.

     2 Плани уроків з предмету «Соціально-економічна географія 10-11клас» на тему Країни Америки (загальний огляд).

2.1 План уроку №1 (42 за поурочним планом) Країни Північної Америки. США - найбільша за економічним потенціалом та політичним впливом країна сучасного світу.

 

Дата _____________

Група/Клас _____________

Урок №1 (42). Країни Північної Америки. США - найбільша за економічним потенціалом та політичним впливом країна.

Навчальна мета: актуалізувати знання учнів про склад регіону та історію освоєння, нерівномірність економічного розвитку країн; сформувати знання про місце і роль США в регіоні, особливості ЕГП, природи і населення США; розвивати уміння учнів визначати своєрідність ЕГП країни, оцінювати її природноресурсний потенціал та демографічну ситуацію; виховувати цікавість до вивчення теми.

Обладнання: політична карта світу, політична карта Північної Америки, фізична карта Північної Америки, атласи, діаграми, таблиці, підручники:

1. Пестушко В.Ю. Географія: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл.: Рівень стандарту, академічний рівень/ В.Ю. Пестушко, Г.Ш. Уварова. – К.: Генеза.2010. – 304с.:іл.
2. Географія. 10 клас.: В. Коберник, Р.Коваленко, Оберіг. 2010.
3. Економічна і соціальна географія світу: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл./Б.П. Яценко, В.М. Юрківський, О.О. Любіцева та ін.; за ред. Б.П. Яенка. – К.: Прок-Бізнес, 2004. – 351с.: іл., карти.
4. Економічна і соціальна географія світу: Підруч. для 10 кл. серед. шк./Б.П. Яценко, В.М. Юрківський, О.О. Любіцева, О.К. Кузминська, О.О. Бейдик //за ред. Б.П. Яенка/ 4-е стереотипне видання. – К.: «АртЕк», 2000. – 288с.: іл., карти.

Основні поняття: історико-географічний регіон, інтеграційне об’єднання, ЕГП, колонізація, природно-ресурсний потенціал.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і умінь учнів

• До яких історико-географічних регіонів відносять частину світу - Америка?

Відповідь учнів: показивають на карті два великі історико-географічні регіони - Англо-Америку (Північну Америку) і Латинську Америку. До складу Англо-Америки входять США, Канада і острівне володіння Данії - Ґренландія, а також розташовані в Атлантичному океані острови - Бермудські, Сен-П’єр і Мікелон. Латинська Америка включає всю групу держав, розташованих на південь від США - це Мексика, країни Центральної Америки (перешийок між материками), острови Вест-Індії і держави Південної Америки з прилеглими до неї островами.

• Коли й ким була відкрита Америка?

Відповідь учнів: Всі ми знаємо, що Америку відкрив Колумб в 1492 році. І тут же відразу виникає питання – невже раніше ніхто зі Старого Світу не потрапляв в Америку? І якщо до Колумба були відвідування цього континенту, то чому це не набуло належного значення? Насправді зараз вже відомо, що ще на рубежі 10-го і 11-го століть північні мореплавці – вікінги, а конкретно жителі Ісландії досягали берегів Північної Америки в районі Лабрадору, Ньюфаундленду, або навіть південніше, вони називали ці землі Винланд. І не просто досягали, але й засновували там поселення. Так само доведено, що вікінги були першими європейцями, які спілкувалися з корінними мешканцями Америки, і в результаті цих зв’язків було потомство. Но поселення вікінгів в Америці, і відкриття Колумба мають істотну відмінність у історичному значенні. Вікінгам були цікаві нові землі лісом і пасовищами, у той час як метою експедиції Колумба було відкриття нових торгових шляхів. Розвиток Європи в 10-му столітті ще не досягло того рівня, щоб відкриття вікінгів стали поштовхом до освоєння нових земель. Треба сказати, що відкриття вікінгів були відомі в середньовічній Європі, і ще до Колумба португальський мореплавець Кортервал плавав у західному напрямку з датчанами в пошуках нових земель, і міг досягти Америки за 20 років до Колумба. Но чи були ще якісь відвідування Америки в період до Колумба, і навіть до вікінгів? Можливо, що Америку відвідували відмінні мореплавці старовини – фінікійці. Адже ще близько 3500 років тому вони досягали Канарських островів, що знаходяться на захід від Африки. У 7-5 століттях до нашої ери фінікійці не раз здійснювали експедиції навколо Африки, і навіть мали там колоніі. Западних берегів Америки могли досягати і полінезійці, бороздившие простори Тихого океану. Зв’язок Америки з Азією після заселення перший індіанцями, мабуть, мала місце і пізніше, на зорі виникнення перших цивілізацій. На це вказує спорідненість мовної сім’ї надене, поширеною на північному заході Північної Америки з китайським і єнісейських мовами.

• Які країни брали участь у колонізації Північної Америки?

Відповідь учнів: Початок європейської колонізації Америки, як правило, датуються 1492 роком, хоча існує принаймні, один приклад ранішої спроби колонізації. Першими відомими європейцями, що досягли Америки, як вважають, були вікінги («Норсі») у 11 столітті, які створили декілька колоній в Ґренландії і одне тимчасове поселення Л'Анс-о-Медоуз (L'Anse aux Meadows) в норвезькому районі Вінландія, сьогоденний Ньюфаундленд. Поселення в Ґренландії існували впродовж декількох століть, протягом яких ґренландські норсі і ескімоси мали контакти, але вони були ворожими. До кінця 15 століття, поселення ґренландських норсі загинули.

В 1492 році іспанська експедиція під головуванням Христофора Колумба досягла Америки, після чого європейська колонізація, швидко запроваджувалося спочатку у Карибському морі (включаючи острови Гаїті, Пуерто-Рико і Кубу), а з початку 16 століття, і по всій іншій Америці. Врешті-решт, вся західна півкуля перейшла під владу європейських держав, що привело до глибоких змін в її природі, населенні, у рослинному і тваринному світі. У 19 столітті вже понад 50 мільйонів чоловік залишили Європу за для Америк

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

Коли в 1492 р. кораблі Христофора Колумба досягли Багамських островів, мандрівник і не підозрював про масштаби свого відкриття, про те, що площа земель Нового Світу становить 42,5 млн км2, а їх надра багаті на поклади найважливіших корисних копалин. Натомість європейці, що прийшли слідом за Колумбом, швидко побачили казкові можливості Нового Світу, і минуло зовсім небагато часу, як тисячі представників Старого Світу, покинувши будинки, сім’ї і свої заняття, почали переселятися до незнаних земель.

Через п’ять століть ми можемо оцінити результат діяльності переселенців і їх нащадків - країни Америки (розвинені і ті, що розвиваються) стали потужною силою на світовій арені. Про їх різноманітність, рівні розвитку, національні та інші особливості ви дізнаєтеся на найближчих уроках.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Склад регіону

Завдання 1. За картами атласа визначте склад субрегіонів Англо-Америки та Латинської Америки.

З точки зору соціально-економічної географії Америка складається з двох великих історико-географічних регіонів - Англо-Америки (Північної Америки) і Латинської Америки. До складу Англо-Америки входять США, Канада і острівне володіння Данії - Ґренландія, а також розташовані в Атлантичному океані острови - Бермудські, Сен-П’єр і Мікелон. Латинська Америка включає всю групу держав, розташованих на південь від США - це Мексика, країни Центральної Америки (перешийок між материками), острови Вест-Індії і держави Південної Америки з прилеглими до неї островами.

2. Особливості економічного розвитку регіонів Америки

Рівні розвитку країн Англо-Америки і Латинської Америки дуже різняться.

Головним економічним ядром Америки є дві країни - США та Канада - економічно розвинені країни, члени «великої сімки». Англо-Америка і особливо США — найпотужніший в економічному плані регіон світу, що посідає 1-е місце у світі як за виробництвом продукції обробної і видобувної промисловості (41 %), так і за виробництвом продукції сільського господарства (близько 40 %), 1-е місце у світі за виробництвом електроенергії і більшості видів найважливішої промислової продукції - автомобілів, літаків, ракет, верстатів, а також за видобутком вугілля, природного газу, залізної руди, руд основних кольорових металів, виплавкою алюмінію тощо. На Англо-Америку припадає понад половини світового експорту пшениці, понад 3/4 кукурудзи і понад 9/10 — сої.

Країни Латинської Америки є такими, що розвиваються, хоч останнім часом тут можна виділити держави з більш високим рівнем розвитку промисловості. Це так звані нові індустріальні країни Латинської Америки: Мексика, Бразілія, Аргентина, Венесуела. У цьому ж регіоні розташована одна з небагатьох держав, що зберегли соціалістичний лад, — Куба.

Регіон долає важку спадщину багатовікової колонізації — економічну відсталість, латифундизм (велике поміщицьке землеволодіння), підлегле становище в системі міжнародного поділу праці..

Країни Латинської Америки відіграють роль аграрно-сировинних додатків розвинених держав, є важливою сферою вкладення капіталу і ринком збуту готової продукції.

3. Інтеграційні процеси в країнах Америки

Характерною ознакою Америки є наявність низки інтеграційних об’єднань.

Завдання 2. За картами атласа визначте, до складу яких регіональних міжнародних організацій входять країни Америки.

Найбільшою міжнародною організацією є Організація американських держав, що поєднує 30 країн регіону. У 1973 р. створене Карібське співтовариство (КАРІКОМ), його мета — спростити господарські пов’язки між Карібськими країнами. Із 1983 р. на основі Латиноамериканської асоціації вільної торгівлі утворена Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ). Найбільше економічно потужне об’єднання було створене в 1992 р., коли США, Канада й Мексика утворили Північноамериканську асоціацію вільної торгівлі (НАФТА). Інтеграційні процеси допомагають більш раціонально використати сировинні, фінансові, трудові та виробничі ресурси Америки.

4. Роль США в регіоні

Вирішальну роль в економічному і політичному житті регіону і всього світу відіграє наймогутніша в економічному і військовому аспектах країна — США. За підтримки держави міжнародні монополії США практично повністю контролюють країни Америки, проникаючи до їх економіки шляхом придбання акцій місцевих фірм, заснування філіалів своїх фірм, перенесення туди частини виробництв багатьох товарів, використання дешевої робочої сили і багатьох сировинних ресурсів.

США використовують своїх сусідів для виконання певних функцій обслуговування: переробки привізної нафти, реекспорту нафтопродуктів, виробництва алюмінію, «квартирантства» найбільших монополій, що уникають великого оподаткування чи розукрупнення тощо. До портів Панами приписано більше американських торговельних суден, ніж до всіх портів США. Останнім часом багато держав регіону дедалі наполегливіше намагаються звільнитися від надмірної опіки США і збільшити свою частку прибутку від експлуатації власних ресурсів. (Додаток 2)

5. Освоєння регіону та формування території США

Виступи учнів з повідомленнями

До приходу європейців територію Північної Америки населяли індіанці, а Аляску — ескімоси. Наприкінці XV ст. берегів Північної Америки досяг мореплавець Джон Кабот. Це поклало початок європейській колонізації материка, у якій брали участь іспанці, голландці й французи, однак найбільших успіхів досягли англійці. На початку XVII ст. Англія вже мала велику територію на східному узбережжі континенту.

У XVIII ст. в американських колоніях розгорнувся потужний рух, спрямований на здобуття самостійності. У ході війни за незалежність американська армія, яку очолював Джордж Вашинґтон і яка складалася з добровольців, здобула перемогу. 4 червня 1776 р. була прийнята Декларація незалежності США, а через 11 років — конституція нової держави.

У наступні кілька десятиліть територія країни збільшувалася як за рахунок покупок (Франція продала колонію Луїзіана, Росія — Аляску й Алеутські острови), так і завдяки захопленням (у Мексики був відібраний штат Техас). У другій половині XIX ст. колонізація охопила Великі рівнини, гірський Захід і Тихоокеанське узбережжя.

Із часом загострилися суперечності між промисловою й фермерською Північчю й рабовласницьким Півднем, що призвели до громадянської війни 1861–1865 рр. Перемогу здобули жителі Півночі, яких очолював президент Авраам Лінкольн. Це дало можливість об’єднати країну, призвело до знищення рабства й послужило поштовхом до швидкого економічного розвитку.

У 1917–1918 рр. США брали участь у Першій світовій війні на боці Антанти. Після війни, що переважно велася на європейській території, США посіли провідне місце серед держав світу.

У 1929 р. в країні вибухнула жорстока економічна криза — «Велика депресія», що супроводжувалася падінням виробництва, соціальними потрясіннями, ростом безробіття й злочинності. Кризу вдалося подолати за допомогою відомих під назвою «Новий курс» реформ, проголошених президентом Франкліном Рузвельтом, що чотири рази переобирався на цю посаду. Після Другої світової війни США захопили світове лідерство, якому протистояв СРСР. Між цими країнами велася «холодна війна», що закінчилася з розпадом СРСР в 90-х роках ХХ ст. США воювали у Кореї (1950–1953рр.), потім у В’єтнамі (1965–1973 рр.), пізніше американська армія брала участь у військових операціях у Кувейті, на Балканах. Після жахливого терористичного акту 11 вересня 2001 року США ведуть активну боротьбу зі світовим тероризмом.

6. «Візитна картка» США

Офіційна назва — Сполучені штати Америки. Площа — 9,4 млн км2. Населення — 308 млн осіб (2009 р.). Столиця — Вашинґтон. Тип країни — економічно високорозвинена держава, країна «великої сімки». Державний устрій — президентська республіка, федеративна держава. (Додаток 2)

7. ЕГП

Завдання 3. За картами атласа охарактеризуйте ЕГП США.

США займають середню частину материка Північна Америка. Тут знаходяться 48 штатів і федеральний округ Колумбія, 49-й штат — Аляска — розташований на північному заході материка, межує з Канадою, а через Берінґову протоку — з Росією. Гавайські острови (Тихий океан) здобули статус 50-го штату США в 1959 р. Територія США омивається водами Атлантичного і Тихого океанів, на півночі (Аляска) — Північним Льодовитим океаном. Природно, що морські кордони США (близько 8000 км) значно довші за сухопутні. (Додаток 2)

Понад 200 років на території США не було війн, за винятком гро­мадянської війни Півночі і Півдня. Країна не зазнавала руйнівного впливу подій Першої і Другої світових війн, більше того, отримала зних гігантські прибутки як кредитор багатьох держав Європи.

Отже, ЕГП США вельми вигідне й сприяє економічному розвитку держави.

8. Природно-ресурсний потенціал

За кількістю і різноманітністю природних умов та ресурсів США є однією з найбагатших країн світу.

Рельєф країни дуже різноманітний. Рівнини і низовини внутрішніх частин країни створюють сприятливі умови для сільськогосподарського освоєння. Всю західну частину країни займає гірська система Кордільєри, а вздовж Атлантичного узбережжя простяглися невисокі гори Аппалачі.

Головною перевагою клімату є достатнє зволоження рівнинних земель східної частини країни та їх розташування в помірному і субтропічному поясах. Природна родючість різноманітних ґрунтів поліпшується за допомогою продуманої меліорації. Водні ресурси розподілені нерівномірно, однак система Великих озер, ріка Міссісіпі з притоками є величезним резервуаром прісної води.

США мають багаті і різноманітні ресурси корисних копалин.

Хоча держава і приватні особи витрачають на охорону навколишнього середовища величезні кошти, масштаби виробництва настільки великі, що екологічних проблем уникнути не вдається.

V. Закріплення нових знань і умінь учнів

Завдання 4. За картами атласа, даними підручника, діаграм, таблиць визначте географію мінеральних ресурсів США. Результати занесіть до таблиці.

Завдання 5. Зробіть припущення, які галузі господарства можуть розвиватися в США на власних ресурсах.

VI. Підсумок уроку

• Америка складається з двох історико-географічних регіонів - Англо-Америки (Північної Америки) і Латинської Америки. Північна Америка має сприятливі соціально-економічні умови для життя і діяльності людей. Головним економічним ядром Північної Америки є США та Канада - економічно розвинені країни, члени «Великої сімки». Вони є постіндустріальними країнами – лідерами з високим рівнем господарського розвитку, який впливає на хід усіх економічних процесів у світі, країн північноамериканського регіону. Вирішальну роль в економічному і політичному житті регіону і всього світу відіграє наймогутніша в економічному і військовому відношеннях країна - США.

• ЕГП США дуже вигідне, на всіх етапах воно сприяло розвитку країни.

• США мають величезний природно-ресурсний потенціал.

VII. Домашнє завдання

• Опрацювати §40., конспект уроку (додаток № 1)

• Позначити на контурній карті країни Англо-Америки. (додаток № 3)

• Випереджальне (окремим учням). Знайти статистичні дані та побудувати в зошитах стовпчикові або кругові діаграми, які відображають частку США у світовому промисловому та сільськогосподарському виробництві.

• Випереджальне (окремим учням). Підготувати повідомлення про економічне партнерство США та України.

2.2 План уроку №2 (43 за поурочним планом) Країни Північної Америки. США: Населення: закономірності зростання, етнічний склад, трудові ресурси, соціальна структура суспільства. Галузева та територіальна структура господарства. Зовнішньоекономічні зв’язки.

 

Дата _____________

Група/Клас _____________

Урок №2 (43). Країни Північної Америки. США: Населення: закономірності зростання, етнічний склад, трудові ресурси, соціальна структура суспільства. Галузева та територіальна структура господарства. Зовнішньоекономічні зв’язки.

Навчальна мета: охарактеризувати демографічну ситуацію, етнічний склад, трудові ресурси, соціальну структуру населення США; сформувати знання про особливості галузевої та територіальної структури господарства США, виокремити галузі міжнародної спеціалізації, визначити найбільші промислові та сільськогосподарські райони, специфіку зовнішніх економічних зв’язків; розвивати уміння працювати з джерелами географічної інформації, складати та користуватися діаграмами, таблицями; виховувати активне самостійне мислення, уважність, ділові якості.

Обладнання: політична карта Північної Америки, карта господарства США, атласи, таблиці, діаграми, підручники:

5. Пестушко В.Ю. Географія: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл.: Рівень стандарту, академічний рівень/ В.Ю. Пестушко, Г.Ш. Уварова. – К.: Генеза.2010. – 304с.:іл.
6. Географія. 10 клас.: В. Коберник, Р.Коваленко, Оберіг. 2010.
7. Економічна і соціальна географія світу: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл./Б.П. Яценко, В.М. Юрківський, О.О. Любіцева та ін.; за ред. Б.П. Яенка. – К.: Прок-Бізнес, 2004. – 351с.: іл., карти.
8. Економічна і соціальна географія світу: Підруч. для 10 кл. серед. шк./Б.П. Яценко, В.М. Юрківський, О.О. Любіцева, О.К. Кузминська, О.О. Бейдик //за ред. Б.П. Яенка/ 4-е стереотипне видання. – К.: «АртЕк», 2000. – 288с.: іл., карти.

Основні поняття: ЕГП, природно-ресурсний потенціал, природний приріст, густота населення, імміграція, урбанізація, мегалополіс, діаспора, економічна криза, ТНК, експорт, імпорт.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і умінь учнів

Завдання 1. Охарактеризуйте економіко-географічне положення США та оцініть його вплив на розвиток господарства країни.

Завдання 2. Оцініть природно-ресурсний потенціал США та спрогнозуйте потенціальні можливості розвитку господарства країни на власній природній сировині.

Бесіда

• Пригадайте, як відбувалося освоєння американських земель.

• Які етнічні групи переселялися на американський континент?

• З яких етнічних груп складається сучасне населення Америки?

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

США — наймогутніша в економічному і військовому відношенні постіндустріальна держава, тому її нерідко називають головною країною сучасного світу. Частка США в сукупному промисловому виробництві розвинених країн складає близько 1/3, в сукупному сільськогосподарському виробництві — 1/4.

Важко знайти країну, до якої б виявлялася більша цікавість, ніж до США. При цьому неправильно було б вважати, що розвиток американської економіки являє собою постійне неухильне зростання. Як і економіки інших країн, вона переживає періоди кризи і підйому.

Так, в 1983р. у США почався семирічний господарський підйом — результат структурної перебудови економіки. Наприкінці 1980-х рр. почався період різкого сповільнення темпів економічного зростання. Тому головною задачею стало оздоровлення економіки. Мета була досягнута шляхом стимулювання інвестиційних процесів, використання державної підтримки науково-дослідних і проектних розробок, створення сприятливих умов для малого бізнесу тощо. У період економічного підйому 1993–1995 рр. темпи економічного зростання щорічно складали близько 4 %.

На рубежі XX–XXI ст. США зіткнулися зі складними проблемами внутрішнього розвитку. Саме в США розпочалася фінансова криза, що викликала кризу економічну, яка, у свою чергу, хвилею прокотилася по всіх країнах світу.

Досягнувши найвищого рівня впливу на світові економіку і політику, США вступають у стадію глибокої трансформації різних сфер — економічної, політичної, соціальної.

Для того щоб визначити, як сформувався потужний господарський комплекс країни, охарактеризуємо її населення як головну продуктивну силу та дізнаємося про особливості господарства на сучасному етапі.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Населення

За кількістю населення - 308 млн осіб - США посідають 3‑є місце у світі. Середньорічний природний приріст населення в США вищий за європейський — 5,5‰. При цьому показник приросту темношкірого населення складає 21 ‰, тому його частка в населенні країни неухильно зростає.

Нерівномірність розселення, Найбільш густо заселені північно-східні райони країни, де гус­тота населення перевищує 100 осіб/км2.

Вирішальну роль у формуванні населення країни відіграла імміграція, яка ще 50 років тому була абсолютно вільною. Зараз в’їзд до США суворо нормується, при цьому щорічно до країни в’їжджає близько 800 тис. осіб, серед яких багато фахівців високої кваліфікації, в тому числі вчених і наукових працівників. Сучасна американська нація — це результат етнічного змішування переселенців із різних частин світу: білі, — 79,96 %, азіати-монголоїди — 4,43 %, афроамериканці — 12,85 %, індіанці і мешканці Аляски — 0,97 %, народності Гавайїв та інших островів Тихого Океану — 0,18 %, інші раси та їх суміші — 1,61 %. Урбанізація — 80 %. Субурбанізація.

Так зване «біле» населення переважає у всіх штатах США, крім Гавайїв, де переважає «азіатське», та округу Колумбія — тут домінує чорношкіре населення. Чисельність корінного населення — індіанців — унаслідок війн та епідемій скоротилася і на початку ХХст. складала всього 200 тис.осіб. Але зміна політики щодо аборигенів сприяло поступовому зростанню їх чисельності, яка на початок ХХІ ст. перевищила 2 млн. В США проживають представники всіх релігійних конфесій світу, проте переважають християни, більшість яких є протестантами.

Частка городян становить 80 % загальної кількості населення. Міст-мільйонерів 9: Нью-Йорк, Чікаґо, Лос-Анджелес, Х’юстон, Філадельфія, Детройт, Даллас, Фенікс, Сан-Дієґо. Однак якщо рахувати міста, що злилися з передмістями, то кількість міст-мільйонерів зросте до 20. Оскільки зберігається тенденція субурбанізації, то передмістя виявляються переважно «білими», авцентрах міст значна частка чорношкірого населення і вихідців з країн Латинської Америки й Азії.

Розширення близько розташованих міських аґломерацій призводить до того, що вони починають зливатися, утворюючи мегалополіси.

Завдання 1. Знайдіть на карті мегалополіси США та визначте найбільші міста, які входять до їх складу.

Відповідь. У США мегалополісів три: Босваш (Бостон — Вашинґтон) на Атлантичному узбережжі, Чіппітський (Мілвокі — Піттсбурґ) в районі Великих озер і Сан-Сан (Сан-Франціско — Сан-Дієґо) в Каліфорнії.

2. Україніська діаспора в США

Запитання. Що вам відомо про українську діаспору в США?

Початком еміграції українців до США вважається 1877 р. Саме тоді група селян-русинів із Закарпаття прибула на шахти східної Пенсільванії. Основна частина наступної хвилі еміграції прибула до США в другій половині 1920-х років. У післявоєнний період розпочалася третя хвиля еміграції (друга половина 1940-х років). Основну частину її становили «переміщені особи» та біженці з таборів західних зон окупації Німеччини і Австрії, а також з Італії.

За публікаціями американських учених, в США налічується близько 2 млн українців та осіб українського походження. Українська мова, географія, література, історія, соціологія України викладаються у 28 університетах та коледжах США. Утворилися і діють різноманітні українські громади політичного, релігійного та культурно-освітнього спрямування.

3. Господарство США. Загальна характеристика

Валовий національний продукт (ВНП) країни у поточних цінах становить понад 14 трлн дол. Для її господарства характерний комплексний розвиток усіх сучасних виробництв, їх величезні розміри, новітні техніка, технологія та організація праці, високий освітній рівень населення. І хоча темпи економічного зростання США в ХХІ ст. істотно знизилися, їх економіка залишається провідною у світі.

Майже 2/3 зайнятих працюють у нематеріальній сфері, 0,6%— у добувній, 19 % — в обробній промисловості, 6 % — у будівництві, 6 % — на транспорті, у сфері зв’язку і в комунальному господарстві, 2,7% — у сільському господарстві, на лісорозробках і в рибальстві. Такий розподіл трудових ресурсів є прогресивним і відповідає сучасним вимогам.

Ринкова економіка США поєднує державну, велику корпоративну і дрібну приватну власність. Державна власність включає інфраструктурні об’єкти (транспортні, комунікаційні, енергетичні, екологічні, освітні, наукові), військове майно, їй належить майже 1/3 площі країни. Вирішальну роль у матеріальному виробництві відіграють великі корпорації. Створений транснаціональними корпораціями (ТНК) «комплекс закордонних підприємств» використовує додаткові трудові ресурси робітників і службовців, за кількістю рівний половині зайнятих в обробній промисловості США. На частку ТНК припадає до 2/3 зовнішньоекономічного обороту США.

Дрібна приватна власність особливо поширена в торгівлі, гро­мадському харчуванні й обслуговуванні.

Засобами державного впливу на всю економіку є оподаткування, дозвіл або заборона, субсидії, закупки продукції, регулювання цін і умов діяльності. Важливим для країни галузям надається пряма державна допомога. У 80-ті роки таку допомогу одержали автомобільні корпорації, що опинилися в скрутному становищі внаслідок японської конкуренції. Важливою частиною господарства стали наукові дослідження, їх здійснюють урядові установи, лабораторії корпорацій та університети. Характерною ознакою США є наявність величезного військово-промислового комплексу. Військові замовлення уряду мають істотне значення для цілих галузей та територій.

4. Промисловість

Промисловість США характеризується повнотою галузевої структури, високою забезпеченістю природними ресурсами і кваліфікованою робочою силою, розвиненою науково-дослідною базою, а також значною концентрацією капіталу і виробництва.

Завдання 2. За картами атласа, текстом підручника, таблицями, діаграмами охарактеризуйте провідні галузі промисловості США.

Результати оформіть у вигляді таблиці:

 

Провідні галузі промисловості	Райони/центри розміщення	Стисла характеристика

 

Електроенергетика, машинобудування (повна номенклатура машинобудівного виробництва), хімічна промисловість. Їх сукупна частка у продукції промисловості США перевищує 50 %. ТЕС — 69 % і АЕС — 22 %, ГЕС — 9 %.

Чорна металургія і кольорова металургія. Легка і харчова промисловість.

У результаті структурної перебудови промислового виробництва прискореними темпами розвиваються електроенергетика, машинобудування та хімічна промисловість. Їх сукупна частка у продукції промисловості США перевищує 50 %, на них припадає до 60% усіх інвестицій у промисловість.

За запасами енергоресурсів та їх видобутком США посідають одне зперших місць у світі. Частка США у світовому видобутку нафти становить 11 %. Найбільшими районами видобутку нафти єпівденно-західні штати — Техас, Луїзіана, Оклагома, Нью-Мексико (постачають майже половину нафти, що видобувається вкраїні), Тихоокеанське узбережжя у штаті Каліфорнія, Північна Аляска.

США також володіють найбільш розвиненою нафтопереробною промисловістю. Нафтопереробні заводи наближені до промислових вузлів Північного Сходу, портових центрів, вздовж трансмагістральних нафтопроводів.

За видобутком природного газу США — один з лідерів у світі. Більшість родовищ територіально збігаються із нафтоносними районами, відкриті у районі Скелястих Гір.

Найстарішим і найголовнішим районом видобутку вугілля є Аппалацький, за останні десятиріччя значно зріс видобуток вугілля у гірських штатах.

Запаси бурого вугілля сягають 460 млрд т. Вони розміщуються переважно у південних штатах та у районі Центральної Півночі США.

США є найбільшим у світі продуцентом електроенергії. У структурі виробництва електроенергії найбільший відсоток припадає на теплові — 68,6 % й атомні — 20,2 %. Потужності АЕС становлять 32,5 % світових потужностей атомних електростанцій. Зараз уСША діє близько 80 АЕС.

Металургійна промисловість США базується на великих запасах залізних руд у районі озера Верхнє і коксівного вугілля Аппалацького басейну. Використовуються також імпортні руди з Кана­ди, Венесуели, Бразілії.

Основний район чорної металургії країни — Приозерний. У кольоровій металургії США важливе місце посідає виплавлення алюмінію, в тому числі із брухту (1-е місце у світі). Заводи повного циклу працюють у районах, забезпечених дешевою енергією,— на ГЕС річок Колумбія і Теннессі. США посідають також перші місця за виробництвом олова, свинцю. На базі власних родовищ виплавляють мідь у Приозер’ї. За останнє десятиріччя виплавлення кольорових ірідкісних металів перемістилося у морські порти переважно Атлантичного узбережжя (Нью-Йорк, Філадельфія, Балтимор), де пе­реробляють імпортну сировину. Перспективним районом для розвитку кольорової металургії є Аляска, де знаходяться родовища кольорових металів.

Сучасна структура хімічної промисловості спрямована на виробництво полімерних матеріалів (синтетичного каучуку, хімічних волокон, пластмас і синтетичних смол). Потужні підприємства галузі функціонують у Лос-Анджелесі, Сан-Франціско. Заводи, що виробляють хімічні добрива, розміщені по всій території США.

Машинобудування є провідною галуззю промисловості США, це майже 40 % промислової продукції. США, як Німеччина і Японія, мають повну номенклатуру машинобудівного виробництва. Саме в Детройті, столиці автомобілебудування США, виник пер­ший (в XIX ст.) найбільший світовий осередок автомобільної промисловості. Тут складається понад 3 млн автомобілів щороку. Великими сучасними центрами автомобілебудування є також Нью-Йорк, Сент-Луїс, Канзас-Сіті, Флінт, Атланта, Лос-Анджелес, Лансінґ, Даллас-Форт-Уейн, Балтімор та ін. Найбільшими є автомобільні монополії «Дженерал моторз» і «Форд моторз».

Важливою галуззю машинобудування США є авіаракетокосмічна промисловість, центри якої розмішуються у Тихоокеанських штатах (Каліфорнія, Вашинґтон). У центральній частині країни до важливих центрів належать Сент-Луїс, Колумбус, а на північному сході — Нью-Йорк, Бостон, Гартфорт (центр виробництва авіадвигунів). Великою корпорацією, що домінує в авіа-бізнесі, є «Боїнг» (м. Сіетл).

Підприємства електротехнічної та електронної промисловості сформувалися у великих міських аґломераціях півночі і північного сходу США, а також в районі Лос-Анджелеса, Далласа, Х’юстона, Нового Орлеана. США утримують лідерство за виробництвом комп’ютерів, випускаючи більше половини всіх ЕОМ світу.

З-поміж галузей легкої промисловості США найбільш розвинені текстильна і шкіряно-взуттєва.

Харчова промисловість роззосереджена на всій території США. До важливих галузей харчової промисловості США належать м’ясна, молочна, консервна, борошномельна, а також виробництво алкогольних та безалкогольних напоїв.

5. Сільське господарство

Сільське господарство США виробляє продукцію для власних потреб і на експорт. Цьому сприяє природне середовище й ефективне господарювання. Якщо в Індії один селянин обробляє 1 гектар землі, то один фермер США — 50–60 гектарів. Американські ферми високомеханізовані, мають прекрасну енергетичну, інфраструктуру і наукову забезпеченість. Для підтримки фермерів уряд уже протягом кількох десятиліть щорічно надає їм багатомільярдні субсидії. Більша частина товарної продукції давно вже надходить від великих господарств, які використовують найману робочу силу 2,9 % економічно активного населення.

Частка сільськогосподарського виробництва у ВВП становить близько 2 %. Для сільського господарства США загалом характерно домінування тваринництва (52 %).

Різноманіття природних умов, розвиток транспорту, висока товарність створили передумови для доволі вузької спеціалізації не лише окремих ферм, а цілих районів, які в США прийнято називати «сільськогосподарськими поясами».

Завдання 3. За картами атласа, текстом підручника, таблицями, діаграмами визначте основні напрями рослинництва США і райони розміщення основних культур. Відповідь представте у вигляді таблиці.

Уздовж кордону з Канадою, від озера Верхнє до Кордільєр, проходить «пшеничний» пояс. Південніше від нього, між Великими озерами і рікою Огайо на сході, через міста Сент-Луїс і Канзас-Сіті на півдні і до Кордільєр простягається «кукурудзяно-соєвий» пояс. Середньоатлантичне узбережжя, середні і південні Аппалачі та рівнини, що до них прилягають, — це колишній «тютюновий» пояс. Півострів Флоріду і узбережжя Мексиканської затоки охоплює «бавовняний» пояс. Передгір’я Кордільєр використовуються як пасовища.

США виробляють понад 16 % зерна у світі. У структурі валового збору зернових найвагоміше значення мають кукурудза (1-е місце у світі) і пшениця (3-є місце).

Валовий збір зерна — 62,7 млн т — третій показник у світі після Китаю та Індії.

Важливою кормовою культурою є соя, яку вирощують у більшості районів, придатних для рільництва (1-е місце у світі).

У посушливій південній частині Великих рівнин культивують посухостійку кормову культуру — сорго (22,5 % світового виробництва). Товарний збір рису становить понад 9 млн т. Арахіс вирощують переважно у південних штатах (Джорджія).

Плантації цукрової тростини поширені у Флоріді, Луїзіані, атакож на Гавайських островах. Цукровий буряк вирощують у Каліфорнії, Айдахо, Північній Дакоті і Міннесоті. За врожайністю цієї культури США посідають 3-є місце у світі після Франції і Німеччини.

Овочівництво, картоплярство і садівництво переважно зосереджені у західній частині США, Флоріді, на узбережжі Великих озер.

Тваринництво США характеризується м’ясним напрямом, орієнтуючись переважно на внутрішній ринок. За поголів’ям великої рогатої худоби США посідають 4-е місце у світі, а свиней — 2-ге. У США інтенсивно розвивається птахівництво, особливо промислова відгодівля м’ясних курчат (бройлерів).

США — одна з найбільших риболовних країн світу.

6. Транспорт

Залізниці побудовані ще в минулому столітті, їх довжина навіть зменшується. Практично немає населених місць, у тому числі й ферм, до яких не були б прокладені дороги з твердим покриттям. Найбільш ефектний вигляд має система швидкісних автострад — хайвеїв. Загальна довжина їх становить майже 70тис. км. Залізниці й автомобільні дороги утворюють кілька широтних і меридіональних напрямів, які дістали назву «транспортних коридорів».

З’єднані між собою каналами річка Міссісіпі, Великі озера і річка Св. Лаврентія утворили найдовший у світі внутрішній водний шлях. Поглиблення каналів на річці Св. Лаврентія на території Канади дало можливість океанським суднам підніматись аж до Чікаґо і Дулута. Великим озерам офіційно надано статус четвертого морського узбережжя США. Розгалужена мережа трубопроводів з’єднує місця видобутку та споживання нафти й газу. Густота транспортної мережі є найбільшою в східній частині країни і в Каліфорнії.

США мають значний торговий флот. Найважливіші системи морських портів сформувалися навколо Нью-Йорка, Нового Орлеана, Х’юстона і Лос-Анджелеса. (Додаток 2)

Насиченість країни автомобілями є найвищою у світі — 500 одиниць легкових і 200 одиниць вантажних на 1000 жителів. Усього на ходу в країні майже 180 млн автомобілів, у тому числі — 125 млн легкових. Власна автомашина стала традицією і передумовою субурбанізації.

За насиченістю аеропортами, розмірами парку магістральних літаків і кількістю перевезених пасажирів США не мають рівних у світі. Аеропорти Чікаґо, Далласа, Атланти і Лос-Анджелеса вважаються чотирма найбільш завантаженими у світі.

7. Зовнішньоекономічні зв’язки

Сфера зовнішньоекономічних інтересів країни торкається всього світу. Основною формою зовнішньоекономічних операцій США є вивезення капіталу. Оборот підконтрольних американському капіталу зарубіжних підприємств перевищує 1,5 трлн дол., що удвічі більше за експорт товарів із США. Ввезення іноземного капіталу становить понад 100 млрд дол. щорічно. Іноземці купують у США облігації, акції, землю, нерухомість.

Важливою статтею зовнішньої торгівлі США є торгівля ліцензіями на право користування новими технологіями, дорогими машинами, інструментами, американськими методами управління і на прокат кінофільмів.

За обсягом зовнішньоторгового обороту країна перевершує всі інші країни світу: експорт оцінюється в 687,7 млрд дол., імпорт — в 1165 млрд дол. (2005 р.).

Країна експортує виробниче обладнання і машини, літаки і аерокосмічну техніку, зброю, вугілля, пшеницю, кормове зерно, сою, бавовну, тютюн, цигарки. Як експортер наукомістких товарів, патентів та інформації США — поза конкуренцією. Держава імпортує нафту і нафтопродукти, автомобілі, побутові техніку і вироби, газетний папір, продукти тропічного землеробства. Широкий імпорт трудомістких виробів, особливо споживчого призначення, виправданий високою вартістю американської робочої сили. Головними торговельними партнерами США є індустріально розвинені країни Європи, Канада і Японія. Регіонами прямих приватних інвестицій є Канада і Латинська Америка.

8. Зовнішньоекономічні зв’язки США та України

Повідомлення учнів

Сполучені Штати Америки є стратегічним партнером України. Цей вибір зумовлюється виключно значною роллю США у світовій економіці й політиці.

За даними державного департаменту США, у травні 2006 р. було прийнято рішення про «Розширення експортних можливостей України через Генералізовану систему преференцій (ГСП)». 23 січня 2006 р. Україну переєстрували як бенефіціара ГСП. Це означає, що Україна може безмитно експортувати в Сполучені Штати 3400 товарів. Безмитний режим у рамках ГСП дає певним експортним позиціям з України конкурентні переваги на ринку Сполучених Штатів, оскільки компанії-імпортери не сплачують тариф в розмірі від 1 % до 16 %, що діє для експорту.

Основу експорту України до США складають 4 товарні групи: чорні метали, продукти неорганічної хімії, добрива, вироби з чорних металів, на які припадає понад 80 % всього експорту.

Крім того, США надає Україні офіційну допомогу щодо техніко-економічної співпраці. Після добровільної відмови від ядерної зброї і схвалення відповідної резолюції Конгресом США в 1995 р. Україна перебувала на 3-ому місці серед отримувачів офіційної допомоги від США. США залишаються найбільшим донором офіційної технічної допомоги Україні. В рамках цієї програми у 2009 р. Україна отримала 96,18 млн дол.

V. Закріплення нових знань і умінь учнів

Запитання для обговорення

• Які основні чинники розміщення підприємств наукомістких галузей промисловості США? Наведіть конкретні приклади.

• Чим пояснити зростання імпорту мінеральної сировини до США?

• Чому в структурі господарстві США збільшується частка сфери послуг?

• Які, на вашу думку, заходи щодо подолання фінансової та економічної кризи уряд США в найближчому майбутньому обере як пріоритетні?

Завдання 4. За картами атласа й текстом параграфа складіть схему зовнішньоекономічних зв’язків США.

VI. Підсумок уроку

• США — високорозвинена держава, для господарства якої характерний комплексний розвиток усіх сучасних виробництв, висока організація праці і високий рівень освіти населення.

• Величезне значення в економіці США мають її зовнішньоекономічні відносини з іншими країнами світу, провідну роль в яких відіграють ТНК і прямі інвестиції.

• Територія США добре освоєна, всі її частини тісно пов’язані між собою завдяки транспортній інфраструктурі. Провідну роль у житті країни відіграють північно-східне узбережжя, район Великих озер, штати Каліфорнія, Техас і Флоріда.

VII. Домашнє завдання

• Опрацювати § 41.

• Позначити на контурній карті: а) найбільші центри машинобудування США; б) сільськогосподарські пояси США. (Додаток 3)

2.3 План уроку №3 (44 за поурочним планом). Країни Північної Америки. Практична робота № 4 «Порівняльна характеристика господарства економічних районів США: Півночі, Півдня та Заходу»

 

Дата _____________

Група/Клас _____________

Урок 3 (44). Країни Північної Америки. Практична робота № 4 «Порівняльна характеристика господарства економічних районів США: Півночі, Півдня та Заходу»

Навчальна мета: актуалізувати знання про галузеву та територіальну структуру господарства США, скласти порівняльну характеристику галузевої структури і спеціалізації господарства головних економічних районів США: Півночі, Півдня і Заходу; розвивати практичні уміння визначати спільні та відмінні ознаки господарства районів, систематизувати й узагальнювати інформацію, уміння працювати в контурних картах.

Обладнання: політична карта Північної Америки, карта господарства США, атласи, таблиці, діаграми, підручники, контурні карти (зошити для практичних робіт на друкованій основі).

Основні поняття: територіальна структура господарства, галузева структура

господарства, спеціалізація, економічний район, промисловість, сільське господарство.

Тип уроку: практична робота - комплексного застосування знань, умінь, навичок учнів.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

Аналізуючи територіальну та галузеву структуру господарства США, ви, напевно, помітили відмінності. Північна частина країни, де проживає майже половина населення країни та виробляється 50 % промислової та сільськогосподарської продукції, відрізняється високим розвитком важкого машинобудування, автомобілебудування, металургії, хімічної, харчової, швейної промисловості.

На заході країни найбільшого розвитку досягли новітні наукомісткі галузі та виробництво зброї. На півдні зосереджені найбільша кількість підприємств з видобутку та переробки нафти і природного газу та добре розвинені традиційні галузі: текстильна, швейна, тютюнова, целюлозно-паперова, меблева.

За територіальними відмінностями господарства в США виділяють три економічні райони: Північ, Південь та Захід. Порівняти господарство цих районів, визначити ознаки схожості та відмінності, зробити висновки про роль кожного району у розвитку економіки США — задача сьогоднішнього уроку, яку ви вирішуватиме під час виконання практичної роботи.

IІІ . Практичне застосування знань, умінь, навичок

Виконання практичної роботи

Завдання 1 (3 бали). Позначте на контурній карті а) межі економічних районів; б) найбільші міста, промислові центри та технопарки і їх промислову спеціалізацію; в) сільськогосподарську спеціалізацію економічних районів.

Завдання 2 (3 бали). Визначте галузі спеціалізації промисловості та сільського господарства двох районів. Результати оформіть у вигляді таблиці.

Галузь господарства	Назва району _________________	Назва району _________________
І. Спеціалізація промисловості	1. 2. 3.	1. 2. 3.
ІІ. Спеціалізація сільського господарства	1. 2. 3.	1. 2. 3.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу

Завдання 3 (3 бали). Визначте ознаки схожості та відмінності районів, що порівнюються. Результати оформіть у вигляді таблиці.

Ознаки	Назва району _________________	Назва району _________________
Ознаки Схожості	1. 2. 3.
Ознаки Відмінності	1. 2. 3.	1. 2. 3.

Завдання 4 (3 бали). Зробіть висновок. Поясніть, причини відмінностей у господарській спеціалізації районів, що порівнюються.

V. Підсумок уроку

США поділяються на три економічні регіони – Північ, Південь, Захід. У США сформувалася ринкова модель економіки. Галузева структура господарства США вирізняється чітко вираженою постіндустріальністю. Наукоємні галузі промисловості є основою усього господарства, серед них машинобудування з електронікою та аерокосмічною галуззю, мікробіологія, генна інженерія.

Сільське господарство США відрізняється високим рівнем продуктивності, незначною часткою зайнятих і переважанням рослинництва.

Сфера послуг країни має розгалужену систему з переважанням банківського сектору.

V. Домашнє завдання

• Опрацювати §42. Заповнить таблицю

Порівняльна характеристика економічних регіонів США

План характеристики	Північ	Південь	Захід
1. Склад району, розміри
2. Оцінка географічного положення
3. Оцінка природно-ресурсного потенціалу
4. Народонаселення
5. Галузі промислової спеціалізації
6. Галузі сільскогосподарської спеціалізації
7. Особливості сфери послуг
8. Ввіз і вивіз товарів і послуг
9. Проблеми розвитку
10. Перспективи розвитку

• Скласти кросворд «Сполучені штати Америки» (15 запитань).

• Випереджальне (окремим учням). Підготувати повідомлення на теми: «Освоєння і формування території Канади», «Українська діаспора в Канаді».

2.4. План уроку №4 (45 за поурочним планом) Країни Північної Америки. Характеристика провідних країн – Канада. ЕГП. Особливості розміщення населення. Українці в Канаді. Найбільші міські агломерації. Господарство. Роль країни в міжнародному географічному поділі праці.

 

Дата _____________

Група/Клас _____________

Урок №4 (45) Країни Північної Америки. Характеристика провідних країн – Канада. ЕГП. Особливості розміщення населення. Українці в Канаді. Найбільші міські агломерації. Господарство. Роль країни в міжнародному географічному поділі праці.

Навчальна мета: поглибити та систематизувати знання про країни Північної Америки, охарактеризувати ЕГП, природу та населення Канади, визначити особливості галузевої структури й територіальної організації господарства Канади; розвивати уміння самостійно складати комплексну характеристику країни, уміння порівнювати господарства країн.

Обладнання: політична карта Північної Америки, фізична карта Північної Америки, атласи, таблиці, діаграми, підручники.

Основні поняття: колонізація, інтеграція, економіко-географічне положення, природні ресурси, густота населення, діаспора, трудові ресурси, імміграція, інвестиції, господарство, спеціалізація, експорт, імпорт.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Перевірка домашнього завдання

• Які чинники сприяли перетворенню США на економічний центр сучасного світу?

• Які основні ознаки галузевої структури промисловості США і розміщення її підприємств?

• Чим пояснюються структура експорту і імпорту США? Яку роль у зовнішньоекономічних відносинах країни відіграють ТНК?

• Які економічні райони виділяються на території США? Чим обумовлене їх виділення?

• Як ви можете прокоментувати тезу «Примор’я — індустріальне серце США»?

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

Найтіснішими інтеграційними зв’язками зі США пов’язана Канада — друга країна у складі регіону Англо-Америка. Саме сусідство з США багато в чому визначає соціально-економічний розвиток Канади. Вздовж канадсько-американського кордону мешкає основна частина населення Канади, так само зосереджений основний промисловий потенціал країни. Сьогодні ми ознайомимося з національними особливостями Канади та з’ясуємо спільне і відмінне, що існує в господарствах двох сусідніх країн.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Освоєння та формування території Канади.

Виступи учнів з повідомленнями

2. «Візитна картка»

Офіційна назва — Канада. Площа — 9,97 млн км2. Населення — 33,5 млн осіб (2009 р.). Столиця — Оттава. Високо економічно розвинена держава, країна «великої сімки». Державний устрій — країна у складі Співдружності, федеративна держава.

3. ЕГП

Завдання 1. За картами атласа охарактеризуйте ЕГП Канади.

Завдання 2. Порівняйте ЕГП Канади та США. Визначте ознаки схожості та відмінності. Зробіть висновок про більш сприятливе ЕГП однієї з країн.

4. Природні умови та ресурси

Завдання 3. За картами атласа коротко охарактеризуйте природні умови та ресурси Канади.

5. Населення

65 % щорічного приросту населення припадає на переселенців (природний приріст — 3 ‰, сальдо міграції — 6 ‰). Багатонаціональна країна. Нерівномірне розміщення, 90 % жителів зосереджено в південній, прикордонній з США території, в районі Великих озер і долині річки Св. Лаврентія. Урбанізація 79 %. Міста-«мільйонери»: Торонто, Монреаль, Ванкувер. Рівень життя населення один з найвищих у світі. Трудові ресурси Канади характеризуються високим професійним рівнем.

6. Українська діаспора в Канаді

Виступи учнів з повідомленнями

Українська громада у Канаді налічує близько 1,5 млн осіб (2008 р.), 97 % з них — це вихідці із Західної України.

7. Господарство

Залежність від іноземного капіталу, сировинна спрямованість економіки, значна частка (30 %) капіталовкладень державного сектору. Виробляє 7 % світових обсягів сировинних товарів, Їх частка у світовому експорті сягає 17 %, (велика частина імпортується США). Промисловість характеризується високим технічним рівнем.

Завдання 4. За картами атласа і текстом параграфа схарактеризуйте галузі спеціалізації промисловості Канади. Заповніть таблицю.

Галузь спеціалізації Основні райони/центри Стисла характеристика

Електроенергетика, кольорова металургія, машинобудування, харчова промисловість. Висока концентрація виробництва, велике значення гірничодобувної, лісової та деревопереробної промисловості.

Завдання 5. Порівняйте галузеву структуру промисловості США і Канади.

Які спільні та відмінні ознаки ви можете назвати?

Країна повністю забезпечує внутрішні потреби в основних видах продовольства і експортує майже половину продукції сільського господарства. Високий рівень механізації, концентрації виробництва, товарності, спеціалізації, продуктивності праці. Один з найбільших виробників і експортерів зернових, насамперед пшениці (15 % світового виробництва). Розміщення транспортної мережі на території країни характеризується нерівномірністю.

8. Зовнішні економічні зв’язки

Особливістю експортної спеціалізації Канади є висока частка сировини, напівфабрикатів і продовольства.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Запитання для обговорення

• Які проблеми в Канаді можуть бути пов’язані з багатонаціональним складом її населення?

• Які головні особливості характеризують галузеву структуру канадської економіки?

• Чи можна стверджувати, що спеціалізації сільського господарства Канади, як і США властива зональність?

• За якими напрямами, на ваш погляд, може розвиватися співпраця Канади і України?

2. Завдання 6. Побудуйте схему зовнішніх економічних зв’язків Канади.

VI. Підсумок уроку

Канада розташована в межах трьох географічних поясів на півночі Північної Америки. Країна володіє різноманітними природними ресурсами, що визначає х господарський розвиток.

Найголовнішим чинником формування населення країни є імміграція.

Для Канади характерна ринкова модель розвитку економіки, у якій провідними є добувна галузь промисловості і високопродуктивне сільське господарство.

Сфера послуг Канади понад 75% ВВП країни. Провідними галузями цієї сфери є торгівельні, фінансові, туристичні, та транспортні послуги.

VII. Домашнє завдання

• Опрацювати §43.

• Позначити на контурній карті великі промислові центри Канади та їх спеціалізацію. (Додаток 3)

2.5 План уроку №5 (46 за поурочним планом). Країни Латинської Америки. ЕГП та склад регіону. Політична карта, різноманітність країн. Характеристика провідних країн. Центральна Америка. Особливості населення. Основні риси географії сільського господарства, промисловості, транспорту. Екологічні проблеми. Участь регіону в міжнародному географічному поділі праці»

 

Дата ____________

Група/Клас ____________

Урок №5 (46). Країни Латинської Америки. ЕГП та склад регіону. Політична карта, різноманітність країн. Характеристика провідних країн. Центральна Америка. Особливості населення. Основні риси географії сільського господарства, промисловості, транспорту. Екологічні проблеми. Участь регіону в міжнародному географічному поділі праці».

Навчальна мета: охарактеризувати ЕГП та склад території регіону, визначити специфіку складу населення, системи розселення, основні ознаки географії сільського господарства, промисловості, транспорту; дослідити історикополітичні процеси, що відбуваються в регіоні; звернути увагу учнів на екологічні проблеми регіону; розвивати уміння аналізувати й узагальнювати навчальний матеріал; вдосконалювати практичні уміння та навички працювати з різноманітними джерелами географічної інформації.

Обладнання: політична карта світу, політична карта Латинської Америки, атласи, , контурні карти, таблиці, схеми, діаграми, підручники:

9. Пестушко В.Ю. Географія: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл.: Рівень стандарту, академічний рівень/ В.Ю. Пестушко, Г.Ш. Уварова. – К.: Генеза.2010. – 304с.:іл.
10. Географія. 10 клас.: В. Коберник, Р.Коваленко, Оберіг. 2010.
11. Економічна і соціальна географія світу: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл./Б.П. Яценко, В.М. Юрківський, О.О. Любіцева та ін.; за ред. Б.П. Яенка. – К.: Прок-Бізнес, 2004. – 351с.: іл., карти.
12. Економічна і соціальна географія світу: Підруч. для 10 кл. серед. шк./Б.П. Яценко, В.М. Юрківський, О.О. Любіцева, О.К. Кузминська, О.О. Бейдик //за ред. Б.П. Яенка/ 4-е стереотипне видання. – К.: «АртЕк», 2000. – 288с.: іл., карти.

Основні поняття: історико-географічний регіон, НІК, ЕГП, природно-ресурсний потенціал, діаспора, урбанізація, псевдоурбанізація, безробіття, екстенсивний шлях розвитку, «зелена революція».

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і умінь учнів

• Які країни входять до складу регіону Англо-Америка?

• Яке місце у світовій економіці належить США? Канаді? Які відносини пов’язують США і Канаду?

• Які субрегіони входять до складу Латинської Америки?

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

Латинська Америка є ще одним регіоном, де вплив США — як економічний, так політичний і культурний — є вельми істотним. США передають своїм сусідам так звані обслуговуючі функції: переробка привізної нафти, реекспорт нафтопродуктів, виробництво алюмінію, надання «зручних прапорів»для торгових операцій тощо. Однак залежність від США — це далеко не все, що об’єднує країни регіону. Практично всі вони входять до групи країн, що розвиваються, їх пов’язує спільність історичної долі — європейська колонізація, величезний потік переселенців з Іспанії і Портуґалії — країн, мовою яких розмовляє переважна більшість сучасних латиноамериканців. Звісно, кожна країна неповторна та індивідуальна, і про те спільне і різне, що є у країн регіону, ми дізнаємося на сьогоднішньому уроці.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Склад території, політична карта регіону.

Площа 20,1 млн км2 (1/7 суходолу). Регіон поділяють на Середню Америку (Мексика, Центральна Америка і острови Вест-Індії) і Південну Америку (територія відповідного материка). 33 країни — незалежні, близько 20 — колоніальні володіння США, Великої Британії, Франції і Нідерландів. Соціалістична країна — Куба. (Додаток 3)

2. Загальні ознаки ЕГП.

Завдання1. За картами атласа (стор.47) дайте оцінку ЕГП регіону Латинська Америка.

3. Природні ресурси і природні умови

Має величезний природно-ресурсний потенціал, який багато в чому визначає напрям її економічного розвитку.

Завдання 2. За картами атласу визначте, якими корисними копалинами забезпечені країни Латинської Америки.

4. Характеристика населення

Завдання 3. За картами атласу визначте, представники яких етнічних груп проживають в Латинській Америці. Поясніть, які події визначили саме такі етнічні особливості регіону.

Кількість населення — 560 млн чол., продовжує збільшуватися. Демографічний вибух, народжуваність — 40 ‰. 44 % — діти і молодь у віці до 15 років.

18 % працездатного населення — безробітні. Середня густота 27,5 осіб/км2, нерівномірність розселення.

Урбанізація — близько 70 %. Псевдоурбанізація. Найбільші міста: Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу, Буенос-Айрес, Мехіко, Гавана, Сантьяґо та ін.

5. Основні ознаки географії промисловості, сільського господарства, транспорту.

Країни Латинської Америки відносять до країн, що розвиваються, однак за рівнем економічного розвитку вони випереджають країни Африки, Південної та Південно-Східної Азії. Країни нової індустріалізації: Мексика, Бразілія, Аргентина, Чілі, Венесуела (75 % промислового виробництва регіону).

Видобувна промисловість, машинобудування, хімічна, енергетика, чорна металургія, галузі легкої промисловості.

Завдання 4. За допомогою карт атласу і картосхеми підручника проаналізуйте галузеву структуру промисловості Латинської Америки на прикладі Мексики і Аргентини. Заповніть таблицю. Зробіть висновок. Назвіть ознаки схожості і відмінності промисловості країн, що розглядаються.

Провідні галузі промисловості Мексики Провідні галузі промисловості Аргентини Сільське господарство регіону в основному екстенсивне. 15 % світового виробництва м’яса, 18 % — кукурудзи, 19 % — бавовни, 21 % — фруктів. Провідна галузь рослинництво, На тваринництво припадає приблизно 1/3 сільськогоспо-дарської продукції регіону. 4/5 усієї продукції сільського господарства виробляється в п’яти країнах — Бразілії, Мексиці, Аргентині, Венесуелі і Колумбії. (Додаток 3)

Завдання 5. Назвіть головні особливості латиноамериканської транспортної системи.

6. Екологічні проблеми регіону

7. Зовнішньоекономічні зв’язки

Експорт: продукція видобувної промисловості і сільського господарства.

Імпорт: паливо, споживчі товари, машини, устаткування для галузей промисловості. Всі країни Латинської Америки залежать від зовнішніх позиків та інвестицій.

V. Закріплення нових знань і умінь учнів

Завдання 6. Визначте, які особливості економіки країн Латинської Америки свідчать про їх залежність від США або колишніх метрополій.

Завдання 7. Визначте головні соціальні та економічні проблеми регіону.

VI. Підсумок уроку.

Латинска Америка – регіон, що охоплює південь Північної Америки, Центральну Америку, острови Вест-Індії і Північну Америку. Нині у регіоні 33 самостійні держави і 13 колоній та залежних територій. За формою державного правління в Латинській Америці переважають республіки, а за адміністративно-територіальним устроем – унітарні країни. Більшість країн Латинської Америки багатонаціональні й щонайменше двомовні. Природно-ресурсний потенціал регіону перетинаеться екватором і двома тропіками та знаходиться в екваторіальному, субекваторіальному і тропічному поясах. Крайній південь за межами 40° пд. ш.- субтропіки. Більша частина території регіону зайнята горами та плоскогір’ями. Тут значні світові площі продуктивних земель, лісових, і, особливо водних ресурсів. Добре розвинено сільське господарство, енергетика, гірничорудна, обробна промисловість, транспорт. Найбільш економічно розвинутими країнами Латинсткої Америки є Бразилія, Мексика, Аргентина. (Додаток 4)

1. Оцінювання роботи учнів на уроці.

VII. Домашнє завдання

• Опрацювати §44.

• Позначити на контурній карті країни материкової частини Латинської Америки, підписати назви їх столиць. (Додаток 5)

• Соціогеографічний практикум. Провести дослідження та дізнатися: а) які товари, що виробляють в Латинській Америці, продають в Україні; б) чи навчаються в українських ВНЗ студенти з Латинської Америки. Поміркувати, у яких галузях Україна та країни Латинської Америки мають перспективи щодо співробітництва.

• Випереджальне (п’яти учням). Підготувати соціально-економічний огляд країн Латинської Америки (Бразілії, Мексики, Аргентини, Венесуели, Чілі).

• Об’єднатися в групи (по 5–6 учнів), принести аркуш паперу А3, маркери, фломастери.

2.6 План уроку №6 (47 за поурочним планом) за темою «Країни Латинської Америки. Характеристика провідних країн. Південна Америка. ЕГП та склад регіону. Політична карта, різноманітність країн. Особливості населення. Основні риси географії сільського господарства, промисловості, транспорту. Екологічні проблеми. Участь регіону в міжнародному географічному поділі праці».

 

Дата ____________

Група/Клас _____________

Урок №6 (47). Країни Латинської Америки. Характеристика провідних країн. Південна Америка. ЕГП та склад регіону. Політична карта, різноманітність країн. Особливості населення. Основні риси географії сільського господарства, промисловості, транспорту. Екологічні проблеми. Участь регіону в міжнародному географічному поділі праці».

Навчальна мета: визначити географічні, природні та соціально-економічні особливості провідних країн Латинської Америки; розвивати уміння працювати в групах, самостійно розподіляти обов’язки учасників групи, використовувати набуті знання в нестандартних умовах.

Обладнання: політична карта Південної Америки, аркуші паперу А3, маркери, фломастери, атласи.

Основні поняття: ЕГП, природні ресурси, трудові ресурси, природний приріст, урбанізація, псевдоурбанізація, безробіття, спеціалізація, промисловість, сільське господарство.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і умінь учнів

Запитання

• Чим обумовлено виникнення назви регіону «Латинська Америка?»

• Чим пояснюється особлива велика роль столичних міст в Латинській Америці? Як на конфігурації транспортної мережі регіону відображається його залежність від світового ринку?

Завдання 1. Поясніть, як ви розумієте твердження, що географічний розподіл праці між столичними та периферійними містами Латинської Америки ґрунтується не на принципі «місто для країни», а на принципі «країна для міста».

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

Згадавши про країни Латинської Америки, у нас, українців, одразу виникають асоціації, пов’язані із запашною бразільською кавою, ритмічним аргентинським танго, яскравими карнавалами та найкращими футболістами світу. Багато хто знає про досягнення доколумбових цивілізацій майя, ацтеків, інків.

Однак далеко на всім відомо, що в Бразілії, наприклад, щорічно випускають близько 2 млн автомобілів, які працюють на етиловому спирті, що виробляють з цукрової тростини, а Венесуела входить в першу десятку країн світу за видобутком та експортом нафти. Аргентина належить до найбільших світових виробників телятини та яловичини, а за настригом вовни поступається лише Австралії та Новій Зеландії. Чілі є не лише найдовшою і найвужчою країною у світі, а й посідає провідні місця за видобутком міді, молібдену і природної селітри. А в Мексиці — найрозвиненішій країні Латинської Америки — вздовж кордону із США існує ряд «подвійних» місць, для яких характерний особливий тип підприємств, що використовують американський капітал та дешеву мексиканську робочу силу.

І хоча серед країн Латинської Америки ще чимало таких, що «пасуть задніх», у провідних країн регіону нам є чого повчитися. Давайте детальніше про це дізнаємося.

IV. Вивчення нового матеріалу

Завдання 2 (робота по групах)

1. Прослухати доповіді учнів, які готувалися заздалегідь, про географічні природні та соціально-економічні особливості провідних країн Латинської Америки (кожна група опрацьовує доповіді про одну з країн (Бразілія, Мексика, Аргентина, Венесуела, Чілі).

2. Підготувати власну коротку розповідь про вказану країну.

3. Створити власний герб країни на аркуші паперу А3 та пояснити його елементи.

4. Скласти кросворд із запитаннями, що стосуються даної країни (10 запитань). Скласти вірш «сінквей» про вказану країну.

Матеріали для вчителя

Аргентина. Назва означає «срібна», латинського походження (argentum — «срібло»). 40,9 млн осіб (2009 р.). Природний приріст — 12 ‰. Середня густота населення — 14 осіб/км2. Урбанізація — 88 %. Найбільшими містами є Буенос-Айрес і Кордова. Гірничодобувна промисловість (свинець, цинк, уран, залізні руди), металургія та сільське господарство, транспортне й сільськогосподарське машинобудування, виробництво металорізальних верстатів, електротоварів, кольорова металургія, хімічна, деревообробна, поліграфічна промисловість. Провідною галуззю сільського господарства є тваринництво — м’ясне скотарство й вівчарство («м’ясний цех Латинської Америки»).

Бразілія — найбільша держава Латинської Америки (47,7 % південноаме-риканського континенту). 199 млн осіб (2009 р.). Щорічно кількість населення збільшується на 3 млн осіб. Високоурбанізована країна, 3/4 населення проживає у великих прибережних містах і їхніх передмістях, кількість яких швидко зростає. Етнічна різноманітність. Аґломерації розміщені на сході країни (Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро). 10 місце за загальним обсягом ВВП. В електроенергетиці провідну роль відіграють ГЕС (92 %). Розвинені чорна і кольорова металургія, машинобудування (30 % промислового виробництва країни), хімічна лісова, текстильна, харчова, легка. У сільському господарстві зайнято 30 % ЕАН, переважає рослинництво.

Мексика. Одна з найчисельніших країн світу — 111 млн осіб (2009 р.). Найбільша етнічна група — метиси — складає близько 60 % населення, індійські народи (29 %), вихідці з Європи (іспанці, баски, німці, французи, італійці), уродженці Ґватемали та інших країн Америки. 96 % католики. 70 % мексиканців проживають у 24 містах. Найбільші: Мехіко (22 млн осіб), Монтеррей (3,6 млн осіб), Ґвадалахара (3,4 млн осіб), Пуебла (1,9 млн осіб). Посідає друге місце в Латинській Америці (після Бразілії) за розміром промислового потенціалу. За запасами нафти вона посідає четверте місце у світі. Провідними галузями промисловості є гірничодобувна, нафтова, нафтохімічна, металургійна, будівельна, текстильна, харчова й машинобудування.

Венесуела — держава на півночі материка Південна Америка. Слово «Венесуела» означає «маленька Венеція». 26,8 осіб (2009 р.), природний приріст — 19 ‰. Католицизм. Урбанізація — 87 %. За видобутком та експортом нафти входить у першу десятку країн світу. Крім нафти видобувають алмази, золото, кам’яне вугілля, природний газ. Працюють підприємства кольорової і чорної металургії, хімічної, легкої і харчової галузей промисловості. Вирощують банани, кукурудзу, рис. Основними експортними культурами є кофе і какао. У країні нараховується понад 15 млн голів великої рогатої худоби, 4,5 млн свиней і 4 млн кіз.

Чілі — «найдовша» з усіх південноамериканських країн — близько 4300 км, при цьому найширша частина її території досягає 355 км, а найменша — лише 15 км.

Більшість чілійців є метисами. Природний приріст 12 ‰, загальна чисельність населення — 16,6 млн осіб (2009 р.). 90 % населення проживає в центрі країни, а понад однієї третини — в столиці країни Сантьяґо та її околицях. Католицизм. Чілі посідає одне з провідних міст у світі за видобутком та продажем міді, природної селітри, йоду, молібдену. Розвинені легка і харчова промисловість, металургійна, машинобудівна, хімічна і нафтохімічна галузі.

V. Закріплення нових знань і умінь учнів

Виступи груп, пояснення гербів, обмін та розв’язання кросвордів, читання віршів.

VI. Підсумок уроку

Розміщення більшості галузей промисловості країн Латинської Америки приурочено до сировинної бази.

Провідною галуззю сільського господарства є рослинництво виробництва якого зазвичай визначаються поширенням головних плантацій культур.

За вантажообігом провідне місце посідає морський транспорт. У пасажироперевезеннях зростає значення автомобільного й авіаційного транспорту.

Найбільш економічно розвинутими країнами Латинської Америки є Бразилія, Мексика, Аргентина. (Додаток 4)

Обговорення виступів груп. Оцінювання, самооцінювання.

VII. Домашнє завдання

• Опрацювати §45.

• Позначити на контурній карті країн материкової частини Латинської Америки, природні ресурси, трудові ресурси, природний приріст, промисловість, сільське господарство. (Додаток 5)

3 Критерії оцінювання слухачів навчальних досягнень учнів

з географії

Рівень навчальних досягнень	Бал	Критерії оцінювання
I. Початковий	1	Учень розрізняє окремі географічні явища чи об’єкти (гори і рівнини, суходіл і океани, села і міста, галузі і т. д.) та з допомогою вчителя знаходить їх на карті
	2	Учень за допомогою вчителя відтворює окремі факти на елементарному рівні, розрізняє один або кілька запропонованих географічних об’єктів та з допомогою вчителя намагається знайти їх на карті
	3	Учень у деяких випадках дає нечіткі характеристики географічних об’єктів; за допомогою вчителя знаходить їх на карті, може самостійно розрізнити окремі географічні поняття
II. Середній	4	Учень частково відтворює текст підручника, дає нечітке визначення основних понять і термінів за допомогою вчителя. Називає, відповідно до теми конкретного уроку, компоненти географічної оболонки та складові господарства; повторює за зразком практичну роботу; під час відповіді намагається користуватися географічною картою
	5	Учень відтворює частину навчального матеріалу без розкриття причинно-наслідкових зв’язків, описує географічні об’єкти чи явища за типовим планом. Намагається робити висновки без підтвердження їх прикладами; частково володіє обов’язковою географічною номенклатурою
	6	Учень самостійно дає більшість визначень, передбачених темою уроку, відтворює значну частину вивченого матеріалу відповідно до його викладу в підручнику. З допомогою вчителя виявляє причинно-наслідкові зв’язки, ілюструє їх власними прикладами. На середньому рівні володіє географічною номенклатурою та картою
ІІІ. Достатній	7	Учень має достатні географічні знання і застосовує їх у стандартних ситуаціях. Має цілісне уявлення про природні та суспільні явища, вміє вести спостереження за навколишнім середовищем; володіє картографічним матеріалом
	8	Учень засвоїв основні географічні уявлення, поняття і категорії про Землю та господарську діяльність людини. Застосовує здобуті знання на практиці, використовуючи прийоми аналізу статистичних даних про господарство і населення, показує їх зміну у часі. Вміє наводити приклади взаємодії людини і природи; знає обов’язкову географічну номенклатуру
	9	Учень на достатньому рівні володіє навчальним матеріалом, може застосовувати його для виконання практичних робіт; має чіткі уявлення про компоненти природи і просторову організацію господарства; пояснює причинно-наслідкові зв’язки в природі і господарстві; майже безпомилково працює з картографічним матеріалом
ІV. Високий	10	Учень усвідомлює сучасну географічну картину світу, здійснює оцінку певних процесів та явищ, передбачених навчальною програмою; пояснює прикладне значення географічних знань, дає розгорнуту відповідь, відбирає необхідні знання; вільно застосовує більшість географічних понять та може їх класифікувати; добре володіє картографічним матеріалом
	11	Учень має глибокі знання про об’єкт вивчення, застосовує наукову термінологію, аргументує свої твердження і висновки, вміє працювати з джерелами географічної інформації; на високому рівні аналізує та використовує картографічну інформацію.
	12	Учень володіє ґрунтовними географічними знаннями у межах вимог навчальної програми, висловлює та аргументує власне ставлення до різних поглядів на об’єкт вивчення; самостійно аналізує природні та суспільні явища, робить відповідні висновки й узагальнення; здатний розв’язувати проблемні завдання; вільно володіє картографічною інформацією та творчо її використовує

 

4. Висновки

Загальноосвітня цінність географії полягає у формуванні світоглядного розуміння природи Землі, її географічної оболонки як природного та природно-техногенного середовища, в якому протікає життя людини. У процесі вивчення географії у школі в учнів формується просторове уявлення про земну поверхню, вони розвивають уміння усвідомлено орієнтуватися в соціально-економічних, суспільно-політичних і геоекологічних подіях у державі та світі. Географія є не тільки джерелом нових відомостей про Землю, а й основою для формування гуманістичного світогляду, виховання дбайливих господарів, любові до рідного краю, набуття умінь і навичок адаптації до навколишнього середовища, адекватної поведінки в ньому.

Загальною метою шкільної географічної освіти є формування у школярів географічної картини світу.

У сучасному змісті курсу «Соціально-економічна географія світу» підсилено ідеї економізації, соціологізації, екологізації і гуманізації шкільної географії. В умовах глобалізації світового господарства важливим для географічної освіти старшокласників є показ своєрідності організації національних господарств різних країн світу, виявлення їх спільних та відмінних рис, особливостей трансформації до сучасного конкурентного ринкового середовища.

Методична розробка уроків географії на тему «Країни Америки (загальний огляд)», за підр. Пестушко В.Ю. Географія: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл.: Рівень стандарту, академічний рівень/ В.Ю. Пестушко, Г.Ш. Уварова. – К.: Генеза.2010. – 304с.:іл., дозволяє актуалізувати знання учнів про склад регіону та історію освоєння, нерівномірність економічного розвитку країн Америки. Сформувати знання про місце і роль США в регіоні, особливості ЕГП, природи, населення, природно-ресурсний потенціал, демографічну ситуацію, етнічний склад,трудові ресурси, соціальну структуру населення. Надати знання про особливості галузевої та територіальної структури господарства, визначити найбільші промислові та сільськогосподарські райони, специфіку зовнішніх економічних зв’язків.

5. Список використаних джерел

підручники:

1. Пестушко В.Ю. Географія: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл.: Рівень стандарту, академічний рівень/ В.Ю. Пестушко, Г.Ш. Уварова. – К.: Генеза.2010. – 304с.:іл.
2. Географія. 10 клас.: В. Коберник, Р.Коваленко, Оберіг. 2010.
3. Економічна і соціальна географія світу: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл./Б.П. Яценко, В.М. Юрківський, О.О. Любіцева та ін.; за ред. Б.П. Яенка. – К.: Прок-Бізнес, 2004. – 351с.: іл., карти.
4. Економічна і соціальна географія світу: Підруч. для 10 кл. серед. шк./Б.П. Яценко, В.М. Юрківський, О.О. Любіцева, О.К. Кузминська, О.О. Бейдик //за ред. Б.П. Яенка/ 4-е стереотипне видання. – К.: «АртЕк», 2000. – 288с.: іл., карти.

додаткові джерела:

5. Атлас. Економічна і соціальна географія світу. 10 - 11клас, Київ, «Картографія», 2010 р.
6.  Контурні карти Економічна і соціальна географія світу. 10 - 11клас, Київ, «Картографія», 2010 р.
7. Стадник О.Г. Соціально – економічна географія світу. 10 клас: зошит для практичних робіт 10 клас/ О.Г.Стадник, В.Ф.Вовк. - Х.: Видавництво «Ранок», 2014 р.

Рекомендовані Інтернет – ресурси

8. Офіційний веб-сайт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України:

www.mon.gov.ua

9.  Веб-сайт Інституту інноваційних технологій і змісту освіти :

http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programy.html.

   10.  http://geografica.net.ua – географічний портал

 

6. Додатки

Додаток 1

КОНСПЕКТ уроку для учнів. Запис у зошитах

Запис на дошці: Дата ____________

Тема уроку №1 (42). Країни Америки (загальний огляд). Країни Англо - Америки (Північної Америки). США - найбільша за економічним потенціалом та політичним впливом країна.

Запис у зошитах:                   План: 

  1  Склад регіону

  2  Особливості економічного розвитку регіонів Америки

  3  Інтеграційні процеси в країнах Америки

  4  Роль США в регіоні

  5  Освоєння регіону та формування території США

  6  «Візитна картка» США

  7  ЕГП США

Домашне завдання: Опрацювати §40.

• Позначити на контурній карті країни Англо-Америки.

• Випереджальне (окремим учням). Знайти статистичні дані та побудувати в зошитах стовпчикові або кругові діаграми, які відображають частку США у світовому промисловому та сільськогосподарському виробництві.

• Випереджальне (окремим учням). Підготувати повідомлення про економічне партнерство США та України.

1. Склад регіону

Америка складається з двох історико-географічних регіонів - Англо-Америки (Північної Америки) і Латинської Америки. До складу Англо-Америки входять США, Канада і острівне володіння Данії - Ґренландія, а також розташовані в Атлантичному океані острови - Бермудські, Сен-П’єр і Мікелон. Латинська Америка включає всю групу держав, розташованих на південь від США - це Мексика, країни Центральної Америки (перешийок між материками), острови Вест-Індії і держави Південної Америки з прилеглими до неї островами.

2. Особливості економічного розвитку регіонів Америки

Головним економічним ядром Америки є США та Канада - економічно розвинені країни, члени «Великої сімки». Вирішальну роль в економічному і політичному житті регіону і всього світу відіграє наймогутніша в економічному і військовому відношеннях країна - США. Англо-Америка посідає 1-е місце у світі як за виробництвом продукції обробної і видобувної промисловості так і за виробництвом продукції сільського господарства (близько 40 %), так і за виробництвом електроенергії і більшості видів найважливішої промислової продукції.

Країни Латинської Америки є такими, що розвиваються, хоч останнім часом тут можна виділити держави з більш високим рівнем розвитку промисло-вості. Це так звані нові індустріальні країни Латинської Америки — Мексика, Бразілія, Аргентина, Венесуела. Держава, що зберегла соціалістичний лад, —Куба.

3. Інтеграційні процеси в країнах Америки

Найбільшою міжнародною організацією є Організація американських держав, що поєднує 30 країн регіону. Карібське співтовариство (КАРІКОМ), його мета — спростити господарські пов’язки між Карібськими країнами. Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ) створена на основі Латиноамериканської асоціації вільної торгівлі утворена. Найбільше економічно потужне об’єднання було створене в 1992 р., коли США, Канада й Мексика утворили Північноамериканську асоціацію вільної торгівлі (НАФТА). Інтеграційні процеси допомагають більш раціонально використати сировинні, фінансові, трудові та виробничі ресурси Америки.

4. Роль США в регіоні

За підтримки держави міжнародні монополії США практично повністю контролюють країни Америки, проникаючи до їх економіки шляхом придбання акцій місцевих фірм, заснування філіалів своїх фірм, перенесення туди частини виробництв багатьох товарів, використання дешевої робочої сили і багатьох сировинних ресурсів.

5. Освоєння регіону та формування території США.  Виступи учнів з повідомленнями
6. «Візитна картка» США

Офіційна назва — Сполучені штати Америки. Площа — 9,4 млн км2. Населення — 308 млн осіб (2009 р.). Столиця — Вашинґтон. Тип країни — економічно високорозвинена держава, країна «великої сімки». Державний устрій — президентська республіка, федеративна держава.

7  ЕГП США дуже вигідне, на всіх етапах воно сприяло розвитку країни.

США складається з 50 штатів. 48 штатів і федеральний округ Колумбія посідають середню частину материка Північна Америка, 49-й штат — Аляска — розташований на північному заході материка, межує з Канадою, а через Берінґову протоку — з Росією. Гавайські острови (Тихий океан) здобули статус 50-го штату США в 1959 р.

Територія США омивається водами Атлантичного і Тихого океанів, на півночі (Аляска) — Північним Льодовитим океаном. Морські кордони США — близько 8000 км. США мають величезний природно-ресурсний потенціал.

Додаток 2

Політична мапа Північної Америки. Робота з мапою.

 

 

Додаток 3

Контурна мапа  Північної Америки. Робота з контурною мапою.

 

 

Додаток 4

Політична мапа Південної Америки. Робота з мапою.

 

Додаток 5

Контурна мапа Латинської Америки. Робота з контурною мапою.