Методична розробка виховного заходу з елементами мультимедійної презентації "Тарас Шевченко - очима сучасної молоді"

ДЕПАРТАМЕНТ ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ

У ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ №7 М. ВІННИЦІ»

Методична розробка

виховного заходу

з елементами мультимедійної презентації

Розробила:

викладач

Карпальова О.І.

Вінниця 2024

Тема заходу: Тарас Шевченко – очима сучасної молоді.

Мета: доповнити і поглибити знання здобувачів освіти про Тараса  Григоровича Шевченка; спонукати до усвідомлення необхідності бути корисним своїй державі; розвивати пам'ять, увагу, творче мислення, почуття прекрасного; виховувати почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідної землі.

Обладнання: мультимедійна презентація, проектор, ноутбук.

ХІД ЗАХОДУ

СЛАЙД 1

Міністерство культури та інформаційної політики України у співпраці з Харківською академією дизайну і мистецтв й Держмистецтв розробили айдентику до 210-річчя від дня народження видатного українського поета, художника Тараса Григоровича Шевченка. Автори айдентики, студенти Харківської академії дизайну і мистецтв, використали особливий рукописний шрифт, створений на основі почерку Шевченка (KobzarKS). Пройшло 210 років від народження Великого Кобзаря, проте кожне слово, написане поетом, і досі актуальне. Тарас Шевченко – революціонер і великий мрійник, бунтар, що йшов за покликом серця. Він був патріотом і громадянином світу, боровся за справедливість і цурався рабської ментальності. Його слова цитують у всьому світі, образ поета увіковічнили в пам’ятниках, але він руйнує усі стереотипи про себе. Про Шевченка молодого і нескореного, актуального і модного поговоримо сьогодні.

СЛАЙД 2

Я тиха Доля, доленька Тарасова,

У вінку терновім, боса на снігу...

Втирала сльози, зронені завчасно,

Співала «люлі» ще у сповитку,

І проводжала маму Катрю в вічність,

Разом з Тарасом свічку їй несла.

Тихенько в бур’яні писала вірші

І малювала мрії крадькома…

Ще з ним ходила тих стовпів шукати,

Що небо підпирають...

Та дарма...

Нема стовпів

Лише дуби на чатах,

Бо світ цей тлінь..

Одна душа жива!

СЛАЙД 3

Модний художник, поет, красень, фінансово незалежний, завсідник найвишуканішого товариства він часто притягував захоплені погляди жінок і викликав заздрість у чоловіків. Згодом радянська пропаганда перетворила Тараса Шевченка на вічного кріпака, селянського поета в кожусі, полум’яного революціонера, знедоленого самотнього чоловіка без власного кутка. Насправді, на його долю випало усього потроху…

СЛАЙД 4

Коли Тараса викупили з кріпацтва, йому було 24 роки. Сошенко, завдяки якому Шевченко знову став вільним, писав, що в нього вселився світський біс. Тарас став так званим тусовщиком. Якби були клуби, він би в них ходив. А так він відвідував різноманітні зібрання, грав у карти. Це – людина, яка жила в інших реаліях, і нарешті відчула ковток свободи.

СЛАЙД 5

Багато про людину говорить те, як вона одягається. У дитинстві Тарас одягався як селянин, бо він і був селянином. Потім, коли він навчався у Вільно та працював у малярській артелі Василя Ширяєва — ми точно не знаємо, як саме він одягався, але, найімовірніше, як простий майстровий. А от коли він закінчив Академію образотворчого мистецтва, одразу опинився в колі дуже модних на той час людей, можна сказати, серед творчої еліти. Крім того, він був класним художником, а тоді все українське, або як тоді казали «малоросійське», було у тренді. Тож грошей йому вистачало і одягався він відповідно — по моді і зі смаком, – костюм з лацканами, прямі штани, обов’язково, краватка. Метелика він не носив. До речі,  під час першого приїду до України він був ще без вусів. Тобто образ вусатого дядька похилого віку у вишиванці — це образ Шевченка вже після заслання. До заслання це була життєрадісна молода людина. Відомо, що з першого гонорару за картину Тарас Шевченко придбав собі дороге взуття. З того часу Кобзар регулярно витрачав гроші на підтримку образу денді: мав хороші костюми, зокрема парусинові, носив циліндр. Одного разу купив собі з гонорару єнотову шубу, іншого – гумового плаща-макінтоша за 100 рублів, що було значною сумою для того часу. Його знаменита смушева шапка і комір – це не буденний одяг пересічного українця, а столичний «шик». Більш того, схоже, що поет носив і золоті запонки. Посмертний опис речей Тараса Шевченка, що знаходилися в приміщенні Академії мистецтв, це лише підтверджує. Цікавий факт. Окрім всього іншого майна, там були навіть китайські туфлі. Вкрай складно уявити Кобзаря такого, як нам намагалися показувати, у такому екзотичному взутті. Чи не так?

СЛАЙД 6

Коли поет одягав український народний одяг, то тим самим він висловлював свій протест проти чинних порядків. Популяризував українську культуру. Намагався зробити її модною. Також він чудово розумів, що навряд його як борця за Україну сприйняли б земляки, аби він ходив і позував для фото винятково у фраках чи костюмах. Окрім цього, український народний одяг додавав митцю ореолу романтичності і незвичайності. Справді, є кілька фото, на яких він у кожуху та шапці. Наприклад, відоме фото Деньєра 1859 року. Але якщо придивитесь до цих фото, то побачите, що під ними — модний сюртук і штиблети. І поруч з ним такі самі, вдягнені модно, його товариши Честахівський та брати Лазаревські. Тож ця шапка і кожух — це були якісь пустощі. Стиль життя цих молодих людей богемний. Тусовки, кутежі, красиві жінки і це все перемежається з творчими пошуками, розмовами про мистецтво і читанням друзям своїх творів. Таким самим був стиль життя Тараса, коли він приїжджав до України. Він гостював у найпросунутіших у той час людей, може, і не у найбагатших, але точно у таких, які любили мистецтво і життя.

СЛАЙД 7

Погляньмо на автопортрети Кобзаря. Не кожен чоловік може похвалитися такою приємною зовнішністю. Витончені риси обличчя, пишні вуса, довга борода, – сучасні хіпстери можуть тільки позаздрити його образу! У юнацькі ж роки своєю невинністю, що читалася на його обличчі, Шевченко теж приваблював дівчат. Не секрет, що він був надзвичайно вродливим хлопцем та мав свій неповторний шарм. Шевченко, як справжній чоловік, особисте життя тримав за сімома замками і про нього ніде й нікому не розповідав. Та хіба міг модний столичний художник, епатажний поет, завсідник припортових трактирів, любитель рому і сигар, поціновувач театральних вистав, бажаний гість на балах та в аристократичних салонах Тарас Григорович Шевченко не любити жінок? І хіба можна було такого його не любити?

СЛАЙД 8

Які ж жінки подобалися Шевченкові? Жваві, такі, "щоб земля горіла на три сажні". Жінка, на його думку, мала би бути пристрасна, енергійна. Так, під час гостювання в Яготині у Рєпніних Шевченко здружився із вихованкою родини Глафірою Псьолівною. Обдарована малярка, дівчина не була красунею, однак її розумне обличчя, вогненний погляд, пишні кучері справляли враження на довколишніх. Княжна Варвара Репніна, закохана у Шевченка, неабияк ревнувала до цієї симпатії. Однак старшу на шість років панну митець сприймав радше як подругу та опікунку. Одного разу, не витримавши, Варвара вигукнула у присутності завороженого поетичними читаннями товариства: "Коли Глафіра продасть свій перший образ і, як обіцяла, віддасть мені ці гроші, я замовлю за них золоте перо й подарую його вам". Після повернення з заслання Тарас Шевченко намагається одружитися. Видається, що він шукає не стільки кохання, скільки порятунку від самотності. Обраниця має бути гарною, чепурною, доброю господинею. Тож і звертає поет увагу не на панночок, а на простих дівчат. "Ті одуковані та неодрюковані панночки в зубах нав'язли", — пише він. 1859 року Шевченко вподобав Хариту Довгополенківну, наймичку свого брата Варфоломія. Він мріє оселитися із нею у садибі над Дніпром. У листах Шевченко просить брата та його дружину посприяти Харитиній приязні. Однак ті проти такого шлюбу, вважаючи, що Тарас уже надто віддалився від народу: йому потрібна така дружина, з якою можна було би поговорити про творчість, про ідеї, про щось, що виходить за межі побуту. Та й сама Харита не хоче заміж за старого дивака, хоч і кумира нації. Зрештою, вона закохується у писаря, за якого згодом і виходить заміж.

СЛАЙД 9

Кріпачка Ликера Полусмак зіграла фатальну роль у житті Шевченка. Поет зустрів її 1860 року. Йому на той момент було вже 46 років, а Ликері не виповнилося ще й 20-ти. Дівчина була кріпачкою Миколи Макарова, з яким Шевченко познайомився після заслання 1858 року. Ликеру привезли прислугувати сестрі Макарова, пізніше, завдяки старанням Тараса Григоровича, її звільнили від кріпацтва. Після отримання волі Ликера служила наймичкою у сім'ї поета Пантелеймона Куліша. Закоханий поет не шкодував подарунків дівчині, яка так запала йому в серце. Він робив ескізи одягу для Ликери, які потім віддавав для пошиття до французького магазину. Шевченко, який все життя прагнув створити сім'ю, закохався у дівчину. Самій же Ликері він подобався, але не більше. Вона весь час вагалася, в чому допомагали і збоку. Пани, у яких вона служила, називали Тараса "сибіряком", і це найбільше лякало Ликеру. Адже мався на увазі досвід заслання, куди потрапляють за різні провини і повертаються травмованими, надламаними особистостями. На 27-28 липня 1860 року Шевченко призначив сватання. Однак воно не відбулося. Десь у середніх числах вересня між Шевченком і Полусмак стався розрив, який поет дуже болісно переживав.

СЛАЙД 10

Останнім коханням поета була Анна Шарікова, з якою він заручився рівно за 10 днів до своєї кончини. До речі, ця історія довго залишалася поза увагою дослідників. Останню крапку у ній поставив дослідник Олег Вареник. У 1860 році Шевченко зустрів свого давнього знайомого, колишнього дворецького садиби «Холухович», а тепер міщанина Івана Севастіановича Шарікова, який привіз свою названу доньку Анну, щоб видати заміж. Мати дівчини померла при пологах. Збереглися архівні документи, згідно із якими, заручини поета і Анни Шарікової відбулися 15 лютого 1861 року. Цю подію тримали у таємниці. Очевидно, саме із цієї причини про останню наречену Шевченка нічого не було відомо. Тим паче, що друзі поета пам’ятали про його болісний розрив з Ликерою Полусмак, після якого він закрився у собі і часом доволі різко висловлювався про жіноцтво. Через десять днів, 26 лютого (або 10 березня за новим стилем), Шевченко раптово помер і забрав у могилу свою останню таємницю. Анна Іванівна після смерті свого нареченого повернулася в Лугу, повітове місто. У війну 1877–1878 рр. служила сестрою-жалібницею. Довго берегла посаг нареченого. Анна Шарікова зберегла Шевченкові вірність. Так і не вийшла заміж, залишилася «дівицею». Вона була останньою нареченою Тараса Шевченка».

СЛАЙД 11

Чи читали жінки-сучасниці Шевченка? Чи любили вони його? Тарас Шевченко ніколи не був одруженим, не мав шлюбних дітей, а про його романи знаємо більше пліток, ніж фактів. Молодий Шевченко мав неабиякий успіх у жінок; повернувшись із заслання, постарілий ззовні, він перетворюється на нав’язливого залицяльника. Коло однодумців митця — переважно чоловіче. Вони його надихали, ним захоплювалися, редагували та повчали його. Чи читали Шевченка жінки? Так. І навіть більше: завдяки йому панночки почали читати українською. Адже у той час дівчаток зі шляхетних родин від годувальниці одразу віддавали під опіку іноземок-гувернанток. За розмовну українську карали. Тож у дорослому віці українська мова, а тим паче, література, були уже не надто цікаві. Коли ж у вийшов друком перший "Кобзар", а сам Шевченко став модним автором, то панночки навперейми кинулися читати українською.

СЛАЙД 12

Тарас Григорович надихав і продовжує надихати багатьох митців. У творах сучасного мистецтва поет постає дуже незвичним та навіть провокативним. У цьому є свій шарм: виявляється, Шевченко й справді "крізь століття", і на поп-арті виглядає так само органічно, як і в класичному живописі.

СЛАЙД 13

У лютому 2019 року на станції метро Тараса Шевченка в Києві відкрилася виставка "Квантовий стрибок Шевченка". Художник Олександр Гріхов намалював українського поета в несподіваних образах: Шевченко з червоним оком-лампою – "Термінатор"; зі шрамом-блискавкою і круглими окулярами – Шевченко-"Гаррі Поттер"; синій, лисий і з сережкою – Шевченко-"джин"; з густими бровами і квітами – Шевченко-"Фріда Кало". А ще Шевченко-"Фантомас", Шевченко-"Йода" та багато інших. Мотивація – вийти зі стандартного образу, показати, що Шевченко не такий старий, як на всіх бюстах, у всіх підручниках; старий, втомлений від життя, втомлений від усього. А він був звичайною людиною – такий, як ми. Він не ідол, ходив на ті ж вечірки, любив – усе, як звичайна людина, і не треба робити з нього якийсь бюст.

СЛАЙД 14

А от у столиці США Вашингтоні Кобзаря показали рок-музикантом. Біля пам'ятника поетові влаштували перфоманс, присвячений його винятковій особистості. Символом акції "Шевченко – проРОК свободи" став образ поета у вигляді рок-музиканта з кобзою. Автори хотіли показати Шевченка в іншому вигляді, що він може бути модним, сучасним та роковим хлопцем.

СЛАЙД 15

Стильним та сучасним Тараса Григоровича, а також інших класиків вирішив показати і Назар Дубів. Художник пофантазував, як би виглядали Тарас Шевченко, Леся Українка та інші відомі українці, якби були нашими сучасниками. “А що, якби Кобзар жив у нинішній час? Напевно, Шевченко робив би селфі на iPhone та взяв би участь у Євромайдані — розмірковував український художник Юрій Шаповал.

СЛАЙД 16

Однак це ще не все. Шевченка так хочуть бачити у сьогоденні, що створили йому профіль в Instagram. Там дуже схожий на великого поета чоловік веде звичайне для користувача соцмереж життя та ділиться цим на своїй сторінці. Наразі у Тараса Шевченка, як би це не звучало, 21 500 підписників.

СЛАЙД 17 (Відео)       https://www.youtube.com/watch?v=EKK05Vxdd0g&t=8s

СЛАЙД 18

Іменем Кобзаря названо не лише тисячі вулиць, театри, навчальні заклади в Україні. Слава Григоровича пішла далеко за межі планети Земля. Так, Шевченко є у космосі. У 1973-1975 роках станція "Марінер-10" вперше сфотографувала з близької відстан Меркурій. Було виявлено, що поверхню планети покривають кратери різних розмірів. За правилами Міжнародної астрономічної спілки, їх назвали іменами відомих художників, музикантів, письменників та поетів. Відтак один із 300 кратерів Меркурія отримав ім'я Кобзаря. Діаметр кратера Шевченко – 137 кілометрів.

СЛАЙД 19

У світі налічується 1384 пам'ятники Кобзареві. На території України знаходиться 1256 скульптур Шевченка, ще півтори сотні – в інших 35 країнах світу, від Бразилії до Китаю.

СЛАЙД 20

Він любив весну та рибалити. Любив сало й борщ. Особливо з сухими карасями, свіжою капустою та приправами. Смакував каву, найбільше – по-віденськи: не міцну, зі збитими вершками. Та улюбленим напоєм Шевченка був чай, у який він частенько додавав ром. Історик Микола Костомаров згадував, що за довгими вечірніми розмовами Тарас міг випити з десяток склянок такого коктейлю, але дійсно п’яним він бачив поета лише одного разу.

СЛАЙД 21

А ще – страшенно любив дітей. Мемуарист Олександр Афанасьєв-Чужбинський, згадуючи спільні з Шевченком мандри Україною, писав, що поет не раз сідав з дітьми просто на сільській дорозі, розказував їм казки, співав малечих пісень або робив для них іграшки-пищики.

СЛАЙД 22

Шевченко любив малювати автопортрети. Робив це легко, одразу познайомившись з людиною. Так само і писав поезію – без зайвих зусиль і творчих мук. Можливо, саме тому він став тим, ким ми його знаємо. Мабуть, тому він настільки геніальний, що ідеально вписується у будь-яку епоху, особливо в сьогодення. Напевно, у цьому його здатність проникати у серця і жити там вічно. Знаючи, якою насправді людиною був Шевченко, ми ще більше цінуємо його та неймовірний талант, яким він був наділений.