Методичні рекомендації до проведення педагогічної ради за темою "Підліткова агресія"

Доповідь на педагогічну раду з виховної роботи

за темою «Підліткова агресія»

                                                   Підготувала: Глоба М.А.

                                                   заступник директора з ВР

                                                   КЗШ І-ІІІ ступенів № 17

(презентацію до доповіді можна скачати зі сторінки Глоби М.А. «Презентація до педагогічної ради з ВР «Підліткова агресія»)

Слайд 1

Тренінг на взаєморозуміння  ( технологічна карта приготування бутерброду)

Притча

Один раз Учитель спросил у своих учеников:
- Почему, когда люди ссорятся, они кричат?
- Потому, что теряют спокойствие, – сказал один.
- Но зачем же кричать, если другой человек находится с тобой рядом? – спросил Учитель. – Нельзя с ним говорить тихо? Зачем кричать, если ты рассержен?
Ученики предлагали свои ответы, но ни один из них не устроил Учителя.
В конце концов он объяснил:
- Когда люди недовольны друг другом и ссорятся, их сердца отдаляются. Для того чтобы покрыть это расстояние и услышать друг друга, им приходится кричать. Чем сильнее они сердятся, тем дальше отдаляются и громче кричат.
- А что происходит, когда люди влюбляются? Они не кричат, напротив, говорят тихо. Потому, что их сердца находятся очень близко, и расстояние между ними совсем маленькое. А когда влюбляются еще сильнее, что происходит? – продолжал Учитель. – Не говорят, а только перешептываются и становятся еще ближе в своей любви.
- В конце даже перешептывание становится им не нужно. Они только смотрят друг на друга и все понимают без слов.

Агресія - мотивована деструктивна поведінка, що суперечить нормам  і  правилам  співіснування  людей  в  суспільстві  та  завдає  шкоди об'єктам нападу (фізичні збитки або психологічний дискомфорт).

Основними формами агресивної поведінки є:

•                                                     Фізична агресія, тобто застосування фізичної сили проти іншої    особи;
•                                                     Вербальна агресія, тобто вираження своїх почуттів через чвари, образи, приниження словесне;
•                         Непряма (пасивна) агресія - аутоагресїя (спрямована на самого себе), негативізм (спрямований проти правил, керівництва і т.д.), ворожість, підозрілість (недовіра до оточуючих людей), інше.

Які ж причини агресії та жорстокості дітей?

Слайд 2   Причини агресії – ЗМІ, ситуативні, особистості та сімейні

Слайд 3   Обмежуйте перегляд відеофільмів зі сценами насильства. Це ж стосується і комп'ютерних ігор.    Дитина, яка нерухомо сидить біля екрана, по-перше, не рухається, не відпрацьовує координацію свого тіла; по-друге, неприродне для неї напруження переходть у стан неприродного збудження. Після перегляду телепередач діти деякий час не можуть займатися чимось конкретним, схильні до агресії, можуть переживати поганий настрій або нахабно та зухвало поводитися - настрій залежатиме від змісту передачі.

Необхідно зауважити, що потік як зорової, так і звукової телевізійної інформації формує в дитини «базу даних», підсвідомі настановлення, які впливатимуть на все її подальше життя. Зрозуміло, що телевізор — це хвороба цивілізації. Причина її — відсутність у батьків часу саме для вербального спілкування зі своїми дітьми. В середньому мати, яка працює, лише 15-20 хвилин на добу розмовляє зі своєю дитиною. Близько 3,5 годин щодня займає «німий ефір» між батьками та дітьми, коли вони разом дивляться телевізор.

Мовне спілкування в сім'ї обмежується і зводиться до звичних    функціональних виразів : “Не затримуйся!”, “Поспішай!”, “Не чіпай!”, та односкладних відповідей молодших: “Так” чи “Ні”.

 Таким чином відповідальність за розвиток дитини все більше передається електронній техніці.

Дитина, сидячи перед екраном, не має змоги діяти активно - тому після такого сидіння відбувається агресивний та неупорядкований вибух накопиченої, невитраченої активності.

Багато дітей та підлітків дивляться молодіжні серіали, у яких ідеться про стосунки між однолітками в елітних школах, і, звичайно, вони порівнюють побачене зі своїм життям – не на свою користь. Якщо у батьків бракує грошей відповідно одягнути дітей і купити їм дорогі мобільні телефони – це теж може породити агресію. Розділення на бідних і багатих – серйозний трамплін для прояву жорстокості. Тому і була запроваджена у школі шкільна форма, щоб не відбувався поділ на групи дітей.

    Слайд 4 Особистісні  причини агресії. Особливості темпераменту (вродженою схильністю до агресії наділені холерики) Типи темпераменту - сангвініки, меланхоліки, флегматики.

    Слайд 5      Особливості вікового періоду:

Учні  проходять повністю три вікових періоди: дитинство,підлітковий період та юність.

У кризовий період дитина вчиться спілкуватися з собою, розуміти себе та підпорядковувати свої прагнення і почуття. Це дуже складна робота, яку іноді не в змозі виконати навіть дорослі.

    Слайд 6    Ситуативні причини агресії: страх, тривога, агресія.

Якщо для підлітків характерна групова агресія, то у початкових класах, як правило, порушниками спокою є одна-дві дитини. Агресивність молодших школярів відзначається спонтанністю. Насильство в такому віці не має попередньої стадії обдумування, передчуття, періоду накопичення напруження, що потребує виходу. Діти можуть проявляти агресію доволі несподівано. Наприклад,проходячи повз парту однокласника, хлопчик вирішив скинути його речі на підлогу. Або дівчинка, яка штовхнула свою подружку зі сходів за те, що та з неї сміялася. У більшості подібних випадків діти не усвідомлюють своєї жорстокості і не можуть оцінити міри завданого болю.

    Слайд 7  Зовнішні ознаки страху та тривоги

    Слайд 8  Агресія

      Слайд 9  Нарешті сімейні причини агресії

       Це криза сімейних взаємин, збільшення кількості неблагополучних сімей, складне матеріальне становище, послаблення виховної функції сім’ї. Хвилює той факт, що серед так званих благополучних родин агресивних дітей теж вистачає.

      Слайд 10 Це і неприйняття дитини в сім’ї. Небажана вагітність, не прийняття певних рис характеру, зовнішньої подібності  з одним із батьків і навіть статі.

      Слайд 11   Чимало батьків хочуть стримати дитячу агресивність із наймолодшого віку, забуваючи, що це такий самий необхідний інстинкт, як, скажімо,  інстинкт самозбереження. Агресивність є природною формою активності, яка дозволяє добиватися своїх цілей, репрезентувати себе, відстоювати свої інтереси, підтримувати цікавість та ініціативу. «Дорослі намагаються дітей “задавити”, їм зручніше, щоб дитина була слухняною, обирала те, що подобається батькам. Сучасні діти більш залежні від батьків, їм складно зберегти власну ініціативу. А, отже, внутрішня невизначеність, розгубленість, і, як одна з форм маскування цього стану – агресія.

      Як відомо, агресію найлегше приборкувати спортом. Дитині треба дати простір для виходу енергії. А сьогодні спробуйте знайти безкоштовні спортивні секції. Усе вимагає грошей, і батьки, які постійно працюють, просто не в змозі організувати дозвілля своїх дітей. Ось вам і ще одна причина для прояву агресії. Не вистачає у вас часу для спілкування, ви працюєте – поговоріть зі своєю дитиною, обсудіть, що її цікавить – запишіть у гурток. Це допоможе вашому малюкові реалізувати себе, повірити у власні сили – і, як наслідок, зніме внутрішню напругу, що веде до агресії.

      Слайд 12   Мабуть, агресивність сучасних дітей пов’язана і з тим, що дорослі не навчилися виставляти чітких меж дозволеного, і діти не відчувають себе в безпеці. Немає чітких правил і табу. Ось і виростають молоді люди, які не знають, чого хочуть. У них немає відчуття, що життя має сенс, що чогось варто вчитися». Народжуючись, дитина не знає, що можна, а чого не можна. Малюка треба навчати правил поведінки, соціальних норм, розповідати, як не слід поводитись у суспільстві. Скажімо, не можна бити людей і тварин. Звісно, якщо при цьому самі батьки не б’ють дітей. Кращий спосіб навчити – особистий приклад.

      Слайд 13   Гіпо-опіка – це повна протилежність гіпер-опіки, ліберальне відношення  до дитини.

      Слайд 14 Зневажливе ставлення до дитини. Відбувається у насмішках, типу у всіх діти як діти, а ти…

      Слайд 15 Напружена атмосфера, що панує в родині, теж може стати причиною агресії.

      Слайд 16 Відсутність достатньої уваги з боку батьків. Недостатність уваги для того, щоб упевнитися, що ти потрібний і бажаний у цьому світі. І мало того, що діти можуть бути потаємно агресивними по відношенню до тих, хто їх оточує, – вони можуть самі собі завдавати каліцтв. Це так звана аутоагресивна поведінка – дії, спрямовані на завдавання шкоди власному здоров’ю.. За даними ВООЗ, лише кількість самогубств (крайніх форм аутоагресивної поведінки) серед осіб віком 15–24 років за останні 15 років у світі збільшилася в середньому вдвічі.

      Слайд 17    Дитяче серце – не іграшка  в руках дорослих. І перед тим як зробити висновки, хочу запропонувати вам переглянути невеликий відеоролик, який стосується ще одного аспекту агресії, а саме жіночої агресії.

Перегляд відео сюжету

      Слайд 18     Як боротися з агресивною поведінкою?

Є два шляхи: 1.або агресивні вчинки треба залишати без підкріплення, без                                            винагороди, пояснюючи наслідки агресивної поведінки;

або за них слід активно карати. Однак тут важливо не перестаратися. Як доводять дослідження, діти, яких батьки суворо карали, згодом, уже ставши дорослими людьми, поводяться агресивніше. У будь-якому випадку кожен прояв агресії має свою індивідуальну причину. І потрібно розібратися у причинах, а вже потім робити якісь дії.

      Слайд 19   «Дуже важливо, як відреагують батьки на дитячу агресивність.  Завдання дорослих – не пригнічувати агресії дитини, не забороняти їй відчувати злість, а допомогти виражати це почуття у соціально прийнятні способи. При цьому батьки не повинні відповідати на агресію дитини власною агресією: бити її, лаяти, обзивати. Дуже часто вимоги поводитися тихо, не шуміти і не стрибати, відображає не турботу про дитину, а тільки їх власні проблеми: втому, підвищену нервозність і тривогу, які посилюються під дією дитячого гамору. І в таких випадках батьку (бабусі, вихователеві) краще чесно признатися в цьому спочатку самому собі. А потім довести до дітей в прямій і зрозумілій для них формі ("мама втомилася", "у бабусі болить голова" і т. п.), а не раціоналізувати, ховаючись за маску занепокоєння про дитину.

 Дорослим важливо навчитися помічати і розуміти відчуття дитини, пояснювати, що відбувається, адже маленька людина часто не розуміє, чому вона поводиться так чи інакше».

      Слайд 20     Боротися з агресивною поведінкою дитини лише протистоянням не завжди ефективно. Часто агресивність можуть пом’якшити просто сприйняття дитини такою, яка вона є, безумовна любов, емоційна теплота і близькість батьків, їхня допомога своїй дитині «стати хорошою». Звичайно ж, відповідальність за агресивні схильності дитини передусім лежить на сім’ї, найближчому оточенні. Найчастіше за підвищеною агресивністю дитини ховається справжнє горе і заклик про допомогу, але нерідко зустрічається і вроджена схильність до насильства. Імпульс до руйнування є у всіх, але у хлопчиків він виражений сильніше. Дитині з такою «горючою сумішшю» обов’язково потрібна допомога фахівця.

«Агресивними можуть бути діти, які мають неврологічний діагноз. Через ураження нервової системи вони надмірно збудливі, можуть бути не такими чутливими до болю, як інші діти, тому часто не розуміють, що комусь заподіюють страждання. Таких дітей треба виховувати, пояснюючи наслідки їхньої поведінки і обговорюючи відчуття свої та інших людей. Мама, яку дитина тягне за волосся, може відняти ручку малюка і сказати: “Мені боляче”».

      Слайд 21   А чи потрібен ремінь?  Фізичне покарання дітей принижує дитину і батьків. До того ж, діти, які зуміли довести батьків до цього, швидше, перемогли дорослих, бо викликали у них неконтрольований емоційний сплеск. Буває, що фізичне покарання є відповідною емоційною реакцією на сильне потрясіння, пов’язане з дитиною, і може бути виправданим.

      Слайд 22  Та якщо дитину б’ють систематично, вона виросте жорстокою по відношенню до інших, насильство породжує насильство, і агресивність стає садистичним задоволенням. Результатом можуть стати патологічні зміни характеру, дитина озлобляється, ненавидить світ навколо себе, не знає співчуття, мститься за свою “непотрібність” усім, хто потрапляє під руку. 

      Слайд 23  Якщо на дитину, яка стала агресивною через якісь внутрішні причини (а вони не завжди лежать на поверхні), навішують ярлик “хулігана, бандита”, вона починає поводитись відповідно, втративши надію “бути хорошою”, передусім для своїх батьків.

• Кращий спосіб уникнути надмірної агресивності підлітка - виявляти до нього більше уваги, любові і ласки, яких він так потребує.
• Батьки повинні стежити за своєю поведінкою в сім'ї. Кращий спосіб виховання дітей - єдність дій батьків.
• Не можна застосовувати фізичні покарання. Дитина, яку карають, засвоює, що людина сама має карати когось, хто не вірно себе поводить.
• Допомагайте підлітку знаходити собі друзів.
• Завжди пояснюйте наслідки агресивної поведінки.
• Давайте можливість підлітку задовольняти потребу у самовираженні і самоствердженні.

• Обмежуйте перегляд відеофільмів зі сценами насильства. Це ж стосується і комп'ютерних ігор. Спрямовуйте енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях, участь в культурних заходах.

• Пам'ятайте, що підлітки дивляться на нас як в дзеркало і уподібнюються нам.

      Слайд 25   Дякую за увагу!