Методичний матеріал "Формування художньої компетенції молодших школярів засобами хореографічного мистецтва".

Формування художньої компетенції молодших школярів засобами хореографічне мистецтва.

 

             

Прийшла  якось людина до мудреця та попросила навчити її відрізняти істину від обману, красу від безладу навчити її радості життя.       Подумав мудрець і навчив людину танцювати.                                                (Древня  притча)

  

 

Сучасні соціально-економічні зміни, що відбуваються в усіх сферах життя суспільства, зумовили зміну ціннісних орієнтацій в освіті. Провідною метою освіти стає не обсяг засвоєних знань і вмінь, а гармонійний різнобічний розвиток особистості, підготовка дитини до життя, його психологічна та соціальна адаптація.   

         Метою занять з хореографії як важливої складової навчально-виховної роботи є виявлення та розвиток творчих здібностей вихованців, сприяння вираженню індивідуальної творчості, формування гармонійно розвиненої особистості засобами хореографічного мистецтва.

Заняття хореографією дає дітям не лише змогу оволодіти основами  народного танцю, а й сприяє вирішенню таких проблем, як скутість, сором'язливість. Танець відіграє важливу соціальну роль, бо допомагає дитині розкритися. Це також хороший спосіб поспілкуватися або познайомитися з іншими дітьми, розважитись, навіть зняти стрес. Танець заохочує дітей самовдосконалюватися.

Основними завданнями занять хореографією є формування складових профільної компетентності особистості:

–         практичної, що закладає основи хореографії; сприяє розвитку фізичних якостей; розвитку ритмічності, формуванню танцювальних умінь і навичок;

–         пізнавальної, що сприяє розширенню світогляду дітей, залучає їх до синтезованого світу мистецтва, допомагає засвоїти хореографічну термінологію, ознайомитися з національною хореографічною культурою;

–         творчої, що допомагає розвитку творчої особистості та індивідуальних здібностей на основі музичної імпровізації та творчих завдань, здатності до творчого самовираження за допомогою здобутих танцювальних навичок і вмінь;

–         соціальної, що сприяє вихованню емоційно-вольових засад особистості, позитивних якостей характеру; забезпечує  емоційне розвантаження дітей, виховує культуру емоцій, розвиває потребу в самореалізації та сприяє вибору майбутньої професії.

 

Організація художньої діяльності забезпечується добором методичних прийомів, що викликають у дітей бажання творчо працювати. До них належать: показ, зразок, словесний метод, музичний супровід, ігровий метод, змагання, метод виховання підсвідомої діяльності. Точний показ руху зосереджує увагу, добре впливає на  всі органи чуттів і, насамперед, на розумову діяльність. Під час повторення дітьми вправ виконаних  педагогом  в них розвивається пам’ять, фантазія, образне мислення.

Важлива роль у перший рік навчання відводиться колективно-порядковим вправам. Саме під час крокування закладаються основи рухових навичок, правильної постави. Навчити дітей найпростішому завданню – правильно ходити є важливою складовою подальшої діяльності. Під час занять треба приділяти постійну увагу правильній поставі корпусу та голови , відведенню плечей назад, триманню м’язів живота, правильному диханню.

Закладення рухових основ, необхідних для виконання танцювальних рухів, не можливе без почуття ритму. Тому велика увага приділяється прослуховуванню музики, знайомству з її основними поняттями.

Умілий добір музичного матеріалу для танців сприяє виникненню в дітей яскравих емоцій. Дуже важливе значення мають вправи – тренажу, що за короткий проміжок часу дозволяють досягти значних результатів у розвитку правильної постави, еластичності м’язів, розвитку гнучкості, поліпшенні рухливості суглобів. Вправи на розвиток гнучкості хребта запобігають розвитку остеохондрозу. Разом із формуванням у вихованців практичної компетентності, виконання танцювальних комбінацій дає дітям багато позитивних емоцій, задовольняє їхнє природне бажання рухатися.

На основі музичної імпровізації та творчих завдань у дітей формується творча  особистість, розвиваються здібності. Вони вчаться спілкуватися мовою танцю. На заняттях підготовчої групи колективу  проводяться різноманітні музичні ігри, у процесі яких вихованці вчаться передавати рухами динамічні відтінки музики, емоційну виразність твору, розуміти поняття та значення жестів рук у танці.

Завдання на початковому етапі – поступово сформувати в дитини танцювальні навички, які вона зможе використовувати в подальшій навчально-творчій діяльності. Звісно, не всі діти мають гарний слух та однакові здібності. Деякі з вихованців спочатку поводяться дуже сором’язливо, деякі навпаки – дуже жваво, не приховуючи своїх емоцій. Часто вони не вміють спілкуватися з однолітками. Поступове виховання в дітях позитивних емоційно-вольових засад, самодисципліни та формування культури спілкування розвиває в них соціальну компетентність, почуття колективізму.

Сьогодні в Україні особливу тривогу викликає погіршення здоров’я дітей і підлітків. Значна їх кількість має суттєві відхилення у фізичному розвитку та стані здоров’я, що викликані недостатньою руховою активністю.

На заняттях з народної хореографії, окрім вивчення основних положень і позицій у народному танці, розучування лексики танцю, вихованці ознайомлюються зі звичаями та традиціями свого народу, видатними митцями танцювального мистецтва. Ознайомлення з народною хореографією розвиває естетичні смаки молоді, надає потребу постійного спілкування з мистецтвом, що сприяє формуванню творчої компетентності молоді.

 

Основний етап навчання хореографії передбачає роботу з дітьми середнього шкільного віку. Для того, щоб підтримувати інтерес дітей до танцю, насамперед треба робити  акцент на вивчення нових танцювальних стилів, що є популярними серед учнівської молоді цього віку, включаючи елементи нової танцювальної пластики, зокрема джаз-модерна, хіп–хопа, контемперарі.

    Прикладом подачі образу через танцювальні рухи можуть бути комбінації  танцю в  стилі народного танцю. На основі засвоєних елементів вихованці виражають свої емоції мовою тіла. Це розвиває естетичні смаки молоді, надає потребу постійного спілкування з мистецтвом.

Навчальний процес передбачає навчання імпровізації, розвиває уяву та мистецьку активність вихованців, що є важливим не лише при створенні танцювальних композицій, а й учить знаходити вихід із несподіваної ситуації під час  виступів на концертах та конкурсах.

Сучасна хореографія крім естетичної виконує й низку інших важливих функцій: комунікативну, регулятивну, інформативну, евристичну, розважальну та інтегрувальну. Вона впливає на виховання підлітків, їхнє життя в соціумі, що сприяє формуванню соціальної компетентності вихованців.

Навчання за програмою вищого навчального рівня передбачає суттєве поглиблення знань з хореографії, розвиток умінь і навичок вихованців. Робота над формуванням профільної компетентності набуває профорієнтаційного змісту.

Вирішальна роль у вихованні інтересу до занять з хореографії залежить тільки від педагога, від тих методів,  форм та прийомів які він застосовує. Насамперед - це створення атмосфери, в якій дитина може радісно і невимушене працювати без надмірних зусиль.

          Методика перебуває в постійному розвитку, змінах, збагачується новими методами і прийомами відповідно до вимог часу.                                                                                                                                                                                        Наприклад, при вивченні рухів  слід підібрати такі ігрові завдання, зміст і образи яких активізують думку, викликають у дітей ряд почуттів, пов'язаних з роботою уяви, якістю сприйняття, уваги, фантазії і т. ін., що в свою чергу викликають естетичні переживання і, отже, включають емоційну сферу. Без комплексного навчання, що залучає найбільшу кількість почуттів, виховання буде беззмістовним, формальним, пригасить емоційну сферу дитини. Тому матеріал, навіть його окремі елементи,  подається  в ігровій формі, бо прагнення до навчання, відповідної роботи у дітей, особливо дошкільнят та  молодшого шкільного віку поєднується з прагненням до гри. У такому віці  праця обмежена, тому важливі не її результати, а сам процес.                  Яким би незначним не був результат, обов”язково треба підтримувати та стимулювати зусилля дітей. Перед дитиною ставити  ясну і доступну мету. Зацікавлена у досягненні цієї мети (оскільки вона їй зрозуміла), дитина проявить і свою власну ініціативу, що необхідно для виховання творчого початку.

          У мистецтві танцю гра, на думку І. Хейзінга, присутня в ще більшій мірі  «. . .  про який би народ чи епоху не йшлося, -  пише він, завжди можна сказати в самому повному розумінні слова, що танець є сама гра, більше того, являє собою одну із самих чистих і досконалих форм гри ».

Процес гри полегшує процес запам'ятовування і освоєння вправ дошкільнятами і молодшими вихованцями, а також викликає інтерес до занять.  Враховуючи, що основним видом діяльності дитини є гра, весь матеріал подається дітям через образ, характер . Виховання самостійності слід починати з дуже простого і однакового для всіх завдання, наприклад, самим придумати гру, рух для передачі образу тварини, птаха, ляльки; запам'ятати послідовність рухів; у завданні, етюді, танці знайти рух і образ, відповідні до музики і т. п.

Також при постановці танців з дошкільнятами і молодшими вихованцями   можна  включати в роботу будь - які предмети, атрибути, бутафорію і. т. д. , що додає особливу яскравість грі на сцені і сюжетній лінії танцю.  Процес гри полегшує процес запам'ятовування і освоєння вправ дошкільнятами і молодшими вихованцями, а також викликає інтерес до занять.  Враховуючи, що основним видом діяльності дитини є гра, весь матеріал подається дітям через образ, характер.

     Переживання успіху, в той же час, викликає позитивне ставлення до творчої діяльності, сприяє набуттю певного життєвого досвіду, навичок самостійної діяльності і поведінки, більш чіткого усвідомлення загальної і часткової цілі. Внаслідок цього з'являється свідоме прагнення до самоосвіти, самовдосконалення, самоаналізу, набуття відповідних вмінь та навичок щодо творчого розв'язання проблем, не зупинятися на півдорозі, тобто поступово здійснюється становлення тих властивостей і якостей, які є складовими творчих здібностей особистості. Тому необхідно нагадувати про  використання на своїх заняттях різних вправ і педагогічних прийомів, що пропонує нам методика А.Гріна «Конструктор занять».                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        В  основу методичної програми  «Конструктор занять» покладено універсальну  методику  Анатолія  Гріна  «Конструктор уроку», адаптовану до умов позашкільного навчального закладу.  Розроблено модель  побудови гурткового заняття, його базових розділів.                                                                                                                                   Кожен із запропонованих розділів проводиться  у різних формах, із застосуванням різноманітних педагогічних прийомів.

Наприклад, повторення вивченого матеріалу можна провести в формі взаємоопитування , розминки у формі  «Пантомімічного лото» застосовуючи загадки, ігри з елементами хореографії , креативна гімнастика та інше, щоб зацікавити гуртківців.

«Пояснення нового матеріалу» - найбільш відповідальний розділ заняття. Якщо новий матеріал зацікавить дітей, то і вивчення його буде успішним. Позитивний настрій у вивченні нового матеріалу може надати «Приваблива мета», ситуаційна гра, пластичні ігри-моделювання.

На закріплення нового матеріалу, відпрацювання вмінь  необхідно також звернути увагу. Для непосидючих, жвавих і нетерплячих дітей це найскладніший етап занять. Зробити ці тренувальні вправи, повторення і закріплення матеріалу не набридливими, а дійсно ефективними найбільш серйозне випробування для педагога. Навіть захоплені новою темою, новою роботою вихованці  можуть стомитися, якщо цей розділ заняття затягнеться і перетвориться в нудний обов’язок. Тут від керівника необхідний весь арсенал педагогічних прийомів: «Змагання», «Роби, як я»,»  креативна гімнастика, бліц-конкурс на краще виконання вправи, руху, елементу роботи.

Вже вивчений, відпрацьований матеріал перестає цікавити дитину, коли повторення його буде механічним. Тому при повторенні матеріалу слід обирати форми роботи, привабливі для дитини. Це можуть бути танцювально-імітаційні етюди, пожвавить процес повторення і прийом «Лови помилку», коли керівник (або вихованець) показує вправу, або елемент вправи з навмисною помилкою; прийом «Ідеальна оцінка» теж дещо жартівливий – діти самі оцінюють свою роботу і повідомляють про це керівника (добра нагода для педагога з’ясувати рівень самооцінки дитини, його творчі і особисті амбіції).

Домашнє завдання  залежить від теми заняття, яке завдання  виконували діти, ступінь захоплення  завданням, його обсяг і складність, та інших суто індивідуальних чинників. Застосовується прийом «Здивуй» ,  збір краєзнавчих, етнографічних матеріалів, розробка проектів.

При підведенні підсумків заняття керівник може сам поставити крапку в занятті  в цілому, оцінити роботи окремих вихованців, а може віддати оцінку виконаної роботи  на розсуд  дітей  за допомогою педагогічних прийомів  «Точка зору», «Дитяче  журі»- цим він дає можливість гуртківцям не тільки оцінити роботу товаришів, але й розвивати вміння дітей аналізувати, відбирати вагомі критерії оцінки, обґрунтовувати свої висновки.

       Залежно від мети заняття, форм організації навчальної діяльності доречно використовувати інтерактивні  методи та технології   колективно-групового навчання,  технологію   розвитку   творчої   особистості, такі методи, як показ, зразок, словесний метод, музичний супровід, метод проектів, практичні  модулі ,новітні  інформаційні  технології.

У вивченні народно-сценічного танцю застосовується  дві групи методів: специфічні (характерні для процесу хореографічної освіти) і загально-педагогічні (застосовані у всіх випадках навчання і виховання).

-                     Метод створення на занятті  проблемної ситуації, також сприяє творчій обстановці. Працюючи над новою танцювальною комбінацією  можна  завершити її варіантом запропонованим одним з вихованців. Діти з цікавістю підключаються до цього творчого процесу

-                     Метод зміни виду діяльності, коли  діти  протягом тривалого часу займаються вивченням нового матеріалу вони втомлюються, сприйняття їх слабшає, отже, втрачається якість засвоєння нових вправ і танцювальних рухів. У цьому випадку велике значення має емоційне розвантаження. Дуже важливо, щоб навчально-виховний процес на заняттях змінювався творчим процесом або контролем знань.

-                     Неформально-міжособистісний (здійснюється через особистісно значущих авторитетних людей з числа друзів і близьких).

-                     Тренінгово-ігровий (забезпечує оволодіння індивідуальним і груповим досвідом, а також корекцією поведінки і дій в спеціально заданих умовах): соціально-психологічні тренінги, ігри.

-                     Метод проектів  - виводить  відносини педагога і вихованців на якісно новий рівень, бажаний та прогнозований результат навчання чи виховання гуртківців, досягнутий у межах певного строку за заданих умов реалізації проекту.

-         Впровадження  в  роботу колективу  практичних модулів:

-         Створення етюдів з використанням вивчених елементів та рухів та  

  простих композиційних фігур. В процесі виконання даного завдання діти  

опановують: техніку виконання кроків, бігів, обертів, стрибків, вистукувань народно-сценічного та українського народного танців; методикою створення комбінацій та етюдних робіт на основі вивчених рухів, прості композиційні структури.

     -  Постановка пантомімних етюдів. Постановка таких етюдів дає можливість дітям опанувати навички створення художнього хореографічного образу за допомогою міміки, жестів, поз (пантоміми). Вони знайомляться із різновидами жестів (безпредметні, наслідувальні, трансформуючі), їх класифікацією (загальноприйняті, набуті, побутові, релігійні, умовні) та їх характерними позами.

- Постановка «скульптурних» етюдів з використанням образів . Під час

  створення даних етюдів всі компоненти  «скульптури» - фігура, ракурс,

  положення голови, рук, ніг, вираз обличчя – повинні чітко продумуватись і

підбиратись в деталях, щоб створити органічний по композиції, образу та хореографічному тексту етюд.

-         Створення етюдів з використанням танцювального реквізиту.

Ознайомлення з поняттям «реквізит», «бутафорія», вивчають специфіку використання реквізиту у танцювальних номерах різних форм і жанрів. Вихованці опановують навички  створення етюдів, в яких художні і хореографічні компоненти синтезують між собою і несуть дійове навантаення в сюжеті танцювального номера.

-         Робота  танцювальних  номерів  на актуальну тему.

Діти вчаться аналізувати сучасне суспільне середовище та обирати значущі теми для своєї хореографічної постановки. Завданням педагога є координування поглядів та альтернативних рішень обраних дітьми проблем.

-         Ансамблеве  виконання.

Під час опанування даного модулю вихованці повинні оволодіти:

-  навичками колективного, ансамблевого виконавства; уміння бачити одночасно себе і відчувати партнерів, функціонально співвідносити виконання своєї партії з іншими завданнями колективного виконання, колективного відчуття єдності метро-ритмічного пульсу музичного супроводу.

-      гармонійним узгодженням у використанні засобів виразності при розкритті і втіленні художнього змісту, хореографічної постановки.

-         Вивчення основ  віртуозної техніки.

Під час опанування даного модуля діти набувають навичок виконання жіночих та чоловічих обертів по діагоналі, на середині зали, по колу, вправ в напівприсіданні і глибокому присіданні, акробатичних трюків, оберти по діагоналі зі стрибками, оберти в напівприсіданні, оберти на п”ятках, подвійні pirouette, одинарні tour, бігунки з млинцями та голубцями, веретено,cabriole, бокові присядки, повзунки з виносами ніг, тинки в глибокому присіданні, обертаси зі скороченою ступнею , із «піджатими», дрібні кроки в оберті, прапорець, прапорець в повітрі, повзунці та інше, розніжка, «щука», «кільце».

-  «Дуетний танець» (вироблення стійкості).

Прийоми партнерної підтримки:

-      підтримання танцівниці двома руками за талію,

-      підтримки, в яких партнери тримаються двома руками,

-      підтримки однією рукою за талію.

 

Прийом повітряних підтримок:

-      маленькі стрибки, і невеликі підйоми до рівня грудної клітини та

  плечей,

-      високі підтримки з підйомами до рівня грудей і плечей,

-  підйоми, підтримки під час великих стрибків з підкиданням і фіксацією поз на витягнутих вгору руках.

-  Імпровізація

Імпровізація передбачає глибоку внутрішню роботу усвідомлення тіла, зв’язків   в середині тіла, більш тонкого відчуття внутрішніх сигналів, імпульсів руху, відчуття партнера, простору-часу як елементів, що народжують композицію.

Імпровізація – співтворчість з тілом, визнання значимості підготовленого задуму і досвіду та виникаючих у дану мить імпульсів.

Техніка імпровізації – це техніка розкриття потенційних можливостей порожнього простору.

Діти імпровізують на основі заданого викладачем музичного матеріалу.

-  Розробка та створення сюжетних композицій:

- підбір музичного матеріалу;

- опрацювання музичного матеріалу;

- розробка композицій побудови номеру;

- розробка лексичних модулів танцювального номеру;

- створення комбінацій на основі опанованої лексики;

- відпрацювання вивченого матеріалу;

- репетиціїї;

- виступ.

        Методика перебуває в постійному розвитку, змінах, збагачується новими методами і прийомами відповідно до вимог часу. Педагог повинен постійно стежити за змінами в методиці та її розвитком, оскільки застосовування шаблонних, застарілих прийомів може призвести до того, що у дитини буде знищено творчу основу її інтелектуального розвитку. Успіх викладання можливий тільки тоді, коли педагог у своїй роботі користується різноманітними прогресивними методичними прийомами, які спираються на науково-теоретичні положення, що підлягають єдиним принципам дидактики.

Отже, навчання хореографії є дуже важливим засобом для подальшого розвитку дитячого таланту та виховання творчої, цілеспрямованої особистості, здатної до повноцінної життєдіяльності в суспільстві.

Концертні програми, сімейні свята, фестивалі, конкурси  благодійно впливають на розвиток творчих здібностей.

 Танець – це здоров’я і краса. Він лікує тіло і душу. Танець – одне з найпрекрасніших подій, що може  відбуватися з людиною, це символ життя і руху.