Мікронезія, Мелагезія, Полінезія.

Урок №33

 

Тема. МІКРОНЕЗІЯ. МЕЛАНЕЗІЯ. ПОЛІНЕЗІЯ

Мета: познайомити учнів з особливостями географічного положення Океанії, сформувати уявлення про походження островів, що входять до складу Океанії, їх заселення, дослідження і розвиток, розвивати пізнавальний інтерес до вивчення інших народів та їх культури.

Обладнання: шкільні географічні атласи, слайди-ілюстрації природи Океанії (для мультимедійної дошки), мультимедійна презентація.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Операційні цілі: називає приклади країн, що включені до складу Мікронезії, Меланезії та Полінезії;

показує на карті:

• Мікронезію, Меланезію, Полінезію;
• держави (Федеративні Штати Мікронезії, Маршалові Острови, Папуа-Нова Гвінея, Соломонові Острови, Вануату, Палау, Фіджі, Тонга, Науру, Самоа, Кірибаті, Нова Зеландія);
• залежні території (острів Гуам, Американське Самоа, Нова Каледонія, Французька Полінезія, Острови Кука, Піткерн).

знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни;

пояснює особливості міжнародної спеціалізації країн;

обґрунтовує рівень економічного розвитку більшості  країн.

висловлює власні судження що до перспектив економічного розвитку країн.

Географічна номенклатура: острови Полінезії, Меланезії, Мікронезії.

 

ХІД уроку

 

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Прийом «Аукціон»

Учні називають та показують на карті географічні об’єкти океану (хто називає і показує більше — отримує додаткові бали).

Визначення мети та завдань уроку (учні виконують цю роботу самостійно під керівництвом учителя).

 

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Міні-бесіда з учнями

Пригадайте, що ви знаєте про типи островів, які розрізняють за походженням.

 

IIІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

До складу Океанії, за британською класифікацією, входять Австралія, Нова Зеландія, Полінезія, Мікронезія, Меланезія. Площа 8520 тис. км2; міста (з населенням більш 500 тис. мешканців) Сідней, Мельбурн, Брісбен, Перт, Аделаїда, Окленд.

Значну частину Океанії становлять володіння Австралії, Великобританії, Нової Зеландії, США та Франції.

Клімат на островах океанічний, переважно субекваторіальний та екваторіальний, на півдні — субтропічний та помірний. Щороку випадає в основному 1000 мм опадів, на навітряних схилах великих островів — до 10 тис. мм. На островах рослинність представлена вологими тропічними лісами, саванами і луками. Для фауни характерна мала кількість ссавців і багато птахів, багато які з них ендемічні.

 

VI. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ 

Вступне слово вчителя

Океанію можна розділити на групи материкових, вулканічних і коралових островів на основі етнічного походження їхніх мешканців:

Мікронезія (Ґуам, Маріанські, Маршаллові, Каролінські та ін. острови);

Меланезія (Нова Ґвінея, Вануату, Нова Каледонія, Фіджі, Соломонові та ін. острови);

Полінезія (Тонґа, Самоа, Кука, Туамоту, Лайн та ін. острови);

Австралія (найменший континент) займає 90 % поверхні суші Океанії.

Найвища точка — гора Джая на острові Нова Ґвінея (5030 м).

Великий Бар’єрний риф — найдовший кораловий риф у світі.

Гора Кука 3754 м — вищий пік Нової Зеландії.

Нова Каледонія є постачальником кобальту, хрому і нікелю; Папуа — Нова Ґвінея — кобальту, золота і міді.

Сільськогосподарська продукція представлена кокосами, копрою, пальмовою олією, кавою, какао, а також гумою (Папуа — Нова Ґвінея), вовною (40 % світового виробництва).

Важливими галузями є рибальство і туризм.

Усього на території Океанії — 13 незалежних країн та 21 залежна територія.

Корінне населення Океанії — папуаси, меланезійці, мікронезійці та полінезійці. Від початку захоплення Океанії європейськими державами і згодом США чисельність корінного населення зменшилася, водночас сформувалося населення європейського походження.

З розвитком плантаційного господарства і гірничої справи колонізатори почали завозити до Океанії дешеву робочу силу з Азії.

Так склалися національні групи: індійців на островах Фіджі, японців, філіппінців, китайців і корейців на Гавайських островах, в’єтнамців у Новій Каледонії, японців і філіппінців у Мікронезії та ін.

Чисельність населення Океанії становить понад 11 млн чол. (разом з населенням Нової Зеландії).

Протягом останніх 2–3 тисяч років полінезійці розселялися у своєму регіоні з островів Самоа і Тонґа. Основна хвиля імміграції маорі до Нової Зеландії припадає приблизно на 50-ті роки XIV ст. Тривають суперечки щодо походження полінезійців. Найвірогіднішою є версія про те, що вони є відгалуженням монголоїдної раси з Південно-Східної Азії.

У Тихому океані люди вперше поселилися в Меланезії. Вважають, що мікронезійці є сумішшю меланезійської, полінезійської та малайської крові.

Полінезійська раса вважається проміжною між трьома найбільшими расами людства і має австралоїдні, монголоїдні та євпропеоїдні ознаки.

1. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. ПРИРОДНІ УМОВИ ТА РЕСУРСИ. СКЛАД ТЕРИТОРІЇ.

Океанію утворюють три дуги островів: Меланезія, Мікронезія та Полінезія. Це найбільша у світі сукупність островів, що займають центральну й південно-західну частини акваторії Тихого океану (переважно на північ і схід від Австралії).

За походженням острови Океанії в основному вулканічні й коралові. Рослинний світ коралових островів бідний. Порівняно з ними флора вулканічних островів досить багата. Вони вкриті вічнозеленими лісами, що складаються з пальм, панданусів, хлібного дерева, бананів, бамбука, деревоподібних папоротей тощо. Найбільший острів — Нова Гвінея — має материкове походження. Клімат тут переважно субекваторіальний та екваторіальний, на півдні — субтропічний і помірний морський. Розташування більшої частини островів між тропіками визначає високі температури та їх невеликі добові й сезонні коливання, а також постійно високу вологість повітря.

Чому рослинний світ коралових островів бідний?

Материкове походження мають і острови, які утворюють Нову Зеландію. Її природа є досить різноманітною.

Багато країн Океанії мають значні рекреаційні ресурси. Так, у Мікронезії поряд із чудовими пляжами природа створила ідеальні умови для підводного плавання.

Країни регіону поєднує колоніальне минуле. Деякі з них і зараз залишаються залежними. Так, США зберігають контроль над Східним Самоа, Гуамом, атолом Джонсон, островами Мідуей, Вейк, Каролінськими островами тощо. У той самий час велика кількість країн Океанії здобули незалежність, серед них: Федеративні Штати Мікронезії, Маршаллові Острови, Папуа-Нова Гвінея, Вануату, Кірибаті.

2. ВИДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ МІЖНАРОДНУ СПЕЦІАЛІЗАЦІЮ КРАЇН.

Основа економіки більшості країн Океанії — сільське господарство й рибальство. Тут вирощують кокосову пальму, банани, батат, цукрову тростину, овочі. Останніми роками набули поширення цитрусові, різні фрукти (ананаси, папая, манго та ін.), шоколадне дерево, перець (чорний і бетель). Тваринництво відіграє другорядну роль. До традиційних занять населення належать рибальство, збір молюсків та ракоподібних. Набула поширення також аквакультура. Вирощують не тільки рибу, але й молюсків.

У промисловості найбільше значення має переробка риби й сільськогосподарської сировини, а також виробництво будівельних матеріалів. Здебільшого цим займаються дрібні підприємства. Зберігає своє значення кустарне виготовлення сувенірів із морських мушель, поширене різьблення по дереву та каменю, плетіння сумок і циновок. Серед традиційних ремесел особливе місце посідає виготовлення човнів.

Економіка окремих островів, наприклад Гуаму, який є володінням США, значною мірою залежить від існування військових баз. На них працює значна частина місцевих жителів, а уряд США надає фінансову допомогу.

Чому США зацікавлені в існуванні своїх баз в Океанії?

На атолі Кваджалейн (Маршаллові острови) розташований випробувальний комплекс сухопутних військ США.

Зусилля урядів щодо всебічного розвитку економіки значної частини країн регіону часто гальмуються через їх віддалене географічне положення. Впливає також обмеженість транспортного сполучення, а в деяких районах — руйнівні урагани.

Цікавим і повчальним є приклад Науру. Острів являє собою складене фосфоритами горбисте плато. Саме за рахунок продажу високоякісних фосфоритів, які є цінною сировиною для виробництва добрив, тут вдалося досягти високого рівня життя. Проте це тривало недовго, фосфорити закінчилися. Зараз 2/3 острова вкриті кар’єрами (мал. 1).

Видобування окремих видів корисних копалин ведеться і в інших країнах регіону, наприклад, фосфоритів — на Маршаллових островах, нікелевих руд — у Новій Каледонії, золота — на Фіджі, мідної руди — у Папуа-Новій Гвінеї. Проте їхні запаси обмежені й не забезпечують майбутнього країн.

У сфері послуг виділяється туризм, значення якого зростає, незважаючи на віддаленість країни та відносно високі витрати.

3. ЗОВНІШНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ.

Основу експорту більшості країн регіону складають свіжа та перероблена риба, здебільшого тунець (його вилов здійснюється переважно іноземними судами, яким надається право на вилов), копра (висушені кокосові горіхи), перець (чорний і бетель), похідні кокосового горіха (харчова й косметична олія, мило, креми), банани, цукор, вироби місцевих промислів, а також корисні копалини. Імпортують продукти харчування, промислові споживчі товари, автомобілі, обладнання, нафтопродукти. Імпорт, як правило, значно перевищує експорт. Головні зовнішньоекономічні партнери: Китай, Австралія, США, Японія.

 Прийом «Коло ідей»

Чим би ви пояснили географію основних зовнішньоекономічних партнерів країн Океанії?

4. НОВА ЗЕЛАНДІЯ.

Нова Зеландія — острівна держава в південно-західній частині Тихого океану. Країна включає два великі острови — Північний і Південний, розділені протокою Кука, а також ряд дрібніших островів. Нова Зеландія витягнута більш ніж на 1500 км із північного сходу на південний захід і розташована на південний схід від Австралії.

За допомогою матеріалів електронного додатка до підручника визначте: 1) особливості природних умов і ресурсів; 2) населення: 3) види господарської діяльності, що визначають міжнародну спеціалізацію Нової Зеландії; 4) зовнішні економічні зв'язки.

 

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Виступи учнів (випереджальні завдання)

1-й учень. Розповідь про острів Ґуам. Острiв Ґуам видiляють в окрему одиницю з архiпелагу Марiанських островiв. Це зроблено не лише з огляду на його стратегiчне значення, але й через етнiчнi особливостi. Тут сформувалася власна культура, що вiдособлює чаморро Ґуаму вiд iнших племен чаморро. Культура жителiв Ґуаму більше наближена до латиноамериканської, нiж до океанічної культури чи культури США. Американцi становлять менше третини населення. Це переважно вiйськовослужбовцi та їхні родини. Початки майбутньої державностi помiтнi вже нині. Жителі острова формально вважаються громадянами США, проте вони не мають права обирати своїх представникiв до Конгресу. З 1950 р. тут запроваджено широке самоуправлiння, яке вилилось у створення законодавчого органу — Конгресу Ґуаму. З 1970 р. губернатор обирається тiльки з мiсцевих громадян вiльним голосуванням. Отже, прогнозується виникнення незалежного державного утворення Ґуам. Столицею залишиться теперiшнiй адмiнiстративний центр місто Аґанья.

2-й учень. Розповідь про острів Нова Каледонія. Нова Каледонiя вже сьогодні є практично незалежним утворенням. Пiсля Другої свiтової вiйни за незалежнiсть стали висловлюватися не тiльки аборигени, а й мішане населення та французи, що проживають тут. Канаки (основне мiсцеве населення острова) не раз зі зброєю намагалися вибороти незалежнiсть (великi повстання відбулись у 1878, 1917 рр.). Проте тодi для цього ще не було нi зовнiшнiх, нi внутрiшнiх умов. Але пiд час розпаду французької колонiальної iмперiї в канакiв виникла нова проблема. Загострилися суперечності мiж канаками та мiсцевою французькою общиною, що вкорiнилася на островi. Цi общини мають приблизно однаковий полiтичний вплив, тому мiж ними виникла запекла конкуренцiя i французька община виступила проти незалежностi країни. Внаслiдок цього конфлiкту метрополiї вдалося утримати острiв у своєму володiнні навiть тодi, коли сусiднi колишнi британськi та новозеландськi колонiї, що були готовi до самостiйного розвитку значно менше, нiж канаки, стали незалежними державами. Проте iншого варiанта, крiм створення незалежної держави, Hова Каледонiя не має. Францiя так чи iнакше змушена буде вiдмовитися від усiх своїх заморських володiнь, а прибуле населення, незважаючи на свою значну чисельнiсть, не має нi структури, нi коренiв, нi виразних iнтересiв. Маючи статус заморської територiї, Нова Каледонiя вже слабо прив’язана до метрополiї, тому можна прогнозувати швидке виокремлення Нової Каледонiї в незалежну державу зi столицею в місті Нумеа. Для цiєї держави вже сформовано вiдповiдну структуру влади. Управнi функцiї на мiсцевому рiвнi та у питаннях зовнiшньої полiтики, що стосуються сусiднiх островiв, наразі перебрала на себе мiсцева територiальна Асамблея.

3-й учень. Розповідь про острів Пасхи. Острiв Пасхи перебуває тепер пiд управлiнням Чілi, проте мiсцеве населення зовсім вiдрізняється вiд чілiйцiв, має власну давню культуру i писемнiсть, власний орган управлiння — Раду старiйшин. Вже сьогодні вiдбуваються процеси вiдновлення культурної спадщини народу острова. Тому в майбутньому тут прогнозується утворення власної держави.

 

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

Евристична бесіда

1.Які переваги й недоліки мають умови життя на віддалених островах Океани?

2. За допомогою додаткових джерел знайдіть інформацію та підготуйте повідомлення про населення Мікронезії, Меланезії та Полінезії.

3. Якими є особливості географічного положення Океанії? Як воно впливає на розвиток господарства країн регіону?

4. Розкажіть про склад регіону. Чим би ви пояснили наявність значної кількості залежних країн?

5. Що є характерним для природних умов більшості островів?

6. Назвіть позитивні й негативні наслідки розташування на острові Гуам військової бази США.

ВИСНОВКИ

• Меланезія, Мікронезія та Полінезія утворюють Океанію. Країни регіону поєднує колоніальне минуле, деякі з них залишаються залежними.

• Багато країн Океанії мають значні рекреаційні ресурси, але вони недостатньо використовуються через віддаленість регіону.

• Океанію населяють меланезійці, папуаси, мікронезійці, полінезійці, вихідці з Європи.

• Основа економіки більшості країн — сільське господарство й рибальство.

• Розвитку туризму в більшості країн заважають віддалене географічне положення та обмеженість транспортного сполучення.

• Головні зовнішньоекономічні партнери країн регіону: Китай, Австралія, США, Японія.

 

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

• Опрацювати § ___

• Нанести на контурну карту найбільші острови Океанії.